Ангел – верховний головнокомандувач, керуючий операцією з прибирання

Махіру повернулася до квартири Амане вже в іншому одязі - довгій білій футболці та штанях кольору хакі.

Футболка, що прилягала до її тіла, підкреслювала витончену фігуру.

Волосся вона зав'язала в пучок, відкриваючи бліду потилицю, від чого Амане відчував себе трохи некомфортно.

Зазвичай вона носила сукню або юбку, тож для нього це було чимось новим.

Він завжди гадав, чи пасуватиме Махіру такий хлоп'ячий вигляд, та схоже, що він забагато думав про це.

Саме тоді він усвідомив, що вродливі дівчата мають гарний вигляд у всьому, що вони носять.

Проте, хоча цей одяг виглядав більш зручним для руху, його також можна було назвати повсякденним. Він поцікавився, чи не боїться Махіру забруднитись.

 

"Нічого, якщо твій одяг забрудниться?"

"Я хочу викинути його згодом, тож нічого страшного."

 

Відповіла Махіру, дивлячись на безлад, що панував у квартирі Амане, і зітхнула.

 

"Просто скажу, що ми зробимо усе дуже ретельно, зрозуміло?"

"...Зрозумів."

"Якщо так, то давай поквапимося. Я не хочу зволікати й не піду на компроміси."

 

Домовились? мовчки запитала Махіру. "Гаразд." Амане залишалось лиш підкоритися.

Так почалася операція з прибирання, затіяна Ангелом.

 

"Спершу поклади одяг у кошик для білизни. Прибирати треба зверху вниз, але спочатку треба оглянути підлогу, якщо ми хочемо використати пилосос. Одягу багато, тому потрібно розсортувати його. Також слід розділити ті речі, які ти носиш, а які ні. Тоді ми зможемо випрати їх. Зрозумів?"

"Ааа, я зроблю, як ти кажеш…”

 

Як і очікувалося, хоч у них і був пилосос, але починати довелося з безладу на підлозі.

 

"... Сподіваюсь у тебе не валяється десь нижня білизна?"

" Принаймні її я тримаю у шафі."

"Добре. З одягом розберемося пізніше. Навіть якщо ми зараз виперемо й висушимо його, пил все одно летітиме, коли ми будемо прибирати. До того ж у нас недостатньо місця для сушіння. Якщо ці речі тобі не дуже потрібні, ми можемо випрати їх, коли закінчимо прибирання."

"Гаразд."

"... Журналів можна позбутися. Одна справа, якщо ти їх колекціонуєш, але, враховуючи як вони розкидані по всьому будинку, я в цьому сумніваюся. Виріж сторінки, які хочеш зберегти, а решту викинь. Зв'яжи їх і віднеси до місця збору сміття".

 

Махіру швидко взялася за прибирання, наказавши Амане скласти його одяг у кошик для білизни, поки вона складала журнали один за одним.

Махіру перепитала, чи є в нього журнали, які він справді хотів би зберегти, на що Амане похитав головою, його це не дуже турбувало. Переконавшись у цьому, Махіру перев'язала журнали вініловою стрічкою, котру принесла з дому.

 

"Коли закінчиш з одягом, підійди, будь ласка, сюди та розбери інші речі, що лежать на підлозі. Тут те ж саме – збережи те що тобі потрібно і викинь те що не потрібно. Зрозуміло?"

"... Ох."

"Якщо чимось незадоволений, так і скажи."

"Ні, не зовсім... просто все так організовано."

"Інакше у нас не вистачить часу. Я не хочу щоб у твоїй кімнаті був безлад."

"Ти маєш рацію."

 

Хоч це і був їхній вихідний, але часу було обмаль. Вони могли працювати тільки вдень, враховуючи, що шум пилососа заважатиме сусідам.

А перед тим як працювати з пилососом, треба було виконати ще чимало роботи. Махіру розуміла це і попросила його поквапитися з пакуванням непотребу.

Він вибачався за те, що потурбував Махіру, втім, завдяки їй в приміщенні стало більше вільного місця. Він був справді вражений.

 

"Інструкторе Шіна..."

"Оскільки я “інструктор”, то поквапся і вчися. Я не можу визначити твої особисті речі, тому, будь ласка, відсортуй те, що тобі потрібно".

"Так точно, сер."

"Будь ласка, не поводься зі мною, як з хлопцем".

 

Похмуро відповіла Ангел, спритно прибираючи й сортуючи речі, які могла.

Амане було б важко справитися з бажанням зберегти всі речі, а тому він був вдячний Махіру та заздрив її рішучості. 

 

Це була чужа кімната, але Махіру справді не шкодувала зусиль, щоб прибрати її. Вона справді поводилася як домогосподарка.

Її жваві рухи складали враження, що вона могла б легко прибрати цю квартиру й без цього допомоги.

Але, можливо, вона занадто поспішала, бо не помітила, де стоїть.

Те, що сталося далі, було, безсумнівно, провиною Амане, бо Махіру наступила на його одяг і втратила рівновагу.

 

"А!" вигукнула Махіру, і в ту ж мить Амане інстинктивно ковзнув до місця, куди вона ось-ось мала впасти.

Він відчув м'якість і солодкий аромат, що наповнив його ніс, разом із запахом пилу, ймовірно, викликаний його поспішним рухом.

Його сідниці відчули тупий біль, коли він приземлився, але це було ще терпимо, і він лише тихо застогнав. Водночас він відчував, як її вага давить на нього.

Йому пощастило, що він зміг спіймати її саме в цю мить.

 

"...... Фуджімія-сан."

 

Махіру підняла обличчя, дивлячись на нього здивованим поглядом. Вона не була розлючена, але, схоже, їй на думку спадало багато слів.

 

"Вибач, що впала. Що ж, ми прибираємо, тож таке могло статися."

"Мені дуже шкода... Ти не поранилася?"

"Зі мною все гаразд. Дякую, що зловив мене. Це я маю вибачатися."

"Ні, це моя провина..."

 

Вона вже готувала йому вечерю, а тепер навіть допомагала прибирати. Він не міг собі уявити, щоб вона ще й постраждала через це.

Можна сказати, йому було так прикро, що він не наважувався подивитися їй в обличчя.

Якби Махіру захотіла, він би пішов їй назустріч, але, схоже, вона не мала наміру звинувачувати його в тому, що впала.

 

"Ми прибираємо, щоб цього не сталося, розумієш?"

"Знаю. Мені дуже шкода."

"...Ні, не треба так вибачатися. Зрештою, я прийшла сюди, щоб допомогти."

 

Вона, здавалося, запанікувала, дивлячись на нього.

Її очі здавалися стурбованими, коли вона притискалася до Амане, і йому було дуже важко заспокоїтися.

Амане, який не мав успіху з дівчатами, вже на такій відстані відчув, як його серце зупинилося... Не кажучи вже про гарненьку дівчину, яка перебувала в тісному контакті з ним.

Ніхто з них не був закоханим один в одного, але він вважав це дуже недоречним.

Сама Махіру, здавалося, не помічала його пози, тож Амане обережно взяв її за плечі, та, відсторонившись, підвівся, перш ніж сором охопив його обличчя.

 

"...Продовжимо?"

"Гадаю, так."

 

На щастя, здавалося, що Махіру не помітила, як Амане похитнувся, і взяла його за руку, встаючи.

Її обличчя, як завжди, залишалося спокійним, попри те, що щойно вони були так близько один до одного.

Амане подумав, що така дівчина, як Махіру, не стане соромитися, оскільки хлопці завжди оточують її любов'ю, і вона не переймається через такі речі.

Він подивився на неї з кривою посмішкою, вибачаючись за те, що їй довелося допомагати. Тож він змотивував себе знову взятися за прибирання.

 

"...Це було неочікувано".

 

Прибирання було для нього справжнім клопотом, враховуючи, що він не знав, як це робити.

Тому він не помічав її шепоту і трохи почервонілих очей, прихованих під світлим волоссям.

 

П.Раку: "Боже, яка довга назва..."