Кінець

146.

Відтоді, як досвідченого знавця тваринництва Потойбіччя схопив за шкірку довгоногий красень і кудись поволік, мов мале курча, той самий знавець… «пропав безвісти».

Так зване «пропав безвісти» означало, що всі привиди чудово знали, де він, просто більше його ніхто не бачив.

З одного боку тому, що ані один не наважувався туди сунутися. З другого ж — вся та примарна братія мала не настільки товсту шкіру, аби слухати аж да такого відверті речі і не горіти від сорому.

За словами необізнаних сусідів, того дня, коли знавця потягли додому, спочатку звідтіля долинув крик, схожий на передсмертний вереск свині:

«Су Ю, псяча мордо! Ти вбиваєш свого цукрового татка! Пусти мене! А-а-а! Я викличу поліцію! Блять, боляче-боляче-боляче! Встань, встань! А, пусти мене, ай-ай-ай!»

Але дуже скоро той крик змінився — став солодким, липким, тягучим. Він перетворився на млосне скигління і непристойні зітхання, через які раз у раз проривалося гаряче шепотіння соромливих фраз.

Ще трохи згодом у ньому почулися схлипування, які час від часу перепинялися плаксивими благаннями. Здавалося, ніби він просив іншого зупинитися, але деякі інтонації були мов гачки, що як навмисно чіпляли масло і проливали його в полум’я.

Того дня ті крики звучали довго, дуже-дуже довго.

Кілька добросердечних примар, стурбованих долею знавця, разом зі старим Лі вирішили навідатися і перевірити. Але, не дійшовши й двох джанів* до дверей, всі, як один, розвернулись і пішли назад. Лише один недосвідчений маленький дух, що помер зовсім молодим, смикнув старого Лі за рукав і, наївно кліпаючи великими очима, спитав:

— Діду, а що знавець там робить?

*Джан (丈 / zhàng) — китайська одиниця вимірювання довжини: 1 джан = 3,33 м.

Зазвичай глухий, сліпий і повільний, як равлик, старий Лі на дві секунди занурився у мовчання. Потім він простягнув руки, затулив маленькому духу вуха й, мов вихор, чкурнув геть.

147.

Біля мосту Найхе маленький дух поцікавився у потойбічного посланця:

— Хіба друг знавця не казав, що людина, на яку той чекав, давно знову одружилася і завела дітей? Щось не схоже на правду, та?

Ґвейча закотив очі:

— У світі повно людей з однаковими іменами та прізвищами. Хтозна, як він і той його «друг» могли так довго спілкуватися, говорячи про різні речі?

148.

Невдовзі дружина старого Лі теж прибула до підземного світу. Щойно ця статна й грізна жінка ступила на берег Хвань Цюаню, як учинила такий рознос, що від переляку всі маленькі духи в радіусі п’яти лі принишкли, ніби цикади взимку, і затремтіли, мов осика. Старий Лі ж слухняно й смиренно стояв поруч, дивився на дружину та задоволено хихотів.

Незабаром пробила їхня година перейти в нове життя, тож вони разом вирушили на переродження.

Коли він пішов, я позбувся одного зі своїх щоденних занять, але так як з’явився Су Ю, насправді став ще зайнятішим. Щодня балансуючи поміж прилипанням один до одного й розумовими іграми, ми мимохідь дуже креативно просували мою справу.

Я й уявити не міг, що Потойбіччя так високо мене цінувало, змушуючи кожного дня працювати і вносити свою лепту у розвиток тваринництва. І на передовій свинарства я гарував за трьох! Десятки років тяжкої праці, безліч авторитетних публікацій — і ось я вже суперкрутий лідер індустрії.

Гордо руки в боках*.

*叉腰 / chā yāoм — букв. «руки в боки». Тут мається на увазі гордовита поза, коли руки в боки і голова високо, типу пишається собою. Ось так:

149.

Минуло ще кілька десятиліть, і відповідний департамент Потойбіччя повідомив, що настав слушний час для переродження. Ми з Су Ю порадились і вирішили призупинити мій свинарський бізнес — зрештою, бути людиною все ж зручніше.

Щойно я випив супу Забуття і занурився в реінкарнаційний плин*, як примчав один з ґвейча і, високо здіймаючи над головою якусь професійну книгу, на все горло заволав:

— Надрукували! Надрукували! Дайте знавцеві поглянути перед відходом! Тепер зможе піти з миром!

*转生池 / zhuǎn shēng chí — букв. «потік / рів / ставок переродження». За китайською міфологією, це містична водойма в підземному світі, куди занурюються душі після того, як вип’ють суп Мен По. Вигляда якось так:

Мен По отетеріла:

— Це та книга, через яку він видрав половину свого волосся, переписував кілька років і навіть перед переродженням не зміг забути?!

Примарний посланець, хапаючи повітря, мов загнаний віл, кивнув:

— Так, саме вона! Найцінніша книга знавця! Нарешті вийшла з друку!

Мен По взяла книгу й без жодних слів жбурнула її в реінкарнаційний плин.

150.

Нещодавно містом А розлетілася гучна новина.

Подейкують, одного дня, коли небо було геть заволочене чорними хмарами і безперервно плакало, в якусь мить різко розвиднілося і показалося неймовірне явище: виднокіл заграв веселковими барвами, і з усіх боків рознеслося радісне свиняче рохкання.

Водночас у пологовому відділенні міської лікарні медсестра здивовано вигукнула:

— Що в цієї дитини в роті?!

Всі зібралися навколо і подивилися на новонародженого, що волав на повні груди. У його великому роті виднівся якийсь крихітний предмет. Медсестра обережно дістала знахідку, і всі присутні заходилися уважно її розглядати. Виявилося, що то наче як мініатюрний бамбуковий сувій. На ньому містилося два рядки тексту, але, через мізерний розмір звитку, ніхто так і не зміг розібрати, що ж там написано.

Історія приголомшила всіх, і цілий місяць не сходила з перших шпальт місцевих новин. Усілякі провидці й мудреці один за одним почали пророкувати, що в майбутньому ця дитина неодмінно стане видатною — легендарним письменником, чиє ім’я увійде в історію.

Майже всі свято вірили в це й нетерпляче чекали, коли ж хлопчик вразить світ.

Лише одна людина сумнівалася.

Цю людину звали Су Ю. Йому було сім років, і він жив у сусідстві з тією дитиною.

151.

Чому Су Ю сумнівався? Насправді він не зовсім розумів, що означало «увійде в історію», але щодня грав із тим маленьким діді* на ім’я Сяо Бай і завжди відчував, що йому не надто подобалися книжки. А от до тваринок у того був неабиякий інтерес.

*Сяо діді (小弟弟 / xiǎo dìdi) — букв. маленький молодший брат / братик / хлопчик: сяо (小 / xiǎo) = «маленький/молодий» (може додаватися до імені людини, щоб показати знайомство чи прихильність), діді (弟弟 / dìdi) = молодший брат.

 В розмові 小弟弟 також можуть називати пеніс…

Сяо Су Ю дуже любив Сяо Бая, і трохи хвилювався.

Усі чекали, що Сяо Бай стане великим письменником, але той маленький пухкенький пиріжечок тільки те й робив, що грався з котиками та собачками. Або ж тягнув його за одяг і дурненько хіхікав. Якщо в майбутньому він не стане письменником, чи не насварить його мама?

Сяо Су Ю роздумував кілька днів. Він не хотів, аби того сварили, тому вирішив сам старанно читати книжки, а потім переказувати їх Сяо Баю.

Сьогодні він саме читав «Сон у червоному теремі»* і якраз дійшов до сцени, де Дзя Баою скидав свій нефрит.

«Почувши це, Баою миттю впав у шаленство. Він зірвав з шиї нефрит і щосили жбурнув його додолу, вигукуючи: “Що за рідкісна річ, я більше не хочу носити цю дурну штуковину!”

Всі перелякалися і кинулися підбирати нефрит.

Баою залився сльозами: “В дзєдзє і меймей** нема, тільки в мене є. Кажу ж, воно не цікаве! Це явно не добра річ!”»

……

*«Сон у червоному теремі» (кит. 红楼梦 / Hóng lóu Mèng; англ. Dream of the Red Chamber) — найпопулярніший з чотирьох класичних романів китайської літератури, створений Цао Сюецінь у XVIII столітті, і дописаний Ґао Е через тридцять років. «Сон у червоному теремі» — це багатопланова оповідь про занепад двох гілок родини Дзя. Подібно до інших класичних китайських романів, композиція книги позначена великою розгалуженістю, фрагментарністю та вживанням прийому міз-ан-абім («сон уві сні» / «розповідь у розповіді»). У романі вільно перемішані елементи автобіографічного письма й художньої фікції, події повсякдення чергуються з надприродними епізодами, відчувається увага автора до психологічної достовірності оповіді, а також його схильність до фаталізму.

Проте найбільш відомим роман став завдяки коханню між Дзя Баою та Лінь Дайю, і їхнім стосункам з Сюе Баочай.

Коли Дзя Баою народився, у його роті знайшли шматочок нефриту, що вигравав усіма барвами веселки. Тому хлопчика і назвали Баою (宝玉 / bǎo yù = коштовний нефрит). Коли йому було скількись-там років, до палацу привезли його двоюрідну сестру — хворобливу дівчинку на ім’я Лінь Дайю, яка втратила свою матір. Діти стали друзями. Баочай — інша двоюрідна сестра Баою, до якої Дайю ревнувала Баою.

**Дзєдзє (姐姐 / jiě jie) = старша сестра (також може використовуватись з інтимним підтекстом); меймей (妹妹 / mèi mei) = молодша сестра.

Сяо Су Ю дуже уважно читав, коли раптом почув за вікном чиїсь схлипування. А разом із ними і дитячий голосочок, що кликав його.

Він швидко вибіг надвір. Сяо Бай стояв, ніби сам світ його скривдив — весь у сльозах і соплях. Побачивши Су Ю, він відразу ж схопився за його рукав і не відпускав. Тримаючи в маленьких руках той крихітний бамбуковий сувій, з яким народився, він наче готувався заридати ще дужче:

— Сяо ґеґе*, я більше не хочу цю дурну штуковину!

*Ґеґе (哥哥 / gē ge) = Старший брат (проте часто використовується з інтимним підтекстом).

Сяо Су Ю на мить отетерів.

Сяо Бай не припиняв плакати:

— У сяо ґеґе нема, у дідуся Лі нема, тільки в мене є! Це точно не добра річ! Я не хочууу, ву-ву-ву*!

*呜呜呜 / wū wū wū — звуконаслідування плачу.

Су Ю: ……

Су Ю остаточно отетерів.

152.

Річ у тім, що разом із дорослішанням Сяо Бая, бамбуковий звиток теж поступово збільшувався. Кілька днів тому старші взяли потужну лупу й уважно дослідили його. Нарешті, вони змогли розібрати, що говорилося в тих двох рядках золотих літер…

Перший рядок: Післяпологовий догляд за свиноматками (покращена версія).

Другий рядок: Видано в Потойбіччі.

Тоді кілька людей одразу ж зомліли.

153.

У цьому будинку жив дідусь Лі, який дуже любив бавитися з дітлахами. Почувши плач Сяо Бая, він також спустився вниз і, гладячи того по голові, спробував заспокоїти.

Але малий плакав так гірко, що ніякі вмовляння йому не допомагали. Сяо Су Ю насупив брови і сказав:

— Я читав у книжці, що є люди, які спеціалізуються на вирішенні таких справ. Їх називають даоськими монахами. Дідусю Лі, ти знаєш якогось даоського монаха? Давай покличемо одного для Сяо Бая, м?

Дідусь Лі похитав головою. Та саме тієї миті його дружина виглянула з вікна нагорі і голосом, мов величезним дзвоном, гримнула:

— Старий шкарбане, ти чого досі не приплівся додому їсти?! Хочеш там з голоду сконати, чи що?!

Дідусь Лі не розсердився, а лише усміхнувся і, підвівши голову, спитав:

— Любо, а чи є в нас знайомий даоський монах?

Бабуся вже відкрила рота і збиралася знову всипати тому на галушки, але, повернувши голову, побачила маленьких Сяо Бая і Су Ю — її вираз обличчя миттю став добродушним. Вона подумала і відповіла:

— Таки справді є один.

154.

Коли даоський монах з’явився, прийшовши дуже розміреною ходою, в очах Су Ю і Сяо Бая проступив скепсис.

Він виглядав надто молодо і був одягнений у просторе худі. Якби не даоський пучок на голові, то він легко скидався на студента, що прогуляв заняття.

Даос кинув оком на Сяо Бая, усміхнувся і сказав:

— Давно не бачились.

Сяо Бай спантеличено насупив маленькі брови, потягнув Су Ю за рукав і пролепетав:

— Сяо ґеґе, що значить «давно не бачились»?

Су Ю теж насупився і відповів:

— Це значить, що колись він тебе вже бачив.

Сяо Бай ще більше спантеличився. Кліпнувши великими очима, він поглянув на даоського монаха і хотів спитати, коли саме вони бачилися, але несподівано з його вуст зірвалось зовсім інше:

— …Ти що, ніколи не старієш?

Сказавши це, він отетерів — що це ще за питання?

Даоський монах анітрохи не образився. Він «ха-ха»-кнув і відповів:

— Дурненький? Я вже кілька життів прожив!

Договоривши, він затих, ніби до чогось дослухався, хоча нічого, крім тиші, не чулося.

Під скептичними поглядами присутніх, він продовжив:

— Дехто каже, що дуже радий знову тебе бачити і вітає з тим, що тобі більше не доводиться жити в скелеті.

Сяо Бай зовсім не зрозумів те, що почув, тож просто вирішив не замислюватися. Він простягнув свій бамбуковий звиток і рішуче сказав:

— Ні в кого нема цього «Післяпологового догляду за свиноматками»! Я теж його не хочу!

Даоський монах навіть не спробував його узяти:

— Коли ти писав це, то ледь не все волосся собі видрав. І готовий ось так це кинути?

На очі Сяо Бая навернулися сльози, але він зненацька випалив:

— Не готовий.

Даоський монах розсміявся і сказав:

— От і добренько. Ох, Мен По точно розбавила твій суп водою. Та таке я не вирішую, тож пішов додому готувати морозиво.

Сяо Бай скривджено подивився на сяо Су Ю. Той зітхнув і сказав:

— Забудь… Ходімо краще додому читати «Сон у червоному теремі».

155.

Через двадцять з гаком років Су Ю став видатним письменником, а Сяо Бай, завдяки своєму вродженому таланту, власними зусиллями вибився в світові лідери тваринництва.

За день до свого весілля, вони сиділи й вдивлялися в обручки, які завтра мали надіти один одному. Коли тільки їх обирали, вони здавалися майже бездоганними, але зараз бачились якимись не такими.

А потім на порозі з’явився неочікуваний гість.

В дверях стояв даоський монах з молодим лицем. Здійнявши брови, він сказав:

— Приніс вам обручку.

Сяо Бай радісно кинувся до нього, аби поглянути, але за мить насупився:

— Чого вона жіноча?

Взявши її до рук і роздивившись, він додав:

— І чого виглядає так, ніби її палили?

Даоський монах серйозно відповів:

— Справжнє золото вогню не боїться.

Ця обручка справді тішила око, та й в руках відчувалась навдивовижу знайомою. Тож Сяо Бай все ж радісно її прийняв.

Су Ю поцікавився:

— Звідки ця обручка?

Даоський монах загадково глянув на нього, але не відповів.

Сяо Бай теж підійшов і причепився з питанням:

— Справді, звідки?

Даоський монах наче води в рота набрав.

Тоді Сяо Бай задіяв свою основну техніку вмовляння і набридання. Даос ще якусь мить помовчав, а потім з кам’яним обличчям відповів:

— З трупного праху викопав.

Сяо Бай: ……???

Су Ю: ……???

156.

Весілля справляли на пляжі. Гостей зібралось небагато — тільки близькі друзі.

Під час обміну обручками, Су Ю взяв руку Сяо Бая і усміхнувся:

— Я завжди відчував, ніби ще дуже-дуже давно хотів одружитися з тобою. Але коли то почалося — й гадки не маю.

Сяо Бай зухвало здійняв брову:

— Дуже-дуже давно, аякже. Навіть якщо рахувати від дня твого народження, максимум якихось двадцять років з гаком.

Той похитав головою:

— Мені здається, що набагато раніше.

Сяо Бай схилив голову, задумавшись, і усміхнувся:

— Здається, і в мене таке відчуття.

************

Там, де ніхто не бачив.

Привид А, перечулений, утер сльози:

— Наш знавець нарешті одружується, ву-ву-ву……

Привид Б:

— За ним скучили всі свині підземного світу!

Маленька ряба свиня:

— Рох-рох! Рох-рох!

Привид В:

— Гей, старий Лі теж тут! Діду! Діду!

Привид Г дав тому добрячого щигля й усадив назад на стілець:

— Не поводься, мов Гарбузовий брат*!

Привид Ґ:

— Заплут кількох життів нарешті розплутався, зацвів і дав плоди. Як добре.

Привид Д:

— Так, справді добре.

*«Брати-калебаси» (кит. 葫芦娃 / Húluwá; англ. Calabash Brothers або Hulu Brothers) — популярний китайський анімаційний телесеріал, що транслювався на телебаченні у 1986-1987 роках. Мультик про те, як колись один Панголін (вимираюча реліктова група ссавців, яка характеризується заміщенням волосяного покриву тіла кератиновими лусками) випадково випустив з гори Калебас двох демонів: Духа Скорпіона і Духа Змії. Зрозумівши це, він поспішив до Діда і сказав, що їх зможуть знищити тільки калебаси семи кольорів. Тож старий, не шкодуючи часу, виростив сім калебасів веселкових кольорів.

Коли ті дозріли, то опустились додолу по черзі й перетворились на сімох хлопчиків. Кожен з них був швидше і сильніше звичайних людей, а також мав унікальну надздібність.

Калебас (вона ж Тиква звичайна / Горлянка / Грушечки / Кабак декоративний) — однорічна повзуча ліана родини гарбузових. Вигляда отак:

************

З протяжним тоненьким свистом феєрверк, мов метеор, злетів у небо, й з гулким тарахкотінням розбуявся в темряві сліпучо прекрасними квітами.

Під мерехтливим сяйвом двоє людей обмінялись обручками — вони дивилися один на одного і всміхалися куточками губ.

——Кожна нова зустріч — просто возз'єднання після довгої розлуки.

——Я триматиму тебе міцно.

Кінець.

──────────────────────

Автор(у)ці є що сказати:

От і все! Гордо руки в боках!

Кожна нова зустріч — просто возз'єднання після довгої розлуки, а за кожним новим поглядом може ховатися заплут кількох життів.

Бажаю, аби кожен з вас зустрів того, хто призначений йому долею. Люблю вас~ Чмок~

Коментар перекладачки:

От і все! Гордо руки в боках! (Хе-хе)

Сподіваюсь, вам сподобалась ця історія так само, як і мені. Вона трошки сумна, трошки смішна, і до біса мила. От би ще й хоч на крихту страшна… але і вона і так цікава! Правда?

Переклад цієї історії здійснювався з китайської мови (отут оригінал), і може містити помилки або неточності. Якщо він вам сподобався, запрошую до свого тґк Переклади від Крихітки Лволво 🦄. Там є перелік всіх моїх перекладацьких напрацювань (поки їх небагато), анонси нових історій та всяка балаканина. Чекатиму на вас)