Три тижні

Ніхто не очікував такого результату. Зрештою, до моменту падіння Езтлі виглядав чудово. Проте, неможливо було заперечувати цю дивовижну сцену. Всі стояли ошелешені, оскільки зелена кров продовжувала витікати з рота Еф’і, утворивши велику калюжу.

Теко негайно вистрілив вперед, щоб перевірити, як там Езтлі. Здивування на його обличчі посилилося, коли він поклав руку на спину прибульця і вивчив його стан. Теко не міг не підняти свої чотири очі на Хана, який з усіх сил намагався тримати спину прямо.

Хан точно знав, що сталося. Він був єдиним серед натовпу, хто стежив за станом Езтлі під час бою. Він відчував, як його удари продовжували дестабілізувати внутрішні органи супротивника, поки його тіло не змогло більше їх витримати.

Переломний момент призвів до ланцюгової реакції, яка охопила різні органи. Цілі частини нутрощів Езтлі відмовили через хаос, який посіяв Хан своїми ударами. Тканини, мана і кров Еф’і фактично обернулися проти свого власника після того, як вплив Хана став занадто інтенсивним, щоб його можна було придушити.

«Воно працює» — подумав Хан, намагаючись стабілізувати своє уривчасте дихання.

Запаморочення заповнило його розум, і відчайдушне бажання знепритомніти мало не змусило його сісти, але він придушив ці почуття, щоб залишитися на ногах. Хан мав щось довести цій бойовій расі. Він повинен був показати Еф’і, що є загрозою, гідною їхньої поваги.

Солдати та Еф’і, що були присутні на місці події, пережили безліч емоцій, коли їхні погляди впали на Хана. Вони бачили численні рани на його плечах, голові, спині та грудях, але вони також помітили, що він не зважав на них.

Хан був закривавлений, але все ще стояв на ногах. Крім того, його блакитні очі залишалися широко розплющеними навіть після того, як Езлі впав на землю. Здавалося, він був готовий продовжувати боротьбу, навіть якби продемонстрував свою обізнаність про умови, в яких опинилася Езлі.

— [Ти стримувався]? — врешті-решт запитав Теко, перш ніж жестом наказав своїм підлеглим схопити Езлі.

— [Так], — чесно зізнався Хан зі своїм поганим акцентом.

— [Добре], — сказав Теко, підводячись. — [Інакше ти б не вижив у турнірі].

Хан зберіг покерний вираз обличчя, але в його голові неминуче з’явилися питання. Він хотів дізнатися справжнє значення цих слів, але це був не найкращий момент.

— Я ж казав, що він готовий! — лейтенант Унчай розсміявся, роблячи крок вперед і кладучи руку на спину Хана, переконуючись, що він не торкається жодної травми.

— Я в порядку, — прошепотів Хан, коли зрозумів, що лейтенант намагається його підтримати.

— Я відведу Хана до медичного відсіку, — оголосив лейтенант Унчай, відсмикуючи руку і витираючи кров зі своєї уніформи. — Якщо ви не хочете, щоб він бився з кимось іншим.

— Не можу дочекатися, коли побачу його на турнірі, — відповів Теко з дивною посмішкою. — Він може перемогти [Езтлі], але наші кандидати набагато сильніші.

Після цієї заяви Хан зрозумів значення попередніх слів Теко. Езтлі не брав участі в турнірах, бо не був достатньо сильним, щоб бути там.

Ця новина спробувала зламати покерне обличчя Хана, але він зумів придушити будь-який проблиск. Він міг би грати набагато краще, але все ж таки перевірив свою справжню наступальну міць проти Езтлі. Сильніших суперників буде важко перемогти, якщо він не покращиться.

— Скільки часу у мене є до турніру? — прошепотів Хан, коли Еф’і кивнув йому і почав покидати сцену.

— Три тижні, — відповів лейтенант Унчай.

— Сподіваюся, в цьому таборі є тренувальний зал, — додав Хан.

— Глобал Армі вже дала свою згоду, — відповів лейтенант Унчай. — Ти можеш знищити стільки манекенів, скільки захочеш, аби тільки повернути фасвайт додому.

— Фасвайт вже вдома, — прокоментував Хан. — Мені потрібен тренувальний зал, щоб нікого не вбити.

— Це зарозуміла заява, — відповів лейтенант Унчай. — Еф’і на турнірі не будуть слабкими. Не варто їх недооцінювати.

Хан обмежився кивком, але в його голові пролунала інша відповідь. Він бачив, що той був іншим. Еф’і, що стояли перед ним, і більшість солдатів ніколи не брали участі у війні, і Хан відчував, що здатен це помітити. Він був справжнім солдатом, тоді як більшість воїнів у таборі ніколи нікого не вбивали.

Рівень його рішучості лежав в іншій площині. Еф’і поклонялися бойовій доблесті, але Хан вже встиг проявити себе на справжньому полі бою. Його розум торкався думок, яких не було в його оточенні, і це було його найбільшою перевагою в майбутньому турнірі.

— Ходімо до медичного відсіку, — нарешті оголосив лейтенант Унчай, перш ніж зробити крок уперед.

Хан пішов за своїм начальником через величезний табір, а на нього звернули увагу численні погляди. Солдатам і Еф’і було легко впізнати іноземців, а його закривавлений стан не допоміг йому залишитися непоміченим.

Перед Ханом то з’являлися, то зникали численні будівлі. Більшість з них були житлами, але багато з них належали до певних родів військ. Тренувальний табір Ілако відрізнявся більшою різноманітністю, але поселення Онії мало споруди, в яких займалися просунутими предметами, особливо коли мова йшла про створення синтетичних мано-ядер.

Виявилося, що табір мав три медичні відсіки, два з яких знаходилися на околиці поселення. До одного з них дует дістався досить швидко, і низка медсестер зайнялася пораненнями Хана, щойно він увійшов до порожньої кімнати.

Медсестри наклали примочки і перев’язки, а потім примусили Хана заснути. Вони наказали йому спати до кінця дня, але він обмежився коротким сном, який тривав лише кілька годин. Лейтенант Унчай все ще чекав на нього, коли він вийшов з будівлі.

— Зараз я покажу тобі твоє житло, — вигукнув лейтенант Унчай, коли вони почали йти.

— У цьому немає потреби, — відповів Хан. — Я, мабуть, проведу ці тижні в тренувальному залі. Просто попросіть когось принести подушку.

— Без матраца? — пожартував лейтенант Унчай, перш ніж відправити серію повідомлень на свій телефон.

Після цих слів лейтенант змінив напрямок. Він повів Хана в іншу частину околиці табору, щоб дійти до гігантської темної будівлі, в якій містилися різні тренувальні зали. Хан міг користуватися найсучаснішими приміщеннями завдяки своєму статусу володаря хаосу.

— Хтось приноситиме тобі їжу тричі на день, — пояснив лейтенант Унчай після того, як вони зупинилися перед одними з останніх розсувних дверей. — У таборі є майстри, але, боюся, вони не зможуть допомогти тобі з твоєю стихією. Ти все ще можеш попросити когось наглядати за тобою, коли справа доходить до твоїх бойових мистецтв, але щось мені підказує, що ти відмовишся від цієї пропозиції.

— Мені лише потрібно, щоб ви нагадали мені, коли наближається день турніру, — сказав Хан, відмикаючи двері своїм телефоном і оглядаючи темну залу.

Тренувальна зала була майже повністю порожня, але окремі місця на підлозі спалахували білим світлом, коли Хан торкався їх ногами. Він швидко знайшов отвір, куди можна було покласти телефон, і навіть помітив невелике ліжко в кутку.

— Ти можеш зв’язатися зі мною через тренувальний зал, — оголосив лейтенант Унчай. — В іншому, я постараюся, щоб твоє перебування тут було якомога спокійнішим. Я знаю, що це втрата для твоїх цілей, але Глобал Армі цінує фасвайт набагато більше, ніж потенційного посла.

— Не хвилюйтеся, я розумію, — сказав Хан, перш ніж кивнути лейтенанту Унчаю та опечатати тренувальну залу.

Три тижні на Онії й власне турнір могли б дати Хану час налагодити значущі стосунки з Еф’і або іншими солдатами в таборі. Однак здобуття фасвайта була важливішою в очах Глобал Армі, тому тренувальна зала мала бути його першочерговою турботою.

«Зараз» — подумав Хан, підключаючи свій телефон до тренувальної зали та починаючи переглядати різні меню.

Його ідея для турніру була досить простою. Ніколси могли перетворювати поштовхи на удари, а руки на мечі завдяки своїй здатності маніпулювати маною. Хан хотів застосувати цю ж теорію до стилю Блискавичного демона, але його мета не передбачала різкої зміни природи його енергії.

Стихія хаосу вже несла в собі руйнівні властивості. Вони не були потужними, коли Хан обмежувався тим, що спрямовував свою енергію вперед, але він міг змінити це, застосувавши вчення Ніколсів.

Процес не вимагав глибоких емоцій чи думок, пов’язаних з образами, що зображували руйнування. Хан мав працювати над своєю основою, щоб покращити свої атаки. Його здатність маніпулювати маною мала перевищити поточний рівень, щоб стати загрозливою.

Хану не потрібно було перевіряти свій поточний рівень майстерності. Він був компетентний в обох своїх бойових мистецтвах, тому його тренувальні манекени повинні були відповідати простій вимозі. Вони мали бути стійкими до внутрішніх пошкоджень.

«Три тижні, — подумав Хан, коли з майстерень залу почали лунати звуки. — За цей короткий час я не зможу зробити багато, але, можливо, зможу досягти пристойного рівня, якщо зосереджуся на одній натурі».

Хан хотів досягти рівня Ліізи у сфері маніпуляцій, але зараз йому це було не потрібно. Правила турніру були проти нього, але він міг зробити все можливе, щоб навчитися покращувати вроджені можливості стихії хаосу. Коротко кажучи, він повинен був скоротити кількість ударів, необхідних для того, щоб звалити супротивника з ніг.

Перспектива турнірних боїв вимальовувалася в його голові чітко. Хан міг здогадатися, що чекатиме на нього під час змагань, коли використовував Езтлі як відправну точку. Його супротивниками будуть повноцінні воїни, які не мають обмежень на свої заклинання. Йому доведеться мати справу з Еф’і, готовими проявити пік своєї сили, коли йому доведеться стримувати свої найкращі атаки.

Езтлі майже вдалося довести Хана до його межі. Він міг використовувати [Кривавий Щит], щоб захистити себе від глибших поранень, але не міг зловживати цією технікою. Він також мав доступ до своєї версії Божественного Женця, але краще було тримати це як секретну техніку для більш жорстоких битв. Коротко кажучи, Хан мусив покладатися на свої удари, але перед турніром він мав довести їх до пристойного рівня.

Врешті-решт одна зі стін залу відчинилася, і з неї вийшла трохи товста маріонетка. Хан відчував синтетичну ману, що бігала всередині її тіла, але не міг відстежити рух енергії, коли вона перетинала її груди, ноги та суглоби.

«Чи є у неї укріплені місця?» — запитав Хан, перш ніж вистрілити вперед і завдати удару ногою в центр грудної клітки ляльки.

Під час атаки Хан не зосереджувався на посиленні властивостей стихії хаосу. Його увага була зосереджена на мані, що потрапила всередину маріонетки. Він стежив за нею за допомогою своїх органів чуття, щоб зрозуміти, чи відповідає тренувальна маріонетка його вимогам.

На жаль для Хана, грудна клітка маріонетки проломилася після удару ногою. Її нутрощі залишилися неушкодженими, але решта була не такою міцною, як йому хотілося б. Лялька спробувала завдати йому удару після того, як він відставив ногу, але він швидко підняв руку, щоб запустити заклинання.

Червоно-фіолетове світло вирвалося з його долоні, коли бурхлива енергія вистрілила вперед. Мана розширилася в конусоподібну область і огорнула маріонетку. Заклинання не вплинуло на швидкість руху, але рука, що наближалася до обличчя Хана, розлетілася на друзки, не встигнувши дотягнутися до нього.

Подібне сталося і з іншими частинами ляльки. Груди, обличчя та передні частини ніг розсипалися на дощ пилу та металевих осколків. Коли заклинання закінчилося, лялька втратила більшу частину свого тіла, і лише спина залишилася цілою і неушкодженою.

Хан мав можливість вивчити нутрощі маріонетки під час удару ногою і після того, як заклинання Хвилі завершило її знищення. У тренувальному залі не змогли придумати міцніші дроти та трубки для нутрощів маріонетки, але вони могли б додати шари до її металевих поверхонь, щоб підвищити стійкість. Її чутливі частини могли б витримати такі внутрішні атаки, але Хан потребував від своїх супротивників більшого.

Підлога знову засвітилася, і Хан покопирсався в меню, щоб змінити статистику своїх супротивників. Він не хотів, щоб тренувальна зала жертвувала зовнішнім захистом заради внутрішньої стійкості. Йому потрібно було, щоб маріонетки мали обидві характеристики за межею норми, щоб імітувати боротьбу, яку поставить перед ним турнір.

Після того, як тренувальна зала витягнула стару назад, зі стіни з’явилася нова лялька. Нова маріонетка була не тільки товстішою, але також вищою за попередню, а кінцівки були більшими, щоб вмістити додаткові шестерні, необхідні для переміщення важчого тіла.

Хан без вагань вистрілив у бік свого нового супротивника і завдав йому удару ногою в груди. Лялька витримала удар, і її метал не прогнувся після удару. Хан також втратив свою ману одразу після того, як вона увійшла в тіло маріонетки, що змусило його задоволено посміхнутися.

Лялька спробувала скористатися цим шансом, щоб обійняти Хана, але він відступив, перш ніж стати жертвою цих повільних обіймів. Манекен явно не міг зрівнятися з його швидкістю, але йому не потрібно було випробовувати себе в цій ситуації. Йому було потрібно щось, що могло б витримати його удари, не розвалившись занадто рано.