Вирішення проблеми шляхом виключення

Вчений-Тиран Сон сидів в екзаменаційній, випрямивши спину. Він збентежено опустив голову, його розум був абсолютно порожнім.

Це завдання, поставлене на Бенкеті красунь, було страшнішим за гіпотезу Ґольдбаха. Принаймні він не почувався б таким схвильованим, коли б його допитував професор щодо припущення Ґольдбаха.

*У математиці гіпотезою Ґольдбаха називається наступне твердження: Довільне парне число не менше чотирьох можна подати у вигляді суми двох простих чисел.

Тераса Ланґань у маєтку Золотого Фенікса була демонстрацією безглуздої екстравагантності. Там була незліченна кількість прекрасних безсмертних юнаків і дівчат, які танцювали з усіх сторін. Гості приходили один за одним з красунями поряд, звідусіль лунав бурхливий сміх і нецензурна лексика.

Сон Цінши мовчки згадував свої уроки на теми будови людського тіла, фізіологічної гігієни та розведення мишей, перш ніж нарешті відновити спокій талановитого студента-медика. Подумавши про трагічне знищення лабораторних мишей, яких він старанно вирощував протягом трьох років, він миттєво втратив почуття до видовища перед ним.

У первісному тілі було два види священних вогнів. Одним був Вогонь Червоного Лотоса для рафінування пігулок, а іншим був Примарний Вогонь Підземного світу для вбивства людей.

Сон Цінши прийняв вираз, який міг відштовхнути інших людей за тисячі миль. Він випустив Примарний Вогонь Підземного світу на долоні, дозволяючи полум'ю безперервно стрибати навколо кінчиків його пальців, змінюючи форму.

Старійшини рівня Святого і Великі мудреці були найбільшим скарбом усіх сект, і їм було важко вплутуватися у світські справи. Тоді як культиватори Зародженої душі були великими особами, які безладно ходили в безсмертному царстві. Крім того, шлях культивування був небезпечним, ніхто не міг сказати напевно, що їм не знадобиться допомога божественного лікаря, щоб врятувати їх життя. Як наслідок, ані праведні культиватори, ані демонічні культиватори не наважилися необдумано образити Короля медицини Сяньдзвеня, не кажучи вже про його ексцентричний характер.

*Сяньдзвень(仙尊) - шановний безсмертний.

Культиватори побачили Підземний Примарний вогонь та, знаючи, що безсмертний лікар у поганому настрої, трималися якомога далі. Навіть служниці та слуги не наважувалися підійти, щоб не роздратувати з необережності шановного пана й не бути спаленими тим убивчим вогнем.

Сон Цінши успішно зумів створити навколо себе велику територію тиші та спокою, відкинувши плани інших культиваторів про підлабузництво до нього. Потім він випустив потужний ментальний зонд культиватора Зародженої душі і швидко огорнув усіх рабів на бенкеті, уважно придивляючись, намагаючись знайти серед них головного героя-шов.

Однак Ян Юхвань був пухким, тоді як Джао Фейянь був струнким; кожна красива жінка була красивою по-своєму. У всіх були різні стандарти краси. Сон Цінши був ненадійним, і його очі швидко засліпилися, він відчув, що всі на бенкеті були красиві. Навіть служниця, яка наливала воду, була гнучкою та витонченою, красивішою за телевізійних зірок. Він просто не міг сказати, хто був кращим за інших.

Але цей упертий вчений ніколи не визнає поразки!

Сон Цінши спробував використати метод виключення, щоб розв'язати проблему. Для початку переконавшись, що головним героєм є чоловік, всіх рабинь на банкеті треба виключити. Потім він повинен перерахувати ключові спостереження, зробити сміливу перевірку та ретельні припущення та одного за одним виключати рабів, які не відповідають критеріям.

Брати-близнюки, яких привів майстер Секти Кривавих Демонів, були надзвичайно красиві. Ніжні, теплі й запашні, пристрасно віддані, вони були схожі на дві квітки лотоса на одній стеблині.

Не може бути двох головних героїв. Виключено.

Молодий чоловік, якого привів безсмертний старійшина Секти Води і Вогню, також був надзвичайно милим. Він був дитячим і чарівним, обіймаючи безсмертного старця і поводячись як розпещена дитина. Безсмертний старійшина дуже любив його і виконував усі його бажання, навіть годував його фруктами з руки. Він постійно називав його «крихітко» і «коханий».

Головного героя-шов спіткала жалюгідна доля. Виключено.

Іноземний монах з північного континенту використовував чорні залізні ланцюги, щоб провести за собою вродливого чоловіка, вкритого ранами. Він похитувався, ніби слухняно слідуючи за ченцем, але зсередини випромінював непохитну ауру, як орел із підв'язаними крилами, який все ще хоче вирватися й полетіти.

Головний герой-шов слабкий красень, тому він не був би таким вольовим і непохитним. Виключено.

...

З наближенням ночі музика на Бенкеті красунь давно змінилася звуками розпусти. Багато людей покинули стіл із рабами під рукою. Сцени ставали дедалі непристойнішими.

Сон Цінши не хотів заглядати в особисті кімнати інших людей, боячись побачити щось непристойне та отримати ячмінь. Він звузив коло свого розумового зонда й обмежив його лише банкетом. Потім він почув, як іноземний чернець показує людину, яку він привів із собою до молодого господаря секти Прихованого Місяця: «Він навіть був генералом у світі смертних. Після того, як він зазнав поразки та потрапив у полон, його продали мені. Він гордий і непохитний і не підкориться навіть під загрозою смерті, розважатися з ним особливо захопливо».

Молодий господар секти Прихованого Місяця представив м'якого і кокетливого юнака, сказавши з усмішкою: «Горда людина має свій власний смак, покірна також має власний. Чи варто нам обмінятися та спробувати?»

Іноземний монах завагався і молодий майстер Секти Прихованого Місяця багатозначно подивився на молодого раба.

Чарівний юнак відразу ж пригорнувся до грудей ченця і кокетливо благав: «Мені подобається таке сильне тіло, як у пана. Будь ласка, даруйте любов цьому рабу, пане».

Чоловіка збудили солодкі та непристойні слова юнака. Він з готовністю кинув ланцюг у своїй руці молодому майстру Секти Прихованого Місяця і повів юнака до бічної зали. Молодий майстер Секти Прихованого Місяця люто смикнув за ланцюг і потягнув чоловіка зі зблідлим обличчям у відокремлену частину саду.

Подібних сцен було багато під час бенкету, ніхто не шкодував цих трагічних красенів.

...

Сон Цінши вже дізнався з пам'яті первісного тіла, що духовна енергія смертного царства була слабкою. Тривалість життя смертних була короткою, а духовне коріння надзвичайно слабким. Можливість досягти стадії Будівництва фундаменту вже була схожа на сходження на вершину. Були деякі доброзичливі безсмертні, які приймали смертних як учнів і давали їм можливість піднятися до безсмертя. Десять тисяч років тому жив смертний, на ім'я Мо Юань, який був надзвичайно талановитим. Покладаючись на свої навички володіння мечем для вдосконалення, йому вдалося досягти стадії Зародженої душі. Він створив незрівнянну техніку меча, достатню, щоб конкурувати зі старійшиною рівня Святого. Таким чином він став відомий як Майстер Меча.

Але шлях до безсмертя полягав у боротьбі з Небом, кожен крок був важким, зустрітися з лихом і невдачею було звичним явищем. Час від часу когось вбивали, щоб вкрасти їхні цінності. Таку поведінку важко було стримати мораллю та етикою.

Слабкість була первородним гріхом. Смертні були схожі на цвіркунів і мурах, дозволяючи культиваторам безсмертного світу мати владу над їхнім життям і смертю, безрозсудно граючи з ними.

Навіть якщо Майстер Меча Мо Юань вирішив подбати про них, він міг лише встановити правила серед відомих і праведних сект безсмертного царства. Йому вдалося забезпечити, щоб смертні, які успішно досягли стадії Будівництва фундаменту, більше не могли використовуватися як раби та іграшки. Але демонічні секти та культиватори ніколи не дотримувалися законів. Не кажучи вже про смертних культиваторів, навіть культиваторів у безсмертному царстві спіткала б жахлива доля, якби вони потрапили до їхніх рук. Їхніх злочинів було занадто багато.

Маєток Золотого Фенікса вважався відомою та прославленою сектою у безсмертному царстві, і всі придбані культиваційні печі в садибі були смертного походження.

Тому, хоча Сон Цінши вважав те, що тут відбувається, абсолютно нестерпним, він не міг втручатися. Він був трохи вдячний, що особа, яку система обрала для нього, не була смертного походження, інакше він не зміг би пережити цей день, не кажучи вже про порятунок головного героя-шов.

На щастя, це був лише вигаданий світ...

Романи – витвір диявола, а підручники – праведний шлях! Це було правильно, що професор конфіскував романи його старшої сестри на уроках! Якщо він колись стане професором, то не дозволить своїм студентам читати романи! Щоб уникнути спотворення їхнього світогляду!

Сон Цінши тихо нарікав.

Раптом із саду почувся лайливий голос. Це був молодий майстер Секти Прихованого Місяця, який затягнув труп упертого чоловіка і повернувся з розчарованим обличчям. Сорочка чоловіка була роздерта, показуючи його тіло, всіяне шрамами. Він скористався срібною паличкою, вкраденою з банкету, щоб проткнути собі горло та вбити себе.

Срібні палички були дуже тупими, мабуть, було надзвичайно важко використати їх для вчинення самогубства. Вони б не пробили наскрізь, не вичерпавши всіх його сил. Це чітко продемонструвало його рішучість.

Коли всі на бенкеті побачили це, вони висміяли молодого господаря Секти Прихованого Місяця, пожартувавши, що він навіть не може доглянути за смертним.

Почувши хвилювання, чернець кинув чарівного юнака і поспішив назад із бічної зали. Побачивши, що людина, яку він привіз, мертва, він спохмурнів, очі його похолодніли, а обличчя було сповнене злості. Молодий господар секти Прихованого Місяця був ще зліший, ніж він сам. Він перевернув мерця, відкривши спину, вкриту шрамами від батога, та запитав ченця: «Чому ви не поставили Печатку акації на цього свого маленького раба? Ви насправді просто дозволили йому покінчити життя самогубством і померти?»

Іноземний монах був приголомшений його запитанням: «Що таке Печатка акації? Якась твоя нова іграшка на Центральному континенті?»

Побачивши, що він абсолютно не знає про це, інші культиватори не могли не бурмотіти, що Північний континент був справді нецивілізованим місцем. Люди звідти навіть не знали що таке Печатка акації, ця річ, яка відома у всіх куточках світу. Іноземний монах був зовсім збентежений їхнім бурмотінням. Молодий майстер секти Прихованого Місяця вже заспокоївся, він притягнув ченця і ненавидівши залізо за те, що воно не сталь, розповів про чудеса Печатки акації: «Печатка акації була методом, створеним Хваньсі Сяньдзвенем. Майстер може таврувати її на спині раба, тоді контроль над тілом і душею переходить до рук майстра, що дозволяє маніпулювати, коли йому зручно. Немає потреби в наказах і вони не можуть померти без дозволу».

Сон Цінши знайшов важливу інформацію. Він швидко зосередив свій розумовий зонд і уважно прислухався.

Молодий майстер секти Прихованого Місяця дістав зі свого просторового мішка червону намистину. Раптом йому спала на думку ідея. Він покрутив намистину в руці і чарівний юнак, який стояв поруч з монахом, одразу став на коліна і загавкав, як пес.

Чернець махнув рукою і сказав з презирством: «Тимчасово такого роду покірність досить хороша, але якби я їх так виховував, мені б набридло з ними гратися через кілька днів».

«У цього багато застосувань. Ви не дізнаєтесь, доки не використаєте це для себе. Цей молодий майстер усіх і не перелічить», — молодий майстер Прихованої Секти стер духовну думку, яку він наклав на бусину і юнак, лежачий на землі, підвівся. Він вже давно звик бути ганьбленим перед натовпом і, на мить почервонівши, відкинув почуття сорому й став біля господаря, опустивши голову.

Побачивши, що монах все ще не розуміє, молодий майстер терпляче навчав його: «Найважливіше те, що якщо ви не дозволите рабу померти, він ніколи не зможе піти проти ваших бажань. Хіба не було б цікавіше, якби ви затаврували свого маленького раба Печаткою акації, а як тільки він не зможе покінчити життя самогубством, неспішно придушили його гордість?»

У преподобного сталося прозріння. Він кілька разів кивнув і погодився з ним.

Молодий майстер стер свої духовні думки з бусини в руці та кинув її іноземному ченцю, люб'язно сказавши: «Оскільки цей молодий майстер вбив вашого раба, то дозволь мені компенсувати втрату. Візьміть це з собою і вивчіть самі чудеса Печатки акації. Я можу гарантувати, що ви захочете його собі».

Монах надзвичайно зрадів і продовжував хвалити: «Люди Центрального континенту справді щедрі. Цей Чорний Стерв'ятник знайшов собі нового друга!»

Обличчя чарівного юнака вмить зблідло. Він розпачливо дивився на свого первісного господаря, ніби бажаючи заговорити, ніби хотів благати. Але врешті нічого не сказав і в сльозах пішов з ченцем.

Коштовності були зіпсовані. Яскраво-червона шпилька тепер була схожа на шматок нефриту.

Цей екстравагантний бенкет нарешті досяг кульмінації.

Учні маєтку Золотого Фенікса вимкнули світлові кулі над залом і дозволили темряві огорнути всю терасу Ланґань.

Гості здивовано підняли голови й побачили, як феєрверки від кількох заклинань спалахнули в темряві, розквітли в повітрі яскравим світлом і кольорами, перетворившись на золотого фенікса, який танцював легко й витончено, сповіщаючи, що вистава для бенкету ось-ось розпочнеться. Дзінь Фейжень підняв свій келих і запросив гостей помилуватися цим разом з ним.

Сон Цінши дивувався красі танцю фенікса і довго дивився вгору. Після цього він помітив, що молодий чоловік у білому одязі з'явився поруч з Дзінь Фейженем. Юнак мав дуже чистий і ніжний вигляд, як зелений бамбук у горах, яскравий місяць на небі, шар холодного морозу покривав його риси, коли він низько тримав голову. У нього було шовкове чорне волосся, яке спадало водоспадом, зав'язане ззаду стрічкою. Він не мав інших прикрас на тілі, але дуже легко привертав увагу гостей, змушуючи їхні погляди затримуватися.

Високий і вродливий господар маєтку усміхнувся, ніжно торкнувшись долоні юнака. Лагідним і м'яким голосом він похвалив свій скарб, викликаючи у нього посмішку.

Юнак відвернув голову. Попри те, що його вмовляли та дражнили, він відмовився навіть дивитися на чоловіка.

Дзінь Фейжень сильно смикнув його за голову, однією рукою затиснув обидві руки юнака за спину і силою обійняв його. Він обережно поцілував його в чоло, в перенісся... а потім кілька разів кусав губи хлопця, наче хотів з'їсти його, поки той боровся з болем. Дзінь Фейжень посміхнувся й відпустив його. Він нахилився до його вуха й тихо запитав: «Ти хочеш, щоб тебе знову навчали правил?»

Раб на мить завмер. Він перестав боротися і слухняно сів в обіймах Дзінь Фейженя.

Це був головний герой?

Сон Цінши довго таємно спостерігав і нарешті придушив свій інстинктивний соціальний страх і приготувався говорити, коли Лін Бао Сяньдзвень, який мав близькі стосунки з Дзінь Фейженем, підійшов і з усмішкою запитав: «Це новий скарб господаря маєтку? Чиста конституція Їнь, єдине духовне коріння типу води? Чи не дозволите мені спробувати його сьогодні ввечері?»

Дзінь Фейжень глянув на зніяковілий і обурений вираз юнака в його руках, стиснув його і з усмішкою відмовився: «Хоч він іграшка, але він відповідає моїм смакам. Я не можу передати його в подарунок. Пізніше я надішлю своїм друзям печі найвищої якості, усі вони — новопридбані раби, чудової конституції та ще незаймані».

Лін Бао Сяньдзвень кинув на юнака уважний, оцінювальний погляд: «Ця піч ще незаймана?»

Дзінь Фейжень: «Я не хочу ставитися до нього як до звичайної печі».

Сьогодні ввечері Сон Цінши поповнив свої знання нецензурної лексики на життя вперед. Тепер він розумів усе, що слід розуміти, і навіть те, що не слід розуміти, чітко усвідомивши, що вони мали на увазі під піччю.

Він спостерігав, як Дзінь Фейжень особисто наливає вино молодому чоловікові під час бенкету, і був трохи не впевнений, головний герой це чи ні. Хоча хлопець у білому здавався привабливішим за інших присутніх красунь, система пояснила, що головного героя потрібно було врятувати від трагічної долі. Прямо зараз Дзінь Фейжень дуже піклувався про юнака. Кожен раб на Бенкеті красунь був у багато разів нещасливіший за нього.

Сон Цінши почав хвилюватися, розглядаючи цю проблему...

У цей час фенікс у повітрі закінчив танець і розсипався світлом серед гостей.

Світло згасло, і на терасі Ланґань з'явилася величезна золота рама з ошатно вирізаним птахом. На пташиній рамі сидів красень, настільки привабливий, щоб спричинити падіння міста.

Золоті кайдани, інкрустовані дорогоцінним камінням, сковували його чисто-білі щиколотки. Їх прив'язали до обох боків пташиної рами довгими тонкими золотими ланцюжками. Верхня частина його тіла була покрита майже прозорою марлею, що робило ледве помітним чудовий вид, прикрашений золотом і коштовностями під ним. На нижній частині його тіла була довга спідниця з золотисто-червоного пір'я у формі хвоста фенікса. Злегка зачесане довге волосся водоспадом сповзало вниз, прикрашене перлами, схожими на сльози русалки. Чарівна Печатка акації на спині була прихована довгим волоссям. Коли його волосся розгойдував вітер, його стало ледь помітно. Він був прекрасний, як фенікс з багатими кольорами; півонія багатства й честі людського світу.

У руці він тримав нефритову флейту. Його тонкі губи були злегка розтулені, створюючи природний чарівний вигляд. Темно-золоті феніксові очі ніби посміхалися, але не постійно. Він озирнувся, а потім привітав присутніх. Маленька червона родимка у формі сльози в куточку ока викликала у всіх відчуття нестерпної спокуси. Сон Цінши сів прямо і впізнав у ньому красеня в червоному, якого він бачив на березі річки.

Коли красень в червоному глянув на Сон Цінши, його погляд на деякий час зупинився на ньому, а потім ковзнув, наче він його не впізнав.

Сон Цінши подивився ліворуч, де був молодий чоловік у білому одязі, схожий на прозору та яскраву перлину, а потім подивився праворуч, на красеня в червоному, який був схожий на півонію у своєму розквіті. Він запанікував. Він не міг сказати, хто красивіший і більше схожий на головного героя!

Екзаменаційне питання Професора Системи було надто складним...

Сон Вчений-Тиран збирався провалити цей тест?