Заручини Седріка

Розділ 21: Заручини Седріка

— Ух... — після перевірки лікарем, Другий Принц Седрік ненавмисно застогнав.

— Вашому тілові потрібно багато сил на здорове відновлення. Упевніться в тому, що не навантажуватиметесь зайвий раз.

— Добре. Я почув Вас з першого разу. Дякую, — головний лікар вклонився і покинув приміщення. Чоловік, який стояв у одному з кутів покоїв стримано кивнув йому і прослідкував, як той виходить. Цим чоловіком був Террі Ґаррет, командор Першого Лицарського підрозділу. Через таємничу прогулянку та лічені травми принца Седріка він більшість часу був зайнятий рапортуванням різних канцелярій. — Навіть якби тут не було тебе, я б все одно не зміг нікуди втекти.

— Ви вже казали це раніше.

— Цього разу це правда, — йому було боляче навіть просто вдихати. З кожним вдихом і видихом він відчував, наче його розриває зсередини. Боляче говорити, що вже казати про те, як це – рухатися. Він ніколи раніше не ламав собі нічого, тому думав: «Ось як це відчувається». Він раніше чув, що солдати на війні продовжують боротися навіть зламавши важливі для людини кістки, тепер він міг співчувати їм, адже йому нестерпно боляче з переламаними ребрами. Страшно уявити, що відчувають ті чоловіки.

Через деякий час Террі викликали й він залишив принца самого.

Вчора, коли він збирався пробратися назад до замку, його спіймав його брат. Короткої розмови вистачило, аби той здогадався, що з Седріком не все гаразд. Конрад оскаженів, коли той вирішив бути чесним і розповісти повну історію того, як отримав свої ушкодження.

— Я пообіцяв Джефу. Я сказав йому: "Ми залишимо це тобі. Я відкличу всіх від її справи". Але ти посмів сунути свого носа туди, куди тебе не просили. Тепер він подумає, що я порушив обіцянку, — він мав рацію, тому йому не залишалося нічого, крім того, аби совісно опустити голову.

— Пробач мені.

— Скажеш усім, що впав. Попросиш у неї вибачення.

— Так.

— Я не хочу втратити довіру Джефа через твою дурість. Він мені потрібний.

— Так. Пробач мені.

Перший принц заборонив Седріку покидати свої покої на довгий час і приставив декількох охоронців. Він ніяк не міг очікувати, що м'який братець може серйозно покарати його. Джефрі, скоріше за все, натиснув на Конрада, через що той, неохоче, але прибрав хвіст.

Седрік схопив золотий ланцюжок зі стола і потягнув за нього. Виїхала шухляда, з якої він дістав маленьку скриньку й підняв її кришку. Він не зміг побороти себе й викинути речі, отримані під час заручин, тому вирішив просто скласти й забути про них. Усередині був маленький портрет його колишньої нареченої, Беатріче. Зображення дівчини з легкою усмішкою було заховано на самому дні скриньки.

"Ваша Високість такий сильний".

"Я поважаю хоробрість Його Високості".

"Як гарно Ви тримаєте меч..."

Вона завжди хвалила Седріка за його силу. Проте дівчина була прикута до ліжка усі п'ять років того часу, як вони були заручені. У дитинстві вона не була такою слабкою, але перед тим, як обмінятися присягами із принцом, вона неочікувано захворіла. Якби вона просто промерзла, то вірогідно отримала б важку пневмонію і застудила вуха. Вона щоразу труїлася, навіть якщо їла ту ж саму їжу, що й інші. Захворівши їй було важко відновитися. Лікарі казали, що це стрес. Якщо ви постійно відчуваєте себе стомленими, у вас вищі шанси підчепити якесь захворювання. Якщо говорити про Беатріче, то вона могла відчувати сильний стрес і тривогу через заручини. З її дуже м'яким і добрим характером, вона не змогла б навіть відповісти іншій аристократці, якби та заговорила до неї. Обидва статуси, як нареченої Другого Принца, так і майбутньої герцогині, були для неї тягарем.

Беатріче не була неймовірною красунею, але мала добре серце. Зворушений її миловидною зовнішністю, принц благав свого батька дозволити йому одружитися з нею. Він збирався бути її захисником.

"Скажи мені, якщо вони ображатимуть тебе. Я поставлю їх на місце".

"Ні. Я не хочу турбувати Вас щоразу через те, що хтось вирішить пожартувати. Жінки завжди сперечаються між собою. Я просто посміюсь і забуду", — сказала Беатріче. Проте вона ніколи не змогла б відпустити це і продовжувала б таїти це глибоко в серці. Одного разу її служка розповіла йому, що її прозвали "простачкою з неблагородної родини" і що вона "робить із себе покірну, аби підлизатися до Його Високості". Які ще брудні речі вони казали про неї? Вона б не мала терпіти це, якби не була його нареченою.

Йому було п'ятнадцять, а їй чотирнадцять. Він пішов відвідати Беатріче, у якої знову була гарячка. Її обличчя було криваво-червоним, а дихала вона важко. Вона була гарячою, руки почали палати, як тільки він торкнувся її долоні й поглянув на її личко. Протягом цих п'яти років, вона майже не переставала хворіти.

"Вона не проживе довго, якщо стане моєю дружиною", — з цією думкою в голові він застиг, усе так само дивлячись на дівчинку, яка страждала, а потім ніжно відпустив її руку й піднявся. Він ледве стримував сльози.

Тої ночі він довго сварив себе за тремтячий голос, яким він попросив батька скасувати заручини.

"Прошу, скасуйте наші заручини шляхом, який не нашкодить її майбутньому. Благаю Вас, батьку.

Король просто відповів: "Добре", з обличчям, сповненим розуміння слів свого сина й не спитав нічого більше. Мабуть, його батько вже знав причину її постійної слабкості.

Після розірвання заручин, Беатріче, здається, багато плакала, але до нього дійшло, що вона нарешті відновила своє звичне здоров'я.

Він думав: "Я радий, що зважився на це", — і, враховуючи це, намагався не ходити у місця, які вона, ймовірно, могла відвідувати, настільки, наскільки тільки міг.

Незабаром його старший брат одружився й дуже скоро у них народилося двоє дітей. Він знаходився у комфортному положенні, але продовжував жити з дірою в грудях. Седрік відточував талант володіння мечем, але для чого? Ніяка країна не хотіла війни з королівством Ешбері, адже їхня країна — торгова. Війна означала б розірвання багатьох контрактів, з яких можна було б вивести купу грошей. Це, звісно, добре, але який у нього шлях? Одного дня він стане звичайним містянином, далі дюком. А після? Він мав багаті володіння з навченим управителем, який показував щедрі результати. Чи буде для нього якесь місце?

Інцидент на вечірньому заході стався тоді, коли він не міг знайти себе. Однією з гостей була дуже вправна жінка. Йому відчайдушно захотілося дізнатися наскільки ж вона вміла. Досі секрет, чому вона вирубила того чоловіка, але Седрік був більше зацікавлений у її майстерності, ніж у причині.

Результатом його цікавості стали переломи. Вона накинулася на нього наче кішка розміром з людину. Її відточені рухи були жахливо швидкими, думка: "Вона вб'є мене", — різко виплила в його голові, коли вона витягнула ніж. Він уперше за життя відчув страх смерті.

"Я поважаю хоробрість Його Високості", — він був скутий спогадом про свою кохану.

Звичайно, вона просто підбадьорювала його, але його егоїзм знайшов у цих словах причину жити.

Заплющивши очі, фігура жінки з ножем у руках гостро відбилася у його голові. У ретроспективі вона не задумуючись захищала ту дитину. Він повністю ігнорував її, але та жінка купу раз казала йому йти геть. Її лють нагадала йому левицю, яка обороняє своїх дитинчат. Навіть якщо порівняти їхні сили, він усе ще поступався їй духом.

"Чи зможе вона мене тренувати так, як тренує свою малу?" — він криво всміхнувся, подумавши про це. Одразу після чого його тіло запульсувало різким болем і Седрік здригнувся.

 

Переклад: Buruliy

Редактура: Yuuiopop

T.me/KATARNOVEL

Подякувати: 4441 1111 3516 9708