Заступник дворецького Ганс негайно наказав іншому слузі позвати Чхве Хана.
- Де він зараз?
- Ах, він з Роном в кухні шеф-кухара Бікроса.
Серце Кейла підстрибнуло, коли він увійшов в кабінет. Чи полагодили ці троє, як він і планував?
- Згідно з тим, що мені сказали, він вчиться готувати основні страви шеф-кухара Бікроса.
- Вчиться готувати?
- Так.
Один куток губ Кейла піднявся.
«Тримай кишеню ширше».
Вони називали це «приготування їжі», але він, ймовірно, взнає про тортури, або Бікрос з Роном захоплюються навичками володіння меча Чхве Хана. Кейлу не треба було бачити що відбувається, щоб знати правду.
Кейл підійшов і сів за свій стіл. Після він, ніби ненароком, спитав Ганса, котрий продовжував стояти в кутку і мовчав.
- Про що він просив?
- Ах...
Ганс, здавалось, був вражений раптовими словами Кейла, перш ніж швидко почав повідомлять потрібну інформацію з усією серйозністю. Це була інформація, котру Кейл і очікував почути.
Ганс не міг прихвати свого смутку і розчарування, слухаючи розповідь про те, що сталось в селищі Харріс, і відправився до графа з Чхве Ханом, щоб доставити записку від старости селища, яку приніс Чхве Хан.
- Батько зустрівся з ним?
- Так, граф негайно наказав провести поховання і відправив слідчих, лицарів і солдат для розслідування. Мммм...- Ганс на мить зупинився, ніби не наважуючись продовжувати, але після все ж таки продовжив своє оповідання: - Однак гість вказав, що не відправиться з ними.
Ганс згадав зустріч графа з Чхве Ханом і те, як юнак пояснював всю ситуацію графу.
Чхве Хан говорив спокійно, але кінчики пальців тремтіли. Саме тоді Ганс дізнався, що Чхве Хану було лише сімнадцять років. Він зміг вижити в тій різні лише тому, що випадково був зайнятий пошуком лікарських трав, але йому все ще прийшлось стати свідком того, як його сусіди і друзі були вбиті, і все відбулось в такому молодому віці. Наскільки ж він був шокований?
- Все буде добре? – Ганс задав питання Кейлу. – Чи буде з ним все нормально, якщо він не скаже їм своє останнє «Прощавай»?
- Це його рішення, - Кейл відповів на питання Ганса. Він вже знав, чому Чхве Хан не бажає повертатись. Головний герой роману вже попрощався, коли своїми руками хоронив їх. Залишилось тільки помститись людям, які обірвали майбутнє його друзів.
- Рон подбав про нього?
- Так. Він впевнився, що гість не пропускає жодного прийому їжі. Він, здається, здружився з юнаком.
Здається, ці троє дійсно полагодили.
- Ах, - здавалось, Ганс щось згадав, тому що він продовжив говорити, - Містер Рон, здається, постраждав, виконуючи роботу. У нього пов'язки навколо зап'ясть.
- Справді? Обов'язково передай йому лікарські трави.
«Він, мабуть, знову вбив когось», - ось що подумав Кейл насправді. В цей момент він знову почув слова Ганса:
- ...Я обов'язково передам слова і занепокоєння Молодого Пана містеру Рону.
- Звісно, як завгодно.
Ганс відкрив рот, щоб щось сказати, дивлячись на байдуже обличчя Кейла, але інший звук заповнив кабінет.
Тук-тук-тук.
Чхве Хан прибув. Ганс відкрив двері і Кейл побачив, що зовні стоїть Чхве Хан. Кейл махнув рукою, щоб відправити Ганса геть, і слуга, схилив голову, спокійно покинув кабінет. Тільки Кейл і Чхве Хан залишились в кімнаті.
Кейл, залишаючи стіл між ними, жестом вказав на стілець напроти себе.
- Проходь, сідай.
Чхве Хан повільно оглянув кабінет, після чого сів на стілець. Кейл дав йому достатньо часу, щоб юнак оглянув кабінет.
Як типовий чистий і розумний герой, Чхве Хан любив книги. Ось чому перше, що він зробив після виходу з Ліса Темряви і прибуття в селище Харріс, це навчився читати у старости. Оглядаючись доволі довгий час, Чхве Хан, нарешті, зосередив погляд на Кейлі.
- Про яку оплату йшла мова?
- Схвалюю, прямо до справи, - Кейл посміхнувся, дивлячись, як Чхве Хан не бажає блукати довкола.
Оплата. Чхве Хан був дуже педантичний, коли справа доходила до повернення боргів.
Кейл, Кім РокСу, зрозумів, що поміняв зміст початку «Народження Героя». Він міг бачити, що через це зміниться ще більше речей. І хоча він всіма силами намагався не допустити глобальних змін, але...
Кейл повинен був поїхати в столицю. А через це ще багато чого зміниться.
Юнак поклав лист паперу на стіл, дивлячись на Чхве Хан.
- В тебе є спосіб відплатити за їжу, але мені потрібно спочатку визначити, чи зможеш ти це зробити. Проще кажучи, я хочу провести інтерв'ю.
- Будь ласка, продовжуйте.
Чхве Хан негайно погодився на слова Кейла про перевірку його кваліфікації. І графський син почав свій опитування.
- Ти знаєш, як захистити людей?
- ... Що ви маєте на увазі?
Чхве Хан здригнувся після першого ж питання і задав зустрічне питання через мить. Погляд Кейла різко змінив своє направлення. Він тепер дивився на лист паперу на столі, а не на юнака, що сидів перед ним.
Хоча він повинен був швидко міняти свій план, але це може принести йому більше проблем, аніж раніше. Він міг перешкодити команді Чхве Хана отримати древні сили, забираючи ті, що були йому потрібні для себе.
Ці сили були марні для них.
Кейл все ще дивився на листок, продовжуючи говорити.
- Все просто. Чи можеш ти захистити людей, а не вбивати їх?
Тиша заповнила кімнату. Чхве Хан не поспішав з відповіддю. Кейл відвів погляд від листа паперу і подивився на хлопця, що сидів на стільці. Чхве Хан сидів з опущеною головою, поки не знайшов в собі сил відповісти:
- Я не впевнений.
- Тск, - Кейл клацнув язиком. Ось чому було небезпечно провокувати Чхве Хана прямо зараз.
- Але ти можеш когось вбити?
На цей раз відповідь прийшла швидко.
- Абсолютно точно.
- Тоді ти також зможеш і захистити людей.
Очі Чхве Хана здригнулись.
- Це складно.
- Але складно ще не значить неможливо.
В світі було не так багато речей, котрих можна було б уникнути тільки тому, що вони були складними. Життя, в якому жив Кім Рок-Су, було таким. Ось чому він був такий щасливий володіти тілом такого покидька, як Кейл, яктй міг робити все, що йому заманеться. Але, на жаль, тепер перед ним була гора, на яку спочатку треба піднятись, щоб досягти цього проклятого мирного майбутнього.
Кейл шукав когось, щоб той піднявся і перевернув цю гору для нього.
У Чхве Хана на обличчі з'явилась гірка посмішка.
- Напевно, це правда.
- Так, так воно і є. Тепер останнє питання, що завершить наше інтерв'ю.
- Так, будь ласка, продовжуйте.
Кейл зустрівся очами з твердим поглядом Чхве Хана, перш ніж задав останнє питання.
- Як тебе звати?
- Ви не знаєте мого імені?
«Звісно знаю, чорт забери. Ти той, хто зібрався побити мене!»
- Я чув його від інших людей, але я хочу почути його з твоїх вуст.
- Чхве Хан, - юнак простягнув руку. – Мене звуть Чхве Хан.
Кейл потиснув протягнуту руку:
- Чудово. Я Кейл Генітюз.
Коротка розмова, названа інтерв'ю, швидко підійшла до кінця. Звісно, це була перевірка, Кейл штовхнув лист паперу на столі в сторону Чхве Хана.
- Ось то, як ти можеш мені відплатити. Все просто.
На папері було написано два імені. Він також вказав, де Хан зможе їх зустріти.
- Йди в столицю з цими людьми.
Це були члени команди, яких Чхве Хан зустріне по дорозі в столицю. Бікрокс і ці дві людини будуть зростати і міцніти поруч з Чхве Ханом, розвиваючись до п'ятого рівня.
Розалін і Лок.
Одна з них була принцесою сусіднього королівства, що поверталась в свою державу після того, як пережила спробу замаху, а інший був пораненою дитиною. Звісно, ця дитина була спадкоємцем Короля Вовків. В майбутньому йому вдасться перетворитись на вовка.
Принцеса Розалін була сильною і холодною дамою. В неї була сама потужна сила з усіх після Чхве Хана, тому було б логічно цю силу використовувати.
Її не цікавило отримання під контроль трону. Замість цього метою Розалін було створення найбільшої Магічної Вежі континенту, і вона б перетворилась в героя, коли наблизиться до своєї мети.
«Ерцгерцог королівства, який намагався вбити Розалін, в майбутньому зазнає на своїй шкурі Бікроса».
Серце Кейла затремтіло, коли він згадав, наскільки ясно і докладно була описана сцена тортур в романі. Його серце, здавалось, і без того тремтіло занадто часто в ці дні.
- Розалін. Лак.
Кейл кивнув Чхве Хану, який, нарешті, подав голос.
- Так, ці дві людини. Я радий, що ти вмієш читати.
Чхве Хан продовжував дивитись на два імені. Погляд Кейла впав на ім'я «Лак».
Лак. В цьому світі були і інші раси, такі як ельфи, дварфи, гноми і звіролюди. Однак самими скритими з усіх рас були звіролюди.
Звіролюди. Серед них були звіри, птиці і навіть комахи. Звіролюди відрізнялись від монстрів через наявність свідомості.
«У Лака тече чиста кров Людини-Вовка».
Завдяки своїй родословній Лак отримав право домінувати над вовками. Звіролюди з найчистішою родословною мають тенденцію виглядати слабкими і звичайними, чи знаходились вони в тваринній або в людській формі. Однак як тільки вони входять в стан берсерку, то стають більш жорстокими і лютими, аніж хто-небудь інший. І Лак був єдиним, хто залишився живим з усього його племені Голубих Вовків.
Кейл дістав мапу з ящику і розклав її на солі.
- Ти відправишся зі мною.
Після він вказав на певну крапку на мапі.
- Ми розділимося на цьому етапі. Ти просто слідуй тому, що я написав на папері.
Чхве Хан не задавав жодних питань і просто тихо слухав. Кейл ненадовго затримав погляд на Чхве Хані. Була причина, з якої Чхве Хан повинен був пойти з ним до цього конкретного моменту.
«Я повинен уникати цього безглуздого дракона».
В «Народженні Героя», як і в любому іншому романі, повинні були з'явитися нові злодії і після Кейла. Тим не менш ці злодії були не так легко усунені, як нещасний Кейл.
Наступний антогоніст – це маркіз, що очолював одну з благородних фракцій. На протязі всього роману він заважає наслідному принцу і Чхве Хану. Він закінчить тим, що буде знищений десь на сторінках другого тому, але Чхве Хан вперше зіштовхнеться з ним в цій подорожі в столицю.
«Цей покидьок виростив безглуздого дракона!»
Це безперечно був безглуздий дракон.
І хоча «дракон» був всього лише дитинчам дракона, легше від цього не ставало. Цей чорний дракон піддавався тортурам в сім'ї маркіза, під прикриттям великої таємності. Його тренували, щоб дракон підкорявся волі маркіза.
«Вони також безглузді. Дракони – найсильніші істоти в світі. Як можна було навіть задуматись про те, що вони зможуть приручити дракона?»
Хоча це дійсно мало сенс.
Маркізу вдалося дістати яйце дракона через таємну організацію і скувати його ланцюгами з обмежуваними кайданами мани, як тільки дракон вилупився. Кейл не міг зрозуміти масштабу цієї таємної організації.
Але чи могли бути дракони названі найсильнішими істотами в світі без причини?
Цей чорний дракон, якому було менше п'яти років, все ще залишався драконом. В кінці кінців, дракон зійде з глузду і почне шаленіти.
Він може бути молодим, але в романі він використав достатню кількість мани, щоб знищіти кайдани, що обмежували його. Оскільки мана була обмежена, та, яку він використав, насправді виявилась життєвою силою самого дракона.
Живучі в печері і піддаючись тортурам кожен день, не маючи можливості бачити сонячне світло, молодий дракон використав свою життєву силу, що здобути свободу.
Після того, як йому вдалось вбігти, дракон закінчує тим, що остаточно втрачає розум і лютіє.
Селище, в якому в той час був Чхве Хан, буде на межі знищення цим безглуздим драконом, а Чхве Хан буде змушений з ним битися.
[Чхве Хан дивився на маленького дракона, що не досягав в довжину й одного метру. Йому вдалось підірвати гору маючи лише таке маленьке тіло і піддати мешканців суттєвій небезпеці. Однак Чхве Хан не міг легко напасти на цього дракона.
Очі дракона, який повністю втратив розум, були повні болю і скорботи. Тим не менш паща чорного дракона була спотворена в страшній посмішці. Чхве Хан знайшов це сумним.]
Чхве Хан вбиває цього чорного дракона, даруючи йому свободу, що називалася смертю.
Кейл повинен був відправитись в це селище.
«Або Чхве Хан подбає про це, або мені прийдеться перешкодити йому зійти з глузду і знайти спосіб визволити його».
Іншого вибору не було, тому що він направлявся в столицю. Кейлу потрібно було б зробити занадто великий крюк, щоб уникнути цього селища, і це займе занадто багато часу, що знову змінить потік історії. Він також запізнився в столицю, якщо б вирішив їхати в об'їзд.
«До того, як стати безглуздим драконом, він описувався як дійсно мила істота».
Чхве Хана задав питання, перервавши потік роздумів Кейла:
- Мені просто потрібно захистити цих двох людей?
- Якщо забажаєш.
Ці дві людини повинні бути достатньо сильними, щоб їм не знадобився захист Чхве Хан. Особливо принцеса Розалін, вона б не зрушила з місця ні на дюйм, навіть якщо б неї врізався самоскид.
- Роби. Що бажаєш. Тим не менш ти обов'язково повинен прийти в столицю. Ти також повинен зустріти мене там, не будучі пораненим. Ти можеш хоча б себе зберегти, правда?
У Кейла і Чхве Хана не повинно бути причин зустрічатись після цього. Чхве Хану доведеться ще одна неприємна зустріч з таємною організацією після зустрічі з Локом. Зустріч з Локом повинна дозволити Чхве Хану запобігти небезпеку в столиці, як і було в романі.
- Чому ти не відповідаєш? Ти можеш це зробити?
Погляд Чхве Хан став трошки ясніше:
- Так. Я можу це зробити.
Здавалось, він заговорив більш поважно, аніж раніше, але Кейл залишив все, як є. Він трохи розслабився, побачивши, що Чхве Хан поклав лист в нагрудну кишеню.
«Я повинен випити за те, що зміг це зробити».
Було дуже втомливо розмовляти з Чхве Ханом в тілі Кейла.
- Тепер можеш йти.
Кейл махнув рукою, відпускаючи юнака. Чхве Хан попрямував до дверей, побачивши жест Кейла. Останній відкинувся на спинку крісла, спостерігаючи за тим, як Чхве Хан протягнув руку до дверей, перш ніж заговорити:
- Окрім цього, все те, про що говорили тут, є таємницею. Я впевнений, що мені не потрібно цього тобі говорити?
Чхве Хан не обернувся, але відповів, відкриваючи двері:
- Звісно.
Голос Чхве Хана, здавалось, вказував на те, що він посміхався, але Кейлу було все одно. Залишившись наодинці, юнак дістав лист паперу і ручку, та почав писати корейською. Через деякий час він залишив кабінет і попрямував до батька.
- Батьку.
- Так?
- Мені потрібні гроші.
- Добре, я скажу Гансу, щоб він дав тобі.
Кейл не потребував в великій кількості грошей. Як тільки Кейл ліг на ліжко з ще десятьма мільйонами галлонів у внутрішній кишені. Рон підійшов до нього і поставив пляшку на тумбочку, тихо промовив:
- Це теплий лимонад з медом. Мій син зробив його спеціально для Вас, Молодий Пане. Будь ласка, на добраніч. Я завжди буду поруч з вами.
Після цих слів сон Кейла як рукою зняло.
Незалежно від того, що буде відбуватись, йому потрібно впевнитись, що ці двоє підуть з Чхве Ханом.
На наступний день Кейл Генітюз відправився в нетрі, ледве прокинувшись.
Далі
Том 1. Розділ 11 - Підніми це(4)
- Молодий Пане. Я чув про все від заступника дворецького Ганса. Цей Рон зробить все, що в моїх силах, прикладе усі свої здібності, щоб впевнитись, що Ви засяєте в столиці. Плечі Кейла почали тремтіти, коли він покидав маєток графа. Він думав про розмову з Роном, котра була зранку. - Це буде Ваша перша поїздка за межі земель Генітюз, чи не так? Я дуже добре полюю на кроликів. Я буду полювати на кроликів для Вас, коли ми опинимось в дикій природі. Спокійний і м'який голос Рона все ще звучав у вухах Кейла. Йому здавалось, що він все ще чує його, як в галюцинаціях, ніби він йде з ранкового туману, що опустився на місто. Кейл злякався того, що Рон описував йому відстеження і вбивство кролика. - Ви повинні бути обережні при зверненні з маленькими тваринами, на кшталт кролика, котрі легко лякаються. Оскільки Ви не знаєте, коли і як він буде діяти, Вам треба звернути увагу на довкілля і вбити його миттєво. Ах, Вам ще потрібно видалити всі нутрощі після його вбивства. В цьому питанні я теж дуже гарний. Кейл був змушений відвернутись, коли Рон зображував, як він розриває кролика руками. Слуга був схвильований. Тим не менш єдина думка, з якою Кейл вже зараз зіштовхнувся, була втому, що Рон грає з ним. Кейл був просто щасливий, що Рон відправиться в столицю разом з ним. «Я можу використовувати Бікроса, як свого особистого шеф-кухара». Рон. Бікрос. Кейл вже сказав Гансу цим ранком, щоб він взяв з собою батька і сина. Звісно, Рон був при цьому присутній. - Ганс, я хочу взяти Бікроса в якості мого особистого шеф-кухара в цій подорожі. - Чи можу я спитати, чому саме його? Він дуже зайнятий кухнею номер два. - Я не знаю. Але я не можу їсти нічого, окрім страв, що приготував Бікрос. Я візьму його, так що тобі прийдеться владнати все інше. Ганс був стурбований, але Рон, схоже, був щасливий, що може поїхати разом зі своїм сином. - Молодий Пане, мій син буде дуже щасливий. В любому випадку, нам потрібно буде їхати в столицю. Я передам йому Ваші слова. Кейл розслабився, почувши слова Рона. Він хвилювався, що той скаже «ні», але Бікрос повинен був покинути землі Генітюз і відправитись в столицю. Кейл пройшов через туманне місто Вестерн, роздумуючи про людей, яких планував взяти з собою в столицю. Історія розвивалась трохи інакше, аніж було в романі, але було несхоже, що він міг відмовитись від отримання чогось вигідного для себе. - Молодий Пане, Ви сьогодні рано. Пекар здавався доволі розслабленим в присутності Кейла, і це всього лише через декілька його візитів. Юнак лише спокійно запитав: - Хліб? Пекар посміхнувся, передав Кейлу сумку з хлебом. - Звісно, у мене все готове. Але чи дійсно сьогодні останній день? - А що? Бажаєте отримати більше грошей? - Так, це безперечно так. Кейл дозволив собі посмішку. Йому подобались такі чесні відповіді. Кейл поплескав пекаря, котрий відчував себе в його присутності розслаблено, по плечу і попрямував в сторону нетрів. - Я повернусь, коли захочу знову його з'їсти. Пекар сумно спостерігав за тим, як Кейл зникає в тумані, а після почав молитись. Він молився про те, щоб Кейл повернувся і витратив купу грошей. Кейл, звісно, не знав про молитву пекаря, він тим часом наближався до нетрів. Після він побачив брата та сестру, що чекали на нього. «У цих дітей немає дому?» Кейл прийшов набагато раніше звичайного, однак брат з сестрою звернулись калачиками, очікуючи його, ніби так усю ніч і прочекали його на вершині пагорбу. Молодший брат, здавалось, дрімав в обіймах старшої сестри. Брат і сестра мовчки дивились на Кейла. Їх волосся і одяг здавались сірими, ймовірно, тому що вони зустріли тут туманний ранок. Звісно, Кейл зробив вигляд, що нічого не помічає. - Ось, беріть. Хлопчик взяв обидві сумки з рук Кейла. Юнак почекав, поки хлопчик відійде, перш ніж повернутись і попрямувати до дерева. Туман заважав бачити. Оскільки цей пагорб був найвисокою точкою в місті Вестерн (якщо, звісно, не вважати маєток графа) туман був тут ще товще. Ніхто інший не зможе побачити, що робить Кейл, або, що більш важливіше те, що Кейл отримує від дерева. - Більше, дай мені більше. Будь ласка. Кейл висипав в дірку зміст мішка, слухаючи моторошний голос душі, наповнений образою, як звичайно. Темрява всередині отвору повільно фарбувалася з сірого в білий. Кейл почав посміхатись, що всі його зусилля були недаремними. Але в це момент... - Ще! Ще! Ще! «Що?!» Кейл здригнувся і відступив назад, голос що видавала душа, тепер перетворився в крик. «В романі не згадувалось нічого подібного». - Більше! Більше! Я дам тобі подарунок, якщо ти принесеш мені більше. Подарунок. Подарунок. Це слово змусило очі Кейла засяяти. Хоча він і не очікував, що душа почне сходити з глузду, кінець вже був близький. - Просто зачекай. Чорна гілка почала гойдатись, ніби киваючи у відповідь. Це було схоже на сцену з фільму жахів. Кейл здригнувся і почав рухатися назад скрізь туман. Сьогодні він прийшов дуже рано, сонця не було видно, але туман становився все густіше. Схоже, скоро почнеться дощ. Брат з сестрою, повинно бути, пішли кудись, так як Кейл їх не бачив. Юнак подумав, що вони просто сховалися від доща і поставив третій мішок з хлібом перед деревом. «Це повинна бути остання партія». Світло всередині отвору було таким ж білим, як туман, що був навкруги Кейла. «Після того, як я закину цей останній мішок хліба, світло повинно стати прозорим». Кейл був переповнений очікувань, коли висипав зміст останнього мішка в дірку у коріння дерева. І нарешті... - Оооооон! Рев, який видало дерево і котре відрізняється від минулих звуків, що воно видавало, виплескався на Кейла. Це рокіт, що був чутний тільки Кейлу, не залучає його увагу, котре було повністю зосереджено на отворах, що стало прозорим. Через тіні дерева всередині повинно було бути темно, але такої реалістичної ситуації ще не виникло. Це була Древня Сила. В той момент, коли Кейл побачив Древню Силу, він почув голос, котрий до сих пір просив у нього ще більше їжі. - Це було так... Так добре! Цей голос був... Неприємним. - Ця м'яка текстура хліба! Мені особливо сподобався третій мішок з хлібом, котрий ти приніс. Я думаю, що навіть їжа розвивається протягом часу. В мої дні не було такої речі, як хліб. Сама пшениця повинна рости на дійсно родючій землі! Так, не всі пшениці однакові... Голос оцінював смак хліба. Шторм, що визвав голос, стрімко понісся до Кейла. «Цього не було в романі!» Дух, котрий був прив'язаний до землі через своє незадоволення, зруйнував печатку і вирішив цю проблему, оцінив смак хліба. Кейл почав хмуритись. Він думав тільки про Древню Силу з «Народження Героя». Цей Неруйнівний Щит був єдиною Древньою Силою, про яку було написано в романі, але вона нікому не потрібна. «Не дивно, що ніхто не опанував її. Але тоді чому автор згадав щось корисне, але ніким не застосовується в дійсності?» І поки ці думки з'являлися в голові Кейла, огидний голос продовжував говорити, не даючи йому можливості зосередитись. - ...Ось чому я так наповнена! Було дуже смачно! Бесіда. Схоже, її незадоволення полягало в тому, що вона не могла говорити а не в тому, що не могла поїсти. Слухая протягом декількох хвилин, як дух оцінює всі види хліба, що приносив їй Кейл, юнак кивав і намагався відключитись від цього голосу. - Такі речі були недоступні в древні часи. Люди з Ліса Темряви стверджували, що вони слуги Бога, але давали мені тільки речі без смаку. Однак Кейл вирішив почекати ще трохи, коли почув, що дух згадую древні часи. - Мене, звісно, вигнали звідти. Вони сказали, що я – ненажера. Як би не так! Звісно, я пішла зі своїми друзями. Ми планували повернути світ на правильний шлях. Для когось на кшталт нього, хто потребував Древніх Сил, розповіді про древні часи були важливі, як повітря. Однак історія незабаром закінчилась, і дух повернувся до розмови про їжу і інші марні речі. Кейл швидко спробував перервати її. - Я не думаю, що зможу відмовитись від цього смаку, навіть якщо в мене на тілі з'явиться жирок. Це так несправедливо, що я повинна була їсти бруд і закінчила такою нещасливою смертю. - Так, це була чудова і професіональна оцінка. Ти трохи... Дух перервала Кейла. - Ти зрозумів мою оцінку. Ти дійсно гарний хлопець! Дякую! ... Кейл дійсно не міг зрозуміти, що відбувається. Що найменш, голос зупинився, подякувавши йому. Юнак подивився на дерево перед собою. «Як цікаво». Дерево, котре всі називали деревом-людоїдом, спочатку було чорним, але зараз воно почало світлішати. Після воно стало повільно покриватись зеленим листям. Сцена, що відбувалась, здавалась ще більш містичною, тому що все навкруги було вкрито туманом. - Ооооооон. Цей крик був схожий на попередній. Кейл опустився на коліна поруч з деревом і заглянув в отвір під його стволом. З нього йшло яскраве біле світло. Кейл сунув руку в світло, після чого закрив очі. «Здається, це повинно бути так». Тепла, могутня сила, що обгорнулась навкруги його руки, визвала на його губах посмішку. Яка злегка здригнулась, коли він знову почув голос. На цей раз голос був чистим і теплим. - Це захистить тебе. Шииииин. Протягом дуже короткого моменту яскраве світло оточувало Кейла. Світло було срібного кольору. Незабаром він почав поглинатись тілом юнака. Поглинене світло зібралось навкруги серця Кейла. - Хааааах! Кейл видав різке зітхання, після чого відкрив очі. Це було відчуття, яке не можна передати. Було тепло, і чиста сила змушувала юнака відчувати себе щасливим. Кейл швидко підняв сорочку, котру носив. «Я це зробив!» Над його серцем з'явився символ маленького срібного щита. Він відрізнявся від татуювань. Такий гарний і химерний щит залишив свій слід над серцем Кейла. Щит буде звертати пріоритетну увагу безпеки свого власника. Його місцеположення було в серці. Цей щит буде з Кейлом, поки його серце не перестане битись. «Як мило». Кейл відчув, що сила пронизала його серце. Це не визивало ніяких проблем. Насправді здавалось, що щит оточив його серце і докладав усі зусилля, щоб його захистити. Подібні древні сили залишали свою унікальну позначку, коли активуються. Кейл швидко використав метод, котрий був описаний в романі, щоб призвати Древню Силу. Паааат! Неруйнівний Щит з'явився перед очами Кейла. Це був срібний щит, котрий був достатньо великим, щоб покрити верхню частину тіла Кейла. З обох сторін щита було два срібних крила, що дозволяли щиту рухатись навкруги Кейла. Розмір щита також можна було контролювати. Кейл намагався контролювати розмір щита, котрий відчувався як частина його тіла. Це безпосереднє сприйняття було однією з особливих рис Древніх Сил. Ось чому герої використовували їх, навіть якщо це були сили підтримки. Кейл почав посміхатись. «Максимум два рази». Кейл оцінював його з точки зору Чхве Хана, самої сильної людини в його оточенні зараз. Щит повинен бути в змозі заблокувати дві атаки Чхве Хана. «Могутність цього щита вища, аніж я думав. Чому герої не використовували його в романі?» Неруйнівний Щит, на відміну від його назви, насправді був здатний зруйнуватися. Однак він не зникне, якщо його зламати. Якщо щит отримує атаку сильніше, аніж може витримати, він збереже як можна більше своєї сили, щоб захистити серце власника перед тим, як зламатися. Через деякий час щит відновить свою силу і знову буде готовий до використовування. Сила щита йшла з серця власника. Биття серця. Це серце становиться силою щита. Серце посилює щит, в той час як щит захищає серце. Отже, що відбудеться, якщо серце стане сильніше? «То і щит стане ще сильніше». Було багато способів зміцнити Древні Сили. Кейл буде зміцнювати цей щит по дорозі в столицю. Як тільки це відбудеться, він повинен буде зробити щит, котрий протримається десять, що найменш п'ять хвилин, коли хтось калібру Чхве Хана намагається вбити його. Древні Сили, як видно з прикладу цього «дерева-людоїда», складно заробити, якщо тільки ви «випадково не зіштовхнешся з ними». Людина, котра більше всього знає про ці «збіги» в перших п'яти томах, ймовірно, Кейл Генітюз. Ну, нинішній Кейл Генітюз. Кейл не втримався від посмішки. Він протягнув руку і доторкнувся щита. Відчуття було приємним. Однак йому було не дуже приємно. «...Він здається занадто божественний». Насправді він виглядав як Священний Щит, котрим Лицарі Бога озброювались разом з мечами в міфах. Звісно, минулий власник щита був жрицею, яка втомилась від богів і всього, що з ними було пов'язано, а нинішній власник, Кейл, просто цих самих богів не любив. «Не схоже, що в мене буде багато причин для його використання». Він збирався залишити всі бойові дії іншим. Теракт в столиці. Можливо, Кейлу прийдеться використати щит, якщо там виникне небезпечна ситуація. Але він буде впевнений, що той буде достатньо маленьким і слабким, щоб інші люди не змогли його побачити. Кейл повернув щит до серця і поплескав по білому дереву, перш ніж піти. Мороз всередині туманного покрову осідав на плечі Кейла. Юнак любив туман, але не любив дощ. Він хотів швидше опинитися вдома. Йому потрібна була карета. І в цей момент пролунало... - Мяяяяяяу! - Мяу! Кейл раптом відчув холодок на потилиці. Це був провулок прямо за графським маєтком. Він побачив декілька круглих золотих очей. Кейл нахмурився. Ці два котика виглядали доволі жалюгідними, мокрі від дощем. Вони продовжували мявкати, наближаючись до юнака. Після почали тертися щоками о ноги Кейла. Кейл не втримався від зітхання і намагався їх обійти. Маленькі котики пішли за ним. Ці малюки якимось дивним чином не відставали від Кейла навіть з їх маленькими лапками. - Молодий Пане, що відбувається? Людиною, яка привітала Кейла вдома, опинився заступник дворецького Ганс. Ганс здивовано відкрив очі. Здавалось, він був у шоці. Кейл клацнув язиком і передав Гансу два грудочка, які тримав у руках. - Не став таких дурних питань, просто візьми їх. Очі Ганса заволокло пеленою розчулення.. - Ууу... Які милі, чудові котики! Цей заступник дворецького дійсно здавався чудовим кандидатом на роль постійного дворецького. Кейл обережно переклав двох котиків у руки збудженого Ганса. Обидва котика, які опинились у руках заступника дворецького, продовжували дивитись на Кейла. - Молодий Пане, чи можу я подбати про цих два чудових малюка? - Роби, що хочеш. Ганс став буквально сяяти від радості. Кейл обійшов збудженого Ганса, на ходу продовжуючи говоорити: - Ах, для інформації, вони заспокоються, коли ти даси їм поїсти. Вони брат з сестрою. Обидва котика здригнулися і не переставали тремтіти, поки їх золоті очі дивилися на Кейла. - Вибачте? В цей момент, поки Ганс замер в збентеженні, Кейл повернувся до Ганса. Після він схилив голову і принюхався до котят. Він думав про це протягом декількох останніх днів, але як міг знати насправді? Від срібного котика йшов слабкий запах лікарських трав, що він дав дівчинці. Коли він підняв обох котиків раніше, він також відчув запах яловичини і макарон в сливках, котрі дав їм цим ранком. Це впевнило Кейла, що він правий. Події останніх днів остаточно визначились в голові Кейла. - Ти думала, що я помічу? Золоті очі котика продовжили тремтіти. Кейл подивився на брата і сестру, котрих він кормив останні декілька днів, і широко посміхнувся.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!