І хоча маленька лисиця стала людиною, Хо Цин не випускав її та тримав під замком у своєму палаці для відпочинку.

Нін Шу була збентежена. Чи можливо, що Хо Цин збирається тримати маленьку лисицю в ув'язненні все життя? Але, судячи з її характеру, тримати її під замком — це все одно, що позбавити її життя.

Однак, через деякий час, палацова служниця виявила в імператорському саду труп тварини. З тварини здерли шкуру, залишивши лише плоть, навколо якої кружляли мухи.

Нін Шу побачила, що тушка була схожа на лисячу.

Хо Цин поспішив туди. Побачивши труп, він виглядав ошелешеним, немов його вдарило блискавкою, а потім почав гарчати:

— Хто?! Хто вбив нашу маленьку лисицю?!

Здавалось йому неймовірно боляче. Він сильно насупився і холодно сказав Нін Шу:

— Виявляється, у палаці живе якась зловмисна людина, що вбила нашу улюблену лисицю. Імператрице, ти повинна знайти злочинця. Ми хочемо, щоб з нього живцем здерли шкіру!

Очманіти, хіба твоя маленька лисиця не перетворилася на людину? Якби ця тушка дійсно була твоєю маленькою лисицею, то ти б не став поводитися так перебільшено.

Хо Цин хотів, щоб особистість маленької лисиці зникла?

— Імператрице, ми хочемо, щоб ти знайшла злочинця, — сказав Хо Цин крізь стиснуті зуби.

Нін Шу зробила реверанс і з повагою сказала:

— Ця покірна дружина розуміє. Ця покірна дружина обов'язково знайде "злочинця". — Вона твердо промовила останнє слово.

Хо Цин призначив когось зробити гарну маленьку труну, а потім поклав туди труп лисиці з виразом крайнього болю на обличчі. Нін Шу ледь утримувалась від того, щоб закотити очі. Він виглядав таким фальшивим. Його обличчя явно сяяло від блискучої любові і збудження, але він спотворював його у вираз агонії.

Кому, чорт забирай, ти намагаєшся вселити огиду?

Щойно лисицю поховали, Хо Цин знову почав з'являтися при дворі. Безліч міністрів були незадоволені його довгою відсутністю при дворі, тому Хо Цин прийшов до двору з блідим обличчям і сказав міністрам, що не приходив через хворобу.

Палац для відпочинку Хо Цина залишався під посиленою охороною, щоб ніхто не міг туди увійти. Тому атмосфера в імператорському дворі була підозріло напружена.

Маленька лисиця померла! Дружини і наложниці Внутрішнього Палацу так раділи, що мало не почали підпалювати хлопавки, щоб відсвяткувати це! Лисиця, яка приносила стільки проблем, нарешті померла! Дяка Богу за ту безстрашну людину, якій вистачило сміливості її вбити!

Амітабха Будда.

Порівняно з радісними дружинами і наложницями, бліде обличчя Імператорської Знатної Дружини Сюань тепер стало трохи попелястим.

— Ваша Імператорська Величність, що саме Його Величність намагається зробити? — злобно запитала вона.

— Ти ж вочевидь вже знаєш відповідь, то навіщо питаєш цю Імператрицю? — Нін Шу зовсім не злилась, — Так ти згодна з тим планом, про який тобі розповідала ця Імператриця? Хочеш працювати з цією Імператрицею?

Нін Шу зробила паузу.

— Його Величність вже не зацікавлений у жодній жінці з цього Внутрішнього Палацу. Внутрішній Палац скоро буде непотрібний, то навіщо нам турбуватися про такий безглуздий факт, як наше одруження на імені? — сказала Нін Шу.

Це був єдиний правильний спосіб завдати травми цьому паскудному чоловікові. Має бути так: жінки працюють спільно, щоб знищити чоловіка. А не битися одна з одною.

Імператорська Знатна Дружина Сюань закусила губи з суперечливим виразом на обличчі. Тоді Нін Шу сказала:

— Поспішати нікуди. Ти можеш спокійно все обміркувати. Однак через деякий час ця погань обов'язково з'явиться у Внутрішньому Палаці відкрито, і їй виділять власний палац. Можливо навіть, що Його Величність розпустить заради неї Внутрішній Палац. І тоді, жінки на кшталт нас, що служили Імператору, навіть не матимуть імені після смерті. В нас не буде жодних нащадків, щоб запалити для нас пахощі.

Імператорська Знатна Дружина Сюань зробила глибокий вдих, а потім рішуче подивилася на Нін Шу.

— Ваша Імператорська Величність, ця покірна дружина згодна. Ця покірна дружина відправить до резиденції імператорського вчителя лист.

Нін Шу посміхнулася.