Глава 158. Бог світ не любить
Ця дія спантеличила всіх глядачів.
[Га? З яких пір Маг зблизився з цим NPC Папою? Він залишив своїх товаришів по команді та молодших братів позаду і в першу чергу кинувся рятувати NPC? Це ж не може бути лише через те, який він миленький, так?]
[У мене з’явилося таке ж питання. Рятувати свою команду це цілком нормально, але рятувати NPC… ем, хіба NPC не одноразові, вони ж просто за замовчуванням з’являються в інстансі]
[Немає потреби так спекулювати. Подумайте — може, Маг знайшов якісь підказки у цьому NPC Папі? Або його порятунок може зупинити суд, чи щось таке. Звичайно, вище — просто мої припущення. Що я справді мав на увазі: він бос А-рангу, ви думаєте, він досі потребує того, щоб ви розповідали йому, як і що робити?]
[Гей, нагорі, це не було необхідним. Трохи дивно, але найважливіше, що людину так і не врятували. NPC просто відпустив руку і сказав, що не хоче, щоб той його рятував]
[Ах… Не знаю, чи я надумую, однак у мене стійке відчуття, що після того, як Папа відпустив руку, Маг став виглядати трохи нещасним]
Земля руйнувалася.
Глибоко внизу почали проявлятися контури Міста Зла. Ті чорні незрозумілі істоти, які виглядали як жителі міста, кричали і падали у вогонь. Їх оточували пекельні монстри, які вже довго очікували внизу, і ці злі містяни стали їхнім першим делікатесом.
У небі мовчазно стояв суд.
Ангели вишикувалися акуратними рядами, склавши білі крила за спиною, холодно й поблажливо дивлячись на землю, яку охопили небесний вогонь, сірка і лава.
Вище величезний білий трон був оповитий кулею святого світла, що не давало нічого побачити, символізуючи високу і нелюдську велич Бога.
Після цієї епохи світ буде знищено, а з руїн буде відбудовано нове царство Боже.
Коли маленький Диявол впав, лава потекла, навіть не сколихнувши червоних хвиль, і прямо поглинула крихітну фігурку.
Довгий час Маг, схиливши голову, дивився на свою долонь з червоним кривавим слідом на ній.
Його погляд був тьмяним і нечітким, але він нарешті зітхнув.
Дзон Дзьов зрозумів, що мав на увазі маленький Диявол.
Як він і сказав, зараз маленький Диявол був просто істотою, народженою злом світу.
Полум’я не змогло вбити його, проте змогло людське серце. Диявол, який прокинувся із тіла рятівника, знищив вщент весь інстанс S+ рангу і перетворився на спотвореного монстра, який насолоджувався чужими стражданнями.
Ту дуже добре виховану, слухняну дитину, чиї очі й брови сяяли миролюбним виразом, і яка навіть не мала імені, вже давно штовхнули на вівтар і поховали в інстансі S+ рангу під назвою «Ідеальний світ».
Яка користь була від запізнілого порятунку?
Ніхто не бачив тих очей, які мовчки згасли на вівтарі, і ніхто не чув дитячого крику та тихих благань про допомогу.
Його смерті судилося залишитися непоміченою і забутою.
Ніхто не врятував його, і йому вже не потрібно було, щоб хтось робив це зараз. Запізнілий порятунок був безглуздим.
Тому він відпустив.
Чомусь Дзон Дзьов раптом згадав, як минулої ночі маленький Диявол лежав біля нього в ліжку й безперервно розмовляв.
Здавалося, він говорив з ним, який спав поруч, й водночас говорив сам з собою.
«Насправді, ґеґе мав помітити, що він дуже байдужий, коли зустрічається з іншими. Лише коли зустрічається з дорослим мною... він демонструє емоції, які повинні бути у людей.»
Маленький хлопчик підпирав голову рукою і двічі незрозуміло усміхнувся, «Він такий же. В його очах всі люди — просто іграшки, які можна викинути в будь-яку мить, лише ґеґе — інший.»
«Мене справді дедалі більше цікавить, звідки прийшов ґеґе. Якби дорослий я не вистрелив собі в ногу, боюся, зараз ми б вже це знали.»
«Хоча ми з ним — та сама людина, я все одно відчуваю деяке небажання.»
«Ох, я сподіваюся, ґеґе запам’ятає мене.»
Сказавши це, маленький Диявол зробив довгу паузу.
«Забудь, краще не згадувати.»
……
Дзон Дзьов припинив дивитися вниз. Він розвернувся, і гральні карти в його руках кілька разів спалахнули, утримуючи Сю Су та Ентоні, які от-от мали зісковзнути у тріщину та надавши їм трохи додаткового часу.
Окуляри в чорній оправі впали з обличчя Джон Їюаня, він розплющив свої Очі Їнь-Ян, але довгий час не міг зрозуміти, де знаходиться. В його очах, під землею танцювали демони, а в небі групами літали геометричні тіла з найчистішого світла. Глянувши на них кілька разів, він відчув запаморочення і втратив орієнтацію в просторі.
Дзон Дзьов, не промовивши ані слова, схопив рукав Джон Їюаня, витягнув срібний хрест і поклався на покращену силу своїх зап’ясть, щоб підтягнути його вище.
Завершивши цю серію плавних рухів, він озирнувся. Сю Су раптом затремтів і сказав, «Д-Дзьов-ґе, за тобою…»
Біловолосий юнак, схоже, відчув щось і повернув голову назад.
«Бам, бам, бам—»
За ним темрява майже сформувала завісу.
Липкі тіні пливли і заломлювалися з тріщин, несучи з собою зловісні кольори, які викликали у людей страх.
Вмить вони наповнили усі тріщини в землі, мов чорнило, яке повільно розтікалося. Вони зміїлися і звивалися, а щойно торкалися повітря, перетворювалися на гострі шипи і кидалися в небо.
Перед судом всі ангели раптом продемонстрували вирази надзвичайної огиди.
Для них, безсумнівно, така глибока й спотворена злоба була наймерзеннішою річчю. Не існувало нічого гірше.
Ангел першим вихопив світловий меч, «Такі потворні брудні речі не повинні існувати у світі!»
Своєю дією він немов натиснув на кнопку.
Всі ангели, які були позаду нього, разом дістали світлові мечі та почали наспівувати різні складні світлові заклинання.
В одну мить з неба знову впали тисячі променів світла.
Проте, на диво, ці білі промені чистої енергії були тихо поглинуті, коли досягли чорної багнюки, не зумівши анітрохи усунути останню. Це змусило ангелів, які з усіх сил намагалися позбутися цього, збентежено вигукнути.
Нарешті трапилося дещо неочікуване.
«Топ, топ, топ.»
Здалеку почулися кроки.
Із нескінченної пітьми вийшла постать.
Його оточували вогонь і темрява, однак зовсім не могли зашкодити йому.
Воно все схилило голови, оточивши короля, який йшов на свою коронацію.
Одночасно з цим глядачі, які дивилися етер в трансляційній кімнаті, отримали сповіщення від Головної Системи.
[Дінь-дінь-дінь… З’єднання інстансу Судний день аномальне, прямий етер тимчасово зачинено]
Уцілілі приголомшено завмерли, і через секунду мовчання вибухнули гарячою дискусією.
«Бля, що відбувається? Такий хороший момент був!»
«Сестри, мене очі не підводять? Мені здалося, я побачила того Лорда?»
«Аааах, ти, нагорі, все правильно побачила, це дійсно той Лорд!! Це справді він!!!»
«Йди до біса, Системо, ну чому саме зараз?! Кляте з’єднання!»
На іншій стороні темрява з вбивчими намірами піднялася до неба.
Чоловік граціозно стояв.
Він все ще був вдягнений у чорний костюм, з багряно-малиновою краваткою, яка щільно прилягала до сірого жилету, та була пришпилена до білої сорочки спеціальною золотою шпилькою.
Його чорне волосся було зав’язане, а темно-золоті зіниці наповнилися холодним блиском.
Він нічого не робив, просто стояв у центрі пітьми, що все одно змушувало тремтіти від страху.
Дзон Дзьов кинув лише один погляд здалеку й одразу зрозумів, що №1 насправді був надзвичайно розгніваний, як і казав маленький Диявол.
Втім, в очах інших, на обличчі Диявол досі мав свою звичайну незбагненну посмішку, нічим не відрізняючись.
Ентоні з великим труднощами піднявся, і його очі розширилися від побаченого, «Це той Лорд…!»
Як і він, решта стажерів, були вони невинними чи грішними, сильно перелякалися.
Всім було відомо, що місцеперебування №1 залишалося великою загадкою. Ніхто не знав, де він був, і навіть в трансляційних кімнатах для нього не було камери.
Справді бентежило, що цей Лорд зненацька з’явився в інстансі Судного дня, який незабаром мав завершитися.
На противагу їхній реакції ангели істерично гнівалися.
«Нечиста істота!»
«Як ти смієш поводитися так зухвало перед престолом Божим?!»
Чоловік підняв руку.
З-під білої рукавички повільно винирнув липкий чорний бруд, і з нього з’явилася не менш чорна парасолька.
Диявол розкрив парасольку й спокійно промовив.
«Шумно.»
Наступної секунди темрява почала здригатися.
Цю сцену тяжко було описати словами.
Це було, мов відкриття скриньки Пандори: тіні, які виросли з-під землі, перетворилися на люті, гострі ікла, безжально встромляючись в небо.
Всі стажери, які стояли на землі, з жахом спостерігали, як нещодавно чисте тло різко залилося чорним.
Ці тіні виплеснулися в небо, як чорнило, сховавши все світло, залишаючи лише глибоку вічну ніч. І вони продовжували поширюватися далі.
Ангели, які щойно ширяли в повітрі та демонстрували свою силу, крок за кроком були змушені відступити. Білосніжна пара крил деяких ангелів, які випадково були заплямовані темрявою, вмить фарбувалася в сіро-чорний. Вони з криками падали з небес на землю, де їх поглинала вируюча чорна багнюка.
Це видовище змусило обличчя всіх вищих ангелів змінити колір.
Лише грішні ангели мали чорні крила, що було символом нечистоти.
Ангел щось усвідомив і вигукнув, «Відступаємо! Швидше!»
На жаль, було занадто пізно.
Тіні розповзлися всім небом, також заблокувавши і тріщини до раю, навіть почавши поширюватися туди, глибше. Під такою рясною, багатою і жахливою злобою здібності ангелів були придушені до найнижчого рівня. Не кажучи за очищення, було складно навіть втекти.
Страшний суд, який щойно сидів на хмарах, оточений святим світлом, раптом впав і розбився на шматки об землю.
Без святого світла всі змогли чітко побачити, що суд був порожнім. Там не було нікого, тим паче, Бога, якого згадували ангели.
Промайнув яскравий спалах.
Пішов дощ, супроводжений громом і блискавками.
Чорна злива накрила весь світ, стаючи дедалі сильнішою та забарвлюючи все у свій колір.
У супроводі криків падаючих ангелів чоловік розкрив руки, відкинув чорну парасольку в руках і голосно засміявся під дощем.
Як іронічно, це все — просто людська уява.
Ніякого Бога зовсім не існувало. Навіть якщо він є, Бог не любив світ.
Парасолька, викинута Дияволом, полетіла назад, прикривши стажерів.
В цю мить стажери, які вижили, отримали сповіщення від Головної Системи.
[Будь ласка, зачекайте, Системою виявлено, що цей простір нестабільний, проводиться визначення…]
[Визначення Системи завершено. Колективний інстанс S-рангу: Судний день, інстанс знищено]
[Розподіляються нагороди за проходження… Інстанс закривається… Телепортація відбудеться негайно за тридцять секунд, місце прибуття: студія]
Невідомо, чи сталося це тому, що все відбулося дуже раптово, але цього разу навколишній пейзаж не перетворився на кольорові блоки.
Тому усі змогли це побачити.
Чоловік стояв посеред кінця світу, піднявши обидві руки, і керував його загибеллю з витонченістю досвідченого диригента.
Якби не відірване пір’я, липка темрява і розбите небо позаду, ця сцена справді могла нагадувати грандіозний концерт у яскраво освітленій бенкетній залі.
Ентоні майже відібрало мову.
Його очі були прикуті до спини безтурботної постаті, яка кожним рухом легко поширювала смерть та руйнування, і його серце сповнилося спотвореною захопленістю і палким фанатизмом.
Не лише він, але й майже всі уцілілі стажери дивилися на це.
«Отже… Отже ось як цей Лорд насправді знищує інстанси.»
Мало хто знав, як №1 знищив ті високорангові інстанси. Але в Нескінченному циклі всі без винятку, хто був свідком цієї сцени, ставали фанатичними послідовниками цього Лорда.
Раніше хтось цього не розумів.
Але тепер усвідомили всі.
Світ руйнувався під владою лише однієї людини — яке це вражаюче і шокуюче було видовище. Це точно був не той рівень, якого могла досягти звичайна людська сила.
Він був надто потужним, таким могутнім, що це було неможливо збагнути, і, можливо, тільки віра могла наблизитися до нього.
Лише Дзон Дзьов навпочіпки сидів на землі, хмурячись і нічого не кажучи.
