Коли Емма поглянула на Фея, її обличчя осяяла хитра усмішка:
— Передня частина палацу Вашої Величності! Там вистачить місця для всіх солдатів. Хахаха, питання лише в тому, чи наважишся ти на це!
Очі Фея спалахнули.
— Чудова ідея! Так і зробимо! Бруку, негайно організуй решту солдатів. Переконайся, що всіх поранених перенесуть у передню частину мого палацу. Також повідом усіх лікарів: неважливо, наскільки тяжкі рани — скажи їм, щоб робили все можливе, аби зберегти життя солдатам. Решту я беру на себе!
Брук був приголомшений:
— Ваша Величність, не можна!
— Чому ні? — Фей засміявся. — Вони проливали кров за мене та за королівство Чамбард. То чому б я не міг забезпечити їм кращі умови для лікування?
Емма застигла.
Вона запропонувала це не для вирішення проблеми, а радше щоб дошкулити Фею. Вона зовсім не очікувала, що той справді дослухається...
— Гей, Олександре! Ти впевнений у цьому? — Це було нечувано: щоб король віддав свій палац на потреби поранених.
Фей навмисно погладив Емму по голові, розтріпуючи їй волосся.
— Звісно... Хахаха, дякую за пораду, малечо!
— Малеча тут — це ти!
— Ха-ха-ха...
Анжела мовчала. Вона просто усміхалась, спостерігаючи, як Фей і Емма жартують. Її настрій був небувало піднесеним. Як давно вона востаннє почувалась такою щасливою? Вона й сама не знала. Погляд, яким вона дивилась на Фея, ставав усе теплішим...
...
Поранених солдатів швидко перенесли до передньої частини королівського палацу.
Під керівництвом Анжели й Емми всім роздали їжу, воду, вовняні ковдри й одяг. Фей щедро роздав частину своїх скарбів і золота, щоби підняти бойовий дух. У критичний момент мораль має значення. Крім слів підтримки, людям потрібні й матеріальні стимули. Як студент, який вивчав психологію, Фей добре знав, що робить.
Його дії ще більше здобули повагу солдатів.
«Слава королю Олександру!» — гучно лунало над замком Чамбард. Деякі поранені не стримували сліз і клялися присвятити життя служінню королю. У світі, де життя звичайної людини майже нічого не варте, завоювати довіру й любов було неважко, якщо ставитись до людей по-людськи.
Після того, як усі були влаштовані, Фей передав командування «військовому гуру» Бруку, який мав організувати охорону, укріплення й встановлення нових барикад.
Сам же Фей повернувся до задньої частини палацу й наказав, щоб до його покоїв ніхто не заходив. Йому потрібно було перевірити власні рани. На щастя, нічого критичного не було.
Для першого бою все пройшло непогано. Під час сутички з двома воїнами першої зірки він узагалі не постраждав. Тільки в зіткненні з воїном третьої зірки Ландесом він зазнав поранень. У прямому зіткненні з [Ударом Сонця, що Вибухає] він відбувся лише крововиливом.
Найгіршим було поранення плеча — Ландес проштрикнув його мечем. Через клинок до тіла Фея проникла вогняна енергія, яка струсонула його внутрішні органи — майже як у Пірса.
Тоді Фей пішов на ризик, навмисно дозволивши Ландесу поранити себе.
Він припустив, що разом зі здібностями варвара з Diablo, до нього перейшла й неймовірна броня та захист. Це мало зменшити шкоду від атаки Ландеса.
І дійсно — він виграв у цій грі.
Енергія воїна третьої зірки мала б рознести його нутрощі на шматки, але завдяки броні варвара все обмежилося лише шоком. Жодних смертельних наслідків.
Фей мусив так вчинити. У тій ситуації іншого шансу перемогти Ландеса не було. Якби він не зіштовхнув його зі стіни, то вже давно лежав би трупом під його мечем.
Це не тому, що Фей не боявся смерті. Навпаки — він боявся її настільки, що змушений був ризикувати всім.
...
Після перевірки ран Фей заходився до дуже важливої справи —
Він сів на ліжко й спробував увійти до світу Diablo. Якщо він хотів урятувати своїх солдатів, мусив знову потрапити туди.
Його думка була проста:
Якщо він здатен переносити здібності з гри в реальний світ, то, можливо, зможе переносити й предмети — зокрема зілля.
Якщо йому вдасться принести з гри 【Зілля лікування】, які повністю зцілюють навіть смертельно поранених, то життя Пірса й решти солдатів можна буде врятувати.
Подумавши про це, Фей більше не міг чекати.
Він медитував на ліжку, намагаючись згадати, як уперше потрапив у світ Diablo. Він намагався встановити контакт із дивним голосом у своїй голові.
І результат приголомшив:
«Гравець Фей запитує дозвіл на вхід у світ Diablo... Сканування душі успішне... Перевірка ігрового часу... Надлишок часу в наявності... Дозвіл надано. Відлік... 3... 2... 1... Вхід!»
Холодний і таємничий голос озвався знову.
Фей відчув, як усе навколо закрутилося, його охопила нудота, тіло пройшла дивна хвиля — він знову проходив через «зоряні врата»...
...
Але те, що він побачив перед собою, шокувало його.
Він думав, що повернеться у 【Лігво Зла】 на 【Кривавому Узліссі】. Але це було зовсім не так.
Він був не в 【Лігві Зла】, і навіть не в 【Таборі розбійниць】.
Він був перед 3D-екраном.
На екрані — сім персонажів на вибір: амазонка, ассасин, варвар, друїд, некромант, паладин і чаклунка. Усі вони стояли біля багаття. Вони виглядали реальними. Фей навіть чув, як вони дихають. Наче сім живих людей стояли перед ним.
— Це... екран вибору персонажа? Чому я тут?.. Невже...
І тут Фей побачив кнопку: 【Створити нового персонажа】.
Він остовпів — і не міг приховати хвилювання.
— Створити нового персонажа?.. Це означає, що я можу грати за інші класи і переносити їхні здібності у реальний світ?
У його голові розчинилися двері в новий світ можливостей. Він бачив своє яскраве майбутнє. Якщо він стане персонажем 99 рівня в режимі Hell і зможе використати ці здібності у реальному світі — яким сильним він тоді буде?
Перед ним — сотні здібностей семи класів. І жодна сила в реальному світі не зможе йому протистояти.
— Це божевілля!!! — не втримався він.
Фей вирішив спробувати створити персонажа-чаклунку.
Миттєво жінка в темному вбранні виступила вперед, махнула жезлом, і з неба вдарила блискавка. Потім вона вклонилась Фею.
Кнопка внизу змінилася на: 【Підтвердити вибір】
Фей натиснув «так».
Екран зник, зір почав тьмяніти — він входив у світ Diablo.
Та раптом його охопила тривожна думка:
«Чаклунка — це жінка! Якщо я оберу її... Я що, сам стану жінкою?! ЯК?! СЕРЙОЗНО?!?!?!»
