Убивча краса

Навіть коли вони зайшли у відділок і замкнули двері, так і не змогли відчути полегшення. Зомбі зовні були заблоковані воротами, але всередині поліцейської дільниці так само було багато зомбі, одягнених у поліцейську форму і блукаючих на сонці. Вони не були схожі на натовп зовні, але все ж становили загрозу.

Проблема не була вирішена. Їхня група могла тільки трохи перевести дух біля воріт. На щастя, вони не знайшли ран на своїх тілах, але все ще перебували в розгубленості. Був полудень, зомбі сповільнилися, а на них було кілька шарів одягу, тож, попри зіпсовану тканину, їхній шкірний покрив не був пошкоджений.

- Як брудно! - Дон Сю з огидою здер з себе верхній одяг, кинув його на землю і наступив підошвою, перш ніж оглянути поліцейську дільницю і насупитися, - Чому я не бачу зомбі в поліцейській формі?

Цзе Цзи відповів:

- Я не знаю.

Чоловік, дивлячись на гнилих і жахливих зомбі, був трохи схвильований. Сюн Цзябао не витримав і штовхнув його ліктем.

- Чому ти такий щасливий? Тобі не здається, що ці монстри-канібали жахливі?

- А? - Цзе Цзи випав з реальності на деякий час, але потім посміхнувся, - А, так, вони жахливі. Але раніше я грав у багато ігор із зомбі, я тепер немов у реальній грі. Я не можу не бути трохи схвильованим.

Сюн Цзябао міг тільки захоплюватися ним. Це і було так зване мистецтво сміливості? Він не міг дочекатися, коли набереться такої ж сміливості, але рівень Цзе Цзи був недосяжним, він міг тільки мріяти про це.

Приміщення назвали поліцейською дільницею, але, якщо бути точнішим, то це було Бюро громадської безпеки. Судячи з карти, це місце було зовсім не маленьким. Зараз вони стояли біля воріт, пройшовши через відкритий простір перед дверима. Будівля була заввишки в дев'ять поверхів і другою за висотою після торгового центру. Позаду Бюро був відкритий простір, і також невелика прибудова за парковкою.

Група не поспішаючи обговорила свій нинішній план. Сінь Мен запитав Цзе Цзи:

- Хіба ти не казав, що бачив зовні багато солдатів, чому ж зараз тут не видно жодного?

Цзе Цзи почухав потилицю і засмучено сказав:

-Я був у той час далеко і подивився на нього. Я не знаю, чому вони зникли. Може вони всі вийшли назовні?

Сінь Мен похитав головою.

- Ні. Вони не могли так далеко йти пішки. Може, вони вже в будівлі й нам варто перевірити це?

Цзецзи збирався заговорити, але був зупинений тоном Дон Сю, що заморожує простір:

- Ніхто не знає, що відбувається в будівлі й скільки там зомбі. Якщо зомбі буде занадто багато, то вони вб'ють нас усіх.

Дон Сю відчуває невимовну неприязнь до Сінь Мена. Він з юних років звик до того, що він завжди перебуває в центрі уваги. Він не тільки має гарний досвід, а й володіє справді гарною працездатністю, як з погляду бізнес-бачення, так і з погляду рівня переговорів за контрактами. Його походження було першокласним, і в молодості йому вдалося без проблем зайняти керівну посаду відразу після приходу в компанію. Він завжди користувався прихильністю інших.

За його уявленнями, навіть якщо він якимось чином прийшов до тями й долучився до чужої команди, він має бути абсолютним лідером, а всі інші мають крутитися навколо нього. Якщо ти чогось не зрозумів, ти спочатку маєш запитати його. Але зараз був ще й Сінь Мен.

Він не розумів цього. Цей юнак був недостатньо дорослим, мовчазним і нешкідливим. Прекрасний молодший брат, у ньому не було нічого особливого.

Зазвичай лідером був Дон Сю, але щоразу, коли юнак відкривав рота, то одразу привертав загальну увагу, і доходило до того, що всі ігнорували Дон Сю. Дон Сю вважав це неприйнятним.

Зараз, коли команда стала більшою і виявилася переповненою, він ледь міг зберігати спокій. Зрештою, більше людей означає більше ідей. Він знав, що не може підпорядкувати всіх, але як багато людей у цій команді?

Він не може повністю підпорядкувати навіть цю маленьку групу, це була ганьба для Дон Сю!

Звичайно, він не говорив цього вголос. У його уявленні Сінь Мен був усе ще занадто далекий від досягнення його власного рівня. Насправді не кожен легко переконувався словами Сінь Мена, але його спокій, безумовно, вражав усіх, саме тому погляди так часто прямували до нього. Якщо порівнювати вагу мови, то Дон Сю був однозначно кращим.

- Ми повинні все обережно розпланувати, інакше будемо знищені! Я думаю, що ми повинні відступити, перш ніж шукати зброю. По-перше, потрібно знайти машину, яку можна водити. Потім пошукати тимчасовий притулок. Ми повинні знайти місце до ночі, інакше, навіть якщо ми отримаємо пістолети, ми не зможемо довго протриматися! - Дон Сю не дивився на Сінь Мена, кажучи це іншим. Пильний погляд в очі іншій людині може зробити слова вагомішими, він часто використовував це, щоб вести переговори з людьми.

Цзе Цзи був першим, хто заговорив, нерозумно піднявши руку.

- Я згоден. Не важливо наскільки ми повільні, поки ми в безпеці. І... Я думаю, ми можемо піти в прибудову, там безумовно має бути менше зомбі!

Сюн Цзябао, природньо, підтримав приятеля. Лі Юген, почувши слова "притулок" і "безпека", не міг не підняти руку, та він навіть ногою був готовий проголосувати за "за". Дівчина нічого не сказала, як завжди. Втім, ніхто її й не питав.

Дон Сю, який отримав усі голоси людей, не міг самовдоволено не посміхнутися Сінь Мену.

Сінь Мен: ...

Він спокійно озирнувся назад, але його серце стукало як божевільне...

"Ти справді почуваєшся краще, ведучи за собою цих дурних членів команди?"

Йому це не цікаво!

Однак, Дон Сю в будь-якому разі не повірить йому, тож Сінь Мен не пояснював даремно. Меншість підкорилася більшості, і вони вирішили прислухатися до чоловіка. Тобто, обійти будівлю і пройти на парковку позаду неї.

Насправді це рішення було правильним. Невідомо що було всередині будівлі, як багато там зомбі? Йти всередину могло бути небезпечно. Також і навпаки, на вулиці відкритий простір, але якщо ти будеш обережний, то зможеш не зустрітися із зомбі. Ще було б дуже зручно, якщо вони знайдуть машину, яку зможуть завести. Якщо порівнювати два варіанти, то відповідь буде очевидною.

Сінь Мен міркував швидко, і він, природно, теж думав про це. Причина, через яку він не висловив це з самого початку, полягала в тому, що він відчував, що щось було не так. Зрештою, він не зміг це пояснити. Сінь Мен більше не говорив, він тільки слідував за всіма іншими, взявши сталеву трубу і проходячи вздовж стіни.

Зомбі, що бродили навколо, були притягнуті групою і заревіли, кидаючись уперед. Однак усі вони були переможені Сюн Цзябао з палицею. Він також зламав кільком зомбі ноги, щоб вони не змогли наздогнати їх.

Після перемоги над ще одним зомбі, він схвильовано проговорив:

- Молодший брате Сін, ти бачив свого ґеґе? Я так боявся раніше, але зараз, після вбивства кількох, це не так страшно. Тепер, коли в нас так багато людей, я сповнений ентузіазму! Нарешті я розумію, чому Цзе Цзи так схвильований! Раніше мене сильно била поліція, а тепер я можу побити їх!

Сінь Мен насупився, дивлячись на те, як Цзе Цзи впливає на Сюн Цзябао, погане передчуття ставало дедалі сильнішим і сильнішим. Він не міг не спробувати переконати його.

- Не надто захоплюйся, залишайся спокійним або опинишся в небезпеці.

Сюн Цзябао засміявся:

- Вірно, вірно. Змусимо цих монстрів жерти лайно!

Сюн Цзябао відправив ще двох зомбі в політ. Сінь Мен не допомагав йому, оскільки Цзе Цзи щасливо бився неподалік від нього. Юнак хвилювався все більше.

Боязкий Лі Юген стояв у центрі натовпу, у найбезпечнішій зоні. Навіть дівчина була відштовхнута назад. Слухаючи сміх Сюн Цзябао, його обличчя зблідло, і він заволав:

- Тебе занадто багато!

Їхня команда була галасливою і приваблювала багато зомбі. На щастя, їхні проблеми було вирішено, але додалося багато непотрібної небезпеки. Обличчя Дон Сю було сповнене гніву.

Обійшовши будівлю, вони побачили парковку і в недовірі моргнули.

Вони побачили величезну діру посеред парковки. Це виглядало так, ніби щось розбило бетон, створивши велику яму, відкриваючи темний бруд, і майже всі автомобілі навколо були зламані, а земля випалена чорним.

- Якого біса? Хтось кинув сюди бомбу? - пробурмотів Сюн Цзябао.

- Ти зовсім розгубив останні мізки! - Лі Юген глянув на нього, - Якби хтось скинув сюди бомбу, все було б знищено!

Сюн Цзябао показав йому кулак:

- Як ти мене назвав?

Усі, крім тих, хто б'ється, підійшли до краю ями. В очах кожного відбивалося червоне світло.

- Чорт, - Цзе Цзи зачаровано дивився на щось у темній ямі, що нагадувало магму або серце диявола, що б'ється, неймовірне, наповнене... Спокусою.

- Що це? - навіть Дон Сю недовірливо розплющив очі. Він нервово зробив крок уперед, неспроможний відвести погляд, - Занадто... Занадто гарно.

Сінь Мен дивився на це, не видаючи ні звуку. Він облизнув губи й вимушено визнав, що Дон Сю не помилився. Ніхто не міг сказати, що це за чортівня. Густе, як магма, але зовсім не схоже на гаряче, красивого червоного відтінку, випромінюючи світло, але відмінне від сонця, воно було красивим до крайності, і... Настільки ж дивним.

"Ми не повинні торкатися цього."

Ця думка з'явилася в голові Сінь Мена.

"У жодному разі, ми не повинні чіпати "це"!”

Переклад: Vishenka

Telegram: t.me/fortunvariabiles

P.s. дуже потрібні редактори та перекладачі у команду, не хвилюйтеся, якщо не маєте досвіду чи дуже багато часу, залюбки підтримаємо Вас )