Знижка

— Про яку суму йдеться? — запитав Хан.

— Давайте спочатку підемо до мого ковадла, — відповів Кертіс, і Хан та Амбер кивнули майстру Кенсенду, перш ніж піти за його учнем.

Кертіс провів їх за ріг, за яким ховався лаз, і спустився сходами, з’єднаними з цим отвором. Перед очима Амбер і Хана розгорнулася величезна підземна зала з набагато жвавішою атмосферою, і вони одразу побачили, що всі присутні були відносно молодими.

— Кертісе, у тебе нарешті є клієнт? — вигукнула жінка з холу, щойно трійця зійшла зі сходів.

— Замовкни, Бетті, — пирхнув Кертіс, увірвавшись до холу. — Я тут з лейтенантом Ханом.

— З тим самим Ханом? — Бетті ахнула, коли вона і всі інші в залі перевели свої погляди на Хана.

— Вона багатша за мене, — прокоментував Хан, вказуючи на Амбер, але цей коментар не вплинув на її ввічливу посмішку.

— Сер, дякую вам за вашу службу! — вигукнув учень.

— Дякую, сер! — за ним повторив інший учень, і багато інших вигукнули подібні репліки.

Хан мав можливість побачити, як звичайні громадяни ставляться до нього з цієї реакції. Він часто зустрічав начальників або солдатів свого рангу, але різні учні показували йому, що його слава була неймовірно позитивною. Він навіть помітив деяку пошану в деяких поглядах.

— Мені шкода, що вашим ковалем став Кертіс, — врешті-решт сказала Бетті.

— Бетті! — вилаявся Кертіс.

— Він поганий? — запитав Хан.

— Зовсім ні, — відповіла Бетті крізь сміх. — Але ми любимо дражнити його через його стиль.

— Стиль? — здивувався Хан, але відповідь на ці сумніви стала очевидною, коли він дійшов до кутка Кертіса.

Підземна зала була повна учнів, і всі вони мали невеликі кабіни з ковадлами в центрі. На коротких столиках, що розділяли різні приміщення, були виставлені різні матеріали та зброя, тож Хан зміг швидко розгледіти деяку зброю Кертіса.

Зброя була в порядку. Деякі екземпляри були неповними, але на них не було жодних пошкоджень чи тріщин. Проблема полягала в руків’ях, оскільки Кертіс намагався надати їм форму черепів.

— Ніхто не розуміє мого генія, — насміхався Кертіс, сидячи за ковадлом. — Битва починається ще до зіткнення зброї. Один лише погляд на мої творіння змусить ворогів зіщулитися від страху!

— Як хтось може побачити цей витвір, якщо я закрию його рукою? — чесно запитав хан. чесно запитав Хан.

Кертіс, здавалося, застиг, а інші учні також на секунду замовкли, а потім вибухнули гучним сміхом. Швидко виникли насмішки, але Кертіс, здавалося, був здатний ігнорувати їх усі.

Хану подобалася ця жвава атмосфера. Він вважав за краще її, ніж важку політичну напругу, але все ще відчував занепокоєння з приводу фактичної корисності цих дивних ручок.

Проте зброя Кертіса перевершила його очікування. Хан взяв меч на столі біля учня і помітив, що його дивне руків’я здається неприродно зручним. Отвори для очей і носа черепа зовсім не заважали йому триматися.

— Навіщо взагалі потрібно було робити таку форму руків’я? — запитав Хан. — Я не скаржуся, мені просто цікаво.

— Мій геній може проявитися лише тоді, коли я можу працювати так, як хочу, — вигукнув Кертіс. — Це так, ніби моя мана знає, що я займаюся улюбленою справою.

На щастя для Кертіса, Хан міг повністю зрозуміти це твердження. Мана могла реагувати на почуття самостійно, якщо вони були достатньо інтенсивними. Те, що він міг виражати такі ефекти, навіть не усвідомлюючи цього, свідчило про талант Кертіса.

— Правила цеху змушують мене попередити вас, що я вперше створюю щось із матеріалів, стійких до хаосу, — зізнався Кертіс, коли сміх стих. — Я працював над кількома предметами з цих металів для майстра Кенсенда, але ніколи раніше не робив з них повноцінну зброю.

— Скільки вона буде коштувати? — запитав Хан.

— Я не можу бути впевненим, поки не побачу її специфіку, — пояснив Кертіс.

Хан підняв телефон і переглянув меню програми Божественного Женця. На екрані з’явилося кілька голограм, коли він дійшов до розділу, де описувалося, які ножі підходять для цього бойового мистецтва, і Кертіс ретельно їх вивчив.

— Нинішня ціна на стійкі до хаосу сплави не надто висока, — прокоментував Кертіс. — Чи не хочете ви пожертвувати деякою довжиною, щоб зробити ніж ще дешевшим?

— Я був би проти, — відповів Хан. — Я не хочу мати проблем з його досяжністю.

— Ви впевнені, що вам потрібна зброя другого класу? — запитав Кертіс. — Я знаю, що можу зробити ніж першого класу, який прослужить кілька років навіть під впливом стихії хаосу. Я впевнений, що в бою ви навіть не застосовуєте заклинання постійно, тож це може допомогти знизити ціну.

Кертіс правильно розумів битви, але це не стосувалося ситуації з Ханом. Його аномалія постійно надавала його мані властивостей стихії хаосу, тому її руйнівна сила впливала на його зброю навіть під час бойових мистецтв.

Крім того, Хан не хотів залишатися воїном першого рівня так довго. Йому все одно знадобилася б краща зброя, як тільки його мана досягне наступного контрольного пункту, тому він кивнув, не розглядаючи інших варіантів.

— Ці вимоги вам не допоможуть, — зітхнув Кертіс. — Мені потрібно забити багато шарів, щоб досягти цього рівня міцності, а це означає, що потрібні більш стійкі до хаосу сплави. Найнижча ціна, на яку я можу піти — дев’ять тисяч кредитів.

Хан не міг не здивуватися такій ціні, але, глянувши на Амбер, зрозумів, що вона відповідає її очікуванням. Вона навіть кивнула на знак схвалення.

— Мій Майстер взяв би з тебе втричі більше, — сказав Кертіс. — Я не можу дочекатися, коли отримаю його схвалення і почну заробляти шалені гроші, як він.

— Раджу тобі не говорити так перед клієнтами, коли піднімешся нагору, — хихикнула Амбер.

Очі Кертіса розширилися, і на його обличчі з’явилася незграбна посмішка, коли він подивився на Хана. Однак останній ледве почув його останній коментар.

«Дев’ять тисяч кредитів, — вигукнув подумки Хан. — І ціна тільки підніметься, коли мені буде потрібна краща зброя. Гадаю, мені треба знайти спосіб заробити грошей».

— Хане, це найкраща пропозиція, яку ти знайдеш, — сказала Амбер, побачивши, що Хан мовчить.

— Я згоден, — вигукнув Хан, вирвавшись зі своїх думок. — Скільки часу тобі знадобиться на його виготовлення?

— Я можу замовити сплави вже зараз, — оголосив Кертіс. — І коли вони прибудуть, я повністю зосереджуся на проєкті. Думаю, я закінчу ніж за пару тижнів.

— Тобі потрібна моя оплата зараз? — запитав Хан.

— По-перше, мені потрібна ваша основна рука для замірів, — відповів Кертіс.

— Зможеш зробити його для обох? — запитав Хан.

— Звичайно, — відповів Кертіс, перш ніж використати один зі своїх інструментів, щоб виміряти долоні й пальці Хана.

Після цього Амбер і Хан залишили Кертіса працювати, а Хан завершив оплату на ковадлі майстра Кенсенда. Фінанси Хана значно зменшилися, але він все ще не відчував прив’язаності до грошей.

— Мені потрібно відвідати «Короля Звірів», — сказав Хан, коли вони вийшли з крамниці та повернулися на вулиці Рібфелла. — Ти можеш повернутися до табору, якщо хочеш.

— Не турбуйся про це, — весело відповіла Амбер. — Я хочу подивитися, як ти вибираєш собі Заплямованих тварин.

— Тобі, мабуть, дуже подобається проводити зі мною час, — дражнився Хан.

— Взагалі-то, так, — посміхнулася Амбер. — Особливо тепер, коли я не боюся розбити твоє серце.

— Ти б точно в мене закохалася, — пожартував Хан.

— Якби ж то! — насміхалася Амбер. — Я хочу, щоб мій чоловік був розумним і освіченим.

— Коли це я став тупим? — запитав Хан.

— Нагадати тобі, хто показав тобі, як знімати Кредити з консолі? — глузувала Амбер.

— Ніхто не може дивитися крізь моє минуле, — зітхнув Хан. — Моє бідне серце розпадеться серед цих упереджених багатіїв.

Амбер засміялася, але нічого не сказала, і незабаром вони повернулися до своїх випадкових розмов. Частина комерційного району, де працювали із Заплямованими тваринами, була не дуже близько від їхнього місця, але вони не проти були пройтись пішки.

Врешті-решт вони дійшли до «Короля Звірів», і той самий консультант, що й минулого разу, привітав їх широкою посмішкою. Він, здавалося, був у захваті, побачивши, що Хан повернувся лише через тиждень.

— Сподіваюся, Заплямована мавпа не створила проблем, — оголосив офіціант після обміну привітаннями.

— Ні, все було чудово, — відповів Хан. — Вона ламає кістки так само легко, як і рекламується.

Консультант не знав, як реагувати на цю заяву, тим більше, що мова, ймовірно, йшла про заможних рекрутів. Чоловік обмежився тим, що потирав руки, очікуючи почути причину такого візиту.

— Цього разу мені потрібна партія Заплямованих тварин, — швидко продовжив Хан. — Вони не повинні бути такими ж сильними, як мавпа, але я не хочу, щоб моїм учням було занадто легко.

— У мене є саме те, що ви шукаєте, — вигукнув консультант, перш ніж повести Хана та Амбер до однієї з кліток у кінці першого поверху.

У клітці було п’ять заплямованих змій, які пройшли через низку біонічних удосконалень. Деякі з них мали металеві насадки на хвостах, інші мали ікла, що світилися, а одна навіть мала пару невеликих ручок посередині тулуба.

Вони виглядали як справжні Заплямовані тварини, але Хан відчував, як мало мани в їхніх тілах. Вони були трохи більше, ніж звичайні звірі, що дало йому шанс використати шанс, закладену минулого разу.

— Скільки вони коштують? — запитав Хан, зберігаючи покерний вираз обличчя.

— Зазвичай я продаю Заплямованих змій по кілька тисяч Кредитів за штуку, — радісно оголосив консультант. — Але я зроблю спеціальну знижку, оскільки це вже ваш другий візит сюди. Ви можете взяти їх усіх за три тисячі п’ятсот Кредитів.

— Це дуже щедро з вашого боку, — сказав Хан.

— Дурниці, — хихикнув консультант. — Ми пропонуємо тільки найкраще, особливо таким перспективним героям.

— Чому ж тоді ви берете так багато? — запитав Хан, коли його тон став холодним. — Ці змії не мають і десятої частки мани мавпи, а я розглядаю їх усіх.

Посмішка консультанта застигла, і навіть його руки перестали рухатися. Амбер, схоже, не знала багато про Заплямованих тварин, тож вирішила, що ціна на змій трішки завищена, але Хан бачив цю аферу наскрізь.

— Здається, «Короля Звірів» цікавлять лише Кредити, — зітхнув Хан з розчарованим обличчям. — Не можу повірити, що ви не дбаєте про майбутнє солдатів.

— Ні, будь ласка, я не... — затнувся консультант.

— Ходімо, професоре Телдом, — перебив його Хан, розвертаючись, щоб піти до виходу. — Зрозуміло, що ця крамниця не має інтересів Глобал Армі в серці.

Амбер підіграла, але їй довелося пройти повз Хана і прикрити рот, оскільки на її обличчі з’явилася весела посмішка. Втім, це лише зіграло на руку Хану, оскільки консультант побачив, як найсильніший з них намагається поспіхом покинути крамницю.

— Будь ласка, зачекайте! — гукнув консультант, поспішаючи за Ханом та Амбер. — Я не знав, що змії були частиною поганої партії! Люди на верхніх поверхах, мабуть, помилилися!

Хан і Амбер не зупинялися, а консультант навіть не потрапив у поле їхнього зору. Він почав панікувати, що змусило його вдатися до радикальних заходів.

— Чому б мені не віддати вам Заплямованих змій безкоштовно, поки ви робите іншу покупку? — крикнув офіціант. — Я, звичайно, додам спеціальну знижку, щоб загладити цю непрощенну помилку.

Хан повільно зупинився, і Амбер наслідувала його. Він повернувся, але вона вигукнула виправдання, щоб покинути магазин, оскільки не змогла придушити свою посмішку.

— Яка знижка? — запитав Хан холодним голосом, щойно консультант почав демонструвати деяке полегшення.

— Я знижую ціну на п’ятдесят відсотків! — вигукнув консультант.

— Це те саме, що ви зробили з Заплямованою мавпою, — похитав головою Хан. — Здається, крамниця не така вже й жалюгідна, як я думав.

Хан знову повернувся, щоб піти, але консультант одразу ж почав збільшувати знижку. Хан вдав, що нічого не чує, і зупинився лише тоді, коли в залі пролунали слова «вісімдесят відсотків».