Читачі, які читали історії про попаданців, переродження душ або системні історії, знають, що якщо потрібно змінити долю персонажа в сюжеті, це слід зробити до того як станеться трагедія. Однак Сон Цінши інтерпретував проблему як таку, що вже сталася, тобто він мав врятувати персонажа, якого вже спіткала трагічна доля. Його рішення було за тисячі миль від правильного.
В оригінальній книзі Юе Вухвань з'явився лише тричі:
Перший раз, коли головний герой-шов був щойно проданий у маєток Золотого Фенікса. Він побачив цю нестерпну сцену, коли гості грають з Юе Вухванем, і його світогляд рухнув.
Другого разу герой мав наївні уявлення про своє майбутнє. Через глузування та приниження Юе Вухваня він був змушений змиритися зі своєю долею.
Втретє Юе Вухвань був виведений Дзінь Фейженем на сцену Ланґань, щоб обслужити гостей, і його випадково розірвав демон-тигр. Дзінь Фейжень приховав божевілля демона-тигра і виставив трагедію як заплановану гру для банкету. Використовуючи шалений страх, він зруйнував останній слід гідності головного героя, змусивши його повністю здатися і перетворитися на іграшку.
Коротко кажучи, Юе Вухвань був гарматним м'ясом, яке рано вийшло з сюжету і якому було присвячено кілька рядків. Його розпуста була використана, щоб підкреслити вроду головного героя-шов. Крім того, його краса була красою екстравагантної, отруйної квітки, яка незабаром досягла точки занепаду. Як вона може зрівнятися з чистою, як нефрит чи як лід, і ще не розквітлою квіткою світанку?
Це було надзвичайно просте запитання з кількома варіантами відповідей, на яке міг відповісти кожен читач!
Якби система була жива й контролювала іспит, вона з'явилась би і вдарила цього дурня Сон Цінши по голові.
Вчений-Тиран Сон зовсім не усвідомлював, що вже надто далеко відхилився від завдання. Він усе ще був сповнений впевненості, прагнув діяти, докладаючи максимум зусиль, пообіцявши отримати ідеальний бал!
На зворотному шляху до Долини Короля Медицини Сон Цінши увібрав усі спогади про оригінальне тіло та об'єднав свої величезні знання з медицини та алхімії. У безсмертному царстві були рідкісні та екзотичні трави та чудодійні ліки. Однак, подібно до традиційної китайської медицини, люди знали лише що вони мають дивовижну ефективність, але не знали звідки походить чудо.
Сучасна медицина проводить систематичні дослідження традиційної китайської медицини, з'ясовуючи взаємозв'язок монарх-міністр-помічник у її компонентах, виділяючи корисний склад кожного препарату, а потім розробляючи легші та ефективніші ліки.
За це одна вчена отримала Нобелівську премію, приносячи користь світу. Сон Цінши зосереджувався на сучасній медицині, це дало йому стрибок у мисленні. Він не пішов традиційним шляхом безсмертного царства, натомість швидко знайшов нові ідеї для розв'язання багатьох проблем, які оригінальне тіло не вивчило. Він використає Павільйон Небесного ремесла для створення замінників сучасного наукового інструменту, проаналізує ефективні компоненти цих безсмертних ліків, очистить, дослідить і, можливо, навіть проведе штучний синтез...
У свідомості Сон Цінши нескінченним потоком з'явилися незліченні експериментальні плани. У Долині Короля Медицини були десятки тисяч книг і невичерпні лікарські матеріали, а також численні дослідницькі фонди.
Він зрадів, як миша, що впала в чан з рисом. Він хотів кілька разів обійняти систему і поцілувати її.
Сон Цінши цілком розумів, чому оригінальний власник сховався вдома, залишаючись у такій безсмертній скарбниці. Він теж міг би провести все своє життя, сидячи там!
Він міг проводити кожен день, занурений у море шаленого вивчення та дослідження. Він міг присвятити своє життя і душу улюбленому богу медицини. Ніхто не може відправити його назад!
Сон Цінши опустив погляд на Юе Вухваня у своїх руках, і чим більше він дивився на нього, тим більше він йому подобався.
Це був великий скарб, який дав йому все! Він зробить усе можливе, щоб допомогти йому, як раніше допомагали йому його батьки; потурати, любити, піклуватися, дарувати йому все найкраще, щоб він міг прожити щасливе життя, як принц у казці!
Сон «Любов батька як гора» Цінши надзвичайно пишався собою. Він придушив своє хвилювання й негайно помістив Юе Вухваня у бічну кімнату своєї спальні, роблячи все сам. Спочатку він обережно налив еліксир за допомогою глека з горловиною журавля, щоб відновити дихання життя. Потім він перевдягнувся в білий одяг, одягнув саморобну маску і знайшов пару надзвичайно тонких рукавичок зі шкіри тварин. Після дезінфекції за допомогою ножиць він обережно зрізав закривавлену марлю та пір'яну спідницю з тіла Юе Вухваня та промив його рани. Він використовував дуже тонку нитку шовкопряда, щоб зашити їх. Тоді він зняв кайдани та вилікував ушкодження.
Рухи Сон Цінши були надзвичайно ніжними, надзвичайно швидкими та ледь торкалися шкіри пацієнта. Але тіло Юе Вухваня було надзвичайно чутливим. Він трохи смикнувся і кілька разів застогнав, а потім знову заснув. Сон Цінши скористався можливістю взяти кілька зразків крові для аналізу, а також провів повне сканування його тіла за допомогою свого ментального зонда. Він був людиною доброго характеру, але, побачивши катастрофічно зруйнований даньтянь і меридіани Юе Вухваня, не міг не вилаяти цих звірів. У серці він розмірковував, як йому пояснити ситуацію, коли Юе Вухвань прокинеться.
Сон Цінши не вмів спілкуватися з незнайомцями. Він умів обговорювати свою спеціалізацію, але під час пустих розмов його думки часто перескакували, а слова не передавали його думки. Наприклад, всі дивилися виступ популярної чоловічої групи та сперечалися, хто ж чоловічий бог?
Він дуже щиро відповів, що це Асклепій, бог медицини...
Сон Цінши не зрозумів, чому всі сказали, що він перервав розмову.
Він довго думав і згадав, що коли його захворювання не було таким серйозним, він пішов до лікарні на інтернатуру. Його старший товариш знав, що молодший має соціальну фобію, і що, коли він йде пояснювати пацієнту стан, часто заїкається і зав'язує язик, не в змозі висловити те, що мав сказати. Тому він навчив його: «Спробуй позбутися всіх почуттів і стався до себе як до медичної машини. Спочатку запиши детальний діагноз і план лікування, потім продекламуй це з усмішкою і заверши втішним реченням». Сон Цінши отримав цю секретну техніку і практикував її перед учителем. Врешті він не так нервував перед пацієнтами.
Лікарня була місцем для лікування, Долина Короля Медицини також була місцем для лікування. Яка різниця?
У Сон Цінши сталося просвітлення і він негайно замінив простирадла й постільну білизну Юе Вухваня білими, які зазвичай використовуються в лікарнях. Він наказав слугам долини зробити кілька комплектів одягу для пацієнтів, і сам одягнув його на Юе Вухваня. Потім він одягнув червоний браслет на його зап'ястя, щоб показати критичний стан пацієнта. На узголів'ї ліжка він повісив табличку з написом «Особливий догляд» та інструкції по догляду. Миттєво відчувши, що повернувся до лікарні, він заспокоївся.
Його не влаштовували навички медсестри зі слуг долини, тому він сам взявся за роботу медсестри. Він був обережним і не боявся втомитися чи забруднитися. Він витирав тіло Юе Вухваня і мив його обличчя незліченну кількість разів на день, годував його ліками та поїв водою. Він навіть міняв постільну білизну і виконував усю брудну роботу.
Минуло три дні коли Юе Вухвань прокинувся, він був розгублений і не знав, де знаходиться. Він довго дивився на білий марлевий намет на верхівці ліжка, залишаючись у заціпенінні. Нарешті він зрозумів, що все ще живий і відчуває себе більш розслабленим, ніж раніше.
Юнак заплющив очі, пригадавши легкий аромат ліків, що линув на нього, і руки, які обережно зняли кайдани уві сні. Він глибоко вдихнув, відчуваючи небажання прокидатися і стикатися з цим нескінченним кошмаром.
Через невідомий проміжок часу Юе Вухвань раптово відкрив очі, згадавши, де він відчував цей лікувальний аромат. Він повільно повернув голову й подивився на круглий стіл поруч, лише щоб побачити Короля медицини Сяньдзвеня, який зосередився на внесенні змін на папері, заповненому курсивом, на столі. Він суворо нахмурився, вираз його обличчя був серйозний, мов сталося щось страшне. На срібній тарілці поруч із ним була знайома намистина. Очевидно, його передали для обслуговування іншим гостям.
Очі фенікса Юе Вухваня звузилися. Чутки про збочені та жахливі вчинки Короля медицини Сяньдзвеня з'явилися в його свідомості, але під контролем духовної бусини страх чи відсутність страху, бажання чи небажання не мали значення. Крім того, це зламане та напівзруйноване тіло давно втратило будь-яку цінність. Він перевів подих, зціпив зуби та насилу піднявся з ліжка, проте гострий біль прониз його плече. Біль був таким сильним, що від нього запаморочилося в голові, і він упав назад. Сон Цінши не дозволяв собі відриватися від навчання, проте він почув рух і зрозумів, що пацієнт прокинувся. Він боявся, що Юе Вухвань поворухнеться і знову відкриє рану, тож суворим тоном дорікнув: «Ти, лягай спати негайно! Десять днів не можна вставати з ліжка!».
Це був секрет успіху, якому його навчила головна медсестра лікарні. Ви повинні бути трохи суворими з пацієнтами, які не дотримуються порад свого лікаря.
«Десять днів?» — Юе Вухвань був приголомшений. Він не міг не поглянути на Сон Цінши оцінювальним поглядом. Ще більше він відчув, що його зовнішність має дуже оманливу якість. Хлопець обслуговував гостей багато років і звик бачити всілякі любовні сцени, але ніколи б не припустив, що вміння цієї людини у ліжку настільки жорсткі...
Побачивши, що юнак залишається ошелешеним і нерухомим, Сон Цінши відклав ручку, підійшов і підхопив його своїми руками.
Юе Вухвань закам'янів. Він простягнув руки й ніжно обійняв шию, гарячі кінчики його пальців торкнулися злегка прохолодної шкіри, гладкої, як холодний нефрит, прозорий і чистий лікарський аромат ніжно огорнув його, як уві сні. Розум Юе Вухваня не міг не похитнутися на мить. У душі він висміював себе за те, що досі не навчився стримуватися. Тоді він знову зайняв свою звичну позу і ніжним тоном, сповненим двозначності, сказав: «Сподіваюся, Сяньдзвень змилується...»
«Не хвилюйся», — Сон Цінши обережно поклав його назад на ліжко, потім натягнув ковдру й щільно закутав. Він урочисто наказав: «У Долині Короля Медицини волого й холодно. Твоє тіло смертне, тому ти повинен бути обережним, щоб не застудитися. Обов'язково залишайся під ковдрою. Тримай руки та ноги всередині, не скидай ногою ковдру».
Юе Вухвань ніколи не бачив такої техніки в ліжку і був трохи розгублений.
«Зараз ти пацієнт. Я розповім тобі про твій стан», — Сон Цінши повернувся до столу, взявши стос паперів, увесь списаний словами. Він нервово опустив на перенісся уявні окуляри. З легкою усмішкою він почав швидко читати вголос дуже розміреним тоном: «Ім'я пацієнта: Юе Вухвань. Від правого плеча до грудей є три рвані рани довжиною 18 см, 14 см та 12 см. Перелом правої плечової кістки, розрив надлопаткової артерії. Забій правого ліктя, забої тканин як лівого, так і правого зап'ястя. У лівого та правого колін також забої тканин. Садна обох щиколоток; рвані рани м'яких тканин на шкірі сідниць. Тіло має ознаки зловживання наркотиками, можливо передозування. Все зрозуміло?»
Юе Вухвань лише відчув, що його жорстка посмішка тепер виглядає дуже ненормально. Чим більше він думав, тим більше заплутувався. Він кивнув і вдав, що розуміє.
«Добре», — Сон Цінши відчув, що те, що він сказав, було докладним і легким для розуміння. Він почав розповідати попередній план лікування: «Твій даньтянь і меридіани зруйновано, а тіло серйозно пошкоджено. Сильні ліки не підходять для твого поточного лікування, тому ти не можеш прийняти таблетку «Повернення весни», таблетку «Збери подих і розійдись», таблетку «Всі творіння» або таблетку для росту кісток. Спершу тобі потрібно прийняти ліки смертних, а потім прийняти лікувальну ванну омолодження Шести мередіан, щоб відновити здоров'я, та таблетку Повстання дракона і Дев'ять втілень кровавого лотоса».
Юе Вухвань нарешті зрозумів про що йде мова. Пігулка «Повернення весни», «Збери подих і розійдись» і «Пігулка для росту кісток» були звичайними безсмертними ліками, і він також приймав їх, коли був серйозно поранений.
Пігулка «Всі творіння» та «Пігулка повстання дракона» коштували тисячі, і він чув, що лорд Вежі з нефритових перлин використав їх як скарб свого серця.
Він поняття не мав, що таке омолоджувальна ванна Шести мередіан, але таблетка Дев'яти втілень кровавого лотоса була скарбом безсмертного світу. Вона виготовлена з десятитисячолітніх кривавих лотосів. У світі їх було лише дев'ять, і місцеперебування більшості з них було невідоме. Все, що він знав, це те, що господар палацу Сюаньдзі використав одну, і він прорвався до рівня Святого; що Володар Сніжної фортеці, що розвивається, убив свого даоського партнера, щоб заволодіти цим скарбом у таємному царстві; одна з'явилася на аукціоні Павільйону рідкісних скарбів, і її виграв власник павільйону Східного моря Лан'я, витративши сотні тисяч високоякісних духових каменів. З якоїсь причини Дзінь Фейжень не зміг взяти участь у тому аукціоні й був розбитий. Він вважав це довічним жалем і часто говорив про це.
В уявленні смертних це було б так само як якби хтось врятував абсолютно незнайомого жебрака з узбіччя дороги, сказавши, що він подарує йому парчу та рідкісні делікатеси, золотий будинок, нефритового коня та мільйони статків. Нарешті він сказав, що також передасть йому нефритову печатку країни та всієї землі під небом. Тільки повний ідіот повірив би в такий нелогічний вчинок.
Юе Вухвань засміявся. Його серце похололо. Тепер він був упевнений, що Сон Цінши грає з ним у «вмовляння раба».
Він стикався з багатьма такими лицемірними солодкими балакунами, які вдавали, що оплакують стан всесвіту та жаліють долю людства. Зрештою, усе, що вони хотіли, це спонукати рабів грати в гру взаємної згоди та безсмертного кохання. Насправді вони лише жадали його брудного тіла. Сон Цінши все ще читав свої завершальні слова: «Не потрібно хвилюватися, доки ти будеш виконувати розпорядження лікаря та погоджуватися з лікуванням, ти будеш зцілений».
«Так, — феніксові очі Юе Вухваня виявляли трохи лестощів, він млявим голосом відповів. — Цей раб повністю під владою Сяньдзвеня...»
«Майже забув», — подивився йому в очі Сон Цінши й раптом щось згадав. Він знову одягнув рукавички зі шкіри тварин, узяв блискучу намистину завбільшки з гусяче яйце й помістив її в дивну довгу трубчасту лампу. Потім він сів на край ліжка, нахилився й подивився на Юе Вухваня, серйозно сказавши: «Це може бути трохи незручно, будь ласка, потерпи».
Юе Вухвань глузливо засміявся над собою. Він дозволив виразу бажання просочитися крізь його очі фенікса. Потім він розслабив своє тіло і чекав цієї нової гри.
Сон Цінши простягнув руку й розсунув повіки Юе Вухваня, змусивши його відкрити око, освітлюючи його зсередини блискучою кулькою. Після тривалого і ретельного огляду він прошепотів: «Проблема слізної секреції зовні не помітна, тому мені все одно доведеться зробити перевірку...»
Юе Вухвань: «???»
Далі
Розділ 6 - Правда за лаштунками
Юе Вухвань подумав, що Сяньдзвень скоро виб'є йому очі, все його тіло почало тремтіти від нервозності. Після огляду Сон Цінши був спантеличений: «Тобі холодно?» Юе Вухвань скуто похитав головою. «Якщо твої очі не доставляють ніякого дискомфорту, ми можемо залишити це для подальшого лікування», — Сон Цінши вирішив усувати проблеми відповідно до їх серйозності. Повернувшись до столу він зняв рукавички, узяв духовну намистину й підійшов: «У твоїх нігтях я знайшов білі порошкоподібні препарати. Після попереднього огляду я визначив, що в них міститься весняна оленяча трава і запашні квіти плутанини, які мають сильний ефект афродизіаку. Крім того, я також знайшов запах ладану на твоєму одязі, а на спідниці з пір'я містяться рослинні інгредієнти, які приваблюють котів. Ось чому демон-тигр кинувся на тебе на бенкеті». «Він дізнався...», — у розпачі подумав Юе Вухвань. Це був невмілий трюк, який він вигадав, знайшовши лазівку в роботі Печатки акації. Раби не могли вбити себе, раби повинні у всьому підкорюватися пану. Але тоді господар був радий бачити, як раб виконує небезпечну виставу розважаючи публіку до смерті. Усе, що він міг дістати, це афродизіаки, з яких він витягував психоделічні інгредієнти. Він концентрував його в кілька разів, достатньо, щоб тварина втратила розум. Тому він розрахував час і загорнув наркотики у воскові гранули, щоб затримати початок їх дії у тілі демона-тигра. Потім він підготував пахощі на своєму тілі, щоб привабити тварину. Коли настрій на бенкеті досяг свого піку, звір кинувся під впливом наркотиків і вибрав його своєю здобиччю. Він удав, що ошелешений від таблетки афродизіаку, і взяв ініціативу, щоб зробити крок вперед. Гості подумали, що це шоу для розваги, організоване Дзінь Фейженем, і аплодували. Дзінь Фейжень дуже дбав про свою репутацію. До того, він уже завів нового фаворита. Заради нього він ніколи б не зіпсував піднесений настрій гостей. Миттєве вагання може призвести до того, що демон-тигр повністю втратить контроль і розірве гостей на банкеті. Юе Вухвань здійснив свій план з усією рішучістю померти. Він ніколи не думав, що виживе і правда буде розкрита. У маєтку Золотого Фенікса якщо раб виявлятиме ознаки непокори, його суворо каратимуть. Мало того, те, що він зробив, це бунт проти господаря, це абсолютно суперечило правилам... Але що з цього? Схвильоване серце Юе Вухваня поступово заспокоїлося, він пригадав, що коли він уперше став рабом, оскільки він не хотів підкорятися й оскільки це було можливим для регенеруючої здатності його деревного духовного кореня, він був змушений зазнати всіх принижень, яких тільки міг під контролем Печатки акації. Він був змушений приймати всілякі збочені пози, змушений був казати, що він більш розпусний, ніж найрозпусніша повія у кварталі розваг. Виродки гнівалися коли він не реагував під час статевого акту, вони використовували незліченну кількість наркотиків, щоб зробити його тіло дуже чутливим, доки навіть тертя звичайної тканини не почало створювати йому надзвичайного дискомфорту. Кожного разу, коли він думав, що досяг меж пекла, він завжди виявляв, що пекло ще глибше. Нарешті, усвідомивши, що його відчай і опір тільки зроблять цих людей щасливішими, він відмовився від цієї безглуздої боротьби, а також від ідеї звільнитися від Печатки Акації. Його тіло було таким брудним, таким огидним, що він хотів лише знищити його... Бог знає, коли демон-тигр кинувся розривати його тіло на частини, він не відчув жодного болю, лише безмежне щастя. Чи це було виривання йому очей, чи відрізання кінцівок, щоб зробити з нього препарати; чи його кинуть до розважальних кварталів, щоб на ньому заробляли тисячі й тримали на ньому десять тисяч; чи кинули його звірам на гру; не було в цьому світі покарання, яке могло б завдати йому болю. Юе Вухвань прибрав усмішку й перестав прикидатися. Він холодно подивився на духовну кульку та зневажливо спровокував: «Тепер, коли ти знаєш, що ти збираєшся з цим робити?» Сон Цінши без жодних вагань заявив: «Хтось хотів заподіяти тобі шкоди!» Юе Вухвань зазнав невдачі у своїй провокації, і ледь не задихнувся, думаючи, що неправильно почув: «Що?» Сон Цінши вважав, що його міркування були правильними — хоча він не дуже читав романи, його старша сестра сказала, що всі герої були хорошими людьми, тому що погані персонажі не пройшли цензуру вітчизняних публікацій як головні герої. Крім того, введення системи вказувало на те, що головного героя спіткала трагічна доля, тож його травми також мають бути частиною оригінального сюжету. Аналізуючи це на основі пліток, які він почув, більшість людей у маєтку Золотого Фенікса заздрили красі та прихильності головного героя-шов та хотіли його знищити. Тому вони застосували наркотики до його тіла та нігтів! Тож Сон «Холмс» Цінши ретельно подумав і зробив висновок: «Я підозрюю, що це, мабуть, робота того, хто допомагав тебе одягати того дня. Пізніше я знайду вбивцю і відновлю справедливість». «Ні», — Юе Вухвань відчув, як здригаються кутики його рота. Він не вірив, що цей могутній Сяньдзвень буде таким дурним, але той, здавалося, дуже серйозно намагався його переконати. Він не знав, як себе почувати. Нарешті він суворо відповів: «Не треба...» Коли Сон Цінши побачив наскільки хлопець був добросердечним, він став більш упевненим у своїй здогадці. Він вклав духовну кульку в руки Юе Вухваня. «Ця річ належить тобі, тому ти можеш ї забрати». Юе Вухвань відчув, що намистина не була позначена новою духовною думкою, і зовсім розгубився. «Я вивчав цю річ, — Сон Цінши пояснив. — Печать акації містить складне заклинання. Долина Короля Медицини не має способу скасувати це прокляття. Я попросив слуг долини піти до Павільйону Нічного Дощу, щоб запропонувати нагороду. Майстер Павільйону Нічного Дощу сказав мені, що хоча інформація про те, як скасувати заклинання, не дорога, вона рідкісна, і потрібен деякий час, щоб отримати від нього відповідь». Почувши його, Юе Вухвань був приголомшений. Він запитав хрипким голосом: «Яку... ціну мені потрібно заплатити?» Сон Цінши допомагало багато людей і ніхто ніколи не просив його відплатити їм. Він також допоміг багатьом людям і ніколи не просив плати. У його очах Печатка акації була злочином проти людства: джерело страждань головного героя-шов, як кайдани на лапах птаха. Після порятунку птаха залишалося лише зняти кайдани. Це була справа, про яку не варто згадувати. І тому він дуже недбало відповів: «Ти повинен добре одужати та відновити своє здоров'я». Прийшов знахар і доповів, що ліки, які кипіли у дворі, вже готові. Сон Цінши поспішно вийшов перевірити, чи досягли ліки найпотужнішого ефекту. Юе Вухвань з недовірою подивився на духовну намистину у своїй руці. Його розум, в якому вирували незліченні думки, ще більше заплутався. У світі, який він знав, те, що давали задарма, було найдорожчим... Король медицини Сяньдзвень був добре відомий у безсмертному царстві своєю холоднокровністю та бездушністю. Він ніколи ні до чого не проявляв ні милосердя, ні жалю. Чого він міг хотіти від нього? Його тіло? Його життя? Чи його душа? Юе Вухвань довго думав і не міг стримати посмішки. Він міцно стиснув духовну кульку в руці, вирішивши зробити відчайдушний крок. Поки він мав можливість позбутися цих кайданів, він би зробив усе, навіть якби йому довелося продати душу дияволу... Коли Юе Вухвань побачив, що Сон Цінши несе ліки, він трохи замислився над тим, яке враження треба справити на Сон Цінши та що він від нього вимагає. Його вираз швидко змінився на покірний і слабкий. Тоді він обережно підвів очі й крадькома глянув на нього з належним виразом вдячності в очах. Він дозволив собі залишитися на милості плану лікування Сон Цінши. Цей пацієнт був дуже слухняним! Він виконував усі вказівки лікаря. Якими б огидними не були ліки, він вип'є їх за один ковток. Незалежно від того, наскільки болючим чи сверблячим було лікування голковколюванням, він не вимовив би й звуку! Він навіть щиро подякував лікарю таким ніжним голосом! Піклування про нього дало Сон Цінши велике почуття виконаного обов'язку. Він бажав, щоб усі пацієнти у світі поводилися так добре. Регенераційні здібності деревного духовного кореня вражали. Рана на плечі Юе Вухваня зійшла зі струпом за п'ять днів. Після огляду Сон Цінши Юе Вухваню дозволили вставати з ліжка і рухатися. Йому наказали більше перебувати на сонці, і Сон Цінши почав готуватися до наступного етапу лікування. Короля медицини, незалежно від того, чи це було оригінальне тіло, чи нинішній Сон Цінши, не дуже хвилювало його вбрання. Тому в Долині Короля Медицини рідко траплявся акулячий або крижаний шовк. Лікарські халати, які готували слуги долини, шили зі звичайної бавовни. Це було дуже зручно для звичайних людей, але Юе Вухвань через тертя від його носіння почувався некомфортно, тому він не наважувався виходити з кімнати надто далеко. Він зупинявся, зробивши лише кілька кроків. Вночі Сон Цінши помітив його дивну ходу, тому прийшов провести обстеження. Він не очікував такої реакції від найменшого дотику до ключиці, він навіть не спускався вниз і вже мало не виставив себе дурнем. Юе Вухвань подивився на приголомшений вираз обличчя Сон Цінши та ці чисті очі, вільні від будь-яких злих намірів. Відчуття сорому, яке від давно забув, вийшло назовні. Він не міг не уникати тих ніжних рук, згорнувшись калачиком у темний куток. Контраст між невинністю і хіттю, чистотою і брудом відтіняє нестерпну дійсність. Знову і знову Юе Вухвань повторював у своєму серці те, що зрозумів давно. Навіть якщо Печатка акації буде знята, він не зможе повернутися в минуле... Сон Цінши збентежено відвів руку. Він подивився на людину, яка ховалася в темряві, і відкрив рота, але не знав, що сказати. Юе Вухвань швидко зрозумів, що був неправий. Цей чоловік вже знав, що він нечиста людина, прикриватися було б тільки більш соромно. Він швидко вирівняв дихання, і його постать повільно розгорнулася з глибини темряви. Він усміхнувся й підняв очі, щоб поглянути на Сон Цінши, та сказав дражливі слова, до яких давно звик: «Так спекотно. Чи хоче Сяньдзвень побачити тіло цього раба?» Замість того, щоб дозволити комусь виявити збентеження свого тіла, він краще візьме на себе ініціативу, щоб визвати збентеження. Поки він переконуватиме себе, що не має почуття сорому, його серце не засмучуватиметься. Сон Цінши здригнувся, перш ніж розстебнути його пояс. Він раптово опустив усі штори, затуливши в кімнаті весняний пейзаж. Двозначний голос Юе Вухваня також раптово замовк. Сон Цінши спокійно сказав: «Вже пізно. Пацієнту потрібно відпочити». Юе Вухвань сидів у ліжку, приголомшений, дивлячись на слабку фігуру за балдахіном, яка гасила світлові намистини, а потім запалювала кадильницю. Слабкий лікарський запах, змішаний із запахом агарового дерева, охопив його, дозволяючи його розпеченому тілу поступово заспокоїтися. Він повільно ліг і знову згорнувся калачиком у безлюдну темряву. Він раптом зрозумів, що цього вечора також ніхто не буде чинити хаос на його тілі. Йому не було потреби говорити ці нестерпно огидні слова, не кажучи вже про те, щоб змушувати себе благати й лестити. У повітрі не було жодного брудного запаху, лише чистий аромат, який несподівано змусив його завжди пильний розум помутніти. Він не міг тримати очі відкритими, і його занурило в сон. Цього разу в його снах не було сцен пекла, лише ніжний аромат магнолії за вікном спальні з його дитинства... Він повільно розслабив тіло, занурюючись у цей солодкий сон, якого давно не бачив. ... Сон Цінши довго стояв за дверима, багато розмірковуючи. Коли він переконався, що аромат Заспокоєння духу виконав свою роботу, він розвернувся й увійшов. Несучи світлову кульку, він обережно відкрив штору й сів біля ліжка. Він знову використав свій розумовий зонд, щоб поглянути на різноманітні проблеми, приховані в цьому тілі зі шрамами. Через довгий час він відкликав свій розумовий зонд. Він тихо подивився в обличчя Юе Вухваня. Той міцно заплющив очі. Повністю розслаблений юнак уже втратив спокусливий підлабузницький вигляд. Він був схожий на дикого кота, який спить, із задертими кігтями. Більше не насторожений, ніби забувши про пережитий біль і показавши своє справжнє обличчя. Свобода, гордість, упертість... Його життя ніколи не повинно було скластися так, як воно склалося. Сон Цінши обережно заправив ковдру. Він ретельно заправив його скуйовджене довге волосся за вуха й тихо пообіцяв: «Я тебе зцілю».
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!