Нонна

Розділ 2: Нонна.

 

 

　Королівська сім'я, яка очолює королівство Ешбері, в якому я вирішила оселитися, здається чудовою і вже багато поколінь не брала участі у загарбницьких війнах, а лише в оборонних. В Королівство приїжджає багато купців. Я обрала його, тому що це країна, де такий чужинець, як я, може одного дня оселитися в місті й нічим не виділятися.

 

 

"Чим я зароблятиму на життя?" — лунало у мене в голові

 

 

　Мене підібрали люди Ланкома, коли мені було вісім років. Я почала працювати, коли мені було п'ятнадцять, а потім наполегливо працювала до двадцяти семи років.

 

 

　Щомісяця я купувала невеличку річ і передавала її керівнику офісу, щоб він відправив її додому: моїм батькам. Ланком перевіряв, чи немає в ній листів, а потім віддавав посилку у відділ відправлення листів і багажу. Правилом було те, що мені не дозволялося зв'язуватися з родиною.

 

 

"Думка про те, що мої батьки та сестра радітимуть тому, що я надсилаю гроші, була моєю емоційною підтримкою. Навіть якщо ми не могли повноцінно спілкуватися, вони повідомляли мені про смерті у родині, коли таке траплялось. Але я ніколи навіть і не думала про те, що всі вони мертві. Я любила Ланкома як брата і поважала його як боса. Він два роки приховував від мене те, що моєї родини більше немає".

 

 

　Після роботи я вперше за вісімнадцять років поїхала до містечка, де жила моя родина. Я хотіла побачити будинок, а точніше — свою сім'ю: здалеку, хоча б мигцем. Я переодягнулася і підійшла до батьківського дому, але побачила, що місце, де колись стояв будинок, було розчищене. Бувши здивованою, я почала досліджувати причину і виявила, що нею стала пожежа. Як виявилось, вона була дворічної давнини.

 

 

　Районні чиновники негайно зв'язалися б з дворянством, де я нібито працювала, шляхта - з організацією. Ланком не міг не знати про це. Іншим агентам повідомили лише про смерть моїх батьків. "Зрозуміло. Тепер усе зрозуміло". Він, мабуть, знав, як сильно я піклувалася про свою сім'ю. Протягом вісімнадцяти років я неодноразово говорила їм, на кого працюю.

 

 

　Після цього я працювала так, ніби нічого не сталося, а після заробітної плати за наступний місяць віддала ящик Ланкому, щоб він, як завжди, відправив його додому моїм батькам. Потім я слідувала за ним, коли він пішов з роботи. Того вечора він, з ящиком в руках, не пішов до офісу збору та доставлення багажу в Королівській столиці. Він навіть не помітив того, що я стежила. Я була глибоко розчарований тим, що його рука була опущена.

 

 

　Приміщення до якої увійшов Ланком, була не кабінетом керівництва, а кімнатою в шикарному багатоквартирному будинку з охоронцем у гарній уніформі. Штори та вікна на третьому поверсі відчинилися, щоб показати Ланкома.

 

 

"Ось він" - промайнуло в моїй голові. Я зачекала, поки він вийде з будівлі, а потім піднялася на третій поверх у темряві ночі, використовуючи терасу на другому поверсі та невеликий виступ на стіні як точку опори. Спочатку я прокралася в іншу кімнату, яка не була освітлена, і звідти попрямувала до його кімнати. Я відімкнула двері інструментом і увійшла у неї. Там знайшла двадцять п'ять маленьких дерев'яних коробочок, які я йому дарувала. Вони були складені у кутку неосвітленої кімнати. Я мало не вибухнула від емоцій, але швидко придушила свої почуття.

 

 

　Я відкрила всі коробки й витягнула звідти всі монети, які раніше ховала туди. Я також викрала з кухні срібні столові прилади та золоті свічники - припустімо, що це була робота злодіїв. Дорогою додому я викинула всю косметику від Ланкома в річку.

 

 

"Я помилялася. Він звичайний чоловік, який не має нічого святого. Він хоче лише піднятися кар'єрними сходами…"

 

 

　З наступного дня я працювала, як і раніше.

 

 

　Щомісяця, на наступний день після зарплати, я просила його про подарунки для моєї родини. Життя було таким же, як і раніше, але моє серце змінилося. Моєї сім'ї більше немає на цьому світі, як і моєї віри Ланкому.

 

 

　У перервах між роботою я почала шукати інформацію про нього. Я дізналася, що Ланком збирався одружитися з жінкою, з якою ми працювали разом. Ця інформація мені знадобиться.

 

 

— Я ідеально підходжу такому чоловікові, як Ланком! — я не мала жодного інтересу до нього як до представника протилежної статі, але потроху я мрійливо розповідала про свою любов до Ланкома іншим колегам. Зрештою, його історія про шлюб стала надбанням громадськості. Я удала, що дуже шокована і засмучена та змусила їх думати, що наклала на себе руки.

 

 

　З того дня, як було оголошено про шлюб Ланкома і Мері, я почала менше їсти, і через два місяці я, напевно, виглядала виснажено в чиїхось очах. Коли мене запитували, чому, я, з похмурим обличчям і вологими очима, відповідала: "А що? Нічого страшного…" - і всі дивилися на мене зі співчуттям. Тільки Мері, його наречена, ледве стримувала свій переможний вигляд.

 

 

　Чому я пройшла через усі ці труднощі, щоб не бути агенткою? Тому що у мене були відмінні оцінки.

 

　Серед оперативників у Королівстві Хаґґл я була відмінницею багато років. Було очевидно, що вони не дозволять мені кинути роботу і сказати: "Я звільняюся". Я планувала своє майбутнє так: "Не виходити заміж, працювати в організації до сорока років, а потім навчати молодший персонал". - так мені порадив Ланком. Але тепер, коли я втратила батьків і сестру, я не мала ані бажання, ані обов'язку присвячувати організації таку велику частину свого життя. Я не дбала про те, щоб отримати його схвалення.

 

 

Я чекала, що він скаже: "Я знаю, що запізнився з повідомленням, Хлоє, але насправді я чекав на..." Але лише в день, коли я здійснила свій план, Ланком повідомив мені про смерть моєї родини. Минуло три роки з того часу, як моя сім'я загинула.

 

 

　Я не була ні сестрою, ні підлеглою Ланкома, я була просто корисним інструментом.

 

 

"Що ж, погуляймо містом, Вікторіє". Я вийшла з кімнати, одягнена в зручну, вільно обтислу темно-синю спідницю нижче коліна і блузку кольору слонової кістки - таке непримітне вбрання, яке можна знайти де завгодно.

 

 

— Гарної прогулянки. — голос адміністраторки на ресепшені направив мене до центру міста.

 

 

　Столиця Королівства Ешбері умовно поділена на схід, захід, південь, північ і південну частину, в центрі якої знаходиться королівський замок. Південний район, де я перебуваю, — це жвавий район простих людей, переповнений магазинами, ринками та офісами. Згідно з моїми попередніми знаннями, в цьому районі проживає найбільша кількість людей іноземного походження.

 

 

　У ресторанах і кіосках продають їжу з різних країн, і коли я йду вулицею, то відчуваю приємні запахи, що доносяться звідусіль. Мій шлунок бурчить, попри те, що я щільно поснідала вранці. Я купила одну з випічок у кондитерській і їла її, поки роздивлялася місто.

 

 

— Га?

 

 

　На лавці в кутку площі сиділа дівчина, понуро дивлячись на мене. Мені було цікаво поспостерігати, чи не чекає вона на когось, тому я деякий час дивилась на неї здалеку, але не було жодних ознак того, що до дівчини хтось підійшов.

 

 

"А що, якщо її вкрадуть?"

 

 

　Дівчинка сиділа в заціпенінні, не плакала. У мене було погане передчуття і я не могла залишити її саму, тому підійшла до неї й запитала: — Чому ти сама? Ти заблукала?

 

 

— Ні, я не заблукала.

 

 

— Як тебе звати?

 

 

— Нонна.

 

 

— Ти тут проживаєш, Нонна?

 

 

— Матуся сказала чекати тут.

 

 

— Як давно це було?

 

 

— Дзвоник лунав уже десять разів.

 

 

"Ох… Зараз друга година дня. Вона чекає на свою матінку вже більш як чотири години. Дівча, певне, покинули". Її шкіра і волосся були трохи брудні, а одяг, який виглядав так, ніби він був одягнений для прогулянки, також злегка забруднений подекуди.

 

 

— Ти голодна? Якщо хочеш щось поїсти, я тобі куплю. Поїси зі мною і зачекаймо на твою маму тут?

 

 

　Дівчинка кивнула, я допомогла їй встати на ноги, тримаючи за руку, і ми попрямували до кіосків.

 

Переклад з японської: Buruliy

Редактура: Nastasiia

Бета-рідер: Buruliy

Подякувати: 4441 1111 3516 9708
https://t.me/KATARNOVEL