Ми якраз зайшли трохи глибше в ліс і почали досліджувати гору, коли побачили напівлюдину зі свинячим обличчям. Він ішов горами з киркою на плечі. У нього була коричнева шкіра і помітно випирав живіт, але за м'язами, прихованими під шаром жиру, я зрозумів, що він певною мірою тренувався.
До речі, одягнений він був трохи краще за гоблінів бо прикривав і верхню, і нижню частину тіла. Це мене трохи дратувало. Стартовим одягом гобліна була жалюгідна пов’язка на стегнах. Його видатний піструн був надто великий для куцих штанів і трохи випирав з-під одягу.
Ймовірно, ми знайшли 【Орка】, не менш відомого монстра, ніж гобліни. Але, на відміну від низькорослих гоблінів, які виглядають наче діти молодших класів, він мав десь 170 сантиметрів зросту… або навіть більше. З огляду на мою нинішню статуру, різниця у 40–50 см здавалася величезною!
Поспостерігавши за орком певний час, я вирішив, що ми можемо перемогти його навіть у лобовій атаці. Проблема була в кількості. Орки сильніші й фізично значно розвиненіші за гоблінів. І хоча я можу битися з одним сам на сам, у випадку кількох супротивників я не зможу допомогти ні Ґобукічі, ні Ґобумі. Якщо ворогів буде забагато, я навіть боюся уявити, чим усе закінчиться. Можливо, ми просто не встигнемо втекти.
Але поспостерігавши ще трохи, ми зрозуміли, що цей орк бродив тут сам, як палець. На всякий випадок я використав 【Термографію】, щоб перевірити місцевість. З цим треба бути обережним, очі стають чутливими і якщо глянути на сонце, зір тимчасово зникає. Посеред дня це дуже незручно, тому я додатково застосував 【Ехолокацію】, обережно перевіряючи все навколо. Врешті-решт я переконався, що поблизу немає інших орків. Тож ми наважилися на стрімку атаку.
Спершу ми підкралися, ховаючись у густих кущах. Ґобумі використала свою пращу, щоб кинути просочений отрутою камінь оркові просто в око. Її талант до стрілецької зброї стрімко розвивається. Камінь влучив точно в ціль, вибив око і почав отруювати його тіло.
Якщо використати достатньо сильну швидкодіючу отруту, здатну миттєво вбити навіть орка, вона буде важкою для використання. Та й загалом, з моїм нинішнім рівнем навички 【Отрута】 я ще не можу створювати щось настільки потужне. Але оскільки орк відчув гострий біль і втратив око, йому не вдалося зберегти самовладання.
Ґобукічі вдало вибрав момент і щосили вдарив орка булавою по коліну. Пролунав глухий звук, а коліно вигнулося під неприродним кутом. Орк заверещав і почав качатися по землі, а його потворна пика стала ще бридкішою.
Оскільки Ґобукічі від початку думав лише м’язами, нехтуючи розумом і тактикою, його тіло повністю зосереджене на атаці та захисті. Тепер він здатен ламати оркам кістки. Ґобукічі… цей малий перевершує мої очікування. Хоч він і дурень. Але це комплімент.
Я посилив ноги через 【Розгін】, стрибнув оркові на спину і притиснув його до землі. Не гаючи часу, я витягнув з-за спини два кролячі роги й встромив їх в орка. Він вдихнув повітря, намагаючись закричати.
Не встиг я хоч щось сказати, як Ґобукічі опустив йому на голову палицю. Може, череп і не тріснув, але звук був неприємний. Потім він знову й знову бив орка закривавленою палицею по голові.
Зрештою орк так і не зміг закричати. Я ж, після першого удару, почав провертати роги, розриваючи йому нутрощі, одночасно випускаючи м’язово-розслаблюючу отруту. Потім, вийнявши роги, я штрикав ними доти, поки орк не загинув.
Так ми успішно вполювали нашого першого орка. Звісно ж, ми його з’їли. Ґобумі дістались руки й ліва нога, Ґобукічі — усе нижче пояса, а мені — решта. На смак це було… ну, як свинина. А точніше — дуже якісна свинина. Скажу прямо: орки смачні. Це справді смачна свинина!
Здобуто здібність 【Лібідо】.
Здобуто здібність 【Мова орків】.
Здобуто здібність 【Аналіз】.
Ось що я отримав. Було приємно здобути 【Мову орків】 та 【Аналіз】, а от 【Лібідо】… хоч вона й дозволяє проявити себе з кращого боку, потрібно вибирати час і партнера для її використання, тому поки що я її ігнорую.
Завдяки 【Мові орків】 тепер я можу з ними розмовляти. Якщо така здібність існує, значить, повинна бути і 【Мова людей】. Мені така точно потрібна.
【Аналіз】 дозволяє зрозуміти властивості об’єкта, який я досліджую. Наразі це обмежується предметами і залежить від рівня навички. Коли я перевірив найближчий фрукт, здивувався, що здібність показала, чи він отруйний. Так, це справді корисна річ. Мені пощастило, що я зміг з’їсти орка з такою здібністю. Але чому він її мав? Загадка!
О, до речі, ми забрали кирку. Можливо, у майбутньому вона нам знадобиться. Після цього ми, як завжди, полювали на нічних гадюк, броньованих єнотів і рогатих кролів. Коли сонце почало сідати, ми повернулися до печери.
Я вже настільки звик до розбирання туш, що можу це робити із заплющеними очима. Швидко з усім впорався. Сьогоднішній улов ми поділили не лише між мною, Ґобумі та Ґобукічі. Я також нагодував голодних гоблінів у печері, які кілька днів нічого не їли й уже не могли рухатись. Здається, вчорашній напад стався саме через голод.
Щодо самих нападників то виявилося, що вони хотіли допомогти голодним гоблінам, які не могли самі добути їжу. Їм бракувало сили й розуму, хоч вони і намагалися щось зробити. Серед них було більше самок, ніж самців. Та й самі нападники ледве могли прогодувати себе, тож допомогти іншим не мали змоги.
Вони бачили, що я добре харчуюся, тому й вирішили побити мене, підкорити й змусити добувати їжу для інших. Їх було багато, от і подумали, що зможуть. Наївні.
Хоч я й міг просто посміятись і забути, але якщо це повториться буде великий клопіт. Та й завести кількох боржників не завадить, тож я приніс їм їжу.
Мені хотілося сказати: «Хто не може добути їжу — той не вартий виживання», але, як пояснив мені пізніше Ґобуджій, велика частина гоблінів кожного покоління — такі ж нездари. Саме тому більшість із них і помирає. Проте як представник їхнього виду, я вважаю їх просто жалюгідними. Тож це мій перший і останній акт милосердя.
Вони дякували мені зі сльозами на очах. Мені подяки не треба. Хай краще вполюють щось і повернуть борг. Поки що я провів цим бідолахам інструктаж, як полювати на Рогатих Кролів.
Я наказав їм сформувати групи, дочекатися, коли кролик ударить рогом у гілку, і тоді всім разом навалитися на нього, щоб зламати хребет. Просто, але ефективно.
Цей метод спробуємо завтра. Натомість вони повинні будуть приносити мені свою частку м’яса. Можливо, це буде їхнє перше м’ясо в житті. Знаю, це тільки початок, але я навчив їх полюванню.
Якщо у відповідь на мою доброту вони виявлять невдячність, я без жалю використаю їх як пішаків. Скажімо, як приманку в пастці, якщо противник буде надто небезпечним. Залишу цю можливість про запас, не очікуючи від них багато.
До речі, п’ятеро гоблінів, які на мене напали, вже стали моїми слугами. Вони цілковито слухняні, і я призначив їм щоденні обов’язки. Сьогодні вони принесли мені в данину п’ять рогатих кролів, яких я роздав голодним. Як не крути, а бути найсильнішим у вислові «виживає найсильніший» — справді приємно.
Після роздачі їжі втома взяла своє. Я розмалився в ліжку, яке трохи вдосконалив крилами Семибарвного Кажана, і відразу заснув.
【Ваш рівень перевищив мінімальні вимоги.】
【Оскільки виконано особливі умови ≪Несамовитий рух≫ та ≪Унікальна поведінка≫, можлива 【Еволюція】 у 【Хобгоблін – Відгалуження】.】
【Хочете 【Еволюціонувати】?】
【≪ТАК≫ ≪НІ≫】
Мабуть, це все з’явилося в мене в голові. Я був дуже втомлений, тому просто обрав ≪ТАК≫… і заснув.
【Ґобуру отримав Божественний Захист Великого Бога, що керує ≪Походженням та Загибеллю≫.】
