Страждання Люції

— Перепрошую? — Принцеса Люція роззявила рота, коли почула його пропозицію.

Вона спостерігала за їхніми жорстокими тренуваннями від самого початку, і лише по тому, як вони пітніли та гримасували, могла зрозуміти, що їм було боляче. До того ж вона мала лише сукні та туніки, які підходили б молодій жінці, що звикла до палацового етикету.

Спостерігаючи за її поведінкою, Джейк легко здогадався, які думки промайнули в її голові. Можливо, він і був колишнім асоціальним елементом з низьким емоційним коефіцієнтом, але з таким високим Інтелектом, як у нього, важко було не помітити цих деталей.

По-перше, тому що час для нього спливав повільніше, і він не пропускав жодних змін у виразі обличчя, а по-друге, тому що його мозок міг обробляти набагато більше даних одночасно. Нарешті, він був спокійнішим. Він поступово звикав взаємодіяти з людьми заради інформації або прибутку.

— Ви, мабуть, з тих людей, які хандрили, що все їх життя було пеклом, і ви нічого не могли зробити, щоб змінити його, так? — Джейк вирішив трохи подражнити її, щоб вивести із зони комфорту.

Всупереч його сподіванням, вона сиділа на лавці, склавши руки в незворушній манері.

— І що з того? Це справді так, — вона просто відповіла без збентеження.

— Ви помиляєтеся. І ви це знаєте, — холодно заперечив Джейк. — Це було б вірно для будь-кого іншого, але не для такої чистокровної мирмідійки, як ви.

Молода жінка насупилася, схрестила руки й злегка сіпнулася. Нарешті реакція, яка показала, що вона не була повністю невігласом. Ще не все було втрачено.

— Ви розумієте, що рекрути та гладіатори тут використовують розведену мирмідійську кров Пріска або Хаза для своїх тренувань, так чи ні?

— Так... — визнала Люція, кивнувши головою. Вона не могла ходити серед білого дня на арену, але завдяки пристрасті до гладіаторських боїв своєї матері Антонії та старшої сестри Лівії, вона знала все про те, як працює Лудус.

— Тож ви знаєте, що порція, яку отримують рекрути, у 100 разів менш чиста, ніж кров аристократа, яка в чотири-п’ять разів менш чиста, ніж ваша. Щобільше, той факт, що ви мирмідійка, означає, що ваше тіло також користується благословенням Мирміда. Все вірно?

— Так... — принцеса замислилася. Вона точно знала, що він збирається сказати.

— Тому для вас день інтенсивних тренувань, як у нас — це щонайменше рік підготовки рекрута. Тож скажіть мені, хіба ви не відповідальні за свій стан? За свою худорлявість, анемію, фізичну слабкість? Це лише відмовки! 

Джейк був досить задоволений своєю промовою, але коли побачив, як тіло молодої жінки почало тремтіти, а очі налилися сльозами, він пошкодував про свої слова. Щоправда, лише на секунду. Зрештою, їй потрібен був добрячий стусан під сідницю, щоб вирватися з цього зачарованого кола жалю до себе.

Він дав їй поридати, нічого не кажучи, а коли побачив, що вона заспокоюється, знову заговорив м’якшим, але твердим тоном, не допускаючи жодної можливості відмови.

— Тепер, коли ми визначили проблему, ви будете займатися з нами щодня і їстимете саме те, що я вам скажу. Якщо ви відмовитеся, я буду годувати вас з ложки. Я впевнений, що ваша мама і сестра будуть на моєму боці.

На коротку мить принцеса проявила ознаки вагання, ніби шукаючи вагомий привід для відмови, а потім, наче повітряна кулька з діркою, здулася з протяжним зітханням. Навіть її особистість була надто приручена, щоб відмовитися.

Через кілька хвилин Джейк повернувся, підібравши для принцеси одяг для новачків потрібного розміру. Потім він скористався своїм Оракулом, щоб скласти відповідну програму тренувань для молодої жінки, а потім просто записав її на шматок пергаменту.

Після цього він відновив свої власні тренування, час від часу спостерігаючи за тренуваннями Люції. Незабаром він зрозумів, що вона справді надзвичайно слабка. Навіть дитина з дитячого садка була сильнішою. Її швидкість бігу була порівнянна зі швидкістю людини з ожирінням, яка на Землі важила б 300 кг, тоді як вона сама важила лише 40 кг.

І все ж вона підкорилася. Її сила волі була слабкою, і для того, щоб її мирмідійська кров активувалася, вона повинна була йти в ногу з часом. Саме тому Джейк розробив програму, яка була їй під силу, і яку будь-який новобранець вважав би до смішного простою. Щоразу, коли він відчував, що вона ось-ось здасться, його Тіньовий Провідник змушував його вигукнути доброзичливе зауваження, вміло граючи між компліментом і приниженням.

Щоразу, коли Люція думала, що зробила достатньо, її погляд зустрічався з поглядом Джейка, сповненим презирства і насмішки, і щоразу полум’я всередині неї розпалювалося, коли вона зціплювала зуби, щоб зосередитися на вправах.

Але Джейк не брехав. Її кров була справді винятковою. Вже через пів години тренувань вона відчула, як вперше за багато років прокинулася її мирмідійська кров. Таке траплялося лише тоді, коли вона супроводжувала Імператора на війні та планувала стратегію майбутніх битв.

Її інтелект був єдиною річчю, яка дійсно стояла вище за інших, і яка була посилена її мирмідійською кров’ю. Попри те, що вона була частково викачана з неї шляхом багаторазового взяття крові, вона залишалася одним з найвидатніших умів в Імперії.

Коли її кров активізувалася завдяки її рішучості та зусиллям, Етер в атмосфері, яку вона не могла бачити, почав текти до неї, і за допомогою занадто складного для розуміння механізму зв’язувався з її клітинами, глибоко трансформуючи її організм.

Якщо не-мирмідієць міг бачити, як його Етер збільшується, лише споживаючи кров, то тіло Люсії зазнало глибоких змін: Етерний і Генетичний Коди взаємодіяли у таємничий спосіб, з’єднані невидимим зв’язком.

Якщо спочатку вона потребувала підбадьорення та насмішок Джейка, щоб витримати, то після активації Благословення все докорінно змінилося. Кожна година була еквівалентна більш ніж двотижневим тренуванням для новобранця щодо Етеру, і хоча її тіло не розвивалося так швидко через брак поживних речовин, це все одно жахало.

Екстрасенсорне Сприйняття Джейка все ще було низьким, але він інстинктивно відчував різницю. Джейк відчував, як Етер, здавалося, з’являвся з нізвідки, щоб приєднатися до тіла Принцеси, коли він торкався його.

Найбільшою загадкою було те, що щільність Етеру в повітрі, здавалося, не зменшувалася, наче незалежно від того, скільки Етеру людина може вкрасти, цей світ назавжди збереже свою 8-бальну щільність.

Джейк не знав, чи Етер нескінченний, і це питання було далеко за межами його розуміння. Тож він розвіяв ці швидкоплинні думки, щоб продовжити своє навчання, коли молода жінка була вже в дорозі.

Опівдні він взяв на себе обов’язок замовити їжу для принцеси згідно з вказівками Тіньового Провідника, і порції були, м’яко кажучи, рясними. Дерев’яний стіл поставили під навісом на другому подвір’ї, де вони тренувалися, щоб Принцеса могла поїсти з ними без зайвих очей.

Ґ’юґо небагато говорив, але він зрозумів намір Джейка і подумав, що це чудова ідея. Важко було сказати, чи буде результат успішним, але це могло піти Принцесі тільки на користь.

Люція недарма була тендітною. Бувши слабкою все життя, вона розвинула в собі пташиний апетит. Її травна система, безумовно, була вразливою, а об’єм шлунку невеликим, але вона просто зобов’язана була їсти, як огр, якщо хотіла відновити свою вагу і силу.

Тож коли Джейк побачив, як вона поклала курячу ніжку, відкусивши кілька крихітних шматочків з пристойністю Принцеси, він перейшов до дії. Він безжально попросив Ґ’юґо про допомогу, і вдвох їм вдалося змусити Принцесу проковтнути дві миски крупи та щедру порцію м’яса.

Коли їй нарешті дозволили вийти з-за столу, Люція відчувала нудоту і була на межі блювоти, але, побачивши очі Джейка, вона проковтнула блювотні маси, що піднялися до рота. Погрозливий погляд Джейка дав їй зрозуміти, що якщо вона виблює те, що щойно з’їла, він простежить, щоб у неї знову був повний шлунок, перш ніж відновити тренування.

Незабаром після цього навчання Люції відновилося, що ознаменувало початок 19 днів страждань для Принцеси, але також і зміни в її житті, за які вона буде вдячна назавжди.