Лін Сюе майже божеволіла. З таким психом неможливо розмовляти логічно. Все, що вона могла сказати було: 

— Зробімо так — усі викинуть зброю. Ти... ти теж викинеш бомбу. 

— Тоді ви, люди, кидайте свою зброю першими, — повільно сказав шкільний лікар, без жодного почуття терміновості. 

Кажуть безжальні люди бояться тих, хто не дбає про своє життя. Мо Ленсюань зустрічав різних людей в злочинному світі, але ніколи не зіштовхувався з таким. З його головою явно щось було не так. 

Мо Ленсюань холодно подивився на Нін Шу і сказав: 

— Кидаємо одночасно. 

Нинішня ситуація була дуже дивною. Коли Нін Шу кинула пістолет, вона швидко впала на підлогу. Куля промайнула повз, просвистівши над головою. 

Чорт! Він справді підступно атакував! Нін Шу подумки його проклинала. Мо Ленсюань вистрілив у неї, перш ніж відкинути пістолет. Якби Нін Шу швидко не ухилилася, куля б потрапила в неї. 

— Ти був нечесним, — лікар подивився на Мо Ленсюаня. Скальпель, який був притиснутий до талії Лін Сюе, пронизав її шкіру. Вона застогнала від болю, відчуваючи, як щось холодне увійшло в її тіло. Цей чоловік був справжнім психом.

— Хіба ти не повинен кинути бомбу? — Мо Ленсюань був у дуже поганому настрої. Ще коли він займався сексом з Лін Сюе, він відчув чиюсь присутність, тому зник у таємному проході та заклав бомбу, щоб підірвати його. Робити це було дуже весело, але теперішня ситуація не приносила жодної радості.

Лікар знизав плечима і кинув бомбу в руки Ленсюаня. Коли той побачив як швидко змінюються цифри на таймері, навіть він — людина, що могла спостерігати за руйнуванням гори Тай без зміни в обличчі — трохи зблід. 

Він доклав усіх зусиль, щоб відкинути бомбу якнайдалі. Потім, з гучним гуркотом, їх охопила хвиля пекучої спеки. 

Нін Шу вже встигла впасти на землю до того, як сталася вся ця послідовність подій, тому вона не постраждала. Натомість нелюдяний шкільний лікар сховався за спиною Лін Сюе. Внаслідок чого ту обпалило жаркою хвилею, її волосся скуйовдилося, а обличчя стало яскраво-червоним. Від її холодної елегантності не лишилося й сліду. Нін Шу мало не розсміялася. Їй справді нічого було сказати про поведінку шкільного лікаря. Невже йому справді подобалася Лін Сюе? 

Нормальні чоловіки зазвичай захищали Лін Сюе власним тілом, а він сховався за її спиною. Дядю, як ти міг так злякатися? Головна жінка ніколи не полюбить такого боягуза, як ти. 

Мо Ленсюань піднявся з землі. Коли він побачив яскраво-червоне обличчя Лін Сюе, то сказав лікарю: 

— Поквапся і відпусти її. 

— Чому я повинен її відпускати? — шкільний лікар потягнув Лін Сюе за собою, наближаючись до Нін Шу. Якби це було можливо, Нін Шу дуже хотіла сказати йому не тягнути сюди головну жінку. Лін Сюе — магніт для проблем. Залишатися з головною героїнею означало натрапляти на труднощі.

Лікар вдарив Нін Шу ногою. 

— Свиня-тіммейт, чого витріщилась? Не збираєшся йти? 

Нін Шу подивилася на Лін Сюе. Вона відчувала, що та точно не піде слухняно з ними. Не слід забувати, що Лін Сюе була культиваторкою. У неї безумовно був якийсь козир у рукаві. 

Лін Сюе хотіла використати свої сили, але в неї повністю закінчилася духовна енергія. Та дещиця енергії, яку їй вдалося отримати від Мо Ленсюаня, пішла на лікування поранення. Проте одразу, як її рана зцілилася, ця мураха штрикнула її ножем. Вона була готова вибухнути від гніву. Ці двоє негідників були у змові. Одна стріляла в неї з пістолета, а другий вдарив ножем. Це було дійсно огидно. Вона присягнулася, що змусить їх заплатити.

А Мо Ленсюань холодно спостерігав за тим, як шкільний лікар накликав на себе лихо.

— Ти успішно роздратував мене. Я змушу тебе страждати так, що ти благатимеш про смерть. 

— Хіба не я змушую людей благати про смерть? — лікар був здивований. 

Мо Ленсюань справді був готовий вибухнути. Вени на його чолі здулися. Цей хлопець хворий, так? 

Нін Шу відчувала, що життя — повний відстій. Трясця! Який сенс обмінюватись такими фразами? Хіба ми не повинні зараз тікати, рятуючи своє життя?