Раз, два три, старайтеся!

TW: фізичні покарання, кров, психологічний тиск. 

 

★★★★★

 

Нічний клан мав певну інформацію про Джуґе Аня.

 

Найважливішою інформацією було його походження.

 

Завдяки диску з вісьмома триграмами тайчі багато людей здогадалися, що він був учнем, якого обрав Ґвей Ґудзи.

 

Минуло десять років після смерті Ґвея Ґудзи. Усі його старі підлеглі були знищені, тому записів було небагато.

 

Ніхто не знав, яку місію залишив Ґвей Ґудзи своєму учню.

 

Це було на другому плані. Найважливішим було те, що ніхто не вважав Джуґе Аня хорошою людиною.

 

У цьому Дзон Дзьов з ними згоден повністю.

 

Навіть якби Ґвей Ґудзи залишив для нього місію, Джуґе Ань не здавався тією людиною, яка б слухняно її виконувала. Пильність усіх до нього була майже 100%.

 

Ймовірно, це було те, чого номер 2 не очікував. Брат Дзьов, в очах якого все ще був фільтр дитинства, уже був знайомий із двома небезпечними людьми, про яких він щойно згадав.

 

Через три дні після розмови з Фанем Джво настав відкладений щомісячний іспит.

 

В той же час, в тому ж місці. Навіть погода повернулася до свого звичайного темного й похмурого стану.

 

Учні під командуванням чарівника перенесли свої парти та стільці на поле. Вони акуратно розставили парти та стільці по всьому полю.

 

Іспит скоро почнеться. Атмосфера була напруженою і похмурою.

 

Цього разу було не так, як на минулому пробному іспиті, де не всі були неготові. Настав час по-справжньому перевірити свої здібності.

 

Дзон Дзьов подивився у вікно й побачив, як помічники вчителів очищають поле. Вони один за одним перевіряли парти на наявність будь-який проблем. Якщо знайдуть: доведеться поміняти парти та стільці.

 

Біловолосий чарівник обернувся й гнітючим поглядом оглянув увесь клас.

 

- Іспит ось-ось почнеться, багато говорити не буду. Цей іспит стосується не лише вашого життя. Це також про життя всіх стажерів у класі. Він триватиме лише чотири години. Там дев’ять предметів і питання олімпіади з математики. На всі точно не відповісиш. Як і в нашому попередньому аналізі, спочатку зробіть свій вибір і заповніть пропуски. Спочатку робіть те, що знаєте. Пропустіть ті, яких ви не знаєте, і ті, які займають надто багато часу, - погляд Дзона Дзьова зупинився на кількох стажерах із найгіршими оцінками. - Не тисніть на себе занадто сильно. Якщо ви справді не знаєте, як це зробити, заспокойтесь і напишіть більше слів. Таким чином, ви можете спочатку займатися політикою.

 

Треба сказати, що найдивнішим предметом із дев’ят була політика.

 

Відвідування уроків політики справді загартовувало кулаки.

 

Хоча цінності світу підземель і нормального світу сто разів відрізнялися, він уперше бачив таке спотворення.

 

У цьому світі технології змінюються з кожним днем. Тому соціологи та вчені почали дискутувати, як максимізувати продуктивність суспільства.

 

Саме ця утилітарна ідеологія призвела до введення нових законів і політики.

 

Звернувшись до незліченних документів і спостерігаючи за незліченними експериментами, соціологи розділили людей на дві категорії.

 

Було два типи: корисні суспільству і непотрібні суспільству.

 

Фахівці твердо вірили, що той, хто корисний суспільству, проявить свої корисні риси з молодості. Особливо це було актуально, коли вони були учнями. Вони твердо вірили, що якщо їхня успішність буде хорошою, вони зможуть вступити до університету та стати опорою суспільства в майбутньому.

 

Непотрібними для суспільства називали тих, хто був пустотливим, не вчився серйозно, рано вступав у бійки. Навіть якби ці люди закінчили школу - вони були б сміттям, і не принесли б у суспільство нічого хорошого

 

Поступово, з плином часу, ця ідеологія проникла в усі верстви суспільства.

 

Школи визнавали колискою людства, тому на них, природно, випав основний тягар.

 

Багато ультраправих експертів твердо вірили, що непотрібні суспільству люди не зможуть створити жодної цінності, навіть якщо будуть живі. Їм краще було померти і стати добривом для природи. Під впливом цієї атмосфери ключові середні школи та університети придумали контракти життя та смерті. Поки батьки хотіли віддати своїх дітей до школи, вони повинні були підписати згоду на ризик для життя і смерть.

 

Батьки природно хотіли, щоб їхні діти досягли успіху. Вони навіть не підозрювали, в яке пекло відправляли своїх дітей.

 

Основна ідеологія цього підземелля також була точно записана в підручниках. Студенти, яких навчали в такому середовищі, виростали прихильниками й вірили, що виживання найсильніших було неминучим.

 

Коротше кажучи, урок політики справді засмучував, але заради оцінок вони могли лише терпіти це.

 

Невдовзі асистент віддав наказ учням скласти іспит.

 

Дзон Дзьов, під тиском прохань всього класу, неохоче схрестив з усіма руки

 

- Раз, два, три, старайтеся!

 

Після підбадьорювання Дзон Дзьов також подбав про №99, якого він навчав більше двадцяти днів.

 

Якби це був будь-який інший клас, останні кілька учнів були б трохи знехтувані. Лише в дев'ятому класі панувала хороша атмосфера, і навіть кожен день навчали кількох учнів.

 

Просто його результати в навчанні не дуже покращилися, але він дійсно добре ладнав з однокласниками. З понад ста днів, проведених разом у цьому пекельному підземеллі, минуло лише тридцять, і зародилася революційна дружба. Інші класи дуже скептично ставилися до списувань, боячись, що учні з поганими оцінками втягнуть і їх. 9 клас був іншим. Більше половини студентів зголосилися допомогти їм списати.

 

- Будьте обережні, це занадто ризиковано. Не будемо цього робити.

 

Якби їх спіймали на шахрайстві, вони отримували б нуль з усіх предметів. Це справді було надто ризиковано, і одна необережна помилка могла вплутати весь клас. Після довгих роздумів Дзон Дзьов все ж вийшов, щоб зупинити їх.

 

- Не нервуй, просто роби все можливе.

 

Після того, як інші стажери пішли, Дзон Дзьов особливо заохочував № 99.

 

Хоч він, так довго працюючи з ним ,так і не зміг покращити оцінки №99, хлопець справді був клоуном із гарним характером.

 

Його оцінки були трохи поганими, але він мав хороші стосунки з іншими учнями в класі та був близьким до своїх союзників. Було навіть сказано, що в класі є кілька фракцій, які хотіли завербувати № 99 після закінчення підземелля.

 

Цей хлопець був у нескінченному циклі так довго, і йому вдалося досягти рівня B як вільній людині. Було видно, що в нього був талант і удача, він був готовий наполегливо працювати й терпіти труднощі. Якби він зміг вижити в цьому підземеллі, він би зробив собі ім’я у Стажері жахів.

 

- Гаразд!

 

№99 потягнув за собою №98. Четверо чи п’ятеро бідних стажерів стояли на місцях і відсалютували класу.

 

- Ми не зганьбили місію 9 класу! Ми прославимо 9 клас!

 

Через десять хвилин, коли всі слухачі розсілися, почався іспит.

 

Спереду роздавали чисті контрольні роботи й розкладали на столах усіх.

 

В цей час було чути лише шкрябання ручок по контрольних роботах.

 

[Цікаво, яким високим буде середній бал цього разу.]

 

[Минулого разу результати зросли майже вдвічі. Який клас відстає? Схоже, це все ще таємниця.]

 

[Дивлячись на це зараз, 7 клас Ту Юмена трохи небезпечний. 9 клас Чарівника приблизно такий самий, але я особисто вважаю, що це можливо для класу 8. Клас 4 також дуже небезпечний ... Усі ці класи мають видатних учнів, було б шкода, якби їх усіх виключили.]

 

[Я збираюся переключитися на інший канал. Я повернуся через чотири години, щоб побачити результати.]

 

Дзон Дзьов був похований у своїй роботі, коли раптом відчув, що на нього накинула тінь.

 

№1 сьогодні був одягнений дуже офіційно. Можливо тому, що він був головним екзаменатором, він був у чорному костюмі, білій сорочці та краватці. Він навіть одягнув окуляри в золотій оправі.

 

Плоскі лінзи закрили його злобний погляд. Лише коли на нього світило сонце, можна було побачити холодний відтінок лінз.

 

Побачивши, як біловолосий юнак дивиться вгору, чоловік недбало потягнув краватку й глянув на нього згори.

 

- Постався до іспиту серйозно. У мене немає відповідей на обличчі.

 

Дзон Дзьов нічого не сказав. Він дозволив ручці обертатися навколо свого ліктя, щоб повністю висловити свою зневагу. Потім він опустив голову і продовжив відповідати на запитання.

 

Хоча він дуже хотів сказати номеру 1, щоб він перестав тинятися перед ним, було правило, яке забороняло розмовляти під час екзамену.

 

Дзон Дзьов не потрапив би на диявольський трюк.

 

...

 

Цього разу чотири години пролетіли ще швидше.

 

- Іспит закінчено. Будь ласка, покладіть ручки і дочекайтеся, поки наглядач забере роботи.

 

Коли з трибуни пролунав сигнал про закінчення іспиту, усі перестали писати.

 

Один із стажерів у класі був ще в секунді від завершення головного наукового питання. Він все ще боровся.

 

Але в наступну секунду скрикнув від болю. Ручка в руці вилетіла. Між великим і вказівним пальцями була розірвана жахлива рана. Липка кров капала вниз.

 

- №14 у п'ятому класі. Ти не перестав писати після іспиту. Тебе оштрафують один раз. Покарають протягом трьох днів після закінчення іспиту.

 

Поле мовчало. Чути було лише пронизливі крики.

 

Цей маленький епізод нікого не цікавив. Очі гравців були спрямовані на вчителя, який оцінював роботи під трибуною, де піднімався прапор.

 

Щоб оцінити ці тисячі робіт, знадобиться менше години. До того часу буде визначено остаточний список імен.

 

Кожного разу, коли вчитель виставляв оцінки, серце кожного тремтіло.

 

Це було довге очікування. А також тяжкий суд.

 

Тиша й страх нескінченно збільшувалися. Їхні животи були важкі й стиснуті. Це було нестерпно.

 

Життя кожного було щільно стиснуте й довірене тонкому аркушу паперу.

 

Вступний екзаменаційний лист вирішував долю кожного старшокласника, але цей лист вирішував - будуть вони жити далі чи ні.

 

Нарешті було оголошено оцінку останньої роботи.

 

Декан повільно піднявся на платформу з піднятими прапорами, узяв червоний папір і почав оголошувати трійку кращих у класі та рейтинг класу.

 

Наглядач також роздав оцінені роботи.

 

Цього разу Дзон Дзьов домігся прогресу. Він піднявся з четвертого місця на третє.

 

- Перше місце за середнім балом, 1 клас. Друге місце за середнім балом, 3 клас. Третє місце за середнім балом…

 

Класи, чиї імена були названі, зітхнули з полегшенням і дали один одному п'ятірки.

 

Чим далі в списку, тим більше хвилюються класи, імена яких не називаються.

 

Згадуючи трагічну сцену потрапляння в останню десятку під час першого пробного іспиту, деякі учасники не могли не тремтіти на своїх місцях.

 

Дзон Дзьов нахилив голову й побачив, що номер 99 пригнічено схилився головою на стіл.

 

Видно було, що в нього не вийшло.

 

За збігом обставин декан викладацької роботи оголосив восьме місце.

 

- Восьме місце, 9 клас.

 

Учні 9 класу були приголомшені. Потім на їхніх обличчях з'явився захват. Вони встали зі своїх місць і аплодували.

 

- Ми пройшли. Ми не на останньому місці!

 

- Ти молодець. Так можна пройти. Здається, староста тебе добре навчив!

 

- Він навчав тебе щодня протягом останніх двадцяти днів. Ти починаєш лисіти. Ти повинен пригостити всіх їжею, коли повернешся в гуртожиток!

 

Підібрали останніх, хто ще не осмислив ситуацію, і підкинули їх в повітря. Вони посміхалися, наче звільнилися від важкого тягаря.

 

★★★★★

 

Якщо помітите помилки в тексті, будь ласка, скажіть про них.

Бета-читачка: YaNaKa16