Вільне мислення (5)

Кейл відповів на слова Тунки, вказавши на чоловіка:

- А хіба ти і твої побратими не божевільні, намагаючись перевернути все догори ногами?

Усмішка Тунки перетворилась на сміх.

- Хахаха!

Це було так гучно, що сміх відлунням розійшовся по островам. Через деякий час Тунка перестав сміятись і почав хитати головою, відповідаючи Кейлу:

- Ні, нічого подібного, - погляд варвара був холодним, коли він перестав сміятись і впився очима в Кейла. – Ми точно не божевільні.

Кейл знав, що Тунка відповість саме так. Чоловік був впевнений в тому, що немаги – правильний вибір для майбутнього королівства Вайпер. Він збирався довести це, досягнувши очікуваного результату.

- Звісно. Я такий самий.

Тунка спокійно спостерігав за Кейлом, який говорив, що він також не божевільний. Спостерігаючи за юнаком деякий час, варвар, нарешті, почав говорити:

- Приходь особисто, щоб купити її.

Тунка не сказав, що він не може зруйнувати Магічну Вежу або що він не планує цього робити.

- Такий і був мій план.

Кейл не думав, що підлеглі Тунки скажуть щось про самостійне рішення голови, який запросив Кейла особисто приїхати для купівлі Магічної Вежі.

Королівство Вайпер було найбільшим джерелом магічних пристроїв на західному континенті. Це значило, що було б помилкою вважати, що гроші в казну королівства йдуть не від магів, які ці магічні пристрої і створюють.

Гроші стануть найбільшою проблемою, коли немагічна фракція виграє громадянську війну. Окрім того, вони хотіли позбутись від будь-яких слідів магії в королівстві Вайпер.

Кейл в той момент думав про інше.

«Наслідному принцу це сподобається через іншу причину».

Магічна Вежа, про яку Тунка і його побратими думали, що знищили все, що залишалось всередині, насправді мала скарби, які не маги просто не могли отримати.

- Але звідки ти дізнався, що я є частиною немагічної фракції?

Кейл не стримався від чергового зітхання, почувши поставлене Тункою питання. Це змусило варвара здригнутись, і Кейл не впустив миті відповісти:

- Ти – хтось, хто прибув з королівства Вайпер, що наразі знаходиться на межі громадянської війни. Всього декілька секунд тому ти виглядав так, ніби готовий був мене вбити, скажи я, що маг. Хто б не подумав в цю мить про немагічну фракцію?

- ...Так і є...

Кейл відвернувся від Тунки, почувши його відповідь. Юнак думав про те, як Тунка може бути таким дурним, але також і талановитим і майже геніальним у битвах.

Тим не менш здавалось, що Тунка став ще більш зацікавлений в тому, що відбувається, тому що він знову наблизився до Кейла.

- Чому ти прийшов сюди?

Тунка не зупинився на цьому дурному питанні.

- Здається, ти збираєшся зробити щось веселе. Я хочу подивитись.

В нього дійсно були просто неймовірні природні інстинкти. Кейл махнув рукою:

- Просто піди і пограй з джакузі. Я зайнятий.

- Ти дійсно благородної крові?

Тунка продовжував дивуватись Кейлу. Він думав, що дворянка на ім'я Аміру була доволі розслабленою для представника благородних, але це було просто ніщо в порівнянні з цим молокососом, що стояв перед Тункою зараз. Розмова з дворянином неофіційно зазвичай мала погані наслідки, але Тунка не міг втриматись від подібної розмови з дворянином перед ним.

- Я дійсно благородний. Так само, як ти воїн.

Кейл відповів коротко і оглянувся. Сьогодні йому потрібно було багато чого зробити. Одночасно з цим він почув голос Тунки, що лунав з-за спини:

- Цікаво.

Кейд тільки нахмурився і зробив вигляд, що не чує слів Тунки. Після він випустив свій срібний щит. Срібні крила з'явились біля щита і легко затремтіли. В цей момент голос чорного дракона прозвучав в голові Кейла:

- Я дуже крутий!

Тіло Кейла почало підійматись в повітря. Чорний дракон використав свою магію прямо по сигналу. Кейл вирішив спочатку подбати про інші вири.

- Боб, - Кейл назвав псевдонім Тунки. Боб все ще було офіційним ім'ям Тунки для всіх прямо зараз.

- Що?

- Ти ж знаєш, що все це таємниця, правда?

- Звісно. Я віддаю перевагу тримати все найцікавіше при собі.

Тунка, що посміхався, дійсно здавався божевільним. Його склад тіла, волосся і усмішка надавали варвару ще більш страшний вигляд, тому що навколо було темно. Кейл зітхнув і почав говорити:

- Я знайду для тебе корабель і команду. Тобі хіба не потрібно якомога швидше повернутись додому?

- О? Дякую.

Кейл махнув в сторону збентеженого Тунки і попрямував далі.

- Виграй. Ти можеш це зробити.

Для Кейла це був єдиний спосіб отримати з цього користь.

Кейл повернувся до острову з іншими вирами. В цей момент він почув знизу гучний сміх Тунки. Це було ще гучніше, аніж раніше.

- Хахахаха!

«Цей покидьок завжди стільки сміється?»

Кейл дивувався, прямуючи в сторону чергового острова. Тунка деякий час дивився, як Кейл летить геть, перш ніж подумати, що вири більше не веселить його, і повернувся у відповідну для нього кімнату. Тим не менш Кейл не міг дізнатись про те, що зробив Тунка.

Замість цього він почав говорити з чорним драконом.

- Знаєш, коли я по-справжньому злюсь?

- Коли?

Чорний дракон міг бачити розслаблену усмішку на обличчі Кейла.

- Коли я продаю щось дешево, тому що думаю, що це сміття, але з рештою виявляється, що це було золото. Особливо коли мені дійсно потрібно це золото.

Куточки губ чорного дракона почали тремтіти.

- Я дізнався про щось хороше.

- Ні, є ще дещо.

- Щось ще?

- Так.

Кейл неквапливо продовжив:

- Ще гірше, коли мені треба заплатити ще більше, щоб отримати саме золото назад.

- ...Це було б жахливо.

Кейл відповів на це злодійською посмішкою і зосередився на тому, що йому треба було зробити. Він приземлився на наступному острові.

- Тут нікого немає.

Кейл поклав обидві долоні на землю, коли чорний дракон підтвердив, що тут нікого немає.

Бам!

Кейл відчув, як божевільно стукає його серце.

«Живість Серця дійсно посилило Звучання Віру».

Кейл відчував силу вітру, що підіймалась від його ніг до долонь.

Це відбулось менше, аніж за секунду.

Свиииист!

Вітер ревів в обох долонях Кейла. Після юнак об'єднав обидва вихори в один.

Пшшшш!

Два вихори об'єднались з шиплячим звуком і почали виробляти тепло. Однак оскільки вони належали одному і тому ж власнику, то з рештою стали одним цілим, перетворившись в набагато більший вихор. Після Кейл підняв його в повітря.

Бум!

Після він кинувся на шар своїм Неруйнівним Щитом. Сфера впала у вир і пішла під воду.

Свииииист!

Сфера вітру і основа виру почали зливатись в одне.

Кейл відвів погляд від виру, коли знову полетів за допомогою магії чорного дракона. Обертання тепер буде продовжуватись не менш шести місяців. Кейл зможу відчути, якщо воно зникне раніше аніж через рік, і тоді вирішить, що ж робити в той конкретний момент.

- Відправляємось на наступний острів.

Крила чорного дракона затремтіли, коли він збільшив швидкість. Кейл продовжував кидати повітряні кульки у вири, перш ніж попрямувати в сторону печери, де відбулась рокова зустріч, і зібрати воду.

Наступного дня Кейл був в порту рано зранку.

- Боб, - він представив Тунку екіпажу на кораблі. Тунка деякий час дивився на них, перш ніж почати говорити:

- Приходь через два місяці. Світ буде інакшим.

Кейл почав думати про те, що він не повинен йти в королівство Вайпер в ближні два місяці. Він міг бачити хвилювання в очах Тунки і знав, що він збирається знову почати сходити з глузду.

- ...Поквапся додому.

Кейл повільно відсунувся від Тунки і поглянув на екіпаж, щоб запевнити їй йти. Тунка подивився на Кейл і трохи повагався, перш ніж нарешті вирішив запитати:

- Ти слабкий?

- Так.

Тунка виглядав збентеженим, почувши настільки різку відповідь Кейла. Однак після він пішов на корабель.

- Запевнись, що ти прийдеш через два місяці.

- Так-так.

Кейл відмахнувся від Тунки, і після відвернувся від корабля. Цієї миті Тунка гучно крикнув в спину Кейла.

- Мене звати Тунка! Не забувай цього!

Кейл повернувся. Корабель середнього розміру виходив з порту, на небі яскраво світило сонце, а Тунка махав йому з палуби.

Це було схоже на сцену з аніме, коли головний герой відправляється в подорож. Кейл подумав, що побачив те, чого не варто було, і обернувся без жалю. Юнак продовжував чути голос Тунки, який все ще кричав Кейлу, щоб той не забув його ім'я, але хлопець намагався не обертатись.

Він відчував себе таким ситим, ніби кіт, що наївся сметани, просто думаючи про те, що відбудеться через два місяці. Він зможе заробити достатньо грошей, щоб витратити їх на своє мирне життя, а також отримає можливість побудувати міцний замок.

Кейл повернувся в резиденцію, щоб привітати інших. Він почав гладити котиків, Он і Хонга, які ховались в резиденції з тих пір, як приїхали сюди.

- Ви добре себе почуваєте, Молодий Пане Кейле?

- Ех, як зазвичай.

Кейл завжди почував себе на сто відсотків завдяки енергії Живісті Серця. Вона дозволяла юнаку почувати себе чудово навіть після того, як він проспав всього одну або дві години.

Після він відправився поговорити з Вітірою, і був вимушений перервати її, так як дівчина разом зі своїм молодшим братом Пасетоном, що стояв поруч з нею, знову почали дякувати.

- Дякую, цього достатньо. Якщо ви подякуєте мені ще раз, то змусите почувати себе пригніченим. Те ж саме стосується і вибачень.

- Я зрозуміла, щиро дякую.

Кейл уважно поглянув на Вітіру, яка продовжувала говорити з ним ввічливо, але одночасно з тим уважно вивчав дівчину. Родословна короля китів. Вона відрізнялась від будь-якого іншого племені звіролюдей, тому що король китів був людиною, що керувала половиною океану. Це зробило короля китів подібним до короля власного королівства.

Тим не менш Вітіра говорила ввічливо і поважно, звертаючись до Кейла. Вона не поводила себе так з Чхве Ханом в романі.

«Чому вона приховує свою особистість, хоча і продемонструвала той факт, що вона частина китового племені?»

Однак Кейл не став ставити це питання в голос. Юнак намагався приховати той факт, що він хоча б щось знає про китове плем'я.

- Ти тільки що знову подякувала мені. А я просив цього більше не робити.

Кейл продовжував говорити з братом і сестрою, які, здалось, були справжніми витворами мистецтва.

- Я радий, що ви, брат з сестрою, зустрілись знову. Ви можете йти прямо зараз.

Він вже відіслав Тунку назад, і хотів зустрітись з главою території Убарр, перш ніж повернутись на територію Генітюз. Звісно, в нього були речі, які Кейл міг завершити тільки вдома, але він, що найменш, зможе відпочити, поки не прийде час відправлятись в королівство Вайпер.

І в цей момент...

- Перепрошую, Молодий Пане Кейе.

Голос Вітіри, представниці китового племені, був неймовірно прекрасний, як у легендарної серени, найнебезпечнішої істоти, що спокушує людей стрибати за борт, залучаючи їх своїм неймовірним голосом.

Кейл почав озиратись, думаючи про цю легендарну істоту. Він повільно повернув голову, щоб подивитись на Вітіру. При цьому в нього з'явилось якесь дивне почуття.

- В нас є дуже старий ворог. Я впевнена, що ви вже знаєте, тому що змогли зцілити Пасетона. Це русалки.

«Я знаю. Я знаю це дуже добре».

- Однак мій брат Пасетон зміг дізнатись, як вони змогли раптово окріпнути.

«Про що, чорт забирай, вона говорить?»

Кейл почав хмуритись, коли в розмову вступив Пасетон:

- Причина, з якої русалки погнались за мною, в тому, що я знайшов джерело їх раптового збільшення сили.

Пасетон, кит зі змішаною кров'ю, який був вбитий під час переслідування русалками. Була причина, з якої його переслідували, і інформація, яку він мав, була дуже важлива для війни між русалками і китами.

- Я чув, що Молодий Пан з родини Генітюз.

- ...А як це пов'язано?

Вітіра і Пасетон не одразу відповіли, спочатку обмінявшись один з одним поглядами. Ця дія викликала у Кейла ще більше роздратування. Вітіра, нарешті, повернулась до юнака і заговорила:

- Ліс Темряви. Я хочу піти туди. Ні, я маю піти туди.

Кейл підсвідомо відповів, почувши щось, чого взагалі почути не очікував:

- Наша територія?

Ліс Темряви. Це місце, де Чхве Хан жив десятки років, а також одне з п'яти найнебезпечніших і загадкових місць західного континенту.

Це було також місце, де родина Генітюз дуже довго тримала оборону королівства Роан під контролем.

- Я прошу вас. Ми також підготували для вас велику компенсацію. Чи можемо ми піти з вами?

Великий і маленький кити, обидва вони подивились на Кейла з щирістю, Хонг постукав лапками по коліну Кейла. Це був їх спосіб попросити Кейла взяти китів з собою. В той же час в двері постукали, перш ніж вона відчинилась. Це прийшла дитина племені вовка, Мейс.

- Молодий Пане-нім, ось ваш чай та закуски.

Двоє інших дітей з племені вовка прийшли з підносом, на якому стояв чайник. Бікрос залишався за дверима, спрямовуючи їх.

- Я набагато гарніший і привабливіший.

Кейл почув бурмотіння чорного дракона, перш ніж заплющити очі. Юнаку здавалось, що він стоїть посеред вира.

- Ммм, Молодий Пане-нім?

Кейл підняв руку на обережне питання Вітіри, змусивши тим самим дівчину зупинитись. Коли вовки пішли, і в кімнаті знову стало тихо, Кейл повільно розплющив очі.

Він виглядав дуже спокійним, відкинувшись спиною на диван зі своїми неохайними, але від того не менш крутим на вигляд, червоним волоссям. Однак для порівняння, темно-коричневі очі Кейла виглядали дуже глибокими, настільки, що в них можна було не побачити днища.

Вітіра і Пасетон дивились в очі юнака, коли почули його спокійний голос:

- Спочатку поясніть мені все.