— Він справді їсть магічні камені? Оцей маленький котик?
— Якщо точніше, він харчується м’ясом, змішаним із порошком магічного каменю. Просто сире м’ясо йому не до смаку.
У цього пухнастика рот справжнього аристократа. Якщо він споживає лише один магічний камінь на день — це вже тягне на 300 мільйонів на місяць і понад 3,6 мільярда на рік.
Втім, він казав, що це лише один прийом їжі. Тож якщо годувати його тричі на день, то витрати сягнуть понад 10 мільярдів вон щороку.
— …Ти не міг би позичити мені трохи грошей на корм?
Щоб виростити його до дорослої форми, знадобиться щонайменше пів року. Звісно, у мене немає цих мільярдів. Коли він стане дорослим, це буде кісинсу, якого не купиш ні за десятки, ні за сотні мільярдів. Тож інвестуй в мене трохи.
Почувши мої слова, Юхьон-і усміхнувся.
— Добре. Не хвилюйся, це для мене не надто обтяжливо.
10 мільйонів вон за один прийом їжі — не надто обтяжливо? Я щиро тобі заздрю, S-ранговий пробуджений.
Навіть маючи п’ять L-рангових навичок, усі вони були підтримувальними, тож я не міг просто взяти й піти по алмазні копальні — S-рангові підземелля. Хіба Вбивця Драконів не мав би давати комбінацію атакувальних і захисних навичок? Ну, наприклад, Подих Дракона чи Луска Дракона.
Напевно, мені просто не пощастило.
— Приборканими монстрами може керувати будь-хто, якщо він має Знак Власника. Але після зміни господаря, вони часто поводяться нестабільно та можуть бунтувати, тож будь обережним. Особливо якщо новий власник має низький ранг, — Юхьон-і сказав це, витягуючи зі свого інвентарю підвіску з плоским синім каменем.
Якщо подумати, який же мій справжній ранг? Формально мої характеристики відповідали F-рангу, але оскільки я володів кількома навичками L-рангу, чи не означає це, що я S-ранг або навіть вище?
Та навіть якби система визначала мене як S-ранг, без можливості входу до S-рангових підземель мій реальний ранг був би не більше A. Прикладом цьому — Свята Емілі Спенс.
Отже, я, мабуть, А-ранг.
Я взяв підвіску — Знак Власника — і повернувся до теплиці. Рогатий Полум'яний Лев усе ще тулився до скляної стіни й сердито гарчав.
— Що ж, малий. У тебе новий господар.
Я помахав підвіскою й наблизився до скла. Рогатий Полум'яний Лев нахилив голову, переводячи погляд з мене на Юхьона.
— Кхьоон.
О, він заспокоївся. Ще не достатньо, щоб поводитися дружньо, але хоча б перестав гарчати та не кидався.
— Попри розмір, монстр залишається монстром. Поки що не заходь до нього сам. Десь за декілька днів він остаточно визнає тебе своїм господарем.
Юхьон-і сказав це, відмикаючи двері теплиці. Якщо ці стіни були здатні стримати C-рангового монстра, то вони, очевидно, зроблені не зі звичайного скла.
— Крім Рогатого Полум’яного Лева, в теплиці більше немає монстрів, так?
— Я додав деяку флору і фауну з екосистеми його підземелля, але жодна з істот не класифікується як монстр. Хоча… зачекай, є один виняток.
— Який?
— Вид Магічного Дерева 5-го рангу — Гільйотина. Їх мало, бо вони рідкісні, та я посадив кілька: їхні плоди мають чималу цінність.
…Гільйотина? Хіба це не те людоїдне дерево, яке хапає жертв щупальцями, розчиняє й пожирає їх? Людоїдні дерева зазвичай не надто небезпечні, але якщо воно п'ятого рангу — то це вже високий D-ранг. Для новачка мого рівня, F-рангу, навіть з A-ранговим спорядженням — справжня загроза.
— Не хвилюйся, вони регулярно підрізаються. Безпечні, якщо регулярно стежити за ними, — Юхьон-і заспокоїв мене і відчинив двері теплиці.
Зсередини вирвався потік гарячого повітря. Схоже, через Рогатого Полум’яного Лева температуру тримають на високому рівні.
— Якщо подумати, хіба вивезення флори і фауни з підземелля не є незаконним?
— Зараз ще не існує відповідного закону. Домашні підземелля вважаються приватною територією, тому технічно це не є контрабандою. Але є ризик порушення екосистеми, тому нас попросили бути обережними, аби ці істоти не проникли в дику природу.
Це було ще до ухвалення того закону. Коли ж його заборонили… Чи це сталося після інциденту зі Сніжним Метеликом від групи Шінхо?
Взувши капці для теплиці, я зайшов усередину. Серед переважно незнайомих рослин траплялися й такі, які я впізнавав — наприклад, ось ця ліана, одна з найпоширеніших в E-рангових підземеллях.
Шурхіт.
Під звуки розсовуваної трави з’явилося дитинча Рогатого Полум’яного Лева. Тепер, коли він перестав носитися туди-сюди та трохи заспокоївся, став виглядати напрочуд милим. За розміром — як велика кішка, з круглястою мордочкою, властивою кошенятам. А золоті очі — яскраві, немов коштовності.
— У нього є ім’я?
— Ні.
‘Ти навіть імені йому не дав? Безсердечний…’
Він ховався між широким листям, уважно дивлячись на нас. Здавалося, він був збентежений тим, що його господар раптово змінився.
— Ти ж хороший малюк, так?
Я присів до його рівня очей і покликав:
— Іди сюди, кс-кс-кс…
Я добре тебе виховаю. Рогатий Лев трохи повагався, перш ніж наблизитися. І в той момент…
[Титул Ідеальний Вихователь посилив ефективність предмета Знак Власника. Приборканий об’єкт проявляє доброзичливість до Вихователя.]
Раптово вискочило повідомлення. Що, у нього ще й такий ефект є?
— Ккіан.
Рогатий Лев розкрив пащу й видав чарівний писк. Ох, який же він милий! А потім він потерся щокою об мої руки й ліг на бік.
Овва, що це за диво! Він розмахував своїми пухкими лапками, що виглядали, ніби вкриті золотими шкарпетками, та муркотів, а товстенький хвіст повільно погойдувався. Його хутро було м’яким й теплим, і… чорт забирай, він був неймовірно милим!
— Як ти взагалі міг думати про те, щоб убити такого чарівного малюка?
Я промовив це, ніжно погладжуючи левеня, що вмостилося навколо моєї руки. Така крихітка вже знала, як сховати кігтики. Ну звісно, ходімо до мене на ручки… у-тю-тю-тю-тю…
— Він не був таким милим зі мною.
— Навіть після того, як ти два місця його годував?
— Так. Він був прирученим, тож поводився слухняно, але не проявляв прихильності — не махав хвостом і не ластився.
Схоже, що ефект Ідеального Вихователя діє сильніше, ніж я очікував. Можливо, річ у тім, що це дитинча? Якщо мені вдасться виростити Рогатого Полум’яного Лева, я зможу співпрацювати з приборкувачами, щоб розводити кісинсу високого рангу.
Навіть якщо вирощувати лише одного-двох на рік — це ж які гроші! Увесь світ звернув би на мене увагу.
— Ну що ж, малий, нумо поладнаємо.
Мріючи про блискуче майбутнє, я все більше прив’язувався до Рогатого Лева, що лежав у мене на руках.
‘Якщо мені вдасться використати свою навичку, то за кілька місяців я зможу сказати, що отримав щось типу навички догляду за монстрами.’
Якщо я скажу, що здобув навичку, доглядаючи за дитинчам монстра, — це ж звучить цілком правдоподібно, правда? До того часу в мене вже буде кілька A–S-рангів на захист. Або ж я зможу виростити кількох монстрів із хорошими здібностями й залишити їх поруч.
Може, мене називатимуть Приборкувачем Магічних Звірів? Звучить доволі круто, гм-гм.
— Можна вивести його надвір?
— Не за межі будівлі гільдії. Досі незаконно розгулювати з приборканими монстрами, окрім рейдів підземелля. І навіть усередині не води його на перші три поверхи — там багато звичайних людей.
За п’ять років люди з'являтимуться на шоу з магічними звірами, як із домашніми улюбленцями. То коли ж закон змінився?
Я вийшов із теплиці, тримаючи Рогатого Полум’яного Лева в обіймах. Юхьон-і сказав, що його варто залишити ще на день — про всяк випадок. Але я його не послухав.
Мій ранг точно не мав бути нижчим за S, і ефект навички аж L-рангу — то які можуть бути проблеми? Ймовірно, він продовжить слухняно ходити за мною, як і зараз.
Я замислився, яке ім’я йому дати.
— До речі, хьоне, тобі не варто пити апельсиновий сік чи щось подібне.
— …Що?
Апельсиновий сік? Чого він раптом заговорив про це… Магазин мисливців!
Я з гіркотою втупився у брата. Сфери Чорної Отрути — це ще пів біди. Але звідки йому відомо, який саме напій я вибрав?
— Ти що, завербував шпигуна у магазині мисливців?
— Так, — відповів він цілком спокійно.
— Що? Справді?
— Інші гільдії теж, скоріш за все, теж мають по декілька людей на шостому поверсі. Адже основні покупці там — мисливці рангу B і вище. Якщо відстежувати їхні покупки, можна з легкістю здогадатися про їхні наміри й розклад.
…Виявляється, боротьба за владу між гільдіями значно запекліша, ніж я думав… Та пропри це, він сказав, що мені слід бути обережним у громадській установі, як Асоціація Мисливців. Чи не занадто це?
— Тому не можна втрачати пильність навіть у таких місцях, як Асоціація Мисливців. Зараз стало небезпечно приймати їжу від інших, і намагайся не ходити один. Також краще не заходити у будь-які ресторани біля Асоціації. А, напої з автоматів безпечні.
— Але хіба вони наважилися б робити таке у самій Асоціації? Якщо їх викриють — наслідки будуть катастрофічні.
Якщо пробуджені втратять довіру до Асоціації, це зашкодить і гільдіям.
— Вони, звісно, не створюватимуть проблем усередині Асоціації. Але можна зробити так, щоб ціль забрала машина швидкої чи поліцейське авто.
— …А потім ця машина просто зникне?
— Тепер розумієш, — Юхьон-і усміхнувся.
Знайшов час для усмішок.
Чим далі заходила ця історія, тим більше мені хотілося залишити цього шмаркача Юхьона та жити сам по собі. Та все ж, якщо я не відмовлюся від титулу Ідеального Вихователя, мене рано чи пізно втягнуть в справи з A- і S-ранговими. А отже, неприємностей не уникнути.
Якщо так — хіба не краще мати поруч надійного брата?
— Світ мисливців теж складний, га?
— Для тих, хто нижче C-рангу, він ще досить спокійний.
Та ні, не зовсім, гаразд? Бути на самому дні — це теж битва. Єдина різниця — ми билися відкрито, а не керували шпигунами за лаштунками. І я своє відхопив, повір.
— Якщо є ще щось, про що мені варто знати — скажеш вранці.
— Просто тримайся базових правил. Не бери нічого у незнайомців, не ходи у темні безлюдні місця і навіть якщо до тебе підійде старець з проханням — не йди з ним.
— Ага, добре. Я повертатимусь додому до дев’ятої вечора, надсилатиму тобі номерний знак таксі, яким їхатиму, а якщо раптом затримаюся — обов’язково подзвоню. Може мені ще й носити намисто для загублених дітей*?
*У Кореї на маленьких дітей надягають намисто з бирками, на яких зазначені деталі, такі як: ім’я, адреса, контактна інформація батьків
— Я б волів щось на кшталт GPS-трекера.
…Навіть пожартувати не можна. Люди світу, прошу, ладнайте одне з одним. Так буде легше і мені.
Я глянув на муркотливого Рогатого Полум’яного Лева у своїх руках.
— Відтепер твоє ім’я — Мир.
Світ, безсумнівно, мав бути сповненим любові та миром.
