Хан оглянув розвалений манекен і металеву мотузку, прикріплену до його тіла, перш ніж лягти на підлогу. Він заплющив очі, щоб увійти в медитативний стан, і мана потекла з його потилиці, щоб поширитися по всьому тілу.
Процес був болючим. Плоть Хана не хотіла приймати ману, але він вже звик до цього болю. Його розум залишався стійким, коли він штовхав цю енергію вперед і змушував її послабити оніміння, яке вразило його ногу, плече і бік.
Хан не залишався в медитативному стані надто довго. На нього чекав п’ятий рівень. Він хотів лише відновити свій стан настільки, щоб вступити в наступний бій.
«Ці тренувальні програми такі корисні, — не міг не вигукнути в думках Хан, коли вийшов з медитативного стану. — Вони не тільки змушують мене вдосконалюватися. Вони також дозволяють мені зіткнутися з різними стилями бою. Ніщо в реальному світі не може змусити мене набути досвіду так швидко».
До попереднього бою Хан не знав, що існують бойові мистецтва, здатні впливати на його точки тиску. Він навіть не знав про існування цих точок.
Одного неповного тренування за цією програмою було достатньо, щоб розширити його знання так, як не змогли б досягти його звичайні бої проти лейтенанта Дістера. Навіть битва проти Цітлаллі не дала йому такого досвіду.
Щобільше, адаптивні можливості тренувальної програми підкреслили слабкі сторони стилю Блискавичного демона. Бойове мистецтво з сімдесятьма вісьмома балами було, безумовно, видатним, але воно мало недоліки, які Хан не міг не помітити після перемоги над четвертим рівнем.
«Мої руки не приносять користі, — подумав Хан, не намагаючись випрямитися. — Вони допомагають мені балансувати та надають сили моїм ударам, але у мене не так багато ударів, які покладаються на руки. Гадаю, лише справжні бойові мистецтва високого рівня не мають очевидних недоліків».
Покладатися здебільшого на удари ногами не було його вродженою слабкістю, але Хан розумів, що в деяких сферах він може вдосконалитися. Його тіло було навіть досить сильним порівняно з однолітками, тож обмежувати його стиль бою половиною кінцівок здавалося марнотратством.
Під час цих міркувань у його голові з’явилися спогади про ситуацію, в якій опинилася Марта. Вона також володіла хорошим бойовим мистецтвом, успадкованим від своєї родини, але їй довелося вдосконалити його, поєднавши з іншим стилем.
Хан вважав, що те саме стосується більшості солдатів. Лейтенант Унчай наголошував, що кожне бойове мистецтво має хороші й погані сторони, тому найкращим підходом є поєднання декількох з них і отримання повного набору здібностей.
«Подивіться на мене, — врешті-решт подумав Хан, коли безпорадний сміх вирвався з його рота. — У мене є можливість вільно користуватися тренувальним залом, і моє бойове мистецтво — одне з найкращих для новобранців, але я все одно незадоволений. Не минуло й пів року поза Нетрями, а я вже втратив скромність».
Хан випростався і сів на підлогу. Він повернув праву руку, щоб перевірити плече, а також зігнув ногу з тієї ж причини. Оніміння майже повністю розвіялося. Він був готовий взятися за п’ятий рівень.
— Продовжуй! — наказав Хан, і тренувальна програма негайно активувалася.
Шестерні знову закрутилися і потягли манекен назад у майстерню. Написи на стінах також змінилися на п’ятий рівень, і механічний голос невдовзі зазвучав у залі.
— П’ятий рівень, — оголосила програма тренувань. — Вдосконалене тіло, середній рівень бойових мистецтв, вища агресія.
Очі Хана загострилися на цих словах, але йому не довелося довго чекати, щоб зрозуміти їх значення.
Манекен кинувся вперед, щойно дроти й трубки від’єдналися від його тіла. Він вже не давав Хану одразу взяти гору.
Хан не дозволив цьому видовищу налякати себе. Він вистрілив у бік манекена, що наближався, і приготувався до неминучого зіткнення. Частково він навіть віддав перевагу такому підходу.
Руки манекена вистрілили вперед і виконали дивні рухи, які намагалися обдурити очі Хана. Однак той не звертав на них уваги та присів, щоб прослизнути під свого супротивника.
Атаки манекена не досягали мети, оскільки Хан бив його ногами та змушував робити випади вперед. Вони були впритул, тож манекен намагався встромити в нього пальці. Однак Хан перекотився на спину і штовхнув руками, як тільки його ноги порівнялися з ногами супротивника.
Хан нагадував пружину, коли він використовував руки, щоб штовхнути все тіло до свого супротивника. Йому не потрібно було бачити манекен, щоб знати, де він знаходиться. Манекен мало що міг зробити, поки падав на підлогу.
Удар відштовхнув манекен і змусив його пролетіти кілька метрів. Ноги Хана торкнулися підлоги, коли манекен ще був у повітрі, а щиколотки підвернулися, змусивши його миттєво розвернутися і надавши йому достатньо сили, щоб вистрілити в бік супротивника.
Манекен швидко підвівся, але удар Хана прийшов раніше, ніж він змін відновити будь-яку бойову позицію. Його гомілкова влучила в голову манекена і знову відкинула його геть.
Хан погнався за своїм супротивником. Чорний метал, здавалося, міг витримати його удари, але він продовжував тиснути, доки той матеріал не розсипався на друзки.
Його нога піднялася, коли манекен опинилася в зоні досяжності. Манекен підняв руки, щоб заблокувати удар, але Хан навмисне промахнувся повз них. Натомість його удар ногою вниз призвів до зіткнення його п’яти та ноги супротивника.
Нога манекена зігнулася вгору. У такому стані вона вже не була б корисною як опора, але Хан втратив імпульс після завершення атаки.
Його задня нога піднялася, щоб завдати удару в бік манекена, але той проігнорував удар і виставив до нього руки.
Нога Хана і пальці манекена вдарили одночасно. Бік манекена прогнувся, але його руки приземлилися в центрі грудей Хана та потрапили у дві різні точки тиску.
Хан на секунду втратив можливість дихати. Він намагався втримати рівновагу, і манекен не забарився скористатися цим шансом. Одна його рука вчепилася в бік Хана, а інша створила пальцями фігуру у формі ікла, яка полетіла до його ключиці.
Хан штовхнув себе назад, не звертаючи уваги на те, що повністю втратив рівновагу. Він впав на підлогу та ухилився від атаки, але манекен швидко стрибнув до нього.
Манекен спробував вдарити ногами по грудях Хана, але той ухилився вбік. Від удару манекен приземлився на підлогу, а Хан, скориставшись нагодою, провів підсікаючий удар ногою.
Манекен миттєво підстрибнув, щоб ухилитися від удару, але не зміг зробити це правильно через пошкодження, якого зазнала нога. З-під удару Хана вийшла лише половина тіла манекена, тож його гомілка вдало влучила в ногу.
Сила, що вивільнилася від удару, змусила манекен обертатися навколо своєї осі та залишатися в повітрі. Тим часом Хан продовжував обертатися, поки його нога не повернулася за спину і не стала зручною точкою опори.
Хан дочекався, поки манекен перевернеться догори дриґом у повітрі, а тоді стрибнув уперед і підняв коліна до його голови. Манекен встиг захиститися руками, але метал зігнувся до невпізнання після сильного удару.
Хан поклав руку на талію манекена, коли вони обидва впали. Він був готовий розбити свого супротивника об підлогу і приголомшити його невпинною серією прийомів, але відчуття оніміння раптово поширилося від його ніг, коли вони торкнулися чорної поверхні.
Під час падіння манекен зачепив точки тиску на його щиколотках, і Хан не зміг уникнути втрати рівноваги. Він нахилився назад, але його рука швидко схопила ногу манекена і потягнула її за собою.
Хан видав бойовий клич, коли обидві його руки схопили манекен за ногу і потягли, поки він не грюкнув за спиною Хана. Манекен спробував направити руки на підлогу, щоб встати, але їх пошкоджена структура змусила його втратити рівновагу і знову впасти.
Хан перекотився на спину. Його щиколотки будуть безпорадними ще кілька хвилин, тож йому довелося використати силу тяжіння на свою користь. Його ноги зігнулися, коли він виконав стійку на руці на кінцівці манекена, перш ніж перенести всю вагу свого тіла на коліна.
Коли коліна вдарилися об тулуб манекена, з нього почувся хрускіт. Щось явно зламалося всередині манекена, але він продовжував боротися. Руки були зовсім безпорадними, але пальці все ще працювали, і вони одразу ж спробували дотягнутися до ніг Хана.
Хан розвернувся на колінах і провів хук в голову манекена. Манекен спробував підвестися і затулити обличчя руками, але Хан обрушив на нього дощ ударів, які майже не переймалися цілями.
Більшість ударів припадала на пошкоджені руки, але деякі з них досягали обличчя. На додаток, ці кінцівки продовжували згинатися, поки метал нарешті не тріснув.
Хан нічого не відчував. Осколки металу різали йому кісточки пальців, але удари продовжували сипатися. Він не зупинявся, поки його супротивник не зомлів.
Руки врешті-решт зламалися і залишили манекен беззахисним. Хан нарешті зміг безперешкодно завдавати удари в голову, і бій закінчився за кілька секунд. У манекена вже майже не було обличчя, коли написи на стінах стали зеленими.
— Тайм-аут! — крикнув Хан без жодних вагань.
На той час манекен довів його до межі. У нього боліли груди та щиколотки, а руки кровоточили. Битва була відносно рівною, що змусило Хана хвилюватися за шостий рівень.
«Я майже повністю впевнений, що не зможу його подолати» — думав Хан, лежачи на підлозі.
Існувала висока ймовірність того, що Хан програє, як тільки тренувальна програма перейде до наступного рівня складності. Продовження боротьби, швидше за все, призвело б до побиття. Зазвичай рекрути зупинялися на цьому і закінчували тренування, але Хан не наважувався змусити систему обнулити дані.
«Я можу дізнатися, що може призвести до моєї поразки в майбутньому» — подумав Хан, коли безпорадне зітхання вирвалося з його вуст.
Його розум вже зрозумів, який підхід принесе найбільше користі, і він міг лише змиритися з цим, поки його тіло відновлювалося. Втеча від болю зараз лише скоротила б його здобутки.
Далі
Том 1. Розділ 49 - Життя і смерть
«Я не можу витрачати час на медитацію зараз» — подумав Хан, коли безпорадне зітхання вирвалося з його вуст. Груди боліли, щиколотки вбивали його, а на кісточках пальців було багато порізів, що робило їх непридатними для наступної битви, але скоро мали розпочатися уроки. Хан насправді очікував, що тренувальний зал перерве його в найближчі хвилини. «Я просто вилікую щиколотки» — вирішив Хан, перш ніж увійти в медитативний стан і змусити ману розширюватися до ніг. Хан не покладався лише на свою потилицю в цей час. Після п’яти місяців у тренувальному таборі рідкісні грудочки мани з’явилися і в інших частинах його тіла. Переміщати їх крізь плоть було проблематично, але деякі з них були ближче до щиколоток, тож вони ідеально підходили для його потреб. Оніміння, яке вразило його щиколотки, повільно розвіялося, але це відчуття все ще залишалося, коли він вийшов з медитативного стану і намагався встати. «Це треба зробити» — зітхнув подумки Хан, перш ніж віддати наказ тренувальній програмі. Зі стіни одразу ж вистрілив металевий трос і потягнув зламаний манекен всередину майстерні. З порожнини також вийшли роботи-прибиральники, щоб прибрати з підлоги всі уламки та осколки. Це не зайняло багато часу, перш ніж весь тренувальний зал повернувся до ідеального стану. Хан заплющив очі та глибоко вдихнув, чекаючи на прибуття манекена. Його розум був готовий до неминучого побиття, але він не мав наміру легко здаватися. — Шостий рівень, — нарешті оголосила тренувальна програма. — Вдосконалене тіло, вища техніка, вища агресія, бойові інстинкти. Коли манекен вийшов з майстерні, тренувальним залом прокотився грюкіт. Хан розплющив очі та побачив, що на нього дивляться чотири червоні ока, що блимають. Неон також став червоним і надав манекену загрозливої аури. Хан зібрав усю силу, яку міг знайти у своєму тілі, щоб вистрілити вперед. Його спринт неминуче сповільнився порівняно з попереднім, але він все одно здавався досить швидким. Однак манекен, здавалося, бездоганно повторював його рухи. Він підняв руки, перш ніж Хан зміг до них дотягнутися, і його пальці стали схожими на ікла, а все тіло нахилилося вперед. Хан підняв ногу, щойно манекен опинився в зоні його досяжності. Він не наважувався використовувати потенційно небезпечні прийоми на кшталт своїх ударів ногами. Він обмежився тим, що виставив ногу вперед, тримаючись на якомога більшій відстані від манекена. Здавалося, що його нога ось-ось зіткнеться з обличчям манекена, але останній раптово зігнувся вбік. Хан швидко крутнув талією, щоб перетворити свій удар вперед на кругову атаку по голові супротивника, але його нога так і не змогла досягти своєї мети. Руки манекена не переставали рухатися. Вони летіли до ноги Хана, поки манекен нахилявся вбік, і його пальці врешті-решт потрапили в три точки тиску. Атака не лише спричинила сильне оніміння ноги Хана. Вона також відштовхнула її назад, перервавши його техніку. Здавалося, що манекен зміг зрівнятися з його фізичною силою на шостому рівні. Хан видав бойовий клич, коли на його обличчі з’явився потворний вираз. Він зціпив зуби та насупився, щоб витримати біль і стрибнути вперед, вивільнивши силу, накопичену в задній нозі. Його стан був далекий від оптимального, а манекен навіть встиг нейтралізувати одну з його ніг за один обмін ударами. Він знав, що бій закінчиться одразу після виконання цього прийому, тому не міг дозволити йому закінчитися так швидко. Руки манекена вистрілили вперед, але раптовість необачних дій Хана зробила його нездатним завдавати точних ударів. Металеві пальці вдарили його по животу та грудях, але лише один з них потрапив у точку тиску. Хану на мить перехопило подих, але він вже не дозволив цьому відчуттю здивувати себе. Все його тіло влетіло всередину манекена, а руки швидко схопили його за шию, а ногою він вчепився в груди. Манекен не дозволив цьому нерозважливому нападу порушити його форму. Його руки вистрілили в бік ноги, що вчепилася йому в груди, і в одну мить змусив її заніміти. Проте Хан витримав біль і почав атакувати голову манекена. Хан покладався на раптовий рух, який не відповідав жодній техніці. Його шанси на перемогу в цій битві за допомогою бойових мистецтв практично дорівнювали нулю, тому він повинен був зробити щось, чого манекен не міг передбачити. Його кулаки вдарили по міцному темному металу і почали згинати його поверхню. Манекен підняв руки та почав цілитися в точки тиску на його боці, і незабаром Хан втратив рівновагу, оскільки оніміння поширилося по всьому його тулубу. Проте Хан тримався однією рукою за металеву голову, а іншою продовжував завдавати удари. Манекен почав пропускати удари, оскільки Хан був за його головою, але металеві пальці все одно час від часу приземлялися на його кінцівки та боки. Деякі з цих ударів врешті-решт потрапляли в точки тиску. Хан відчув, що його великий палець німіє і загрожує випустити манекен з руки, але він швидко нахилився вперед, щоб відновити рівновагу. Проте цей жест підставив його під блимання червоних очей. У такому положенні Хан не міг рухатися, як хотів, тому йому не вдалося уникнути металевого пальця, спрямованого в центр його лоба. На мить усе навколо потемніло. Хан ледве встиг відчути холод, який приніс палець манекена, перш ніж його спина вдарилася об підлогу. Його органи чуття повільно сфокусувалися на навколишньому середовищі, і розчарування неминуче поширилося в його свідомості. Він упав. Битва закінчилася. Темна фігура з’явилася в його баченні. Металеві ноги опустилися на його руки й притиснули його до землі, а погрозливі пальці опустилися до його обличчя. Потім пальці зупинилися. Манекен перервав свою атаку, щойно торкнувшись обличчя Хана. — Поразка, — оголосила навчальна програма, коли манекен випростався і зійшов з руки Хана, щоб повернутися всередину стіни. — Аналіз роботи. Чи потрібні додаткові дії? — Надішли все на мій телефон, — наказав Хан. — Я заплющу очі на деякий час. Хан більше не намагався думати про бій. У нього боліло все тіло, і тільки завдяки медитаціям він зможе встояти на ногах на ранкових заняттях. Раптовий шум пролунав у тренувальному залі ще до того, як Хан встиг почати медитацію. Він подивився на стіну і зітхнув, коли прочитав, що уроки почнуться менш ніж за двадцять хвилин. Удача була не на його боці того дня. Хан спробував підвестися, але тіло не слухалося його команд. Його ноги, боки та права рука все ще були занімілими. Навіть голова боліла. Лише ліва рука працювала належним чином, але цього було недостатньо, щоб привести його на уроки. «Як вони взагалі можуть розлютитися, якщо я пропущу ці уроки? — дивувався Хан, заплющивши очі. — Це вже шостий місяць. Вони не матимуть нічого спільного з маною». Хан виправдовував себе лише подумки. Він уже зрозумів, що не в тому стані, щоб рухатися. Медитація була єдиним процесом, який міг відновити його тіло настільки, щоб він міг ходити. Під час медитацій час завжди рухався швидко, але Хану здавалося, що він триває лише одну секунду. Він почав використовувати ману, щоб розігнати заціпеніння в тілі, але раптом до його вух долинув голос, який змусив його припинити тренування. — Я мав би це передбачити, — насміхався лейтенант Унчай, стоячи поруч з Ханом. — Я просто трохи перегнув палицю, — сказав Хан фальшивим сонним голосом. — Чи можу я одружитися з цим тренувальним залом? Здається, я закохався. Лейтенант Унчай похитав головою, але сміх вирвався з його рота і зруйнував його вдавання. Солдат не зміг приховати слабку повагу, яка з’явилася всередині нього, тому він постукав по підлозі, щоб змінити тему. На підлозі з’явився підсумок виступу Хана, і обличчя лейтенанта Унчая застигло, коли він прочитав різні деталі. Хан також повернувся, щоб подивитися на різні записи, і на його обличчі неминуче з’явилася задоволена посмішка. «Це так детально, — подумав Хан, перш ніж прочитати підсумок. — Гарне виконання прийомів, неймовірна рішучість, хороші інстинкти». Кожен з цих ярликів вів до окремого меню, яке пояснювало причини такої оцінки. Там навіть були вказані ключові моменти, які призвели до такої оцінки. Лейтенант Унчай вивчив усе. Він не пропустив жодного ярлика та перевіряв кожен ключовий момент, зафіксований програмою тренувань. Коли він читав різні описи, його рука затуляла рота, і його плутані слова не доходили до вух Хана через це прикриття. — Як воно виглядає? — запитав Хан, повертаючи голову і дивлячись на солдата, що стояв поруч. — Сумно, — відповів лейтенант Унчай звичайним голосом. Очі Хана розширилися. У програмі підготовки були лише позитивні оцінки. Кілька ярликів мали відмінні оцінки, але це пояснювалося загальною недосвідченістю Хана. Зрештою, він тренувався лише п’ять місяців, навіть менше, якщо врахувати фактичний час, проведений зі стилем Блискавичного демона. — Ти молодець, справді молодець, — продовжував лейтенант Унчай, не дивлячись на хлопчика, що лежав біля нього. — Ти розвиваєшся набагато швидше, ніж я собі уявляв, а раніше у тебе навіть не було доступу до цих інструментів. І все ж мене турбує твоя рішучість. Ти не повинен ставитися до навчальної програми як до питання життя і смерті.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!