Розділ 22: Поцілуй того, кого кохаєш 3
Вислухавши мою розповідь, капітан Баллам зітхнув.
— Ти чесна і надійна людина, але в минулому, на цьому фронті, ти був, як би це сказати, нерішучим... Ти захоплюєшся.
— Вибач.
— Крім того, ти нервуєш і не йдеш напролом. Ти не втрачаєш пильності навіть перед коханою людиною. Насправді ти ще більш обережний з ними.
— Саме так... Я також ставлюся до своєї сім'ї як до сторонніх людей. Оскільки я такий, я ставив собі питання, як я можу сформувати глибокі стосунки... Через це я навіть сумнівався, чи зможу виконувати свої обов'язки капітана.
Коли я нахилив голову, капітан криво посміхнувся і почухав підборіддя.
— У тебе досить спокійний характер. Але ти завжди перевершував мої очікування, коли справа доходила до виконання роботи. За це я можу поручитися. Саме тому, що ти знаєш свої недоліки та наполегливо працюєш над їх виправленням, ти можеш, навпаки, підтримувати гарні стосунки з людьми.
— Дякую.
Почувши ці ввічливі слова, я знову опустив голову. Капітан Баллам не був людиною, яка легко робить компліменти, і отримати такі слова від нього принесло мені незрівнянне полегшення.
— Тоді, повертаючись до теми, він тобі не подобається, але ти подобаєшся йому. І ти зробив те, що зробив.
— Так.
— Якщо навіть ти зробив йому пропозицію, це добре? Ваші тіла сумісні?
— Так.
— А він знає, що ти не відчуваєш до нього ніяких почуттів?
— Знає. Тому й попросив спростувати чутки.
— А може, це він поширює чутки?
— Ні, це точно неможливо. Він теж виглядає дуже стурбованим і навіть вибачався.
— За що він вибачався?
— За те, що втягнув мене в це і все таке. Він був стурбований моїм становищем і дуже переживав, що поширюються чутки. Він сказав: "Вибач, що я до тебе приставав і завдав тобі клопоту"...
Коли я пояснив йому все по крихтах, капітан Баллам зітхнув, як ніколи раніше.
— Агов, Легато. Не змушуй свого партнера просити вибачення за такі речі.
— Ти, подумай про нього, як про жінку. Зустрічатися з жінкою, яка кохає тебе, попри те, що ти не відчуваєш до неї жодних почуттів, насолоджуватися тим і тим, змушувати жінку вибачатися, кажучи "це моя вина", коли ходять чутки — ти справжній покидьок.
Слова капітана, який, здавалося, був вражений, боляче вдарили мені в серце. Ні, навіть я це знав. Я зробив щось досить низьке для чоловіка.
— Я знаю, що проблема лежить на мені. Ось чому я не знаю, що робити... Атмосфера в королівському палаці така, що здається неминучим, що ми одружимося, і мої руки зв'язані.
— Це тому, що всі люблять такі плітки. Ти не маєш наміру виходити заміж, або, краще сказати, зустрічатися з ним по-справжньому? Ну, ви ж обидва чоловіки.
— Особисто мені це не подобається не через те, що він чоловік. Просто є проблема з моїм будинком, а я спочатку завжди мав намір одружитися з жінкою, тому я збентежений.
— Це обов'язково станеться.
Замислившись, я ретельно підбирав слова.
— Нідель — важлива людина. Я щасливий, коли я з ним, і мені подобається його особистість, і в цьому сенсі ми також сумісні... Він дуже важливий як друг. До такої міри, що якби мені наказали вийти за нього заміж, я б не думав, що це погано, але я не знаю, чи це кохання... Я хвилююся, чи все гаразд, навіть якщо я не відчуваю до нього тих почуттів, які він відчуває до мене.
— Це тому, що ти чесний.
Капітан Баллам криво посміхнувся. А потім задумливо склав руки.
— Ну, я не з тих, хто говорить про людей, але коли я одружувався, я не дуже любив свою дружину.
Раптові слова капітана Баллама шокували мене. Капітан Баллам був добре відомий як відданий чоловік.
— Моя дружина була моєю подругою дитинства, розумієш. Я подобався їй з дитинства. Це навіть я знав. Але я мріяв стати лицарем, бо був простолюдином. Я навіть думав про те, щоб взяти за жінку якусь панну з високим статусом і просунутися по службі, використовуючи її вплив.
— Невже?
Я був здивований, коли дізнався про таке ставлення капітана Баллама. Однак, зрештою, він досяг успіху завдяки власним заслугам.
— Мій тип жінок — епатажні красуні, а моя дружина була явно не такою. Чесно кажучи, я не хотів робити її своєю партнеркою, але вона зробила мені пропозицію, як грім серед ясного неба. Сказала: "Я хочу вийти заміж за тебе!". Я їй відмовив, але після того, як я їй відмовив, вона пообіцяла одружитися з чоловіком, якого їй обрали батьки. Чоловік, якого вибрали її батьки, був людиною, яку я дуже ненавидів. Думка про те, що вона вийде заміж за такого гівнюка, розлютила мене, і я вирішив одружитися з нею.
Капітан сказав це і розсміявся з "вахаха".
— Тоді я відчував симпатію і допомогу, а не любов, але зараз я радий, що одружився з нею. Я відчуваю себе щасливим не лише як друг дитинства, але і як чоловік з дружиною.
Було добре відомо, що капітан Баллам любив свою дружину і дітей. Мені було цікаво, як сприйняти історію капітана Баллама.
— Агов, Легато.
Після деякого мовчання капітан засміявся, граючись склянкою в руках.
— Це мої власні думки. Я не знаю, що ти думаєш, але я висловлю свою думку.
— Так.
— Ти не зважаєш на статус свого супутника і вважаєш, що найкраще бути разом з людиною, яка тобі найбільше підходить. Неважливо, Нідель це чи ні, шукай ретельно. Саме тому, що у тебе така особистість, це тим більше важливо. Краще покінчити з життям, в якому ти стережешся свого партнера і повертаєшся додому втомленим. Ти не шкодуєш зусиль, а також маєш талант. Ти можеш піднятися на вершину лише завдяки своїй силі. Тобі не потрібно позичати сили у партнера. Якщо тебе охороняють навіть удома, це тільки затягує час. Кожна людина відчуває себе самотньою, і від цього нікуди не дітися. Ми з тобою теж відчуваємо велику самотність. Тому будь з кимось, хто не посилює твою самотність.
Капітан Баллам чесно висловив мені свою думку з серйозним обличчям. А потім засміявся.
— Що ж, це добре, що ти далеко від королівського палацу. Тут у тебе буде можливість спокійно подумати.
— Нідель так само казав.
— Зрозуміло. Твій партнер досить розумний хлопець.
— Так, він набагато зріліша людина, ніж я.
— Зрозуміло, зрозуміло. Ти такої високої думки про свого нього, робиш те і те, але кажеш, що не відчуваєш до нього жодних почуттів любові.
Капітан Баллам, посміхаючись, підбадьорливо поплескав мене по плечу.
А потім, він перейшов на іншу тему. Таким чином, година стала пізньою, і ми завершили зустріч. Оскільки капітан сказав, що повернеться до свого будинку біля фортеці, я провів капітана до дверей, а потім повернувся до своєї кімнати.
Коли я повернувся до своєї кімнати, всередині було холодно, і моє тіло тремтіло. У кімнаті було холодно, бо я залишив вікно відчиненим.
Зітхнувши, я сів на ліжко. У відчинене вікно дивився на небо.
Відтоді, як я потрапив до цієї фортеці, вікно завжди залишалося відчиненим. Навіть я вважав, що це нерозумно в такий холод.
Якщо я залишу його відчиненим, це ж північ. Нідель нізащо не прийде сюди. Я знав це, але мені здавалося, що зачинити вікно — це все одно, що повністю відкинути його.
Щобільше, я відчував, що він не заперечував можливості того, що він зовсім не прийде сюди, і я залишу вікно відчиненим, попри себе. Хоча все було зовсім не так.
Цікаво, чи все гаразд у нього в Королівському палаці?
Коли я згадував про нього, то не встигав цього усвідомити, як мені стало гаряче і неспокійно. Я міг думати про його зухвалу постать лише після того, як ми об'єдналися тілами.
Він робив болісне обличчя, мене, але все одно спокійно спав — це завжди вабило мене.
Я хочу обійняти його
Я, який думав так кожного дня, все ж таки був покидьком.
Переклад з англійської: NW
Редактура та бета: Buruliy
Подякувати: 4441 1111 3516 9708
https://t.me/KATARNOVEL
Далі
Розділ 23 - Поцілуй того, кого кохаєш 4
Розділ 23: Поцілуй того, кого кохаєш 4 Переїзд до північної фортеці пройшов гладко. Тут я міг бути спокійним, порівняно з тим, коли перебував у королівському палаці. Загін складався з молодиків, але були серед них і старші були. Проте всі ставилися до мене з увагою і повагою. Це була спокійна подорож, але я думав тільки про Ніделя протягом всієї поїздки. Був факт, що він сказав мені, щоб я ретельно думав під час експедиції, але все одно я не міг викинути його з голови. В моїх думках були надзвичайно вульгарні бажання, на кшталт: "Оскільки я їду в експедицію, яка триватиме місяць, я хочу перед цим обійняти його", і мені було огидно від власної вульгарності. Я зовсім не людина великої чесності, про яку він часто говорив. Нідель був про мене надто високої думки. Ми вирушили за планом, і як тільки ми досягли північної фортеці, нас вийшли зустрічати тамтешні лицарі. Серед них були місцеві жителі, а також періодично розкидані люди, послані з королівського палацу. Обличчя, які я давно не бачив, також були там, і знайомі голоси пурхали навколо. — Легато! Радий тебе тут бачити. Саме в цей момент я почув ностальгічний голос і озирнувся. — Капітане, давно не бачились. — Привіт, привіт. Ти тепер теж капітан. Той, хто підійшов до мене зі щирим сміхом, був тим, хто очолював лицарів у північній фортеці, капітан Баллам. Коли я увійшов до королівського палацу, він був на тій самій посаді, що і я зараз — командир загону. Коли хтось каже "капітан", я згадую капітана Баллама. Коли я був новобранцем, він був начальником, який найбільше піклувався про мене. Він швидко передав свою посаду молодому поколінню і за власним бажанням перевівся до не надто популярної північної фортеці. Це була людина, яку я дуже поважав. — У тебе все гаразд? — Так, дякую. Маєте добрий вигляд. — Звичайно! Адже це я! Капітан Баллам засміявся, так само як і тоді, коли був у королівському палаці. — Тут трохи прохолодно. — Це правда, якщо порівнювати зі столицею. Йдучи поруч з капітаном, я увійшов до північної фортеці. Вона знаходиться далі на північ, ніж столиця, і через те, що вона в горах, там був мороз. Я чув, що взимку там страшенно багато снігу. У той час, коли в королівській столиці тільки ночами було прохолодно, тут вже тремтіли від холоду. — Завтра наші війська вирушать до Королівської Столиці. Це ненадовго, але ти будеш під моєю опікою. — Так, дякую. — Коли відпочинеш, вип'ємо разом. Нам треба багато про що поговорити. Влаштуймо сьогодні свято з усіма. — Так! Я повернув щиру усмішку капітану Балламу, який широко всміхався. Більшість лицарів північної фортеці мали вирушити до столиці, але Баллам залишався. Я був щасливий, що зможу знову працювати з ним, навіть якщо це буде лише на короткий час. Мені показали призначену для мене кімнату у фортеці. Я був вдячний, що для мене підготували окреме приміщення. Це було ненадовго, і це було схоже на оренду кімнати, тому я був би задоволений, навіть якби це була загальна кімната. Звичайно, порівняно з моєю кімнатою в Королівській столиці, вона була меншою, але я не скаржився. Опинившись наодинці в кімнаті, перше, що я зробив, це відчинив вікно. Я почав своє життя в північній фортеці. Капітан Баллам командував, і не було жодної проблеми; дні минали мирно. Крім капітана Баллама, були й інші члени загону, які також залишилися — ми із задоволенням проводили час, обмінюючись з ними мечами та спілкуючись з місцевими жителями. Після того, як такий день закінчився, я, на запрошення капітана Баллама, зайшов до його кабінету вночі. — Радий бачити, що ти прийшов. Капітан Баллам, здавалося, був у піднесеному настрої та вже приготувався до випивки. Цікаво, чи не поцупив він це з їдальні, бо на столі, здається, теж була якась закуска. Побачивши це, я розсміявся. Він завжди любив вино, а я добре тримався і тому часто супроводжував його, коли був новобранцем. Серед моїх начальників я провів з ним найбільше часу. — Як робота в королівському палаці? — Я ще зовсім мало чого знаю, але якось справляюся. Взявши заздалегідь приготовану склянку, ми розмовляли без жодних обмежень. — Хай там що, але вони тяжко працюють. Зрештою, вони ж рабовласники. Використовуючи ім'я капітана Лицарського ордену і віцекапітана, капітан Баллам розсміявся. Якщо я не помиляюся, віцекапітан і він були колегами й добре ладнали між собою. Хоча теми розмов перетиналися з багатьма речами, такими як стан королівського палацу та життя в північній фортеці, ми гаяли час, а капітан Баллам нахабно всміхався. — До речі, ходять про тебе чутки. Навіть до мене дійшли. Побачивши, як капітан говорить, широко посміхаючись, я поперхнувся своїм напоєм. Я б ніколи не подумав, що це може дійти аж сюди. Сила чуток лякає. — Ніколи не думав, що ти зустрічатимешся з чоловіком. Та ще й з хлопцем з Тех Ордену? — Хах... — Він твій ровесник, той чорнявий хлопець? Він здається трохи холоднокровним, але він м'якший хлопець, ніж здається. — А... мабуть. Ви знаєте досить багато. Я врешті-решт усміхнувся враженню капітана Баллама про Ніделя. Однак, це було добре зрозуміло багатьом людям в Королівському палаці. — Ну, в Технологічному Ордені не багато молодиків. Коли ви приєднувалися до Палацу, я також, як і ти був Капітаном, тому я звертав увагу і запам'ятав усіх, хто доєднувався до Орденів. — Зрозуміло, це досить інформативно. — А що ж тоді сталося? До мене дійшли чутки, що всі навколо прийняли його прихильно. На це запитання капітана Баллама я поставив свою склянку на стіл і не знав, що відповісти. Капітан теж помітив мою заклопотаність. — Що сталося? З ним щось не так? — Ні... скоріше не все гаразд... — Хм? А в чому справа? — Щодо цього, я трохи стурбований. Я трохи вагався, але вирішив проконсультуватися з ним з цього приводу. Капітан перебував у північній фортеці, і, перебуваючи далеко від королівського палацу, з ним було легко поговорити. Щобільше, навіть коли капітан Баллам був у королівському палаці, я радився з ним. Він був єдиним, з ким я міг порадитися з особистих питань у Лицарському Ордені. Не те щоб я не довіряв іншим людям, але я погано говорив про себе. — Нідель... Ах, його звуть Нідель. — О. — Ми не зустрічаємося. Але чутки розрослися до таких розмірів, що навіть король згадав про це, і я не міг заперечувати в такий пізній час... — Невже? Це дуже прикро. Він же не твій коханий, хах — Так... напевно. — Напевно, кажеш... Ви ж добре ладнаєте, так? — Так. Ми недавно подружилися і часто випиваємо в моїй кімнаті. — Ти трохи інтроверт, тому люди, з якими ти добре ладнаєш, для тебе безцінні. — Точно. Ось чому він — дорогоцінний друг. Капітан Баллам, як і очікувалося, добре знав мою натуру. Я, який безумовно відчув полегшення від того, що хтось почув мою історію, знову взяв склянку в руку. Капітан Баллам, підперши ланіту рукою, подивився на мене і відкрив рота. — Отже, він ніби друг, але ви зробили те і те. Я знову поперхнувся вином, яке пив. Цікаво, що він подумав про мою реакцію, але капітан зітхнув, ніби здивований. — Дивлячись на реакцію, здається, що ви, зрештою, далеко зайшли. — Прошу. — Ні, тобі не потрібно переді мною вибачатися. Оскільки ви це зробили, ти не зміг спростувати чутки. — Саме так. Коли я підтвердив, капітан Баллам розсміявся. — То ви "друзі з привілеями"... Що ж, серед лицарів є багато тих, хто має такі стосунки. Навіть у цій фортеці є кілька таких. Це не є чимось незвичайним у місці, де живуть лише чоловіки. Ти ж не відчуваєш жодних почуттів любові до цього Ніделя, чи не так? — Напевно... — Знову цей, напевно... нерішучий хлопець, чи не так? А як щодо твого партнера? — Нідель... я йому подобаюся, здається... — Га!? Коли я це сказав, капітан Баллам знову підняв здивований голос. — Не те щоб він сказав мені прямо... але я думаю, що це так. Він перший зробив мені таку пропозицію... Це було схоже на виправдання, але в будь-якому випадку, це була правда, тому я сказав це тихим голосом. — І ти просто пливеш за течією. — Так... — У вас це було лише раз? — Ні. — Він тобі пропонував? — Ні, останнім часом я… Після таких відповідей мені захотілося втекти. Але я відчував, що оскільки я почав давати пояснення вперше, я повинен відповісти на всі запитання капітана Баллама. Переклад з англійської: NW Редактура і бета: Buruliy Подякувати: 4441 1111 3516 9708 https://t.me/KATARNOVEL
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!