— Хіба ви не казали, що вона вам потрібна? Чому ви її поранили? — Нін Шу притисла руку до грудей.

Хіба ти не закоханий у неї? 

— Саме тому я цілився в її плече. Вона не помре, — сказав шкільний лікар, ніби це було чимось само собою зрозумілим. 

Нін Шу: Ти впевнений, що ти не збоченець? 

Як заплутано. Вона взагалі не могла зрозуміти, про що думала ця людина. Нін Шу відчувала, що її світогляд повністю змінився після зустрічі з цим дядьком. Як у нього перетиналися любов і вбивство? 

Хоча цього разу вони зуміли втекти, втрати були надто великі. Вона не лише втратила свій пістолет, але й образила головних героїв. Вони очолювали підпільні синдикати та мали багато підлеглих. Нін Шу знала, що в майбутньому їй буде нелегко. 

— Дядю, ви повинні захистити мене, ах. Моє життя у небезпеці. Ті люди обов'язково вистежать мене, щоб помститися, — жалібно промовила Нін Шу. 

— Чому я маю тобі допомагати? Від тебе жодної користі. Одне лише перебування з тобою впливає на мій інтелект, — холодно сказав він. 

— Дядю, ви не можете бути таким. Добре це чи погано, але ми товариші, чи не так? — Нін Шу зобразила жалюгідне обличчя.

— Я тебе не знаю. 

Нін Шу: ... 

Безсердечний, холодний, навмисно провокаційний. 

Однак, незважаючи ні на що, Нін Шу більше не наважувалася йти додому провулками. Вона залишалася у школі майже весь день. А щойно час уроків закінчувався — йшла до медпункту. 

Що шокувало Нін Шу — Лін Сюе повернулася до класу всього через кілька днів після інциденту. Хоча колір її обличчя ще був трохи блідий, вона взагалі не виглядала пораненою. Нін Шу була приголомшена. Невже Лін Сюе використала еліксир чи щось таке, і тому змогла прийти на заняття? Як їй це вдалося? 

Побачивши Нін Шу вона посміхнулася. Її погляд був надзвичайно спокійним, і Нін Шу відчула трепет. 

Лін Сюе сіла на своє місце. Нін Шу підняла свій триногий стіл і примружилася, дивлячись на спину Лін Сюе. Вони показали одна одній своє справжнє обличчя, тож жодна не збиралася відпускати іншу. Від цього факту страх в серці Нін Шу розвіявся. Вона потерла пістолет за поясом. Це був не звичайний пістолет, а рятівний предмет, який дав їй шкільний лікар. 

Після занять Лін Сюе прилягла на парту і, здавалось, задрімала. Ань Жун підійшла і занепокоєно запитала: 

— Лін Сюе, що сталося? З тобою все гаразд? 

Лін Сюе підняла очі й похитала головою. 

— Я в порядку. 

— Ти залякувала Лін Сюе? — одразу закричала Ань Жун на Нін Шу.

Нін Шу: Якого біса... 

Ань Жун підняла підборіддя: 

— Хочеш, щоб тебе відшмагали? Наважитися задирати Лін Сюе... 

Лін Сюе підвелася і потягла Ань Жун. 

— Я в порядку, вона не залякувала мене. 

— Це твій м'який характер. Через те, що ти мовчиш, навіть коли над тобою знущаються, над тобою і знущаються. — докірливо сказала Ань Жун. Побачивши якою тендітною здавалася Лін Сюе, вона відчула, що та ніяк не могла мати надздібностей.

Останнім часом школою поширювалися чутки про те, що Лін Сюе має дивні здібності. Спочатку Ань Жун здебільшого вірила в них, але коли побачила, якою слабкою Лін Сюе зараз виглядає, то почала вважати їх безпідставними. 

— Кажу тобі, знущаючись з Лін Сюе, ти знущаєшся з мене. Я змушу тебе заплатити, зрозуміла? — сказала Ань Жун, дивлячись на Нін Шу.