ГЛАВА 13.1
За два тижні, що тривала виставка-ярмарок, Цзян Лю зібрав понад двадцять замовлень від представників восьми країн. Хоча такий результат і не був найкращим серед учасників ярмарку, все одно для їхньої бригади це було неймовірним досягненням, яке можна порівняти хіба що з відкриттям золотої жили.
Проте така велика кількість замовлень означає, що кваліфіковані у плетінні працівники бригади не зможуть вкластися вчасно. До того ж очеретяної соломи не вистачить, навіть якщо її зібрати з усіх солончаків у селищі. Але Цзян Лю знав про це, тому вже мав готове рішення.
Він запропонував майстру Гуаню розділити роботу над замовленнями з іншими виробничими бригадами комуни «Червона Зірка».
Техніка виготовлення очеретяних капців була не такою вже й складною. Зокрема, у сільській місцевості не було жінки, яка б не знала як виготовити підошву. Хоча ті підошви, які були потрібні Цзян Лю, вимагали особливого підходу, але освоїти ці нюанси можна було у найкоротший термін. Передавши подібну роботу підряднику, команда Цзян Лю зможе зосередитись на більш складній та допоки унікальній техніці плетіння візерунчастої верхньої частини капця, а це значно скоротить час на виробництво.
Ще однією причиною поділитися роботою було виснаження запасів сировини. У прилеглій місцевості ще чимало засолених земель, отже багато хто турбувався через очерет, що нескінченно захаращує поля. Якщо трохи підсолодити, команда Цзян Лю зможе без проблем закуповувати сировину в інших бригад.
Попри заявлені зміни в економічній політиці держави, керівництво комун і бригад ще довго користуватимуться значною владою, тому пожертвувати малу частину прибутку, аби схилити на свій бік лідерів сусідніх громад, буде корисним і допоможе налагодити відносини з ними. А це безсумнівно піде на добро їхній третій бригаді.
Цзян Лю чудово знав що й до чого, тому цілком очікувано, що коли бригадир Гуань відправив підготовлену ним пропозицію керівникам комуни, ті підтримали її одноголосно.
Підошви капців викуплятимуться по пів юаня за пару. Для сільської жінки нескладно сплітати щонайменше дві пари на день, всього за місяць вийде 30 юанів додаткового доходу. За нинішніх часів середня зарплата навіть найбільш високооплачуваних представників робітничого класу не перевищувала 30 юанів на місяць, тому керівництво комуни, звісно, не стало просити більше й поквапилось пристати на таку пропозицію.
Готову пару капців представники третьої бригади продаватимуть по 12,7 юаня. Навіть після того, як з цієї суми вирахують плату Цзян Лю за навчання у розмірі 1,27 юаня та ще 2 юані, які громада вирішила віддавати йому на подяку за організацію такого високоприбуткового бізнесу, а також пів юаня за підошви та вартість сировини, прибуток все ще складатиме більш ніж 7 юанів за кожну пару.
Через оригінальний малюнок виготовлення верхньої частини капців виявилося доволі трудомістким. Проте досвідчені майстри були цілком здатні виготовити за день одну або навіть півтори пари, а отже, вони зможуть без особливих проблем заробляти близько 300-400 юанів на місяць.
Несподівано люди зітнулися з тим, що не знають, як висловити свою подяку. Жителі села були не такі вже й дурні. Слухаючи радіо щодня, вони дізналися, що держава тепер заохочує приватну торгівлю*. Якби Цзян Лю був егоїстом, він цілком міг би приховати реальну ціну капців і платити майстрам по 1-2 юані за пару. Тоді більшість прибутку залишалася б йому, а селяни раділи б і такому заробітку.
// * П.п.: У Китаї, як і у Радянському Союзі, довгий час усі види та форми приватного бізнесу були під забороною, а спроби щось продавати в обхід державних пунктів скуповування суворо каралися.
Однак він так чинити не став. Навіть винагороду у два юані на додачу до встановленої раніше плати за навчання запропонував майстер Гуань, а не Цзян Лю. Він одразу змінив життя всіх і кожного, немов великий святий з давніх міфів, сповнений безкорисливості та досконалої мудрості.
Не в змозі придумати як іще віддячити Цзян Лю, члени бригади без зайвих слів приносили до його будинку все краще, що мала родина кожного з них.
Найбільший півень, бульйон з якого такий корисний для чоловіків; копчений бекон, що дбайливо зберігається з торішнього розподілу свиней; різноманітні гриби, ретельно зібрані та старанно висушені на сонці; перше ж яйце, знесене найбільшою гускою…
Цзян Лю вже заробив вельми багацько грошей, але навіть не встигав подумати, що б такого йому купити. Лише живих курей і качок йому надарували стільки, що вистачить ласувати м'ясом кожної трапези аж до Нового року.
Він зовсім не почував себе у збитку.
Спочатку Цзян Лю вважав, що затіяв усе це лише через вдячність тим людям, завдяки яким він отримав додаткові бали від системи. Зрештою, на відміну від балів, всі ці гроші будуть доступні лише в нинішньому світі. Він відчував, що його здібності дозволять йому так чи інакше влаштуватися у цій епосі достатньо легко та комфортно, тому не поспішав накопичувати гроші. Проте системні бали – це зовсім інше, адже їх можна буде використовувати й в інших світах, отже вони можуть стати ключем до його виживання. Ось чому спочатку причиною участі Цзян Лю у міжнародному ярмарку було бажання відплатити тим, хто дав йому ці бали.
Хоча він узявся за цю справу без жодної задньої думки про якусь вигоду, старий Гуань запропонував відраховувати йому по два юані з кожної пари капців на подяку, адже без нього бригада ніколи не змогла б заробити стільки грошей.
Всім навколо здавалося, що Цзян Лю зазнає́ збитків, але сам він вважав, що, скоріше, скористався ситуацією.
Зрештою, йому ця справа коштувала лише кілька днів порожньої балаканини, однак тепер, не ворушачи й пальцем, він заробляв понад три юані за кожну пару очеретяних капців, продану бригадою. Коли згадати, що цього разу Цзян Лю зібрав замовлень на більш ніж 24 000 пар, то навіть якщо він особисто не сплете жодної, все одно заробить понад 70 000 юанів за свою «важку роботу».
Отже, в епоху, коли навіть найрозкішніший будинок рідко коштував дорожче 10 000, він уже був у пів кроці від 100 000 юанів. Якщо правильно розпорядитися цими грошима, йому більше не доведеться турбуватися про доходи до самого скону.
Цзян Лю замислився: «Невже це і є дивний збіг обставин, який називають „кармічною винагородою“?»
***
Перед місяцевим Новим роком, хоч ще не всі замовлення було виконано, бригада призупинила роботу, щоб підготуватися до свята.
Треба сказати, що через низький рівень життя людей новорічні урочистості в їхньому селі не відрізнялися розмахом протягом кількох останніх років. Однак цього разу, завдяки грошам, що надійшли від перших завершених замовлень, більшість родин у їхній бригаді перетворилася на «маленьких олігархів». Звичайно, вони не могли відмовити собі у задоволенні витратити на святкування цього року більше, ніж зазвичай.
Через велику кількість охочих поїхати за новорічними покупками до повітового центру, бригадир Гуань дозволив собі орендувати в центральному управлінні комуни вантажівку, яка могла б довезти туди людей.
Мяо Цайфен також виявилася доволі вправною майстринею. За перші півтора місяця вона заробила близько 400 юанів за виготовлення верхівок для капців. Звичайно вона теж зібралася в місто по новорічні покупки.
Мяо Цайфен чула, що у столиці повіту відкрилося кілька ательє, де можна купити одяг без купонів. Вони зі старим Цзянем уже стільки років не шили собі нового одягу. Цього разу вона трохи підзаробила, тож вирішила замовити собі та чоловікові по новій ряднині.
До того ж є ще її дорогоцінні близнюки, син та дочка, а також улюблені онуки, продовжувачі роду, які молитимуться за предків у майбутньому. Кожен із них має бути добре одягнений.
Що ж до невістки, Ван Сюемей, то Мяо Цайфен більше зовсім не дбала про неї. Останнім часом вона мало не задихалася від злості, дивлячись на свою незграбну невістку, яка попри всі її зусилля з навчання, не змогла сплести жодної пари капців. Коли Мяо Цайфен думала про інші родини з їхньої бригади, які змогли за цей час заробити понад тисячу юанів, то не могла втриматися від зітхання. У душі їй тепер здавалась, що Ван Сюемей нічим не краща за звичайну марнотратку, руйнівницю сім'ї.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
