Дай мені посилання на свій перетворювач голосу

Коли Дзін Хвань вийшов з аеропорту, раптовий порив вітру пронісся повз та вдарив йому в обличчя.

Він подивився вгору — небо вже захмарилося. Згідно з вранішнім прогнозом погоди ввечері на сушу налетить тайфун, а до того часу по місту буде вирувати вітер.

За такої погоди літакам важко буде взлетіти.

Але його двоюрідна сестра все одно наполягла на бронюванні квитка до Сполучених Штатів зі словами, що вона не зможе залишитися навіть на хвилину довше. Якщо пощастить вилетіти сьогодні, то вона це зробить, а інакше — просто залишиться у готелі в аеропорті.

Дзін Хвань тільки-но сів в автобус, як у нього задзвонив телефон.

— Хвань-Хваню, твоя дзє* поїхала? — це був його сусід по кімнаті в гуртожитку Ґао Дзисян.

*Дзє — старша сестра. Всі звернення, як до членів сім'ї НЕ обов'язково позначають кровних родичів. Однак в даному випадку, вона таки кровна родичка Дзін Хваня.

Зараз фраза «твоя сестра поїхала» звучала неприємно для вух Дзін Хваня.

Ґао Дзисян:

— …Не будь таким чутливим, добре? Я мав на увазі, чи справді твоя дзє поїхала до США?

Надворі почав крапати дощ. Дзін Хвань витріщився на стікаючі по вікну краплі та приглушено вимовив «ен».

*Тут «ен» (嗯 / ńg) — це вигук в китайській мові для висловлення згоди, сумніву чи подиву. Схоже на наше розмовне «ну», типу «ну, най буде», «нууу, я хз» чи «ну й ну».

Ґао Дзисян:

— Ох, твоя дзє дійсно нещасна. Хоча, чесно кажучи, їй не потрібно було заходити так далеко. З огляду на все, що відбувається в інтернеті, чи можна дізнатися напевно, хто знаходиться по ту сторону екрану? Насправді не варто було їхати за кордон через шось таке незначне.

Згадавши причину від’їзду своєї двоюрідної сестри, Дзін Хвань дуже розлютився.

— Ти вирішив нагадати мені про цих бовдурів з гри саме зараз?

— Ні, ні.

Сісконщіків* не можна провокувати. Знаючи про його поганий настрій, Ґао Дзисян швидко зупинився та змінив тему.

*Сісконщик (від англ. sister — «сестра») — так сленгово називають братів, занадто прив'язаних чи закоханих в своїх сестер.

— Окей, поквапся та повертайся в гуртожиток, як проведеш її. Сьогодні тут ще одна жертва, і я не впораюся з цим сам.

Дзін Хвань насупився.

— Хто жертва?

Ґао Дзисян:

— В нашій кімнаті всього три мешканця, тож як ти думаєш, хто це?

Відразу після того, як Ґао Дзисян замовк, Дзін Хвань почув поряд зі співрозмовником схожі на свинячий вереск схлипування.

Ґао Дзисян швидко промовив:

— Ой-йой, Хао-ер*, перестань рюмсати. Спочатку зітри сльози.

*Ер — означає «дитина». Зменшувально-пестливий суфікс, який іноді додається до імен дітей або близьких друзів. Вважається милим/пестливим.

Упізнавши голос свого другого сусіда по кімнаті Лу Веньхао, Дзін Хвань завів машину.

— Що сталося з Хао-ером?

— Це довга історія. Спочатку повернись, — відповів Ґао Дзисян.

Лу Веньхао шмигнув носом:

— Дзін Хваню, купи 12 пляшок пива на зворотному шляху.

Припаркувавши автомобіль, Дзін Хвань вскочив в магазин поряд з гуртожитком. Знаючи, скільки ті двоє зможуть видудлити, він купив ще три пляшки пива та перед поверненням сховав їх у одязі.

Тільки-но прочинивши двері кімнати, він почув жаління Лу Веньхао:

— Чому він зробив це зі мною?

Дзін Хвань штовхнув двері та ввійшов.

— Що вона* з тобою зробила?

*Китайською «він» і «вона» звучать однаково.

Лу Веньхао сидів посеред кімнати з коробкою серветок, притуленою до стегна. Він дійсно плакав.

У Ґао Дзисяна вже тріщала голова. Вгледівши свого рятівника — Дзін Хваня — він підхопився зі стільця і промовив:

— Нарешті ти повернувся.

Дзін Хвань зачинив двері й віддав йому поліетиленовий пакет.

— Що сталося?

Ґао Дзисян подивився на Лу Веньхао.

— Ти хочеш йому розповісти чи мені треба?

Лу Веньхао був трохи повненьким, а його обличчя розчервонілося від плачу.

— Я не хочу розповідати! Не хочу!

— Добре, добре, я сам розкажу, сам. Перестань рюмсати! — зітхнув Ґао Дзисян. — Ти пам’ятаєш онлайн-кохання Хао-ера?

— …Його мікрофон був увімкнений 24/7. Я мріяв оглухнути, щоб не чути їхнього флірту і спромогтися заснути вночі, тож як ти думаєш, міг я забути її чи ні? — Дзін Хвань зробив паузу. — Що сталося? Вони порвали?

Ґао Дзисян урочисто кивнув.

— А мене цікавило, в чому справа…, — Дзін Хвань полегшено зітхнув і почав знімати пальто. — Припини плакати, Хао-ер. Це просто розставання, чоловіки не повинні так легко лити сльози.

— Справа не лише в цьому. — Ґао Дзисян трохи зніяковів. — Ти ж знаєш, що Хао-ер витратив немаленьку суму на своє онлайн-кохання, так?

Гра, в яку задротить Лу Веньхао, називається «Дев’ять лицарів-героїв»*. Це легендарна гра, яка не стала менш популярною і за 10 років існування. Але вона потребує багато часу і грошей. Кілька років тому Дзін Хвань також грав у неї. Він знав, що навіть один комплект модного одягу в цій клятій грі може коштувати тисячі юанів**.

*З вашого дозволу, далі буду іменувати гру в тексті також як ДЛГ.

**На 10 вересня 2024 року 1 юань женьміньбі дорівнює 5,78 українським гривням.

Він чув, як та дівчина кожного дня в голосових повідомленнях просила у Лу Веньхао скіни. Останній був щедрою людиною, тож інша сторона майже завжди досягала свого.

— Це просто одяг, скільки він міг коштувати? — аби втішити сусіда, Дзін Хвань намагався якомога більше все спростити.

Лу Веньхао задихнувся від обурення і промовив:

— За останні півроку я постійно додавав їй бали розвитку.

Дзін Хвань:

— …Це не так вже і погано, всього лише кілька десятків тисяч.

Воплі Лу Веньхао ставали дедалі голоснішими.

— На її аватарі вісім фіолетових шматків скіну, шість з яких купив я. До однієї екіпіровки я навіть додав дорогоцінний камінь 15 рівня.

Дзін Хвань:

— ….

Дзін Хвань підійшов і поплескав його по плечу.

— Хао-ер, ми повинні бути мужніми і не робити нічого докучливого, на кшталт зведення рахунків з колишніми після розриву.

Лу Веньхао вже заспокоївся, та почувши це, знову оживився.

— Звісно я цього не робитиму! Ти думаєш, я ридаю через ці гроші? Я плачу, бо мене надурили! Я виплакав очі через щирі почуття, вкладені у ці стосунки за останні пів року!

— Про що вона збрехала? — запитав Дзін Хвань.

Ґао Дзисян більше не міг це слухати.

— Ця людина — хлопець.

— Ох, це не так вже і важливо, це просто хлопець…, — Дзін Хвань промовив лише половину втішних слів, коли зупинився.

Лу Веньхао:

— Ааоовувуву.

Дзін Хвань приголомшено перепитав:

— Хлопець?

Ґао Дзисян:

— Не повторюй цього, ти що не бачиш, що наш гуртожиток от-от затопить?

— Я маю на увазі…, — Дзін Хвань був шокований. — Як цей голос міг належати хлопцю?!

Раніше він чув, як Лу Веньхао спілкувався зі своєю онлайн-подружкою через голосові повідомлення. Її голос був нудотно-солодким: кожне речення супроводжувалось хвостиком ~ і звучало так, наче було загорнуте в цукор. Під час цього кокетства у Дзін Хваня волосся ставало дибки.

— Перетворювач голосу, — пояснив Ґао Дзисян. — Вранці його подружка мабуть забула ввімкнути ту штуку і запитала його про новий скін чоловічим голосом. Я ледь не дав дуба, почувши його милий тон… Цей голос був грубішим, ніж у старого Яня, він звучав як людина, котрій за 30.

Старий Янь був їхнім наставником.

Лу Веньхао плакав так, що задихався.

Дзін Хвань на мить розгубився.

— Ви вдвох не використовували відеочат?

— Ні, тільки фотографії, — відповів Лу Веньхао. — Він вже зізнався, що зображення фейкові.

Дзін Хвань:

— ….

Коли вже витягли за хвіст та на сонце, хіба той шахрай міг таке заперечувати?

— Ви двоє жодного разу не спілкувались у відеочаті, але ти все одно витратив на того чоловіка стільки грошей?

— Це нормально, — Ґао Дзисян відкрив пляшку пива та простягнув її Лу Веньхао. — Коли люди вступають в онлайн-відносини, чи не мають вони завищенні очікування та фантазії перед зустріччю у реалі? Хао-еру просто не пощастило і він зіткнувся з чимось таким жорстоким. Я думав, що найгірші зловмисники просто надсилають фейкові фото. 

Лу Веньхао шмигнув носом.

— Мені дійсно не шкода грошей, мені просто супержахливо й огидно. Я навіть видалив свого персонажа!

Ґао Дзисян був шокований, почувши це:

— Видалив?! Хао-ер, ти дахом поїхав?!

— Я видалив лише перса і все ще маю екіпіровку та дорогоцінні камені, — Лу Веньхао втер сльози. — Ви не знаєте, але наші персонажі мають парні імена та, бляха, зв’язані як «Кохані навічно».

Ґао Дзисян:

— ….

«Кохані навічно» — це шлюбна система в ДЛГ. Одружившись, пара могла подати заявку на укладання контракту з Юелао*. Після цього обидва ігрові акаунти залишаться одруженими доти, доки облікові записи не виставлять на продаж чи видалять.

*Юе Лао (月下老人 / Yuè Xià Lǎorén) —букв. старий під місяцем. Бог шлюбу та кохання в китайській міфології. Він постає буквально як старий під місяцем. Його можна порівняти з синтоїстським камі Мусубі-но-Камі, богом сватання, кохання та шлюбу.

— Забуть про це, Хао-ер. Постався до цього як до уроку для засвоєння — двічі в одну яму не вскочиш. Відтепер не вступай в інші онлайн-стосунки, навіть якщо це тебе вб’є — для викорінення всіх шансів бути обдуреним знову! — сказав Ґао Дзисян:

З повними сліз очима Лу Веньхао запитав:

— Нащо грати, якщо я не зможу ні з ким зустрічатися онлайн?

— Чому ти не можеш грати, не зустрічаючись з кимось онлайн? — поцікавився Ґао Дзисян. — Я грав у ДЛГ багацько років і жодного разу не був там одруженим.

— Це тому, що ти маєш дівчину, в яку закоханий з дитинства! — відмітив Лу Веньхао.

Ґао Дзисян вдавився повітрям, і його погляд впав на людину поряд.

— Тоді глянь на Хвань-Хваня. Він кілька років грав у ДЛГ і теж ні з ким не зустрічався онлайн.

— Якби я був таким же гарним, як Дзін Хвань, і за мною бігало стільки дівчат, чому б я все ще хотів зустрічатись з кимось онлайн? До того ж коли він грав, то все ще відвідував середню школу і був зосереджений на навчанні. І що не так з онлайн-знайомствами? Навіть двоюрідна сестра Дзін Хваня, така красуня і гарна партія, теж мала віртуальні стосунки…, — в процесі балаканини Лу Веньхао поступово замовк.

Ґао Дзисян схопився за лоб, його голова майже вибухнула.

З ними покінчено. Він наступив на міну.

Дзін Хвань слухав мовчки, нічого не відповідаючи і не кажучи.

— Цейво, Хвань-Хваню, я просто випалив се, не подумавши. Мені сьогодні вже й так не пощастило, тож занадто не звинувачуй мене, — сказав Лу Веньхао.

Дзін Хвань вирвався з заціпеніння й раптово підсунув стілець ближче до Лу Веньхао.

— Хао-ер, ти зараз справді дуже засмучений?

Лу Веньхао приголомшено запитав:

— Щ-що?

Дзін Хвань трохи помізкував.

— Якщо я запропоную тобі два варіанти: перший — тебе надурить хлопець в онлайн-стосунках, а другий — твій акаунт назавжди заблокують через якийсь баг. Який з варіантів ти обереш?

— Другий, ох! — спантеличено відповів Лу Веньхао. — Чому ти це питаєш?

Це просто брехня в віртуальних стосунках, чи справді це так боляче? Чи може вона бути гіршою за анулювання облікового запису?

Дзін Хвань обхопив спинку стільця, обмірковуючи це питання.

Ґао Дзисян підсвідомо відчув, що щось не так.

— Хвань-Хваню, що ти думаєш робити?

Раптом на столі задзвонив мобільний телефон. Лу Веньхао підняв його, подивися та майже перестав дихати. Він підняв руку та вщипнув себе за підносовий жолобок.

Двоє інших поквапилися підійти та пітримати його. Дзін Хвань взяв його телефон і проглянув повідомлення.

[Крихітка: Чоловіченьку, я думав про це весь день, але все ще дуже засмучений. Ти мені справді дуже подобаєшся, але, на жаль, наша історія закінчується тут [кролик, що плаче]]

[Крихітка: Я надішлю тобі своє справжнє фото. Сподіваюсь, ти довіку пам’ятатимеш, що цей нерозумний хлопчик завжди ніжно спостерігатиме за тобою звідкілясь з землі]

[Крихітка: [зображення]]

На фото був злегка повнуватий чоловік середніх років, його волосся припорошило сивиною. Він дивився в камеру з ніжністю, а в його очах стояли сльози.

Дзін Хвань:

— ….

Ґао Дзисян:

— Нахуй! Він до біса варварський! Накажи цьому покидьку здохнути! Хао-ер, Хао-ер, тримайся!

Ця ударна хвиля від фото вкрала півжиття Лу Веньхао.

Він різко випрямився і, хоча був напівмертвим, сказав:

— Лаодзи* має намір видалити його зі свого списку друзів! Я хочу викинути цей QQ** геть! Цей QQ вже брудний!

*Лаодзи — звернення того, хто говорить, до самого себе в поважній формі.

**QQ — найрозповсюдженіший в Китаї сервіс миттєвого обміну повідомленням.

Дзін Хвань був у вирі власних думок. Почувши це, він швидко зупинив його та сказав:

— Почекай, Хао-ер, я маю щось йому сказати.

— Що саме, Хвань-Хваню? Ти хочеш вилаяти його через мене? — Лу Веньхао почувався зворушеним.

— Нащо його лаяти? Немає сенсу витрачати час на подібних людей, — Дзін Хвань взяв мобільний телефон, нахилив голову й почав друкувати.

Ґао Дзисян підійшов ближче та запитав:

— Тоді що ти робиш в телефоні Хао-ера?

[Крихітка: Любий Хао-хао, чому ти не відповідаєш мені…]

[Лу Веньхао: Ти тут?]

[Крихітка: OvO любий! Я тут!]

[Лу Веньхао: Дай мені посилання на свій перетворювач голосу.]

Ґао Дзисян:

— ….

Ґао Дзисян:

— ?