Взяття на себе ролі моба в академії!

Розділ 2. Взяття на себе ролі моба в академії! Частина 2

***

– А тут просторо… – я не міг не сказати цього, коли зайшов до приміщення, виділеного першій групі, яка практикувала столичний стиль Бушін.

Це місце – величезний спортивний зал, в якому були роздягальні, душові, кафетерій та подібне, а двері можна вважати майже автоматичними, бо тут були покоївки, що їх відчиняли.

А от дев’ята група займалася на вулиці, як у дощові, так і у вітряні дні. У нас дверей не було, тому і покоївки непотрібні.

Щоб уникнути зайвої уваги від інших студентів, я швиденько переодягнувся і чекав Алексію в кутку.

Через якийсь час.

– Ходімо розігріємося, – вийшла Алексія, що переодягнулася в форму Бушін.

Для жінок – це сукня з глибоким розрізом, вона виглядала як китайська сукню без декору. Її форма чорна, колір форми стилю Бушін ділиться за силою, чорний колір – найсильніші, білий – найслабші. Звичайно, моя уніформа біла, я єдиний у групі, хто виділявся, як біла ворона. Ігноруючи погляди, 70% з яких ворожі, а 30% сповнені цікавості, я зайнявся динамічним розтягуванням.

– Цікаво, – сказала Алексія, повторюючи мої рухи.

У цьому світі широко відомо, що перед тренуваннями потрібно розігріти м’язи, але якогось стандарту не існувало, тому кожен робив це по-своєму. Людина завдасть собі шкоди, якщо займатиметься спортом і перед цим не розігріється належним чином. У цьому світі використовували магію, щоб розігріти м’язи, але це все одно впливало на продуктивність.

Схоже, Алексія непогано розбиралася в цьому питанні. Я дуже перебірливий у плані партнерів для двобою, тому не хочу схрещувати мечі з якимсь претензійним снобом.

Ми закінчили з розтягуванням до того, як почався урок.

– Сьогодні до нас приєднався новий друг, – сказав інструктор, запрошуючи мене представити себе.

– Я – Сід Каґено. Радий знайомству.

В очах нових одногрупників не було і тіні приязні.

О-о, як і очікувалося від першої групи. Якщо роззирнутися, то усюди можна побачити важливих людей. Отой гарячий хлопець – другий син герцога, ота красуня – донька нинішнього лідера Чорних лицарів, а інструктор – це 28-літній привабливий блондин, який є одним із найкращих наставників з фехтування.

– Добре, починаємо.

З цим ми почали тренування. Спочатку через медитацію потрібно відчути нашу магію, а наступним кроком стане перехід до основних рухів.

О так, основи важливі. У дев’ятій групі ми приділяли кілька хвилин медитації, а потім переходили до поєдинків. Однак сильні люди приділяли увагу основам. Всі тут були досить вправними, тому не потрібно себе аж занадто стримувати, бо всі навколо сильні.

Ба більше техніки столичного стилю Бушін, яким тут навчають, логічні та відточені. Приємно брати участь у тренуванні, де тобі не нудно.

– Тобі подобається столичний стиль Бушін? – зі мною заговорив привабливий блондинистий інструктор. Якщо я правильно пам’ятаю, його звуть Зенон Ґріффі.

– Це так виглядає?

– Ага, виглядає так, наче тобі весело.

– Мабуть, так.

Інструктор Зенон легко посміхнувся на мою відповідь.

– Як ти певно знаєш, столичний стиль Бушін досі є новою школою фехтування, що відокремилася від традиційної. Спочатку між прихильниками традиційного стилю і столичного стилю Бушін були суперечки, але завдяки принцесі Айріс тепер столичний стиль Бушін вважають другим за величиною у королівстві після традиційного стилю.

– Я чув, що ви також один із тих фехтувальників, що доклали руку до зростання популярності столичного стилю Бушін по всьому королівстві.

– Це невеликий внесок у порівнянні з внеском принцеси Айріс. Хай там що, я вважаю, що зробив певний вклад у зростання столичного стилю Бушін, тому я радий, що тобі він подобається. О, вибач, що я завадив тобі.

Сказавши це, інструктор Зенон пішов до інших учнів. Я знаю, що він відчував. Мені також подобалося дивитися, як Альфа з іншими дівчатами демонстрували свої навички володіння мечем, користуючись моїм стилем. Я самостійно розробив техніки для нього, тому це особливе задоволення бачити, як ним користуються інші.

– Про що ви говорили? – запитала Алексія.

– Про столичний стиль Бушін.

– Хмм. Далі буде мас, станемо в пару.

Мас – це легка бойова практика. Так, обмінюючись ударами, ми перевіряли техніки, реакції й удари супротивника.

– Чи не занадто велика різниця між нашими здібностями?

– Та все добре.

Ми обмінялися ударами дерев’яних мечів. Я бив мечем, вона блокувала. Потім Алексія била, а я блокував.

Ми не завдавали одне одному потужних ударів і рухалися повільно. Навколо нас було кілька пар, що не використовували велику кількість магії, але їхні поєдинки набагато енергійніші, однак, на мій подив, Алексія трималася мого темпу.

Ні, можливо, замість того, що підлаштовуватися під мене… це і є її звичний темп. Зрештою мета цієї практики лише перевірка навичок, швидкість і сила тут зайві. Тренуючись, Алексія чітко трималася за цю мету.

Це можна прочитати з її рухів. Старшу сестру Алексії, принцесу Айріс, хвалили за здібності і називали генієм, її вважали найсильнішим бійцем королівства. Тоді як про молодшу принцесу говорили мало, у неї не така потужна магія, а техніки прості, вона багато в чому поступалася принцесі Айріс.

Але коли я схрестив з нею мечі, то зрозумів, що у неї хороший стиль. Вона трималася основ, відточувала їх, але без якихось надзвичайних технік.

Так, це простий стиль, але він плід її старанної праці. Відточування і позбавлення від зайвого, це доказ того, що вона крок за кроком опановувала основи.

Дельто, ти можеш у неї дечому навчитися. Подумки говорю з дівчиною-звіролюдкою, що, як на мене, володіла непростимим стилем фехтування.

– Хороший стиль, – сказала Алексія.

– Дякую.

– Але я його ненавиджу.

Їй подобалося хвалити, щоб потім принижувати.

– Коли я дивлюся на тебе, то ніби бачу себе. Закінчимо на цьому, – говорить вона і йде розкладати речі. Тренування закінчено.

Усупереч очікуванням, мені вдалося без проблем пережити практику. Швиденько приберу речі, переодягнуся і помчу до гуртожитку…

– Зажди.

Не вдалося.

Алексія схопила мене за шию і притримала.

– Гадаю, це твоя відповідь, – переді мною з якоїсь причини стояв інструктор Зенон.

– Так. Я вирішила зустрічатися з ним.

– Ти не зможеш тікати вічно, – сказав інструктор Зенон, примруживши очі.

– Я всього лише підліток, що не розбирається у справах дорослих, – відповіла Алексія, засміявшись.

Тепер я зрозумів причину, чому вона привела мене сюди, а також, чому вона вирішила зустрічатися зі мною. Дивлячись, як розгорталися події між головними персонажами, я молився, щоб мене не втягували в їхню драму.

***

– Отже, інструктор Зенон твій наречений, а ти використовуєш мене як виправдання своїх дій, – після занять я зустрівся з Алексією за будівлею академії.

– Не наречений, а потенційний наречений, – говорить Алексія чітко та ясно.

– Ніякої різниці.

– Різниця є. Він наполягає на цьому, хоча це питання ще не вирішено, тож мене це напружує.

– Начхати. Вибачай, але я не планую лізти у ваші справи.

– Охо, ти такий безсердечний, як на закоханого.

– Закоханого? Та ти просто хочеш скористатися мною у своїх цілях, еге?

– Так. Але це стосується на обох, правда? – Алексія неприємно посміхається.

– Обох? Про що ти взагалі говориш?

– Йой, дурником прикидаєшся? Сід Я-Зізнався-Дівчині-У-Почуттях-Як-Покарання-За-Програш-У-Грі Каґено, – посмішка Алексії зробилася ще ширшою.

Так, секундочку. Потрібно заспокоїтися.

– Як жахливо, грати з невинним дівочим серцем, – говорить з фальшивими сльозами на очах дівчина, в якої ні граму невинного дівочого серця.

Так, добре, я спокійний.

– Не розумію про що ти. У тебе є докази?

Саме так, спочатку покажи докази. Неважливо, що там в неї за підозри, поки ті двоє мене не зрадять доказів…

– Гадаю, його звати Яґа. Коли я з ним говорила, його обличчя зробилося червоним-червоним і він вибовкав усе, навіть те, про що я не питала. У тебе такий хороший друг.

Я стримався, подумки уявляючи, що перетираю Яґу в картопляне пюре.

– Ти в порядку? Твої щоки смикаються.

– Все добре, я розбитий всередині, тому це відбувається.

– О, зрозуміло.

– Але все одно я кращий за тебе.

– Гм, ти щось сказав?

– Нічого. То що ти від мене хочеш…

Я мав визнати поразку. Причина цього фатального провалу в тому, що я помилився у виборі друзів.

– Що ж… – Алексія схрестила руки і притулилася до будівлі. – Поки що продовжимо прикидатися парочкою, поки той чоловік не здасться.

– Ти ж розумієш, що я син барона, мене не достатньо, щоб зупинити його.

– Знаю. Я хочу виграти трохи часу. Я щось придумаю.

– І я не хочу наражати себе на небезпеку. Він все-таки інструктор з фехтування. Якщо щось станеться, я нічого не зможу зробити.

– Припини скиглити, – сказала Алексія і, діставши з кишені золоті монети, розсипала їх по землі. – Збери.

Кожна монета вартістю 100 тисяч зені, їх більше ніж десять штук.

– Хей, я схожий на людину, що спокуситься грошима? – сказав я, поки навкарачки збирав золоті монети.

– Навіть дуже.

– Твоя правда.

Одинадцять, дванадцять, тринадцять… о, тут ще одна!

Коли я потягнувся за останньою золотою монетою, Алексія наступила на неї.

Я підняв на неї погляд. Червоні очі Алексії дивилися на мене. Я бачив, що у неї під плісированою спідницею.

– Будеш робити так, як я скажу? – сказала Алексія з посмішкою, що повністю викривала її поганий характер.

– Звісно, – відповів я з широкою посмішкою.

– Хороший песик.

Алексія потріпала мене по голові та пішла. Її коротка спідниця погойдувалася туди-сюди. Я старанно витер золоту монету від сліду ноги принцеси і поклав до кишені.

---

Всі перекладені розділи тут.

Список романів і мальописів, які перекладаю тут.