Вільне мислення (6)

- В нас було багато битв, великих і маленьких, з русалками за ці роки. Ми контролюємо північ, а русалки контролюють південь.

Пасетон подивився на Кейла. Юнак, який відкинувся на спинку дивану, жестом вказав Пасетону, щоб той продовжив розповідь. Он і Хонг подивились на обличчя Кейла, після чого повільно відійшли від коліна Кейла і попрямували в куток кімнати, де і розташувались поруч з чорним драконом.

- Ми б'ємося, щоб не дати русалкам створити королівство по всьому океану. Однак щось змінилось шість місяців тому...

Очі Пасетона почали тускніти.

- Русалки почали поводити себе дивно.

- Дивно?

Кейл почав згадувати інформацію з роману про русалок.

- Вони почали перетинати прихований кордон між нашими двома племенами і почали провокувати нас.

Це Кейл знав і сам. Русалки починають провокувати китів, щоб взяти під контроль океан. Кейл відчував полегшення, почувши інформацію, яка була йому відома. Пасетон продовжив говорити:

- Я зміг дізнатись причину цього.

«Я впевнений, що вони роблять це тому, що хочуть створити своє королівство».

Китове плем'я в четвертому і п'ятому томах знало про план русалок, і саме тому Чхве Хан допомагав їм битися з русалками.

- Вони намагаються взяти під контроль морський шлях, що поєднував східний і західний континенти.

- Що?

Кейл сів прямо і уважно подивився на Пасетона, перш ніж запитати:

- Хіба морський шлях не є чимось, що належить людям?

Було декілька різних морських маршрутів, що об'єднували західний і східний континенти. Люди знайшли ці маршрути, але вони були дуже довготривалі і небезпечні, що заважало створюванню офіційного морського шляху.

Згідно роману, існує якась угода між істотами, що живуть у воді, і тими, що жили на поверхні. Морські істоти не будуть торкатись цих морських шляхів, наземні істоти не будуть втручатись в обмін на це в справи морських мешканців. Ось чому Чхве Хан був занепокоєним тим, чи варто йому приймати участь в битвах між китами і русалками.

Але русалки збирались порушити цю угоду?

Вітіра почала говорити:

- Спочатку ми думали, що новий король русалок керує своєю армією з метою створення власного королівства, але інформація, яку приніс Пасетон, була іншою.

Кейл зітхнув і зробив ковток тепер вже теплого чаю.

«Я знову дізнався щось, чого не повинен був би знати».

Проблема була в тому, що це була навіть більш серйозна проблема, аніж будь-яка інша інформація, про яку він дізнавався до сих пір. Це була навіть важливіше, аніж проблема з походженням наслідного принца Альберу.

- І була ще одна дивна річ.

- Зачекай трохи, - Кейл завадив Вітірі продовжити, перериваючи її. – Просто скажіть мені, чому в це залучений Ліс Темряви?

Кейл відчував, що може бути залучений у щось значно більш проблемне, якщо почує хоч трохи зайвої інформації. Він починав почувати себе ніяково. Кейл бачив, як Вітіра легко усміхається.

Чому усмішка цієї чудової представниці китового племені здалась Кейлу такою страшною?

- Так. Що стосується цього! – Вітіра відповіла захоплено, в той час як обличчя Кейла стало темнішим. - Як ми вже згадували, русалки стали сильнішими приблизно один чи два місяці тому. Ми змогли з'ясувати «інгредієнт», який став причиною цього.

Кейл заплющив очі. Він повільно розплющив їх знову і запитав обох китів:

- І цей інгредієнт знаходиться в Лісі Темряви?

- Це так! Ви зрозуміли це так швидко!

«Що, до біса, відбувається? Як може щось з землі, з Ліса Темряви, зробити морських істот сильнішими?»

Кейл був шокований.

Що було ще важливішим, як русалки дібрались до Ліса Темряви? У Кейла виникли доволі великі сумніви з цього приводу.

Очі Пасетона сяяли, коли він рішуче продовжив:

- Я чув, як вони говорили про болото в Лісі Темряви. Ось чому вони переслідували мене. Нам необхідно знайти те болото і з'ясувати, що це за інредієнт.

Кейлу не треба було нічого більше чути.

Ліс Темряви.

Селище Харріс Чхве Хана.

Кейл подумав про десятьох вовчат, які зараз знаходились за дверима, перш ніж повернутись і подивитись в куток кімнати. Он і Хонг сиділи з дивною відстанню між ними. Ймовірно, саме там, між ними знаходився невидимий чорний дракон.

- Людино, на що ти дивишся?

«Я думав про будівництво його вілли»,

- Це тому, що ти вважаєш мене крутим? Гаразд, я дозволяю тобі продовжувати і далі дивитись на мене!

- Це складно.

- Перепрошую?

Очі брата і сестри з китового племені широко розплющились. Тим не менш Кейл не дивився на них, продовжуючи роздумувати:

«Яка вигода від цього буде для мене?»

Щоб з'ясувати, яку вигоду він зможе з цього отримати, Кейлу було необхідно в першу чергу дещо зрозуміти.

- Люди не можуть втручатися в справи морських мешканців.

Вітіра негайно відповіла:

- Ми знаємо, що це так. Однак ми запевнимось, щоб ви в жодному разі не залишились в невигідному становищі. Все буде зроблено нами таємно, - після вона додала, щоб відповісти на слова Кейла: - Окрім того, русалки порушили угоду першими. Їм знадобилася б допомога зі сторони, щоб дібратись до Ліса Темряви.

- Але є ще великий шанс опинитись в небезпеці. Ви ж враховуєте це, правда?

- Так.

Після він збирався з'ясувати другу річ, яку йому необхідно було знати:

- А мені яка від цього користь?

Кейл нагадав про можливу небезпеку, перш ніж питати про це. На обличчі Вітіри з'явилась стримана усмішка, коли вона повільно почала говорити, хоча Кейл вже знав, що за слова вона скаже:

- Морський маршрут.

Це була та сама умова, яку король китів запропонував в романі Чхве Хану.

Кейл почав усміхатись.

- Існує морський шлях, якому русалки віддали перевагу щоб захопити. Це той шлях, який люди ще не знайшли. Це найбезпечніший морський маршрут з всіх доступних.

Кейл поставив питання, хоча вже знав на нього відповідь:

- Де він знаходиться?

Вітіра, яка не могла знати про те, що юнак навпроти неї вже знав відповідь на це питання, впевнено сказала:

- В нашому океані.

Північне море Західного континенту.

- Це територія китового племені.

Кейл почав сміятись, ставлячи наступне питання:

- Хіба територія китового племені не є найнебезпечнішою? Це місце проживання найсильніших істот океану.

- Але тепер це місце безпечне для вас, Молодий Пане Кейл. Вам будуть надані права на використання цього маршруту.

Кейл мимохіть кинув впевненій Вітірі своє чергове питання:

- Але що як мені потрібне не тільки це?

- ... Перепрошую?

Кейлу не було абсолютно жодної необхідності в отриманні доступу до такого морського маршруту. Бо вони не давали йому у володіння цей морський маршрут. Вони просто давали йому право на його використання. Кейлу не потрібен був цей морський шлях, щоб жити мирно.

Тим не менш...

- Дозвольте мені додати ще одну умову.

Морський шлях зробить його родину багатшою і сильнішою. Звісно, Басену треба буде працювати ще більше, будучи керівником території, але для Кейла це не мало жодного значення. Кейл побачив збентеження на обличчі Вітіри і відповів майбутній королеві китів.

- Дайте мені сили, коли вони мені знадобляться.

- Нашу силу?

- Так, силу. Вас обох.

Ніщо інше не мало значення для Кейла, окрім забезпечення безпеки цієї північно-східної території, коли північні лицарі прямуватимуть вниз, в цю теплу і родючу частину континенту. Вири в морі Убарр і військово-морська база... Чому ж Кейл дозволив утягнути себе у це все?

Це було пов'язано з тим, що Кейл готувався до майбутнього, покладаючись на свої знання про роман.

- Ми не можемо втручатись в проблеми наземних мешканців.

Кейл подивився на бліде обличчя Вітіри, а потім недбало додав:

- Тобто, ви хочете, щоб я робив небезпечні речі, але самі не готові зробити те саме?

- ... Ми дружнє плем'я.

- Я не думаю, що ви можете сказати це після того, як так довго боролися з русалками.

Китове плем'я відчувало небезпеку від русалок, що стали сильнішими. Вони ніколи не відчували подібної небезпеки раніше. Ймовірно, кити хотіли повністю позбутись від цього джерела небезпеки, щоб зберегти мир.

Кейл продовжив говорити з мовчазною Вітірою:

- Ліс Темряви – одна з найнебезпечніших і загадкових територій в світі. Це не те місце, де вам передбачається безпечна подорож тільки тому, що ви сильні. Особливо для таких як ви, хто мало що знає про землю.

Кейл все одно планував відправитись в селище Харріс.

- Я допоможу вам.

Ліс Темряви, в якому Чхве Хан прожив десятки років. Чхве Хан не знав все про Ліс Темряви, навіть якщо жив там так багато часу. Він просто знав про нього дещо.

І людиною, яка більше всього знала про Ліс Темряви після Чхве Хана, був, звісно ж, Кейл.

- Можливо, я знаю, що це за болото.

Вітіра могла бачити усмішку Кейла, коли він м'яко заговорив:

- Хіба китове плем'я не хоче мирного життя, будучи найсильнішою формою життя в океані?

Кейл бачив, як точка зору Вітіри починає змінюватись. Вона повільно переходила від позиції «запиту» до позиції «укладання угоди».

- Ви праві, Молодий Пане Кейл.

Кити, які хотіли миру. Це було можливо тільки тому, що вони були сильними. Китове плем'я в романі робило все для боротьби з русалками.

- Я, Вітіра, як наступниця короля китів, приймаю ваші умови.

Вітіра побачила, що юнак все ще залишається спокійним, навіть після того, як вона розкрила свою особистість.

- Ви його наступниця? Чудово, ми можемо укласти нашу угоду не втрачаючи часу.

Він здавався просто щасливим, що вони могли укласти угоду прямо зараз. Він протягнув руку для ручкання.

- Чи повинен я тепер розмовляти з вами офіційно?

- В цьому немає необхідності, Молодий Пане Кейл. Мені потрібно приховувати свою особистість.

- Тільки я повинен знати про це?

- Саме так.

Кейл потиснув руку Вітірі. Цього було достатньо. Кейл плюхнувся на ліжко, коли кити пішли. Після він подивився на стелю і почав говорити:

- Гей, ти.

Чорний дракон з'явився і неохоче відповів:

- Не називай мене «Гей, ти».

- Тоді як мені тебе називати?

Кейл побачив, як чорний дракон, який опустився на протилежну сторону ліжка, зморщив носа.

- Ти повинен розуміти, людино.

- Хіба тоді ти не повинен називати мене Кейлом, замість «людина»?

Кейл з цікавістю поглянув на чорного дракона, який фиркнув, уникаючи відповіді на запитання юнака. Тим не менш він все ще сказав те, шо й збирався повідомити дракону:

- Хіба ти не хочеш власний дім?

Кейл доволі довго думав про це. Якщо він збирався співіснувати з цим чорним драконом, хіба не було б краще дати цьому «найвеличнішій істоті світу» чудовий дім?

- Дім?

Крила дракона почали тремтіти. Зазвичай у драконів було сильно розвинуте бажання незалежності. Хоча цей дракон, здавалось, відрізнявся від своїх родичів, подібне бажання все ще повинно було бути в нього присутнім. Кейл недбало кивнув у відповідь на питання дракона.

Однак відповідь чорного дракона була дивною:

- Ти виганяєш мене?

Крила чорного дракона знову затремтіли, і мана навколо нього почала божеволіти. Він здавався дуже злим. Кейл одразу почав говорити:

- Хммм... Це скоріше вілла.

- ...Вілла?

- Так. Таке місце, куди б я, ти, Он, Хонг і вовки могли б приходити, щоб відпочити.

Звісно, дещо з цього «відпочинку» буде пов'язано з очищенням монстрів в Лісі Темряви. Чорний дракон заспокоїв свої крила і з комфортом влігся на ліжку, після чого відповів:

- ...Я сам оберу розташування вілли.

Очі чорного дракона, які повільно кліпали, ніби він засинав, раптом стали дуже уважними, коли він подивився на Кейла.

- Тоді як ти обереш для мене ім'я. В тебе є один місяць, щоб придумати його.

Чорному дракону було байдуже на шокований вираз обличчя Кейла, і він заплющив очі, щоб подрімати. У чорного дракона була задоволена посмішка на морді. Юнак повернув голову, почувши сміх, щоб побачити, як Он і Хонг негайно перестали сміятись, поводячи себе так, ніби нічого не відбувалось, і поставили питання Кейлу:

- Коли ми відправляємось додому?

- Я люблю рибу, але не люблю море.

Кейл відповів кошенятам доволі коротко:

- Незабаром.

***

Через два дні Кейл сів у карету, залишаючи територію Аміру, а інші прямували за ним. Карета почали прискорюватись, і Кейл прикрив фіранки, після чого сказав:

- Тепер ви можете вимкнути його.

Брат і сестра кити з'явились після того, як вимкнули магічний пристрій, що надавав невидимість. Чорний дракон також показав себе.

Побачивши чорного дракона, Пасетон здригнувся, а зіниці Вітіри розширились. Чорний дракон поклав голову на ногу Кейла і поглянув на представників китового племені.

- На що ви дивитесь?

- ...Ця мана тоді... Це був ти?

Чорний дракон і Вітіра дивились один на одного. Ці двоє одразу признали силу один одного. Вони також хотіли побачити, наскільки сильним насправді був інший.

Але цієї миті.

Хлоп.

Кейл поклав руку на голову чорного дракона.

- Поїдемо додому спокійно.

Після слів Кейла, чорний дракон тихо заплющив очі і вирішив поспати. В кареті одразу ж стало тихо.

Через декілька днів Кейл повернувся в місто Вестерн на території Генітюз і одразу ж нахмурився.

- Молодий Пане Кейл-нім!

- Ой!

«Як інформація зі столиці досягла тутешніх місць?»

Кейл дивився на людей, що вітали його і його групу, з шокованим виразом обличчя.

«Вони забули про те, що я був покидьком?»

Звісно, були люди, які все ще завмирали або бігли геть, ледве побачивши його карету.

Тим не менш нові прозвища, пов'язані з Кейлом, все ж лунали звідусіль:

- Молодий Пане Срібний Щит!

- Молодий Пане Щит-нім! Щит!

Кейл знову нахмурився. Він хотів знати, чи є в нього якийсь спосіб позбутись від цих неймовірно дурних прозвищ.

Віце-капітан з'явився в межах його зору. Віце-капітан, який був верхи на коні і їхав, охороняючи екіпаж, гордо випинав груди і почав говорити, варто було йому лише поглянути в очі пану:

- Молодий Пане, ваші героїчні справи стали відомі навіть тут! Хаха!

Він повільно підвів коня до карети і продовжив говорити:

- Я думаю, що ім'я Молодого Пана, «Срібне світло», дуже круте. Я заздрю вам, Молодий Пане.

Хлоп.

Кейл зачинив вікно карети, приховавшись від обличчя віце-капітана.

Юнаку було байдуже, що кити дивляться на нього з зацікавленістю, коли він заплющив очі і схрестив руки на грудях.

Цієї миті чорний дракон легко поплескав лапою по коліну Кейла. Юнак трохи розплющив очі і подивився вниз. Дракон, побачивши вираз обличчя Кейла, обережно запитав:

- Ми вдома?

Кейл байдуже відповів:

- Так, ми вдома.

Хонг почав потягуватись, а чорний дракон махнув крилами. В цей момент Кейл почув голос віце-капітана через зачинене вікно.

- Молодий Пане! Не треба соромитись!

- О, Молодий Пан Срібне Світло!

Кейл почув, як віце-капітан закричав, а хтось почав повторювати за ним.

«Цей чортів ідіот!»

Кейл не розплющував своїх очей знову, поки вони не прибули до маєтку Генітюз. Покидьок, який поїхав в столицю, нарешті повернувся додому.