Зі сну мене вирвала мелодія із сусідньої кімнати. Я звісно спробував повернутись в обійми Морфея, однак скільки б не крутився заснути не вийшло. Невдоволений я одягнувся і вийшов у вітальню.

Марія в облягаючих легінсах і кофтинці стояла в позі чаплі, чи чомусь схожому. Картинка на телевізорі змінилась і дівчина перетекла в нову позу. Вона помітила мене, кивнула і продовжила глибоко дихати як це робила дівчина на екрані.

— Що ти робиш?

Вона мене повністю проігнорувала. Одна химерна поза змінювала іншу. Її тонке підтягнуте тіло вправно виконувало всі вправи і розтяжки. Нарешті Марія закінчила, зібрала килимок для тренувань поставила його в шафу.

— Добрий ранок, Тарас. Це називається йога.

— Он як. Ти вже щось замовила? 

— Ні, я сама все приготую.

Ця новина мене потішила все ж, я давно не куштував її страви. Тому я з нетерпінням чекав коли дівчина прийме ванну і знову піде на кухню. Марія вийшла в тонкому халатику, і швиденько начаклувала на кухні сніданок.  

— Вівсянка? Ну знаючи тебе це все одно буде смачно, — я закинув в рот одну ложку і онімів. Тому що, вона була ніякою, ні солодкою, ні солоною. — А де в тебе тут сіль?

— В моєму домі немає солі, це не корисно.

— А цукор.

— Також немає, — спокійно відповіла дівчина, смакуючи свою бридку вівсянку. 

Я ж не зміг змусити себе жерти це, тому обійшовся фруктами. На щастя їх було вдосталь: банани апельсини виноград. Марія розправилась з вівсянкою, з’їла одне яблуко, після чого з органайзера взяла цілу жменю всяких таблеток. 

— Це вітаміни, — пояснила вона коли помітила мій погляд. — Щоб бути продуктивним необхідно вести правильний спосіб життя. Здорове і корисне харчування, помірні фізичні навантаження і відпочинок.

— Так, але чи варто давитись вівсянкою без нічого?

Перш ніж дівчина встигла відповісти запищав будильник, і вона перепросила, сіла на диван заплющила очі. З динаміків почала лунати медитативна музика. Це тривало рівно п’ять хвилин.

— Медитація?

— Так, а ще мій день розписаний по хвилинах. Знаю, про що ти подумав, так, в моєму графіку є мастурбація чотири рази на тиждень. 

— Ну… — те що вона сказала про це з таким байдужим виразом було якось неприродно. — Вибач, тоді я був не в собі та заборонив тобі з кимось зустрічатись. Я анульовую цей наказ.

— Ні, все нормально, стосунки вимагають занадто багато часу та уваги, з іграшками набагато простіше.

Ось ніби й вона не проти, і все гаразд, але я відчуваю, що вона намагається мене кольнути. І не зрозуміло вона просто так жартує чи просто ображена, занадто тонка гра. 

— Я придумав як використати напад на мене.

— У мене також є ідея. Вчора ми вперше зробили свій серйозний крок на ринку України. Однак у нас немає влади чи зв’язків, іншими словами ми легка мішень для інших гравців. Нам спробують вставити палки в колеса, тому ми дочекаємось атаки в наш бік, а потім використаємо відео і знищимо нашого противника повністю до основи. Таким чином ми заявимо про себе і змусимо інших нас поважати.

— Прагматично, однак з погляду всієї держави це занадто мілко. Я пропоную вдарити в саме серце, в найзахищенішу зону. Так ми не продемонструємо вражаючу силу, — я склав руки в замок і жорстоко усміхнувся. — Однак піднімемо навколо себе такий шторм, що ніхто не наважиться нас зачепити.

Вчора я довго думав як завдати удар у відповідь, зробити це розумно, корисно не тільки для нас особисто, а й для держави вцілому. Здавалось це взаємосуперечливі цілі, однак мій мозок родив ідею.

Чим більше Марія слухала, тим менш спокійною здавалась. Після завершення мого монологу вона не витримала і почала швидко ходити по кімнаті щось собі під ніс бормочучи. Я ж не знав куди діти очі, все ж вона досі була в халатику під яким скоріш за все нічого не має.

— Чорт, це геніально, не так продуктивно для нас, але в довготривалій перспективі це вигідніше. Тільки Тарас, — вона різко розвернулась до мене. — Мені потрібно підготуватись, тому не здумай діяти самостійно. Цей прецедент можна використати для багатьох змін.

****

— Всього лише місяць назад, всю Україну сколихнув наглий напад на інвестора Тараса Сірко.

На екрані почало відображатись відео нападу озброєних людей на дім олігарха. Деякі люди в балаклавах не розраховували на те, що в приміщенні встановлені камери і знімали свої маски, демонструючи свою пику.

— І ось стали відомі подробиці, нападу. У нас на зв'язку жертва тому ми її і послухаємо.

— Вітаю, скажу відверто я не сильно довіряв нашим правоохоронним органам тому найняв приватного детектива, — хлопець на екрані похитав головою. — Я думав це якась мафія, конкуренти, може навіть спецслужби сосії, але щоб Паша Мерседес… 

На екрані знову почали з’являтися фото і відео, як ті самі машини які брали участь в нападі зараз стоять на території Києво-Печерської лаври. Як люди, що продемонстрували своє обличчя при нападі спілкуються з деякими священниками і самим Пашою! Це були безперечні докази.

— Звісно в мене є питання до Паши, але ще більше питань до наших правоохоронних органів. Як це можливо, що один детектив вияснив все швидше ніж цілий відділ…

****

Пашу Мерседеса і його свиту затримали, почалось розслідування. В мережу час від часу публікувались відео як священники КГБісти в рясах ґвалтували дітей. Це була монструозна брехня, але інформаційна повістка прирівняла священників СПЦ до педофілів. Тому фокус збільшився з Пашки, до Сосіянської Православної Церкви в цілому. 

Суспільство було обурене поведінкою СПЦ, праворадикали і націоналісти встали на вістря списа, і голосніше за всіх кричали про заборону СПЦ. Пригнічена донині УПЦ почала підіймати голову і також залучати вірян. 

Однак не дивлячись на те, що були конкретні відео, деякі віряни особливо люди старшого віку продовжували захищати СПЦ. Дійшло до того, що були сутички між сторонами. Порошенко як чинний президент спробував втрутитись, щоб примирити дві сторони, але Сингулярність розкритикувало його поведінку так, що всі порохоботи були захоронені під гнівними коментарями.

Президент не був дурний, проти конкретних доказів і молодшого електорату і стариками в яких була тільки віра він вибрав перспективу. СПЦ заборонили, і  вони були вимушені покинути лавру. Звісно священники пробували вивести реліквії чи фінанси, одна кожна їх спроба присікалась відразу.

Агентурна сітка в рясах була повністю знищена, в КГБістів був невеликий вибір, бути затриманим за злочин який вони не вчиняли, або втекти. Просто відсидітись було неможливо. Принаймні не тоді коли я мав список всіх їх агентів. 

У безпечному маєтку, який охороняється цілим відділенням охоронців, я разом з Марією насолоджуюсь біфштексом середньої прожарки. Офіціант з ледь помітно тремтячими руками, налив нам по келиху шампанського. Його хвилювання зрозуміле, адже одна пляшка Дом Периньон 1995 року коштувала 40 тисяч доларів.

— За успішний успіх, — я підняв келих.

— За виродків, які чудово влаштувались, — Марія вдарила своїм келихом по моєму, легенько пригубила шампанське і продовжила їсти. 

— Чого ти на мене дуєшся?

— Тому, що мені прийшлось працювати понаднормово цілий місяць! Мій режим пішов до чорта.

— Але хіба тобі не сподобався результат?

Навіть вічно похмура Марія легенько усміхнулась, вона взяла келих шампанського.

— Я б віддала половину активів лиш би побачити вираз обличчя карлика.

— Я також!

Ми знову цокнулись і пригубили шампанське, на цей раз смак здавався особливо насиченим і приємним. Але ж це тільки початок, хвиля піднята потрібно рухатись далі.

****

Моцква, Кремль, бункер.

— Як ви це допустили!? — дер горло карлик, майже переходячи на поросячий вереск. 

Сьогодні він був одягнутий у форму СС тому підопічні звертались відповідно:

— Мій фюрер…

— Ви що не могли прибрати одного шмаркача!? Нонсенс. Через вас тридцять років важкої праці пішли свині під хвіст! Відділ ряс був нашою секретною зброєю, а ви профукали все!

Морда карлика була аж бордова від люті, здавалось що він ось, ось вибухне. І це сталось, карлик, різко затих схопився за живіт і сів назад на свій трон із золота схрестивши ноги. Підлеглі помітили як із задніх дверей вийшов чоловік в костюмі з валізою.  

— Мій фюрер, у нас було замало інформації.

— Гаразд, поясніть мені можливості цього, — карлик скривив губи, і виплюнув це слово: — Ворога.

— З того що ми вияснили він здатний писати небезпечні віруси.

— Біолабораторії!?

— Ні, ми маємо на увазі шкідливе програмне забезпечення.

— Комп'ютер, — солідно похитав головою карлик, повністю впевнений в тому, що сказав щось розумне. 

— Також, він здатний дешифрувати голос, підробляти відео, маніпулювати суспільною думкою з допомогою ботів. Та багато чого іншого.

— Зрозуміло.

Тільки от вираз обличчя старого карликового щура був далекий від розуміння. Навіть Сергей усвідомив що цей дід, реально дід який відстав від прогресу років на п’ятдесят.

— Усуньте цього шмаркача.

— Ми не можемо, — відразу заперечив Сергей. На пиці щура виник кислий вираз обличчя, але чоловік продовжив: — Я впевнений що він, залишив багато сюрпризів які активуються через його смерть. Оператори можуть бути нашою найменшою проблемою.

— Наскільки все погано?

— Ми не знаємо. Його засоби і способи не піддаються аналізу, вірус простий, але атакував найвразливіші місця нашої безпеки. Боти при найближчому дослідженні поводяться як звичайні люди. Якщо ви запитаєте мою думку, у нас занадто мало інформації, щоб діяти рішуче.

Не дивлячись на те що Сергей сказав все правильно і розумно. Карлик скривив пику так наче з’їв мішок з лайном. Старший за званням який сидів на колінах поруч з Сергеєм помітив ситуацію і розпочав план лизожоп.

— Мій фюрер несумнівно має рацію, немає людини немає проблеми, — улесливо промовив старий вдало порівнявши Хутіна з Сталіним. Комплімент попав в саму ціль щур нашорошився як півень. — Однак, потрібно підготуватись. Інцидент з операторами показав. що наші засоби захисту дуже слабкі. Тому смерть однієї людини може принести занадто багато проблем.

— Які проблеми? Ви про те що звичайне стадо не змогло телефонувати упродовж декількох годин? Начхати! Насцимо їм у вуха про напад заходу, а вони потом ще дякую скажуть.

— Без сумніву гов… главнокомандуючий має рацію, бидломаса не обуриться. Тільки от ваші наближені підданні, вищий сорт нашого суспільства дуже стурбовані фінансовими втратами. Якщо ми почнемо діяти без особливої підготовки…

— Гаразд. Слухайте мій наказ, — карлик ефектно підняв правицю до сонця як і його кумир. — Захистіть наші комп’ютери і змішайте ім’я цього шмаркача з багном. Накажіть відділу Геббельс: Сімоньян Скабеєва і іншим, щоб вони взялись за роботу негайно. 

— Так мій фюрер, — відразу відповів старший чоловік, і накарачках задом повільно поповз до дверей. 

Сергей також повторив рухи старшого. Коли вони виходили із зали то чоловік помітив як до діду відкрили валізу. Нарешті вони змогли віднятись на ноги. 

— Що робити?

— Наш президент ясно виразився потрібно повторити досвід Китаю і зробити великий сосійський фаєрвол який буде зберігати нашу мережу від зазіхань інших держав.

— Ви ж розумієте, що це неможливо? Такий захист його не зупинить. 

— Хлопче, — чоловік обійняв свого підопічного за плече і почав шепотіти на вухо. — По-перше, накази не обговорюються. По-друге, це не ми будемо робити. Фаєрволом займеться інший відділ, нас це не стосується.

Сергей, внутрішньо був сповнений огидою до цього діда, замість того щоб розв'язати проблему він просто ігнорує все. Невже ніхто не розуміє в якій дупі вони опинились? Адже поки вони будують новий щит з гімна і палок, Тарас вже має зореліт який влупить лазером з орбіти. 

Але Сергей не мав можливості сказати хоч слово, адже цей дід був його начальником. Тим більше він досі не може ходити рівно, після тієї пляшки.

**** 

— Добрий вечір, в нашій студії Економічний геній визнаний у всьому світі, власниця інвестиційної компанії “Грона”,  Марія Липко, а також експерт в юридичних питаннях, і політолог Саша Левицький

— Дякую що запросили, — спокійно промовив старий чоловік.

— Привіт.

— Як ви можете прокоментувати справу Сірка?

— Відео і фото пройшли незалежну експертизу і було підтверджено, що це не підробка. Всі докази знаходяться у відкритому доступі, але суд досі не виніс вердикт. Прокуратура і суддівська система спеціально затягують процес, гадаю вони намагаються пересидіти шторм. Очевидно, що нам потрібні реформи правових структур. Для цього потрібно вигнати 70% старих співробітників і набрати нову молоду кров яка готова працювати. У нас уже були вдалі прецеденти такі як реформа міліції в поліцію.

— Як економіст можу сказати, що якщо ми хочемо побачити притік іноземних інвестицій, то нам потрібні стійкі інституції. Інвестори повинні бути впевнені, що держава забезпечить правовий захист їхньої власності. Також величезною проблемою для нас є корупція…

Дискусія продовжувалась, і тільки набирала оберти, однак Марія підбирала прості слова, щоб пояснити складні речі. Тому навіть повний бездар міг зрозуміти важливість реформ.

****

   Після перемоги над СПЦ ми змінили фокус своєї критики на прокуратору і судову систему. Люди що вкусили солодкий фрукт змін з новою силою почали тиснути на уряд. 

Звісно канали Медведчука та інші помийки знову затягнули свою опозиційну шарманку. Але після невдачі з СПЦ до них довіри було набагато менше. Однак одна справа карати попіп-педофілів, а друга це реформи суду. Перше в рази простіше, тут грають емоції, а ось друге потрібно пояснювати чому, навіщо і тд.

На щастя до моїх ботів підключились громадські активісти, радикали і інші активні групи. В інтернеті розвернулась повна вакханалія, десятки відео на ютубі пости та інше які закликали до реформ.

Політично активні верстви населення знову вийшли на вулиці з плакатами. Тиск відбувався як зовні, так із середини Верховної ради. Олігархи та інша підлота звісно не хотіла відмовлятись від нагодованих суддів, але суспільний резонанс зіграв свою роль.

Уряд прогнувся, спочатку показово, тільки заяви без особливих змін. Однак постійні “зливи” відео і аудіо поставили жирний хрест на видимості, і прийшлось щось робити. Звісно структура опиралася і зі скрипом все змінювалось, однак поступово крок за кроков все йшло на лад. В закриті структури які не допускали “чужих” увірвались молоді амбітні, а головне незіпсовані люди. 

Звісно це тільки початок, але найважчий крок зроблено і чистка пройшла, а далі тільки прослідкувати, щоб на нові місця пройшли компетентні люди. Саме тому ми не стали замахуватись на держструктури які відповідають за виявлення корупції. Зараз головне пережувати те, що вже вкусили.

Але головна ціль яку ми досягли це надихнули людей. Показали, що один пост у фейсбуці, поширення, вподобайка може привести до лавиноподібних змін у цілій країні. Прецедент, який змінить суспільство на краще. І це були не мої внутрішні відчуття це підтвердив Рома. Він помітив що патріотизм пересічних людей в середньому підвищився на 3-5%!

Ну а поки Марія і група Древніх Укрів слідкували змінами суспільства і просуванням людей на потрібні позиції я мав час підготувати ґрунт для ще одного дерева.

****

Надія була вродженим генієм, поки її однолітки ледь могли порахувати до десяти, вона вже знала табличку множення. Її мама помітила обдарованість дитини й привила дві важливі речі: амбіції та старання.

Тільки коли людина ставить перед собою цілі і наполегливо працює для їх досягнення може чогось досягти. Надія народилася у звичайній сім’ї в Україні, але завдяки своїй праці і дрібці везіння вона зараз вчиться в найкращому університеті світу – Массачусетському технологічному інституті.

Дівчина очікувала, що навіть в такому місці зможе вирізнитись поміж однолітків, однак це було не так. Діти які з першого класу навчалися за найкращою програмою, кращими підручниками і новітніми методами викладання були на голову вищими ніж вона. Геній колись, заразі став звичайним посереднім студентом.

Це не значило, що Надія опустила руки, це тільки значило, що їй потрібно буде докласти більше зусиль. Побудувати кращий фундамент, заповнити пробіли в знаннях. І тоді вона зможе працювати в Кремнієвій долині, отримувати зарплату з шістьма нулями і реалізувати весь свій потенціал! Однак одна єдина помилка перекреслила все.

Якось їй довелось взяти участь в спільному проєкті з іншим студентом. З темою поталанило, це була якраз сильна сторона Надії. Результати вийшли настільки чудовими, що на їх основі можна було написати статтю, що дует і зробив. Однак, через місяць коли журнал опублікував статтю її імені взагалі не було. 

З такою несправедливістю вона не стала миритися. Вона підняла скандал в інституті, і опублікувала в соціальних мережах чернетки нариси і додаткові матеріали. Докази були на її боці, тому піднявся скандал і ґвалт. На диво досить швидко журнал визнав свою провину і дописав прізвище та ім’я Надії. Однак інцидент на цьому не завершився. 

Раптом в її кімнату увірвався блондин красиве обличчя якого було спотворене гнівом.

— Що ти натворила сучка!

— Я зробила всю роботу, а ти тільки зайнявся оформленням, однак, я була готова поділитись співавторством. Але ти виродок… — дівчина похитала головою і глянула на цього вилупка як на мішок з лайном. — Що ж, ти отримав по заслугах.

— Ти схоже не розумієш кому перейшла дорогу сучара. Запам’ятай я тебе викину з цього інституту і ти до кінця життя не зможеш знайти роботу в індустрії. Я тобі це обіцяю.

Хоч хлопець був серйозним, дівчина не стрималась і голосно розреготалась. Вона бачила ці клішовані фрази в третьосортній манзі тисячу разів, однак побачити це власними очима. Безглуздо, невже хтось дійсно буде витрачати час і ресурси на щось настільки марне. 

— Ти думаєш мене злякають пусті погрози? Річарде, ти всього лише студент, ти не маєш реальної влади і зв’язків. Хочеш налякати їжака голою дупою?

— Я дійсно всього лише студент, але мій батько один із найбільших меценатів інституту. 

— О, і ти хочеш сказати, що такий серйозний дядько раптом опуститься до рівня сварки дітей? Річарде, це не варте ні часу, ні зусиль. 

— Помиляєшся, — він облизнув свої великі губи і жорстоко усміхнувся. — Мій батько вже витратив купу грошей, щоб потушити цей скандал. Гадаєш чому газета взяла на себе провину? Але найгірше те, що ти заплямувала мою репутацію, він таке не спустить. Раджу пакувати речі селянка, повертайся у свою третьосортну країну. 

— Тобі час Річарде.

Надію трішки насторожив момент з підкупом журналу, але не більше. Це не манґа розумні люди не стануть займатися маячнею. Декілька тижнів спокою і затишшя ще більше заспокоїли Надію. 

Однак все змінилось коли прийшов час іспитів. Викладачі прискіпувались до будь-якого розділового знаку, оформленню і дрібниці яку тільки могли знайти в її роботах і зменшували оцінки. Зрештою її успішність опустилася і тепер стояла реальна загроза припинення стипендіального забезпечення. Єдиною надією був професор який вів курс: Штучний інтелект і машинне навчання. Тому Надія вирішила пояснити свою ситуацію викладачу.

— Зрозуміло. Мені б хотілося піти вам на зустріч, однак, можливо вашу роботу віддадуть іншому професору для повторної перевірки. І тоді... Вибачте.

Це було жорстоко, про цього професора ідуть різні чутки, що він привласнює дослідження студентів без підтримки. Часто вписує своє ім’я як керівника, але насправді нічого не робить. Надія сподівалась, що професор візьме до уваги її успіхи і в майбутньому зажадає послуги, але… 

— Будь ласка.

— Пані, — він важко зітхнув і підійшов до вікна що відкривав вигляд на внутрішній двір. — Мені справді шкода.

Надія відчула наче її ударили в сонячне сплетіння. Остання ниточка тільки, що порвалася. Вона вийшла з кабінету наче в сні, в приймальні вона сіла на крісло і пустим поглядом дивилася на вазон. Раптом із прочинених дверей з кабінету вона почула розмову професора:

— Привіт Стен, в мене є цікава новина, недавно мені запропонували очолити новостворену Лабораторію Вивчення ШІ. Я вже навіть побував на місці, найсучасніше обладнання, великі кабінети, і щедра зарплата. 

— Друже я не хизуюся, я пробую тебе спокусити. Так, ти вірно зрозумів, я набираю команду і хочу, щоб ти приєднався. Обіцяю вибито тобі додаткові умови.

Розмова продовжувалась, але Надія більше не могла тут залишатись. Бо цей діалог був явним свідченням про несправедливість. Професор міг її захистити принаймні спробувати на останок, однак цього не сталось. Більше того кандидат з такою поганою репутацією отримав пропозицію яка змусила б багатьох інших, вартих уваги дослідників пускати слинку.

Того вечора, дівчина вперше за дуже довгий час плакала. Її душило безсилля зневага і байдужість. Її талант і всі старання були закопані одним єдиним самозакоханим виродком. Життя несправедливе. Наступного дня десь в обід вона відправилась до своєї улюбленої кав’ярні, взяла Американо два пончики і присіла в дальньому куті.

— Можна тут присісти, — почула вона чоловічий голос.

— Ні.

Відповіла навіть не піднявши голови, все ж те що хлопець прийшов не знайомитись з нею було очевидно. Йому точно не могла сподобатись коротунка 158 см, і 90 кг ваги. З ластовинням на обличчі і товстезними окулярами.

— А я хотів обговорити Айзека Кука.

— Га? — вона підняла очі і широко відкрила рот.

Дівчина впізнала хлопця, найбагатша людина в Україні, бізнесмен, інвестор, і ловелас який не пропускає жодної спідниці. 

— Якщо хочеш дізнатись мою думку про цю людину, то скажу, що в нього погана репутація. А також він вже понад два роки не публікував вартої уваги статті. 

— Он як, хоча це не має суттєвого значення, у нього є репутація, ім’я і зв’язки. Нехай він створить кістяк для моєї лабораторії, а там вже гляну чи вартий він своєї посади, чи ні. 

— Ясно.

— Насправді я прийшов до тебе. Чорт забирай, мені довелось чекати поки ти прийдеш три години. 

— Я тебе не просила мене чекати, — тихо промовила дівчина і безсоромно взялась за пончик. — Що тобі від мене треба?

— Хочу зробити тобі пропозицію, як Морбіус із матриці. Цікаво, що ти вибереш, синю таблетку чи червону. І так синя – я оплачую твоє подальше навчання, після чого ти приєднуєшся до моєї лабораторії на три роки.

Дівчина уважно глянула на цього хлопця, абсолютно не розуміючи його мотивів. Просто так кинути рятувальне коло? Будь вона красивою, це можна було б пояснити, можливо він помітив її талант? Маячня, зараз вона всього лише студентка.

— Навіщо я тобі?

— Тому, що в тебе надихаюча біографія. Проста дівчина з села, з першого дня народження продемонструвала фантастичні здібності, і врешті решт поступила в найкращий навчальний заклад у світі. Потім приєдналась до моєї лабораторії і зробила неоціненний вклад в дослідження Штучного інтелекту. Хм звучить.

— Ти плануєш привласнити чужі заслуги мені? 

— Саме так. А якщо не хочеш зіткнутись з синдромом самозванця, тоді, — він простягнув до неї флешку. — Там доступ до курсів стосовно ШІ. Опануєш всі уроки зможеш реально зробити внесок в дослідження. І станеш не тільки надихаючим фактором, а також важливим дослідником, можливо навіть головою відділу.

— Це такий жарт у багатіїв? Типу я втикаю це у свій ноутбук, а там якесь жорстке порно?

— Дійсно, я перетнув половину земного шару, заплатив людям, щоб накопали інформацію про тебе, просидів три години в кафе, щоб ти прийшла додому вставила флешку і побачила порнуху. Ой перепрошую, жорстку порнуху.

Те з якою інтонацією він це сказав змусило дівчину ніяково опустити голову. Щоки налились багрянцем. Надія прокашлялась:

— Вибач. Я готова почути пропозицію червоної піґулки. 

— Насправді, всі умови, перспективи залишаються в силі. Змінюється тільки відношення, — хитро усміхаючись хлопець грався з флешкою і раптом поставив неочікуване запитання: — Ти знаєш Марію Липко?

— Звичайно. Я читала кожну її статтю і публікацію! Її роботи завжди досить глибокі і іноваційні. Однак головна причина мого захвату це її компанія, близько 87% її інвестиційних рішень приносить прибуток! А це означає тільки одне Марія вдосконалила формулу Башильє. Якщо вона опублікує своє дослідження, то отримає Нобелівську премію! Чорт забирай, Нобелівська премія до двадцяти!

Хлопець, гордо усміхнувся, наче хвалили його.

— Скажемо так, Марія дуже, дуже відповідально віднеслась до цих курсів, — хлопець вказав пальцем на флешку. — Це адаптивна навчальна програма, яка зробить із тебе передового спеціаліста в кібернетиці.

— Звучить занадто фантастично.

— Що ж, зроблю останню спробу. Крім фінансування твого навчання я платитиму кожний місяць по двадцять тисяч доларів, якщо ти будеш вчитись по програмі із флешки. Гадаю приділити п’ять годин на день навчанню набагато простіше ніж пітніти цілу зміну в маку.

— Гаразд я спробую.

Хлопець витягнув з портфеля контракт який Надія уважно прочитала. На диво все було розписано просто без підводних каменів і прихованих вимог. Тому дівчина підписала, а через п’ять хвилин на її рахунок поступили гроші на оплату навчання в інституті та зарплатня яку він обіцяв раніше.

— Щож бувай, — варто було йому піднятись як. Офіціантка яка проходила повз заплуталась у власних ногах і впустила весь підніс з соками прямо на Тараса. Виглядав він як мокре курча після дощу.

— Ой вибачте я не хотіла.

— Нічого страшного, — заспокоїв він офіціантку і стомлено поплентався до вбиральні. — Справді все добре останнім часом таке часто трапляється.

Надія, владнала всі свої справи в інституті, винайняла квартиру в передмісті та спробувала виконати забаганку олігарха. Вона очікувала, що на флешці, буде секретна урядова програма, або посилання на захищений сервер, однак… Посилання справді було тільки от на публічний сайт Наука Для Всіх. 

Побродивши трішки ресурсом вона підмітила, що тут є багато базових шкільних уроків всіма мовами світу! Настільки дивовижний проєкт просто в принципі не міг існувати, це комерційно невигідно і трудомістка робота. Однак, цей сайт реально існує і відгуки викладачів та експертів виключно позитивні. 

Вікіпедія не давала відповіді на питання хто засновник і як фінансується проєкт. Було таке враження, що цей сайт раптом виник нізвідки та моментально зайняв гегемонію. Курси на сайті використовують зараз досить багато людей для самонавчання, або в корпоративних цілях, для підвищення кваліфікації працівників.

Надія не дуже здивувалась коли побачила серед імен які відкрито користуються курсами Тараса Сірко. В будь-якому разі її зацікавленість упала на саме дно. Надія навчається в кращому навчальному закладі у світі, де викладають найвидатніші розуми людства, по передовій програмі. Як простий сайт, може зрівнятися з цим?

Однак гроші є гроші, вона авторизувалася з допомогою логіна і пароля з флешки та почала працю. Всестороннє тестування тривало два з половиною тижні, кінцева діаграма і оцінки були досить вражаючими. Жодна дисципліна чи тема не набрала понад 25 балів зі 100!

Це трохи зачепило її гордість, але 20 тисяч потрібно відробити. Відеоуроки, вели андроїди на чистій Українській мові, без води і лишніх ремарок. Теми розкривались чудово глибоко, а головне зрозумілою мовою. Домашні завдання не були типовими, потрібно було проявити глибоке розуміння і нестандартні підходи. 

****

Я з королівським комфортом летів додому на власному літаку. Поки в ілюмінаторі виднілось темне небо, на моєму телефоні відтворювалось відео ютубера про новий регіон “Утопію”. Це територія в грі яка відображала Українську культуру. 

Прийшлось найняти прорву людей, купу раз переробляти зовнішній вигляд персонажів, історію, квести, локації. Щоб кінечний продукт був дійсно вартий уваги. Кінець-кінцем в готовому результаті дійсно відчувалась любов до дрібниць і креативність. Навіть Ірина Фаріон оцінила переосмислення Української культури в грі. Земляки також дуже тепло відкликались про нове доповнення.

「 Через двадцять хвилин посадка. В радіусі 20 кілометрів від злітної полоси не виявлено небезпеки. Вірогідність встановлення вибухових пристроїв на вашому шляху складає 0,0005%. Вірогідність засідки складає 0,0001%. 」

— “Розшир радіус виявлення до 50 км.”

Я закрив відео і перейшов поглядом до своїх нотаток. Для деяких проєктів фундамент був закладений ще декілька місяців тому, деякі проєкти тільки зараз почали втілюватись в життя. До прикладу зараз я скуповую землі з літієвою рудою у Вінницькій області, а мої адвокати ведуть перемовини стосовно покупки компанії з сертифікатом на видобуток цих самих руд. Але потрібні додаткові фінанси.

— Ало, Марія, я хочу побудувати літієву шахту, і заводик з виробництва батарей, дай грошей.

— Бляха, — виплюнула слово дівчина. — Перемкнись на відео.

На екрані телефону відобразилось відео з вебкамери її ноутбука. Марія виглядала не дуже, волосся розпатлане, на столі декілька кружок з-під кави, очі червоні від недосипу.

— Тарас, — важко розпочала вона стримуючи свою лють. — Я обіцяла тобі, що зароблю гроші, і я це зробила. Ти найбагатша людина в Україні, і двадцятий у світі. Але зараз, ти скинув на мене відділ політики Древніх Укрів, відділ зв’язку з громадськістю, підбір нових кадрів, і решту дріб’язку. Я можу приділити своїм компаніям не більше двох днів на тиждень!

— Ну…

— Це було по-перше. По-друге, афера з Біткоїном була разовою, більше легких грошей можеш не чекати. По-третє, щоб отримувати дивіденди, потрібно, щоб твої гроші залишалися в цінних паперах, немає акцій, немає заробітку.

— Я розумію, але гроші будуть пізніше, потрібно...

— По-четверте, — перебила вона мене. — З усіх компаній якими ти володієш тільки дві приносять прибуток, це транслейт кафе, і Геншин. Компанія яка створює сайти для Українців, збиткова, Кварц ще не приніс жодного долара, про Лабораторію взагалі мовчу, ця штука ще років два не зможе принести жодного комерційного прибутку! Тобі не здається, ну, чисто випадково, що ти тратиш гроші швидше ніж заробляєш?!

Дівчина відкинулась на крісло важко соплячи. Тако злою я її не бачив з того часу, як вона втратила свої емоції. А це значить що вона дійсно на межі зриву, он як своїм злим оком приміряється до мого тіла, а як кулачки стискає очевидно, що хоче віддубасити.

— Але це стратегічно важлива індустрія, яка може стати візитною карткою України.

— По-п’яте, — вїдливо промовила вона. — Сингулярність досяг порогу своїх обчислювальних ресурсів. Ми повісили на нього занадто багато ресурсовитратних задач, через це навчання іде з черепаховою швидкістю. 

Я опустив погляд на екран і швидко набрав необхідну команду. Сингулярність оперативно вивів звіт на екран монітора на стіні перед моїм кріслом.

「 Мікроелектроніка. Тривалість навчання: 11 місяців 3 тижні 3 дня 12 годин 21 хвилина 11 секунд. 」 

Чортівня, коли останній раз я дивився на таймер то було всього лише декілька тижнів. Все через мій відїзд, занадто багато ресурсів виділено на покращену безпеку. До того ж не тільки мою, мені потрібно слідкувати за цінними співробітниками, Марією, її сім’єю і моєю.

При згадці про маму і тата мій настрій різко зіпсувався. Раніше вони телефонували, як мінімум раз на день, що завжди мене дратувало, але зараз… Не пам’ятаю коли останній раз вони телефонували, а коли я брав ініціативу у свої руки то розмови виходили пустими і холодними. 

— А на черзі схемотехніка, проєктування малого обладнання. Іншими словами, ми поки, що не закріпились на цьому ринку, а ти хочеш розширити наш асортимент. 

— Так, бо цим потрібно зайнятись негайно. Шахта не будується за день чи два, завод для очищення літію також не з повітря береться.

— Розумію, — спокійно промовила дівчина і стомлено опустила голову на підголовник крісла. — Насправді цим повинна займатись держава, а не одна людина. Коротко кажучи, поки в нас занадто мало ресурсів.

— Якщо мало ресурсів тоді потрібно їх збільшити. Випустимо на ринок ТікТок.

— Ця штука користі людству не принесе, але вибирати не приходиться. Чорт, що ти, що Рома обидва ідіоти які не слідкували за світом навколо. Якби ви приділяли більше часу хоча б банальним новинам по телевізору, ти б уже давно став найбагатшою людиною у світі.

Марія бурчала без зупинку, але потім її телефон дзенькнув, вона скривилась, глянула на екран. Кинула вбивчий погляд на мене, одними губами прошепотіла якусь бридку лайку.

— Тарас, схоже за нас серйозно взялись пропагандисти з боліт. 

— За це вони заплатять, і це я не в переносному сенсі.

— Тільки не експлуатуй Сингулярність занадто сильно. Якщо собака гавкає не гавкай у відповідь, просто придумай розумніший контрзахід, бажано, щоб він приніс нам грошенят.

— В голову приходить тільки шахрайство, але якщо занадто часто застосовувати цей прийом навіть мавпа зробить висновок. Може фінансова піраміда? Релігійний культ?

— Казино, — Марія аж підскочила зі стільця. — Точно. Цей бізнес нічого не виробляє, не надає робочі місця, не інвестує. Єдині витрати це реклама.

— А в нашому випадку, ми абсолютно все можемо зробити самостійно. Пандемія лудоманії на болотах. Боже, це навіть звучить шикарно.

— До речі. По-шосте пандемія, нам потрібно набрати жирок, щоб наш бізнес тримався на плаву.

— Бляха, зазвичай є тільки “по-третє…”