Підніми це(2)

Кейл тримав сумку, яка була вдвічі більша за розміром, аніж та, що він ніс вчора, і впевнено крокував до нетрів. Брат з сестрою чекали на нього біля пагорба, щоб привітати «годувальника».

Діти тримали роти закритими, дивлячись на Кейла. Юнак усміхнувся, дістав два маленьких мішечка і протягнув їх дітям.

- Візьміть це.

Дівчинка повільно наблизилась до нього. Кейл нахмурився, спостерігаючи за дівчинкою з грубим сірим волоссям. Вона притискала руку до боку й кульгала, рухаючись до нього.

- Хей, - Кейл вказав рукою з мішками в сторону хлопчика. – Ти, підійди сюди і візьми їх.

Хлопчик швидко підбіг, схопив мішки і також стрімко відскочив назад. В порівнянні з яскраво-рудим волоссям Кейла у хлопчика було темно-руде волосся, яке здригувалось, коли він біг.

Після чого Кейл обернувся і попрямував до дерево-людоїда.

- Вай!

Це були не паляниці. В мішках були м'ясо і торт.

Юнак чув, як брат з сестрою говорили про їжу, але йому було байдуже. Кейл продовжував йти до пагорбу, де було дерево-людоїд.

- Ооооооооон!

«Це трішки лячно».

Чорне дерево без жодного листячка, здавалось, рухало гілками, щоб привітати Кейла. Це моторошне відчуття змусило Кейла занервуватись. Але він все ще не відмовлявся від своєї ідеї помістити все, що було в торбах в отвір під деревом.

Хліб швидко зник.

Цієї миті пролунав голос:

- Більше... Дай мені більше!

«Це зводить мене з розуму».

З'явилась відповідь, яка була описана на сторінках роману. Це був голос слабкої дівчини. Так, людиною, котра померла від голоду, була жриця, що служила Богу. Однак на відміну від нинішніх жриць храмів або церкви, древні жриці були шаманками. Більшість древніх шаманів можна було враховувати людьми, у яких були надздібності або природні сили в підпорядкуванні.

Кейл швидко схопив сумку і поспішно пішов геть.

- Кейл, приходь ввечері в мій кабінет.

Це те, що його батько, Дерус, сказав Кейлу, коли він зранку прийшов, щоб отримати кишенькові гроші. Ось чому йому потрібно було поквапитись сьогодні, щоб не запізнитись ввечері до батька.

«Половина».

Він поставив собі мету – дійти до половини ситості цього ненажерливого дерева сьогодні. Юнак спустився з пагорбу, щоб отримати ще більше паляниць. Він побачив брата з сестрою, які дивились на Кейла зі слідами торта на губах.

- Тск.

Кейл нахмурився й клацнув язиком, ідучи повз парочки.

Юнак пройшов до вулиці, де розташувалось багато пекарень. Він вже встиг спустошити запас хлібобулочних виробів в пекарні, яку відвідав вчора вранці, тому її господарю потрібен якийсь час, щоб їх поповнити. Ось чому самому Кейлу треба було знайти нову пекарню. Від роздумів його відірвав голос:

- Мммм... Молодий Пане...

Жіночий голос змусив юнака обернутись. Жінка середніх років ніяково усміхнулась, вказавши на свій магазин. Її рука тремтіла, пекарка видно дуже боялась, але все ж знайшла в собі сміливість, щоб звернутись до нього.

- В нас багато хліба.

Кейл розтягнув губи в усмішці. Це була жінка, яка знала, як вести справи. Інші продавці лише дивились на них, очікуючи, що буде далі.

Кейл кинув їй золоту монету, і жінка швидко спіймала гроші.

- Збери мені все, що у вас є. Упакуй це швидко.

Цієї миті усмішка на обличчі жінки середніх років стала ширша. Вона одразу ж увійшла в магазин і практично миттєво повернулась з великою сумкою, що була наповнена хлібом. Все було зібрано заздалегідь.

- Ось він, Молодий Пане.

«Оце так. Вона дійсно гарний торговець».

Вона була тією, хто знав, як робити гроші.

- Я також можу підготувати ще дещо.

Кейлу все більше й більше подобалась ця жінка. Однак в цю мить...

- Молодий Пане! Ми можемо зробити ще більше хліба!

Старий підняв руку і помчався до них через дорогу. На ньому була пекарська форма. Кейлу сподобався його костюм, а тому він кинув старому золоту монету.

- Я зайду в твій магазин. Приготуй все.

- Щиро дякую!

Кейл був вражений цими продавцями. Вони все ще боялися його, покидька з графської сім'ї, але в них не виникало жодних проблем, коли справа стосувалася отримання від нього легких грошей. Ймовірно, тому що вони знали, що Кейл не бив нікого, хто не належав до бандитів, а тому територія, що належала Генітюзам не страждала.

Той факт, що Кейл вчора витратив золоту монету, щоб купити мішок з хлібом, вже поширився, як лісова пожежа. Один мільйон галлонів. Інші ахнули, а їх очі засяяли. Це ж був тижневий прибуток!

«Завтра я можу прийти в ці три міста, щоб отримати хліб».

Оскільки він дав кожному з господарів цих трьох лавок по золотій монеті, то повинен був, як мінімум, отримати по ще одній сумці хліба. Кейл був щасливий, що все йде гладко.

Однак був дехто, хто слідкував за ним здалеку.

- Хммм...

Це був шеф-кухар Бікрос. Як і у його батька, на шиї Бікроса був бинт. Чоловік спостерігав за Кейлом з-за кутка. Він просто спостерігав, як Кейл купує мішок з хлібом і деякі лікарські трави, перш ніж попрямувати назад в нетрі.

«...Він зійшов з глузду?»

Кейл, схоже, з учорашнього дня був не в собі.

Бікрос ніколи не цікавився Кейлом, навіть коли його батько сказав, що старший син графа був цікавою дитиною, але чим більше він бачив, тим сильніше погоджувався з батьком. Було схоже, що за Кейлом було так само цікаво спостерігати, як дивитись на чорнявого молокососа. Очі Бікроса іскрилися.

***

Білос, власник чайного магазину, з серйозним обличчям зробив ковток чаю, слухаючи звіт свого підлеглого.

- Молодий Пан Кейл входить і виходить з нетрів?

- Так, Білос-нім.

- Зрозуміло.

- Ми також отримали повідомлення зі столиці.

- Це дійсно так?

Круглі очі Білоса, які зазвичай було важко розгледіти через жир, широко розплющилися. Підлеглий здригнувся, перш ніж продовжити свою доповідь.

- Так. Там відмічається, що корона незабаром буде викликати людей. Ось чому вони хочуть, щоб Білос-нім повернувся і почав працювати.

Кланк.

Білос поставив чашку на стіл, обхопив пальцями підборіддя.

- Тепер ти можеш бути вільний.

Підлеглий швидко перейшов в тінь і зник. Білос витріщився на те місце, де мить тому стояв його підлеглий, а один з кутиків його губ став підійматись вверх.

- Невже вони думають, що я знову буду їх вірним песиком і буду охороняти будинок?

Його погляд звернувся до вікна. Здавалось, його погляд може дійти навіть до віддаленої столиці.

- Це не хліб.... Це не хліб...

- І?

Дивлячись на дівчинку, яка бурмотіла «не хліб» знову і знову, тримаючи в руці лікарські трави, Кейл тільки фиркнув, прямуючи назад до дерева. Тим не менш хлопчик встав на його шляху.

- Ти не можеш померти.

Хлопчик говорив, що він не може померти. Кейл навіть не хмурився, коли просто пройшов повз хлопчиська.

Кейл, ні, Кім Рок-Су.

Він був сиротою і не мав нічого за душею. Ось чому було багато людей, які виявляли Кім Рок-Су співчуття.

«Чи є причина виявляти симпатію до потребуючих?»

Це було те, що він чув увесь час, коли був молодшим.

- Який маленький жебрак...

- Бідна сирота.

- Тобі не потрібна причина, щоб виявляти співчуття.

Був час, коли він просто приймав все як належне, але лише ставши старшим, почав розуміти істинний сенс тих слів.

Не було логічної причини для того, що розбити серце. Тобі не потрібна причина.

«Так дратує».

Кейл ненавидів, коли дітей ранили і змушували страждати. Однак у нього не було жодних думок про те, щоб доглядати за дівчинкою або задуматись, щоб її втішити. Він нахмурився, побачив, що дівчинка кульгає в ту сторону, де знаходились вони з хлопчиськом. А тому Кейл відповів:

- Я не помру.

Брат і сестра, нарешті, зупинились, коли він це промовив. Кейл був незадоволений, до нього прийшла думка, що, сам того не розуміючи, він зробив те, що ненавидів більше всього. Він ненавидів людей, які лізли в справи інших людей, не питаючи їх самих, але він це зробив, віддавши дівчинці лікарські трави.

- Ооооооон!

- Дай, дай мені ще!

- Так. Їж все!

Кейл кинув свою торбу в дерево, яке вважали людоїдом, не піклуючись про те, куди саме приземлиться сумка. Він не боявся. Хліб миттєво зник в темряві, що зараз була значно світлішою, настільки, що вже не могла називатись темрявою. Тепер Кейл міг бачити новий сірий колір. Однак цього все ще було недостатньо.

«Гадаю, витрачені мною гроші почали окуповуватись».

Кейл висипав в яму ще один мішок з хлібом, після чого повернувся додому. Він більше не бачив брата і сестри, але вважав це найкращим варіантом для себе.

Однак він побачив двох котів, що билися, на шляху додому і здригнувся.

«Це котики з вчорашнього дня. Вони ж не повинні мене пам'ятати, правда?»

Срібне хутро і золоті очі, руде хутро і золоті очі. Два котика навіть не нявкали, коли витріщились на Кейла. Юнак не хотів втручатись в ще одні неприємності, а тому відвернувся і покрокував додому.

Але там, почувши слова батька, він ледве не втратив свідомість.

- ...Скажи, будь ласка, це ще раз...

- Так, Кейл.

Басен стояв поруч з Кейлом. Історія сім'ї Генітюз, яка не згадувалась в романі, відбувалась перед його очима.

- Ти повинен відправитись в столицю, як представник нашої родини.

Кейл відчув сильний головний біль.

- Спочатку Басен повинен був відправитись туди, однак саме ти - первісток нашої родини.

Кейл тільки що розтулив і затулив рота, спостерігаючи, як граф Дерус сидить за столом з ніжною усмішкою. Відвідання столиці в цей час... Кейл задумався про зміст «Народження Героя», а Дерус, тим часом, продовжував говорити:

- В столиці влаштовують велику подію, і благородні родини кожної території були запрошені. Це буде твоє перше відвідування столиці, хоча Басен останні два роки відвідував цей захід. Тим не менш, я сподіваюсь, що цього разу туди відправишся саме ти.

Велика подія в столиці. Це змусило Кейла згадати про один інцидент.

Інцидент з терористичною атакою.

Таємна організація зробить терористичний акт, коли багато громадян столиці зберуться в одному місці. Наш герой, Чхве Хан, опиниться тим, кому вдасться заблокувати приблизно половину змови. Це буде четвертий раз, коли Чхве Хан і таємна організація вступлять у контакт один з одним.

Зрештою Чхве Хан може врятувати багатьох громадян на площі і отримати прихильність наслідного принца. Після, їх відносини швидко розвинуться до міцної дружби.

Кейл раптово відчув холод, що пробіг по спині.

Оскільки в романі описувались події з точки зору Чхве Хана, вони мало говорили про дії дворян. Все, що згадувалось, так це те, що Чхве Хан придбає після цього інциденту декілька людей в команду, а також сильну підтримку наслідного принца.

Але він повинен був піти на сцену цього теракту?

Звісно, він не знав, чи зберуться дворяни на площі. Кейл почав згадувати інформацію з роману.

[Безліч людей зібралось на площі. Платформа залишалась порожньою. Це було місце для королівської сім'ї, яка повинна була прибути пізніше. Чхве Хан міг бачити інших людей, що виглядали так, ніби займали важливі посади. Однак, що більш важливо для Чхве Хана, так це те, що тут зібралось багато звичайних громадян: дітей і старих, чоловіків і жінок. Серце Чхве Хана почало битись швидше.

Він не хотів, щоб знову постраждала група невинних людей.]

Чи входять дворяни до тих людей, що «виглядали так, ніби займали важливі посади»?

Кейл повернувся, щоб подивитись на Басена, незважаючи на те, що батько продовжував говорити. Басен стояв, дивлячись на батька і не звертаючи на Кейла жодного погляду.

«Дерус сказав, що Басен зазвичай відвідує такі події. Чи не повинен я сказати, щоб він йшов і цього разу?»

Губи Кейла продовжували багато разів розтулятись і затулятись. Він не хотів відправлятись в небезпечну зону. Однак він не міг змусити себе назвати ім'я Басена.

Відносини між ними не можна було назвати ані хорошими, ані поганими. Це був зв'язок між справжнім Кейлом і Басеном. Басен вважав, що з Кейлом важко мати справу, але це все.

Думки Кейла почали ускладнюватися. Чи був Кейл в історії? Не було жодної можливості, щоб Дерус відправив його, покидька, в столицю. Тоді чому він хотів відправити його зараз? Кейл ставив собі питання, чи не зробив він щось неправильне, що підштовхнуло до цього рішення?

- Ти відправляєшся через п'ять днів.

Через п'ять днів... Слухаючи, що говорить Дерус, Кейл зрозумів, що його попередник з роману не відправлявся в столицю.

В романі він був побитий до напівсмерті Чхве Ханом через чотири дні і його забрали в маєток графа. В цьому стані він просто не міг відправитись в столицю

- Кейл, перш ніж Басен почав виконувати ці обов'язки, саме ти приймав участь у всіх цих церемоніях. Згадай ті часи і розслабся.

- Батьку...

Дерус подивився на Кейла після його слів. Басен повільно повернувся і також подивився на свого старшого брата.

- Я трохи занепокоєний через цей раптовий розвиток подій. Я не займався цим останні два роки. І я не розумію, чому мені раптом треба до цього повертатись. Будь ласка, дай мені подумати про це.

Дерус погодився і сказав двом синам, що вони можуть йти. Брати швидко вийшли з кабінету. Кейл був занурений в роздуми про все, що звалилось йому на голову. Якщо Кейл закотить сцену і влаштує істерику, Дерус, ймовірно, відправить Басена, але така поведінка залишила б гіркий смак у роті.

Цієї миті пролунало:

- Хьон-нім.

Кейл почув голос молодшого брата, Басена. Юнак повернув голову і побачив, що брат все ще мужньо крокував вперед, не дивлячись на нього. П'ятнадцятирічний Басен завжди так звертався, ніколи не піднімаючи очі.

- Хьон-нім, немає причин, з яких ти не міг би відправитись в столицю.

Кейл зітхнув.

Басен навіть не поглянув на Кейла, коли вийшов з кабінету і попрямував в свою кімнату. Кейл довго дивився вслід Басену.

«...Це не повинно було статись так».

Кейл був зміщений з місця спадкоємця. Він не міг припинити діяти, як сміття, навіть коли його молодший брат, діючи витончено, два роки тому зайняв його місце спадкоємця сім'ї. Сам Кейл був посміховиськом родини.

Ось чому було багато причин, з яких він не повинен був виступати в якості представника сім'ї в подіях у столиці. Тим не менш Басен говорив, що в нього немає жодних причин відмовлятись від відвідування цього заходу.

Басен говорив, що Кейл був достатньо здібним, щоб стати представником родини.

«Справи раптово ускладнились».

Кейл нахмурився. Йому зовсім не сподобалось, як все складається.

Але була і інша проблема...

«Це того варто».

Він думав, що варто пройти через ті події, які повинні були відбутись.

Причина була в тому, що шанси Кейла повернутись живим і здоровим були доволі великі.

«Також смерть Басена ускладнить мені життя, бо тоді він не зможе успадкувати титул графа».

Щоб Кейл продовжував своє мирне життя, Басену потрібно було вижити. Лілі все ще була молодшою сестрою, але вона була занадто молода. Окрім того, Кейл повинен був покинути місто Вестерн, отримавши древню силу, що схована деревом-людоїдом, щоб мати можливість отримати деякі древні сили, розташовані за межами земель сім'ї Генітюз.

Світогляд Кейла похитнувся.

Він звернув погляд на заступника дворецького Ганса, що йшов своїм шляхом. Вираз обличчя Ганса був стривоженим, але не похмурим. Здавалось, він відчував якусь гіркоту, але очі залишались ясними.

- Молодий Пане, прохання, з яким прийшов ваш гість...

- Ганс.

Кейл перервав його, поки Ганс не сказав щось ще.

- Приведи сюди гостя.

- Перепрошую?

Кейл не збирався уточнювати. Якщо йому прийдеться залишити це місце, то потрібно було зробити це максимально комфортно для себе, що буде найбільш вигідним.

- Ах, якщо він не захоче прийти, просто скажи йому дещо.

Дивлячись на вираз обличчя Ганса, Кейл був впевнений, що проблема Чхве Хана була вирішена належним чином. В романі граф Дерус дав дозвіл на поховання мешканців селища і подбав про все, навіть після того, як Чхве Хан побив його старшого сина. Це не повинно було змінитись при жодних обставинах.

- Оплата.

- Вибачте?

- Передай йому, щоб він прийшов, тому що є спосіб для нього віддати мені борги.