Мо Ленсюань дістав телефон, мабуть, щоб викликати своїх підлеглих. Після цього втупився у шкільного лікаря та Нін Шу холодним поглядом, який здавалося казав: "Вам гаплик". Погляд боса злочинного синдикату, безумовно, не був приводом для сміху. Принаймні Нін Шу відчула слабкість в колінах від цього. Тоді вона побачила, що шкільний лікар все ще обіймає шию Лін Сюе, відмовляючись відпустити її.  

— Дядю, що нам тепер робити? — запитала Нін Шу, — Нам краще тікати. Ми не зможемо втекти, коли сюди прийдуть його підлеглі. 

Лікар кивнув і збирався йти, тягнучи за собою Лін Сюе, але Мо Ленсюань наздогнав його і схопив Лін Сюе. Після цього двоє чоловіків почали тягнути її, наче грали в перетягування каната. Через що ніж, який шкільний лікар притискав до спини Лін Сюе, встромився ще глибше. Нін Шу широко розплющеними очима дивилася, як кров ллється на землю. А побачивши трагічно бліде обличчя Лін Сюе, вже не знала, сміятися їй чи плакати. 

Незабаром почувся звук клаксонів. Мабуть, прибули люди Мо Ленсюаня. Нін Шу поспішно схопила шкільного лікаря та сказала: 

— Дядю, нам краще піти. Його люди вже тут. 

Лікар неохоче випустив Лін Сюе, потім швидко витяг пістолет, вистрілив у Лін Сюе, схопив Нін Шу і побіг. 

Нін Шу обернулася та подивилась на Лін Сюе. Та теж виглядала приголомшеною. Він спочатку мало її не заколов, а тепер в неї знов вистрілили. 

Нін Шу повернулася, щоб поглянути на шкільного лікаря і спитала, задихаючись: 

— Дядю, ви хіба не казали, що вона вам потрібна? Чому ви її застрелили? 

Він вистрілив у неї без вагань. Йому справді подобалася головна героїня?

Вона подумки запалила поминальну свічку за Лін Сюе. 

— Ані руш! Вам краще завмерти прямо зараз...

— Цей татко каже вам, люди, зупинитися...

Крики підлеглих Мо Ленсюаня долинали з-за їхніх спин. Час від часу чулися постріли. 

Нін Шу та лікар вибігли на вулицю, але повз не проїжджало жодної машини. Разом з тим звуки позаду, здавалося, ставали ближчими. Тоді шкільний лікар розбив вікно припаркованої машини своїм пістолетом, а потім почав відчиняти двері, поки Нін Шу приголомшено за ним спостерігала. Хіба це працює не тільки в кіно? Дядю, ти впевнений, що знаєш, як це робити? 

— Дядю, покваптесь, вони майже наздогнали нас. Швидше, швидше! 

— Тоді зроби це сама..., — недбало відповів він. 

Ніби вона, чорт забирай, знала як!

Стрілянина ставала все гучнішою і гучнішою. Нін Шу поспішно сіла в авто. Коли вона побачила, що лікар нахилився й не поспішаючи возиться з машиною, її серце впало. Однак у вирішальний момент він зумів запустити двигун. Нін Шу озирнулася, щоб подивитися на людей, які йшли за ними. Але все, що вони могли зробити, це спостерігати за тим, як машина їде геть. 

Обличчя Нін Шу одразу наповнилося радістю. Йой, це справді було надто хвилююче. Її серце все ще калатало без упину. 

Лікар поруч мав дуже незадоволений вигляд. Коли він побачив, що його свиня-тіммейт дивиться на нього, він холодно засміявся: 

— Якби не ти, я б уже втік з Лін Сюе. Ти дійсно свиня-тіммейт. 

Нін Шу: ... 

Чи існувала взагалі якась ідеальна команда? Добре це чи погано, але вони разом подолали складну ситуацію. 

— Дядю, ви знаєте, як знешкоджувати бомби. Вмієте викрадати машини. Що ще ви вмієте? — запитала Нін Шу. Лікар здавався їй генієм в усіх сферах. Якби вона мала такі навички, чи не було б трохи легше виконувати майбутні завдання?

Шкільний лікар закотив очі. 

— Це найпростіші основи, ясно? Забудь. Така свиня-тіммейт, як ти ніколи цього не зрозуміє. 

Йому обов'язково безперервно повторювати «свиня-тіммейт»? 

Нін Шу подивилася на профіль дядька і запитала: 

— Чому ви стріляли в Лін Сюе? Хіба ви не казали, що вона вам потрібна? 

— Можеш припинити ставити дурні запитання? Поранивши її, ми відстрочили його помсту. Хіба ти не бачила, що цей хлопець нас не переслідував? А ті його маленькі посіпаки — просто сміття.