— Щ-що……
Я була так збентежена, що вигукнула, навіть не усвідомлюючи цього, але швидко замовкла.
"Це ти прийшов і почав діставати людину, що тебе навіть не торкалася!"
Почувши відповідь принца, Деррік негайно повернув голову в мій бік.
Цього разу холодні блакитні очі невдоволено подивились на мене.
Раптом його показник прихильності заблищав.
"Прихильність -1%"
[Прихильність 25%]
Я, розчарована падінням прихильності, відчайдушно похитала головою та виразно очима казала:
"Ох, ні! Я нічого не зробила!"
У моїх вухах, здавалося, яскраво лунало попередження: "Ми залишимо тебе у палацовій в'язниці".
Деррік пильно подивився на мене, поки я хитала головою, і незабаром відвернувся із легким зітханням, яке могла почути лише я.
— Моя сестра ще не повністю оговталась після одужання, Ваша Високосте.
— ……
— Я не знаю, як саме вона проявила до Вас неповагу, але, будь ласка, викажіть їй свою великодушність……
— Принцеса мене обдурила.
— Обдурила……?
Я широко відкрила рота. З його вуст лунали історії про мене, які я вперше чула.
— Вона не дотримала своїх найпотаємніших обіцянок і без вагань розтоптала мої почуття та грала з ними.
Я поквапилась виправити його безпідставні звинувачення.
Але Деррік був на крок попереду. Його брови вже були насуплені.
— Що це означає?
Кронпринц знизав плечима.
— Ти не пам'ятаєш, принцесо? Я досі добре пам'ятаю, що ти прошепотіла мені в садовому лабіринті……
— Ва-Ваша Високосте!
Я не знала, що ще він скаже, тому перебила його вигуком.
Герцог і два брати думали, що божевільний принц лише безпричинно поранив мене, але вони навіть не підозрювали, що я сказала таку нісенітницю.
"О ні, сучий сину, мені доведеться якнайшвидше відтягнути тебе в безлюдне місце і вистрілити з арбалета."
Я вирішила зробити саме це.
— Мені здається, я обмовилась тоді. Мені просто потрібно поговорити з Вашою Високістю, тож давайте відійдемо на хвилинку……
Я більше не могла терпіти його безглуздих слів і збиралася відтягнути його й зникнути перед Дерріком.
Коооооооооон!
— Ахххххххххххххххххххххххх!
Пролунав гучний звук, а за ним — розриваючий крик.
Очі всіх, включаючи мене, звернулися в той бік.
— Щ-що це……
У кутку бенкетної зали, досить високо над двоповерховою будівлею злітала величезна повітряна куля.
Мені на думку спала гігантська гумова качка на озері.
— Кууу, кууу—!
У цей момент повітряна куля голосно завила.
Тільки тоді я зрозуміла.
"О Боже."
Рідкісна тварина, яку випустила група жінок з іншої країни, стала величезною.
У цю мить повітряна куля-монстр скрипнула і почала звиватися.
— Кууу, кууууу—!
— Аааааааааааааааааааххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх! Врятуйте мене—!
Люди навколо кричали і розбігалися, аби уникнути монстра з великими курячими лапками.
Погляд і крик, які я до цього вважала милими, тепер здавалися моторошними.
— Ахххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх!
У той час одна з жінок, що тікала від раптової появи звіра, впала.
— Кууу—!
— Аххххххххххххххххххх!
Коли курячі лапки величезного монстра були готові наступити на неї.
"Чорт."
Деррік, який був поруч зі мною, блискавкою стрибнув вперед.
Все, він зник.
Бігши, він вихопив з піхов меч і швидко дістався до місця, де був звір.
І встромив його у величезну курячу лапу, яка намагалася розчавити жінку.
— Кууууууу—
Нога звіра ледь зупинилася, не встигнувши втоптатися у землю.
Пуін—
Меч небезпечно зігнувся, наче був готовий зламатися.
Але Деррік побачив жінку, що лежала, та схопив її за руку, аби витягнути.
Леді, яка тепер була в його руках, знепритомніла.
Невдовзі після того, як вони врятувалися, меч Дерріка був повністю розчавлений об ногу звіра з приголомшливим звуком.
— Варту! Кличте варту!
— Куу, куу!
Монстр лютував ще більше, ніж раніше. Відкрита зала, яка нещодавно була спокійною, перетворилась на повний безлад.
Посеред хаосу я чітко почула чийсь голосний викрик.
— Кронпринц там!
Я глянула туди широко розплющеними очима.
— Вбий його!
Група одягнених у чорне жінок, які раніше першими витягли дивного звіра, вказувала на кронпринца та вимовляла заклинання.
Величезний монстр повернувся.
"Божевілля."
У бік, де пліч-о-пліч стояли я і кронпринц.
"Це була не така гра! Чому монстр раптом з'явився у романтичній отоме грі?"
Я була приголомшена таким абсурдним розвитком подій, тому завмерла на місці.
— Кууу, куууууууу—!
Тим часом монстр зібрався виконувати свій новий наказ.
Він тупнув ногою по землі.
Ніби перед боєм биків, який настане будь-якої миті.
— Для твого брата ця жінка, здається, важливіша за його єдину сестру.
Це було тоді.
Коронований принц, який спокійно стояв біля мене, незважаючи на шаленіюче створіння, раптом виступив уперед і заговорив до мене.
— На його місці я б ніколи не залишив свою сестру наодинці з хлопцем, який мало не вбив її. Тим більше у такій небезпечній ситуації.
— ……
— Що, якщо б я кинув тебе як наживку й утік, лише тому що мені не сподобалась наша розмова раніше?
Я завмерла від його слів.
Якщо він справді це зробить, мене до смерті розчавить цей звір.
Після миті мовчання кронпринц усміхнувся.
— Я жартую, тож розслабся, принцесо. Інакше всі побачать.
— Це……
— Це насіння я посіяв, тож я його пожну.
Я збиралася запитати його ще раз, чи це був жарт.
Він кинувся вперед, витягуючи меча, як Деррік раніше.
— Ку, ку!
Звір теж перестав тупотіти і кинувся до нього.
Дудудуду.
Земля затряслася.
Кронпринц, який біг на величезній швидкості, підскочив у повітря.
Потім він встромив меч у велике око звіра.
— Кууу-Вук!
Звір болісно застогнав.
Тіло кронпринца тріпотіло, як аркуш паперу в повітрі.
"Він точно впаде……!"
Але й таке хвилювання було короткочасним.
Тримаючи меч однією рукою, він зумів його врівноважити, і незабаром.
Ак-ааа! З опущеним мечем він важко впав.
Коли його ноги нарешті торкнулися підлоги, рухи звіра припинилися. І……
— К……!
Величезний звір просто розвалився.
Голова монстра вибухнула, як жувальна гумка.
— Ее……
Я тупо кліпала очима.
Все сталося блискавично.
Кронпринц, який покінчив із монстром менш ніж за кілька хвилин, дивився кудись яскраво-червоними очима.
— Дивно.
Це була група у чорному одязі, яка контролювала звіра.
Вони вже застережливо зібралися в коло, у кожної по блискучій кришталевій кулі.
Аби не підійшли озброєні дворяни.
Деррік, який стояв неподалік від них, не міг їх атакувати, бо його меч був зламаний.
Жінка, яка раніше була врятована від звіра і трималася за нього, уже зникла, а принц весь час спостерігав за околицями.
— Чому тут так тихо? Час вже прийти вартовим, — шепотіли дворяни, що до цього відбігли на безпечну відстань.
Якщо подумати, це була правда. З таким галасом вони не могли не знати, що інші викличуть варту.
Проте було дивно, що досі не було жодних ознак їхньої присутності.
Крім того, при такій повільний охороні, це був ідеальний час для вбивства людей.
За винятком кількох юнаків, таких як Деррік і кронпринц, які чомусь принесли до бенкетної зали зброю, усі інші не мали нічого.
— Якщо ти думав, що все закінчилося, ти помиляєшся, Каллісто Реґулусе! — закричав хтось з одягненої у чорне групи хрипким голосом.
Я думала, що це молода жінка, але, напевно, це було зовсім не так.
— Ти не виживеш тут сьогодні!
— Це залишки Праведної Нації Лейла. Хто б подумав, що ви використовуватимете групу дівчат, переодягнених у вбрання Сетіни……
Сетіна була невеликою пустельною країною далеко від імперії Інка.
Кронпринц впізнав їх.
Незалежно від того, казав він правду чи ні, група у чорному одязі завагалася. Я не знала, хто вони, але здавалося, наче це одна з країн, що програли війну.
— Пройти перевірку було б непросто. Хто вам допомагає?
— Така жахлива людина, як ти, ніколи не повинна стати імператором!
Кронпринц, знущаючись, нахилив голову у відповідь, насмішка легко читалась у його очах.
— Чому?
Здавалося, він справді не знав, чому б йому не бути імператором.
Видовище, мабуть, роздратувало групу у чорному одязі.
— Через тебе, хто розпочав війну, пролилося стільки крові! Чи ти не боїшся небес, сучий сину!?
— Я не думаю, що маю чути це від вас, людей, що використовували інших як об'єкти для експериментів.
— За-замовкни!
— А нещодавно ви викрали дітей з магічними силами і знущалися над ними.
— Це, це все заради великої Богині Лейли! Лише тоді, коли всі нечисті люди, які проти Бога, зникнуть, Істинний Імператор……!
Це було доволі кричуще зауваження. Тому що днями я чула це від Вінтера.
[— Існують деякі язичницькі групи, що хибно декларують, ніби істинний, обраний Богом, імператор народиться тільки тоді, коли всі створіння, які творять таку магію, зникнуть.]
"Тоді саме про цю групу говорив Вінтер?"
— Якщо так, що ви думаєте про клани Жер, які вдячні за те, що я знищив вас? — запитав у відповідь кронпринц глузливим тоном, уважно спостерігаючи за людьми у чорному одязі.
— Я-як ці малі виродки сміють засуджувати наше Святе Королівство……
— Ну, цього достатньо.
Раптом кронпринц підняв руку і припинив розмову, не дослухавши відповідь до кінця.
— Я вб'ю вас всіх, як того звіра, якого ви сьогодні привели з собою.
Сррррррр—
З цими моторошними словами він дістав свій великий меч, виблискуючи червоними очима.
