"Відхилити! Відхилити!"
Я кілька разів вдарила по кнопці [Відхилити]. Я спеціально вдягнула просту сукню, аби не привертати увагу Каллісто. Однак, якби я почала танцювати з кимось із мейл лідів, що були ідеальними магнітами для привернення уваги, всі мої старання підуть коту під хвіст.
"І чому це саме я маю питати їх?"
На звичайній складності головну героїню засипали запрошеннями різні залицяльники, аби одержати честь провести із нею перший танець. Рейнольд тим часом був настільки зайнятий, кидаючи гострі погляди у бік Вінтера, що запрошення мене на танець точно не було в жодних найближчих планах. Я витріщалася на нього, не в змозі розшифрувати, що відбувалося у нього в голові, і він нарешті поглянув на мене.
— На що дивишся? — спитав він.
Насупившись, я проігнорувала його і продовжила йти. Герцог та Деррік уже відбули на пошуки своїх друзів. Очевидно, я подумала, що Рейнольд зробить те саме, але замість того, аби піти й зникнути, прикидаючись, ніби ми одне одному ніхто, він залишився приклеєний до мене.
— Гей, гей! Куди ти?
— Не твоя справа, — відповіла я похмуро, знаходячи відчужений куточок, у який могла сховатися.
Я планувала залишатися там, допоки імператор не дасть свою промову, а потім піти. Беручи бокал вина від проходячої повз прислуги, я причаїлася за колоною у ніші, що не була настільки освітлена, як більшість зали.
Рейнольд, що досі слідував за мною аж до схованки, зупинився у кількох кроках та перехрестив руки, прикидаючись, ніби зовсім не зацікавлений моїми діями. Хоча навколо було не так багато людей, вони продовжували поглядувати у нашому напрямку через його присутність.
— Чому ти йдеш за мною? — втомлено спитала я.
— Я за тобою не йду. Я тут зазвичай стою, — по-дитячому вередливо відповів він.
Я повернулася до нього спиною, не бажаючи більше слухати його дурниць. Він, однак, схопив мене за плече, не даючи і кроку ступити.
— Уґх! Ти куди? — вимагав знати він.
— Ти сказав, що зазвичай тут стоїш. Я подумала, що краще мені піти, аби тобі не заважати, — ліниво відповіла я, не кажучи прямо, що просто не бажаю його компанії.
Клята гра дуже сильно наполягала своїми квестами. Якщо ми продовжимо бути поряд, повідомлення можуть виникнути знову. Краще було уникати всіх і кожного мейл ліда, де це тільки було можливо.
— А минулого разу ти мене просила залишитися…… — сказав Рейнольд, невдоволено поглядуючи. Його щоки сильно почервоніли, хоче може це було лише освітлення. — Тебе не зрозуміти.
Він розвернувся та з голосним тупотінням пішов.
"Хвилиночку, коли це я взагалі……"
Приголомшена, я губилася в думках. А потім раптом пригадала дещо.
[— Тобі дуже треба йти? Якщо ти просто залишишся зі мною……
— Т-ти з глузду з'їхала?!]
Це було напередодні мисливського змагання. Тоді я не була впевнена, чи з'явиться Каллісто, і відчайдушно потребувала щита, який мене від нього захистить. Я була здивована, що Рейнольд це пам'ятав. Замість того, аби слідкувати за його рожевим волоссям, що зникало у натовпі, мої очі були приклеєні до ніжно-рожевого показника над його головою.
Я, напевно, мала перевірити і його прихильність теж.
"Може запрошу його на танець, якщо ми знову перетнемося."
Я повільно повернулася, відчувши на собі чийсь погляд, і зустрілася з ультрамариновими очима Вінтера знов.
"Секундочку. Але ж я саме від нього і ховалася. Як він мене знайшов?"
Напевно, він теж послідував за мною, оскільки стояв неподалік. Він стояв у малій групі людей, безсумнівно сподіваючись, що я його не помічу, але я не могла не впізнати його завдяки фіолетовому показнику над головою та тужливому погляду, який він продовжував кидати у мій бік.
"Він мене з розуму зводить."
Вінтер раптом випрямився, та ніби зібрався сказати щось своїм супутникам.
Я відчувала, що він збирається спробувати заговорити зі мною.
"Ця схованка, видимо, не дуже гарна."
Я відвернулася, рішуче збираючись знайти інше місце, де б змогла сховатися.
— Що ти робиш аж тут?
На моєму шляху постала фігура у чорному костюмі.
Це був Деррік.
<СИСТЕМА> Особливий Квест! [Палко Відтанцюйте цю Ніч!]
Чи бажаєте запросити на танець [Деррік]? (Винагорода: прихильність Дерріка +5%, слава +50.)
[Прийняти/Відхилити]
"Ха! Боже помилуй……"
Я стримала зітхання, прикусивши губу, коли помітила квестове вікно, яке виникло, щойно ми зустрілися поглядами.
— Просто стою, — промовила я, в ту ж мить гадаючи, чому це Деррік зі мною заговорив.
Незважаючи на його передісторію, що зображала його холоднокровним дворянином, у нього не було нестачі друзів. Я витріщалася на нього з деяким подивом, коли музика раптово змінилася на повільну романтичну мелодію.
— Станцюєш зі мною? — спитав Деррік. Я не могла повірити своїм вухам.
Я повільно блимнула, дивлячись на нього.
— Ти хочеш станцювати…… зі мною?
— Так, — сказав він, простягаючи руку.
У минулому він чітко показав, що ненавидів мене торкатися, і зневажав, коли я називала його "братом". Я не могла зрозуміти причину цієї раптової зміни в поведінці.
— Проте…… — я майже спитала його, але замовкла, побачивши, як сіпнулися його губи.
[— ……Насправді я сам не знаю.]
Спогад з його байдужим голосом виник в моїй голові. Я не розуміла його дій, але, здавалося, він і сам їх не розумів.
"Добре. Цей квест все одно продовжує з'являтися. Можна вже й……"
Якщо я мала продовжувати відмовлюватись, то краще вже було станцювати з одним із них зараз і покінчити з цим раз і назавжди. Винагорода була не такою вже й поганою і не вимагала від мене плазування та благань про прихильність.
Вирішивши, я повільно потягнулася до кнопки [Прийняти].
— Перепрошую, але розчарую Вас, — раптом рука огорнула мою талію, забираючи мене звідти. Зовсім цього не очікуючи, я потрапила в чиїсь обійми, не в змозі дати жодного спротиву. — З нею зараз танцюватиму я.
Світло люстр відблискувало на золотому волоссі людини, яка щойно виникла переді мною, і саме в цю мить виникло системне вікно.
<СИСТЕМА> Бажаєте перевірити прихильність [Каллісто]?
[2 мільйони золота/200 слави]
Від нього мене відволік крижаний голос.
— Ваша Високосте, що, на Вашу думку, Ви зараз робите? — я витягнула шию, намагаючись побачити обличчя старшого брата.
Холодний погляд Дерріка був прикутий до руки, що тримала мене за талію.
Повернувшись до тями, я швидко спробувала відідрати його руку від себе.
— Що це Ви…… Уґх.
Однак його потужна хватка на моїй талії лише посилилася, відмовляючись відпускати. Кронпринц поглянув на мої спроби звільнитися й насупився.
— Я прибув трохи запізно через деякі незавершені справи і не міг ніде тебе знайти. Тож ти ховалась від мене тут, так? Я доволі довго тебе шукав, принцесо.
— Я спитав, що Ви робите? — вимагав Деррік, здригаючись так, ніби він хотів кинутись та відірвати руку кронпринца від мене. Температура навколо нас, здавалося, впала на кілька градусів. — Приберіть свої руки.
— Не думаю, що зроблю це, — промовив кронпринц, жартома нахиляючи голову вбік. — Ви брат і сестра, тож можете станцювати у будь-який час. Дозвольте мені цей танець.
— Вибачте, але я не думаю, що можу, — відповів Деррік, ігноруючи майже прямий наказ кронпринца. — Я останнім часом був дуже зайнятий і не мав жодної нагоди провести час із сестрою. Було би ліпше, якби Ви утрималися від зневаги до дому Екарт, Ваша Високосте, — повністю позбавлено емоцій сказав Деррік. Його поведінка доволі сильно відрізнялася від його дій на мисливському змаганні. — Імператор скоро проводитиме нараду вищого дворянства, аби вирішити, кого зробити своїм спадкоємцем, хіба ні?
З боку принца я раптом почула звук сточування зубів. Я могла почути це лише через нашу близькість.
— Зневаги? Це вже надто суворо, — промовив Каллісто через зціплені зуби. — Вона — моя партнерка, лорде Дерріку.
— Можна тягнути жінку силою і це означатиме, що вона — Ваша партнерка? Вперше таке чую.
— Насправді, я відправив свого правицю, аби той від мого імені ввічливо запросив її супроводжувати мене, і принцеса погодилася.
— ……
Від слів Каллісто між нами запала тиша.
Деррік, що збирався продовжити сперечатися, повільно закрив свого рота. За мить тиші він повернувся до мене.
— Це…… правда?
Із запізненням я усвідомила, що кронпринц знову проголосив щось зовсім абсурдне. Помаранчевий показник над головою Дерріка почав блимати, тож я швидко захитала головою.
— К-коли це я погодилася бути—
— Якщо відмовишся, я буду змушений гучно проголосити, що не бажатиму нічого більше, окрім як станцювати з героїнею, що зруйнувала Солаель, — раптом прошепотів мені на вухо Каллісто.
Я витріщилася на нього, мої очі були готові випасти з орбіт, але він у відповідь лише кинув підступну посмішку.
"Ти клятий козел!"
Я здригнулася, але знала, що він притримається своєї погрози без жодних вагань.
— Брате…… — промовила я, зморгуючи сльози. — Я прийму за велику честь, що Його Високість запросив мене на танець, — вдалося мені вимовити тремтячими губами. Однак я не бажала визнавати Каллісто своїм партнером на цьому балу.
— Пенелопо Екарт…… — прогарчав Деррік крізь злісно стиснуті зуби. Він без жодного іншого слова розвернувся, і його помаранчевий показник, що тепер стрімко блимав, швидко зник. Чесно, я почувалася добре, відшиваючи його так, але водночас я відчувала трохи жалю.
"Сподіваюся, що все закінчиться добре."
Я може й викреслила його зі свого списку, але все ще хвилювалась, що з цього вийде.
— Я ніколи не бачив, аби молодший герцог виглядав таким розчарованим. Чудова робота, принцесо, — голос Каллісто був зловтішний. Я обернулася, помічаючи, що кронпринц сміється собі під ніс.
— Що Ви взагалі робите? — злісно почала випитувати я. — Коли це я погодилася бути Вашою партнеркою?
Каллісто, очевидно намагаючись не засміятись, спокійно промовив:
— Проте ти погодилась, хіба ні?
— Я йду. Танцюйте самі, якщо того так бажаєте, — сказала я, невдоволено розвертаючись.
— Гей, принцесо, — покликав кронпринц, виглядаючи, на диво, розгублено. — Ти що, сердишся?
