Глава 95. Можеш будь-коли змінити свою думку
На люб'язне запрошення Диявола відповідь Дзон Дзьова була простою і лаконічною, лише одне слово.
«Забирайся.»
Зіткнувшись з безжальною відмовою, темно-золоті очі №1 повільно звузилися.
Через секунду він, здавалося, замислився над чимось, і знову вигнув губи.
«Все гаразд, тобі не треба давати відповідь так швидко.»
Сказавши це, пальці в рукавичках чоловіка продовжували безжально терти куточки, окреслюючи вузькі та довгі очі Мага. Друга рука міцно тримала бліде й тонке зап’ястя біловолосого юнака, притискаючи до панелі залізних дверей, ув’язнюючи у вузькому просторі.
Дихання Диявола було таким же холодним, як і температура його тіла, настільки, що здавалося, ніби там не було зовсім ніякого тепла.
Він ніжно відвів пальці, випадково торкнувшись адамового яблука юнака.
Незадоволеність в очах Дзон Дзьова ставала дедалі сильнішою.
№1 зараз буквально стрибає по його мінному полю. Яка ще співпраця? Хай хіба що повернеться назад і помріє про це.
Однак Диявол, щоб показати свою щедрість, повільно розслабив руку, яка кайданами тримала співрозмовника.
У наступну мить Дзон Дзьов негайно розвернувся, зігнув коліно і вдарив вперед.
У тьмяному просторі сходової клітки білий куточок покерної карти між його пальцями холодно блиснув, немов наближення кроків самої Смерті. Огорнута бездушним повітрям, карта пронеслася повз з величезною силою.
№1 заздалегідь передбачив цю хвилю атак, тому зробив особливо великий крок назад, прямо відступивши на три сходинки, і ухилився від зони атак Дзон Дзьова, як демон.
«У гуртожитку для стажерів я очікую почути остаточну відповідь. Ти можеш змінити свою думку будь-коли.»
Гнучко ухилившись від трьох гральних карт, які пронеслися біля його голови, чоловік у костюмі та шкіряних черевиках усміхнувся та на місці по-джентльменськи відсалютував. Після цього його фігура, ніби справжній привид, розтанула у тіні позаду себе.
Це було вдруге, коли Дзон Дзьов бачив, як Диявол використовував свою здібність переміщатися крізь тіні. Цього разу, як і попереднього, він взагалі не побачив жодних інших умов чи обмежень цієї здібності.
Біловолосий юнак не рухався. Довгий час він стояв там, тримаючи гральні карти у руці. Потім він повільно опустив праву руку, потер зап’ястя, яке почервоніло від того, що щойно чоловік утримував його, і видавив з горла насмішку.
Була б це звичайна людина, вона б, імовірно, без вагань погодилася би, щойно почула пропозицію співпраці від №1. Врешті-решт, це все ж №1.
Особа, чиє ім’я не знав ніхто, та через великий страх і захоплення усі називали його просто «Дияволом».
Така абсолютна сила, безсумнівно, стояла на вершині Нескінченного циклу. Ось чому Диявол досі поводився безтурботно — навіть знаючи пророцтво, він ніколи не сприймав його близько до серця, завжди сповнений зверхньої зарозумілості.
Бути ворогом такої істоти, безперечно, було дуже нерозумно.
Дзон Дзьов передчував, що ті попередні сутички були не більше, ніж дрібними бійками. Диявол ще ніколи не грав серйозно, і він не мав справжнього бажання вбити його. Звісно, це короткочасне тепло повинно бути просто вбиванням часу, яке той знаходив цікавою розвагою.
Якби божевільний, як Диявол, насправді мав вбивчі наміри, він би не витрачав час марно на розмови. Йому необхідно лише кілька маріонеткових ниток, щоб своїми маніпуляціями тихо привести будь-кого у напрямку до загибелі. Навіть правила та норми, визначені Головною Системою, не могли його зупинити.
Саме тому Дзон Дзьов сміявся.
№1 стільки всього наговорив, але тільки в одному реченні отримав від Дзон Дзьова чітку згоду.
Диявол грав зі світом нескінченного потоку, маніпулював маріонетками, щоб створювати хаос, милувався цим шоу осторонь та насолоджувався виглядом уцілілих, які потрапили у відчайдушну ситуацію, де у їхніх серцях легко відкривалися найтемніші сторони.
Маг вважав це місце своєю найграндіознішою сценою для виступів, любив обман і маскування, користуючись правильними словами, щоб грати з усіма, як на долоні. Не лише обмін у вигляді його трюку з особистістю привида в інстансі гірського селища, але й використання маскувальних технік для отримання більшої вигоди у Лас-Веґасі. Усі ці трюки Дзон Дзьов вже опанував, коли був великим фокусником у реальному світі.
Цей сповнений відчаю та жаху світ лише давав йому більше простору для гри.
Вони і справді наскрізь однакові.
Багато разів інші не могли зрозуміти поведінку №1, однак для Дзон Дзьова це просто.
Він міг навіть поставити себе у перспективу суперника, симулюючи глибокий сенс за чужими діями.
Логіка стосунків божевільних була простою: просто поділяла все на цікаве і нецікаве, веселе і несмішне. На відміну від звичайних людей, вони не керувалися власними інтересами, моральними цінностями чи іншими мотивами.
Вони нічим не зв’язані.
Ось чому Дзон Дзьов так саркастично сміявся.
Для них обох саме слово «співпраця» було парадоксом.
Вони ніколи не дозволять іншій людині ділити з собою славу власного трону, тож для них було ще більш неможливим потребувати співпраці для перемоги, ніби вони якісь слабаки.
Уявіть собі, був би Дзон Дзьов Дияволом, якби він сказав комусь слово «співпраця», то, швидше за все, існувало б лише дві можливі ситуації.
Перша — якщо у іншої сторони є щось цінне, чим варто заволодіти, тому це слово необхідно, щоб обдурити її, а потім викинути, мов сміття, коли з неї не буде ніякої користі.
Друга — коли він вважає, що інша сторона дуже цікава, тому використовує «співпрацю», щоб заплутати її, а потім скористатися нагодою і встромити ножа у спину, щоб після цього задоволено насолоджуватися приголомшеним її обличчям.
Якщо замінити «іншу сторону» на когось собі подібного, то над словом «співпраця» варто роздумувати ще більше.
Дзон Дзьов був впевнений на сто відсотків, що, якби він погодився на співпрацю із Дияволом, то точно не пережив би цей інстанс.
Оскільки у такому разі ступінь «цікавості й розваг», причеплений до Дзон Дзьова, в очах №1 значно знизиться.
Звичайно ж, нудним людям немає сенсу існувати.
Не кажучи вже про те, що вони ніколи не довіряться нікому, окрім себе.
Крім того, Дзон Дзьову треба було не лише безжально прогнати Диявола, але й зробити йому великий подарунок.
А щодо наслідків оголошення війни №1?
Кому не байдуже? Це не перший раз, коли він так робить.
####
Дзон Дзьов не поспішав повертатися до класу. Спочатку він зайшов у сліпий кут у вбиральні та відкрив підказку, надану Фанем Джво.
Цей лист виглядає доволі старим. Як і пошарпаний щоденник — навіть важко сказати, кому із них більше років.
Минулого тижня школа організувала масштабне прибирання, інакше було б не так легко знайти так багато підказок. На противагу цьому, Дзон Дзьов більше схилявся до версії, що це було повністю сплановано Головною Системою. Адже за сюжетом наближався проміжний іспит, і після того, як усі вже звикли до жорстокого ритму цього колективного інстансу, настав час розкопувати глибші шари інформації. Навряд чи їх би зовсім позбавили шансу на виживання.
Цей лист недовгий.
Несподівано, це записка самогубця.
[Пишу усім, хто прочитає цього листа: Коли ви побачите його, я вже маю бути мертвим]
[За один місяць до проміжного іспиту у школі з’явився один «чужинець» і різко став першим у рейтингу… Наступні іспити ставали усе більш і більш вимогливими, аж до цього моменту, коли під натиском високого необхідного балу та жорстокої конкуренції увесь клас не зробив вибір]
[Однокласники намагалися ізолювати мене, щоб змусити перетворитися на такого ж «чужинця» і вижити самостійно]
[Один із них брехливо звинуватив мене у ранній закоханості, а, оскільки його успішність була краща за мою, мене покарали. Мабуть, це була остання гілочка, що зламала спину верблюду. Дивлячись на ці егоїстичні обличчя, мене нудить… Аби вижити і покращити середній бал класу, ці люди силоміць змусили людину з койки наді мною стати «чужинцем». Лише я щоночі вирізав на своєму зап’ясті слова, знову і знову повторюючи собі, що не можу стати таким типом людини, втративши особистість]
[Нарешті, я вирішив скоїти самогубство. Ха-ха, бо я такий бездарний боягуз]
[У мене немає жодних останніх слів, які я хотів би залишити. Мої батьки проживають своє безбарвне життя, але ніколи не зважають на мої бажання. Вони намагаються контролювати мою долю, прагнучи зробити з мене ту версію успішної людини, яку уявляють самі, наче переживають власне життя ще раз]
[Усі довкола як холоднокровні привиди у людських шкурах. Ніхто не турбується за те, чи я ще живу, ніхто не зважає на мою думку, ніхто не питає, чи хочу я бути так званою «корисною для суспільства людиною». У їхніх очах погані учні не заслуговують жити]
[Я можу лише завершити свою помсту цьому світу, знищивши себе, оскільки мені не можна контролювати нічого, окрім власного життя, ха-ха]
Після двох складів «ха» лист закінчився. Ніякого продовження не було.
Дзон Дзьов добре розумів, що, ймовірно, історія цього листа вже завершена. Особа, яка написала це, покінчила життя самогубством, найрадикальнішим способом показуючи своє небажання ставати безликою людиною, а також змусила своїх батьків втратити дитину, яку вони виховували протягом багатьох років, подумки завершуючи свою «помсту усьому світу».
Поява безликих людей дозволила Дзон Дзьову чітко зрозуміти, ким були «чужинці» у листі.
Хоча ситуація двох класів повністю відрізнялася, вони обидва, без винятків, отримали однаковий кінець.
Клас, описаний у щоденнику, мав хорошу атмосферу, а його учні жили у гармонії та дружбі, постійно підтримуючи один одного.
Врешті-решт, кількість балів, яку вимагали іспити Середньої школи №1, ставала дедалі вищою, і по черзі у кожному класі учні навіть добровільно перетворювалися на безликих людей, щоб підвищити середню оцінку.
Тож у кінці дівчинка написала у щоденнику четвертого липня: «Якщо ми троє не змінимо нічого, увесь клас загине».
І коли п’ятого липня прийшов час робити випускну фотографію, єдині три учні, які залишалися, усі вибрали перетворитися на безликих людей, включно з тією дівчинкою, яка зберегла лише половину обличчя. Кожен старанно працював заради класу.
Нарешті, у кінці щоденника вона сказала, що «вони врятували клас і врятували собою мене. Тепер моя черга».
Це речення також передвіщає фінал, де усі учні у класі, зрештою, стають безликими людьми.
На перший погляд, ці дві підказки не мають багато спільного, однак, якщо дослідити їх уважно, принаймні можна зробити висновок.
Наступні два іспити повинні бути дуже вимогливими та складними, а необхідні прохідні бали неймовірно високими.
Особливо підсумковий екзамен. Навчальна успішність тієї дівчинки дуже хороша, хоча вона й не могла отримувати ідеальні оцінки, як безликі, однак, безсумнівно, теж непогана. І навіть за таких умов для неперетворених учнів виявилося неможливим вижити, а значить, сам екзамен — глухий кут.
Це свідчило про те, що якщо вони не знайдуть спосіб вийти з ситуації до екзамену, то або загинуть під батогами, або перетворяться на безликих людей без жодного самоусвідомлення.
Дзон Дзьов знову склав лист і сховав його у кишеню.
Згадуючи попередню підказку у щоденнику, він подумав, що має певні ідеї щодо того, як зламати гру.
Але головним болем було те, що цей метод можна використати лише під час підсумкового екзамену.
Перед цим їм доведеться пережити ще проміжний та третій місячний іспити.
####
Незабаром, у процесі такого нервового та поспішного навчання, прийшов проміжний іспит.
На цьому іспиті стажерам не вдавалося приховати хвилювання на своїх обличчях.
Принаймні, минулого разу лише найгірший клас був знищений, а кілька найкращих класів могли спокійно відпочивати. Цього разу для них було прямо проведено межу — коливання результатів на іспитах звична справа, і кілька класів лише ледве-ледве перетнули позначку у шістсот балів. Якщо сьогодні хтось зробить помилку, це означатиме смерть для усього класу.
Протягом іспиту долоні кількох останніх учнів 9 класу потіли, а самі вони панікували.
Перед проміжним іспитом вони потай витратили два вечірніх уроки самоопрацювання на пробні тести, і врешті-решт їхній загальний бал лише з великими труднощами перевищив шістсот.
Тож, якщо зараз вони десь помиляться, то усі зустрінуть трагічний кінець.
З іншого боку, Дзон Дзьов зовсім не панікував.
Оскільки перед іспитом він скористався картами таро і заздалегідь передбачив майбутнє, тому, заповнюючи ці папери, він залишався зібраним та спокійним, абсолютно без жодного страху.
Ох, чудеса використання карт таро.
