Розділ 5: Пошук житла
— Потрібно знайти житло. Якщо ми винаймемо навіть кімнату з кухнею, то я зможу готувати тобі. — Трохи схвильовано сказала я, бо хотіла дізнатися, на якій їжі виросла Нонна і яка її улюблена страва.
— Готувати мені?
— Так, я добре готую. Від сьогодні ми – одна сім'я. Я хочу готувати для тебе смачну їжу. І називай мене Вікторією або Вікі, а не сестрою.
— Вікі.
— Приємно познайомитися, Нонно. Сьогодні ми з тобою підемо шукати місце для проживання. А ввечері ми з командиром повечеряємо разом.
— Гаразд.
— Нонно, живімо разом і нумо багато сміятися.
— Сміятися?
— Так. Ось так!
Я лоскотала Нонні бік. Вона спочатку здивувалася, ніби хотіла сказати: "Що?". Але потім вона почала звиватися і сміятися. Нонна виглядала як звичайна шестирічна дитина, коли сміялася. І вона була такою чарівною.
— Ти дуже мила!.. Якщо я не буду обережною, мене заберуть погані люди. Мені доведеться навчити тебе захищатися.
— Захищатися?
— Так. Захищатися. Недостатньо кричати й плакати, коли тобі страшно. Треба захищатися. Ти маєш це знати.
— Гаразд.
— Я вчитиму тебе щодня потроху. Але спершу ми маємо знайти де жити.
— Так!
Ми обійшли кілька агентств з оренди житла, за документами звузили вибір до двох кандидатів і повернулися в готель. Насамперед ми шукали кімнату в будинку з дитиною. Я впевнена, що власник будинку сам колись був дитиною.
Я проклинаю таких господарів за те, що кожного разу, коли виходжу на вулицю, випадково наступаю в собаче лайно.
— Нонно, я сьогодні ввечері піду подивлюся кімнати, які бачила у документах. Тож якщо ти прокинешся, а мене не буде, не хвилюйся, просто дочекайся мене.
— Я піду з тобою.
— Темно і я не можу взяти з собою дитину.
— …
— Я також не хочу залишатися сама. Але якщо я гулятиму з дитиною у темряві, це буде схоже на те, що я розсіюю насіння неприємностей.
— Чому ні?
— Тому, що пізно ввечері можна натрапити на поганих людей. Я можу перемогти їх, якщо я сама, але якщо ти зі мною, я не зможу боротися з ними, чи не так?
— Я не хочу залишатися тут…
— Розумію. Тоді пообіцяй мені. Якщо я скажу тобі мовчати, ти не будеш говорити, незважаючи ні на що.
— Гаразд.
— Якщо я скажу тобі тікати, не хвилюйся за мене, біжи так швидко, як можеш, і ховайся.
— Я можу це зробити.
— Якщо я скажу тобі кричати, ти кричатимеш так сильно, як тільки зможеш.
— Я можу це зробити.
— Якщо я скажу тобі не рухатися, не рухайся.
— Зрозуміла.
Коли я побачила відчайдушне обличчя Нонни, я все ще не могла сказати їй, щоб вона залишилася сама і чекала на мене. Найголовніше, що потрібно пам'ятати, – це те, що не варто боятися хвилюватися і виходити зі своєї кімнати. Я впевнена, що зможу уникнути багатьох речей, поки вона тут. У минулому мені доводилося бігати та битися, підбадьорюючи й захищаючи переляканих і нерухомих людей. Якщо маленька Нонна, найгірше, що може статися, я завжди можу взяти її на руки та втекти.
Ні, я знаю, що у звичайному житті люди так не борються з ворогами. По-перше, у мене зараз немає ворогів.
— Ну, тоді варто гарненько виспатися перед вечерею з командиром.
— Так!
Ми вдвох лягли в ліжко і спали обличчям одна до одної, постукуючи Нонну по спині. Нонна заснула несподівано швидко. Я тихенько піднялася з ліжка і почала тренуватися. Я скоротила свій раціон, готуючись до виходу з організації, і жила без фізичних вправ, тому моє тіло було досить млявим.
Після серії вправ на зміцнення м'язів, я використовувала гарячу воду, щоб змити піт.
Я нанесла макіяж і переодяглася в сукню, яку купила, коли перетинала сусідню країну Рендал, а потім розбудила Нонну. Нонна не борсається. Вона не скаржиться по-дитячому. Причина, чому вона не виглядає дитиною, полягає в тому, що вона перебувала в середовищі, де не могла бути дитиною.
Нонна врешті-решт прокинулася нормальною.
— Вікі, ти прекрасна.
— Дякую. Нумо і тебе одягнемо.
Я змусила її переодягнутися в сукню, яку купила по дорозі в готель, і розчесала їй волосся.
— Так, дуже гарно. — Нонна взяла в руку блакитну стрічку. Коли вона вперше її побачила, вона трохи нервувала, але була дуже щаслива.
— Я не впевнена, що це гарна ідея.
— Моя перша стрічка.
— …
Дуже сумно, що Нонна каже це з такою радістю. Коли вона обернула блакитну стрічку навколо своєї м'якої білявої голови та зав'язала її бантом на маківці, вона стала схожою на ляльку.
— Командир щасливий, що обідатиме з такою лялечкою. Нонно, яка твоя улюблена страва?
— Круглий хліб.
— …Зрозуміло. Відтепер збільшуймо кількість продуктів, які нам подобаються. Їстимемо багато смачної їжі щодня. Я готуватиму для тебе.
— Я також хочу готувати.
— Гаразд. Я навчу тебе. Я навчу тебе всього, що знаю.
— Спасибі тобі.
— Будь ласка, Нонно. Проживімо гарне життя разом.
Непогано.
Життя з дитиною, здається, набагато веселіше, ніж я думала.
Якраз вчасно постукали у двері.
— Хто там?
— Це я. Джеффрі Ашер.
— Зараз відчиню.
Я негайно пояснила Нонні пошепки: — Не відчиняй двері одразу, навіть якщо хтось стукає або у тебе призначена зустріч. Якщо є вічко – подивись. Якщо вічка немає, прислухайся до голосу. Запам'ятай.
— Гаразд.
Я відчинила двері та побачила пана Ашера, який стояв у темно-синьому костюмі, майже чорному. Він на голову вищий за мене. Я знову подумала: "Цей чолов'яга, мабуть, популярний". Я навіть не знаю, одружений він чи неодружений, але я тут зі своєю дитиною, тож, гадаю, мені не варто про це хвилюватися.
— Доброго вечора, командире.
— Ви обидві маєте чудовий вигляд. Це буде весела вечеря.
Я взялася за руки з Нонною та Ашером, і ми втрьох попрямували до ресторану. Пан Ашер зважав на нашу швидкість ходьби. Він дуже уважний чоловік.
Дівчинка легко крокувала. Я теж з нетерпінням чекала на їжу.
Переклад з японської та редактура: Buruliy
Подякувати: 4441 1111 3516 9708
https://t.me/KATARNOVEL
Далі
Том 1. Розділ 6 - Вечеря на трьох
Розділ 6: Вечеря на трьох. Ресторан "Плющ", куди нас привів Ашер, був, як випливає з назви, вкритий плющем. Пан Джеффрі був тут відомою особою. Кажуть, що його поважають тутешні мешканці. Однак, коли екскурсовод і портьє побачили мене і Нонну з ним, вони обидва на мить подивилися на мене, і прошепотіли: — Що?.. — Я стурбована тим, що і чоловік-екскурсовод, і відповідальна за зал жінка подивилися прямо на мене. — Це ж ресторан, де вас добре знають, чи не так? Ви без проблем привели нас сюди? — Ніяких проблем. Я безтурботний самотній хлопець. Мені не потрібно нікого соромитися. — Аж полегшало. Не хочу, аби мене ненавиділи ваші залицяльниці. — Таких немає. "Ні, є. Їх, безумовно, дуже багато" — подумала я. Тон пана Ашера грубуватий, але мені цікаво, чи він такий і є насправді. Джеффрі був елегантно одягнений у чорну сорочку, що надавала йому зрілого вигляду. Чоловік, який, схоже, був старшим адміністратором поверху, прийшов прийняти наше замовлення. Ашер залишив вибір, що замовити, мені та Нонні. Незабаром принесли біле вино і фруктову воду і ми втрьох виголосили тост. Мені здалося милим те, як Нонна пила напій. Закуска, яку нам принесли, складалася з креветки, підсмаженої на золотистому шампурі і змащеної оливковою олією, та маленького канапе, тонко нарізаного і змащеного вершковим маслом, настояним на травах. Зверху – шинка вищого ґатунку та подрібнена зелень. Креветки були солодкими та смачними. Нонні, здається, вони подобаються і вона з задоволенням їх уплітає. Я помітила, що пан Ашер спостерігає за мною, поки я дивлюся на Нонну. — Я зробила щось неввічливе? — Ні. Я просто подумав, що вам подобаються діти. "Справа не в тому, що я люблю дітей, а в тому, що мені подобається ця мала" — конкретизувала я у себе в голові. Також я помітила, що у пана Ашера гарна постава і він їсть з елегантністю. Мабуть, його добре виховали. — Сподіваюся, Нонна не буде занадто сонною, тому що ви призначили це на час після того, як я закінчу роботу. — Я подрімала. Ми підемо дивитися на житло? — мовила дівчинка мені у відповідь, а я зрозуміла, що забула сказати їй тримати язик за зубами. Звісно, Ашер підняв брову у здивуванні. — Житло? Після вечері? Вночі з дитиною небезпечно. — Звісно, але я повинна переконатися, перш ніж підписувати контракт. Бувають же ситуації, коли документи підписуються, а люди отримують інше, ніж їм представляли. — Тоді я піду з вами. Жінкам і дітям небезпечно гуляти наодинці. Особливо вночі. Так, він командувач Другого Ордену, що відповідає за безпеку Королівської Гавані. Він не зможе прикласти вухо до дверей чи стіни кімнати над, під, ліворуч чи праворуч від кімнати потенційного підрядника, щоб дізнатися, що відбувається всередині. — Це неприємно? — продовжив він. — Але вам доведеться з цим змиритися. Як гарант, я не можу йти на компроміси, щоб забезпечити вашу безпеку. — Не можу не повірити вам. Ваш вчинок заспокоює. — Я відповіла привітно і з усмішкою. Вечеря пройшла добре. Мені було приємно відчувати себе потрібною, нарізаючи м'ясо для Нонни, яка, здавалося, не знала, як їсти його з кістками, і витирала їй рот після соусу. — Що це за м'ясо? — Баранина з травами. — Гм. «Нонні, здається, сподобалася баранина. Наступного разу приготую її вдома» — промайнуло у мене в голові. Ситно повечерявши, ми вийшли з ресторану і неспішно пішли у напрямку першої потенційної кімнати, яку можна було б зняти, дзвоник задзвонив дев'ять разів. Коли ми опинилися перед будинком, у який я хотіла зайти, пан Ашер озирався навколо, ніби перевіряючи навколишнє середовище. — Яка кімната? — Кутова, на другому поверсі. Він показує на кімнату з темними вікнами. Я не впевнена, що можу так легко розповісти незнайомцям, де ми живемо, але я трохи не розумію, наскільки обережною була б звичайна жінка. Це було б неможливо для агентки, але Ашер не увірветься до нашої кімнати і не вб'є нас. Було б нерозумно ставити під сумнів кожен крок Джеффрі. Він не є ані агентом, ані вбивцею і, враховуючи частку таких людей серед населення, те, що я з ним стою тут, є дивом. Пам'ятаю, як психіатр організації сміявся і казав: "Саме ця нахабність утримувала Хлою від самогубства протягом дев'ятнадцяти років". Я попередньо переглянула обидва потенційні об'єкти. Стоячи під дверима, елегантно прислухаючись і вивчаючи околиці, ми почули, як дружина першого сусіда істерично на когось кричала, чим налякала Нонну. Не підходить. Другий об'єкт був безгосподарним - на сходах лежало кілька шматків сміття. Також ні. — Красно дякую за сьогоднішній вечір. Вечеря була дуже смачною. Дякую за їжу. — Я б не рекомендував жодну з кімнат для оренди. — Так, я теж так думаю. Я шукатиму іншого орендодавця. Пан Ашер підняв Нонну, яка виглядала трохи втомленою, і почав відходити. Він збирався віднести її назад до готелю. — Пане командире, сьогодні ми маємо розійтися з вами тут. Ви пригостили нас їжею і навіть пройшлися з нами по кімнатах. Я не можу завдати вам більше клопоту. Дякую за сьогоднішній день. Ашер на мить подивився на мене з виразом, який говорив: "У вас проблеми", а потім пішов геть, ніби не почув мене. Я подумала: "Що відбувається?" Коли я подивилася на нього, він повернув голову і відкрив рот. — Ви щойно прибули в цю країну з іншого королівства. Не знаю, як там було, але тут жінці небезпечно ходити вночі з дитиною. — Зрозуміла. Тоді я приймаю вашу пропозицію. Дякую. — Як формально. — Справді? — Так. До речі, ви дуже добре говорите нашою мовою. — Її вивчення було моїм хобі. — Не хочу бути нав'язливим, але де і ким ви працюєте тут? Я невинно усміхнулася. — По-різному. Ну, якщо ми колись зустрінемося знову, то може я знайду щось постійніше. — Тоді я з нетерпінням чекаю наступної зустрічі. — Так. Ми заходимо до готелю і я знову прошу занести Нонну до мого номера. — Було приємно провести з вами час, командире. — Мені теж. Добраніч. — Добраніч. Джеффрі Ашер пішов. Я поклала Нонну в ліжко, переодягнула її і натягнула на неї ковдру. Я опустила обличчя близько до підлоги, щоб перевірити сліди ніг. Перед тим, як вийти з кімнати, я за звичкою присипала її дуже тонким шаром дитячої присипки. Ніяких слідів. Ніяких ознак того, що шухляди відкривалися. Це нормально, чи не так? Я поспішила вниз, набрала гарячої води і вмилася. Завтра я спершу шукатиму роботу. Після того, як я вирішу, де працювати, я можу не поспішати, щоб знайти кімнату недалеко від роботи. Коли я повернулася до своєї кімнати, Нонна вже міцно спала. — Живімо щасливо. — Коли я заговорила до неї тихим голосом, куточок її рота трохи піднявся, але вона спала. Я хочу, щоб їй снилися гарні сни. Я хочу, щоб у неї було щасливе дитинство. Всього за два дні я повністю прив'язалася до неї. "Мені потрібно знайти роботу" - вкотре нагадала собі я. Я можу дозволити собі поки що не працювати, але я маю працювати. Найкраще було б, якби я могла знайти вакансію перекладача з дому. Тим часом той факт, що я чесна людина, яка старанно працює, додасть мені авторитету. Я залізла під ковдру і притиснулася до Нонни, заплющивши очі. Переклад з японської: Buruliy Редактура: Nastasiia Бета-рідер: Buruliy Подякувати: 4441 1111 3516 9708 https://t.me/KATARNOVEL
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!