Спис породив яскравий стовп, який руйнував усе, до чого торкався. Гармата була триметрової висоти та мала ствол, більший за людську голову. Під нею знаходився контейнер з маною, а низка круглих шестерень дозволяла їй нахилятися вліво, вправо, вгору і вниз. Проте червоно-фіолетове сяйво зруйнувало половину його конструкції, перетворивши зброю на купу металу.

Група Хана залишалася відносно прихованою від усієї ворожої армії. Безліч вантажівок розбилися в окопі або на інших ділянках фронту, а оборонна формація Сталів вкривала значну частину місцевості. Проте червоно-фіолетовий стовп привертав увагу кожного, особливо після того, як всі побачили результат руйнування заклинання.

Хаос на полі бою глибоко вдихнув у цю секунду подиву. Хан чув, як світ затамував подих і не наважувався перевірити своє закляття, перш ніж повернутися до свого безладного стану.

Ситуація була далека від ідеальної. Хан і його супутники опинилися посеред ворожих ліній, за окопом, зі Сталами з усіх боків і численною зброєю, розставленою повсюди. Більшість прибульців були змушені зосередитися на армії, що наступала, а гармати не могли націлитися на солдатів, побоюючись дружнього вогню, але місцевість залишалася суцільним безладом.

Група Хана не знала, куди рухатися. Вибух списа хаосу привернув увагу Сталів, але ця диверсія допомогла виграти лише кілька секунд.

Стали, яким було доручено охороняти гармату, продемонстрували свою злість, коли повернулися до людської групи. Деякі з них навіть кинули свої гвинтівки через бажання вбити нападників власноруч.

Тим часом з окопу вийшли кілька Сталів, щоб приєднатися до полювання на людей. Шлях позаду Хана та інших був відносно порожній через бомби, випущені вантажівкою, але прибульці швидко заповнювали його, щоб переслідувати людей.

Виходу з цієї ситуації не було, але Хану та іншим не потрібно було тікати. Їхнє завдання полягало в тому, щоб відволікти увагу і дочекатися прибуття союзників.

Хан рушив, перш ніж його товариші встигли щось сказати. Стали стрибали по поверхні, щоб наблизитися до їх групи, тому він вистрілив у бік траншеї. Окоп міг стати пасткою, якщо прибульці оточать його, але залишатися на відкритій місцевості було надто небезпечно.

Перший солдат все ще був зайнятий боротьбою з двома сильними прибульцями. Він використовував бойове мистецтво, яке дозволяло йому відбивати більшість ударів, що летіли в його бік. Зазвичай у нього щось влучало через величезну кількість кінцівок, спрямованих на нього, але траншея заважала Сталам працювати разом належним чином.

Заклинання води відштовхнуло слабших Сталів, створивши простір, куди Хан міг стрибнути. Проте він опинився б посеред двох груп прибульців, а також завадив би своєму товаришеві, якби пішов туди, не потурбувавшись про загрозу.

Хан кинувся до двох потужних Сталів. Він не стрибнув. Замість цього він пірнув за першою головою, яка з’явилася в полі його зору, в той час, як його ніж, що світився, пронизував вперед.

Стал повернув одну з голів, коли Хан був у середині свого пірнання. Блискучий ніж майже досягнув його шиї, але його ліві руки піднялися, щоб відбити атаку.

Хану не потрібно було думати чи розраховувати швидкість рухів Стала. Зазвичай він був швидшим за прибульців, але його супротивник був воїном другого рівня, якому потрібно було виконати простий жест. Він відчував, що його атака не досягне мети.

[Кривавий Щит] закрив ліву руку Хана прямо перед тим, як прибулець зміг його вдарити. Величезна сила обрушилася на його кінцівку, коли Стал торкнувся його, і його ноги неминуче покинули поверхню.

Хан опинився всередині окопу, летячи праворуч. Він вдарився об мокру землю і перекотився кілька разів, перш ніж встромив ноги в багнюку і випростався.

Сильний Стал проігнорував свого товариша і повернувся до Хана. Здавалося, він був розлючений тим, що хтось такий слабкий, як він, спробував підступно напасти на нього. Тим часом Хан витріщився на прибульця, а ззаду до нього почала наближатися низка фігур.

Це було саме те, чого Хан хотів уникнути, але в його свідомості не було місця для жалю чи прокльонів. Його ліва рука заніміла, а вистрибнувши з окопу, він знову опинився б під прицілом гвинтівок. Зараз він мав розібратися з однією із загроз, але хвилі мани не могли йому допомогти.

Хан зімкнув і розслабив праву руку. Він міг би запустити заклинання, але кігті хаосу були занадто небезпечні, щоб використовувати їх проти супротивника, набагато сильнішого за нього. Про спис хаосу теж не могло бути й мови. Його мета не була жахливою, але в цій ситуації він став би лише жертвою власного знищення.

Що ж до заклинання Хвилі, то Хан розробив спосіб обмежити її розмір, але його контроль залишався слабким. Він ризикував влучити в солдата, який бився проти іншого потужного Стала.

Рішення стало очевидним менш ніж за секунду. Хан почав розвертатися, щоб розібратися зі Сталом, який наближався до нього ззаду. Він був готовий застосувати своє заклинання, щоб відкрити шлях і втекти від могутнього прибульця, але знайомі маси мани раптово наблизилися до його позиції та змусили його зупинитися.

Інші воїни з групи Хана стрибнули всередину траншеї та стали по боках від нього. Двоє воїнів другого рівня приземлилися зліва від нього і зіткнулися з могутнім Сталом, тоді як інші прибули праворуч, щоб допомогти йому впоратися зі слабшими прибульцями.

— Це був гарний постріл! — вигукнув один з воїнів.

— Хіба після такого не треба відпочити? — запитав інший солдат, піднімаючи свою охорону, щоб захистити Хана.

— Я буду в порядку через кілька секунд, — збрехав Хан, масажуючи ліве передпліччя, щоб розігнати оніміння, яке вразило його кінцівку.

Навколо Хана вибухнули бої. Воїни другого рівня зліва від нього працювали разом, щоб відбитися від високого прибульця, який намагався прорватися вперед, розмахуючи кулаками.

Навіть працюючи разом, двоє воїнів другого рівня не могли зрівнятися з фізичною силою Стала. Однак один з них сконденсував світло в цьому районі, створивши два мечі, які послали яскраві спалахи в бік прибульця. Удари завдали лише поверхневі поранення, але цього було достатньо, щоб утримати Стала на відстані.

Решта воїнів почали битися проти слабшого Стала праворуч від Хана. Окоп працював на їхню користь, оскільки вони могли битися пліч-о-пліч, в той час, як прибульцям доводилося наступати по одному.

Група успішно створила безпечне місце всередині ворожого окопу, але Хан не вийшов на поле бою, щоб подивитися, як б’ються його товариші. Він почекав достатньо, щоб його брехня стала міцною, перш ніж стрибнути на праву стіну і побігти вперед, щоб досягти лінії Стала.

З часом удари, що летіли в бік його фігури, ставало все легше відчувати. Хан навчився фільтрувати інформацію, яка не була потрібна його розуму. Кулі, що летіли через поле бою, зникли, і те саме сталося зі Сталами вдалині. Він зосередився на прибульцях у зоні досяжності та гвинтівках, націлених на нього, і змахнув ножем, щоб відрізати те, що наважувалося з’явитися на його шляху.

Кінцівки, шматки плоті, голови та кров летіли перед Ханом, коли він продовжував свій спринт. Чужі воїни першого рівня могли реагувати на його рухи, але не могли їх зупинити.

Удари, які намагалися перервати його просування, перетворювалися на криваві бризки, що розліталися в повітрі. Голови, що потрапляли в зону його досяжності, втрачали зв’язок з шиями. Хан змушений був перервати свій спринт лише тоді, коли один зі Сталів вирішив стрибнути на нього, щоб перегородити йому шлях.

Хан вдарив ногою по стіні, щоб зіштовхнути себе на дно траншеї. Прибулець спробував розвернутися після удару об діагональну поверхню, але червоно-фіолетовий короткий меч несподівано встромився йому в талію і перетворив його внутрішні органи на місиво.

Стал впав на коліна, але Хан навіть не подивився на цю сцену. Він обернувся і побачив кілька прибульців, які витріщалися на нього, тримаючи відрубані кінцівки або клапті відсутньої плоті.

Хан кинувся на них. Перший прибулець відреагував останнім, тому Хан зміг пробігти повз нього, відкривши при цьому велику рану біля основи його спини. Другий Стал втратив одну з голів, що зробило його нездатним стояти як слід і дозволило Хану завдати смертельного удару.

Третій інопланетянин втратив руку під час наступу Хана і, здавалося, мав усі наміри змусити його заплатити за це. Він розставив кінцівки, побачивши, що його супротивник рухається вперед, але раптом втратив його з поля зору. Тоді гострий біль пронизав його пах і змусив впасти на коліна.

Хан прослизнув під прибульця і вже стоячи вдарив ногою наступного супротивника. Четвертий Стал під час наступу втратив лише половину руки, і під час атаки ледве зміг поворухнутися. Проте Хан продовжував атакувати, посилаючи свою ману вперед.

На обличчі прибульця з’явився розгублений вираз, коли він витріщився на ногу, поставлену на його тулуб. Він щось відчув, але нічого не здавалося дивним, тож незабаром він перевів свою увагу назад на Хана.

«Вона надто слабка?» — здивувався Хан, відтягуючи ногу назад і кидаючись уперед.

Рано чи пізно Хан повинен був перевірити дію своєї звичайної мани. Теоретично, його енергія вже несла в собі вроджену руйнівність стихії хаосу, але ця властивість виявилася занадто слабкою, щоб завдати шкоди воїнам першого рівня.

Це відкриття заспокоїло Хана, але поки що він не думав про це. Він частково підтвердив, що його мана не є небезпечною у своєму звичайному вигляді, але йому ще треба було розібратися зі своїми супротивниками.

Стал вдарив Хана чотирма кінцівками, але той пригнувся, щоб ухилитися від удару. Над його головою блиснув ніж, і два передпліччя впали разом з дощем темної крові.

Прибулець загарчав від болю, але Хан не зупинився. Він пробіг під відрубаними кінцівками і дістався до пояса Стала, куди встромив свій ніж, перш ніж стрибнути.

Тулуб Стала розпався на дві частини, оскільки Хан тримав гостру мембрану активною і штовхнув його вперед. Прибулець зміг впасти лише на спину, оскільки за його рухами тягнувся кривавий слід.

Вбивши останнього прибульця, Хан побачив, що його товариші дивляться на нього з гордими посмішками. Його погляд не міг пройти повз солдатів, але чуття дозволило йому зрозуміти, що битва між воїнами другого рівня все ще триває.

— Міняємося! — крикнув солдат перед Ханом, перш ніж переступити через нього і вистрілити вслід за іншим Сталом, що наближався до їхньої позиції.

Хан швидко схопив солдата і відтягнув його назад. Той і його товариші кинули на нього розгублені погляди, але він пояснився, вказавши на бар’єр над окопом і промовивши кілька слів: «Вони тут».

Розгубленість його товаришів ще більше посилилася, коли кілька бойових вигуків пролунали в околицях і пояснили, що відбувається. Кілька солдатів визирнули з-за загородження і почали стріляти по кожному Сталу, якого бачили. Дехто навіть стрибнув у траншею, щоб пробратися в тил ворога.

— Вперед! — пролунав голос лейтенанта Левілль з-за спини групи Хана. — Вбити їх усіх!

Бойовий клич змусив багатьох солдатів стрибнути всередину окопів, щоб наблизитися до груп прибульців, які захищали зброю або інші конкретні позиції. Те ж саме зробили й деякі супутники Хана, і він без вагань пішов за ними.

Справжня природа поля бою стала зрозумілою після того, як Хан знову ступив на поверхню. Людська армія наступила на Сталів, і всюди почалися бої. Танки все ще час від часу випускали кулі, але вони націлювали їх на ділянки, які не містили представників свого виду.

Гармати продовжували стріляти великими кулями, спрямованими на танки, і один з них врешті-решт розбився під цим невпинним наступом. За ним швидко розбили й другий, що змусило лейтенанта цієї команди віддати наказ про штурм цих гармат.

У Хана не було чіткої ролі в цій битві. Він ніколи в житті не бачив нічого більш безладного, і його розум загубився в бурхливих хвилях мани, що заповнювали місцевість. Його відчуття покращувалися з кожною кулею або атакою, від якої він ухилявся. Хаос був скрізь навколо Хана, і він танцював серед нього.

Коментарі

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Увійти, аби лишити коментар!