Нехай розважається

Клас, який назвали, сяяв від радості, святкуючи навколо своїх місць, різко контрастуючи з двома іншими класами.

 

Після оголошення восьмого місця мали оголосити дев’яте.

 

Залишилося два неназваних класи: 8, а також 7 клас Ту Юмена.

 

У учнів цих класів спини були натягнуті, мов струни. Їхні долоні пітніли, коли вони дивилися на платформу, де піднімався прапор.

 

Вибування всього класу не дбало про перше місце в класі. Навіть якби першість в класі було першим місцем в рейтингу, все одно покарання було б таким же.

 

Принаймні 10 клас, який не мав нікого з першої десятки рейтингу, посів сьоме місце в загальному оцінюванні. Їх загальна сила була сильнішою, ніж десятка кращих учнів класу.

 

І в 7, і в 8 класі були хороші учні, але тепер їх покарали б разом з усім класом. Для них було нормально почуватися неврівноваженим. Старші учні 8 класу навіть почали сварити та лаяти тих, хто був у низу класу за те, що вони тягнули їх вниз.

 

Особливо Ту Юмен, який займав дев’яносто дев’яте місце в 7 класі. Будь-хто з гострим оком міг помітити, що цей старійшина S-рангу нервував.

 

Якби це були привиди, він би не боявся. Тільки результати іспитів могли б його так тривожити.

 

Він не тільки боявся втягнути в справу увесь клас, але й боявся принизливої смерті, яка була поруч.

 

[Я так нервую. Що я повинен зробити? Якщо щось трапиться з старійшиною Ту Юменом, чи не залишиться вільне місце серед ланки S?]

 

[Це підземелля зовсім нерозумне. Як це можна розділити за результатами навчання…]

 

[Ех, хіба все не залежить від основної системи? Чи питала система у вас дозволу, коли затягувала у нескінченний цикл?]

 

[Не можна так говорити. Хіба це не підземелля виживання? Цей раунд, очевидно, перевіряє здатність стажерів організовуватися та співпрацювати. На жаль, в останньому плані співпраці були непродумані моменти.]

 

Ніби хотівши насолодитися атмосферою тривоги й страху, декан навмисне зробив тривалу паузу. Він навіть узяв термос, що стояв поруч із ним, та зробив ковток. Тоді, під поглядами всіх, він повільно оголосив:

 

- 9 місце… 7 клас.

 

Дзон Дзьов чітко побачив, що Ту Юмен, здавалося, важко зітхнув із полегшенням, його міцно стиснуті руки роз'єдналися, не залишивши жодного сліду напруження, а лікті почервоніли.

 

- Починайте!

 

- Не сидіть склавши руки чекаючи смерті. Настав час зробити крок!

 

Водночас вибулі учні восьмого класу раптом занепокоїлися.

 

Весь спецреквізит вони підготували завчасно і відразу ж почали діяти після того, як декан оголосив дев’яте місце.

 

Ніхто не хотів бути ліквідованим таким безглуздим способом. Ніхто не хотів коритися долі. Це було те, де усі зійшлись в єдиній думці.

 

У будь-якому випадку вони все одно загинули б. Якби вони зібрали всі сили для опору, можливо, у них ще був би шанс вижити.

 

У цей момент Дзона Дзьова раптом охопило передчуття.

 

Зрештою, це був рівень S. Не могло бути, щоб він не мав рятівних методів чи козирів.

 

Ту Юмен був у тому ж гуртожитку, що й він. Зазвичай він вчився до пізньої ночі з увімкненим світлом. Якщо він був занадто сонним, він малював техніку Їнь-Ян або приклеював собі на обличчя талісман. Було кілька разів, коли Дзон Дзьов вставав з ліжка, щоб принести води, і лякався його, вважаючи, що він зомбі, який вийшов зі шкільного басейну.

 

Хоча Майстер Їнь-Ян зазвичай нічого не говорив, він, очевидно, був стурбований своїми поганими оцінками. Говорили, що він навіть таємно зробив для всього класу талісмани Їнь-Ян про всяк випадок.

 

Якби останнє місце справді було сьомим класом, Ту Юмен планував повести весь клас до опору.

 

Як зараз робив восьмий клас.

 

- Люди, які не мають зв’язку з тим, що відбувається, будь ласка, негайно евакуюйтеся з поля. Якщо протягом п’яти хвилин на полі залишаться непричетні люди, їх буде вбито.

 

Побачивши, що учні восьмого класу вирішили колективно чинити опір, люди в учительській не здивувалися.

 

Кожного року були такі учні, які вважали себе розумними і не слухали уроків.

 

Безликі враз змахнули батогами й подалися вперед. Учні інших класів побачили це і організовано відступили.

 

Після того, як всі сторонні люди покинули поле, ситуація на полі знову змінилася.

 

Стажери повернулися до своїх первісних форм. Безликі люди звужували оточення.

 

У восьмому класі було кілька В-рангів, у яких були козирі. Один з них міг навіть зробити себе невидимим на кілька хвилин.

 

- Вони не можуть використовувати свій спеціальний реквізит .

 

Дзон Дзьов стояв перед перилами на третьому поверсі, насупивши брови.

 

Решта класних керівників також стояли біля нього, спостерігаючи за ситуацією на полі.

 

Колективний опір восьмого класу був результатом їхньої попередньої дискусії.

 

Після провалу здачі чистих паперів класні керівники вирішили обговорити інші методи приватно.

 

Але, словом, покласти всі надії на групу було абсолютно ненадійно. Тож цього разу вони зібрали свої ідеї та в основному думали про найгірший сценарій.

 

Хоча надія була мізерною, не було нічого страшного в спробі. Принаймні результати були б взаємовигідними.

 

Учні, яких не катували, також звернули пильну увагу на опір восьмого класу. Навіть якби лише одній людині вдалося вирватися з оточення, це дало б цінний досвід для всіх.

 

- Ситуація погана. Схоже, все буде марно.

 

Дивлячись на поточну ситуацію на полі, Темний Азан ледь помітно сказав:

 

- Зрештою, це групове підземелля. Мета - виживання найсильнішого. Немає такого поняття, як боротьба до останнього.

 

Так само, як ті десять рангів B.

 

У будь-якому випадку, нижча десятка на пробному іспиті була піддана суворому покаранню без достатньої підготовки. Проте цього разу всі учні класу були готові дістати свій спеціальний реквізит.

 

Чат все ще надихався.

 

[Хоча це групове підземелля, якщо учні всього класу будуть разом, чи станеться диво?]

 

[Я теж думаю про цю проблему. Всього дев'яносто дев'ять осіб. А якщо це спрацює?]

 

[Не діятимеш - помреш. Діятимеш - також помреш. Звичайно, вони обрали діяти!]

 

[Вболіваю за восьмий клас здалеку. Дійте, дійте, дійте!]

 

Але все було марно.

 

У момент, коли педагогічний керівник оголосив результати, весь спецреквізит учнів восьмого класу втратив свою дію.

 

Це все ще була одностороння різанина.

 

Оскільки вони намагалися чинити опір, сцена стала ще трагічнішою.

 

Перекошені обличчя, всюди бризки крові та плоті. Під свинцево-сірим небом виднілися зламані внутрішні органи та моторошні білі кістки. Після того, як половини голови відлетіла: очні яблука, заплямовані кров’ю та тканинною рідиною, покотилися у смердючу канаву збоку. За мить їх поглинули липкі чорні нечистоти.

 

Чорні стерв'ятники з'явилися нізвідки й присіли на голе гілля, готові наїстися.

 

Сонце нарешті розігнало темні хмари.

 

На це бетонне поле світило холодне зимове сонце, мороз якого пробирав до кісток.

 

Життя цілого класу дуже вражаючим і трагічним чином зупинилось на очах у всіх.

 

У коридорі вже було багато стажерів, які не могли більше дивитися, і повернулися до аудиторії.

 

Якби вони мали час, вони могли б також подумати, як підвищити свої оцінки, щоб не померти на наступному турі іспитів.

 

Нарешті останнього стажера, який ще дихав, обезголовили.

 

Їдкий запах крові зробив темно-червоні очі Фаня Джво ще більш неясними.

 

Напіввампіри не були найдосконалішими вампірами. При зіткненні зі свіжою кров'ю важко було залишитися байдужим.

 

Він сказав хриплим голосом:

 

- Залишилося ще три екзамени.

 

Класні старости мовчали. Ніхто не висловив своєї позиції.

 

Найбільшою проблемою між ними залишалася нездатність повністю об'єднатися.

 

Поведінка звітування один про одного минулого разу може повторитися.

 

Було навіть кілька учасників, які, хоч і не говорили про це усно, але вважали, що це хороша можливість позбутися своїх конкурентів.

 

Гравці, які зайняли перше місце в класі, природно, не хвилювалися. Але під їхнім спокоєм було ще кілька темних думок.

 

Наприкінці змагань стажерам жахів все одно доведеться бути ворогами. Оскільки вони могли позбутися своїх супротивників, не втративши жодного солдата, чому б і ні?

 

Навіть якби вони могли придумати взаємовигідний метод, ці люди не захотіли б співпрацювати.

 

Одразу після цього асистент приніс шланг завтовшки з стегно. Він відкрив кран і змив відрізані кінцівки та трупи на полі в сусідню каналізацію.

 

Оскільки трупів і плям крові було забагато, не було можливості транспортувати їх по одному до басейну мерців. Це був єдиний шлях. Це був справді масштабний і складний проєкт.

 

Навчальний директор оголосив про порядок наступного іспиту.

 

- Проміжний іспит заплановано через тридцять днів. Ми порівняли середній бал цьогорічних екзаменаторів і відчули, що порівняно з відмінниками минулих років розрив справді завеликий. Тож... Якщо на наступному іспиті середній бал класу буде нижче 600, каратиметься весь клас.

 

Дзон Дзьов відвів погляд від криваво-червоного поля.

 

Він подивився на тінь дерева неподалік.

 

Чорноволосий чоловік досі носив на обличчі ті окуляри в золотій оправі. Це послабило зрадницьку та різку ауру навколо нього, додавши більш стійкої вченої атмосфери.

 

Тіні від листя чудово закривали його. Будь-яке світло, що досягало його тіла, здавалось, було поглинуте.

 

Перед обличчям цієї драми вираз обличчя №1 був байдужим і беземоційним.

 

Однак у той момент, коли погляд Дзона Дзьова перемістився на номер 1, Диявол ліниво підняв погляд. Його темно-золоті очі влучно вловили біловолосого юнака, що стояв біля перил на другому поверсі.

 

Почав дути вітер.

 

Він підняв біле волосся юнака, що було розпущеним.

 

Навіть здалеку Диявол міг здогадатися, який вираз у цих світло-рожевих очах.

 

Це була така ж байдужість, як у нього, але водночас зовсім інша.

 

Такі схожі, але такі різні.

 

У певному сенсі пророцтво Ґвея Ґудзи було жахливо точним.

 

Наприклад, з першого разу, коли він побачив Дзона Дзьова, кров демона кричала, що цій людині судилося стати його ворогом.

 

Джуґе Ань зробив щось в іншому підземеллі рівня C, і №1, який мав часткову владу як вчитель, добре знав про це.

 

Пізніше, коли це підземелля закінчиться, бурхлива підземна течія, прихована під спокійною поверхнею, буде повністю розірвана. Або, як сказано в пророцтві, вони будуть на протилежному боці один від одного.

 

Справді, позбутися ворога до того, як у нього виросли крила, було, безперечно, найкращим рішенням.

 

Але, мабуть, у цьому вузькому просторі блискучі очі були надто сліпучими. Такими сліпучими, що його незмінно холодна кров закипіла, і він вирішив віддатися цьому.

 

Знайти таку цікаву особу було непросто.

 

Протягом багатьох років, задоволення, яке Диявол отримував від нескінченного циклу, не могло навіть зрівнятися з існуванням сивочолого юнака.

 

Він був як величезна подарункова коробка. Кожного разу, відкриваючи його, він підносив Дияволу новий сюрприз.

 

Знищити його було б надто нудно.

 

Тож, є надія що... до того, як його зруйнують, він зможе награтися досхочу.

 

Диявол скривив губи. Він раптово зігнув безіменний і мізинець, великий палець зіставив під кутом 90° з вказівним та середнім і вистрілив у юнака на поручні.

 

Здалеку Дзон Дзьов чітко бачив рот №1.

 

Чорноволосий розсміявся з передчуттям.

 

- Бум...

 

Авторці є що сказати: Твіт: Почекай, поки я тебе не поб'ю в майбутньому!

 

★★★★★

 

Якщо помітите помилки в тексті, будь ласка, скажіть про них.

Бета-читачка: YaNaKa16