Рам відмовляється від флірту

— Серйозно, з пані Емілією стільки мороки.

Дивлячись на натовп, що проходив повз неї, молода дівчина приклала руку до чола. Попри такий втомлений вираз обличчя та бурчання, вона зазвичай мала чарівне личко. У неї були гострі риси обличчя, а ліве око ховалося за коротким волоссям персико-рожевого кольору. В більшості випадків вона справила б враження красивої дівчини, але краще сказати, що панянка випромінювала силу, попри свою миловидність.

Вираз її обличчя залишався розслабленим і холодним, єдине видиме око не видало ані найменшого натяку на емоції.

Серед галасливого натовпу дівчина озиралася і зітхнула, не побачивши жодних ознак своєї цілі. Однак її погляд залишався рішучим. У неї була бліда шкіра та мініатюрна фігура, як у танцівниці. Оні* була схожа на миле маленьке звірятко, але набагато більших розмірів. Вона ходила вулицями столиці Луґуніки, одягнена в уніформу покоївки, яка сама по собі привертала увагу.

Хоча форма була обрана відповідно до інтересів її господаря, дівчина не заперечувала проти такого вбрання. Дизайн привертав багато цікавих поглядів перехожих, але вона вже звикла до них.

— Вона сказала почекати тут трохи. Як же це дратує.

Вона не змогла знайти "господиню" свого власного господаря, і незадоволено знизала плечима...

Рожевоволосу дівчину звали Рам. Без прізвища, просто Рам.

Вона працювала служницею вельможі Драконового Королівства, Розвааля L Мезерса, і цього дня приїхала до столиці.

Як столиця Королівства Луґуніки, місто найжвавіше в країні. Рам неодноразово бувала тут і добре знайома з місцевістю, бо виконувала доручення свого господаря. Рам особливо не цікавилась столицею, але...

— Це завжди Емілія. Він з самого початку казав, що Рам її загубить.

Зробивши невелике судження про характер цілі, Рам, яка все ще ходила туди-сюди, продовжила пошуки.

Якщо ви не шукаєте когось, як дурень, на такій великій території, оскільки розлучилися з людиною менш ніж на 15 хвилин, доречніше судити про те, чи не відійшла ця персона досить далеко від початкової локації. Однак, якщо ви одразу повернули туди, куди треба, це буде великим везінням. Якщо ж ви вибрали неправильний шлях, то знайти її буде дуже складно. Якщо вона сама не прийде, то шляху назад вже не буде.

— Навіть якщо доручити щось таке просте, як відправлення листа, вона загубиться. Рам мусить звинувачувати в усьому цікавість пані Емілії. Її недооцінили, Рам не помиляється.

Рам оцінювала свою теперішню господарку, яку ніде не було видно, і результатом цього є нинішня ситуація.

Попри абсурдність подій, що відбувались, дівчина, безумовно, була ними незадоволена.

— Якби ж то вона вибрала місце для зустрічі. Недобре. Навіть з моїм Ясновидінням, Рам не може впоратися з такою кількістю людей......

— Гей, гей! Ти, що в уніформі покоївки!

— …Тому доведеться запитувати особисто. Яка морока.

— Гей, гей, гей! Не ігноруй мене так недбало! Сюди! Поглянь на мене!

Почувши настирливий голос, який кричав від самого початку, людина почала лаяти невігластво Рам, коли та пішла геть. Коли дівчина повернулася обличчям до того, хто говорив, вираз її обличчя різко змінився.

— Гей, що це за погляд огиди з глибини душі? Панночко, тобі сумно?

— Той, хто не тільки одягнений у підозрілий одяг, але навіть розмовляє так, що люди не здатні розібрати, завжди отримуватиме такий погляд.

Хоча під час першої зустрічі з людиною Рам завжди була суворою, цього разу ніхто не став би критикувати її ставлення.

Все тому, що особа, яка стояла перед нею, дійсно знаходилася за межами здорового глузду.

Його голова була повністю закрита темним кутастим шоломом. Хоча макітру свою він прикрив, нижче шиї був одягнений, як сільський житель, в одежу з дешевих і простих матеріалів. На ногах мав взуття, що складалося зі солом'яних мотузок. Чи може він стати ще підозрілішим?

— Право та порядок королівської столиці також почали занепадати. Настав час викликати варту. Будь ласка, зачекайте хвилинку.

— Якщо вважаєш мене збоченим старим, то мала б більше дбати про власну безпеку, чи не так!? Який сенс незворушно чекати на місці!?

У відчаї суворий на вигляд чоловік, реагуючи на різке звернення Рам, зупинився. Він стояв і голосно говорив до дівчини, яка гостро дивилася прямо на нього.

— Це не зовсім дружній погляд. Будь ласка, зачекай хвилинку, я просто шукаю декого, і хотів би дізнатися, де вона може бути.

— Який збіг, я також дуже зайнята, намагаючись знайти декого. Що ж, можете продовжувати пошуки.

— Занадто холодно як для тієї, хто носить одяг покоївки, що символізує служіння, хіба ні!?

Коли чоловік простягав руку, щоб зупинити дівчину, Рам, яка відійшла убік, щоб не зачепити співрозмовника, раптом помітила, що у того не було лівої руки.

— О, зупинилася зі співчуття? Байдуже, відтоді, як я втратив руку, моє життя бачило і вистраждало чимало дивовижних подій! Я покладаюся на тепло та співчуття інших, щоб жити і виживати. Я досить нещасний, чи не так?

— Якщо вам не вистачає рук, просто попросіть кота*. Якщо у вас достатньо ніг, будь ласка, знайдіть його самостійно. Ось і все.

— Чи не занадто суворо?

Коли Рам подивилася перед собою на чоловіка в шоломі, її обличчя почало втрачати гнівний вираз. Той в паніці замахав правою рукою.

— Зачекай, зачекай! Я просто хочу знайти її! Можу я запитати, чи не бачила ти молоду дівчину з помаранчевим волоссям, на вигляд майже того ж віку, що й ти, але з дуже великими цицьками?

— Я ніколи такої не бачила. Окрім того, що я вже зробила, щоб прогнати тебе геть, цього разу буде послання від мого серця.

— Дуже переконливе зізнання!! Не може бути… Скажи, будь ласка, кого ти шукаєш?

— Я не відповіла, бо не маю наміру відповідати.

— Це не що інше, як холодне ставлення. Ми обоє просто шукаємо людей!

— Немає ніяких "ми". Це безглуздо.

Рам була не зовсім впевнена, але через невдоволення, яке викликав чоловік, вона відмовилася від його допомоги. Хоча дівчина не сумнівалася, що невдоволення було, реальною причиною відмови була зовсім інша проблема.

Побачивши мовчазну Рам, чоловік став сумним і пригніченим.

— А… так, я зрозумів, зупинюся на цьому. Жодного з нас це нікуди не приведе.

— Я з самого початку знала, що це безглуздо, але ви все одно витратили мій час. Що збираєтеся робити, коли я піду…? О так, нічого. Я все одно не мала ніяких очікувань від цієї розмови.

— Мені прикро, що потурбував тебе!

Поглянувши на чоловіка, який кричав їй услід, Рам випустила зітхання в його бік і пішла геть. Вона більше нічого не зауважила і не попрощалася. Це абсолютно огидно. Потім вона почула позаду себе...

— Ну що ж, бувай, Рам.

Він сказав це невинно, коли вона йшла, і Рам зупинилася, почувши ці слова. Однак чоловіка в шоломі вже й слід охолов.

— А Рам коли-небудь згадувала її ім'я? — пробурмотіла про себе дівчина, проводячи рукою по рожевому волоссю.

Пошуки Рам досі не просунулися, бо чоловік у шоломі забрав надто багато її часу.

— Гей! Буде краще, якщо будеш мовчати! Завдаси нам клопоту, і це добре не скінчиться.

— Чи не надто непомітно ти ходиш по жвавих вулицях у такому гарному вбранні?

— Ми не в тому настрої, щоб проявляти терпіння, чи не так? Може, варто діяти жорсткіше?

Рам з розчаруванням дивилася на трьох гімнюків.

Троє бандитів, один високий, один м'язистий і один низький, з'явилися з нізвідки і почали погрожувати Рам.

— Схоже, безпека в столиці нічим не краща, ніж у дикій місцевості.

— Га? В дикій? А ти звідки?  Не схоже, що ти зі столиці.

— Я маю на увазі, що ви нічим не відрізняєтесь від диких тварин, які проводять дні в пошуках їжі і поводяться так по-варварськи.

Слухаючи їхню ідіотську балаканину, Рам з огидою глянула на чоловіків, які в ту ж мить подивилися один на одного, а потім розсміялися.

— Агов, зачекай! Не жартуй з нами!

Не в змозі прочитати ставлення дівчини, високий бандит витягнув два ножі й направив їх на Рам.

— Не сміши мене! Ти не зможеш втекти, якщо не приведеш з собою Святого Меча, ти в біді!

— О, гадаю, її везінню настав кінець.

— Ха-ха, навіть якщо нам доведеться битися, перемога буде за нами.

Залякування, лайка і продовження словами ненависті. Рам насупилася, почувши це, а потім вперше здалося, що вона випустила безпорадне зітхання.

— Гей, не рухайся, пані...

— Рам все ще намагається проявити терпіння, тому що це важливе завдання, яке дав Лорд Розвааль. ......Але зараз, я вже на межі своїх можливостей.

Рам роздратовано шепотіла ці слова і тягнулася до маленької палички під сукнею. Вона спрямувала її в небо, і світло почало сяяти, магічна сила увірвалася в атмосферу, створюючи сильний вітер навколо неї.

— Агов! Не роби дурниць… Уах!

Чоловіка з ножами від удару відкинуло до стіни і засипало уламками. Побачивши, що кремезний бандит намагається втекти, а його товариш, що залишився, застиг на місці, Рам відреагувала ще до того, як утікач встиг помітити.

— А-а-а-ай!

Бугай замахав руками, намагаючись вибити їй паличку з руки, але в ту ж мить його підкинуло в небо. Удар спиною об землю супроводжувався криком, перш ніж нарешті він знепритомнів на землі...

А потім...

— Хочеш ще щось сказати Рам?

— Зачекай... Зачекай... Вибач.

— Ти правильно робиш, що просиш вибачення. Але Рам тобі не пробачить.

Карлик нервово посміхнувся, перш ніж безжальна Рам запустила його в небо.

Рам викинула трьох бандитів у провулок, наче сміття, а потім поплескала себе по спідниці, дивлячись на небо, що темніло.

— Сонце вже повністю сіло...... Ціль вже мала б повернутися до особняка.

Умови, в яких Рам має знайти свою мішень, стали ще більш несприятливими. Якщо її швидко не знайти, ситуація стане дуже поганою. Дивлячись на місячне світло, Рам раптом помітила.

— Світло...

Дівчина подивилася на зоряне нічне небо столиці і помітила хвилі полярного сяйва.

Хвилі проносилися навколо, і Рам, керуючись сильним почуттям інтуїції, без вагань кинулася до джерела полярного сяйва. Людина, яку вона шукала, буде саме там. Вона не знає чому, але Рам у цьому впевнена.

— Рам вже почала думати, що нарешті настав кінець її неприємностям… Рам і справді проблемна людина.

Вона бігла до найнижчого району столиці — нетрів, до найглибшої їхньої точки.

Діставшись туди, Рам побачила перед собою свою ціль, яка тримала за руку хлопчика-підлітка. Вона зрозуміла, що він потрапить в особняк господаря разом з її мішенню.

Але це вже інша історія...