Павло Шеремета став міністром економічного розвитку і торговлі України. Однак не пропрацювавши і двох місяців він відчув тиск зі сторони опонентів. Замість того щоб займатись своїми прямими обов’язками він витрачав час на балаканину. 

Звісно це частина роботи політика, але коли звичайні люди дивляться на тебе косо, тільки тому, що ти політик, а замість колективу в тебе зміїне кубло де кожний переслідує тільки свої інтереси. Починаєш ставити собі питання “а чи варте це того?”

Раптом він побачив як на його особистий номер який відомий тільки близьким прийшло повідомлення. Чоловік стомлено потер очі і гляну на контакти відправника, але замість номера та імені були знаки питання, єдине повідомлення було з файлом ворд з назвою “Хочеш увійти в історію?”

Павло пирхнув, але все ж відкрив файл. Комп'ютер довго думав майже хвилину, і чоловік вже почав підозрювати вірус. Але раптом з’явився текст:

“План розвитку економічного сектору України”.

Він спустився трішки нижче до змісту:

1. Спрощення податкової системи ст 5

2. Реформування банківської системи ст 244

3. Оптимізація державних витрат ст 578

4. Енергетична реформа ст 890

5.  Децентралізація ст 1354

6. …

Чоловік припідняв брову, в цьому файлі було близько 4 тисяч сторінок! Як мінімум той хто це написав мав багато часу. Чисто заради інтересу він почав читати. Якщо спочатку він був налаштований скептично, то зараз у нього волоси стали дибки.

В цих документах фігурували дані і цифри які були відомі тільки вузькому колу людей, а деякі взагалі вважалися державною таємницею, до якої навіть у нього не було доступу. Однак вражаючим було інше, методи і способи реалізації всіх завдань. 

Кожна сторінка вражала економіста все більше і більше. Деякі речі були очевидними і зрозумілими, а деякі навпаки прихованими, але важливими. Кожна реформа, та законопроєкт який тут пропонувався пояснював причини і наслідки. У Павла склалось таке враження що ті хто писали цей документ дивилися на економіку України як на відкриту книгу. Наче дорослі які бачили розгардіяш малюка вони вміло і точно вказували на проблеми і недоліки.

  Павло втратив відчуття часу читав кожну тезу викладку і пояснення. Складні формули і графіки викликали в нього щирий захват. Якщо цей план виконати хоча б на половину економічний стан країни став би в декілька разів кращий!

Коли він відкинувся на спинку стільця, то зрозумів що за вікном уже майорів світанок, на годиннику було вже 10 ранку. Він цілу ніч як загіпнозований провів за комп’ютером і навіть не стомився. Він провів язиком по сухим губам, і помасажував скроні.

— Я можу і повірити що рептилоїди дійсно керують світом. Шкода що я не зможу реалізувати цей план.

Пролунало сповіщення про нове повідомлення. Той самий невідомий прислав просте повідомлення: 

“Ти так думаєш?”

— Чорт забирай! — чоловік мав намір закрити ноутбук, але в останню мить передумав, і продовжив спілкування: — Так, у мене немає команди, кожен дурень втручається в мою роботу і думає що знає як краще. Це вже не говорячи про те, що закони які схожі на постріл собі в ногу. 

“Початковий етап можна ініціалізувати і в теперішніх умовах. Справишся і ми тобі допоможемо. Тільки без свавілля.”

— Ха? Думаєте зробити з мене маріонетку?

“Так. Маріонетку яка увійде в історію, можливо навіть вулиці будуть називати на твою честь. Слава, гроші, вічна пам’ять.”

— Пфф. Це якщо мене не вб’ють раніше. Це великий ризик.

“Виконаєш перший пункт, і отримаєш 50 тисяч $.”

— Напевно це перший в історії України раз коли політику дають хабар за доброякісний законопроєкт, — Петро проковтнув, 50 тисяч не були великими грошима, але ризик, мінімальний все одно він планував висунути подібний законопроєкт, а тут він повністю готовий. Просто потрібно подати. — Я згідний.

В наступну мить вікно ворда закрилось, і виникла іконка на робочому столі. Петро спробував відшукати дивний контакт, але його не було, як і першопочаткового плану на 4 тисячі сторінок, була тільки маленька частинка. Раптом запрацював принтер який виплюнув необхідний законопроєкт.

Чоловік був наляканий, можливостями другої сторони, їхньою здатністю збирати інформацію та заламувати урядову систему! Це сила, могутня сила яка може привести до великих змін.

 — Гей, замість грошей я хочу приєднатись до вас.  

Але нічого не відбулось, ні через хвилину, ні через десять. Схоже рептилоїди чекають на дії. Чоловік усміхнувся, і взяв в руки роздруківки. Настав час діяти! Історичний момент був розбитий бурчанням живота.

— Точно потрібно поїсти спочатку, ато шлунок до хребта прилип.

****

Марія голосно постукала у двері, глянула на годинник, цокнула язиком і ще раз постукала. Почулись кроки, клацнув замок і Тарас нарешті показався. 

— Марія? Хіба ти не…

— Де твій телефон? — різко перебила вона. — Чому я не можу додзвонитись до тебе уже пів дня?

— Не знаю.

— Гаразд, якщо я вже тут, то потрібно поговорити.

  Марія, спробувала увійти у квартиру, однак хлопець не пропустив. Ніяково усміхаючись він як той кіт що нашкодив дивився куди завгодно тільки не на неї. Дівчина відразу здогадалась в чому справа, тим більше свіжі, демонстративні засоси на його шиї не залишали простору теорій, все було очевидно.

— Вона одягнута? Хоча ні, це не важливо, справа перед усім.

— Марія, стривай.

Дівчина відкинула його руку і зайшла у квартиру. На дивані вона побачила близнючок. Одягнуті вони були в непристойно короткі плісировані спіднички, і білі сорочки які були розстебнуті на декілька зайвих ґудзиків.

Марія аж зубами заскрипіла. Поки вона працює не покладаючи рук, не досипає і проклинає світ що в добі тільки 24 години, цей виродок влаштовує собі гарем? 

— Тарас, в такий критичний час, ти розважаєшся?

— Знаєш навіть найвмотивованіші волонтери рано чи пізно перегорають. Щоб підтримувати працездатність, людині, необхідно деколи відпочивати та отримувати винагороду. Гадаю, я заслуговую на те, і на інше. 

— Усьому своє місце і час. Саме під час кризи ми маємо найбільше можливостей. Такий шанс втрачати не можна.

Марія не могла сказати багато перед незнайомками, однак він повинен був зрозуміти. Коли країну так штормить, у верхніх ешелонах влади паніка і плутанина. Цим можна скористатись.

— Я достатньо відкладав своє життя на потім.

— Ем, Тарас, а хто ця дівчина? — раптом втрутилась одна із близнючок.

— Мій бізнес-партнер.

— Так, і нам потрібно поговорити про важливі речі, наодинці.

— Дівчата, хотів би я додивитись з вами фільм, але справи не будуть чекати. 

Дівчата підвелись, і підійшла до Тараса, та щоб продемонструвати свої стосунки спробували поцілувати його в губи. Тільки от хлопцю було ніяково і він підставив свої щоки.

Перш ніж піти, дівчата зайшли до себе в кімнату переодягнулись і нарешті залишили їх вдвох. Марія нарешті змогла зітхнути вільно. Вони перемістились в його робочий кабінет і розпочали конструктивний діалог.

Розмова тривала декілька годин, вони обговорили: підвищення обчислювальних потужностей ШІ, політику і як на неї впливати, також про чипи і спеціалістів.

На щастя Тарас не поринув у хіть з головою, нове серверне обладнання він вже замовив, а Рому відправив на пошуки відданих спеціалістів по всій Україні. Дівчина похвалила його, але таку тонку справу як політику вона взяла на себе. Нарешті зайшла розмова про гроші.

— Плани в нас звісно Наполеонівські, але будувати заводи з техпроцесом 22 нм вже не актуально, якщо починати, то відразу з 14 нм техпроцесу. Однак це потребує просто прірву грошей.

— Тарас, ти хочеш відразу виробляти процесори на рівні АМД чи Інтел? Без згоди Америки, це абсолютно неможливо. Принаймні не зараз коли в країні війна. 

— Критикуєш то пропонуй.

— Без проблем, — відповіла вона вдавши що не помічає його кислий вираз обличчя. — Ми почнемо з 32 нанометрового техпроцесу. Обладнання відносно дешеве, його легше дістати. І як вишенька на торті нам буде простіше розбудовувати суміжні виробництва.

— Стривай ти плануєш розвивати все комплексно? 

Марія кивнула, адже надхнення для цієї ідеї вона знайшла в пам’яті хлопця. Він колись ремонтував торгівельне обладнання і неодноразово розбирав принтери, фіскальні реєстратори, касові апарати та інше. Таким приладам не потрібні “надто розумні мізки”. 

— Ми займемося побутовою технікою, промисловою технікою та іншими галузями. З ШІ буде просто виготовити не просто конкурентно спроможні прилади, а щось що залишить наших конкурентів далеко позаду. Тому наші виробництва почнуть швидко рости і розвиватись. Ми зможемо не тільки різко збагатитись, але і допомогти країні сформувати репутацію.  

— Розвиток країни звісно чудово, але не забувай що основна наша ціль це створити захист від сусіда. А мікрохвильовки і термопринтери для цього не підходять. Поки розвиваємо те що можемо, тестуємо наші підходи і методи, але не забувай що наша ціль це чипи, саме за ними майбутнє. Країна яка не виготовляє передові чипи не може бути великою. Саме тому я так багато обчислювальних ресурсів відвів для навчання молодого покоління. Але знання без практики марні, потрібно ще укомплектувати новітні лабораторії при університетах, але на все це потрібні просто неймовірні гроші.

Якщо чесно після завантаження, Марія почала ставитись до Тараса поблажливо. Вона знала як працює економіка, великі числа, і вважала себе розумнішою, але навіть без глибоких знань він змусив її задуматись.  

— Я підтримую твій план і досить швидко ми його реалізуємо. Добре що я вже придумала як швидко розбагатіти, — вона хитро усміхнулась. — Звісно це крипта.

— Стривай, стривай. Не хочу показувати пальцем, але дехто вже пропонував цей варіант.

— І який в тебе був план? Вкласти гроші в біткоїн, почекати 2017 року коли він буде по двадцять тисяч?

— Ну, не зовсім існують різні методи і засоби, щоб пришвидшити цей процес.

— Загальні фрази, Тарас, загальні. Ти б хотів так зробити, але не знаєш як, зате я знаю. Мені потрібний доступ до ботоферм Сингулярності, решту я зроблю сама.

— Гаразд, з тебе 40% твоєї майбутньої компанії, і умова що ти не додаси сосійську мову інтерфейсу.

— З другим проблем не має, однак тобі що, грошей мало?

Хлопець випрямив груди, щоб здаватись соліднішим, наче той півень. Марія тільки й могла що мовчки закотити очі. Інколи цей дурник поводиться як дитина.

— Тому, що грошей багато не буває.

— Гаразд.

Останнє на що звернула увагу Марія були старі проєкти хлопця, сайти: манґи, аніме, ранобе та форуми. Тарасу потрібно було найняти працівників, щоб проєкти росли і розвивалися, а то зараз вже посипались скарги що адміни ігнорують користувачів.

— Що ж, зі справами покінчено, — Марія підвелась і потягнулась всім тілом. Тарас, потай спостерігав за її рухами. 

— Ти як? У тебе все добре?

— Тарас іде війна, сосія виводить активи з України, політики навіть в такій ситуації тягнуть ковдру на себе, бізнесмени крадуть по чорному, наче завтра не настане. Країна тріщить по швам. Бляха ми в такій дупі, що ти навіть не представляєш. Думати про себе в мене банально немає часу. 

— Тепер я відчуваю себе винним.

Марія тільки стенула плечима, пройшла в передпокій, одягнула свої босоніжки. Тарас ніяково йшов за нею. Може це і був брудний трюк, але зараз не час спочивати на лавах.

— Тарас, ти здійснив свою мрію переспав з близнючками, скажи ти щасливий?

— Звичайно, — він трішки помовчав і поставив своє питання. — А ти отримала свою винагороду?

— Поки ні.

Марія махнула рукою і пішла геть. Спустившись на ліфті в хол вона раптом побачила “тих двох”. Дівчата також її помітили і махнули рукою підкликаючи її до свого столика. 

— Ми б хотіли поговорити з тобою.

— Ми вже говоримо, — промовила Марія присідаючи за столик, судячи зі тарілок і напоїв дівчата весь цей час чекали на неї. 

— Спитаю прямо хто ти для Тараса?

— Схоже він вам багато платить, раз ви настільки рішуче налаштовані.

Близнючки нахмурились майже одночасно, і Марія не могла сказати це була така гра чи міфічний зв’язок однояйцевих дітей. В будь-якому разі вона була не проти трішки погратись.

— Як він вже казав я його бізнес-партнер, — після невеличкої паузи вона додала: — А також його колишня в яку він досі закоханий.

— Це вже не має значення, він тепер належить нам.

— Ви справді так думаєте? Будемо відвертими, секс втрьох тільки в порно виглядає неймовірно, а в реальному житті, щоб задоволеними залишились всі, чоловіку приходиться старатись вдвічі сильніше. Коли пристрасть стихне, а трійничок стане буденністю він почне помічати, що ви стимулюєте оргазм. Як гадаєте що він зробить коли це помітить? 

Питання зависло в повітрі, близнючки стиснули губки в тонку лінію. Не треба бути Вангою, чи секс гуру, щоб зрозуміти наслідки. Будь-якому чоловіку не захочеться признавати свою немічність, легше перемикнутися на когось іншого. Тарас занадто довго мріяв про близнючок і напевно буде старатись деякий час, але наслідки будуть ті ж самі.

— Він вас вижене і піде шукати пригоди далі. Але це не в моїх інтересах, Тарас може щось підчепити, або зв’язатись не з тією компанією. Тому я вибираю менше зло і допоможу вам.

— Що?

— Навіщо це тобі? — поставила питання спокійніша із близнючок.

— Скажемо так, Тарас геній який може зробити для цієї країни багато хороших справ. Але зараз він як той підліток може думати тільки нижньою головою. Я хочу, щоб він подорослішав і ви для цієї задачі підходите ідеально.

— Ну і який твій план? Тільки одразу попереджую ми не будемо робити те, що нам не сподобається.

— Знаєте, Тарас з тих людей, що буде їсти улюблену страву кожен день, на ранок, обід і вечерю. Він знає що скоро вона йому набридне, але це його спосіб насолодитись смаколиком.

— Хочеш, щоб ми рідше з ним спали? Не вийде, — близнючка торкнулася чокера на своїй шиї. — Ми погодились стати його секс-рабинями, тому ми не можемо сказати йому ні.

Марія, помітила як близнючки переглянулись і трішки насупились. Значить її здогадка підтвердилась, а отже стратегія може спрацювати. В цей момент таця голосно впала на землю. Судячи з червоного наче помідор обличчя офіціанта він все прекрасно чув. Хоча це не мало значення для Марії.

— Скільки ви вже з ним?

— Це третій день.

— О цього більше ніж достатньо щоб зрозуміти, що Тарас не може ставитись до жінок жорстоко. Якщо ви попросите, просто попросите без ваших трюків, він погодиться, тільки якщо це не будуть якісь дурниці. Підете розважатись, і він закриє вас у квартирі, але якщо ви займетесь самореалізацією... То просто не залишите йому вибору, — Марія розвела руками. — Ну і останнє що ви повинні зробити – це стати ідеальними дружинами. Готуйте для нього, прибирайте, гладьте і хваліть. Навіть якщо ви набриднете йому в ліжку вигнати вас буде важче.  

— Але де тут дорослішання?

— Все просто ваші стосунки тримаються не на щирості, а на грошах. Якщо він це зрозуміє, то прийде до мене, за чимось справжнім, якщо ні, тоді він хоча б буде продуктивним поки ви з ним. В будь-якому разі наші цілі збігаються.

Червоний офіціант нарешті приніс замовлення, та неохоче відступив подалі. Марія ковтнула прохолодний напій розглядаючи близнючок які про щось задумались.

— Ми тобі також дамо пораду, не переоцінюй себе. Шлях до серця чоловіка, лежить через ліжко. Те що ти відпустила його “погуляти” твоя найбільша помилка в житті. 

— Хаха, — Марія не стрималась і дзвінко розсміялась. — Дві шлюхи говорять про кохання. Гарний жарт, я запам’ятаю.

****

Микола серфив у фейсбуці та раптом натрапив на непримітний пост: “Як контролювати Верховну Раду України”. В описі було сказано що якби хтось отримав компромат на всіх депутатів то запросто можна добитися прийняття антикорупційних законопроєктів. Деякі коментатори погоджувались, деякі просто говорили що потрібно всіх розстріляти і все. Чоловік, деякий час подумав і написав свою думку:

“Ти можеш красти десятки тисяч і тебе посадять, а можеш красти мільйони чи мільярди і сидіти спокійно. Велика частина депутатів не бояться розголосу, навіть якщо щось і потрапить в пресу виникне скандал може навіть суд, але процес затягнуть, суспільний інтерес стихне і ця людина повернеться на колишнє місце наче нічого не було. Єдиний дієвий спосіб прийняти антикорупційні закони, це суспільний тиск, нардепи ще пам’ятають що таке Майдан, і будуть обережнішими. Особливо зараз коли суспільство відчуло силу єдності на Майдані, і війну на сході вони не пробачать корупцію.”

Микола продовжив читати новини як раптом побачив нове повідомлення, трішки зацікавлений він переглянув:

“Вітаю, мені сподобався ваш тверезий погляд на речі. Скажіть, будь ласка, як би ви позбавили депутатського мандата Степана…”

Звісно це була зайва робота, але чоловіку не було що робити. Степан взагалі не приховував свою діяльність, друзів та свої статки. Тому було не дуже важко знайти зв’язки між ним і бізнесменами їхніми фірмами постачання та спільним бізнесом.

“Наскільки я бачу в нього є три рівні партнери, один займається транспортуванням сировини на фабрику Степана, другий – розповсюдженням на державні об’єкти. Впевнений на всі сто що їхня бухгалтерія не чиста. Тому я б оприлюднив компромат на Степана, і коли б він потрапив у СІЗО почав би викидувати компромат на його партнерів. В ідеалі провернув би все так наче вони здали один одного. Звісно я не вірю що вони б опинилися під ґратами, але бруд би який виліз назовні допоможе. Політичні опоненти Степана скористаються ситуацією, щоб викинути його із депутатського крісла.”

“Тоді не могли б ви ознайомитись з цими документами:....”

Незнайомець надав посилання, і Микола бездумно пройшов по ньому, але на щастя це виявився якийсь форум. Тут інформації було набагато більше, зв’язки, дружні відносини, вороги, політичні опоненти і тому подібне. На цей раз Микола думав набагато довше і придумав як діяти більш точково рішуче і з більшою ймовірністю на успіх.

Натомість незнайомець кинув ще одне посилання, однак на цей раз Микола не став переходити. Він продовжив жити так наче дурнуватої переписки ніколи не існувало. Однак через тиждень вибухнув скандал в центрі якого був Степан і все йшло так, як планував Микола! 

Як тільки закінчилась робота він прийшов додому і відразу перейшов за посиланням. На комп’ютер щось завантажилось, відкрилась нова програма, але це його вже не лякало.

“Вітаю в спільноті Древніх Укрів, раді вас тут бачити.”

“Це ви зробили?”  

“Звичайно.”

 “Хто ви такі?”

“Ми люди які хочуть зробити цю країну кращою. До речі ваш план вдався і ви заслуговуєте на винагороду, будь ласка перевірте свій банківський рахунок.”

Микола увімкнув телефон, перейшов в приват 24 і побачив неймовірну цифру: 10 тисяч доларів, божевільні гроші. Він не відчував страху, ейфорії через легкі гроші, а тільки збудження, він став частиною чогось великого.

“Перекидати гроші на картку, навіть через закордонні банки досить небезпечно, тому зареєструйте криптогаманець.”

  Однак чоловік відразу придушив свої емоції і став блукати по програмі. Там була вкладка чату, пресконференції де багато людей щось в реальному часі обговорювали, а також дошка усунення.

У верхній частині були прізвища і морди які світилися чорним, що значило усунути за будь-яку ціну, суми за розроблений план були мільйони доларів. Червоними були визначені прізвища які потрібно було усунути по можливості, жовтими – тих кого потенційно можна використати. Зеленим світилися перевірені особи, а в самому низу – білі, потенційні кандидати які потребують в просуванні вверх по кар’єрних сходах. Біля деяких прізвищ були цифри, порівняні із “чорними”, а деякі взагалі коштували тільки тисячу доларів.  

Микола переглянув декілька досьє і був просто шокований, переписки відео, аудіо, бухгалтерські книги, чеки з магазинів, банківські рахунки, чорт забирай, там навіть були пози в яких вони сплять зі своїми жінками і коханками!

Однак чоловік не став сліпо вірити цій інформації і вирішив провести власне розслідування. Він спробував зробити знімок екрана, але відразу отримав попередження що це робити не можна, ще страшніше стало коли телефон відмовився фотографувати екран.

Це лякало до чортиків, але потенціал… Микола провів власні розслідування “зелених” та “білих” за допомогою відкритих джерел інформації, але там були тільки підтвердження того, що показувати Древні Укри. Хоча, з їхньою можливістю збирати дані, підсунути йому те що потрібно не було важкою справою.

— Українці упродовж всієї своєї історії не любили людей які мали владу. Такий наш менталітет, але якщо постійно не вірити нічого не зміниться. Тільки раз, тільки цей останній раз я повірю вам хлопці.

— Ми вас не підведемо, — пролунало із динаміків його ноутбука.

****

Якщо з політологами які вміють плести інтриги просувалось все добре, то коли ми почали заглиблюватись в тему чипів ми зрозуміли якими наївними були. Щоб побудувати завод з 32 нм техпроцесом необхідно вкласти від 3.5 до 4 мільярдів доларів, для 14 нм – 4.5 до 6 мільярдів. І це тільки завод, а патенти, розхідні матеріали, обслуговування обладнання, податки, зарплати працівникам інші непередбачувані витрати…

Коротко кажучи, ми відклали проєкт чипів і зайнялись, грошима. Марія започаткувала інвестиційну фірму першим клієнтом якої став я. Не знаю які сигнали вона побачила в моїй голові, що за страшні розрахунки вимагали аж 50 терафлопс, але їй вдалось закрити декілька короткострокових угод і збільшити наші 9,5 мільйонів до 17, які поступово, через два місяці перетворились в 150 мільйонів доларів.

Марія стала феноменом, дехто вважав її фартовим новачком, дехто генієм. Однак її другий проєкт Бінанс вийшов у світ і змінив назавжди ставлення до криптовалюти, і до дівчини також. 

Я зичив купу грошей в банках, навіть в мафії яка зараз кришує мене і все вклав в біткоїн. Нова хвиля крадіжок на сосії також забезпечила мене солідним притоком грошей які перетворились в бітки.

Ринок помітив фінансові потоки, боти рознесли цю новину до звичайних користувачів і китів фінансового світу, біткоїн почав стрімко рости. Спочатку він був по 250 доларів за штучку, а через тиждень він досяг свого першого максимум у 20 тисяч, але Марія сказала терпіти. Я стримувався, кожен день як на голках ходив, коли він піднявся до 40 тисяч мої нерви були вже настільки розхитані що капець. І от отримавши сигнал від Марії ми водночас вивели всі фінанси. 

В один момент я перетворився з мільйонера в мільярдера, на моїх швейцарських рахунках числились понад 30 мільярдів доларів. Ми стали відомими не тільки на всю Україну, а й на весь світ. Щасливчики, Золота пара, пара рептилоїдів які вирішили захопити землю. Звичайно були темні підводні течії і багато хто зажадав нашого багатства, але відомість і ШІ який попереджає про будь-яку небезпеку загробили всі плани проти нас марними.

Нарешті тіньовий рахунок був доступний для групи політологів, також ці гроші працювали на розвиток Української культури. Всі блогери на ютубі які спілкуються Українською за замовчуванню отримували на місяць від 300 до 1 000 доларів, якщо це був контент пов’язаний з наукою, то від 1 500, а якщо навчальний матеріал стосовно програмування, чи чипів то тут вже від 5 000 зелених. 

І це було ще не все, різні Україномовні заходи, літературні конкурси, мальописи, підтримка людей які озвучують книги Українською, все ці галузі отримували анонімні пожертви. 

Сосіяни фінансують, Українську культуру звучить неперевершено, тому я не скупився, і пхав гроші всюди де тільки можна. Якщо люди не дуже бажають українізовуватись я зроблю це фінансово вигідним!

**** 

Моцква, дуже таємне лігво спеціального відділу розслідування паранормального. Кабінет голови відділу.

— Що це за потвора, — промовив Сергей вирячившись на лисого покритого бородавками щура. Який смердів як стадо дохлих віслюків.

— Це презент він Відьом. Скажу по секрету над цим виродком вони працювали дуже довго і говорять що він допоможе тобі знайти того кого не можна називати!

— Так? А як по мені вони просто якого щура зі смітника притягли.

Щур глянув на Сергея своїми пульками, обернувся задом, підняв свій переламаний в декількох кінцях хвіст і почав гидити. Ще більш концентрований гидотний запах протухлого смітника заполонив кабінет.

— Мляяя. Дмітрій якого хера? Ти приніс цього вилупка сюда, хочеш збагрити цю свиню мені?

— Нє нє я просто доставив, ось лист.

Сергей вирвав із рук підопічного пожовтілий листок, в якому дійсно були слова від беззубих. Це змусило чоловіка згадати свій перший похід до оракула разом з батьком. Саме тоді оракул зробила те зловісне пророцтво, це було сприйнято як знак і саме тому його відрядили у відділ паранормального та змусили шукати наступника Бандери.

Дмітрій не витримав і покинув кабінет відмазуючись важливими справами. Сергей ще раз гляну на потвору і поклав клітку біля вікна, додому з цим він точно не піде, а то його дружина викине разом з цим щуром. Хоча якщо принюхатись запах не такий вже й поганий.

— І навіщо ти мені такий здався?

Щур звісно не відповів, просто вирячився на нього як баран на нові ворота. Сергей був знайомий з таким поглядом, саме так дивився один пес на нього коли він шпехав його власницю. Кожен раз коли вони цим займались цей бісів пес приходив і дивився! Звісно він не любив того клятого пса, смердючого щура тим більше.

— Шефе можна, — не дочекавшись дозволу співробітник ввалився в кабінет, відчув запах. скривився. — Шей ви що труп притягли сюди?

— Не мороч мені голову, що трапилось?

— Ну я виявив одну штуку… Не те щоб це стосувалося нашої справи, і не впевнений я…

— Якщо не впевнений, то не мороч мені голову.

Сергей опустився в крісло, але раптом цей щур запищав, так наче йому яйця в пресі затиснули. Чоловік закотив очі, а співробітник і за сумісництвом його друг, злобно вишкірився.

— Стривай, а ну розказуй що в тебе.

Власник кабінету не міг сказати чому зупинив Мішу, може тому, що хотів розділити біль і незгоди, а може через магічну природу щура. В будь-якому разі кисла морда друга була неперевершеною. 

— Я виявив одну штуку, є сайт український, і він вилизаний до чистоти, — Міша піймав на собі погляд друга та пояснив. — Розумієш не можна написати 10 тисяч рядків коду і не напартачити. Висячі рядки, лишні коми, пробіли і інше, по любому чухня трапляється. А тут все чисто і вилизано як у кота яйця.

Сергей був знайомий з програмуванням і швидко усвідомив перспективи. Він повільно вийняв свій айфон, демонстративно поклав його на стіл і жестами сказав зробити те саме другу.

Міша, закотив очі, але зробив як наказав шеф, вони двоє вийшли перекурити. В курилці нікого не було ні камер, ні жучків нічого. Тому там можна було розмовляти вільно.

— У тебе параноя.

— Нє, Міха ти мені скажи навіщо комусь писати ідеальний код для якогось задрипаного сайту? Це все одно що ядеркою бити по горобцях, такі специ не будуть витрачати свій час на таку чухню, — Сергей затягнув табачного диму в легені і повільно видихнув. — Тільки якщо…

— Що? У когось найшлись бабки на такий сайт? Може програм попався педантичним.

— Може, — погодився він, і глянув у вікно. — Але мені не дає спокою криза на Україні. Це вже підтверджено, що хтось врізався в канали зв’язку цілий місяць маніпулював інформацією. Агенти спілкувались з кураторами через телефон і не усвідомлювали що це підстава. Дослідження пам’яті показали що збіг в голосі інтонації, манерах говорити повністю співпадав з оригіналом.

— Якщо довго готуватись, то можна і не таке придумати.

— Можна, але був випадок коли власник магазину згадував про незнайомця, він точно пам’ятав що він спинявся біля його магазинчику, щось дивився в телефоні. Але коли перевірили камери то не знайшли слідів хлопця, але в пам’яті був цей момент!

— Пф. Пам’ять ненадійна штука, може він щось переплутав, може в кіно побачив. Всяке може бути, — Міша, випустив хмаринку диму і затушив цигарку носком ботинка. — Але я розумію про що це ти, занадто багато збігів. Я досліджу цей момент.

— Але Міха, дотримуйся максимального рівня захисту працюй на пк, який не має доступу до інтернету. 

Міша, не розділяв побоювання друга, але зайва безпека не завадить тим більше щось у цьому було. Один раз їхні телефони вже зламали можна зробити і вдруге.

****

— Добрий день сьогодні, ми в гостях у найбагатшої людини України, інвестора, і культурного діяча Тараса Сірко.

Я сидячи в зручному кріслі підняв руку в бік камери і ефектно поправив зачіску яка була новітнім переосмисленням козацького чуба. Одяг на мені також був тільки Українських виробників.

— Всім привіт, мені дев’ятнадцять, і мої активи оцінюються приблизно в тридцять мільярдів доларів. Скажу прямо – хизуюсь, адже я наче як демон що, харчуюсь вашою заздрістю.

— Ми домовились з тобою говорити на “ти”. Говорю глядачам нашої розмови, щоб вони потім не писали гнівні коментарі. 

— Чиста правда.

— Я знаю що ти народився у звичайній сім’ї і не отримував спадку, все що ти заробив виключно завдяки своїм старанням.

— Так, однак, — я впевнено підняв вказівний палець. — Не маловажним фактором була удача. Ну хто б міг уявити що дурнувата пташка яка стрибає між трубами може принести мільйони доларів.

— Це точно. Але я хотів поставити тобі інше питання, що ти зробив коли став багатим? І як це взагалі бути багатим?

Я впевнено усміхнувся, в камеру як вже звик робити і почав розповідати:

— Я відчув себе багатим коли відносно просто заробив тисячу доларів, тоді я виконав свою дитячу мрію і закинув в рот цілу пачку жуйок орбіт. Таке собі відчуття після того щелепа боліла, але гештальт закрив. Стосовно багатства, я можу дозволити собі все що завгодно: власні літаки, яхти, вілли в різних частинах світу власний автопарк гіперкарів.

— О я якраз хотів запитати, а навіщо купувати багато віл в різних країнах? Просто ти все одно можеш жити одночасно тільки в одному місці, навіщо витрачати лишні гроші?

— Якщо чесно я також не знаю, просто всі так роблять, а я чим гірше? А якщо чесно це тішить самолюбство. О і не забувайте я демон який харчується заздрістю.

Ми з ведучим слабко розсміялись. Він глянув на свій телефон, вибираючи наступне питання, випрямив спину.

— Гаразд, не буду ігнорувати слона в кімнаті і перейдемо до скандалів. Тарас, зараз багато колишніх співробітників судяться з твоєю компанією через твоє ставлення до сосійської мови. Що ти про це скажеш?

— На території України немає компаній які б мали кращі умови праці ніж мої. Зарплата, відпустки, подарунки, надбавки, безплатні курси, кар’єрний ріст і перспективи. І єдина умова це спілкування на робочому місці Українською мовою. Ти можеш говорити суржиком помилятись, нічого страшного, але якщо ти уперто продовжуєш користуватись чужою для нашої компанії мовою… Вибачте, але мені не підходять такі співробітники.

— Ти ненавидиш сосійську?

— Звичайно, це отрута, гниль сморід і непотріб.

Хотілося б сказати мені але, існує фактор політики. На жаль будь-яке моє слово може відобразитись на вартості акцій моїх компаній. 

— На це питання я відповідав уже мільйон раз в інших інтерв’ю, і не хочу повторюватись знову. Тому на цей раз я поділюсь ексклюзивом, — я махнув на екран гігантського телевізора у своїй вітальні. — По ідеї тут має бути вставка мого відео.

Ведучий зупинив запис і ми разом з його знімальною групою почали дивитись відео що почало відтворюватись на телевізорі. 

— Добрий день, після успіху Геншин Інпакт, виник скандал, типу чому це в Українській грі немає сосійської. Як це так!? Жах! Дискримінація, шовінізм! Я вирішив раз і назавжди відповісти на ці всі питання, тому тут будуть і сосійські субтитри. А тепер гляньте сюди.

На екрані виник лист з запрошенням на інтерв’ю досить відомого сосійського телеканалу. Там було підкреслено перші слова “Добрый день…”, картинка змінилась, показався наступний лист і там також були підкреслені перші слова. Спочатку це було повільно, а потім все швидше і швидше.

— Уважний глядач, мабуть, помітив, в чому тут справа, запрошення написані сосійською мовою. Тобто мені, Українському громадянину, надіслали запрошення чужою мовою. В мене є дві гіпотези чому так, по-перше, це зневага, явна і нічим не прикрита. Типу він українець, але ж повинен розуміти сосійську!!! По-друге, що в десять тисяч разів гірше, про це ніхто навіть не подумав. Просто оця зневага до чужої ідентичності, мови, культури, вїлася в плоть і душу настільки, що вони навіть не подумали про те, що я Українець.

Знімальна команда тихо почала перешіптуватись. Я ж пригубив келих газованої води й з задоволенням продовжував спостерігати за розвитком подій. 

— Сосійське комюніті  хоче, щоб я додав сосійську мову у свою гру, але чи задумувались ви в скількох іграх сосійського виробництва додана Українська мова? Загалом сосійські компанії, аматори і любителі випустили у світ близько 10 тисяч проєктів різної якості. Як ви гадаєте в скількох іграх є Українська, — невеличка пауза і я некультурно показую дулю. — Нуль, жодний проєкт не додав Українську мову. Типу, а навіщо вони і так пограють. І так про що це я, про повагу до чужої культури і мови. Сосіяни не поважають Українську мову так чому, я повинен поважати вашу? Невже ви ніколи не задумувались що з вами можуть вчинити так само як ви з кимось?

Запала довга багатослівна пауза на три секунди, потім я на екрані невесело усміхнувся. Відкинувся на крісло і продовжив монолог дивлячись в екран камери.

— Хтось може підмітити, а як же бізнес? Ти хочеш втратити купу потенційних клієнтів? І це правда, але, по-перше, моя гра і без “великого сосійського” ринку досягла шаленого успіху. Я вклав сто мільйонів, а відбив ці гроші за чотири дні після релізу. По-друге, гроші пахнуть, — я на відео нахилився вперед і проникливо зазирнув в камеру. — Ті хто вважають що бізнес “внеє політіки” дуже сильно помиляються. Я громадянин України і не стану розважати простих сасіян які раділи окупації Криму, які влаштували війну на Донбасі. Сосійської мови в грі Геншин Інпакт немає і ніколи не буде. А це моє перше і останнє звернення до сосійського комюніті, свою позицію я окреслив більше мене не турбуйте.

  На цьому відео закінчилось, знімальна група перекинулась пошепки декількома фразами і повернулася за своє обладнання. На камері загорівся червоний світлодіод.

— Це скандал. Ти не боїшся, що це погано відобразиться на твоїй репутації? 

— Чхати. 

— Гаразд, тоді не будемо повертатися до мовної теми. Адже є ще один слон в кімнаті.

— О ні, для вашого каналу достатньо ексклюзиву тому цю тему ми не будемо чіпати. Обіцяю не публікувати оригінальне відео як мінімум ще тиждень.

Ведучий задав ще декілька нічого не значущих питань, потім красно подякував і вони покинули мій маєток. Чергове інтерв’ю завершилось, моя репутація бунтівного мажора який топить за Українське була вчергове підтверджена.