Том 1. Розділ 5.1

ГЛАВА 5.1

Наступного дня після скандалу через зарізаного Цзян Люєм півня, старі Цзяни покликали кількох старійшин та керівництво бригади, щоб головувати над розділом сім’ї та сімейного майна.

Оскільки літня пара вирішила жити з другим сином, то більша частина будинку відійшла до родини Цзян Хая. Кімната, де досі жило подружжя Цзян Лю, а також додаткове приміщення, яке раніше використовувалося як комора, віддали у власність старшого сина.

Іншими словами, родина першого спадкоємця тепер володіла західним крилом будинку, а сімейство другого – східним крилом та центральною частиною будинку.

Решта: п’ять курей, а також каструлі, сковорідки та інший реманент були розділені порівну залежно від кількості людей у ​​кожному господарстві. Те саме стосувалося запасів їжі.

Що ж до грошових заощаджень, то їх ділити не стали, оскільки Мяо Цайфен наполягала, що їхня сім’я нічим не володіє. А борг Цзян Лю лікарні у шістдесят юанів зарахували як борг лише першого домогосподарства, бо ці гроші було витрачено на нього.

Цзян Лю та Сюй Сюсю не заперечували проти такого способу поділу. Але оскільки ця подружня пара здавалася надто доброчесною, ті старійшини, які були свідками розділу, не змогли стерпіти те, що відбувається:

— Значить, ці двоє так багато працювали на сім’ю, а в результаті під час поділу отримали лише купу боргів?

Це питання порушив один зі старійшин клану Цзян, який доводився Цзян Чуаньґеню старшим дядьком.

— Дружино Чуаньґеня, — звернувся він до Мяо Цайфен, — я дозволю собі дати тобі пораду: не варто бути настільки безжальною й ризикувати охолодити серце твоєї дитини. Ви можете поводитися так лише тому, що Лю-цзи та його дружина настільки шанобливі до старших, але чи можеш ти бути впевнена, що Хай-цзи та його родина будуть так само шанувати вас у майбутньому?

Яка громада обходиться без двох-трьох бабиськ, які б упереджено ставилися до членів своєї сім’ї? Але важко знайти когось більш упередженого, ніж Мяо Цайфен.

— Двоюрідний дідусю, про що ти говориш? Ми з чоловіком завжди були шанобливі до наших батьків. Як ми можемо стати неслухняними? — підхопилася Ван Сюемей. Вона була дуже задоволена нинішнім способом поділу, адже в душі була впевнена, що у старої Мяо Цайфен приховано ще багато грошей, і тепер всі вони дістануться в майбутньому її чоловікові. Коли старійшина спробував захистити сім’ю старшого брата, вона перша не погодилася з цим.

— Сюемей права. Наш другий син теж достатньо шанобливий. Крім того, продовження роду Цзянів залежатиме від синів Цзян Хая, Цзяньцзюня та Цзяньдана. Їм ще доведеться витратити чимало грошей, аби справити собі наречених та надбати власні господарства. Як старша у родині, я маю також потурбуватися й про них.

Мяо Цайфен довго думала цієї ночі. Неважливо, чи обділила вона насправді свого старшого сина чи ні, тепер усе стало на свої місця. Враховуючи, що у нього дітей вже, схоже, не буде, заради довгострокового розвитку сім’ї вона повинна продовжувати бути упередженою до самого кінця і боротися за те, щоб передати більшу частину ресурсів сім’ї другому домогосподарству.

// П.р.: Хоча для більшості з нас прийняти логіку Мяо Цайфен просто неможливо, але можна спробувати її зрозуміти: більшість китайців, особливо старих, щиро вірять у потойбічне життя, а також у те, що за відсутності нащадків, здатних проводити обряди на сімейному вівтарі, вони перетворяться на вічно голодні примари в Підземному світі.

Що ж до сім’ї старшого сина, то в них обох були свої руки-ноги і не було дітей, які б тягли їх униз. Отже, вони цілком могли звести кінці з кінцями, навіть за необхідності сплачувати борг.

Мяо Цайфен була впевнена, що її рішення про такий поділ піде на користь родині в цілому. Легко висувати звинувачення, коли ти сторонній спостерігач, але насправді ніхто з них не має права говорити, що вона робить щось не так.

— Ми з чоловіком ще можемо працювати в полі, тож не потребуємо того, щоб наш старший син надавав нам гроші на утримання. Навіть коли нам виповниться по сто років*, ми житимемо у хаті нашого другого сина. Статків його родини буде цілком достатньо, щоб забезпечити наш пенсійний догляд.

// * П.р.: Враховуючи, що середня тривалість життя в Китаї в середині XX століття становила лише 35-40 років (частково через високу дитячу смертність, але все одно вражаюче мало), то вираз «коли мені виповниться сто років» став евфемізмом слів «до смерті й після неї».

Поглянувши на обличчя старійшин, Мяо Цайфен продовжила:

— До того часу, як ми станемо надто старими, щоб працювати, наш старший син уже розплатиться з боргами. Добре, якщо тоді він захоче підтримати нас, старих, але якщо відмовиться, я не звинувачуватиму його. Однак, якщо ми з його батьком у майбутньому важко захворіємо, я сподіваюся, що наш старший син все ж візьме на себе частину наших медичних витрат в тій же пропорції, що й розподілене майно. Тільки одна третина — це цілком справедливо, чи не так, старійшино?

Ці слова ніхто не зміг заперечити.

Оскільки Мяо Цайфен прив’язала нинішній поділ майна сім’ї до майбутніх пенсійних виплат, це означало, що хто більше успадкує, той і платитиме потім більше. Але навіть якщо цей поділ виглядав справедливим, він необов’язково був таким.

Всі знали, хто побудував нинішній будинок Цзян, камінь за каменем, і хто забезпечив братові й сестрі, Цзян Хаю та Цзян Цзюань, можливість навчатися, хто сплачував за все.

Зараз усе багатство сім’ї Цзян ділиться на дві частини, і подружжя Цзян Лю отримає свою половину, але чи правильно ділити цінності, які з самого спочатку створені їхніми руками?

У якій сім’ї в наші дні застосовується подібний підхід до старших дітей? Підтримувати батьків, забезпечувати кращі умови життя молодших братів і сестер... У результаті найстарший страждає найбільше.

Однак зараз, коли вже всі знали про упередженість Мяо Цайфен, вона зробила крок назад, відмовляючись від турботи з боку пари Цзян Лю в майбутньому, що, безперечно, позбавить цих двох багатьох проблем.

— Двоюрідний діду, у нас із Сюсю все ще є руки та ноги. Ми не помремо з голоду. Я розумію ваше занепокоєння, але оскільки це рішення моїх батьків, ми з Сюсю визнаємо його.

Цзян Лю також відчував, що цей спосіб поділу був добрим. На цей час він уже виглядав слабкою стороною, а після такого розділу викликатиме ще більшу жалість. З такою кількістю жалості громадська думка зможе протистояти традиціям синівського благочестя. Навіть якщо він зробить щось не так у майбутньому, люди спочатку замисляться над тим, що він пережив за всі ці роки, а не почнуть одразу тиснути на нього з виконанням синівського обов’язку та змушувати йти на компроміс з батьками.

— Ех...

Якщо Цзян Лю сам погодився з цим, що можуть сказати інші? Вони можуть лише оплакувати його.

— Цзян Чуаньґень, ти ще пошкодуєш про це, — це була найпоширеніша фраза, яку сьогодні чув старший Цзян. Всі вважали, що віддаляти від себе таку шанобливу дитину — найбільша помилка, яку вони коли-небудь робили.

Спочатку Цзян Чуаньґень був згоден з такою думкою, але що частіше повторювалася ця фраза, то сильніше його охоплював дух протиріччя. До того ж чого це всі вирішили, що його другий син не зможе бути шанобливим і подбати про нього в майбутньому?

Він все ще був батьком Цзян Лю, а всі вони так його розпікали, що в результаті він виглядав повним покидьком на тлі такого чудового старшого сина.

Відтак, незалежно від думки оточуючих, розкол сім’ї став неминучим.


=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!