// «Смаколикам» три роки! Ю-ху! 🥳
ГЛАВА 8.1
— Скільки за цю шкатулочку? — запитала Цзян Лю жінка похилого віку, що тримала в руках коробочку розміром з долоню. Вона розглядала виплетений з соломи квітковий орнамент, на диво витончений та вправний для таких дрібних виробів, і все ніяк не могла надивитися.
— Це маленька шабатурка, тож ціна невелика: всього пів юаня.
Цзян Лю сором’язливо посміхнувся старенькій і почав розписувати товар:
— Ми по кілька разів замочуємо очеретяну солому, щоб вона стала гнучкішою. І плетіння виконується дуже обережно, аби вона не розтріпалася. Такі коробочки настільки міцні та довговічні, що прослужать щонайменше п’ять-шість років.
— Їх плели найвправніші жінки та діти нашої громади, — продовжив свою розповідь Цзян Лю. — На один такий виріб йде приблизно півдня роботи. Тільки найталановитіші жінки можуть сплести щонайбільше п’ять таких коробочок за день. Це якщо не враховувати зусиль з сортування та попередньої обробки соломи. Тому ми встановили таку ціну, яка відповідає витраченим зусиллям і при цьому не надто висока.
Після цих слів Цзян Лю занепокоївся:
— Цього року врожай у нас був не дуже хороший, тому вся бригада чекає, що я повернуся з договором на постачання цих виробів. Ми сподіваємося, що нам вдасться накопичити хоч трохи грошей, щоб передати їх державі, яка дбає про покращення тяжких умов праці нашої комуни. А я... я також думав купити своїй дружині молюскове масло, яке використовують ваші міські жінки, щоб хоч якось захистити її руки від обмороження взимку.
Після цих слів Цзян Лю, літня жінка, яка вже зібралася поторгуватися, засоромилася й замовкла. Вона ще раз обміркувала його слова та вирішила, що пів юаня — не така вже й висока ціна.
Скринька такого ж розміру з деревини павловнії коштувала зараз в універмазі від одного до трьох юанів. Що ж до популярних пластикових або емальованих скриньок, то вони коштували ще дорожче. Тож ціна на товар Цзян Лю навіть нижча, ніж можна було б очікувати.
До того ж на відміну від товарів універмагу, вироби Цзян Лю можна було купити без використання промислових чи інших рідкісних купонів, знайти які було все складніше. З огляду на це, запрошувана ним ціна й справді невисока.
Ну, а якщо ще врахувати, що купуючи цей невеличкий витвір, ви допомагаєте простим сільським жителям хоч трохи покращити якість їхнього життя, то... Чому б не дозволити цьому простому чесному чоловікові купити баночку молюскового масла для своєї дружини?
Зразки, які приніс Цзян Лю, були швидко розпродані: від найменших скриньок по пів-юаня до великих коробів для одягу по п’ять юанів. А кілька окремих речей для весільних урочистостей — і за вищу ціну. Якби Цзян Лю не наполіг на тому, щоб залишити хоч два-три зразка для керівника універмагу, то не лишилося б нічого.
— Товаришу, ти можеш продати й ці дві скриньки тому, кому вони сподобалися, — директор універмагу, який спостерігав за тим, що відбувається, трохи осторонь, підійшов до Цзян Лю, забрав у нього останні плетені вироби та передав їх у руки покупцям. — Я той самий керівник, якого ти шукав і вже бачив, який товар ти пропонуєш.
Директор поквапився втрутитися та назвати себе через те, що Цзян Лю не хотів продавати останні речі.
Насправді той помітив його, як тільки керівник увійшов до зали, інакше навіщо б Цзян Лю було так розпинатися про важке життя громади та кропітку працю жінок. Чи варто було розігрувати карту співчуття лише через копійчану шабатурку?
Не варто недооцінювати почуття відповідальності та співчуття цієї доби. Одної лишень згадки про працю заради держави та партії було достатньо, щоб вразити людину перед ним.
— То ви керівник! Добридень вам, товаришу директоре! Якщо ви вже все бачили, я продам останні речі оцій старшій сестрі.
Жінка, яка швидше здалася б йому за бабусю, була щаслива почути, що Цзян Лю назвав її сестрою. Вона швидко схопила останні скрині та, навіть віддаючи гроші, виблискувала усмішкою.
Коли всі речі були розпродані, Цзян Лю сховав за пазуху пару десятків юанів, виручених від продажу, й пішов за керівником до його кабінету. Там він провів понад пів години.
Через те, що поки не було відомо, як продаватимуться ці речі у довгостроковій перспективі, директор підписав контракт із Цзян Лю лише на першу партію. Та якщо торгівля піде добре, то пізніше він розгляне варіант щомісячних закупівель.
Ціни, встановлені контрактом, були дещо нижчими за ті, які щойно сплачували жінки у торговому залі. Також директор заздалегідь попередив Цзян Лю, що наступна партія товару має супроводжуватися накладною з печаткою бригади. На тому й було підписано угоду.
Коли така важлива справа завершилася вдало, Цзян Лю вирішив добряче прогулятися центром міста тієї епохи.
Спершу він пішов у державний ресторан аби поїсти досхочу. Проковтнувши тарілку супу «Летючий дракон», тушковане м’ясо в кисло-солодкому соусі й дві подвійні порції рису, Цзян Лю наївся так, що навіть пересувався через силу.
Мабуть, через почуття провини, що їв на самоті, він під час прогулянки не забув зайти в найбільший кооператив постачання та збуту й купив дружині велику червону картату хустку. Ще Цзян Лю купив баночку косметичного крему та кілька коржів з горіховою пастою, щоб перекусити пізніше.
На ці покупки він витратив усі зароблені сьогодні гроші, ще й на додачу, віддав чимало талонів на їжу та одяг. Однак тепер він був сімейною людиною, тож не міг залишатися тим самим скнарою, яким був неодружений. Попри витрату такої купи грошей, на душі у Цзян Лю було легко. Він не міг дочекатися, коли побачить радість на обличчі дружини, щойно вона побачить подарунки.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
