Тіранделл

Том 1. Розділ 14 - Сестри і майбутня втеча

Привітайте мене!   Віднедавна, я можу називатися - магом другого ступеня!   Розумієте?!   Другий ступінь!   Тепер я можу зрозуміти, що перебуваю на одному рівні сили що й Турі!   2 ступінь, це середньостатистичний рівень сили для магів і воїнів бойового духу, що живуть у цьому світі. Я досягла цього, у віці 26 років...   На хвилиночку...   Не забуваємо, що я ельф...   Для ельфів вік від 20 до 30 вважається аналогічним, як для п'ятирічних-шестирічних людських дітей.   Через три роки мого самонавчання в магії, я могла до прийнятного рівня відточити свій "контроль" і збільшити запас мани. Це допомогло мені битися з батьком і в якомусь сенсі перемогти...   Хм...?   Чому я кажу "в якомусь сенсі"?   Ну... Давайте подивимося правді в очі і зрозуміємо те, що мій батько, очевидно, піддавався мені...   У бою він використовував одних лише духів, а також, як я пізніше дізналася, він навіть застосовував заклинання зі школи "Таїнства".   Якби він був серйозним, він швидко і просто здолав би мене...   А так...   Грубо кажучи, він грав у піддавки...   Але тим не менш, ви, сподіваюся, пам'ятаєте мій бій...?   Я здолала чортову гігантську багатоніжку!!!   Розумієте?!   Сама, без чиєїсь допомоги!   Я зараз хвалюся не тому що я марнославна і занадто самовпевнена.   Швидше...   Я сама в шоці від того, що я впоралася...   Розумієте, до бою і протягом бою, я думала, що швидко програю. У мені не було стільки впевненості й мотивації до перемоги. Але все ж...   Я перемогла...   І отримала 2 ступінь...   Як думаєте...?   Що найголовніше потрібно зробити після всієї цієї ситуації...?   Саме!   Не задирати чортів ніс!   Хоч я і перемогла в безнадійній битві, я все ще залишаюся маленькою, полохливою, дівчинкою-хікою...   Куди мені, задирати ніс і переоцінювати себе...   Навпаки, я розумію це краще, ніж будь-хто інший...   А-а-а..?   Хочете знати, чому я взагалі завела розмову на цю тему?   Ну...   Після мого бою батько й мати раз у раз кажуть мені: "Навіть якщо ти й перемогла, то не задирай носа".   Насправді їх можна зрозуміти...   Хоч я і здобула силу в такому юному віці, я все ж таки не всесильна. У цьому селі все ще є безліч ельфів, що на голову сильніші за мене....   Наприклад, лисий Архідруїд, що треться біля Повелителя ельфів.   Так, так, він самий...   Не пам'ятаю як його звали...   Міндурт...?   Мандарт...?   Тьху!   Неважливо!   Загалом, той дядько оцінюється на 4 ступінь.   А ви як думали?   Неспроста найпочеснішу посаду в раді займає найсильніший друїд. Можливо він також є наймудрішим...   Але та годі...   Як на мене, тут усі ельфи вщент промиті власною пропагандою. Не знаю, чи варто ставити оцінку інтелекту промитим людям?   Мені здається, я зовсім відволіклася від нашої теми, ви так не думаєте?   На чому ми зупинилися?   Ах так...   Мої батьки незадоволені моєю перемогою в тому бою, і кажуть мені - "не задирати носа".   Але...   Можна питання?   Чому вони кажуть це, саме мені?!   Невже я виглядаю так, що я стала самовпевненою і пихатою?   Начебто, після мого бою, я не зронила жодної шпильки на адресу мого переможеного суперника. А саме - Батька.   Я ж не назвала його - "ізічний бос".   То чому, вони трендять про це?   Ні!   Я не задерла носа!   Так!   Я розумію, що мені треба ще рости і рости!   Якщо ви образилися, що програли мені, то чому б вам просто не забути про це і прийняти поразку з честю?   Боже...   Я і так вся зашугана и тиха...   Хватить мені нагадувати про це!!!   ....   ------------------------------   ....   Минуло два місяці після мого перевірочного бою і присвоєння мені другого ступеня. Моє життя трохи змінилося. До мене почали ставитися трохи по-іншому...   Ставлення батьків із байдужості змінилося на невелику неприязнь до мене. Можливо, в цьому частково винна я сама, адже порівняно з іншими ельфійськими дітьми, я ставлюся до своїх батьків злегка зухвало. Також не забуваємо про мою перемогу і про те, що Тіранделл і Аріель досі думають, що я пишаюся тим, що принизила батька, коли розчавила його багатоніжку і один раз засипала його лавиною.   Звісно, відкрито вони мені не кажуть, що я їх злю, але...   Якби ви були на моєму місці, ви б теж помітили ту дивну атмосферу біля них, щодо мене.   Якби я була покірна і в усьому б їх слухалася, то, гадаю, вони б не виявляли тієї невеличкої ворожості на мій бік. Можливо вони були б трохи горді за мої успіхи в магії.   Ну а так, часом я даю їм знати, що я не слухняна собачка. Звичайно я намагаюся не перетнути ту межу вседозволеності. Я ж не хочу, щоб мене вбили за бунтівницько-підлітковий характер... Хоча до підлітка, мені рости ще дуже довго...   Давайте нарешті перейдемо до інших...   Кіара - наша нова служниця, що з'явилася в нашій сім'ї після смерті міс няні, почувши, що такий малий карапуз на кшталт мене, вже оцінюється на другу сходинку, почала ставитися до мене з іще більшою повагою. Інколи в її голові досі не вкладається той факт, що така маленька дитина здатна вбити середньостатистичного маг-звіра.   Ельфи - ситуація з цими хлопцями неоднозначна. Хтось ставиться до мене із захопленням і повагою, хтось із побоюванням і страхом. Реакції і ставлення у них різні, але... Можна дещо помітити, що їх об'єднує.   Визнання...   Так, так, воно саме...   Вони навіть не сумніваються, заслуговую я на свій 2 ступінь чи ні...   Вони й справді визнають мене, як мага другого ступеня.   Що, до речі, викликає в мене дивне почуття...   Ельфійські діти - на відміну від дорослих, майже всі сприймають мене як ходячу небезпеку. Ніби я - шкільний хуліган, що хоче вмочити їхню голову в туалет. Це...   Це досить дивно...   І я не про аналогію з туалетом, окей?   Я про інше...   Чому вони бояться мене?   Може, їхні батьки розповіли їм про мене і сказали не гратися зі мною?   Щось на кшталт: "Та дівчинка володіє моторошною силою, не підходь до неї і не здумай з нею гратися, зрозуміло?"   Я не можу стверджувати це, але поки що це моя основна теорія.   Якщо чесно, то мені не тепло і не холодно від цього. Я й так не збиралася гратися і дружити з іншими дітьми, адже спілкування й активний відпочинок не вітається у звичній життєдіяльності хікі.   Я навіть трохи рада, що вони побоюються мене...   До мене не будуть лізти всякі діти.   З теплими стосунками у мене і так все добре, адже у мене є моя сестричка!   Азумі, ну або її краще назвати - "Турі!".   Вона єдина хто не змінив ставлення до мене після того бою.   Вона не боїться мене і не ненавидить.   Вона, як і раніше, мене любить і опікується.   Звісно, Турі теж була в захваті від того бою, що я провела з батьком. Але також...   Вона була надто схвильована і налякана на всьому його протязі.   Адже як ніяк, я теж отримувала шкоду.   Плюс, я падала з великої висоти.   І ще, та моторошна багатоніжка що могла зруйнувати мій крижаний замок за один укус.   Скажімо так, у неї був привід потурбуватися про мене. На її очах розгортався жорстокий бій, де брала участь її сестра. Я б теж хвилювалася, якби стежила за боєм Турі. Можливо, я б втрутилася, якщо хід бою пішов у несприятливий бік для Турі.   Турі теж була готова втрутитися, якби в мене було все настільки погано...   Але благо, цей перевірочний бій я витягнула як змогла...   Цей бій мені допоміг краще розібратися у своїй магії, здібностях і особисто в собі...   Здебільшого, я подолала страх битви і навчилася придумувати рішення тих чи інших проблем на ходу. Руйнування моєї крижаної колони і поява багатоніжки також посприяли мені з адаптацією під час сутички.   Так...   Я дуже рада, що провела той бій.   Мені навіть більше приємний той досвід, що я отримала, а не той ступінь, який мені присвоїли.   Адже як ніяк ми з Турі плануємо тікати.   Втеча не тільки означає наше з нею виживання в дикій природі, але й можливу сутичку з маг-звірами. Ми мусимо бути сильними і вже мати досвід битв, щоб наша втеча увінчалася успіхом...   А-а-а?   Що ви кажете?   Як я змогла вмовити Турі бігти?   Аххх... Так... Точно...   Ви ж не знаєте...   Звичайно ж, я багато разів говорила вам про моє бажання втекти до біса з цього місця.   Важке ельфійське суспільство...   Авторитарний режим...   Список на вигнання...   Майбутнє пробудження Владики Демонів, що, до речі, запечатаний у нашому селі...   Скажімо так, є багато причин втекти звідси навіть попри небезпеку дикого сходу цього материка. Моє бажання було обґрунтоване, ну я ніяк не наважувалася обговорити це з Турі. Я боялася, що вмовивши її, я погублю нас обох. Адже немає гарантій, що наша подорож буде легкою і райдужною.   Але...   Учора ми з Турі дізналися про ще одну неприємну річ, в ельфійському життєвому побуті.   Це стало одночасно відкриттям і додатковим поштовхом на прийняття остаточного рішення.   Річ у тім, що вчора ввечері Аріель покликала нас із Турі до своєї кімнати. Вона хотіла з нами про дещо поговорити.   За 26 років нашого з Турі проживання в цьому світі, наша мати ніколи не поводилася так дивно. Звичайно ж, ми були здивовані цим...   Не особливо охоче, але ми пішли в її кімнату, готуючись до чогось серйозного. Могло статися все що завгодно, тому я і моя сестра навіть були готові вступити в бій у будь-який момент.   Але... Сталося те, чого я і Турі навіть не могли собі й уявити.   Розмова між батьком і дітьми про статеве виховання. -_-   Так!   Аріель запросила мене і Турі щоб поговорити про секс і пояснити нам, як саме народжуються діти!   Ви можете собі це уявити?!   Навіщо?!   Навіщо мама?!   Нам же з Турі всього по 26 років!!!   Ми ще діти!!!   Так навіщо розповідати нам про це, в такому ранньому віці?!   Звісно, я й Азумі обізнані про все це, адже як ніяк, ми з нею жертви ісекая, що пам'ятають свої минулі життя. Але Міянель і Туріель, діти якими ми прикидаємося, нізвідки знати про таке. Тепер я розумію чому Аріель нам все розжовувала. Але все ж... Чому?!   Чому саме зараз їй розповідати нам, як влаштовано жіноче тіло?   Чи не могла вона почекати років 30-40, перш ніж розповідати нам?   Але потім усе прояснилося...   Аріель не тільки повідала нам, як народжуються діти, але також вона розповіла про стосунки серед ельфів.   Річ у тім, що в частих випадках ельфи для утворення пари вибирають власних родичів. Зазвичай це мають бути брат і сестра. Вони одружуються і заводять дітей.   Аріель і Тіранделл теж не були винятком із цього правила.   Тепер нам із Турі відкрилася правда...   Наші мати й батько доводяться одне одному - братом і сестрою.   Водночас у свідомості спливає той факт, що ми з Турі плоди інцесту.   Звісно, можна було здогадатися і раніше, адже, як ніяк, Аріель і Тіранделл дуже схожі між собою. Наприклад, схожі риси обличчя, колір очей і волосся. Але я навіть не розглядала це...   Навіть зараз, я досі не можу повірити в це...   Тепер ще одна завіса таємниці була розкрита...   Ельфи цього світу, не тільки промиті бовдури, які не люблять своїх нащадків, а й інцестники.   Від однієї цієї думки мене кидає в тремтіння...   Ми з Турі розуміли, до чого веде Аріель...   Мова стосується нашого нещодавно народженого брата...   Так, так...   Малюка Фіна...   Хтось із нас стане його дружиною, коли Фін підросте. Аріель вела розмову так, ніби для нас із Турі не буде нічого важливішого в житті, як звести своє життя з Фіном. Адже він не тільки єдиний брат для нас, але ще...   Він є - "обраним".   Хтось із нас, перед тим як Фін вирушить у подорож на допомогу герою, має завести від нього дитину.   Тепер ви розумієте, що саме послужило поштовхом на серйозну розмову з Турі?   Так...   Думка про те, що або я, або Турі стане дружиною власного брата, викликає огиду і безвихідь. Думаю, нічого, крім нашої згоди, ельфійське суспільство не прийме...   Якщо ми залишимося в цьому селі й далі, хтось із нас буде змушений стати не з власної волі дружиною Фіна.   Нічого не приховуючи, Аріель розповіла нам, щоб ми намагалися з усіх сил стати гідною дружиною "обраного". Таким чином, вона мала на увазі, що відтоді ми з Азумі ставилися одна до одної не як сестри, а як суперниці...   І звісно ж...   Все це...   Цілковита нісенітниця!   ....   ....   ....   ....   Я не знаю на що розраховує Аріель. Начебто ми з Турі різко переключимося і станемо один для одного ворогами. Якщо наша мати й справді так думає, то мені її шкода...   Хто при здоровому глузді на таке погодиться?   Напевно...   Хіба що незміцнілі розумом маленькі ельфи...   Але якщо ви не забули, то я з Турі взагалі-то з іншого, більш цивілізованого світу. Ми з нею реінкорнатори, і все, що розповіла нам Аріель, для нас дикість...   Хах...   З більшим успіхом, я б краще вийшла заміж за Азумі.   Якого біса я маю бажати вийти за власного брата?!   Це неприйнятно!   Це огидно!   Я взагалі не хочу ніякого чоловіка!   І це не тому що мені тільки 26 років!   Але... Звісно ж, усе це вголос, ні я, ні Турі, не вимовили...   Адже не зрозуміло, як би відреагувала Аріель. Коли вона розмовляла з нами про статеве виховання і про те, щоб ми повинні в майбутньому завести від Фіна дитину, Аріель була не на жарт серйозна. Навіть серйознішою, ніж зазвичай.   Протягом усього цього, я і Азумі навіть не огризалися.   Вам цікаво чому?   Частково ми побоювалися Аріель, але основна причина була трішечки інша...   Що як усе це може навіть зіграти нам на руку?   Що я маю на увазі, хочете знати?   Нині батьки обізнані, що в нас із Турі не тільки добрі сестринські стосунки, але й, а також, нас із нею об'єднує нелюбов до них. Навіть більше...   Ми ненавидимо їх...   Ось саме через це, Аріель і Тіранделл, досить обережні з нами...   Можливо, вони навіть розглядають нас як майбутніх ворогів. Тому вони задіюють різні способи щодо нашого виховання та повного промивання мізків. Звісно, їхня спроба зробити з мене і Турі суперниць, за допомогою малюка Фіна, дурна і безнадійна. Але що якщо, це нібито спрацює?   Якщо я і Турі будемо фальшиво ненавидіти одна одну і змагатися за серце брата, то батьки розслабляться і перестануть бачити в нас загрозу. А коли прийде час...   *Кхм-Кхм*   Загалом потрібно більше подумати і ретельно опрацювати план.   Добре що як і я, Турі теж мовчала і не огризалася з Аріель. Швидше за все, в її голову прийшло щось схоже.   І ось, коли нарешті Аріель завершила свій урок статевого виховання і відпустила нас, я змогла обговорити все з Турі.   І в цей момент я розповіла сестрі, що останнім часом мене ніяк не полишає бажання втекти куди подалі з цього місця. Я повідала їй про моє бажання оселиться в якомусь спокійному місці, і жити простим і безтурботним життям разом з нею.   Коли я розповідала все це їй, я також не забула згадати ризики втечі і про небезпеки, які на нас можуть чекати по той бік бар'єру.   Вислухавши, Турі також висловила бажання втекти...   Але, як і я, вона боялася, з якою небезпекою ми можемо зіткнутися, якщо покинемо громаду.   Я не забула...   Турі тренувалася з Аріель не тільки з освоєння бойового духу, а й у полюванні на маг-звірів. На відміну від мене, моя сестра була в лісі і стикалася з монстрами особисто. Завдяки цьому досвіду, її побоювання мають вагу...   Але навіть незважаючи на це, вона підтримала мою ідею про втечу...   Звичайно ж, розмовляючи один з одним, ми користувалися не Фьєрсійською мовою. У ельфів є здатність до посилення слуху, Аріель або наш батько цілком можуть підслухати нас, навіть якби ми були в іншій кімнаті або навіть на іншому поверсі. Погодьтеся, було б дуже ніяково, якби ми зрозуміли, що нас підслуховують батьки і вони знають про наше бажання втекти від їхнього дорогоцінного товариства. Ось тому я дуже вдячна що ми з Турі з іншого світу. У нашому розпорядженні є Японська мова, завдяки якій ми можемо спілкуватися між собою без страху, що хтось нас почує і зрозуміє.   Але все ж...   Погодьтеся, що спілкуватися один з одним зовсім іншою мовою, може теж викликати підозру у батьків.   Не забуваєте, адже ми з Турі ще діти, навіть Фьєрсійську мову ми ще не освоїли на 100%.   А тут ми з нею можемо спілкуватися зовсім іншою.   Тому наша з Турі розмова була короткою, більш докладно, ми обговоримо з нею в інший день і в іншому місці.   ....   ------------------------------   ....   І ось настав цей день.   Учора ми дізналися багато чого.   Про те, як з'являються діти.   Про те, що всі ельфи віддають перевагу іцесту.   Про те, що рано чи пізно, але ми з Турі теж із цим зіткнемося.   І звісно ж, учора я нарешті змогла поговорити з Турі щодо втечі.   Ми прийшли з нею до одного рішення, що потрібно змотуватися звідси.   Але перш ніж обговорити з нею ще раз, ми з Турі вирішили зайнятися дечим іншим...   Наразі ми перебуваємо на вулиці біля самих коренів дерев. Якщо говорити конкретніше, ми перебуваємо на моєму крижаному майданчику. Саме там, де зведений мій крижаний замок і моя виставка статуй. Зазвичай він був переповнений дітьми. Як ніяк, дрібнота любила це місце...   Але через нашу з Турі грізну репутацію, дитячий крижаний парк наразі пустує. Напевно діти вже бояться приходити в це місце. Насправді, це навіть добре...   Тиша...   Порожнеча...   Мені це подобається...   Але насправді, найкраще в цьому те, що в цей момент дітлахи не завадять нам із Турі провести спаринг між собою.   Так...   Між мною і моєю сестрою буде бій...   Звісно ж, не кровопролитний.   І навіть не за вказівкою батьків.   Ми самі на це зважилися.   Спитаєте чому?   Ну...   Відповідь ви скоро самі дізнаєтеся. А поки що...   Мабуть почнемо наш бій.   Між мною і Азумі відстань близько п'яти метрів. Хоч вона, як і я, більше наточена під дальній бій, але за допомогою бойового духу, Турі здатна легко здобути перемогу наді мною, якщо справа стосуватиметься ближньої дистанції. Тож щоб вирівняти шанси, ми погодилися до такої дистанції перед початком сутички.   ~ Я готова, Мія!   Крикнула Азумі і стала в бойову позицію.   Її одяг більше скидався на броню. У деяких частинах її одягу виднілися захисні елементи, зроблені зі шкіри. Прикриваючи лук і сагайдак зі стрілами, на спині майорів її миленький міні-плащ. На поясі з лівого і з правого боку, у неї виднілися бойові ножі, які слугували для оброблення трупів маг-звірів, і для боїв у ближньому бою.   Все це було стандартним озброєнням для будь-якого ельфійського мисливця. Здається тепер зрозуміло, що Аріель хоче зробити з Турі такого ж мисливця, як і вона сама. Благо, на відміну від мисливців, одяг Турі більш закритий. На ній немає того броні бікіні, що воліє носити Аріель.   Хоча...   Може через те що зараз прохолодна пізня осінь, броні бікіні найближчим часом вийшла з моди?   Неважливо...   Проте, я змусила сестру чекати...   Ставши в більш підходящу стійку і очистивши свій розум від усякої нісенітниці, я крикнула у відповідь...   ~ Я теж готова, Турі!   Кивнувши один одному, наш бій почався...   Відриваючись ногами від землі, Азумі різко попрямувала в мій бік, скорочуючи відстань. Її дії нагадали мені того шаблезубого тигра, якого закликав батько в нашому з ним бою. Як і тигр, Турі мало не наздогнала мене на самому початку. Але благо я не стояла як укопана.   Мені вистачило того короткого часу, щоб зібрати ману в ногах і надати їй потрібної форми.   Незабаром між мною і Турі виник ліс крижаних голкоподібних шипів. Він повною мірою перегороджував шлях Турі і міг навіть сильно поранити, якби вона в останню мить не загальмувала і не відскочила назад.   Користуючись моментом і додатковим часом, я створила більше крижаних шипів, що розійшлися навколо мене, формуючи захисне кільце.   Таким чином я захистила себе від нападу в ближньому бою.   Але...   Турі, як і інші ельфи мисливці, більше спеціалізуються на стрільбі з лука. Це означає що результат нашого бою вирішить дальній бій, а саме - перестрілка.   Але щойно я про це подумала, як раптово випущена стріла пролетіла біля мого обличчя. Мені навіть стало трохи страшно. Нібито в цю мить перед очима пролетіло все життя.   Стріла пробила крижаний шип за моєю спиною, видавши тріскучий дзвінкий звук у моїх вухах.   Зізнаюся чесно, що в цю мить я стала в невеликий ступор.   Це було помилкою, адже щойно я знову взяла себе в руки, я подивилася в той бік, де мала бути Турі. На свій подив я її не виявила.   "Куди вона поділася?"   Подумки запитала я і помітила тінь, що падає зверху на мене. Як виявилося, користуючись моїм замішанням, Турі вирішила перестрибнути крижане кільце з шипів. Зараз вона перебуває в повітрі і прямує в мій бік, минаючи мою огорожу.   Її бойовий дух добре на це здатний. З умовою того, що моя сестра перебуває на другому ступені, це означає, що її контроль бойового духу досяг ідеалу. Вона не на удачу стрибнула в мій бік. Вона визначила відстань і траєкторію, і за допомогою енергії, що горить усередині неї, яку за весь час вона навчилася контролювати, Турі точно приземлиться прямо на мене.   Але чому Турі так хоче вступити зі мною саме в ближній бій?   Хіба за допомогою лука вона перемогти не зможе?   Тим не менш, часу на думки у мене не було...   Виставивши руку в її бік, я запустила безперервний град "крижаної картечі".   Безліч крижаних осколків, подібно до куль, полетіли в бік Турі.   Миттєво діставши зі свого пояса два ножі, Турі майстерно відбивала крижані осколки, що летіли в її бік. Її рухи були відточені й невловимі простому оку. Навіть такий шквал не був для неї проблемою.   "Так ось яка, сила воїнів бойового духу?"   Останнє, що встигла подумати я, перед тим як Турі приземлилася рівно на мене. Я була притиснута до землі. Сестра з легкістю взяла мене в захоплення і знерухомила.   З цієї хватки неможливо вибратися...   У руках у Турі досі ножі...   Тим паче, на відміну від неї, в такій близькості я просто безпорадна...   Ах... Гаразд, гаразд...   Я зрозуміла...   Турі перемогла.   Сутичка навіть не тривала хвилину, а бій уже закінчено.   Досить швидко...   Мені нічого не залишалося окрім як зітхнути і поплескати по спинці Азумі.   ~ Я здаюся... Ти перемогла сестра...   Раптово на мої слова, Турі почала ласкаво тертися об мене. Також коли я згадувала "захоплення", я не мала на увазі те, що використовують поліцейські при затриманні злочинця. Насправді, Турі мене просто обіймала, а оскільки її обійми "залізні", стане зрозуміло, чому я сказала про "захоплення".   Так чи інакше, навіть від її обіймів я не можу вибратися. Фізично, Турі у багато разів сильніша за мене...   ~ Вааааххх! >_< Міко, пробач мене! Сподіваюся сестричка тебе не налякала?   ~ Та ні... Не налякала... Просто можеш обіймати мене без ножів у руках...?   Пару секунд спантеличено на мене подивившись, Азумі нарешті зрозуміла. Зі схвильованим і трохи засмученим виглядом, вона відпустила мене і прибрала свою зброю знову на місце.   ~ Вибач, я забула...   ~ Нічого страшного.   Промовила я, встаючи на ноги.   Послабивши потік мани, я зруйнувала моє кільце шипів, які немов огороджували мене з сестрою від решти світу.   ~ Ех... Навіть нічого не змогла протиставити...   Пригнічено відгукнулася я...   ~ Як на мене Міко, ти велика молодець. Мені було важко до тебе підібратися.   Втішно підбадьорила Азумі...   ~ Ти так думаєш...?   ~ Угу. Для мага складно щось протиставити воїну бойового духу один на один. Через реакцію і рефлекси, маг просто на просто не встигає за воїном.   Так... Так... Я чула щось подібне від батька...   У бою віч-на-віч у воїнів є всі шанси на перемогу, чи то проти них маги, чи то ідентичні за силою маг-звірі. Як і сказала Азумі, завдяки рефлексам, реакції, витривалості та силі, воїн здатний закінчити сутичку за короткий час на свою користь. Або принаймні втекти від сильного ворога і залишитися в живих.   Маг цим похвалитися не може...   Якщо проаналізувати наш із Турі бій, то та сама стріла, що пролетіла біля мене, тим самим увігнавши мене в ступор, могла з легкістю прилетіти мені в голову і закінчити бій ще раніше. Звичайно вона б убила мене. Але оскільки наш із Турі бій був тренувальним, Азумі спеціально промахнулася. Напевно я і знайшла відповідь, чому Азумі вирішила не користуватися дальніми атаками під час спарингу. Вона боялася мене вбити...   Що?   Хочете сказати, що так виходить, що маги марні?   Ну...   Якщо не брати битви команда на команду.   Маги найкраще реалізують себе в груповій сутичці, ніж у битвах один на один. По-хорошому, заклинателів мають закривати товариші й захищати їх. Якби ми з Турі билися з кимось удвох, то найкращою тактикою було б: Я - Атакую; Турі - Мене захищає.   Хоча...   Оскільки в Турі є простий і ефективний лук, навіть у дальньому бою вона впорається краще за мене...   ~ Ну ладно-ладно Турі... Не треба мене втішати, я більшою мірою рада такому результату нашого тренувального бою...   ~ І все ж... Я розумію що ми з тобою просто тренуємося, але я ніколи не хотіла битися з тобою...   ~ Я теж цього не хочу... Але і ми з тобою не билися, розумієш? Ми просто відточували власні здібності у спільному спарингу.   ~ Я це розумію... Але Міко, тобі не зрозуміти, що відчуває старша сестричка, коли кидається на тебе з ножем... Моє серце обливалося кров'ю...   ~ Від твоїх слів це й справді збоку чуються моторошно.   ~ І все ж... Ти все одно хочеш час від часу проводити таке своєрідне тренування?   ~ Угу.   *Кхм-Кхм*   Зрозуміло.   Сенс цього тренування між нами, до банальності простий...   Стати сильнішим.   Відточити здібності.   Піднабратися бойового досвіду.   Усе це знадобиться для виживання за територією ельфійського села. Можливо, за територією найбільшого лісу. На відміну від Турі, що безліч разів билася з матір'ю, мій бойовий досвід дуже мізерний.   Два бої.   Мій бій з батьком.   І той що стався зараз.   І як бачите, я зазнала поразки.   Як думаєте, маг-звірі будуть нам піддаватися?   Або коли вони здолають нас, вони не будуть нас добивати і їсти?   Звичайно ж ні!   Я б могла зараз по новій завести свою розмову про силу, і про те, як вона нам потрібна. Але, гадаю, це й так зрозуміло...   Також, бій між мною і Турі слугує ще одній меті...   Оскільки ми з нею "особливі" і вже потрапили на очі Повелителю Ельфів і Архідруїду, не виключено, що за такими "особливими" дівчатками можуть поставити "стеження".   Оскільки одна з нас може стати в майбутньому дружиною "обраного", ми досить важливі для суспільства. Водночас батьки вирішили посіяти між нами зерно суперництва. Лише найдостойніша з нас, удосужиться такої честі, завести від Фіна дитину. Цілком може бути, що саме за наказом Повелителя ельфів, і діяли наші батьки.   Для того щоб збільшити шанси на успішну втечу, можна підіграти в усьому цьому цирку.   Можна прикинутися, що ми з Турі й справді сприймаємо один одного як головну перешкоду.   І цей самий бій, який ми провели, може показати тим, хто за нами спостерігає, що ми з Турі просто з'ясовуємо, хто з нас сильніший.   Так скажімо сходи недовіри в майбутньому протистоянні.   Звісно, якщо все ж таки за нами і справді спостерігають, то цей бій точно був корисним.   Принаймні, для того, щоб дотримується плану, потрібно обговорити деталі з Азумі.   Переходячи на японську, я звернулася до сестри...   ~ Сестричко, ти пам'ятаєш, що говорила нам Аріель учора?   Швидко зрозумівши, чому я так вчинила, Азумі теж перейшла на нашу рідну мову   ~ Ти про ту розмову про іцест і про те, що одна з нас стане дружиною Фіна?   ~ Так.   ~ Звичайно пам'ятаю, від однієї думки про все це мене вивертає...   ~ Проте, ми з тобою ніяк не чинили опору словам Аріель... Нібито сприйняли все це як належне...   ~ Так... Щодо всього цього... Міко, невже ми дійшли одного й того ж висновку?   ~ Як би це не було гидко і дратівливо, я думаю, можна скористатися цією можливістю і приспати недовіру наших батьків.   У відповідь на мої слова, Турі роздратовано прикусила губу й опустила свої сумні очі собі під ноги.   ~ Минулої ночі, я думала про інший спосіб... Адже я... Я не хочу стикатися з цим ще раз...   Швидше за все Азумі згадує мене в минулому житті. Ту мене, що не любила її і хотіла перевершити хоч у чомусь. Навіть у відповідь на її любов, я залишалася такою ж холодною і похмурою по відношенню до неї. Тільки в цьому житті наші з нею стосунки нарешті налагодилися. Але вся ця ситуація вимагає від нас повторення...   Невже єдиним виходом буде знову віддалитися одне від одного?   ~ Якщо ти знайшла інший спосіб, то розкажи про нього, може, ми зможемо вибратися без усієї цієї гри в "суперниць".   ~ На жаль - ні...   ~ Ахх... Як я і думала... Азумі, немає сенсу в нашому виживанні за межами села, якщо ми нормально і втекти не зможемо...   ~ Звісно, можна скористатися списком на вигнання і зробити дещо настільки жахливе, що нас можуть вигнати самі ельфи зі свого села, тоді й проблеми з втечею можуть не виникнути.   Запропонувала Азумі, але було таке відчуття, що вона щось недоговорює.   Хм...   Навіщо думати про втечу, якщо нас можуть вигнати самі ельфи?   Хіба це неідеально?   Але... Боюся в нашому випадку, це не спрацює...   Мм..?   Запитайте, чому?   Нахвилюйтеся, я поясню...   Зазвичай для того, щоб позбутися негідних, ельфи виганяють їх із села за межі бар'єру. Шанси на виживання вкрай малі, особливо без необхідної підготовки...   Але чи не легше позбуватися негідних, користуючись простим і зручним способом?   А саме, через шибеницю або гільйотину?   Але всьому цьому є досить символічне пояснення...   Ельфи не тільки не хочуть бруднити свої руки, а й у такий спосіб карають дармоїдів і ледарів, що не достатньо працювали на благо суспільства.   Щось на кшталт: "Раз ви не хочете старанно працювати, значить, ви думаєте, що добре будите жити і без нашого соціуму, тоді виживайте самі, в лісі, переповненому маг-звірами".   Нещасні будуть з усіх сил намагатися виживати в дикій природі і проклинати себе за те, що недостатньо працювали в безпечному місці зі своїми родичами. І в більшості випадків, вони рано чи пізно стикаються зі своєю смертю, ставши кормом для монстрів.   Складний, але символічний приклад...   Ох... Ельфи...   Хворі виродки!   Але хіба з нами вчинять інакше?   Може нас просто виженуть?   Турі, як і я, схоже, сумнівається в цьому...   ~ Я не думаю, що в нашому випадку нас просто виженуть, Азумі... ~   ~ Вибач мене Міко, ти маєш рацію... Оскільки ми знаємо секрет Фіна про те, що він "обраний", ельфи не ризикуватимуть відпускати нас цілими в ліс... Раптом ми виживемо і доберемося до іншої країни... Секрет ельфів може бути виданий з потрохами   ~ Вірно... Якщо говорити коротко, коли ми станемо непотрібними для цього суспільства, нас прикінчать у цьому ж селі...   Теж саме стосується втечі...   Ельфи не допустять цього. Через страх, що ми зможемо вижити в лісі й піти в іншу країну, цілком імовірно, що ми розбовтаємо про існування "обраного". Тоді люди дізнаються, що скоро прибуде герой, а разом з тим, від своєї печатки може звільниться Владика демонів. І тоді знову буде війна. Щоб запобігти такому результату, ельфи пошлють за нами мисливців, щоб ті вбили нас і зберегти секрет.   Доволі прикро, що більшість мисливців у нашій громаді, перебувають на 3 ступені, в той час коли ми з Турі на 2 ступені. Якими б ми з Турі не були геніями, різниця в здібностях і в досвіді колосальна. Також я спеціально не згадую про перевагу в кількості.   Звучить паршиво і обнадійливо...   ~ Азумі, найімовірніше, до нас придивлятимуться і чекатимуть від нас нашого "обов'язку", так скажемо... Заходи з виховання можуть багаторазово посилитися, через що нам нічого не залишиться, як перетворитися на бовдурів для цього суспільства... Якщо ми будемо проти, то вони можуть піти на абсурдні кроки...   ~ "Абсурдні"...   ~ Так... Якщо ми обидві скажемо, що не хочемо виходити за брата, то вони можуть узяти одну з нас у заручники, а іншій наказати зробити це, в обмін на збереження життя першої... Це тільки приклад, так чи інакше я б вчинила б саме так на їхньому місці...   ~ Міко...   ~ Ой! Вибач-пробач! Щось схоже я бачила в манзі яку я колись читала, в реальності я б ніколи б так не вчинила...   ~ Ось як... Гаразд, виходить у нас немає вибору...   ~ Правильно... нам потрібно ставати сильнішими, і набиратися досвіду за рахунок наших з тобою боїв... Також, протягом усього цього часу, потрібно ставитися одна до одної як суперниці або навіть краще - як вороги... Звісно, ми робитимемо це понарошку, але врахуй, усе піде коту під хвіст, якщо наша з тобою "гра" буде недостатньо переконливою.   Турі заскрипіла зубами...   ~ Я ніколи не дозволю собі так ставитися до тебе, Міко... Ти моя молодша сестричка, я обіцяла собі, що буду найкращою старшою сестрою. Я обіцяла собі, що ніколи не підвищу на тебе голос, що ніколи не підніму на тебе руку. Я хочу захистити тебе від усього, що може заподіяти тобі шкоду... Але... Я не можу... Я дуже слабка... Я навіть не можу захистити тебе Міко... Я жахлива...   ~ Прошу Азумі, не продовжуй... Для того щоб приспати пильність батьків... Для того щоб успішно втекти і врятуватися... У нас не буде іншого шансу на це, якщо ми не скористаємося можливістю зараз...   ~ Я розумію... ~   ~ Так чи інакше потрібно розподілити ролі...   ~ Що ти маєш на увазі?   Гірко посміхаючись і згадуючи минуле, я відповіла...   ~ Сестро, тебе коли-небудь цькували в школі...?   У відповідь, вона похитала головою...   ~ Що ж... А мене ось - так... Річ у тім, що я добре обізнана про це, і відчувала все на власній шкурі... Хтось із нас двох має зайняти домінантну позицію в суперництві... Рівні суперники бувають тільки в аніме або манзі. У реальному житті, було і залишається, що один перевершує іншого...   ~ Міко, ти хочеш сказати, що одна з нас буде слабшою і терпітиме знущання від іншої...?   ~ Саме... Так буде більш правдоподібно, одна з нас відстає, інша фаворит на роль майбутньої дружини. Одна тихо збиратиме нібито злість, інша користуватиметься своїм становищем і знущатиметься з другої.   На мої роз'яснення, обличчя Турі набувало блідішого відтінку. Здавалося б, ніби вона хоче заперечити, але розуміла, що я права...   Але раптом, вона заявила...   ~ Міко, я гратиму роль терплячої забитої сестри!   Сказала вона з повною впевненістю в голосі...   Хе-хе-хе...   Азумі...   Дорога моя старша сестра...   Ти розумієш же, що ти це сказала, чемпіону цієї ролі...   Думаю нікому, крім мене, не під силу таке...   Тим більше мені не звикати...   Поплескавши по її плечу, я сказала...   ~ Азумі, у тебе не вийде...   У відповідь, вона мало не з криком запитала...   ~ Чому?!   ~ Тому що, вже було все визначено...   Промовила я і вказала їй на те місце, де ми нещодавно з нею билися.   Але не давши їй відповісти, я запитала...   ~ Як той, хто слабший, може знущатися над сильним?   ~ Цей бій нічого не доводить Міко!   ~ Як раз таки доводить... Якщо порівняти нас обох, то ти активніша й товариськіша, відповідальніша й вольовіша. Через те що ти володієш бойовим духом, у це нескладно повірити. Ти стикалася з монстрами і вбивала їх, і як така, як ти, боятиметься мене? Я ж своєю чергою, пасивна, тиха, слухняна. Не забувай, що кілька років тому в мене навіть була фобія відкритих просторів...   Так...   Те... До чого я хилю...   Я ж хіка...   Азумі не зможе грати роль заляканої милої сестрички. А я не зможу зіграти роль хулігана...   Навіть немає сенсу вибирати ролі...   Щоб створити правдоподібне суперництво, не потрібно рівного протистояння, потрібно показати те, що ми обидві хочемо стати дружиною Фіна, але в однієї з нас більше шансів. Потрібно показати ворожнечу, саме те, чого й хочуть наші батьки. Одна ворожнеча буде відкритою, інша тихою і прихованою.   Не бійтеся, батьки помітять її...   І я більшою мірою впевнена, що вони повірять у нашу гру...   Але тільки, якщо я і Азумі будемо відігравати свої ролі на максимум. В іншому випадку, ми виставимо себе ідіотками і батьки назавжди зможуть втратити до нас довіру.   ~ Я-я н-не можу знущатися над власною сестрою...   ~ Інакше, одна з нас буде змушена вийти за Фіна і завести від нього дитину. Якщо ми будемо бунтувати, нас можуть убити. Якщо ми кинемо ідею про втечу і житимемо й надалі в цьому селі, то рано чи пізно, Владика Демонів зламає печатку і знищить усе село разом із жителями... Турі, це і справді єдиний спосіб, що дасть нам усе необхідне для втечі і порятунку загалом... Я готова витерпіти будь-яке награне знущання від тебе, якщо це тільки допоможе нам вибратися.   Знадобився досить довгий час, щоб переконати Азумі.   Але все ж, мало не плачучи, вона погодилася, заздалегідь стоячи переді мною на колінах і вибачаючись за все те, що станеться в майбутньому.   У цей час ми будемо ставати тільки сильнішими.   Можливо, все це займе кілька років.   З кожним днем пильність батьків падатиме, поки в один момент вони не переконаються на всі 100%, що єдине наше бажання - завести з Фіном сім'ю і тим самим виконати обов'язок перед суспільством. І саме в цей момент, я і Турі перестанемо прикидатися і завдамо свого удару...   ....   ------------------------------   ....   Минуло трохи більше року...   За вікном зима доживає свої останні дні, готуючись поступитися своїм місцем весні. Це означає, що зовсім скоро настане черговий сезон дощів і нам знову доведеться сидіти вдома, як мінімум до літа. Втім, для мене це не критично...   Моя душа самітниці допоможе мені благополучно пережити весну і навіть не помітити, як вона мине. Якби у мене була невелика шафка, переповнена моєю улюбленою мангою, гадаю, для мене і цілий рік минув би в одну мить.   Проживаючи свій 27 рік у новому світі, я досі не позбулася своєї залежності від манги. Часом моя ломка дається взнаки, добре, що не так часто і не так важко, як у перші роки в цьому світі. Навіть ті книжки, що мені дозволяють читати, не втамовують мій голод.   Тут навіть не потрібен висновок...   Думаю... І так все зрозуміло...   Я ДУЖЕ СУМУЮ ЗА МАНГОЮ!!!   Останнім часом я навіть прийшла до того, що коли у мене з'явиться можливість, я б хотіла створити її вручну. Щось із розряду - "Авторської манги" для самої себе.   Так...   Я вмію малювати...   Навіть моя голова може видати простенький але робочий сюжет...   Але особисто в малюванні, я довго не практикувалася.   Єдине, що я встигла в цьому світі намалювати, так це - карту світу. І то, я ніби запам'ятовувала і змальовувала оригінал. Розумієте проблему...?   У нашому селі, дитині на кшталт мене, досить важко роздобути папір і олівець. Лише один раз за двадцять сім років, я змогла роздобути один шматок пергаменту. Використовуючи батьківське пишуче перо і його чорнило, я потихеньку малювала карту світу по пам'яті. Зрозуміло, я все це робила тільки тоді, коли Тиранделла не було вдома.   Але...   Можливо, настане один день, коли я і Турі житимемо в якій-небудь далекій країні у власному будинку. Тоді в мене буде багато коштів і часу, щоб придбати щось приблизно необхідне і почати створення своєї "авторської манги".   Але це все...   Прості мрії...   Я з Турі все ще в громаді ельфів, під пильною і суворою опікою батьків. За їхніми настановами мої думки має займати тільки наше "суспільство" і "процвітання нашої раси". Жодної єресі з розряду: "Не хочу працювати"; "Хочу жити собі на втіху", бути не повинно.   Суворо...   Але...   Думаю, що за кілька років усе це закінчиться. Адже наш із Турі план проходить поки що гладко і без вад.   Як і було обговорено трохи більше року тому, ми з Турі більше не виявляємо кохання одне до одного. На чужих очах, ми граємо роль головних суперниць, які хочуть стати першою і єдиною дружиною нашого молодшого брата. Зрозуміло для нас із Турі це огидно. Ми просто змушені показувати весь цей цирк. На мій подив, наша акторська гра досить переконлива.   Вистачило одного року, щоб батьки змінили до нас ставлення. Тепер ви не побачите часто взаємну ненависть між нами. Звісно, вся їхня поблажливість і зневага залишилися, але тепер вони не такі обережні, як у минулому. Вони майже впевнені, що ми з Турі переключилися один на одного.   *Кхм-Кхм*   Щодо нас із Турі...   Ну... Відіграш йде плідно...   Ми часто перегризаємося на сімейній вечері й іноді навіть можемо зчепитися і побитися. Природно не просто так, а на чиїхось очах. Адже немає жодного сенсу робити це, коли ми з Турі перебуваємо самі...   Зрозуміло, у всіх конфліктах ініціатива завжди за нею.   А що до мене?   Ну...   Я намагаюся дати відсіч, але в мене не так добре виходить...   Це природно, адже моя роль пасивно терпіти знущання...   Хоча, Азумі іноді так добре грає, що у мене і справді закінчуються слова для того, щоб відповісти. І тоді в мене не залишається іншого вибору, окрім як "образиться" і втекти до своєї кімнати...   Ні-ні-ні-ні!   Моя сестра не перегинає палицю!   І я не справді злюся на неї!   Якщо ви не забули, то це такий відіграш моєї ролі!   У мене й справді дуже добре виходить - терпіти й ображатися...   У цій справі я талановита.   А-а-а?   Що?   Вважаєте мене жалюгідною і безхребетною?   Ох-Ох...   Ну тільки подивіться на себе!   Переродження в "Мері Сью" знаходиться в іншому світі, можете проходити і не затримуватися. Гадаю надто нерозумно очікувати багато чого від хікі на кшталт мене.   Гаразд, гаразд...   Звичайно, я просто жартую.   Я розумію, що в мене є недоліки й іноді я необґрунтовано багато чого боюся, але з іншого боку, якщо порівняти мене ту з минулого життя, і зараз ким я стала, то ви побачите двох абсолютно різних людей. І я говорю не про зовнішність.   Морально і розумово, я підросла...   Звичайно, не так сильно, як хотілося б, але що є, те є...   Ну і ви зрозумійте, я не всесильна. Мене також можна легко "забуллити", а в багатьох суперечках, де, можливо, "правда" на моєму боці, я не можу переконати опонента словесно. Через що, в частих випадках, я намагаюся уникнути спілкування і переходжу в режим ігнорування.   У минулому житті я ніколи не могла пересперечатися зі своїми батьками. З Азумі всі суперечки були марні через її несерйозність у наших конфліктах. Навіть Акі-тян була добре підвішена на язик, і в наших "дружніх" стосунках ініціатива завжди була за нею.   У минулому житті мене оточували люди, з якими неможливо пересперечатися.   У цьому житті, я оточена ельфами-фанатиками промитими власною пропагандою.   А тепер уявіть, якби не Азумі, а я була суперницею, яка виконувала б роль задири, що знущається над своєю сестрою. Ви, напевно, вже уявили, наскільки б це виглядало безглуздо.   Тому я й обрала пасивну роль.   Навіть якщо мене вам шкода, то майте на увазі те, що з такою роллю ніхто, крім мене, не впорається...   Думаю ми нарешті розібралися з цим...   *Кхм-Кхм*   Якщо продовжити те, на чому ми зупинилися, то через нашу "гру", батьки стали куди менш обережними. Ви можете здивуватися, але вони навіть підтримують наш безглуздий конфлікт. Зокрема, вони знайшли для себе улюбленців.   Незважаючи на не найкращі стосунки Аріель і Турі, наша мати підтримує Азумі і сподівається на те, що саме вона пов'яже своє життя з нашим "обраним" братиком.   Незважаючи на мою терплячішу натуру, Тіранделл поставив усе на мене і сподівається, що дружиною Фіна стану я. Напевно, здебільшого він не хоче бути тим, хто одного разу з власної дурості програв бій тій, хто терпить знущання від рівної до себе сестри.   Йому вдвічі буде прикро, якщо я поступлюся Турі.   Ех...   Боюся батько, тобі й сподівається марно...   Адже ми з Турі плануємо втекти через пару-трійку років.   Хоча, є одна людина, яка не зайняла жодного боку. Навпаки, ця людина нерідко приймає спроби нас із Турі помирити.   Так, так...   Я кажу про нашу служницю - Кіару...   Безумовно вона добра і прониклива особистість. Зрозуміло, що наш псевдоконфлікт не пройшов повз її око, через що Кіара сильно засмутилася, як колись дружні сестри стали ворогами, і не зрозуміло, через що.   Кіара перебуває в невіданні, що третя дитина в нашій сім'ї, а саме, малюк Фін, є "обраною". Боюся, якщо вона дізнається про це, то батьки і верхівка вважатимуть це проблемою. Кіари легко можуть позбутися. Тому хоч вона і здивована, через що в нас із Турі почався конфлікт, але це все одно на краще.   Бідолаха...   Вона докладає чимало зусиль, щоб зрозуміти корінь зла в наших з Азумі стосунках. Ми досить непогано ладнали втрьох, і звісно, Кіара не наважується приймати чийсь бік. Вона розривається між нами і намагається примирити.   Деколи хочеться їй сказати, що наш конфлікт із Турі просто награний. Але я не можу ризикувати і так нерозумно зганьбитися. Навіть якщо причин не довіряти Кіарі немає, я не хочу втрачати наш єдиний шанс на втечу. Тому, скриплячи серцем, доводиться лише змиритися з цим.   Наразі - вечір.   Я і Кіара перебуваємо в будинку, на першому поверсі. Малюк Фін спокійно дрімає у своєму ліжечку...   Поки вона займається готуванням, я сиджу за столом і почитую книжку про моторошне місце під назвою - "Пустош Дейа".   Досить цікаво, але Фьєрсійською мовою "Дейа" може означати - смерть. Через що, ту пустку логічніше буде називати: "Пустош смерті". Але для мене вже приїлася ця назва...   А-а-а?   Що?   Хочете дізнатися, чому ми з Кіарою перебуваємо в будинку самі?   Ну...   Батько, як і завжди, досі на своїй роботі й виконує свої обов'язки в раді друїдів. На жаль, про всі його обов'язки як друїда, я все ще не знаю, навіть через 27 років...   Як ніяк, батька розговорити дуже важко...   *Кхм-Кхм*   Коротше, повернеться він тільки через годину або дві.   Аріель і Азумі займаються полюванням на маг-звірів.   Після народження Фіна минуло більше року, Аріель давно оговталася від тієї слабкості після пологів і вже зараз перебуває у своїй найкращій формі. Зрозуміло, її улюблені тренування з Турі продовжилися.   Цього разу, оскільки моя сестра вже на новачок першого ступеня, Аріель не бере її на симуляції полювання на слабких маг-звірів. Вони перейшли до цілком справжнього і небезпечного полювання.   Турі доведеться зіткнутися з сильнішою дичиною, яка цілком здатна легко дати відсіч і вбити.   Звичайно я хвилююся, але це не перша її вилазка. Турі вже набралася досвіду в цій справі, і не варто забувати, що разом з нею, наша мати. Як ніяк ця жінка до жаху сильна, а оскільки Азумі для неї фаворит у якості майбутньої дружини для Фіна, я думаю, вона не дасть її в образу.   Загалом, кажучи просто, вони на полюванні і повернуться приблизно на той самий час, що й батько.   Ось ми й дійшли до того моменту, де в очікуванні повернення, я терпляче сиджу і читаю книжку про небезпечну пустош.   Чому я її читаю...?   Ну... Це місце може виявитися претендентом на роль куди ми з Турі вирушимо, коли покинемо Великий ліс.   Якщо точніше, то, або ця Пустош, або Долина "Фірос", буде випробуванням для мене і сестри. Адже щоб дістатися до інших країн, нам варто перетнути одну з цих небезпечних зон.   Навіть важко вибрати...   Обидва варіанти досить ризиковані.   Від нашого вибору може залежати моє з Азумі життя.   З одного боку "Пустош Дейа" на заході.   Велика територія мертвої землі, де мешкає нежить. У тому місці майже немає нічого живого і красивого, добувати такі речі, як їжу або воду, може бути важко. Усе, що ми там можемо зустріти, так це чорний млявий пісок, напіврозвалені руїни стародавньої цивілізації та мерці, які блукають цією пусткою.   Варто взяти до уваги велику територію, і тоді не важко буде зрозуміти, що час на перетин всієї місцевості буде довгим. Якщо в нас навіть і будуть якісь припаси, то дуже ймовірно, що вони швидко закінчаться.   З маленьких плюсів, якщо ми виберемо це місце, то це денна безпека...   Мм...?   Що?   Що я маю на увазі під "денною безпекою?"   Хм... З книжки, яку я прочитала, я дізналася, що вся нежить, яка мешкає в "Дейї", не активна під час дня. Тільки після заходу сонця, вона знову оживає і блукає в пошуках живих...   Також, я чула це в школі зі слів учителя з уроку світу-історії...   І це може означати, що все написане в книзі може бути не вигадкою, а правдою. Таким чином, якщо ми з Турі пересуватимемося вдень, а вночі перечікуватимемо в безпечному місці, то, можливо, нам і зовсім не доведеться стикатися із зомбі та іншими тварюками...   Але...   Проблема з припасами все ще залишається невирішеною...   Ну давайте тепер подивимося в бік - "Долини Фірос".   Відносно, вона невелика. Приблизно вдвічі з половиною менша за "Дейю". Але правда тільки, місцевий ландшафт залишає бажати кращого...   Долина Фірос, це - суцільні скелі, каньйони, прірви та інші химерні рельєфи. Якщо говорити зрозуміло, то - важкопрохідне місце. До того ж, "Фірос" є домівкою для безлічі комахоподібних маг-звірів.   Пам'ятаєте ту страшну велетенську багатоніжку, що покликав мій батько під час нашого бою?   Ну так от...   Ці тварюки там і мешкають.   Крім них, там є гігантські м'ясоїдні мурахи, гігантські черв'яки, що повзають під землею, а також гігантські метелики, які розпилюють у повітрі кислотний пилок. Звичайно, всього цього я б не знала, якби не відвідувала заняття в школі.   Звісно, це не весь список тварюк, але зізнаюся, і його достатньо, щоб раз і назавжди відбити бажання відвідати "Фірос" і подивитися місцеві визначні пам'ятки.   Єдиний плюс того місця, так це їстівні маг-звірі...   На відміну від своїх побратимів, їхнє м'ясо не є отруйним і не потребує ретельного і скрупульозного очищення. Таким чином, якщо ми наважимося перетнути саме "Долину Фірос", то проблеми з провізією можуть і не виникнути.   Щоправда тільки, без кількох десятків дихлофосів туди краще не потикатися...   *Кхм-Кхм*   Як бачите, вибір досить складний...   Хм...   Не можу наважиться як краще померти...   Бути з'їденими зомбі?   Або бути з'їденими комахами?   Дійсно, складний вибір...   Гаразд, гаразд...   Я просто жартую.   Проте варто обміркувати, "куди ми потрапимо", якщо перетнемо ту чи іншу місцевість.       Якщо обирати "Фірос", то єдине місце, куди ми зможемо потрапити, так це "Територія Гірських Кланів", де живуть гноми.   Якщо обирати "Дею", то можна потрапити на "Територію Звіролюдей" або...   У "Союз Аросси"...   Хм...   Зачекайте секунду!   Вийшовши нарешті зі своїх роздумів, я звернулася до Кіари, що вже завершувала зі своїм готуванням...   ~ Кіара-тян, можна запитати?   ~ Що таке, пані Мія?   Відповіла вона повертаючись у мій бік.   ~ Ти ж потрапила сюди, бо пішла разом з експедиційною групою, чи не так?   Почувши це, обличчя Кіара стало більш сумним, а в її очах проблискувала туга. Але тим не менш, вона відповіла...   ~ Так Пані... На жаль... Тоді я не так добре розставила свої пріоритети і вирішила ризикнути своїм життям заради шансу отримати свою частку здобичі. Я б змогла прожити своє безтурботне життя, не потребуючи низькооплачуваної роботи.   Хм...   Тільки через це, Кіара, ти серйозно?   Невже робота в тій країні настільки нестерпна, що змушує на такі ось авантюри?   Я вже думала, що причина у Кіари була чимось сумною і благородною. Наприклад: Роздобути гроші на ліки для хворого батька, допомогти родині вилізти з неоплачуваних боргів; та інші...   Але виявляється, що вона просто хотіла розслабленого і безтурботного життя...   Хм-Хм-Хм...   Мені це знайомо, а якщо точніше, то просто зараз я якраз цього і хочу. Втекти з села, вижити, і жити з Азумі у своє задоволення.   Бачачи мене в роздумах, у Кіари щось клацнуло в голові, наче вона щось для себе зрозуміла.   ~ Ох... Прошу вибачити, пані... Ви напевно збиті з пантелику через слово "низькооплачуваною". Зараз я вам усе поясню...   Але перш ніж до мене дійшло і я вже хотіла відмовитися, Кіара почала пояснювати відмінність між ельфами і людьми. Оскільки ельфи в громаді не користуються будь-якими валютами, Кіара вирішила, що я не знаю, що таке "гроші".   Чорт, з чужих очей це виглядає логічно, але не скажеш же їй, що я з іншого світу!   Після тривалої балаканини про економіку, зарплати, трудовий договір тощо, я нарешті змогла вставити своє слово.   ~ Кіара-тян, дякую за корисну інформацію, але я не це хотіла запитати.   ~ Ой! Прошу вибачення, я винна... Можете питати, я відповім на будь-яке ваше запитання, якщо сама знаю.   ~ *Кхм-Кхм* Дякую. І так... Для того щоб роздобути цінні матеріали з маг-звірів, що живуть у цьому лісі, ти з групою переходила "Пустош Дейа", адже так?   ~ Так, ви маєте рацію.   ~ Можеш розповісти про це?   ~ Добре...   Промовила вона і замовкла. Напевно, Кіара збиралася думками, щоб зрозуміти, як краще почати свою розповідь.   Нарешті, через кілька секунд, Кіара заговорила...   ~ Зізнаюся, наша подорож пройшла легко, без будь-яких пригод. Але та атмосфера, що панувала там... Ніколи не зможу це забути...   ~ Можеш поділиться всім, що пам'ятаєш?   У відповідь, слуга похмуро кивнула.   ~ Оскільки ми користувалися відносно безпечною північною стежкою, сутичок із нечистю було мало. Оскільки я була не бійцем, а простою робочою силою, що сидить на їхніх шиях, я ховалася в безпечних возах, доки воїни й маги брали участь у бою. Через те що нежиті було не так багато, бій був відносно легким, без втрат з нашого боку.   Хм...   Північна стежка...   Напевно це відносно безпечна дорога з Аросси до Великого Лісу.   Я вперше чую про неї...   Навіть у книжці про "Пустку Дейа", нічого не говорилося про цю стежку.   ~ Значить, перетин "Дейї" за допомогою вашої "північної стежки" був значно легшим?   ~ Ви маєте рацію. Але... Навіть за такого розкладу я б не хотіла повторювати той досвід. Повітря і ґрунт що під ногами, немов просякнуті смертю. Коли ви спите в тій пустці, кожен ваш сон є кошмаром. Можна і цілий день не працювати, але ви все одно відчуватимете втому і виснаженість. День за днем ви продовжуєте шлях тією стежкою, і у вас виникає відчуття, що вона не закінчується.   ~ Як ви пересувалися? Вночі чи вдень?   ~ Ми рідко робили привали, пані Мія. Вдень, коли бійці відсипалися у возах, робоча сила на кшталт мене вела вози стежкою, продовжуючи шлях. Вночі, ми мінялися ролями, адже нежить активується, коли спускаються сутінки, і ніхто, окрім тих, хто вмів битися, не міг їм протистояти і поставити під удар виживання всієї групи.   Ох... Ой...   Можу віддати належне Кіарі. Вона вміє нагнітати атмосферу і розповідати страшилки. Було таке враження, що мені розповіли короткий переказ якогось фільму жахів, під назвою "Стежка".   Зковтнувши від нетерпіння, я нарешті поставила найголовніше і не менш важливе запитання...   ~ Скільки днів пішло, щоб перетнути пустку?   ~ Пані, невже ви питаєте про це, тому що хочете втекти з ельфійського села?   Ох!   Чорт!   Вона розкусила мене!   Трохи перебуваючи в стані розгубленості, мій мозок все ж зміг відреагувати, щоб підкинути мені першу-ліпшу відмовку.   ~ Ой! Ні ж... У школі була тема, що стосується цієї пустки. Учитель сказав підготуватися на завтра, адже в нас будуть питання про неї.   Сказавши це, я вказала на книгу, що лежала в мене на столі.   Книга про пустош, тим самим я одразу відведу підозри і спихну все на школу.   ~ Ось як...   Процідила Кіара, розкладаючи столові прибори на стіл.   Фух...   Пронесло...   Це було б катастрофою, якби Кіара здогадалася про моє потаємне бажання - "втекти". Неважливо як, але якщо батьки дізналися б про це, то можна раз і назавжди забути про порятунок.   Звісно, я не маю на увазі, що Кіара б спеціально донесла батькам на рахунок мене. Якби вони щось запідозрили, то вони могли б на неї натиснути, і побоюючись за своє життя, вона б усе їм розповіла...   У такому випадку я б її не звинувачувала.   Найімовірніше винуватою в такій ситуації була б я сама.   Ну і виною всьому була б моторошна проникливість Кіари.   Але не встигла я й видихнути, як служниця недовірливо поцікавилася...   ~ Невже питання в школі будуть в тому числі стосуватися про те, за скільки днів можна перейти пустку?   ~ Насправді, я не знаю. Мені чомусь стало це цікаво і я запитала.   ~ Зрозуміло... Пані Мія, ви хочете втекти через те що, ваші батьки занадто суворі? Або ви вже не в силах страждати від нападок вашої сестри - Пані Турі?   Чорт!   Вона знову?!   ~ Я ж кажу, у мене навіть у думках такого не було.   Відчайдушно я намагалася її переконати.   Але...   Все було марно...   ~ Пані Мія, але якщо ми припустимо, що ви збрехали, то втеча це не вихід, а шлях, який веде в один кінець. Я розумію що ви дуже талановиті для свого віку і вже маєте 2 ступінь. Але ви занадто юні, і явно переоцінюєте себе. Не те що пустош, а й Великий ліс "Гнйа" не менш небезпечне місце для одиночного виживання.   Так стоп!   Я не переоцінюю себе!   Я планувала втекти тільки через кілька років і за цей час набратися досвіду!   Ще...   Хто сказав, що виживати буду я одна?!   Зі мною буде Турі!   І останнє...   Чому ти така вперта і не віриш у мою брехню?! т.т.   ~ Кіара, я наказую тобі припинити! Я ні куди не йду!   Але вона, немов била гострим ножем...   ~ Ви можете покарати мене як заманеться, але якщо я проігнорую це, то ви втечете і помрете. Навіть не перед страхом перед вашими батьками, я більше жалкуватиму про вашу смерть і про свою дурість, що не змогла вас зупинити.   ~ Ти так кажеш, ніби в мене є вагома причина втекти...   ~ Я її не знаю, але можливо, це пов'язано з пані Турі.   ~ До чого тут моя сестра?   ~ В останній рік, ваші з нею стосунки стали холодними, і я не побоюся цього слова, "ворожими". Я не знаю, що сталося з тією дружбою, яку я бачила раніше, але можу зрозуміти, що це не щось серйозне, що змогло так підкосити ваші взаємини.   ~ Пробач мене Кіара-тян, але якщо ти дізнаєшся про це, то я вб'ю тебе...   Сказала я серйозному тоном, з яким я ніколи за своє життя не говорила.   Від такої гнітючої атмосфери, Кіара мимоволі похмуріла і зробила невпевнений крок назад. Було видно, що вона злякалася...   Але, навіть незважаючи на це, Кіара заявила...   ~ Ви можете мене вбити, але якщо ви втечете, і пані Аріель та пан Тіранделл дізнаються, що я все знала і мовчала, у такому випадку мене теж уб'ють.   Вона говорить як є...   Якщо ми з Турі втечемо, то в такий спосіб зможемо поставити під удар Кіару, і вона тим самим помре через нас. Зрозуміло, вона хоче врятувати своє життя, вона не знає головну причину мого бажання втекти. Зараз вона думає, що причина - це щось безглузде, як у дитини, і вона не бажає розлучитися з життям через таку дурну причину.   Якщо чесно, я не тільки можу зрозуміти її, я навіть бачу сенс і логіку за її словами. Сторонній, який нічого не знає, напевно, більше співпереживав би Кіарі, ніж дурній дитині.   Але...   Чорт!   Кіара!!!   Я і Турі теж хочемо жити!   Я не хочу не по своїй волі стати дружиною брата!   І ще більше я не хочу, щоб дружиною Фіна була - Турі!   Я розумію...   Я розумію, що все що я кажу - лицемірно. Але я виношувала цей план довгі роки. Цілий рік ми з Азумі відігравали ролі. Життя ельфів неймовірно довге, ми будемо цілу вічність виконувати роль предметів заради блага ебучого суспільства!!!   Ми просто будемо інкубаторами для дітей і за нами, як за "особливими" батьками, стежитимуть не відриваючи очей!!!   Через +/- 100 років, звільниться Владика Демонів і вб'є всіх, у тому числі мене і мою сестру!!!   Так навіщо Кіара, ти ставиш мене перед цим ідіотським фактом, який я і так знаю?!   Ти потрапила сюди тому що пішла на ризик і вирушила до Великого лісу. А ми, своєю чергою, повинні провести наш залишок життя в цьому селі?!   Це нечесно...   Я...   Я теж хочу свободи...   Не тільки для себе, а й для моєї сестри, що опікувалася мною минуле життя, і опікується мною в нинішньому!   Знаючи її, коли зі мною станеться небезпека, ця дурепа візьме шкоду на себе!   Я це знаю!   Рано чи пізно, але це станеться!   Тому я боюся насамперед за неї...   Якби ти промовчала і перестала питати мене про цю втечу...   Якби ти не була такою догадливою...   Ти б урятувалася...   Якщо ельфи виявлять, що ми втекли, то друїди допитають тебе, задіявши заклинання зі школи "Таїнства", що впливає на розум. Вони б легко витягли б із тебе інформацію і дізналися б, що ти знала мій задум. І звісно, одразу ж, ельфи вбили б тебе.   Навіть прикидатися, що ти нічого не знаєш про нашу втечу, безглуздо. Оскільки ми провели цю розмову, і ти вирішила для себе, що я втечу, то ти вже приречена...   За допомогою магії "Таїнства" вони прошерстять твою пам'ять і натраплять на цю нашу ідіотську розмову.   Я звикла до тебе, Кіара...   Ти точно одна з тих, хто не заслуговує на смерть, тим більше через таку дурну причину.   ~ К-Кіара-тян, ти й справді збираєшся розповісти батькам, якщо я не передумаю?   Ледь не плачучи, вимовила я...   У відповідь я почула дуже тихе, коротке слово...   ~ Вибач...   Зрозуміло...   Я дура...   Навіщо я тільки завела з тобою розмову...   Моя цікавість зіграла з усіма нами злий жарт...   Я не можу дати тобі розповісти моїм батькам про втечу...   Навіть якщо це й не торкнеться Турі, то довіру до мене батьки втратять назавжди. Також у слід у відро для сміття, відправиться наш план. У покарання мене можуть покалічити, а якщо заступиться Азумі, то вона не тільки розкриє себе, але й втратить довіру разом зі мною.   Хах...   Усього цього можна було уникнути, якби тільки в нашій родині не народився б цей самий "обраний".   Але та годі...   Насправді, я думала, що першою вбитою мною людиною буде або мати, або батько...   Подумавши про це, я підняла свою руку в бік Кіари.   На її прекрасному обличчі скочувалися крапельки поту, а в очах проблискував жах. Проте вона прекрасно розуміла, що я хочу зробити, але вона не кричала і навіть не намагалася втекти.   Заплющивши свої очі, вона міцніше стиснула єдиний столовий прилад, що залишився, в руці, і готувалася до кінця.   Я почала збирати ману в руці, при цьому по моєму обличчю скочувалися сльози.   Час є...   Батьки й Турі ще не прийшли...   Може я якось встигну заховати тіло Кіари.   Може я якось зможу придумати виправдання в її зникненні.   Але я не зможу довести батькам, що Кіара помиляється і я не планую втекти. Навіть у кращому випадку, вони стануть ставитися до мене більш підозріло й обережно. Можливо, якщо вони зіставлять усе, то вирахують і Турі.   Я не можу так ризикувати...   Тим паче хоч ти й не розумієш цього, але я вже здогадалася, що ти незвичайна дівчина...   Ти добре зберігала свій секрет, але під час нашої розмови, ти була необережна...   ....   ....   ....   ....   ....   ....   ....   ....   ....   ....   ....   ....   ....   ....   ....   Я вже зрозуміла, що ти одна з тих, хто "реінкарнувався", на кшталт мене й Азумі.   Коли ти вирішила розповісти мені про людську економіку, навіщо ти вирішила використовувати складні терміни і пояснювати так, як розповідають у Японських школах?   Також твоєю причиною піти разом з експедиційною групою Аросси до Великого Лісу, було: Роздобути гроші і решту життя жити не напружуючись.   Розумієш Кіара, у нас була ще одна слуга, що незадовго до тебе, жила з нами і померла від хвороби.   Звісно я маю на увазі - Міс Няню.   Міс няня, що теж народилася в Ароссі.   І так вийшло, що вона вже розповідала мені про людей, що наважилися піти з експедиційною групою. Як і в неї самої, у решти людей були складні життєві труднощі, що спонукали їх на такі нерозумні кроки. У тому то й річ, що люди, які живуть у цьому світі, не знають, що таке - жити не напружуючись. Вони пішли в той похід тільки через те, що в них не було вибору, а не на удачу...   Тільки люди з цивілізованої країни, наприклад Японії, можуть зрозуміти тебе і також хотіти жити собі на втіху. Я і Азумі, такі ж як і ти, Кіара...   У цьому й головна відмінність між іносвітцями та корінними людьми цього світу...   Міс няня теж розповідала мені про економіку і про гроші загалом...   На відміну від тебе Кіара-тян, міс няня, яка мала більший досвід, сама знала тільки примітивну економіку. Вона знала лише те, що в обмін на монети, вона отримує продукти і речі. І ще...   Вона не говорила мені, що в Ароссі - "погані умови праці". Для неї це було "звичайним", адже на відміну від тебе, їй не було з чим порівняти, оскільки вона не прибула з іншого світу.   І чому...?   Чому тебе ніколи не бентежило те, як я до тебе зверталася?   Адже я використовувала закінчення "тян", після твого імені...   Ти навіть не запитала, чому я так говорю...   Якщо мої побоювання підтвердяться і твої спогади перевірять за допомогою магії "Таїнства", ельфи можуть дізнатися про іносвітян і про Японію.   Якщо вони в твоїх спогадах побачать, що ти говориш японською, то вони також зрозуміють, що ми з Турі теж звідти. Адже ми між один одним, теж спілкувалися цією мовою. Якщо в одну з таких розмов нас підслуховували, то все зіставивши, вони зрозуміють, що ці дві "особливі" дівчатка не звичайні ельфійські діти.   І саме через цю причину...   Мені потрібно вбити тебе...   ....   ....   ....   ....   ....   ....   Мана в моїй руці була вже давно зібрана, але застосувати заклинання, що вб'є Кіару, я ніяк не наважувалася...   Напевно через те, що я морально не можу вбити ні в чому невинну людину...   Тим паче ту, хто жила зі мною трохи більше трьох років і підтримувала мене...   Але...   У мене немає вибору...   Щойно я хотіла застосувати заклинання, я почула плач немовляти, що раптово розігнав тривожну тишу, яка огорнула кімнату.   У дальній частині кімнати, лежачи в колисці біля однієї зі стін, малюк Фін не на жарт заридав. Він ніби розумів, що його дорогій служниці, яка постійно піклувалася про нього, загрожує небезпека. Адже для нього, Кіара-тян була тією, що і Міс няня була для мене. Єдиною людиною, яка з любов'ю піклувалася про нього...   Навіть незважаючи на те, що ця дитина була "обраною", мені здається, що мати й батько не виявлять до неї великої любові. Як і його старші сестри, Фіну доведеться пройти через суворе батьківське виховання. Якщо в нього не буде Кіари-тян, то мені залишається лише пожаліти його...   Незважаючи на те, що я з хвилини на хвилину була готова вбити її, Кіара сміливо звернулася до мене...   ~ Пані Мія, можна перш ніж ви вб'єте мене, я заспокою малюка? Прошу вас, пані...   У відповідь, я кивнула...   Акуратними кроками, немов ходячи на краю бездонної прірви, Кіара підійшла до колиски...   Піднявши немовля на руки, вона почала ніжно гойдати його і заспокоювати ніжним голосом...   ~ Ну, ну... Все добре Фін-кун... Все добре... Я поруч із тобою і тобі нема чого боятися, будь хорошим хлопчиком....   Чомусь через цю сцену, я відчула себе паршиво.   У цей момент, я навіть була готова розридатися сама. Але навіть незважаючи на це, я розуміла, що інакше вчинити не можна...   Вирішивши дати Кіарі-тян останній шанс, я звернулася...   ~ Я не хочу вбивати тебе... Але я не можу також передумати і залишитися в цьому селі... Будь ласка, Кіара-тян, не розповідай батькам про це, тоді я збережу тобі життя і кілька років ми проживемо, як раніше...   ~ Ще раз вибачте мене, пані Мія... Якщо ви не передумаєте або не вб'єте мене, то задля безпеки вашої сім'ї, мені варто розповісти вашим батькам про ваші плани... З іншого боку, я б могла збрехати і сказати вам, що зберігатиму ваш секрет, але зізнайтеся, пані... Ви б мені не повірили, адже так?   Чорт забирай!   Вона має рацію!   Якби Кіара збрехала, і сказала б, що забуде про це. Я б їй точно не повірила. Але тоді, навіщо я поставила це запитання?   Напевно, щоб подумки вважати себе гарною дівчинкою...   "Адже як ви можете вважати мене поганою, я ж давала їй шанс, хіба ні?"   Якось так я використала б цю відмовку для самої себе. Тим самим, я б виправдовувала власне вбивство як щось необхідне. Але... Насправді...   Сказала б Кіара "так" чи "ні", я б усе одно її вбила...   Задля безпеки.   Вона сильна і хоробра дівчина. Навіть у цей момент перед своєю смертю, вона поводиться спокійно і розважливо дає відповідь.   Щоправда, в її словах багато води, і говорить вона досить повільно...   ....   ....   ....   ....   ....   ....   ....     СТОП!   ЧОРТ ЗАБИРАЙ!!!   Вона не поводиться спокійно!   По її обличчю видно, що вона робить це спеціально через силу!   Вона ж таким чином, тягне час до приходу батьків!   Кіара явно тисне на жалість для того, щоб я довго вагалася і даремно витрачала дорогоцінні хвилини!   Тепер зрозуміло... Замість того щоб мені брехати, вона виграє час своїми довгими-розгорнутими відповідями!   І щойно я це зрозуміла, я почула звуки кроків за вхідними дверима...   Встигнувши прибрати свою руку, я подумки вилаялася про себе, адже двері вже відчинилися...   Всередину зайшла Аріель із трохи роздратованим обличчям.   Хоч я і хотіла не показувати свою роздратованість зовні, все ж... Я ніяк не змогла приховати це. Якби хтось зараз подивився на моє обличчя, то непримітно зрозумів би - що щось не так...   Тому мені довелося повернутися вбік, щоб Аріель не змогла подивитися мені в обличчя і щось запідозрити. Хоча...   Думаю, це правильно...   Зараз Кіара все розповість матері. А потім у мене будуть великі проблеми. В один момент, весь наш із Турі план накриється мідним тазом.   Я навіть почула, як Кіара полегшено видихнула, щойно в будинок прийшла Аріель. Буду лише тільки сподіватися, що Турі не втрутиться, коли мати буде мене карати...   Стоп!   А де Турі?   Хіба вона не повинна була прийти разом з Аріель?   Але випереджаючи моє запитання, до матері звернулася Кіара...   ~ З поверненням, пані Аріель... Ви прийшли самі...? Але хіба з вами не повинна прийти юна пані Туріель...?   Як дивно...   Кіара насамперед вирішила не розповісти все матері про мене, а запитати де Турі...   Зараз це неважливо!   Кіара права!   Де моя сестра?!   З часткою обережності, я повернулася в бік Аріель, намагаючись виглядати якомога більш незворушно. Але відповідь моєї матері все ж шокувала мене!   ~ Забудьте про неї. Туріель більше не повернеться.