Со Джунхо пройшов через овальний блакитний портал і, в кінці кінців, опинився в іншому світі. Пейзаж перед ним одразу змінився.
— Це щось типу цвинтаря?
І дійсно, юнак ступив на землю кладовища в іншому вимірі. Від бруду під його стопами до дерев і трав навкруги — все виглядало по іншому, не так як на Землі.
Парубок заплющив очі і зробив декілька глибоких вдихів і видихів. Повітря в цьому світі було важче, ніж будь-де на Землі. Це заспокоювало хлопака. Роблячи кожен новий подих, він відчував, як всі клітини його тіла починають пробуджуватись.
— ... Я напевно зовсім вже збожеволів. Не можу повірити, що почуваю себе так добре і приємно в подібному місці, — він огледів територію навкруги. — Інформація про Браму.
Перед ним одразу з’явилося голографічне вікно, в якому була зібрана інформація щодо даної Брами.
[Прокляття Світанку].
[Необхідний рівень: Перший, або нижче].
[Умови зачищення: Залишитися живим до світанку].
[Складність: Середня].
“Гм. В принципі все, як і було вказано в документах Декгу. Але умови зачищення не здаються такими вже складними”.
Вижити до світанку — це повинно було бути доволі простим завданням. Юнак кинув погляд в небо, де сонце вже починало сідати за обрій. Не було нічого незвичного в тому, що перебіг часу в Брамі відрізнявся від такого не Землі.
— Схоже, я прийшов вчасно. Добре, що я заздалегідь зібрав необхідну інформацію.
Хоча юнак і приділяв практично весь свій час тренуванням, все ж таки він не забував про розвідку та аналіз інформації. Таким чином, він дізнався, що групи Гравців, що заходили до Брами вранці, трималися найдовше. Саме тому він поступив таким же чином.
— Групи, котрі заходили після опівдня, схоже, переживали не найкращі часи, — пробурмотів парубок.
Гравці досягали другого рівня одразу, як тільки розбиралися зі своєю першою Брамою, але саме ця Брама вимагала Гравців виключно першого рівня. Інакше кажучи, до цієї Брами могли зайти тільки Гравці, котрі ще жодного разу до цього не зачищали інших Брам.
“Якщо абсолютні новачки опиняться в незнайомому середовищі і одразу повинні будуть вступити в бій з ворогом...”
Звісна річ, вони починали панікувати, і тому подібні групи могли показати не більше половини своєї справжньої сили.
— Цікаво, скільки ж їх тут буде...
Але Со Джунхо прийшов ідеально підготовленим. Він був впевнений, що зможе показати навіть більше ста відсотків свого потенціалу.
***
Сонце, в решті решт, опустилося за горизонт, і темрява окутала кладовище і все навкруги. Со Джунхо поглянув до гори, вдивляючись в зоряне небо, думаючи про себе:
“Не можу позбутись зловісного передчуття”.
Парубок відчував, як цвинтар починає наповнюватись моторошною енергією, котра ясно вказувала на присутність нежиті. Якщо одного разу стикнешся з чимось подібним, то більше вже ніколи цього не забудеш. І більше не зможеш сплутати цю ауру ні з чим іншим.
— Від цього в мене мурашки по шкірі. Ненавиджу це відчуття, — Со Джунхо тяжко зітхнув і почав оглядати околиці цвинтаря, орієнтуючись завдяки світлу від зірок і місяця.
І саме в цей момент земля почала здригатись. З ґрунту почали висмикуватись десятки рук тут і там.
— Отже, це і правда зомбі, — сухо прокоментував Джунхо, дістаючи свого меча, адже це був найкращий момент для того, аби прикінчити ворога. — Ну ні, не треба виходити зі мною вітатись. Повертайтесь назад до своєї сплячки.
Юнак встромлював вістря свого меча точнісенько в голови зомбі, які тільки-но починали вилазити з землі. Хоча ці ходячі мерці і були досить важкими супротивниками, але, все ж таки, навіть вони одразу помирали, варто було лише пошкодити їх мізки.
“Тепер, коли вся картина вже доволі ясна, варто відзначити, що цих зомбі тут досить-таки багато”.
І не тільки це було однією з найбільших проблем для Гравців, що наважувались вступити до цієї Брами. Крім великої кількості ворогів, ще і нічний час доби ускладнював умови для ведення бою. Гравці, як правило, ненавиділи битви в темряві всередині Брам, але, звісно ж, були виключення.
[Настала ніч. Навичка “Мисливська Ніч (А)” активована].
[Всі показники Гравця підвищено на 10%].
[Ефективність усіх органів чуття підвищено].
Так, саме Со Джунхо і був цим виключенням із правила. Він міг максимально ефективно битися і перемагати в будь-який час доби. Саме тому його і почали називати непереможним.
— Хах, так значно краще, — як тільки органи чуття стали більш чутливими, його зір також покращився, і тепер розпливчаті фігури набували вже більш чітких обрисів зомбі. — Воу, а вас тут більше, ніж я думав.
Со Джунхо посміхнувся, побачивши як десятки мерців почали оточувати його з усіх сторін.
***
Досить дивна вечірка була в розпалі на кладовищі посеред ночі. Тільки от замість музики тут і там лунали звуки розрізування плоті, а замість феєрверків в повітря злітали бризки і струмені крові.
* Гуааа! *
* Уоооо! *
Бойові зомбі зовсім не були такими простими супротивниками, як їх зображували часто в різних фільмах. І рухались вони зазвичай швидше, аніж більшість дорослих людей.
“І вони зовсім не думають про самозахист”.
Зомбі абсолютно не турбувало, що одну чи декілька їх кінцівок могли відрізати, адже вони не відчували болю, а вся їх енергія була спрямована виключно на атаку. Інакше кажучи, це були найгірші, з усіх можливих, вороги для неосвічених Гравців без належного бойового досвіду.
— Але вам, хлопці, не пощастило. Адже в мене, як для новачка, досвіду більш ніж достатньо.
Їх атаки взагалі не могли дістати юнака. В мерців був один єдиний паттерн атаки — накинутися на ворога і спробувати його вкусити. Тобто, для парубка вони були ні чим іншим, як великими боксерськими грушами.
— А меч Асоціації краще, аніж я вважав.
Со Джунхо отримав в Асоціації звичайний стандартний меч, але його якість перевищила очікування парубка. Завдяки цьому, йому зовсім не потрібно було напружуватися, відсікаючи голови мерців. Кожного разу, як місячне світло відбивалося від леза, чергова голова злітала в повітря.
“Як же їх тут багато”.
В цей момент юнак нарахував вже приблизно сорок вбитих зомбі. Навіть з його здібностями, якщо мерці повністю оточать хлопака, не лишаючи простору для маневрів, Джунхо прийдеться доволі важко.
“Достатньо одного їх укусу — і я труп”.
Тому юнак аж ніяк не міг дозволити ворогу підкрастися ззаду.
* Бах! Бах! Бах! *
В момент, коли трійко мерців ринули на парубка зі спини, Со Джунхо тричі вистрелив в їх сторону зі свого Glock-17, спеціально модернізованого під монстрів. Голови зомбі вибухували, наче водяні кулі, щойно снаряди прошивали їх наскрізь.
“Добре, що це лише зомбі”.
Якби це були орки, чи хтось сильніше, парубку б довелося наділяти кулі додатково магічною силою, щоб пробити їх шкіру. Але оскільки супротивниками наразі були лише гниючі трупи, то звичайних куль було більш ніж достатньо. Хоча зомбі і можна було вважати ідеальними солдатами, оскільки вони не відчували ані болю, ані страху, їх все ж таки важко було назвати ідеальною зброєю. Ось чому досвідчені Гравці зовсім їх не боялися.
— Якщо ти хочеш бути ідеальною зброєю, то повинен бути в змозі вбити будь-кого, — прокоментував парубок.
Ходячі мерці миттєво втрачали всю свою перевагу, зустрічаючи Гравців певного калібру.
Як, наприклад, цього разу.
***
— Ф’ю, — Джунхо глянув на свій годинник.
Пройшло вже три години з моменту, як почалася битва. Лишилося лише четверо зомбі, які ще могли рухатися.
— Я хочу якомога скоріше повернутися додому і прийняти гарячий душ, тож давайте вже закінчувати.
Можливо, зомбі зрозуміли слова хлопака, і тому один із них тієї ж митті атакував Гравця, а з його пасті виходив надто різкий запах, який не можна було назвати приємним. Со Джунхо прикрив свій ніс, вистріливши в голову тому:
— Будь ласка, хоча б в наступному житті почни дбати про свої зуби як слід.
* Бах! *
Парубок навіть не перевірив, чи дійсно він вбив того мерця, одразу ж повернувшись в іншу сторону і замахнувшись мечем.
* Вууш! *
Юнак розрубав двох зомбі і кинув меч в третього, неначе це був ніж для метання. Лезо проткнуло наскрізь череп останнього мерця, прибивши його до дерева. Зомбі ще декілька разів смикнувся, перш ніж остаточно завмерти.
— Ось і все, — Со Джунхо висмикнув свого меча з дерева, стряхнувши з нього кров.
Він огледів спокійний і тихий цвинтар навколо. Все ж таки правильним рішенням було взяти із собою Glock-17, адже без нього ситуація була б складнішою. Протягом бійки йому довелося протистояти близько п’ятдесятьом зомбі, які вилізали і вилізали із своїх могил безперестанку.
— ... Гм, — парубок не міг позбутись відчуття, ніби щось забув.
Він покачав головою і відкрив вікно статусу, де одразу побачив, що його рівень вже двічі збільшився, незважаючи на те, що він ще навіть не зачистив остаточно Браму.
“Вірно я зробив, що пішов до Незачищеної Брами”.
Не стримавшись, хлопак усміхнувся.
— Хтось... Тут хтось є? — десь недалеко пролунав чийсь слабкий голос.
Обличчя Со Джунхо миттєво стало серйозним:
“Голос?”
Голос, здавалося, належав жінці, яка тяжко дихала, наче була готова в будь-який момент померти. Крім того, варто було відмітити, що незнайомка розмовляла по-корейськи.
— Де ти?
— Хтось все ж таки є?... Сюди! Хутчіш сюди! Д-допоможіть...
Со Джунхо відчував, що, хто б це не була, вона відчайдушно хотіла жити. Її голос звучав все слабше і слабше.
— Ти тут внизу?
— Т-так... Я тут...
Голос лунав із могили на краю кладовища.
— Зачекай-но, будь ласка, — парубок почав розкопувати землю голими руками, попутно розпитуючи незнайомку.
В кінці кінців, він відкопав труну з червоного дерева:
— Кажеш, ти прийшла сюди два дні тому зі своїми товаришами?
— Так... Ми думали, що зможемо розібратися з цією Незачищеною Брамою... — можна було почути, як жінка ледве стримувала сльози.
— Боже, ви не повинні були так поспішати, — Со Джунхо прицмокнув язиком, з жалістю дивлячись на труну. — Я тебе трохи погано чую, можеш разок сильніше гукнути до мене?
— ... Нащо?
— Будь ласка, просто зроби це.
Жінка всередині пару секунд роздумувала над проханням хлопака, але в кінці кінців гучно крикнула:
— Хаааа!
— Цього достатньо, — пробурмотів парубок, а його очі аж засяяли. — Отже, твоя голова знаходиться в цій стороні, — він швидко дістав свого пістолета і не роздумуючи вистрелив в нижню частину труни.
* Бах! Бах! Бах! Бах! *
Він повністю спорожнив обойму. Після цього, щось, не без труда, зсунуло в сторону кришку труни:
— Гха... Як... Як ти дізнався?..
Жалюгідне чудовисько, що показалось назовні, виглядало обуреним і зрадженим. В кінці кінців, за останні роки воно вбило більше сотні Гравців, і жодного разу його не викрили.
Со Джунхо вказав на монстра кінчиком свого меча:
— Мою довіру не так-то й просто завоювати. Особливо всередині Брам.
Юнак швидким і відточеним замахом проткнув голову чудовиська. Він слабо посміхнувся, дивлячись як тіло того перестало рухатись і розпласталося на землі.
— Всередині цієї Брами не могло лишитися жодної живої душі, — якби хтось все ще лишався тут живим, то Брама б взагалі не відкрилася для нових відвідувачів.
Навіть новачки повинні були про це знати.
“Але інколи серце зраджує розуму”.
Со Джунхо вже почав щось підозрювати ще під час бійки з зомбі:
“П’ятдесят зомбі — це дійсно не мало, але навряд чи це можна було б назвати неймовірною і непосильною задачею для групи з десятьох Гравців”.
Але при цьому дана Брама лишалася незачищеною протягом вже семи років.
“Але, з таким ошуканцем, це має сенс”.
Подібні ошуканці були значно сильнішими за зомбі і могли навіть поглинати і засвоювати спогади своїх жертв. Мабуть, цей екземпляр зумів здолати і з’їсти одного з корейських Гравців, котрий вирішив кинути виклик цій Брамі.
— Це було досить-таки кмітливо, як для монстра. Він навіть сховався в труні, щоб скрити свою ауру.
Звісна річ, цього разу це не спрацювало.
Згодом почали з’являтися системні сповіщення.
[Всі ворожі монстри були вбиті].
[Це прирівнюється до виконання умов зачищення Брами].
[Ви успішно зачистили Браму “Прокляття Світанку”].
[Ваш рівень підвищено].
[Ваш рівень підвищено].
[Всі показники Гравця збільшено на 2 одиниці].
[4 очка магічної сили було відновлено].
Як і очікувалося, винагороди за закриття Незачищеної Брами були вражальними. Він також відновив трохи своїх втрачених показників.
“Отже, я зможу відновлювати частину своїх показників кожні п’ять рівнів? Не так вже й багато...”
Але це все ж було хоч щось. Со Джунхо, звісно ж, був задоволений, що зміг повернути собі чотири додаткових очка магічної сили, адже це було його найслабшим місцем.
Однак, очі юнака продовжували яскраво блищати в очікуванні чогось ще:
— Це ж не може бути все, що ви пропонуєте за закриття Незачищеної Брами, вірно?
Ніби відповідаючи на його питання, перед ним з’явилися додаткові системні сповіщення.
Далі
Розділ 9 - Прокляття Світанку (3)
[В якості винагороди ви отримали навичку “Сповідь Мертвих (С)”]. [Брама автоматично закриється через одну годину]. “... Навичка?” Хоча це і була Незачищена Брама, Со Джунхо все ж таки не очікував чогось кращого за якісь рідкісні артефакти. Його припущення виявилося помилковим, але, замість того, щоб розчаруватися, юнак розплився в посмішці: “Перша Брама, і я одразу отримав нову навичку. Чи не занадто мені щастить?” Він був не проти помилятися в своїх передбаченнях і далі, якщо йому кожного разу будуть давати подібні винагороди. Він негайно почав вивчати ефекти нової здібності. [Сповідь Мертвих]. [Клас: С]. [Ефект: Дана навичка дозволяє вам заглянути в спогади цілі. Однак, дана навичка працює тільки з мертвими формами життя]. — ... Дозволяє мені зазирнути в спогади мертвих? Подібно до психометрії, це була одна з тих навичок “читання пам’яті”, але умови для її активації були більш строгими. “Отже, тепер я можу побачити спогади своєї цілі, але для цього вона повинна спочатку померти”. Парубок вже уявляв потенційну користь цієї здібності, хоча і назвати таку навичку універсальною навряд чи можна було. В цей момент юнак зрозумів, чому Брама надала винагороду такого типу: “Це все через того Ошуканця”. Ошуканець був чудовиськом, яке могло поглинати спогади своєї вбитої здобичі, а самі Брами часто генерували винагороди на основі монстрів, що їх населяли. — Треба буде поміркувати, яким чином слід використовувати цю навичку. Більш важливим був той факт, що Гравець почав збільшувати та розширяти свій арсенал навичками, яких раніше не було у Привида. — Чи стану я ще сильніше, ніж був раніше?.. Він ледве міг уявити собі таке майбутнє. Хлопак поглянув в зоряне нічне небо, слабо посміхнувшись і більш за все в цей момент жадаючи баночки холодного пива. *** Куди б ти не пішов, завжди знайдуться люди, котрі чинять абсолютно протилежним до тебе чином. Чой Мандек із Нам'янджу (тридцять сім років, неодружений, чоловік) був одним з таких людей. — Хо-хо, все ж таки піші прогулянки дуже корисні для здоров’я. Не розумію, чому вони не хочуть пускати нас до гори. Після того, як у підніжжя гори Чхонма з’явилась Брама, Асоціація негайно попередила всіх жителів околиць про небезпеку, про нові заборони і обмеження в пересуванні. Але, очевидно, повністю перекрити таку велику ділянку землі неможливо. В кінці кінців, Чой Мандек, вольова людина, знайшла-таки спосіб оминути увагу Асоціації та пробратися до гори. — Хеех, повітря тут таке солодке. Дійсно солодке, кажу тобі! Чой Мандек прийшов рано-вранці саме для того, щоб насолодитися свіжим і приємним ранковим повітрям. Він витер рушником піт зі свого обличчя і кинув погляд в сторону Брами гори Чхонма. “Як би там не було, треба все ж таки бути обачним і не наближатись до тієї Брами...” Дійшовши до дерева, у котрого він зазвичай розвертався і йшов назад, він спантеличено підняв голову, вдивляючись вперед: — Га? Якусь мить він продовжував дивитись в сторону місця розташування Брами, витягнувши шию. — Якого? Брама ж завжди була тут... Чому я її ніде не бачу? “Можливо, вона стала Відкритою Брамою, оскільки так довго стояла недоторканною? — припустив чоловік, але в кінці все ж покачав головою. — Ні-ні-ні. Якби вона дійсно стала Відкритою Брамою, то Асоціація вже б усіх попередила про це”. Якщо так, то куди ж поділась Брама? Чой Мандек тяжко сковтнув і повільно попрямував до місця, де повинна була б бути Брама. Його цікавість взяла верх. Він несамовито озирався по сторонах, дійшовши до місця, де мала розташовуватися Брама. — Ї-її тут реально немає? Ще вчора саме на цьому місці розташовувалася активна Брама, але зараз від неї не лишилось і сліду. Всьому цьому могло бути тільки одне пояснення: — Браму... Браму зачистили! Пригадавши свого друга-журналіста, Чой Мандек одразу ж почав щось натискати в своїй Віті. — Гей, Дучіле! Як в тебе справи? Пізніше тобі точно доведеться пригостити мене випивкою за те, що я збираюсь тобі розказати! *** [Сенсація! Так звана “Могила Новачків”, Брама “Прокляття Світанку”, зникла цієї ночі!] [Хто цей загадковий Гравець, що зумів розібратися з Незачищеною Брамою?] [Новачки гільдій заперечують будь-яку їх причетність до цього]. — Боже, цей балаган не припиняється ні на мить з того моменту, як цей хлопець повернувся, — пробурмотів Шим Декгу, а на його обличчі була широка посмішка. Він відчув величезне полегшення, коли до нього дійшли новини про успішне зачищення Брами. “Крім того, буде весело спостерігати, як цих негідників із гільдій ставлять на місце”. Навіть для топових гільдій закриття даної Незачищеної Брами було зовсім нелегкою справою. Вони не хотіли наражати на небезпеку своїх перспективних новачків, а Гравці з рівнем повище не могли навіть зайти до цієї Брами. — Гм. Джунхо, ти правда не збираєшся розкривати свій подвиг суспільству? — Шим Декгу був дещо засмучений, читаючи всі ці статті. Він насправді хотів вже заявити всьому світові, що цим загадковим Гравцем є Со Джунхо із Асоціації, але сам парубок одразу ж відхилив таке рішення. — Будь терплячим. Ще не час для цього. — Але ж це таке марнотратство! Якщо ми розкриємо твою особистість, то ти одразу станеш відомим, і вартість тебе, як Гравця, миттєво зросте. — Ой-вей, подібні речі завжди були твоєю слабкістю, — втім, Со Джунхо зовсім не сердився на свого товариша за це. — Як думаєш, чому люди купують предмети розкоші, якщо всі вони масово виробляються на одних і тих же китайських фабриках? — ... Тому що вони дорогі? — Саме так. Тому що розкіш — це не те, що може мати будь-хто. — Отже, ти сам хочеш стати подібною розкішшю? — запитав Шим Декгу. — Не просто якоюсь там звичайною розкішшю, — парубок покачав головою. — Я стану легендарною, лімітованою, колекційною розкішшю, яку всі хочуть, але не можуть дістати. — ... Тобто зараз ти хочеш нацькувати їх усіх одне на одного. — Нарешті ти починаєш розуміти. Шим Декгу примружив очі: — В тебе інколи такий поганий характер. В тебе перша група S, чи не так? [1] — Звісно ж ні. В будь-якому випадку, я не зможу відтягувати це і ховатись занадто довго. Він вже закрив одну Незачищену Браму. Деякі кмітливі люди неодмінно подумали б: “А чи не вирішить він закрити ще якісь Незачищені Брами?” Згодом вони приставлять наглядачів до всіх подібних Брам. В кінці кінців, Со Джунхо викриють, як би він не намагався ховатися. — Та і якось не дуже гідно заявляти на весь світ, що це саме я щось там зробив. — ... Відколи це тебе взагалі турбують такі речі, як гідність? — пробурмотів собі під ніс Декгу, хоча і не став заперечувати, що це був непоганий план. Ефективніше було дати розійтись і розгорітись сильніше всім цим чуткам і припущенням, аніж самим робити якісь заяви. — Як би там не було, я тебе зрозумів. Тобі ще щось потрібно? — Є одна річ, — юнак махнув рукою в сторону документів. — У нас в країні лишилась тільки одна Незачищена Брама. — Це ж добре, чи не так? — здивувався Декгу. — З точки зору національної безпеки — так. Але після того, як я розберуся з нею, мені більше не буде, де полювати. Чоловік запропонував: — Як щодо іноземних Брам? — Це саме те, про що я думав. Вони ж доставляють чимало проблем іншим країнам, вірно? — Звісно, — Шим Декгу був в курсі ситуації, адже він тримав контакти з Асоціаціями в інших країнах. “Наша країна в більш безпечному положенні, порівнюючи з іншими територіями”. Такі великі країни, як Китай, московія, Сполучені Штати досі мали велику кількість Незачищених Брам. “Не сумніваюсь, вони б хотіли позбутися них...” А Со Джунхо, в свою чергу, потрібні були як раз саме подібні Брами для полювання. Оскільки обидві сторони переслідували одну й ту ж ціль, то домовитись про співпрацю не повинно було б бути дуже складно. І не тільки це, юнак також міг би заробити чимало грошей та започаткувати собі міжнародну репутацію. — Залиш це на мене. Я домовлюсь про найкращі умови, — це був час для Шим Декгу, коли він міг проявити себе. Очі чоловіка одразу заблищали. *** Рука Со Джунхо, що знаходилися під ним, тремтіла. Піт, що стікав і капав з його тіла, вже створив цілу калюжу на підлозі. — Сімдесят... Один... Він продовжував повільно віджиматись від підлоги на одній руці. Його спина була випрямлена, а акуратні рухи демонстрували, як добре парубок володіє і керує балансом свого тіла. — Сімдесят... Два-а, хаа... Його права рука вже була готова здатись в будь-який момент під вагою тіла, але Джунхо продовжував віджиматись. “Я повинен зробити це”. Він повинен був перебороти думку про те, що його тіло і його розум — це одне ціле. Парубок розумів, що так він зможе просунутись вперед в напрямку наступного Поверху. Отже, Со Джунхо зібрав всі крихти сил, що все ще лишались в його м’язах, і віджався ще раз. — Уааа! Сімдесят три! — його тіло майже почало битися в конвульсіях, коли юнак більше не витримав і впав додолу, розпластавшись по підлозі. Його права рука задоволено тремтіла, відчувши солодкий смак свободи. В той же момент, широка посмішка розлилася по обличчю хлопака. [Показник сили збільшено на 1]. Після декількох напружених днів і ночей, переповнених одними тільки тренуваннями, його сила нарешті зросла на одну одиницю. Це була, без сумнівів, хвилююча і приємна винагорода після стількох разів доведення власного тіла до своїх лімітів. — Хаа... Хаа... — відновивши трохи своє дихання, парубок нарешті підвівся і прийняв сидяче положення. Він щось набрав на своїй Віті, після чого випив стакан води, прихилившись спиною до стіни. [Топовий новачок Індії не зміг розібратися з цим. Чи буде нарешті закрита ця Незачищена Брама?] [Чи нормально просто так залишати і надалі Незачищену Браму “Лефовий Сад”?] [Розлом все збільшується. Схоже, лишилося не так багато часу до того, як він повністю відкриється (фото прикладені)]. [Сенсація! “Лефовий Сад” налічує вже 124 невдалі спроби його закриття! Перелік загиблих Гравців...] [Чи Гравець, що закрив “Прокляття Світанку”, кине виклик “Лефовому Саду”?] — ...Гм. Со Джунхо почувався дивно, переглядаючи статті. Лефовий Сад. Дана Брама з’явилася дев’ять років тому, і наразі вона була найстарішою Незачищеною Брамою Кореї. І уряд, і Асоціація робили все можливе, щоб закрити її. Уряд, Асоціація і гільдії об’єднали зусилля та створили спільний фонд, який пропонував один мільярд вон тому, хто зачистить дану Браму. [2] Подібна сума в якості винагороди була нечуваною. Тому не дивно, що, не дивлячись на небезпеку, постійно знаходились люди, що кидали виклик Брамі. Всього сто двадцять чотири спроби. Сто двадцять чотири провали. Жодної успішної експедиції. Лефовий Сад продовжував противитись і не піддавався людству. “Отже, в решті решт, вони вирішили спробувати це”. Со Джунхо продовжував читати статті. Раніше, Корейська Асоціація заявила, що в них немає достатньо кваліфікованих Гравців, щоб закрити Незачищену Браму. На загальній конференції вони прийняли разюче рішення. Використавши гроші зі спільного фонду, вони найняли індійську зірку, Тушара Віші. Судячи з того, що про нього писали, цей Тушар Віші дійсно був дивовижним. Але Со Джунхо не був переконаний, тому одразу почав дивитись відео тренування цього Гравця. “А він і правда нічого так”. Форма Тушара Віші була бездоганною, і він міг випускати стріли одну за одною з неймовірною швидкістю. “Якби він і далі продовжував тренуватися, то, можливо, зміг би перевершити навіть самого Гріна”. Але Віші не впорався з Брамою. І ця невдача коштувала життя. Йому було всього-на-всього двадцять два роки, і попереду на нього чекало яскраве майбутнє. Але, в кінці кінців, від нього не лишилось навіть трупу. — Це ганьба, — це було доволі болючим питанням як для Кореї, так і для Індії. Со Джунхо закрив очі і впорядкував свої думки, після чого потягнувся до спису, що стояв у стіни. — Потрібно буде взяти його з собою, — спис був чит-зброєю, яка могла легко домінувати на полі бою, якщо його користувач мав достатній простір для маневрів. “Монстри Лефового Саду, скоріше за все, мають якісь захисні навички та атакувальні здібності великої дальності”. Мечем до них не дістати, а кулі не зможуть пробити їх шкіру. — Вікно статусу. [Со Джунхо] [Рівень: 5] [Титули: Вісник Весни] [Сила: 30]. [Стійкість: 31]. [Швидкість: 35]. [Магія: 26]. Якщо не брати до уваги магічну силу, то всі показники вже перевалили за тридцять одиниць. “З такими показниками тепер я сильніше за більшість Гравців десятого рівня”. В цей момент, юнак, напевно, був найсильнішим Гравцем п’ятого рівня в усьому світі. А магічна сила в двадцять шість одиниць дозволяла йому використати його нову навичку Морозу. — Схоже, це буде перший раз, коли я зможу використати її в реальному бою. Що ж відчував в цю мить парубок? Страх? Хвилювання? Подивившись в дзеркало, Со Джунхо не побачив нічого з цього. Насправді ж, він... радісно посміхався, наче дитина на Різдво. 1. В Кореї люди вважають, що група крові людини може вказувати на особливості її характеру. S — “sadist” (садист). 2. 1 мільярд вон — приблизно 880 тисяч доларів.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!