Торговець дорожнього каравану

Місяць травень був перехідним між весною та літом.

Пахощі квітів наповнили повітря, вічнозелені величезні гори, і сонячне світло почало поступово вивільняти свою палку сторону.

Під чистим блакитним небом білі хмари снували, як вата.

На горі Цін Мао бамбуковий ліс, як завжди, був рівний, як списи, спрямовані у блакитне небо. Повсюди буйно росли бур’яни, а трав’яну гущавину всіяли невідомі сорти польових квітів. Коли дув легкий вітерець, дика трава рухалася туди-сюди, важкий аромат квіткового пилку та запах зеленої трави атакували відвідувачів.

На півдорозі до гори була величезна кількість терасових полів. Шар за шаром, крок за кроком, висаджувалися паростки м’якої зеленої пшениці. Здалеку це було схоже на зелене море.

На терасових полях працювало чимало фермерів. Були деякі фермери, які чистили канал для каналізації води для зрошення полів, а деякі фермери закочували свої штани, стояли на полях і садили паростки.

Усі ці люди, природно, були смертними, оскільки члени клану Ґу Юе ніколи б не виконували цю незначну роботу.

Дзвін, дзвін…

Весняний вітерець ледве чув дзвін верблюжих дзвіночків.

Фермери випрямилися, коли вони спускалися з гори, лише для того, щоб побачити караван, що рухається з боку гори, як різнокольоровий хробак, повільно показуючи голову.

- Це торговий караван!

- Так, уже травень, час каравану прийти.

Дорослі відразу вловили ситуацію, а діти перестали гратися з водою та глиною в руках. Разом вони енергійно наближалися до каравану.

Південний кордон мав сто тисяч гір – гора Цін Мао була лише однією з них. На кожній горі були села за селами, які утримувалися своїми кровними спорідненнями.

Між горами ліси були глибокі й зловісні, скелі круті й усипані небезпечним камінням, що падало. Крім того, в складному оточенні лісу мешкала велика кількість лютих звірів і дивних Ґу.

Смертні взагалі не могли пройти. Було важко подолати ці перешкоди поодинці, потрібно було бути принаймні Ґу Майстром 3 рангу.

Через поганий економічний стан, торгівля була важкою. Отже, найважливішою формою торгівлі були торгові каравани. Лише організувавши купецьку групу в такому великому масштабі, Ґу Майстри могли об’єднатися з силою, щоб допомагати один одному, долаючи труднощі на шляхах подорожей і переходах від однієї гори до іншої.

Прибуття торгового каравану було схоже на чашу окропу, що вилилася в мирну і безтурботну гору Цін Мао.

- Всі минулі роки вони приходили у квітні, а цього року прийшли тільки в травні. Принаймні вони зараз тут, - власник заїзду глибоко зітхнув, почувши цю новину. В інші місяці бізнес корчми був поганим, тож лише коли прибув караван, він міг отримати достатній прибуток, щоб вистачило на рік.

Водночас у його сховищі було трохи зеленого бамбукового вина, яке він міг продати торговцям караванів.

Окрім корчми, в результаті процвітав би бізнес у таверні.

Купці каравану один за одним увійшли до гірського села Ґу Юе на чолі з латунною жабою. Ця жаба була два з половиною метри заввишки, все її тіло оранжево-жовтого кольору. Спина жаби була товста й уся вкрита бородавками й вузлами. Це було схоже на грудки бронзових цвяхів на давніх міських воротах.

На спині латунної жаби зі скарбами товстими мотузками було прив’язано багато товарів. З першого погляду здавалося, що жаба несе гігантський рюкзак.

Чоловік середнього віку з круглим обличчям, повним віспин, сидів, схрестивши ноги, на жабі. Він був товстий і мав великий живіт. Обидва його ока утворилися в щілини під час посмішки. Він стиснув кулаки, вітаючись з навколишніми селянами Ґу Юе.

Цього чоловіка звали Фу з клану Цзя. Його культивування мала 4 ранг, і цього разу він був лідером торговельного каравану.

Жаба зі скарбами злегка підстрибувала, рухаючись вперед, але Цзя Фу, який сидів на її голові, був стабільним і стійким. Коли жаба стрибала, її зріст був рівний вікнам другого поверху будівлі. Навіть коли вона повернулася на землю, вона була заввишки, більшою ніж перший рівень бамбукових будівель.

Спочатку просторі вулиці раптом стали досить густими та вузькими. Латунна Жаба зі скарбами була схожа на звіра, який вдерся в середину великої кількості бамбукових будинків.

Після жаби зі скарбами повз величезний, товстий хробак. У нього було два ока, схожі на різнокольорові скляні вікна, кольори яскраві та чудові. Хробак був довжиною п'ятнадцять метрів, формою тіла нагадував шовкопряда. Проте поверхня хробака була вкрита товстим шаром чорної фарфорової шкіряної броні. На обладунках була ще одна велика купа товарів, навколо неї була прив’язана конопляна мотузка. Між проміжками товарів один за одним сиділи Ґу Майстри, одні старі, а інші молоді.

Були також смертні, які були міцними та сильними бойовими воїнами, які повільно рухалися вперед по землі слідом за товстим чорним жуком.

Після товстого жука були страуси з яскраво забарвленим пір’ям, волохаті гірські павуки, крилаті змії з двома парами оперених крил тощо. Однак їх було небагато, більшість істот були жабами.

Усі ці жаби були схожі на латунну жабу, але вони були менші за розміром і мали статуру корів і коней. Жаби несли товар і людей, їхні черева випирали, коли вони стрибали вперед.

Торговий караван завивав у глиб села.

Діти на дорозі дивилися з цікавістю широко розплющеними очима, кричали від радості або вигукували від здивування.

Вікна на других поверхах відкривалися одне за одним, гірські селяни спостерігали за купцями з невеликої відстані. У деяких, очі спалахували страхом, а інші махали руками, щоб висловити тепле вітання.

- Старший брате Цзя, ти прийшов трохи пізно цього року, мабуть, у тебе була важка подорож, - підійшовши в образі глави клану, Ґу Юе Бо сам вийшов, щоб привітати лідера цьогорічного торговельного каравану.

Оскільки Цзя Фу мав статус Ґу Майстра 4 рангу, якби старійшина 3 рангу відповідав за його приймання, це, безсумнівно, було б розцінено як свого роду недбалість і презирство.

Цзя Фу стиснув кулаки й зітхнув:

- Цього року дорога була досить несприятливою. По дорозі ми наштовхнулися на групу відокремлених кривавих кажанів і втратили чимало хороших людей. Потім на горі Цзюе Бі ми потрапили в гірський туман, і продовжувати подорож взагалі не наважувалися. Тому ми затрималися на досить тривалий час, і брат Ґу Юе змушений був чекати досить довго.

Коли вони говорили, їхні тони були дуже ввічливими.

Селу Ґу Юе потрібні були торгові каравани щороку, щоб вони приїздили й торгувати, а торговому каравану також потрібен був бізнес, щоб заробляти гроші.

- Хе-хе-хе, це досить добре, що ви можете прийти. Будь ласка, клан приготував їжу та вино, дозвольте мені влаштувати для вас вітальний обід, старий брате, - простягнув руку Ґу Юе Бо і запрошувально сказав.

- Глава клану ввічливий, занадто ввічливий, - Цзя Фу був улещений.

Торговий караван прибув до кордонів гори Цін Мао рано вранці, а до полудня вони розташувалися в селі Ґу Юе. Коли настали сутінки, околиці села сформувалися в широку територію тимчасових крамниць. Були побудовані всі види червоних, синіх, жовтих і зелених високих наметів, і кожен дюйм між наметами був стиснутий численними маленькими вуличними ятками.

Ніч уже спускалася, але все було яскраво освітлено.

Нескінченний потік пішоходів вилився на територію наметів. Були смертні, а також Ґу Майстри. Маленькі діти стрибали навколо у піднесеному настрої, а дорослі виявляли радість, схожу на святкування свята.

Фан Юань рухався разом з натовпом, ідучи сам.

Натовп вирував, групи людей або оточували лавки, або нескінченно втікали до входу та виходу з наметів.

Околиці були наповнені криками купців, які розпродавали свої товари.

- Ходіть, підійдіть, подивіться. Першокласна чайна цеглинка Хмар Синього моря, вживаючи цей чай, людина стає веселою, як фея! Навіть якщо це не людина, яка п’є, його можна використовувати для годування та плекання Чаю Ґу, це недорогий предмет за його цінністю. Одна штука коштує лише п’ять первісних каменів!»

- Довгорогий жук грубої сили Ґу, Ґу Майстер, який використовує цей Ґу, зможе вибухнути з силою бика. Ви можете піти, але не шкодуйте!

- Інтимна трава, високоякісна Інтимна трава. Кожен подивіться на цю якість, вона така свіжа, ніби щойно зібрана. Один кіт за два первісних каміння, дуже дешева ціна…

Коли Фан Юань почув це, його кроки трохи зупинилися, потім він пішов за звуком і підійшов.

Він побачив, як страус тягне ручний візок з двома колесами. На ручному візку лежала купа пастельно-зелених трав. Кожна травинка мала метр завдовжки, тоненька й довга. Їх середня ширина була приблизно з ніготь. На деяких загострених кінчиках трави росли червоні бруньки квітів у формі серця.

Інтимна трава була одним із видів додаткової їжі для Ґу, її цінність випливала з того факту, що її можна було використовувати в парі з декількома іншими продуктами для годування Ґу.

Наприклад, Фан Юань повинен був давати дві частини місячної пелюстки щоразу під час годування Місячного світла Ґу. Якби він домішав лезо Інтимної трави, Місячне світло Ґу був би ситий, з’ївши одну пелюстку.

Інтимна трава коштує лише два куски первісного каміння за кота, тоді як пелюстка місячної орхідеї коштує первісний камінь за кожні десять штук. За допомогою простого розрахунку можна було б знати, що змішування Інтимної трави для годування Ґу було б економічно ефективнішим.

«Півмісяця тому за те, що я використав Місячне світло Ґу в академії, щоб убити Гао Вана, мене оштрафували на тридцять первісних каменів. Однак пізніше сім’я Мо заплатила мені тридцять первісних каменів як компенсацію, тож я насправді не зазнав жодних втрат. За останні дні я двічі пограбував, моя загальна кількість каменів становить 118. Однак останнім часом я постійно витрачав сутність, щоб вдосконалити первісну сутність середньої стадії та плекати стіну своєї апертури, і я використовував три первісних каменя щодня. Додавши витрати на годування Ґу, мої власні щоденні витрати та послідовну покупку зеленого бамбукового вина, у мене зараз під рукою дев’яносто вісім штук».

Відтоді, як Фан Юань убив людину, жорстокий і бездушний образ глибоко вкоренився в серцях учнів, і деякий час ніхто не наважувався кинути йому виклик. Це призвело до того, що грабувати стало набагато легше, оскільки кожного разу лише дуже невелика кількість наважувалася чинити опір.

Фан Юань підрахував у своєму серці, потім перемістив лінію зору та продовжив крокувати глибше в серце встановлення тимчасових магазинів.

Намет Інтимної трави оточила група людей. Усі вони були або Ґу Майстрами, або учнями, тримаючи в руках первісне каміння, кричали й кинулися його купувати.

Справа не в тому, що Фан Юань не мав грошей, щоб купити Інтимну траву, але він не мав часу.

«Якщо не зраджує пам’ять, ця Гладкошкіра жаба Ґу повинна бути в тому магазині. У моєму попередньому житті був Ґу Майстер, який отримав це від азартних ігор у першу ніч, тому він заробив багато каменів. Я мушу поспішати, я не можу багато втратити, намагаючись трохи заощадити».