ГЛАВА 13.2
— Сестра Мяо, чому ти ніколи не казала, що Лю-цзи такий розумний? Скільки б ми не слухали всі ці закордонні радіостанції, вони все одно звучать для нас як давні священні тексти. А він терпляче навчався, та ще й так вдало, що, за оповідками мого сина, зміг вільно розмовляти з іноземцями їхньою басурманською мовою. Схоже, навіть ті розумники, що змогли вступити до університету, не в змозі зрівнятися з ним, — пара жінок, що сиділи навпроти, підморгнули одна одній і глузливо звернулися до Мяо Цайфен.
Вони не могли зрозуміти, як вона могла поводитися зі своїм старшим сином, як із бур’яном, а з другим — як зі скарбом. Старшому дозволили навчатися лише до п’ятого класу, а потім забрали зі школи під приводом нестачі вдома робочих рук. А молодший брат усі шкільні роки провів у комфорті. Якби не погіршення ситуації в країні, коли він вступив до середньої школи, й закриття вишів, то він, напевно, навчався б і досі.
Насправді талант молодшого сина до навчання був не такий гарний. За винятком старих батьків ніхто ніколи не вважав Цзян Хая обдарованим учнем.
Треба сказати, що коли минулого року відновилися вступні іспити до коледжу, Цзян Хай теж потай відправився випробувати вдачу. А коли про це стало відомо, то всі в селі були змушені слухати вихваляння Мяо Цайфен, що нарешті у них у громаді з’явиться хоч один студент. Однак, коли прийшли результати, то виявилося, що навіть за всі чотири предмети в сумі Цзян Хай ледь набрав сотню балів. Тож сусіди замислилися: він раніше справді навчався у школі чи просто штани просиджував?
// П.п.: На китайських іспитах використовується 100-бальна шкала, мінімальний прохідний бал варіюється від 50 до 85 з кожного предмета.
Порівнюючи дитинство двох братів, Цзян Лю можна лише пошкодувати. Але попри все це, він зміг самостійно вивчити іноземну мову. Такий розумний хлопчик! Та якби сім’я Цзян вклалася в його навчання, то він вступив би не те що до коледжу, а навіть до університету! Й, безперечно, прославив би ім’я свого роду.
На відміну від замкнутого Цзян Хая, який завжди був собі на думці, Цзян Лю справляв враження простого й щирого хлопця. Усі в селищі знали, наскільки Цзян Лю був раніше добрий до старих батьків. Якби ті не хапонули через край із критикою за відсутність у нього дітей, то зараз, коли Цзян Лю по-справжньому розбагатів, Мяо Цайфен із чоловіком могли б стати тими, хто отримав найбільшу вигоду.
Але натомість, на цей день вони навіть не спілкуються, хоч і живуть під одним дахом. По суті, дві родини стали чужинцями одна для одної.
— Варто було бути трохи розумнішими заради майбутнього.
З кам’яним виразом обличчя Мяо Цайфен зміряла поглядом жінок навпроти неї та підібгала губи. Вона знала, що ці люди дивляться на неї з жалем, але Мяо Цайфен була сильною людиною. Щоб там не було, її обличчя ніколи не видавало думок.
— Ти бач, яка кмітлива! Думаєш, якщо в тебе знайшлася краплина розуму, то це одразу гарантує, що ти потрапиш до раю? — буркнула Мяо Цайфен.
Пара жінок навпроти неї голосно розсміялися.
— Та я віддала б десять років свого життя за те, щоб у мене був такий чесний і розумний син.
— Точно. Тільки завдяки благословенню Цзян Лю, така стара, як я, нарешті зможе купити справжнє шкіряне взуття. Я чула, що ці туфлі такі м’які, що в них зовсім не втомлюєшся, а коли ходиш — наче бігаєш хмарами. Не знаю, наскільки це правда...
Оскільки вони лише чули описи, але самі ніколи не носили нічого подібного, у серцях простих селянок шкіряне взуття давно вже перетворилося на легендарний предмет.
Побачивши, як надулася Мяо Цайфен, жінки втратили бажання дражнити її й узялися теревенити про новорічні покупки.
Сільське життя в ту епоху було по-справжньому гірким. Багато людей дійсно не знали, що таке носити взуття з якісної шкіри на м’якій гумовій підошві. Їм доводилося робити взуття з підручних матеріалів, а багато хто зберіг звичку ходити босоніж, напрацьовуючи такий товстий шар мозолів, що не відчували болю навіть під час ходи по гравію.
Ось чому в минулому в сільській місцевості було багато мандрівних майстрів з догляду за ногами, які допомагали людям справлятися з мозолями. Однак пізніше, через жорстке переслідування владою малого приватного бізнесу, такі люди поступово зникли.
А зараз думка про те, що вони зможуть носити таке ж м’яке та гарне взуття, як містяни, змусила посміхнутися кожного, хто їхав у вантажівці.
— Ось скажи мені, чому ці іноземці такі дивні? У них таке гарне шкіряне взуття, а вони хочуть носити солом’яне.
— Та що ти розумієш? Це все завдяки здібностям Лю-цзи. Будь-якому з нас навіть на думку не спало б, що можна продавати таке взуття іноземцям!
— Гей-гей, мене якось не хвилює, що роблять іноземці, головне, що тепер я можу купити синові пару модних кросівок і йому буде не соромно в школі показатися.
Мяо Цайфен сиділа в кутку. Ніхто з нею не розмовляв, її повністю виключили зі жвавої атмосфери довкола.
Вона вже стала звикати до такого ставлення після того, як Цзян Лю досяг таких успіхів і набрав популярності.
Мяо Цайфен побудувала стіну у своєму серці. Не важливо, наскільки суворою вона була зі своїм старшим сином, це все одно не заважає їй заробляти гроші. Поки вона добре проживає свої дні, чому її має хвилювати думка інших? Чоловік, якого вони хвалять, вийшов з її черева. Скільки б його не звеличували й не протиставляли їй, він все одно її плоть і кров, її нащадок, тож немає причин засмучуватися.
Що ж до її справжніх думок, то їх знала тільки вона сама.
***
Через велику кількість подарунків подяки, які отримав Цзян Лю, йому не було потреби їхати в місто на закупи до Нового року.
Сьогодні він захотів скуштувати тушкованої курки з грибами, тому встав рано-вранці, щоб затопити піч і почати готувати. До полудня страва була готова. Навіть при закритій кришці аромат просочувався крізь щілини й дражнив носи всіх, хто проходив поруч.
Хоча їхня родина помітно розбагатіла, Сюй Сюсю, як і раніше, вела економний спосіб життя. Цими днями разом з іншими членами команди вона продовжувала безперервно плести капці, бо бажала заробити якомога більше.
Цзян Лю навпаки ставав лінивіше з кожним днем. Він бачив, як важко дружині розлучатися з кожною монеткою, тому просто взяв на себе триразове харчування, цілими днями вишукуючи у дворі жирну курку чи качку, яку можна було б з’їсти. Він намагався робити трапези якомога щедрішими й розкішнішими, щоб його дружина, що була раніше темна, худа й виснажена, якомога швидше стала пухленькою, світлошкірою та щасливою. Тоді будь-хто побачить, яка вона симпатична.
Чи то апетит Сюй Сюсю виріс за минулі дні, чи курка з грибами була настільки апетитною, але цього разу вона продовжила їсти навіть після того, як Цзян Лю вже давно відклав палички для їжі. Вона доїла половину курки й більшу частину бульйону з каструлі, але й після цього, здавалося, не наїлася, бо зжувала ще й половину стосика солодких оладків, перш ніж, відригнувши, піднялася з-за столу й узялася мити посуд.
Добре, що її апетит покращився, проте, поглянувши на дружину уважніше, Цзян Лю помітив, що з її станом щось не так.
// * П.п.: У багатьох країнах Азії відрижка не лише вважається цілком пристойною дією, а й часто символізує комплімент тому, хто готував. Натомість непристойним вважається голодне бурчання шлунку.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
