Глава 215. Дивний візерунок
Товстий режисер не зупинив зйомки через цей незначний епізод.
Оскільки характер головного героя фільму — повний цікавості детектив, який водночас був добрим і милосердним, можна було сказати, то образ цього персонажа справді було створено дуже вдало та він мав чимало яскравих рис.
Натомість злий актор другого плану, Дзон Дзьов, не лише був непостійним та ненадійним, а й майстерно прикидався.
«Прикидання» стосувалося постійної зарозумілої поведінки, вдавання холодності та байдужості, мов у квітки на горі, хоча насправді всередині він був надзвичайно нестриманим. Це можна було побачити по двом постільним сценам у сценарії.
Тож, відповідно до характеру цього персонажа, для злої другорядної ролі було природно дивитися на детектива зверхньо.
Адже детектив був бідним — плащ на ньому старий та навіть носки різного кольору. Було б дивно, якби така людина подобалася цьому злісному хлопча, ціллю якого були лише мажори.
Тому, пропустивши цю невеличку подію, усі п’ять акторів увійшли до покинутого замку.
У контрасті зі світлою вулицею, замок був суцільно-темним, а усі місця, куди падало світло, були зруйновані.
Насправді, на майданчиках було доволі складно увійти в роль, бо акторів оточувало безліч камер, деякі з яких були змонтовані у повітрі, а також купа мікрофонів та величезна група персоналу й операторів навпроти них.
Якщо ти хотів зануритися у гру, то мав повністю ігнорувати цих людей, які витріщилися прямо на тебе.
Проте цього разу це не було необхідно.
Невідомо, як режисер проінструктував робітників, але в замку заздалегідь розмістили всілякі камери. Персоналу не треба було носити важкий стедикам, щоб продовжувати знімати — їм потрібна була лише одна людина, яка стежитиме за кінозіркою, а сцени решти другорядних ролей можна буде відзняти окремо.
Усе, що вище, можна підсумувати в одне речення: персонал слідкував за усім дистанційно, і у такому великому замку, окрім самих акторів, більше не було зайвих людей, які б заважали їхній грі.
Дзон Дзьов не знав особливостей процесу зйомки фільмів, але, зрештою, це ж горор-інстанс, тут нормально ставатися всіляким химерностям. Крім того, такий розвиток подій… ідеально вписувався у природу горор-інстансів.
«Чому так темно? Є світло?»
Поки він тихенько розмірковував, заговорив найзліший, товстий актор.
Але було очевидно, що поки він ставив питання, його очі все одно невідривно дивилися на Дзон Дзьова, немов він хотів похизуватися перед цим юнаком-богом.
«Якщо я зможу знайти у замку джерело живлення, то, мабуть, спробую полагодити усе.»
Товстун був електриком, а коли кілька років тому трапився той жахливий випадок, у замку досі жили люди, тож не могло бути, що електрики не було зовсім.
Проте Дзон Дзьов не відповів, навіть не зиркнув на нього, а просто сам пройшов убік. Його вродливий профіль мерехтів під слабким світлом цього темного приміщення.
Кінозірка миттєво відповів, «Здається, там вимикач.»
«Мені сходити з тобою і поглянути?»
В руці він тримав тьмяний ліхтарик, який направив на зруйновану стіну вдалині, освітлюючи занедбаний вимикач світла.
Коли режисер сказав «дія», характер і аура цього актора року Є змінилися з витонченого та граціозного чоловіка на детектива з гострою інтуїцією, сповненого викликів та цікавості до поточної ситуації, який досить непогано міг допомогти.
Після цього вони кілька разів посмикали його і в залі повільно загорілися старі лампи, освітлюючи повну павутиння простору залу.
Усе це заздалегідь було приготовано командою режисера. В серцях актори це знали, однак зовні, аби добре грати, їм, природно, доводилося співпрацювати з атмосферою і кілька разів вигукнути.
Товстун потер руки та підійшов, час від часу зиркаючи на Дзон Дзьова.
Іноді Дзон Дзьов помічав, що чорнота навколо його зіниць темнішала.
І це не було грою — абсолютна реальність.
Це справді було прокляттям злого бога, як і сказала Підсистема. Чума, яка невпинно поширювалася.
Дзон Дзьов виявив, що чим більше він стикався з людьми зі слабким самоконтролем і духовною силою, тим значніше був ефект прокляття, яке він переносив, і тим більше був вплив.
Він просто не знав, що станеться, якщо їхні зіниці повністю забарвляться чорним.
У цей момент син багатія раптом промовив, «Тут два поверхи. Чому б нам спочатку не дослідити замок разом, а потім почнемо діяти групами?»
Усі висловили свої думки про цю пропозицію, відповівши, що не бачать тут проблеми.
«Гаразд! Давайте—»
За межам замку, перед екраном режисер крикнув «стоп» і світло ввімкнулося. Перший акт завершився.
У них була п’ятнадцятихвилинна перерва, а потім розпочнеться другий акт.
Прийшов візажист з корзинкою у руці, щоб підправити зовнішній вигляд інших акторів. Лише Дзон Дзьов стояв осторонь.
Тільки зараз, завдяки прожекторам, він міг побачити повний вигляд замку.
Зовні були пишні дерева та джунглі, на яких падало сріблясте світло, від чого коливалися їхні тіні.
Вітальня була сірою, килим вкритий шаром пилюки, а більшість візерунків на стіні обідрані, не згадуючи вже павутиння на усіх меблях. Все навколо було пронизано відчуттям, що тут давно ніхто не жив.
Щойно цей син багатія змусив Дзон Дзьова замислитися.
У сценарії писалося, що цей персонаж був одержимий свідомістю злого духа замку. Він часто уві сні повертався сюди опівночі й загалом спав неспокійно, тож вирішив прийти та з’ясувати все.
Але насправді син багатія був просто приманкою для злого духа. Заманюючи його сюди, той фактично отримував свіже тіло, щоб відродитися. А крім цього його роль була мінімальною. В кінці цього багатія захопить привид, а потім візьме ножа та вб’є помічника детектива, поки той послабить пильність.
Якщо злий дух замку був правдою, чи не був цей актор теж давно одержимим?
На жаль, зараз Дзон Дзьов не міг відкрити системний інвентар та дістати спеціальний реквізит, щоб виявити енергію образи. Просуватися було доволі складно, тому він міг робити лише маленькі кроки.
Якраз в цей час розмова між кінозіркою Є та режисером Лі нарешті завершилася.
Здавалося, вони обговорювали щось важливе, а потім режисер гучно оголосив, «Усі, збираємося. Брат Є має хорошу пропозицію.»
Режисер вказав на камеру і серйозно промовив, «Щойно відзнята перша сцена вважається найпростішою за сюжетом і найбільш стриманою за емоціями. Вона виступає підготовчим етапом для всіх, особливо для новачків серед акторів. На цей момент, під керівництвом брата Є, ви всі дуже швидко увійшли в роль, це добре.»
«Однак наступні кілька сцен знімати не так легко.»
Товстий режисер вдався до методу «спочатку пригнітити, потім похвалити» та прямо сказав, «Усі чули, що з актором, який грає злого духа, трапилося щось несподіване і він сьогодні не прийшов. Через це сьогодні ми можемо зняти лише ті сцени, які є у сценарії, а решту одиночних сцен брат Є повинен буде перезняти у майбутньому.»
На щастя, у цих сценах обличчя злого духа не з’являлося, тому персонал просто виготовив кілька реалістичних реквізитів та розставив їх по замку. Таким чином, з сюжетом все буде гаразд.
Проте саме тут і була проблема.
У горор-фільмах одним із головних моментів було те, чи був привид страшним. Привид з ідеальним гримом не лише зможе налякати глядачів, але й допоможе акторам швидше увійти у роль.
Задум режисера був очевидним.
Оскільки актор, що грає духа, не прийшов, вимоги до акторів, які знімалися, були набагато вище, особливо у третій та п’ятій сценах.
Коли зайшла мова про четверту сцену, погляди, спрямовані на Дзон Дзьова, стали ще більш зухвалими і безсоромними.
Можливо, через тьмяне світло та прикриття натовпу деякі погляди були зовсім відвертими та непристойними.
Третя сцена була змінена на пікантну сцену між Дзон Дзьовом та кінозіркою Є. Оскільки змінили її у поспіху, сценарист не мав багато часу працювати над деталями, а актор Є сказав, що не мало значення, якщо у них не було конкретного сценарію. У будь-якому разі, він був досвідченим майстром, який міг допомогти новачку з роллю.
П’ята сцена приділяла увагу Дзон Дзьову, другорядному персонажу. Він мав завершити всю постільну сцену повністю наодинці, без актора, який грав злого духа.
«Брат Є вважає, що цьому бракує атмосфери занурення у виставу, тому у наступних трьох сценах персонал не піде з вами до замку. Замість цього ми будемо використовувати технології дистанційної зйомки, що зручніше і допоможе акторам злитися з атмосферою.»
Якщо заговорив актор року, хіба може хтось не дослухатися? Природно, усі погодилися.
Лише Дзон Дзьов мовчав.
Дистанційна зйомка у горор-інстансі. Яка різниця між цим і тим, щоб покласти м’ясо у клітку тигра?
Актор з поганими намірами та енергію образи; син багатія, який показував наміри одержимості злим духом, може виявитися головним босом за лаштунками цього інстансу.
Після короткої перерви розпочався другий акт.
У другому акті була команда з п’яти осіб, яка досліджувала перший та другий поверхи замку, розбиралася з загальною топографічною картою і шукала підказки. На цьому сюжет майже завершувався.
До того, як почалися зйомки, режисер спеціально сказав, «Якщо будуть якісь проблеми, просто попросіть паузу в невидиму гарнітуру. Персонал прийде, щоб допомогти вам вирішити питання. Але намагайтеся так не робити, спробуємо відзняти все за одну ніч, щоб без браку. Не варто витрачати час брата Є.»
«Якщо режисер сам не скаже «стоп» у ваші навушники, то проблеми нема і треба продовжувати грати.»
Тому всі знову почали займати позиції.
«Тріск—»
Після того, як усі підготувалися, важкі дерев’яні двері замку знову з гуркотом зачинилися, здійнявши на килимі хмару пилу.
Тут товстий режисер мав рацію. Після того, як оточення запечатали, раптом виникла дещо жахаюча атмосфера. Актор другого плану, який грав товстого отаку, навіть затремтів.
Коли у гарнітурі пролунав звук початку запису, кінозірка вмить увійшов у роль та розвернувся, «Я думаю, пропозиція, яку щойно висловив цей брат, доволі хороша. Вже майже стемніло, спочатку підемо разом.»
Тому всі кивнули і, тримаючи ліхтарики, разом пройшли вглиб замку.
Проте цього разу Дзон Дзьов йшов поруч із сином багатія, периферійним зором постійно слідкуючи за його станом.
Цей актор, що грав сина багатія, схоже, мав досить стійкий розум. Хоча він і сам не міг втриматися перед красою, що з'явилася під дією прокляття, при цьому він виглядав набагато стриманіше, ніж товстий отаку.
Невдовзі настав час другої сольної сцени Дзон Дзьова.
Коли він зайшов у кімнату, то на мить зупинився, а потім промовив відповідно до сценарію.
«Почекайте хвилинку, я піду помию руки.»
Щойно, коли він зайшов у замок, Дзон Дзьов відчув, що його груди були ненормально гарячими.
За сюжетом сценарію він зайшов у ванну кімнату, але водночас він також хотів уникнути інших та подивитися, в якій зараз був ситуації.
Через мить у брудному дзеркалі ванної Дзон Дзьов побачив, що на його ключиці раптом з’явився дивний візерунок.
