Розділ 21: Поцілуй того, кого кохаєш 2
У ніч перед моїм від'їздом в експедицію Нідель в образі птаха з'явився у вікні, коли я готувався до подорожі.
Я очікував, що він прийде сьогодні, і тому був готовий перервати свої приготування.
— Вибач, ти зайнятий?
— Ні, я вже закінчив усі приготування.
Він, який повернувся до своєї людської форми, ледь чутно засміявся, сказавши: — Невже. — відтоді, як ці чутки поширилися в королівському палаці, вираз обличчя Ніделя трохи затьмарився. Коли я подумав про те, що він похмурнішав не через своє становище, а через те, що турбувався про мене, я відчув радість від того, що він так турбується про мене.
Я подивився на нього.
Коли я подумав про те, що не зможу зустрітися з ним протягом наступного місяця, починаючи з завтрашнього дня, я відчув себе спустошеним. Наразі єдиною людиною, з якою я добре ладнав поза роботою, був Нідель.
Він не носив капюшона, і його обличчя було відкритим, але оскільки він був нижчим за мене, навіть якщо я опускав голову, мені було важко розшифрувати його вираз обличчя.
— У тебе щось болить?
Нідель говорив своїм м'яким голосом і тримав мене за руку, перевіряючи, чи немає травм. Я часто несвідомо пошкоджував руку, і було багато разів, коли він зцілював її для мене. Це сталося і під час нашої першої зустрічі.
— Ти поїдеш в експедицію, так? Якщо у тебе є якісь травми, я вилікую їх для тебе.
Він уже взяв мене за другу руку. Його красиві руки торкнулися моїх рук, щоб перевірити їх. Щоразу, коли трохи холодні пальці Ніделя торкалися мене, я завжди відчував, що вони торкаються моїх нутрощів. Це було незрозуміле відчуття.
Мені було ніяково, коли я бачив його, який завжди був до мене невимушеним, але при цьому ставився до мене з особливим піклуванням і ніжно турбувався про мене.
Я думав про всякі дурниці, наприклад, як було б добре, якби я отримав хоча б невелику травму, адже це означало б, що я зцілився.
Нідель, тримаючи мене за руку, мовчав, опустивши голову. Коли я запитав, що сталося, він зітхнув.
— Мені дуже шкода.
Коли він вимовив ці слова, я здивовано звів брови. Я не розумів, за що він вибачається.
— Мені дуже шкода, за все, що сталося. Це все моя провина.
— Про що ти говориш?
— Про чутки. Ти і я... Я ніколи не думав, що може статися така жахлива річ.
Зітхнувши, Нідель відпустив мою руку. Я відчув деяке розчарування.
— Ти не повинен за це просити вибачення. Ти також є однією із зацікавлених сторін. Ми однакові.
— Ми не однакові.
Чоловік криво посміхнувся і подивився на мене.
— Я теж постійно сиджу у вежі, але у нас з тобою різні статуси. Я — дрібний маг Технологічного Ордену, на якого люди навіть не кидають погляду, але ти інший.
Обличчя Ніделя скривилося в гримасі, але очі, що дивилися на мене, були лагідними.
— Це неминуче, що ти досягнеш успіху в житті. У майбутньому ти станеш капітаном Лицарського Ордену. Ти станеш обличчям нації. Ти маєш в собі стільки сили.
Похвала Ніделя здивувала мене. Я не знав, що він такої високої думки про мене, і моє серце відчуло неспокій. Я не маю такої великої сили, як він уявляє, і я все ще новачок, але те, що він сказав мені це, принесло мені безмежну радість.
— Ти благородного роду, і до того ж маєш стан. І зовнішність, і характер у тебе чудові. Ти працьовитий і ввічливий навіть до тих, хто стоїть нижче тебе. На додаток, тебе люблять всі навколо. Іноді ти робиш помилки, але все одно, я думаю, що ти — ідеальна людина.
— Ти занадто мене вихваляєш.
Хвала небесам, я відчув, як у мене піднялася температура від збентеження. Я відчув, як моє обличчя палає, і, намагаючись уникнути цього, я поклав руку на потилицю.
— Я дуже шкодую, що заплямував тебе, на якого дивиться все королівство.
Нідель опустив очі в самобичування.
— Це не така вже й пляма.
— Це пляма. Новина про нас з тобою облетіла весь королівський палац. Відтепер, незалежно від того, яке життя ти ведеш, ця історія переслідуватиме тебе. Ти мав би одружитися з людиною, яка тобі підходить, і прожити прекрасне і щасливе життя без того, щоб хтось тикав у тебе пальцем за спиною.
— Ніделе.
— Це тому, що я захопився. Я скористався твоєю добротою. Я егоїстично втягнув тебе в це. Мені дуже шкода.
Сказавши це, Нідель опустив голову до мене, його мантія затремтіла. Я був спантеличений. Я справді не тримав на нього ніякої образи, і я чесно вважав, що це добре, що ми з ним добре ладнаємо. Багато хороших речей сталося завдяки чуткам.
Коли я подумав про те, щоб висловити свою думку, Нідель продовжив свої слова.
— Я не думаю, що чутки зникнуть повністю, але думаю, що до того часу, як ти повернешся з експедиції, вони повинні бути більш спокійними. Якщо нас це більше не зачіпає, то я не думаю, що люди навколо нас також не підійматимуть галас.
Я відчув, як моя температура, що піднялася від його похвали, впала до крижаних глибин.
— Ти, напевно, проводив шлюбні збори, так? Як тільки ти одружишся з жінкою, чутки теж вщухнуть. Я належним чином скажу людям навколо, щоб вони не говорили про тебе нічого поганого.
Дивлячись на нього, який говорив дедалі палкіше з серйозним обличчям, я дещо зрозумів.
Можливо, він говорить про розставання?
Коли я подумав про це, у мене в грудях раптом стало важко. Щоб зупинити його, який все ще продовжував базікати, я кинув йому запитання.
— Ніделе, ти хочеш розставання?
Нідель, заскочений зненацька, широко розплющив очі й перевів на мене погляд, а потім криво посміхнувся.
— Навіть якщо ти це так називаєш... ми ж не зустрічаємося, тож і не розстаємося.
— Так, але...
— Ну, сприймай це в цьому сенсі. Перестаньмо зустрічатися наодинці. Ти покидаєш замок на місяць. Це гарна можливість.
— Ні, Ніделе. Навіть якщо ти кажеш таке зненацька, я вважаю тебе дорогоцінним другом, і якщо ти скажеш це, я не зможу змиритися з цим і з готовністю відповім: "Так, я розумію".
Коли я серйозно відповів, Нідель знову застовпів, а потім трохи розсміявся.
— Невже... Я радий це чути. Але добре подумай про свою експедицію, поки ти далеко від королівського палацу. Це стосується твого найважливішого майбутнього.
Після того, як Нідель сказав це, він додав: — Зроби все, що у твоїх силах в експедиції. Бережи своє тіло, — він поплескав мене по руці та перетворився на птаха. А потім, як тільки я почав говорити, він вийшов у вікно.
Я в закам'янінні дивився, як його фігура зникає в темряві. Я не знав, що я повинен сказати, але я знав, що я повинен зупинити його. Нам потрібно було як слід поговорити.
Я зітхнув і опустився на стілець. І ось так я поринув у свої думки.
Те, що сказав Нідель, було логічним. Було дивно продовжувати такі стосунки з ним.
Було б краще, якби ми не переспали. Якби це було так, навіть якби ми трохи погралися, я був би впевнений, що він просто друг. Навіть тоді, на зустрічі, коли мене допитував король, я міг би чесно сказати, що "Нідель — важливий друг, нам немає в чому звинувачувати один одного".
Однак, маючи тіло, яке багато разів було тісно пов'язане з ним, я не міг сказати, що він був "просто другом".
Однак це була пристрасть, і якби мене запитали, чи не кохаю його, я б не кивнув на знак згоди. Я думаю про нього як про справді важливого, дорогоцінного друга, якому я можу відкритися. Хоча, цікаво, чи це любов?
Це я мав би вибачитися перед Ніделем.
Це я скористався його почуттями до мене і використав його так, як мені було зручно.
Я подивився на напіввідчинене вікно. Хоч і не було схоже на те, що він повернеться, я не міг змусити себе зачинити вікно.
І ось, рано вранці капітан Королівського Лицарського Ордену поїхав до Північної фортеці.
„Перестаньмо зустрічатися наодинці. Ти покидаєш замок на місяць. Це гарна можливість”.
Над розділом працювали:
Переклад з англійської: NW
Вичитка: Buruliy
Коректура: Buruliy
Редактура: Buruliy
Бета-рідер: Buruliy
Подякувати: 4441 1111 3516 9708
https://t.me/KATARNOVEL
Далі
Розділ 22 - Поцілуй того, кого кохаєш 3
Розділ 22: Поцілуй того, кого кохаєш 3 Вислухавши мою розповідь, капітан Баллам зітхнув. — Ти чесна і надійна людина, але в минулому, на цьому фронті, ти був, як би це сказати, нерішучим... Ти захоплюєшся. — Вибач. — Крім того, ти нервуєш і не йдеш напролом. Ти не втрачаєш пильності навіть перед коханою людиною. Насправді ти ще більш обережний з ними. — Саме так... Я також ставлюся до своєї сім'ї як до сторонніх людей. Оскільки я такий, я ставив собі питання, як я можу сформувати глибокі стосунки... Через це я навіть сумнівався, чи зможу виконувати свої обов'язки капітана. Коли я нахилив голову, капітан криво посміхнувся і почухав підборіддя. — У тебе досить спокійний характер. Але ти завжди перевершував мої очікування, коли справа доходила до виконання роботи. За це я можу поручитися. Саме тому, що ти знаєш свої недоліки та наполегливо працюєш над їх виправленням, ти можеш, навпаки, підтримувати гарні стосунки з людьми. — Дякую. Почувши ці ввічливі слова, я знову опустив голову. Капітан Баллам не був людиною, яка легко робить компліменти, і отримати такі слова від нього принесло мені незрівнянне полегшення. — Тоді, повертаючись до теми, він тобі не подобається, але ти подобаєшся йому. І ти зробив те, що зробив. — Так. — Якщо навіть ти зробив йому пропозицію, це добре? Ваші тіла сумісні? — Так. — А він знає, що ти не відчуваєш до нього ніяких почуттів? — Знає. Тому й попросив спростувати чутки. — А може, це він поширює чутки? — Ні, це точно неможливо. Він теж виглядає дуже стурбованим і навіть вибачався. — За що він вибачався? — За те, що втягнув мене в це і все таке. Він був стурбований моїм становищем і дуже переживав, що поширюються чутки. Він сказав: "Вибач, що я до тебе приставав і завдав тобі клопоту"... Коли я пояснив йому все по крихтах, капітан Баллам зітхнув, як ніколи раніше. — Агов, Легато. Не змушуй свого партнера просити вибачення за такі речі. — Ти, подумай про нього, як про жінку. Зустрічатися з жінкою, яка кохає тебе, попри те, що ти не відчуваєш до неї жодних почуттів, насолоджуватися тим і тим, змушувати жінку вибачатися, кажучи "це моя вина", коли ходять чутки — ти справжній покидьок. Слова капітана, який, здавалося, був вражений, боляче вдарили мені в серце. Ні, навіть я це знав. Я зробив щось досить низьке для чоловіка. — Я знаю, що проблема лежить на мені. Ось чому я не знаю, що робити... Атмосфера в королівському палаці така, що здається неминучим, що ми одружимося, і мої руки зв'язані. — Це тому, що всі люблять такі плітки. Ти не маєш наміру виходити заміж, або, краще сказати, зустрічатися з ним по-справжньому? Ну, ви ж обидва чоловіки. — Особисто мені це не подобається не через те, що він чоловік. Просто є проблема з моїм будинком, а я спочатку завжди мав намір одружитися з жінкою, тому я збентежений. — Це обов'язково станеться. Замислившись, я ретельно підбирав слова. — Нідель — важлива людина. Я щасливий, коли я з ним, і мені подобається його особистість, і в цьому сенсі ми також сумісні... Він дуже важливий як друг. До такої міри, що якби мені наказали вийти за нього заміж, я б не думав, що це погано, але я не знаю, чи це кохання... Я хвилююся, чи все гаразд, навіть якщо я не відчуваю до нього тих почуттів, які він відчуває до мене. — Це тому, що ти чесний. Капітан Баллам криво посміхнувся. А потім задумливо склав руки. — Ну, я не з тих, хто говорить про людей, але коли я одружувався, я не дуже любив свою дружину. Раптові слова капітана Баллама шокували мене. Капітан Баллам був добре відомий як відданий чоловік. — Моя дружина була моєю подругою дитинства, розумієш. Я подобався їй з дитинства. Це навіть я знав. Але я мріяв стати лицарем, бо був простолюдином. Я навіть думав про те, щоб взяти за жінку якусь панну з високим статусом і просунутися по службі, використовуючи її вплив. — Невже? Я був здивований, коли дізнався про таке ставлення капітана Баллама. Однак, зрештою, він досяг успіху завдяки власним заслугам. — Мій тип жінок — епатажні красуні, а моя дружина була явно не такою. Чесно кажучи, я не хотів робити її своєю партнеркою, але вона зробила мені пропозицію, як грім серед ясного неба. Сказала: "Я хочу вийти заміж за тебе!". Я їй відмовив, але після того, як я їй відмовив, вона пообіцяла одружитися з чоловіком, якого їй обрали батьки. Чоловік, якого вибрали її батьки, був людиною, яку я дуже ненавидів. Думка про те, що вона вийде заміж за такого гівнюка, розлютила мене, і я вирішив одружитися з нею. Капітан сказав це і розсміявся з "вахаха". — Тоді я відчував симпатію і допомогу, а не любов, але зараз я радий, що одружився з нею. Я відчуваю себе щасливим не лише як друг дитинства, але і як чоловік з дружиною. Було добре відомо, що капітан Баллам любив свою дружину і дітей. Мені було цікаво, як сприйняти історію капітана Баллама. — Агов, Легато. Після деякого мовчання капітан засміявся, граючись склянкою в руках. — Це мої власні думки. Я не знаю, що ти думаєш, але я висловлю свою думку. — Так. — Ти не зважаєш на статус свого супутника і вважаєш, що найкраще бути разом з людиною, яка тобі найбільше підходить. Неважливо, Нідель це чи ні, шукай ретельно. Саме тому, що у тебе така особистість, це тим більше важливо. Краще покінчити з життям, в якому ти стережешся свого партнера і повертаєшся додому втомленим. Ти не шкодуєш зусиль, а також маєш талант. Ти можеш піднятися на вершину лише завдяки своїй силі. Тобі не потрібно позичати сили у партнера. Якщо тебе охороняють навіть удома, це тільки затягує час. Кожна людина відчуває себе самотньою, і від цього нікуди не дітися. Ми з тобою теж відчуваємо велику самотність. Тому будь з кимось, хто не посилює твою самотність. Капітан Баллам чесно висловив мені свою думку з серйозним обличчям. А потім засміявся. — Що ж, це добре, що ти далеко від королівського палацу. Тут у тебе буде можливість спокійно подумати. — Нідель так само казав. — Зрозуміло. Твій партнер досить розумний хлопець. — Так, він набагато зріліша людина, ніж я. — Зрозуміло, зрозуміло. Ти такої високої думки про свого нього, робиш те і те, але кажеш, що не відчуваєш до нього жодних почуттів любові. Капітан Баллам, посміхаючись, підбадьорливо поплескав мене по плечу. А потім, він перейшов на іншу тему. Таким чином, година стала пізньою, і ми завершили зустріч. Оскільки капітан сказав, що повернеться до свого будинку біля фортеці, я провів капітана до дверей, а потім повернувся до своєї кімнати. Коли я повернувся до своєї кімнати, всередині було холодно, і моє тіло тремтіло. У кімнаті було холодно, бо я залишив вікно відчиненим. Зітхнувши, я сів на ліжко. У відчинене вікно дивився на небо. Відтоді, як я потрапив до цієї фортеці, вікно завжди залишалося відчиненим. Навіть я вважав, що це нерозумно в такий холод. Якщо я залишу його відчиненим, це ж північ. Нідель нізащо не прийде сюди. Я знав це, але мені здавалося, що зачинити вікно — це все одно, що повністю відкинути його. Щобільше, я відчував, що він не заперечував можливості того, що він зовсім не прийде сюди, і я залишу вікно відчиненим, попри себе. Хоча все було зовсім не так. Цікаво, чи все гаразд у нього в Королівському палаці? Коли я згадував про нього, то не встигав цього усвідомити, як мені стало гаряче і неспокійно. Я міг думати про його зухвалу постать лише після того, як ми об'єдналися тілами. Він робив болісне обличчя, мене, але все одно спокійно спав — це завжди вабило мене. Я хочу обійняти його Я, який думав так кожного дня, все ж таки був покидьком. Переклад з англійської: NW Редактура та бета: Buruliy Подякувати: 4441 1111 3516 9708 https://t.me/KATARNOVEL
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!