Глава 214. Починається перший акт
Дзон Дзьов: «……»
Ну й ну.
Він нарешті зрозумів, чому асистент дивився на нього такими очима, коли передавав сценарій. Виявляється, всередині містилося отаке.
Сценарій «Ночі жахів у старовинному замку» був дуже нудним і банальним.
А конкретно він розповідав про п’ятьох ентузіастів надприродного, які разом вирушили на дослідження давно закинутого замку. В результаті в процесі пригоди траплялися певні надприродні події, а в кінці решта четверо людей трагічно вмирали, залишаючи живим лише чоловіка-протагоніста.
Якщо так подумати, дійсно було чимало горор-фільмів, які зосереджувалися на зображенні деяких порнографічних сцен, і це стало своєрідним мовчазним правилом. «Ніч жахів у замку» не відрізнявся.
У сценарії, який Дзон Дзьов тримав перед собою, невеличка роль, яку йому доручили, серед усіх цих другорядних ролей жила найдовше, але водночас вона також брала на себе еротику всього фільму.
Перший акт був нормальним — він йшов за звичайним сюжетом фільму. Другий акт, дослідження, вже починався трохи неправильно. В третьому акті була пристрасна сцена з одним із акторів другого плану чоловічої статі у ванній кімнаті. А в останньому акті він займався сексом з найжахливішим привидом замку, після чого з нього насухо висмоктали всі життєві сили і він помер.
Дзон Дзьов, вкотре, «……» Хороший сюжет.
Нарешті я знаю причину, чому в цьому фільмі нема жодної героїні жіночої статі. Схоже, навіть привид був геєм!
Це гідно зватися частиною чоловічої команди змагання стажерів жахів, навіть логіка цього інстансу покарання була настільки ретельно продумана. Не те, що це дуже шкодило, але надзвичайно ображало.
Цей хід Головної Системи — просто точне влучання у життєво важливі місця гетеросексуальних чоловіків, змушуючи їх за ніч підніматися на гору Контон.
Після прочитання цього коротенького сценарію Дзон Дзьов більше не міг сидіти спокійно, відчинив двері й швидко вистрибнув із мінівену.
Помітивши, що двері машини відкрилися, знову з’явилася хвиля гарячих поглядів. Деякі витріщилися на нього відверто, а деякі дивилися спокійно. Біловолосий Маг ніби перетворився на безпричинне джерело світла, яке притягувало до себе всі промені й погляди.
Підсистема мала рацію. Ймовірно, через прокляття злого бога ці очі були не надто дружніми — всередині плавало тяжке, темне бажання.
Але якими б недружніми вони не були, недавня зловісність кінозірки Є привертала значну увагу Дзон Дзьова.
Хоча здавалося, що вони просто знімали горор-фільм у закинутому замку, Дзон Дзьов не забував, що це був суворий інстанс покарання. Оскільки основна місія наголошувала на необхідності прожити до кінця зйомок, цей фільм точно не був простеньким.
Згідно з природою інстансів покарання, сюжет фільму, який вони знімали, швидше за все, втілиться у життя.
Дзон Дзьов проігнорував усі погляди й попрямував до ангару, зведеного поряд зі старовинним замком.
Він був високим і струнким, навіть найпростіший одяг на його тілі окреслював худу, але красиву витончену фігуру. З окулярами на обличчі, які закривали більшу його частину, та недбалою зачіскою він справді більше був схожий на кінозірку, ніж кінозірка на майданчику.
Побачивши, що він йде, усі в ангарі припинили дії, які виконували, включно з людьми, які щойно радісно балакали, і тими, хто, тримаючи хлопавку, папір та ручку, щось записували. Всі одночасно повернули голови.
Ніхто не говорив, але їхні очі неприховано слідкували за кожним рухом біловолосого юнака, що виглядало надзвичайно дивно.
Кінозірка Є, який стояв збоку і з обличчя якого ніколи не сходила усмішка, раптом заговорив.
«Як щодо цього, пане Юе: чому б вам не змінити сюжет у третьому акті?»
Сценарист, до якого він зненацька звернувся, на мить завмер, неохоче відвів погляд, схилив голову й перегорнув помічені безліччю кіл та знаків сторінки сюжету, а потім квапливо відповів, шанобливо запитавши, «Брате Є, як ви хочете змінити його?»
У сюжеті третього акту не було нічого надто особливого. Головним було те, що протагоніст врятовувався із рук злого духа та виконував у коридорі прекрасне шоу втечі.
Крім цього, найцікавішою частиною була пристрасна любовна сцена у ванні між другорядною роллю в обличчі Дзон Дзьова та іншим допоміжним персонажем. Слова, використані у сценарії, були люті, відверті та еротичні, просто щоб привернути увагу.
У ці дні сценаристи знаходилися на дні знімальної групи. Такі люди, як кінозірка Є, зазвичай приводили у команду своїх власних сценаристів, які прямо на місці безпосередньо адаптували сюжет, якщо стикалися з незадовільними моментами. Тепер великими зусиллями був запрошений цей великий Будда — якщо щось піде не так, цей сценарист не потягне наслідки. Природно, що такий актор міг змінювати сценарій, як захоче.
«Зміни об’єкт пристрасної сцени у цьому акті.»
Актор Є підняв брови, і хоча він усміхався, але все одно змусив Дзон Дзьова без причини почуватися дуже некомфортно, «На виконавця головної ролі.»
Щойно пролунали ці слова, всі поринули у мертву тишу.
Багацько присутніх були здивовані й навіть потайки заздрили. Актор другого плану, якому випала честь знятися з Дзон Дзьовом у постільній сцені, розвернувся і поглянув на кінозірку досить непривітним поглядом.
В цю мить виступив сценарист, аби пом’якшити атмосферу, «Брате Є, ви й справді маєте добре серце. Цей малий, швидше за все, вперше знімається у фільмі й не може вловити відчуття. А з вами в кадрі йому буде легше увійти в роль. Мабуть, цю сцену ми знімемо швидко.»
Кінозірка Є кивнув, але нічого не сказав. Натомість він схилив голову і погладив своє нещодавно укладене волосся на чолі.
Асистент, який супроводжував його, негайно виступив вперед, «У брата Є небагато часу. Скоро у нього почнуться ще одні зйомки фільму у головній ролі. Сьогодні вночі прошу усіх наполегливо попрацювати. Ми скористаємося перевагами ночі, щоб відзняти основну частину фільму, а сцени з допоміжними ролями можна буде перезняти.»
Поки асистент говорив, він тримав у руці велику сумку та роздавав усім червоні конверти, «От, прийміть цей невеличкий подарунок від брата Є. Нумо, не соромтеся.»
Хоча зміст слів був зовсім не ввічливим, дії були щирими.
Принаймні червоний конверт був вагомим.
Дзон Дзьов зважив у руці товщину цього червоного конверта і збирався щось сказати, як раптом побачив, що режисер підняв згорнутий у рулон сценарій.
«Гаразд, гаразд, раз брат Є висловив свою думку, усім варто зайняти позиції та робити те, що мусите. Далі підготуємо першу та другу сцену. Спробуємо відзняти їх за один раз. Не марнуйте час.»
Вигукнув товстун, після чого усі співробітники почали рухатися.
Камера та записуюче обладнання вже були майже налаштовані, тепер їм потрібно було лише дочекатися остаточного налагодження.
За збігом обставин, більша частина неба забарвилася темно-фіолетовим. Схоже, от-от мала прийти ніч.
Очевидно, бажання завершити зйомку всього фільму за одну ніч було нереалістичним. Судячи з того, що мав на увазі режисер, здавалося, що сьогодні вночі він хотів завершити сцени з актором Є — саме ті тонкі десять сторінок.
Дзон Дзьов збирався-но розвернутися, коли побачив, що оточений усіма кінозірка Є кивнув йому.
«Ти новачок. Чому б тобі не зайти до моєї гримерки? Я розповім тобі про зйомки.»
О, почалося.
Якби обидві сторони були нормальними людьми на нормальному знімальному майданчику, хоча це й було трохи дивно, що один актор розповідав іншому про сцену, проте це також можна було сприймати, як «старший просуває молодшого».
Проте в інстансі перед ним це явно було ненормально. І не просто ненормально, але й Дзон Дзьов був проклятий, перетворившись на самохідний афродизіак у людській формі. Кінозірка Є, що давно обертався у цій індустрії, добре розумівся на таких речах і точно був не з простих.
У такому разі ця сцена виглядала особливо різкою.
Принаймні, персонал, який стояв поруч і чув це речення, мав мовчазні та двозначні погляди.
Раніше ходили чутки, що кінозірка Є потайки був геєм і що за ним стояла потужна підтримка, тож із самого дебюту його кар’єра складалася легко та успішно.
Але, кажуть, у нього дуже високі стандарти: попередній розумник, який самовільно розпустив чутки про роман із ним, давно скотився до зірок вісімнадцятої категорії та потрапив під блокування. Відтоді ніхто більше не наважувався чіплятися до нього.
Рідко коли йому хтось подобався. А зараз той ще й кількома недбалими словами подарував йому допоміжну роль та навіть запропонував особисто пояснити сцену. Інші, хоч і заздрили, але в душі відчували певне захоплення.
Якщо хтось піде за кінозіркою, то в майбутньому у нього було б купа варіантів вибору.
Однак Дзон Дзьов лише байдуже махнув рукою, «Нема потреби.»
Після того, як біловолосий юнак договорив, він розвернувся та пішов до гримерки акторів, залишивши людей позаду себе здивовано переглядатися.
Ніхто не відреагував відверто, а кінозірка Є, який стояв на місці, навпаки добродушно махнув рукою, «Йдіть, покваптеся і приготуйтеся до першої сцени.»
Побачивши, що найбільший бос не виявив ознак гніву, решта, природно, нічого не сказали, один за одним відвели одержимі погляди та продовжили займати свої позиції.
Але чи справді їм було байдуже?
За межами знімального майданчику ввімкнули величезний білий екран, спрямований на вхід до замку.
Персонал, що сидів на високих стільцях, старанно працював над регулюванням інтенсивності світла.
З однією лампою, схоже, була проблема — зненацька вона спалахнула зловісним червоним кольором.
Під ревом освітлювача багряний колір упав на землю, освітлюючи злегка нахилене обличчя актора.
Товстий режисер раптом поглянув туди і побачив за ним обличчя жахливого привида.
Він злякався, швидко протер очі та пробурмотів.
«Дивно. Актор, який грає привида, сьогодні не прийшов…»
……
З іншого боку, візажист зверху донизу оглянув Дзон Дзьова, що перевдягнувся у трохи пошарпані сорочку й штани.
Якщо точніше, він взагалі не потребував макіяжу.
В очах усіх біловолосий юнак був, мов шар світла у сірому світі. Його зовнішність перевищувала межі людської уяви. Візажист міг лише захоплено милуватися. Якби він ще й нафарбував того, це було б абсолютно зайвим.
Тому його впевнено впустили на знімальний майданчик.
Перша сцена була дуже простою.
Попередньо ознайомившись із сюжетом, п’ять акторів зібралися разом.
Протагоніст, якого грав кінозірка Є, був детективом-ентузіастом. Почувши, що кілька років тому в цьому замку в передмісті сталося жахливе й жорстоке розчленування, він без зупинки кинувся сюди, бажаючи вирішити нерозкриту справу.
А персонаж другорядного плану, якого грав Дзон Дзьов, був розпусним студентом, що прийшов у це місце заради пригод виключно з однією метою: спокусити іншого учасника команди, сина заможної родини. Його мотиви були до смішного прості й прямолінійні.
А щодо цього самого сина заможної родини — він прийшов тому, що злий дух замку причепив до нього частину своєї свідомості, через що той ночами не міг спати та вирішив прийти, щоб розібратися з усім.
Були також ще двоє другорядних ролей: один був товстим отаку, переслідувачем Дзон Дзьова, а другий помічником детектива.
Режисер, тримаючи в руці хлопавку, дав камері сигнал йти за ними.
«Дія!»
Розпочалася перша сцена.
П’ять людей зібралися перед дверима закинутого замку, кожен із власним шляхом, маючи намір зайти всередину разом.
Замок був покинутим дуже давно, невідомо, скільки минуло років. Він вже заріс бур’янами та виглядав надзвичайно похмуро.
Саме у мить, коли зробив крок у замок, зненацька Дзон Дзьов відчув печіння у грудях.
Коли він обернувся, побачив, що кінозірка стояв поруч із ним з тривогою в очах, ніби хотів підійти та допомогти йому.
Біловолосий юнак на мить зупинився, потім промайнув повз нього та пришвидшив кроки.
