Частина 1

У кімнаті було темно.

У темряві, зі стривоженими обличчями, неспокійно крутилися оголені юні хлопчики й дівчатка. І в кожного були різноманітні звірині вушка.

Усього семеро, всі діти. Чотири дівчинки, три хлопчики. Усі приблизно того ж віку, що і я.

Усі оголені + наручники + кляпи + звірині вушка.

У всіх руки виявилися скуті наручниками за спиною, що стало видно, поки вони неспокійно крутилися.

Юні дівчатка, оголені і в наручниках.

Неможливо, я й уявити не міг, що настане день, коли я дійсно побачу таке. З цим бажаним видовищем нічого не зрівняється, навіть Каннон-сама* в юні роки. Це Шангрі-Ла.* Ні, це небеса. Нарешті я на небесах. Хоча тут і не видно чогось на кшталт зеленого малюка.

Але навіть охоплений почуттям захоплення я усвідомив.

За винятком одного, у всіх сліди сліз, а в деяких і синювато-чорні синці на обличчях.

Я тут же охолов.

Вони скиглили і плакали, їх, ймовірно, били, коли вони робили це занадто голосно. Коли Еріс викрали було те ж саме. У цьому світі вони справді не стримуються з викраденими дітьми.

І що за нестерпними тортурами було для Руджерда чути все це з сусідньої кімнати. Ось і причина, через яку він більше не міг чекати.

Зараз, якщо судити з першого враження, на них немає слідів сексуального насильства. Може тому що вони ще занадто молоді, або тому що це знизить ціну товару. У будь-якому разі добре, навіть у такому нещасті їм пощастило.

Зазвичай, побачивши оголених юних дівчаток, думаю, можна пробачити, якщо я помацаю їх кілька разів. Однак зараз у мене занадто мало бажання. Адже тільки нещодавно на кораблі я ставав Мудрецем. Хоча моя мудрість від цього так і не зросла.

Знедолені юнаки та дівчата. Серед дівчат, троє були заплакані і навіть зараз вони видавали хникаючі звуки. Серед хлопчиків двоє тремтіли в страху, дивлячись на мене, а один і зовсім знепритомнів, перебуваючи на межі життя і смерті.

Насамперед я начаклував зцілення на непритомного хлопчика. Потім зняв його наручники. Кляп зав'язаний занадто туго, я не можу його витягнути. Нічого не поробиш, я спалю його. Він отримає легкий опік, але тут уже нічого не поробиш. Він же чоловік зрештою, він витримає.

Я використав зцілювальну магію і на двох інших хлопчаках і зняв їхні наручники.

- Ем... Емм? Ти...?

Це була мова Звіробога. Я зам'явся ненадовго, змушений раптово говорити іншою мовою. Однак я вже добре вивчив цю мову. Пригадавши наші розмови з Гіслен, я відповів.

- Я прийшов врятувати вас. Ви, троє, будь ласка, покараульте біля входу в кімнату. Якщо хтось прийде - швидко скажіть мені.

У всіх трьох були стривожені обличчя.

- Раз вже ви хлопці, ви маєте бути в змозі зробити це.

Після сказаного, їхні обличчя посуровішали і вони, кивнувши, попрямували до дверей.

У цих словах не було жодних прихованих мотивів. Не було жодного наміру зробити щось із дівчатами, поки вони не дивляться.

Руджерд вирує нагорі. Якщо вже так, ніхто не повинен прийти. Однак усе ж таки є шанс, хоч і 1 до 10,000. Я можу використовувати своє магічне око, щоб контролювати ситуацію в кімнаті. Я завжди можу зазирнути на секунду в майбутнє. Але я не можу бачити, що діється в мене за спиною. Це план протидії несподіваній атаці.

Я рушив, щоб зняти кайданки дівчаток. Були і великі, і маленькі, ніякого усереднення. Я оцінив їх усіх однаковою мірою, а потім зняв наручники. І це не означає, що я просто так облапав їх. Будемо сподіватися, що сьогодні Руджерд буде джентльменом.

А потім я використав магію, щоб зцілити їхні синці від побоїв. Час повеселитися? Кхм. У сенсі, час для лікування. Я ж не можу застосовувати цю магію, не торкаючись руками? І тут немає жодних прихованих мотивів. Це погано, у цієї дівчинки зламані ребра. А в цієї зламана стегнова кістка, хіба ні? І справді, вони творили з ними просто жахливі речі.

- .........

Піднявшись, дівчатка щосили прикривали руками свої оголені тіла. Я сказав їм повитягувати кляпи самостійно. Таке відчуття що он та вольова дівчина з котячими вушками дивиться на мене занадто презирливо.

- Ти прийшов врятувати нас? Хікку. Дякую тобі.

Дівчинка з собачими вушками подякувала мені зніяковіло, намагаючись прикрити своє тіло. Звісно мовою Звіробога.

- Я уточню, ви ж розумієте мої слова, так?

Давайте подивимося, чи можуть вони розуміти мою мову Звіробога. Я відчув полегшення, коли всі вони кивнули. Здається ми зможемо нормально говорити з ними.

І що тепер, не схоже що Руджерд уже закінчив. Я ж не можу привести їх прямо до сцени різанини? Не хотілося б, щоб таке завдало їм якоїсь дивної психологічної травми. У такому разі, я залишуся тут ще ненадовго і помилуюся. У сенсі ні... вислухаю їхню історію.

- Це нічого, якщо я запитаю, як ви тут опинилися?

- Ня?

Я звернувся до дівчини з котячими вушками, яка виглядала найбільш вольовою серед них.

Серед усіх сімох вона була єдиною, у кого не було слідів сліз. А все тіло було вкрите синцями. Не так жахливо як з Еріс у минулому, але її стан був найгіршим. Навіть гіршим, ніж у хлопчика, якого я врятував першим.

І, на відміну від хлопчиська, сила в її очах нікуди не зникла. Її характер може бути навіть сильнішим за Еріс. Ні, вона, мабуть, просто старша за Еріс на той час. Якби вони були одного віку, наша Еріс не програє. Так, все саме так як я порівняв.

До речі, сила ОП* у цієї дитини друга за величиною серед присутніх. Я прямо бачу як вона зухвало здіймається.

До слова, номер один у цьому рейтингу - та дівчина з собачими вушками. Якщо вона на такому рівні вже в цьому віці, то в майбутньому вона стане значно більшою.

- Ми грали в лісі, коли раптово незнайомі люди, схопили нас, ня!

Я в шоці.

Ня! Вона сказала «Ня»! Справжнє «Ня»! Воно відрізняється від підробленого «Ня» Еріс. Ця дитина сказала справжнє «Ня» звіролюдів. І це не через те, що ми користуємося мовою звіробога. Вона просто додає це «Ня» в кінці.

Дуже добре. Я так хочу помацати її груди. Або ні.

- Інакше кажучи, це означає, що всіх вас викрали силою, так?

Стримуючи хвилювання, я чекав, і вони всі кивнули. Це добре.

Їхнє життя могло бути ще жахливішим і їх могли просто продати їхні батьки. Або їхніх батьків могло і зовсім не бути в живих і вони самі погодилися на рабство. Якби все виявилося так, і вони дійсно опинилися в таких обставинах, це навряд чи пішло б нам на користь.

Це добре. Це акт милосердя. Так що це по-справжньому добре. Я дійсно радий, що наш акт зради щодо контрабандистів на цій зраді й закінчиться.

- Я закінчив.

Повернувся Руджерд. Ця зелена поросль марімо кудись зникла і голова повернулася до вже звичної гладкості. Його одяг був гарненько очищений. Не видно було ні сліду від бризок крові. Як і очікувалося.

- Дякую тобі за старання. Нам варто підшукати їм одяг. Так вони застудяться.

- Зрозумів.

- Усі, будь ласка, почекайте ще трохи.

Ми розділилися і вирушили на пошуки їхнього одягу.

Однак так нічого й не змогли відшукати з дитячого одягу. Цікаво, вони викинули одяг, після того як роздягнули їх під час викрадення. І з якої причини? Ніяк не можу зрозуміти. Причина, через яку вони роздягли дітей до гола, теж залишається таємницею.

До цього часу ми вже відшукали кілька відповідних нарядів серед контрабандних товарів. Розмір занадто великий, але вони все ще можуть ними скористатися. Хоча ні, в такому одязі вони тільки заплутаються. Мабуть не варто таке використовувати.

Тут немає одягу. Це серйозно. Якщо в тебе немає одягу, тебе навіть у магазин за новим не пустять.

Раптово за вікном я помітив купу трупів. У всіх лише одна рана в горлі або серці. У минулому, коли я побачив як Руджерд робить таке, я думав, що це жахливо, але тепер я відчуваю, що це надійно.

Однак їхня кількість напрочуд велика. Запах крові просто приголомшує. Таке може приманити монстрів. Мабуть, я маю спалити їх якнайшвидше.

Подумавши про це, я вийшов із будівлі назовні. Я направив вогняну кулю на трупи.

Вогняна куля. Її розмір має бути десь десять метрів у діаметрі. Коли справа стосується вогняної магії, при збільшенні жару розмір теж з якоїсь причини збільшується. Не хочу вдихати запах горілої плоті. Тож я перетворю їх на попіл одним ударом.

Оскільки сила була трохи завелика, вогонь поширився і на будівлю. Я швидко загасив його магією води. Небезпечно, я мало не став палієм.*

- Рудеусе. Ми закінчили.

Коли я розправився зі спалюванням трупів, з будинку з'явився Руджерд. В оточенні дітей. Якщо придивитися до дітей, на них був цілком пристойний одяг. Або скоріше не одяг, а накидки.

- Це вбрання, де ти його знайшов?

- Порізав штори.

Ясно. Розумно.

Думаю, це запас мудрості старої людини.

Частина 2

Ми запалили кілька смолоскипів і, вийшовши через вхід до будівлі, вручили по одному кожному з дітей.

Що стосується шляху до міста, ми вирішили вибрати інший, а не той, яким я сюди прийшов. Буде проблемою, якщо нас виявить інший контрабандист, цю дорогу, схоже, часто використовують, тож монстри не будуть атакувати їх. Хоча це й не має для нас значення.

- Ня!

І тут раптом дівчинка з котячими вушками голосно нявкнула. Ня, ня, ня, ня, її голос луною відгукнувся в темряві.

- Що сталося?

За ідеєю було не так багато шуму, якщо подумати, це я прислухався.

- Ня-а-а! У цій будівлі не було собаки?!

Дівчинка-кішка вчепилася в ногу Руджерда. Весь її відчай відбивався на обличчі.

- Був.

- Чому ви не врятували її, ня?!

Якщо подумати і справді була. То це був собака, так? Його міцно утримували.

- Спершу ви, хлопці.

Засуджувальні погляди зібралися на Руджерді. Гей-гей. Ми ж щойно врятували вас, хлопці, немає причин так дивитися.

- Я просто скажу це, але тим хто захотів врятувати вас був він.

- Ми... ми вдячні за це, ня. Однак...

- Якщо ви вдячні, то, прошу, проявіть більше вдячності.

Після сказаного кожен опустив голову. Добре. Їм слід бути більш вдячними.

- Тоді я зараз повернуся і врятую її. Руджерде, продовжуй вести їх до міста.

- Зрозумів, куди краще їх відвести?

- Поки що просто почекайте біля входу в місто.

Сказавши це, я повернув назад.

Куди ж нам відвести їх, га? Хмм. Складне питання.

Ми не повинні допустити, щоб хтось дізнався, що Руджерда доправили контрабандним шляхом, так само як не дати організації контрабандистів дізнатися, що Руджерд живий, а також маємо відшукати спосіб повернути дітей до їхніх батьків.

Наприклад, як щодо того, щоб повісити завдання в Гільдії Шукачів Пригод «Ми відшукали кількох дітей і шукаємо їхніх батьків». Було б чудово, якби могли просто ставити дітей під опіку гільдії.

Але це не надто добре. Якщо ми розмістимо такий запит, організація контрабандистів обов'язково це помітить. Зрештою, коли розміщуєш завдання в гільдії, у ньому завжди вказується ім'я того, хто запропонував цю роботу. Якщо використати цей слід, зрештою вони усвідомлять, що ми просто використовували організацію контрабандистів.

Як щодо того, щоб, залишивши дітей під чиєюсь охороною, швидко покинути місто? Ні, вислухавши наші пояснення, вони швидко зв'яжуть нас із Руджердом. І організація контрабандистів нас вирахує. До того ж кажуть, скоро сезон дощів. Навіть якщо ми покинемо місто, нам просто нікуди буде йти.

А може просто розібратися з цим гадючим гніздом? Ми можемо закінчити повним знищенням контрабандистів. Ні, адже ми навіть не знаємо розмірів організації, що протистоїть.

І в першу чергу, існує можливість помилки, і нас самих приймуть за викрадачів.

Хммм. Схоже, ми злегка... Можливо, ми трохи поквапилися.

Може просто звалити провину на когось іншого? Так. Схоже це найкращий варіант. Якщо я напишу що-небудь на кшталт «Тут була Велика Імператриця Демонів Кішіріка!» де-небудь на стіні, вони можуть несподівано в це повірити.

Зрештою Кішіріка ж сама запропонувала покластися на неї в разі чого.

- Ох...

Я підійшов до будівлі. Врешті-решт я так і не зміг розібратися в думках. Що ж мені з цим робити?

Частина 3

Я рушив до кімнати, де бачив те магічне коло.

Варто було мені увійти в кімнату, як пес смерив мене підозрілим поглядом. Навіть хвостом не смикнув і не загавкав. Він був повністю виснажений.

- І точно, собака.

Тією істотою, що була скута в центрі магічного кола, виявилося цуценя. Я зрозумів що це цуценя з одного погляду, але розмір був значно більшим. Принаймні два метри. Цікаво, чому всі кішки і собаки в цьому світі такі здорові.

Коли я вперше побачив його, я подумав, що він білий, але здається він радше сріблястий. Ймовірно через світло, здавалося, він сяє. Срібний мамешиба* великого, дуже великого розміру. Досить витончений і з розумною мордочкою.

- Зараз я тебе врятую... Оу?!

Магічне коло в темниці злегка спалахнуло і відштовхнуло мене. Не просто відштовхнуло. Як би сказати, відчуття, ніби воно безпосередньо стимулює відчуття болю.

Схоже це магічне коло є свого роду бар'єром. Якщо вже говорити про бар'єри, то це варіант магії зцілення. Хоча я все одно не розумію в чому тут суть.

- Хмм...

Просто зараз я кружляю навколо магічного кола, розглядаючи його. Магічне коло злегка освітлює кімнату, випускаючи блідо-блакитний колір. Раз вже воно сяє, значить підживлюється звідкись магічною силою. Якщо я видалю джерело цієї сили, тоді коло зникне. Це те, чого мене навчила Роксі. Типовий спосіб дії для знешкодження подібних магічних пасток.

Якщо вже ми заговорили про джерело, що підтримує магічну силу, то це має бути магічний кристал. Однак я не бачу тут нічого схожого. Ні, ймовірно я просто не можу знайти. Він має бути захований десь. Імовірно під землею.

Витягнути магічний кристал з-під поверхні за допомогою магії землі, так? Якщо я силою знищу магічне коло, то навіть не знаю, що може трапитися. Цікаво чи є якийсь спосіб прибрати його акуратно?

Хмм, почекайте секунду. Почекайте-почекайте... Давайте думати простіше.

Насамперед, як вони збиралися потім витягти собаку з магічного кола? Судячи з трупів, серед них не було жодного мага.

Тож має бути простий метод прибрати його, з яким впорається навіть аматор. Подумай про це. Спершу, розташування магічного кристала. Я б розмістив його під землею. Однак якщо він там, то вони просто не змогли б витягти його. Місце звідки його можна витягти? Місце де можна розмістити джерело підтримки магії?

- Хмм, якщо не знизу, тоді зверху, я вважаю?

Я піднявся на другий поверх будинку. Кімната прямо над тим магічним колом.

Там було маленьке магічне коло і встановлено щось на зразок факела з дерева. У центрі факела щось було, підозрюю магічний кристал.

Дуже добре. Відшукати його всього після однієї спроби - велика удача. Я постарався обережно прибрати факел. І магічне коло на підлозі тут же зникло.

Потім я спустився вниз. Цього магічного кола теж більше не було. Гаразд, добре.

- Ву...!

Варто було мені підійти ближче до пса, як він прогарчав і набув загрозливого вигляду. Ще в минулому тварини ніколи мене не любили. Усе як завжди.

Потім я акуратно обстежив стан цуценяти. Був повний сили рик, але схоже в самому його тілі вже не залишилося сил. Він справляв враження смертельної втоми. Цікаво, це від голоду?

Ні, цей ланцюг виглядає підозріло. Якщо подивитись на ньому щось вирізано.

Але зараз мені треба спробувати прибрати його. Ні, а якщо це небезпечно? Ці ланцюги стримують силу собаки, варто мені видалити їх і він може раптово напасти. Усе нормально, якщо відбудуся тільки укусом, я все ще можу зцілювати, але все-таки.

- Як би зробити це і не бути покусаним?

Нарешті я вирішив поговорити з ним. Коли я запитав, чи розуміє воно мої слова, цуценя нахилило голову, вимовивши «Ву?». Хмм.

- Якщо не будеш кусатися, я зможу зняти цей ланцюг і повернути тебе твоєму господареві, що скажеш?

Коли я вимовив це мовою звіробога, пес перестав гарчати і покірно ліг на землю. Здається, він розуміє слова. Інший світ це досить зручно.

Зараз якраз ріжу ланцюг за допомогою магії. Я відчув як сила повернулася в тіло собаки. Здається, він уже збирався схопитися і втекти, але я зупинив його.

- Стій, стій, залишився ще нашийник.

Після чого пес подивився на мене і знову слухняно ліг. Я постараюся з усіх сил, щоб зняти нашийник. Не можу знайти отвір для ключа. А без цього як мені відкрити його?

Дивно, як взагалі вони це знімають? Чи він не розрахований на те, щоб його знімали?

Але всупереч усім імовірностям мені якось вдалося знайти, де він з'єднується. Схоже, це тип, з яким потрібно поводитися дуже акуратно, інакше нічого не вийде.

- Я майже зняв його, тож не ворушись.

Акуратно використовуючи магію землі, я заповнив усі щілини, щоб силою відчинити його, і відімкнув замок. Видавши звук «бінг» нашийник розімкнувся.

- Добре.

Цуценя потрясло шиєю.

- Вов!

- Йой.

Пес поклав лапи мені на плечі, навалившись усією вагою. Я тут же незграбно впав. А моє обличчя почали вилизувати.

Ахх, неслухняна собачка, мені й так є з ким цілуватися!

Я було спробував зрушити геть цю велику кулю срібного хутра, але вона така напрочуд важка, і така м'яка і пухнаста. М'який і пухнастий.

Це нормально. Важко. Мої груди майже розчавлені. Схоже важкувато буде його зрушити.

Я не можу боротися з цим облизуванням, тож просто здався. Я вирішив насолоджуватися відчуттям цього хутра, поки пес сам не вгамується.

Так, він пухнастий. Якщо спробувати відобразити це в сучасних і молодіжних термінах, то це буде мофумофу*.

Такі м'які... Ви використовуєте якийсь особливий пом'якшувальний шампунь? Ееее? Я нічим таким не користуюся.

Частина 4

- Ти, виродку, що ти робиш зі Священним Звіром!

- А?

Варто було мені тільки почати насолоджуватися, як раптово я почув крик, що пролунав. Я подумав, що хтось із контрабандистів вижив, тож озирнувся, хоча досі лежав унизу.

Шоколадна шкіра, звірині вушка і, схожий на тигровий, хвіст.

Гіслен...? Ні. Дуже схоже на неї, але відрізняється. М'язи й волосся ті ж самі, але трохи відрізняється. Найголовніша частина відрізняється.

Груди. Немає грудей. Це чоловік.

Чоловік притиснув руки до рота. Напружена поза. Ах, це погано. Він збирається щось влаштувати. Якщо я не втечу...

Однак я не можу зрушити з місця.

- Песику, злізь. Так я не зможу втекти!

Пес зліз. Я схопився в паніці. Використовуємо передбачення. З'явилося бачення.

«Чоловік притискає руки до рота»

Він нічого не збирається робити? Варто було мені подумати про це, як чоловік випустив крик.

- Уооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо!

Нестерпно голосно. У кілька разів голосніше за крики Еріс. Я відчув усю цю важкість. Мої барабанні перетинки завібрували. Мозок здригнувся.

Перш ніж я усвідомив це, я впав на землю.

Я не можу встати. Це погано. Мені потрібно підлікуватися. Я не можу зрушити руки. Що це, якась магія?

Небезпека, небезпека, небезпека, небезпека, небезпека. Мене вб'ють. Я не можу використовувати магію. Мені потрібно зосередити магічну силу, але я не можу.

Чоловік підняв мене на рівень своїх грудей. Вдивившись у моє обличчя, чоловік підняв брови і розслабився.

- Хммм? Ще дитина, буде не надто правильно вбивати її.

Ах, схоже я врятований. Я відчуваю полегшення. Слава богу, я виглядаю як дитина.

- Г'єсе, що відбувається?

З'явився ще один чоловік. Як я й очікував, теж дуже схожий на Гіслена, тільки з сивим волоссям. Це старий.

- Батьку, я вирубив одного з контрабандистів.

- Контрабандиста? Хіба це не дитина?

- Однак він напав на Священного Звіра.

- Мммм.

- Він гладив і обіймав Священного звіра з непристойною посмішкою. Можливо, його вік просто не відповідає його вигляду.

В-ви помиляєтеся. Мені 11 років. Я абсолютно точно не маю розуму 45-річного чоловіка!

- Вов!

Собака випустила виття. Чоловік на ім'я Г'єс пустився на коліна поруч із псом.

- Прошу прийміть мої вибачення Священний звіре. Зазвичай ми тут же поспішили б вам на допомогу, але в нас виникла невелика проблема, через яку ми запізнилися.

- Вав!

- Не може бути, щоб тіла Священного звіра торкнулися руки цієї людини...

-Вав!

- А? Ви не заперечуєте? Як терпимо...

Цікаво як вони розуміють одне одного. Як на мене так це звучить як просте Вав-вав.

- Г'єсе, тут залишився запах Тони та інших на першому поверсі. Не може бути жодної помилки, вони були тут, - заявив старий.

Цікаво хто це, Тона. Судячи з їхньої розмови, думаю, має бути хтось із тих дітей звіриної раси.

- Беремо цього хлопчиська, повертаємося в село. Послухаємо, що він скаже.

- Ми не можемо витрачати на це час. Завтра відходить останній корабель.

Г'єс заскреготів зубами.

- У нас немає іншого вибору, окрім як здатися. Нам і так пощастило, що ми принаймні змогли врятувати Священного звіра.

- Що нам робити з цим хлопцем?

- Бери його і повертаємося в село. Він може що-небудь знати.

Г'єс кивнув і, знявши мотузку з пояса, зв'язав мені руки за спиною. А потім звалив на плече. За спиною Г'єса я міг бачити пса. Він подивився на мене стривоженим поглядом.

Усе добре. Не хвилюйся.

Схоже ці хлопці не контрабандисти. Вони прийшли, щоб врятувати дітей. Тому, якщо я все розповім, вони зрозуміють. Мені просто потрібно почекати до тих пір поки вони будуть готові слухати.

- Му...

Вийшовши назовні, старий почав нюхати повітря.

- Тут запах.

- Ви можете відчувати? Запах крові такий густий, тож я не можу...

- Дуже слабо. Це запах Тони та інших. І з ними ще одна людина, з демонічної раси.

Почувши про запах, Г'єс тут же суворо насупився.

- Цей демон прийшов сюди і викрав Тону та інших?

- Ну, він міг несподівано врятувати їх.

- Не може такого бути.

Схоже так чи інакше вони напали на слід Руджерда.

- Г'єсе, я піду на запах. Бери дитину і Священного Звіра і повертайся в село.

- Ні, я теж піду.

- У тебе надто гаряча вдача. Що стосується цієї дитини, є ймовірність, що вона може не бути контрабандистом.

Як і очікувалося від такого поважного старця, він думає зовсім інакше. Все вірно. Я не контрабандист. Прошу вислухайте мене.

- Навіть якщо так, той факт, що він мацав Священного Звіра своїми брудними руками, не підлягає сумніву. Я можу відчувати запал сексуального збудження типовий для людської раси від цього хлопчика. Це неймовірно, відчувати сексуальне збудження до Священного Звіра.

Пугяя! Ти помиляєшся! Не було в мене жодної пожадливості до собаки! Хіба що до оголених і безпорадних юних дівчаток...? Ні, це все одно небезпечно!

- У такому разі киньте його в темницю. Тільки не чіпайте поки я не повернуся.

- Так!

Старий кивнув і втік у темний ліс. Побачивши, що той пішов, Г'єс сказав мені всього одну фразу.

- Хммм, ти дивом залишився живий.

Так вже й справді.

- А тепер, Священний звіре. Ми трохи пробіжимося, я думаю, ви втомилися, але...

- Вав!

- Чудово!

І мене понесли вглиб лісу на плечі Г'єса.

Частина 5

-З точки зору Руджерда--

Ми зупинилися неподалік від міста, Але Рудеус досі не повернувся.

Не може ж бути, що він загубився, чи може? Ні, в такому разі він просто запустив би магію в небо.

Тоді це означає, що в нього якісь неприємності. Я знищив усіх людей у тій будівлі. Однак, якщо звідкись з іншого місця підійшли ще люди, вони могли зіткнутися один з одним.

Чи варто мені повернутися і перевірити?

Ні, Рудеус не дитина. Навіть якщо там з'явилися вороги, він має бути в змозі з ними впоратися так чи інакше. Оскільки він ще молодий, місцями він доволі наївний, але не настільки наївний, щоб надто розслабитися перед ворогами.

Зараз Еріс немає поблизу. Якщо Рудеус всерйоз скористається магією він нікому не програє. Проблема в тому, що він не хоче нікого вбивати. Якщо він буде так ускладнювати прості завдання, ймовірність того, що його вб'ють, буде висока.

Не варто так хвилюватися про Рудеуса... Однак у мене проблеми. Якщо я візьму цих дітей і відведу в місто, таке відчуття, що нічим хорошим це не закінчиться.

Подібне вже траплялося кілька разів. Рятував дітей від работорговців, приводив їх у місто, а вони помилково вирішували, що це я їх викрав.

Зараз моє волосся поголене, а моє третє око заховане. Однак я поганий оратор. Якщо стражники почнуть мене розпитувати, не впевнений що зможу добре все пояснити.

Якщо просто залишити їх у місті як зазвичай, хто-небудь із городян цим займеться. Ні, якщо я зроблю так, не знаю що скаже на це Рудеус.

- Ня, старший брате, вибач за минулий раз, ня.

Поки я переживав, одна з юних дівчаток підійшла і ляснула по нозі. Інші діти теж виглядають так, ніби вибачаються. Просто бачачи таке, я відчуваю себе врятованим.

- Нічого страшного.

У будь-якому разі минула вже сила-силенна часу відтоді, як я востаннє говорив мовою звіробога. Цікаво навіть коли це було. Я вивчив її під час кампанії Лапласа, і не пригадую щоб багато нею користувався.

- Священний Звір символ нашого клану зрештою. Ми просто не можемо собі дозволити залишити його в такому місці, ня.

- Зрозуміло. Хоча я й не знав про це все одно вибачте мене.

Почувши таке дівчинка злегка розсміялася і посміхнулася. Усе-таки так приємно, коли діти тебе не бояться.

- Му...

І в цей момент, моє «око» відчуло присутність чогось, що швидко наближається.

Досить сильне і стрімке відчуття. Воно йшло з боку тієї будівлі. Один з їхніх союзників? Він досить досвідчений. Не може бути, Рудеус зазнав поразки?

- Стійте позаду.

Я сказав дітям стати позаду, приготував тризуб і виставив уперед. Хто атакує першим - виграє. Я прикінчу його одним ударом.

Я думав так, але він зупинився за межами моєї досяжності. Чоловік зі звіриної раси. Він тримав меч, що просто сочився смертю. Побачивши таке я ще більше насторожився і приготувався до атаки. Він може бути старим, але я відчуваю силу і гідність, що виходять від нього. Воїн.

Однак, якщо він один із союзників тих хлопців, я вб'ю його. Кожен, хто дозволяє такі речі, тим більше щодо дітей своєї раси, я не можу вважати таких воїнами.

- Ах, дідусю, ня! - закричала дівчинка кішка і кинулася до старого воїна.

- Тоно! З тобою все гаразд!

Старий воїн спіймав дівчинку, яка просто стрибнула на нього, обличчя його виражало полегшення.

Побачивши таке я опустив тризуб. Схоже цей воїн прийшов врятувати викрадених дітей. Мені шкода, що я підозрював його як когось, кого неможливо визнати справжнім воїном. Він явно горда людина.

Дівчинка з собачими вушками теж виявилася з ним знайома і просилася слідом.

- Терусена теж у порядку, так? Це чудово.

- Та людина там, врятувала нас.

Літній воїн опустив меч і кивнув мені. Однак усе одно тримався насторожі. Звісно.

- Схоже, ти врятував мою онуку.

- Так.

- Як твоє ім'я?

- Руджерд...

Супардія. Я вважав за краще зам'яти цю частину. Якщо вони дізнаються, що я з раси супардів, то відразу насторожаться.

- Руджерд, так? Я Густав Дедорудія. Я неодмінно відплачу за цю послугу. Але для початку нам варто повернути дітей їхнім батькам.

- Так.

- Однак це небезпечно для дітей пересуватися вночі. Тож поки що я б хотів вислухати історію у всіх деталях.

Після того як воїн сказав це, ми неспішно рушили до міста.

- Зачекайте.

- Щось не так?

- Ви заходили в будинок?

- Хмммммм. Мені навіть погано стало, там усе було залито кров'ю.

- Там нікого не було?

- Один ще залишався. Схоже, чоловік, що прикидався хлопчиськом. Я чув він мацав Священного Звіра з хтивою посмішкою.

Я одразу зрозумів, що це Рудеус. Такого роду посмішка і справді іноді у нього з'являється.

- Він один із моїх супутників.

- Як таке можливо?

- Ви ж не вбили його?

Навіть якщо це було всього лише непорозуміння. Якщо вони вбили Рудеуса, то я помщуся. Хоча перед цим я хотів би переконатися, що діти повернулися до своїх батьків. І Еріс теж. Правильно. Адже Еріс опиниться сама. Я хвилююся.

- Я взяв його в полон, щоб він розповів нам про місцезнаходження своїх союзників. Я негайно звільню його.

Рудеусе, ти все-таки розслабився, так? Цей хлопець завжди такий наївний. Він завжди готовий до неприємностей, але...

Ні, немає сенсу говорити це. Мені немає сенсу це говорити. Що стосується готовності, то це я на останньому місці.

Цього разу я навіть мав намір закрити очі на всі злочини, але не зміг цього витримати. Я не міг більше це витримувати, коли цих дітей так мучили. Причина, через яку Рудеуса схопили тільки в моєму егоїзмі.

Чи повинні ми швидше врятувати його? Ні.

- Рудеус воїн. Ми можемо не поспішати, якщо вже він не загинув. Спершу нам варто подбати про дітей.

Звіролюди не використовують тортури як людська раса. Максимум вони роздягнуть його догола і кинуть у в'язницю. Рудеус не та людина, яка буде переживати, що його побачать голим. Буквально днями він сказав: «Усе гаразд, якщо ти не будеш зупиняти Еріс від підглядання за моїм купанням». Деяких речей я просто не розумію. Упевнений він може таке витримати.

Крім того, є питання про Еріс. Рудеус часто просив мене захистити Еріс. Більше ніж про себе він хвилюватиметься про неї. У такому разі спершу варто переконатися, що Еріс у безпеці.

Рудеусу доведеться ще трохи потерпіти.

- Я не можу розкрити свою особистість з низки причин. Тож хочу, щоб ви самі подбали про повернення цих дітей до їхніх батьків.

- Хмммммм... Я розумію.

Густав кивнув і ми продовжили шлях до міста.

↑ Приб. пер. японська богиня милосердя.

↑ Приб. пер. Літературний аналог Шамбали.

↑ Приб. пер. абревіатура, вочевидь, співзвучна слову «oppai» - груди японською.

↑ Приб. пер. А трупи вбитих твоїм напарником людей спалювати це нормально, так?

↑ Приб. пер. Черговий прояв японського божевілля... Боби (горіхи, горох та інше в тому ж дусі) з собачими мордочками, які несуть єресь, що псує апетит тим, хто їх їсть. Ні більше ні менше. Як зрозуміло зі сказаного, популярні в Японії. І не тільки...

↑ Приб. пер. Mofumofu - термін для чогось настільки м'якого, що в нього так і хочеться заритися.

 

P.S.

Якщо хочете допомогти у розвитку перекладацької роботи, можете зробити донат за реквізитами нижче

Монобанк 5375411506298475

ПриватБанк 5457082274610455

Патреон patreon.com/Kellar126