— Чому я тут? Що сталося?..
Недавні події ще більше заплутали Фея. Єдине, в чому він був упевнений — це те, що якимось чином опинився у світі, схожому на Diablo, після того як у його голові пролунав холодний, машинний голос, схожий на текст із заставки завантаження гри. Озирнувшись навколо, Фей виявив, що став “Варваром” — одним із ігрових класів, які він добре пам’ятав.
У правій руці з’явилась іржава ручна сокира, у лівій — старий побитий дерев’яний щит.
Фей інтуїтивно почав розуміти, що це — його статус у грі.
І раптом перед ним сплив голографічний екран, як у фільмах про Залізну людину.
Гравець: Фей
Клас: Варвар
Рівень: 1
Досвід: 0/5000
Сила: 30 Спритність: 20
Інтелект: 10 Витривалість: 20
Шкода: 3–7 Точність: 102
Броня: 11 Виснаження: 92
Здоров'я: 45 Ресурс (Лють): 10
Спротив вогню / холоду / блискавці / отруті: 0
— Це... мої атрибути в грі?
Фей побачив своє ім’я у верхній частині.
— Що за... Я щойно став королем — і тепер потрапив у гру? І ще й варваром? Чому не чимось крутішим — магом чи паладином?..
У цей момент до нього наблизився чоловік у синіх обладунках.
— Привіт, мандрівнику. Я не здивований твоїй появі. Багато авантюристів проходили цим шляхом із початку нещодавніх подій. Кажуть, що Діабло, Лорд Жаху, знову ходить по світу...
Чоловік говорив довго, з тоном НПС із гри. У Фея щелепа відвисла.
Він одразу впізнав у ньому Варріва — NPC із табору розбійників. Його зовнішність, голос, навіть тексти були тими ж, що в оригінальній грі.
Він спостерігав за ним.
Рухи, міміка — все виглядало реальним. Навіть пара, що виривалась із його рота у холодному повітрі, була відчутною. Фей навіть відчув вологу, коли той говорив.
— Цікаво, ці NPC мають свідомість?
Коли Варрів закінчив свою промову, Фей вирішив перевірити:
— Ей, як звали твою маму до шлюбу? На якій вулиці ти виріс?
Варрів не відповів — просто розвернувся й пішов.
— Що ж, ясно...
Фей вирішив знайти жрицю Акара.
Згідно з його пам’яттю про гру, перше завдання в таборі дає саме вона — висока жриця сестринства Сліпого Ока, ще й лідер табору. Щоб дізнатися, що відбувається, Фею треба було знайти її.
У таборі було тихо й порожньо.
Фей пройшов повз кілька наметів, парканів — і нарешті побачив намет Акари за дерев’яним возом. Навколо стояли дивні флакони й банки, з яких тягнуло різким запахом.
Акара у фіолетовій рясі черниці стояла біля входу.
Коли Фей наблизився, над її головою з’явився золотий знак питання.
— Я — Акара, Верховна жриця Сестринства Сліпого Ока. Вітаю тебе, мандрівнику... — почала вона, так само як у грі.
І, як очікувалося, вона дала завдання.
“Печера Зла” — знищити всіх монстрів у печері за межами табору, в Кривавих Полях. Усе збігалося з його ігровими спогадами. Зліва в полі зору з’явилася червона кнопка.
Фей натиснув її — і з’явився опис квесту. Вибору не було — тож він прийняв завдання.
Спробував поставити запитання в більш формальному тоні:
— Шановна Акара, чи можна дізнатись більше про це місце?
Він хотів перевірити, чи NPC мають інтелект — і знайти натяк на те, чому він тут.
— Молодий мандрівнику, спершу виконай своє завдання — тоді дізнаєшся більше...
Відповідь здивувала Фея.
Такої фрази не було у грі. Отже, NPC тут не зовсім запрограмовані, у них є хоч якась свобода дій.
Фей хотів запитати ще — але Акара повернулась і зайшла в намет.
Він спробував увійти — але невидима сила не дала підійти ближче, ніж на метр.
— Значить, доведеться спершу виконати завдання...
Фей поговорив ще з кількома NPC у таборі, але результату не було. Він вирушив за межі воріт, що охоронялись лучницею, і ступив у Криваві Поля — повні монстрів і небезпек.
“Увага! Гравець Фей увійшов у Криваві Поля. Вбивство монстрів принесе несподівані бонуси... Але якщо ти провалиш завдання — отримаєш таємниче покарання!” — знову пролунав той голос у голові.
Цього разу він був більш людяним, навіть насмішкуватим, порівняно з механічним тоном раніше. Сміх наприкінці був зловтішним.
Три години потому.
Качак!
Фей зарубав сокирою двадцятого “шипованого щура”. З неба опустився білий промінь, який обгорнув його.
— Рівень підвищено!
Це вже не вперше. Фей звик. Світло було приємне й тепле, йому хотілося зітхнути з полегшенням. Усі рани затягнулись за кілька секунд.
Промінь згас.
З’явилися дві темно-червоні кнопки:
· Нові атрибути
· Нові навички
Фей натиснув “Нові атрибути”.
Кожен рівень давав 5 балів, які можна було розподілити. Фей 3 віддав Силі, а 2 — Витривалості. Саме ці характеристики були основними для варвара.
Потім відкрив “Навички” — і 1 бал вклав у “Майстерність володіння зброєю”.
Наразі він був Варвар 5 рівня. Усі 25 атрибутів — у Силу й Витривалість. З 5 очок навичок: 3 — у “Майстерність зброї”, 2 — у бойовий крик “Рев”.
Він робив це не просто так — це реальний світ.
Під час боїв Фей справді поранювався, і відчував увесь біль.
І найголовніше — усе було справжнє. Навіть монстри. Це були не програми.
Вони кричали, випльовували кров, падали розрубаними — і кожна секунда бою тиснула на його нерви.
