Кейл відповів на слова Тунки, вказавши на чоловіка:
- А хіба ти і твої побратими не божевільні, намагаючись перевернути все догори ногами?
Усмішка Тунки перетворилась на сміх.
- Хахаха!
Це було так гучно, що сміх відлунням розійшовся по островам. Через деякий час Тунка перестав сміятись і почав хитати головою, відповідаючи Кейлу:
- Ні, нічого подібного, - погляд варвара був холодним, коли він перестав сміятись і впився очима в Кейла. – Ми точно не божевільні.
Кейл знав, що Тунка відповість саме так. Чоловік був впевнений в тому, що немаги – правильний вибір для майбутнього королівства Вайпер. Він збирався довести це, досягнувши очікуваного результату.
- Звісно. Я такий самий.
Тунка спокійно спостерігав за Кейлом, який говорив, що він також не божевільний. Спостерігаючи за юнаком деякий час, варвар, нарешті, почав говорити:
- Приходь особисто, щоб купити її.
Тунка не сказав, що він не може зруйнувати Магічну Вежу або що він не планує цього робити.
- Такий і був мій план.
Кейл не думав, що підлеглі Тунки скажуть щось про самостійне рішення голови, який запросив Кейла особисто приїхати для купівлі Магічної Вежі.
Королівство Вайпер було найбільшим джерелом магічних пристроїв на західному континенті. Це значило, що було б помилкою вважати, що гроші в казну королівства йдуть не від магів, які ці магічні пристрої і створюють.
Гроші стануть найбільшою проблемою, коли немагічна фракція виграє громадянську війну. Окрім того, вони хотіли позбутись від будь-яких слідів магії в королівстві Вайпер.
Кейл в той момент думав про інше.
«Наслідному принцу це сподобається через іншу причину».
Магічна Вежа, про яку Тунка і його побратими думали, що знищили все, що залишалось всередині, насправді мала скарби, які не маги просто не могли отримати.
- Але звідки ти дізнався, що я є частиною немагічної фракції?
Кейл не стримався від чергового зітхання, почувши поставлене Тункою питання. Це змусило варвара здригнутись, і Кейл не впустив миті відповісти:
- Ти – хтось, хто прибув з королівства Вайпер, що наразі знаходиться на межі громадянської війни. Всього декілька секунд тому ти виглядав так, ніби готовий був мене вбити, скажи я, що маг. Хто б не подумав в цю мить про немагічну фракцію?
- ...Так і є...
Кейл відвернувся від Тунки, почувши його відповідь. Юнак думав про те, як Тунка може бути таким дурним, але також і талановитим і майже геніальним у битвах.
Тим не менш здавалось, що Тунка став ще більш зацікавлений в тому, що відбувається, тому що він знову наблизився до Кейла.
- Чому ти прийшов сюди?
Тунка не зупинився на цьому дурному питанні.
- Здається, ти збираєшся зробити щось веселе. Я хочу подивитись.
В нього дійсно були просто неймовірні природні інстинкти. Кейл махнув рукою:
- Просто піди і пограй з джакузі. Я зайнятий.
- Ти дійсно благородної крові?
Тунка продовжував дивуватись Кейлу. Він думав, що дворянка на ім'я Аміру була доволі розслабленою для представника благородних, але це було просто ніщо в порівнянні з цим молокососом, що стояв перед Тункою зараз. Розмова з дворянином неофіційно зазвичай мала погані наслідки, але Тунка не міг втриматись від подібної розмови з дворянином перед ним.
- Я дійсно благородний. Так само, як ти воїн.
Кейл відповів коротко і оглянувся. Сьогодні йому потрібно було багато чого зробити. Одночасно з цим він почув голос Тунки, що лунав з-за спини:
- Цікаво.
Кейд тільки нахмурився і зробив вигляд, що не чує слів Тунки. Після він випустив свій срібний щит. Срібні крила з'явились біля щита і легко затремтіли. В цей момент голос чорного дракона прозвучав в голові Кейла:
- Я дуже крутий!
Тіло Кейла почало підійматись в повітря. Чорний дракон використав свою магію прямо по сигналу. Кейл вирішив спочатку подбати про інші вири.
- Боб, - Кейл назвав псевдонім Тунки. Боб все ще було офіційним ім'ям Тунки для всіх прямо зараз.
- Що?
- Ти ж знаєш, що все це таємниця, правда?
- Звісно. Я віддаю перевагу тримати все найцікавіше при собі.
Тунка, що посміхався, дійсно здавався божевільним. Його склад тіла, волосся і усмішка надавали варвару ще більш страшний вигляд, тому що навколо було темно. Кейл зітхнув і почав говорити:
- Я знайду для тебе корабель і команду. Тобі хіба не потрібно якомога швидше повернутись додому?
- О? Дякую.
Кейл махнув в сторону збентеженого Тунки і попрямував далі.
- Виграй. Ти можеш це зробити.
Для Кейла це був єдиний спосіб отримати з цього користь.
Кейл повернувся до острову з іншими вирами. В цей момент він почув знизу гучний сміх Тунки. Це було ще гучніше, аніж раніше.
- Хахахаха!
«Цей покидьок завжди стільки сміється?»
Кейл дивувався, прямуючи в сторону чергового острова. Тунка деякий час дивився, як Кейл летить геть, перш ніж подумати, що вири більше не веселить його, і повернувся у відповідну для нього кімнату. Тим не менш Кейл не міг дізнатись про те, що зробив Тунка.
Замість цього він почав говорити з чорним драконом.
- Знаєш, коли я по-справжньому злюсь?
- Коли?
Чорний дракон міг бачити розслаблену усмішку на обличчі Кейла.
- Коли я продаю щось дешево, тому що думаю, що це сміття, але з рештою виявляється, що це було золото. Особливо коли мені дійсно потрібно це золото.
Куточки губ чорного дракона почали тремтіти.
- Я дізнався про щось хороше.
- Ні, є ще дещо.
- Щось ще?
- Так.
Кейл неквапливо продовжив:
- Ще гірше, коли мені треба заплатити ще більше, щоб отримати саме золото назад.
- ...Це було б жахливо.
Кейл відповів на це злодійською посмішкою і зосередився на тому, що йому треба було зробити. Він приземлився на наступному острові.
- Тут нікого немає.
Кейл поклав обидві долоні на землю, коли чорний дракон підтвердив, що тут нікого немає.
Бам!
Кейл відчув, як божевільно стукає його серце.
«Живість Серця дійсно посилило Звучання Віру».
Кейл відчував силу вітру, що підіймалась від його ніг до долонь.
Це відбулось менше, аніж за секунду.
Свиииист!
Вітер ревів в обох долонях Кейла. Після юнак об'єднав обидва вихори в один.
Пшшшш!
Два вихори об'єднались з шиплячим звуком і почали виробляти тепло. Однак оскільки вони належали одному і тому ж власнику, то з рештою стали одним цілим, перетворившись в набагато більший вихор. Після Кейл підняв його в повітря.
Бум!
Після він кинувся на шар своїм Неруйнівним Щитом. Сфера впала у вир і пішла під воду.
Свииииист!
Сфера вітру і основа виру почали зливатись в одне.
Кейл відвів погляд від виру, коли знову полетів за допомогою магії чорного дракона. Обертання тепер буде продовжуватись не менш шести місяців. Кейл зможу відчути, якщо воно зникне раніше аніж через рік, і тоді вирішить, що ж робити в той конкретний момент.
- Відправляємось на наступний острів.
Крила чорного дракона затремтіли, коли він збільшив швидкість. Кейл продовжував кидати повітряні кульки у вири, перш ніж попрямувати в сторону печери, де відбулась рокова зустріч, і зібрати воду.
Наступного дня Кейл був в порту рано зранку.
- Боб, - він представив Тунку екіпажу на кораблі. Тунка деякий час дивився на них, перш ніж почати говорити:
- Приходь через два місяці. Світ буде інакшим.
Кейл почав думати про те, що він не повинен йти в королівство Вайпер в ближні два місяці. Він міг бачити хвилювання в очах Тунки і знав, що він збирається знову почати сходити з глузду.
- ...Поквапся додому.
Кейл повільно відсунувся від Тунки і поглянув на екіпаж, щоб запевнити їй йти. Тунка подивився на Кейл і трохи повагався, перш ніж нарешті вирішив запитати:
- Ти слабкий?
- Так.
Тунка виглядав збентеженим, почувши настільки різку відповідь Кейла. Однак після він пішов на корабель.
- Запевнись, що ти прийдеш через два місяці.
- Так-так.
Кейл відмахнувся від Тунки, і після відвернувся від корабля. Цієї миті Тунка гучно крикнув в спину Кейла.
- Мене звати Тунка! Не забувай цього!
Кейл повернувся. Корабель середнього розміру виходив з порту, на небі яскраво світило сонце, а Тунка махав йому з палуби.
Це було схоже на сцену з аніме, коли головний герой відправляється в подорож. Кейл подумав, що побачив те, чого не варто було, і обернувся без жалю. Юнак продовжував чути голос Тунки, який все ще кричав Кейлу, щоб той не забув його ім'я, але хлопець намагався не обертатись.
Він відчував себе таким ситим, ніби кіт, що наївся сметани, просто думаючи про те, що відбудеться через два місяці. Він зможе заробити достатньо грошей, щоб витратити їх на своє мирне життя, а також отримає можливість побудувати міцний замок.
Кейл повернувся в резиденцію, щоб привітати інших. Він почав гладити котиків, Он і Хонга, які ховались в резиденції з тих пір, як приїхали сюди.
- Ви добре себе почуваєте, Молодий Пане Кейле?
- Ех, як зазвичай.
Кейл завжди почував себе на сто відсотків завдяки енергії Живісті Серця. Вона дозволяла юнаку почувати себе чудово навіть після того, як він проспав всього одну або дві години.
Після він відправився поговорити з Вітірою, і був вимушений перервати її, так як дівчина разом зі своїм молодшим братом Пасетоном, що стояв поруч з нею, знову почали дякувати.
- Дякую, цього достатньо. Якщо ви подякуєте мені ще раз, то змусите почувати себе пригніченим. Те ж саме стосується і вибачень.
- Я зрозуміла, щиро дякую.
Кейл уважно поглянув на Вітіру, яка продовжувала говорити з ним ввічливо, але одночасно з тим уважно вивчав дівчину. Родословна короля китів. Вона відрізнялась від будь-якого іншого племені звіролюдей, тому що король китів був людиною, що керувала половиною океану. Це зробило короля китів подібним до короля власного королівства.
Тим не менш Вітіра говорила ввічливо і поважно, звертаючись до Кейла. Вона не поводила себе так з Чхве Ханом в романі.
«Чому вона приховує свою особистість, хоча і продемонструвала той факт, що вона частина китового племені?»
Однак Кейл не став ставити це питання в голос. Юнак намагався приховати той факт, що він хоча б щось знає про китове плем'я.
- Ти тільки що знову подякувала мені. А я просив цього більше не робити.
Кейл продовжував говорити з братом і сестрою, які, здалось, були справжніми витворами мистецтва.
- Я радий, що ви, брат з сестрою, зустрілись знову. Ви можете йти прямо зараз.
Він вже відіслав Тунку назад, і хотів зустрітись з главою території Убарр, перш ніж повернутись на територію Генітюз. Звісно, в нього були речі, які Кейл міг завершити тільки вдома, але він, що найменш, зможе відпочити, поки не прийде час відправлятись в королівство Вайпер.
І в цей момент...
- Перепрошую, Молодий Пане Кейе.
Голос Вітіри, представниці китового племені, був неймовірно прекрасний, як у легендарної серени, найнебезпечнішої істоти, що спокушує людей стрибати за борт, залучаючи їх своїм неймовірним голосом.
Кейл почав озиратись, думаючи про цю легендарну істоту. Він повільно повернув голову, щоб подивитись на Вітіру. При цьому в нього з'явилось якесь дивне почуття.
- В нас є дуже старий ворог. Я впевнена, що ви вже знаєте, тому що змогли зцілити Пасетона. Це русалки.
«Я знаю. Я знаю це дуже добре».
- Однак мій брат Пасетон зміг дізнатись, як вони змогли раптово окріпнути.
«Про що, чорт забирай, вона говорить?»
Кейл почав хмуритись, коли в розмову вступив Пасетон:
- Причина, з якої русалки погнались за мною, в тому, що я знайшов джерело їх раптового збільшення сили.
Пасетон, кит зі змішаною кров'ю, який був вбитий під час переслідування русалками. Була причина, з якої його переслідували, і інформація, яку він мав, була дуже важлива для війни між русалками і китами.
- Я чув, що Молодий Пан з родини Генітюз.
- ...А як це пов'язано?
Вітіра і Пасетон не одразу відповіли, спочатку обмінявшись один з одним поглядами. Ця дія викликала у Кейла ще більше роздратування. Вітіра, нарешті, повернулась до юнака і заговорила:
- Ліс Темряви. Я хочу піти туди. Ні, я маю піти туди.
Кейл підсвідомо відповів, почувши щось, чого взагалі почути не очікував:
- Наша територія?
Ліс Темряви. Це місце, де Чхве Хан жив десятки років, а також одне з п'яти найнебезпечніших і загадкових місць західного континенту.
Це було також місце, де родина Генітюз дуже довго тримала оборону королівства Роан під контролем.
- Я прошу вас. Ми також підготували для вас велику компенсацію. Чи можемо ми піти з вами?
Великий і маленький кити, обидва вони подивились на Кейла з щирістю, Хонг постукав лапками по коліну Кейла. Це був їх спосіб попросити Кейла взяти китів з собою. В той же час в двері постукали, перш ніж вона відчинилась. Це прийшла дитина племені вовка, Мейс.
- Молодий Пане-нім, ось ваш чай та закуски.
Двоє інших дітей з племені вовка прийшли з підносом, на якому стояв чайник. Бікрос залишався за дверима, спрямовуючи їх.
- Я набагато гарніший і привабливіший.
Кейл почув бурмотіння чорного дракона, перш ніж заплющити очі. Юнаку здавалось, що він стоїть посеред вира.
- Ммм, Молодий Пане-нім?
Кейл підняв руку на обережне питання Вітіри, змусивши тим самим дівчину зупинитись. Коли вовки пішли, і в кімнаті знову стало тихо, Кейл повільно розплющив очі.
Він виглядав дуже спокійним, відкинувшись спиною на диван зі своїми неохайними, але від того не менш крутим на вигляд, червоним волоссям. Однак для порівняння, темно-коричневі очі Кейла виглядали дуже глибокими, настільки, що в них можна було не побачити днища.
Вітіра і Пасетон дивились в очі юнака, коли почули його спокійний голос:
- Спочатку поясніть мені все.
Далі
Том 1. Розділ 58 - Вільне мислення (6)
- В нас було багато битв, великих і маленьких, з русалками за ці роки. Ми контролюємо північ, а русалки контролюють південь. Пасетон подивився на Кейла. Юнак, який відкинувся на спинку дивану, жестом вказав Пасетону, щоб той продовжив розповідь. Он і Хонг подивились на обличчя Кейла, після чого повільно відійшли від коліна Кейла і попрямували в куток кімнати, де і розташувались поруч з чорним драконом. - Ми б'ємося, щоб не дати русалкам створити королівство по всьому океану. Однак щось змінилось шість місяців тому... Очі Пасетона почали тускніти. - Русалки почали поводити себе дивно. - Дивно? Кейл почав згадувати інформацію з роману про русалок. - Вони почали перетинати прихований кордон між нашими двома племенами і почали провокувати нас. Це Кейл знав і сам. Русалки починають провокувати китів, щоб взяти під контроль океан. Кейл відчував полегшення, почувши інформацію, яка була йому відома. Пасетон продовжив говорити: - Я зміг дізнатись причину цього. «Я впевнений, що вони роблять це тому, що хочуть створити своє королівство». Китове плем'я в четвертому і п'ятому томах знало про план русалок, і саме тому Чхве Хан допомагав їм битися з русалками. - Вони намагаються взяти під контроль морський шлях, що поєднував східний і західний континенти. - Що? Кейл сів прямо і уважно подивився на Пасетона, перш ніж запитати: - Хіба морський шлях не є чимось, що належить людям? Було декілька різних морських маршрутів, що об'єднували західний і східний континенти. Люди знайшли ці маршрути, але вони були дуже довготривалі і небезпечні, що заважало створюванню офіційного морського шляху. Згідно роману, існує якась угода між істотами, що живуть у воді, і тими, що жили на поверхні. Морські істоти не будуть торкатись цих морських шляхів, наземні істоти не будуть втручатись в обмін на це в справи морських мешканців. Ось чому Чхве Хан був занепокоєним тим, чи варто йому приймати участь в битвах між китами і русалками. Але русалки збирались порушити цю угоду? Вітіра почала говорити: - Спочатку ми думали, що новий король русалок керує своєю армією з метою створення власного королівства, але інформація, яку приніс Пасетон, була іншою. Кейл зітхнув і зробив ковток тепер вже теплого чаю. «Я знову дізнався щось, чого не повинен був би знати». Проблема була в тому, що це була навіть більш серйозна проблема, аніж будь-яка інша інформація, про яку він дізнавався до сих пір. Це була навіть важливіше, аніж проблема з походженням наслідного принца Альберу. - І була ще одна дивна річ. - Зачекай трохи, - Кейл завадив Вітірі продовжити, перериваючи її. – Просто скажіть мені, чому в це залучений Ліс Темряви? Кейл відчував, що може бути залучений у щось значно більш проблемне, якщо почує хоч трохи зайвої інформації. Він починав почувати себе ніяково. Кейл бачив, як Вітіра легко усміхається. Чому усмішка цієї чудової представниці китового племені здалась Кейлу такою страшною? - Так. Що стосується цього! – Вітіра відповіла захоплено, в той час як обличчя Кейла стало темнішим. - Як ми вже згадували, русалки стали сильнішими приблизно один чи два місяці тому. Ми змогли з'ясувати «інгредієнт», який став причиною цього. Кейл заплющив очі. Він повільно розплющив їх знову і запитав обох китів: - І цей інгредієнт знаходиться в Лісі Темряви? - Це так! Ви зрозуміли це так швидко! «Що, до біса, відбувається? Як може щось з землі, з Ліса Темряви, зробити морських істот сильнішими?» Кейл був шокований. Що було ще важливішим, як русалки дібрались до Ліса Темряви? У Кейла виникли доволі великі сумніви з цього приводу. Очі Пасетона сяяли, коли він рішуче продовжив: - Я чув, як вони говорили про болото в Лісі Темряви. Ось чому вони переслідували мене. Нам необхідно знайти те болото і з'ясувати, що це за інредієнт. Кейлу не треба було нічого більше чути. Ліс Темряви. Селище Харріс Чхве Хана. Кейл подумав про десятьох вовчат, які зараз знаходились за дверима, перш ніж повернутись і подивитись в куток кімнати. Он і Хонг сиділи з дивною відстанню між ними. Ймовірно, саме там, між ними знаходився невидимий чорний дракон. - Людино, на що ти дивишся? «Я думав про будівництво його вілли», - Це тому, що ти вважаєш мене крутим? Гаразд, я дозволяю тобі продовжувати і далі дивитись на мене! - Це складно. - Перепрошую? Очі брата і сестри з китового племені широко розплющились. Тим не менш Кейл не дивився на них, продовжуючи роздумувати: «Яка вигода від цього буде для мене?» Щоб з'ясувати, яку вигоду він зможе з цього отримати, Кейлу було необхідно в першу чергу дещо зрозуміти. - Люди не можуть втручатися в справи морських мешканців. Вітіра негайно відповіла: - Ми знаємо, що це так. Однак ми запевнимось, щоб ви в жодному разі не залишились в невигідному становищі. Все буде зроблено нами таємно, - після вона додала, щоб відповісти на слова Кейла: - Окрім того, русалки порушили угоду першими. Їм знадобилася б допомога зі сторони, щоб дібратись до Ліса Темряви. - Але є ще великий шанс опинитись в небезпеці. Ви ж враховуєте це, правда? - Так. Після він збирався з'ясувати другу річ, яку йому необхідно було знати: - А мені яка від цього користь? Кейл нагадав про можливу небезпеку, перш ніж питати про це. На обличчі Вітіри з'явилась стримана усмішка, коли вона повільно почала говорити, хоча Кейл вже знав, що за слова вона скаже: - Морський маршрут. Це була та сама умова, яку король китів запропонував в романі Чхве Хану. Кейл почав усміхатись. - Існує морський шлях, якому русалки віддали перевагу щоб захопити. Це той шлях, який люди ще не знайшли. Це найбезпечніший морський маршрут з всіх доступних. Кейл поставив питання, хоча вже знав на нього відповідь: - Де він знаходиться? Вітіра, яка не могла знати про те, що юнак навпроти неї вже знав відповідь на це питання, впевнено сказала: - В нашому океані. Північне море Західного континенту. - Це територія китового племені. Кейл почав сміятись, ставлячи наступне питання: - Хіба територія китового племені не є найнебезпечнішою? Це місце проживання найсильніших істот океану. - Але тепер це місце безпечне для вас, Молодий Пане Кейл. Вам будуть надані права на використання цього маршруту. Кейл мимохіть кинув впевненій Вітірі своє чергове питання: - Але що як мені потрібне не тільки це? - ... Перепрошую? Кейлу не було абсолютно жодної необхідності в отриманні доступу до такого морського маршруту. Бо вони не давали йому у володіння цей морський маршрут. Вони просто давали йому право на його використання. Кейлу не потрібен був цей морський шлях, щоб жити мирно. Тим не менш... - Дозвольте мені додати ще одну умову. Морський шлях зробить його родину багатшою і сильнішою. Звісно, Басену треба буде працювати ще більше, будучи керівником території, але для Кейла це не мало жодного значення. Кейл побачив збентеження на обличчі Вітіри і відповів майбутній королеві китів. - Дайте мені сили, коли вони мені знадобляться. - Нашу силу? - Так, силу. Вас обох. Ніщо інше не мало значення для Кейла, окрім забезпечення безпеки цієї північно-східної території, коли північні лицарі прямуватимуть вниз, в цю теплу і родючу частину континенту. Вири в морі Убарр і військово-морська база... Чому ж Кейл дозволив утягнути себе у це все? Це було пов'язано з тим, що Кейл готувався до майбутнього, покладаючись на свої знання про роман. - Ми не можемо втручатись в проблеми наземних мешканців. Кейл подивився на бліде обличчя Вітіри, а потім недбало додав: - Тобто, ви хочете, щоб я робив небезпечні речі, але самі не готові зробити те саме? - ... Ми дружнє плем'я. - Я не думаю, що ви можете сказати це після того, як так довго боролися з русалками. Китове плем'я відчувало небезпеку від русалок, що стали сильнішими. Вони ніколи не відчували подібної небезпеки раніше. Ймовірно, кити хотіли повністю позбутись від цього джерела небезпеки, щоб зберегти мир. Кейл продовжив говорити з мовчазною Вітірою: - Ліс Темряви – одна з найнебезпечніших і загадкових територій в світі. Це не те місце, де вам передбачається безпечна подорож тільки тому, що ви сильні. Особливо для таких як ви, хто мало що знає про землю. Кейл все одно планував відправитись в селище Харріс. - Я допоможу вам. Ліс Темряви, в якому Чхве Хан прожив десятки років. Чхве Хан не знав все про Ліс Темряви, навіть якщо жив там так багато часу. Він просто знав про нього дещо. І людиною, яка більше всього знала про Ліс Темряви після Чхве Хана, був, звісно ж, Кейл. - Можливо, я знаю, що це за болото. Вітіра могла бачити усмішку Кейла, коли він м'яко заговорив: - Хіба китове плем'я не хоче мирного життя, будучи найсильнішою формою життя в океані? Кейл бачив, як точка зору Вітіри починає змінюватись. Вона повільно переходила від позиції «запиту» до позиції «укладання угоди». - Ви праві, Молодий Пане Кейл. Кити, які хотіли миру. Це було можливо тільки тому, що вони були сильними. Китове плем'я в романі робило все для боротьби з русалками. - Я, Вітіра, як наступниця короля китів, приймаю ваші умови. Вітіра побачила, що юнак все ще залишається спокійним, навіть після того, як вона розкрила свою особистість. - Ви його наступниця? Чудово, ми можемо укласти нашу угоду не втрачаючи часу. Він здавався просто щасливим, що вони могли укласти угоду прямо зараз. Він протягнув руку для ручкання. - Чи повинен я тепер розмовляти з вами офіційно? - В цьому немає необхідності, Молодий Пане Кейл. Мені потрібно приховувати свою особистість. - Тільки я повинен знати про це? - Саме так. Кейл потиснув руку Вітірі. Цього було достатньо. Кейл плюхнувся на ліжко, коли кити пішли. Після він подивився на стелю і почав говорити: - Гей, ти. Чорний дракон з'явився і неохоче відповів: - Не називай мене «Гей, ти». - Тоді як мені тебе називати? Кейл побачив, як чорний дракон, який опустився на протилежну сторону ліжка, зморщив носа. - Ти повинен розуміти, людино. - Хіба тоді ти не повинен називати мене Кейлом, замість «людина»? Кейл з цікавістю поглянув на чорного дракона, який фиркнув, уникаючи відповіді на запитання юнака. Тим не менш він все ще сказав те, шо й збирався повідомити дракону: - Хіба ти не хочеш власний дім? Кейл доволі довго думав про це. Якщо він збирався співіснувати з цим чорним драконом, хіба не було б краще дати цьому «найвеличнішій істоті світу» чудовий дім? - Дім? Крила дракона почали тремтіти. Зазвичай у драконів було сильно розвинуте бажання незалежності. Хоча цей дракон, здавалось, відрізнявся від своїх родичів, подібне бажання все ще повинно було бути в нього присутнім. Кейл недбало кивнув у відповідь на питання дракона. Однак відповідь чорного дракона була дивною: - Ти виганяєш мене? Крила чорного дракона знову затремтіли, і мана навколо нього почала божеволіти. Він здавався дуже злим. Кейл одразу почав говорити: - Хммм... Це скоріше вілла. - ...Вілла? - Так. Таке місце, куди б я, ти, Он, Хонг і вовки могли б приходити, щоб відпочити. Звісно, дещо з цього «відпочинку» буде пов'язано з очищенням монстрів в Лісі Темряви. Чорний дракон заспокоїв свої крила і з комфортом влігся на ліжку, після чого відповів: - ...Я сам оберу розташування вілли. Очі чорного дракона, які повільно кліпали, ніби він засинав, раптом стали дуже уважними, коли він подивився на Кейла. - Тоді як ти обереш для мене ім'я. В тебе є один місяць, щоб придумати його. Чорному дракону було байдуже на шокований вираз обличчя Кейла, і він заплющив очі, щоб подрімати. У чорного дракона була задоволена посмішка на морді. Юнак повернув голову, почувши сміх, щоб побачити, як Он і Хонг негайно перестали сміятись, поводячи себе так, ніби нічого не відбувалось, і поставили питання Кейлу: - Коли ми відправляємось додому? - Я люблю рибу, але не люблю море. Кейл відповів кошенятам доволі коротко: - Незабаром. *** Через два дні Кейл сів у карету, залишаючи територію Аміру, а інші прямували за ним. Карета почали прискорюватись, і Кейл прикрив фіранки, після чого сказав: - Тепер ви можете вимкнути його. Брат і сестра кити з'явились після того, як вимкнули магічний пристрій, що надавав невидимість. Чорний дракон також показав себе. Побачивши чорного дракона, Пасетон здригнувся, а зіниці Вітіри розширились. Чорний дракон поклав голову на ногу Кейла і поглянув на представників китового племені. - На що ви дивитесь? - ...Ця мана тоді... Це був ти? Чорний дракон і Вітіра дивились один на одного. Ці двоє одразу признали силу один одного. Вони також хотіли побачити, наскільки сильним насправді був інший. Але цієї миті. Хлоп. Кейл поклав руку на голову чорного дракона. - Поїдемо додому спокійно. Після слів Кейла, чорний дракон тихо заплющив очі і вирішив поспати. В кареті одразу ж стало тихо. Через декілька днів Кейл повернувся в місто Вестерн на території Генітюз і одразу ж нахмурився. - Молодий Пане Кейл-нім! - Ой! «Як інформація зі столиці досягла тутешніх місць?» Кейл дивився на людей, що вітали його і його групу, з шокованим виразом обличчя. «Вони забули про те, що я був покидьком?» Звісно, були люди, які все ще завмирали або бігли геть, ледве побачивши його карету. Тим не менш нові прозвища, пов'язані з Кейлом, все ж лунали звідусіль: - Молодий Пане Срібний Щит! - Молодий Пане Щит-нім! Щит! Кейл знову нахмурився. Він хотів знати, чи є в нього якийсь спосіб позбутись від цих неймовірно дурних прозвищ. Віце-капітан з'явився в межах його зору. Віце-капітан, який був верхи на коні і їхав, охороняючи екіпаж, гордо випинав груди і почав говорити, варто було йому лише поглянути в очі пану: - Молодий Пане, ваші героїчні справи стали відомі навіть тут! Хаха! Він повільно підвів коня до карети і продовжив говорити: - Я думаю, що ім'я Молодого Пана, «Срібне світло», дуже круте. Я заздрю вам, Молодий Пане. Хлоп. Кейл зачинив вікно карети, приховавшись від обличчя віце-капітана. Юнаку було байдуже, що кити дивляться на нього з зацікавленістю, коли він заплющив очі і схрестив руки на грудях. Цієї миті чорний дракон легко поплескав лапою по коліну Кейла. Юнак трохи розплющив очі і подивився вниз. Дракон, побачивши вираз обличчя Кейла, обережно запитав: - Ми вдома? Кейл байдуже відповів: - Так, ми вдома. Хонг почав потягуватись, а чорний дракон махнув крилами. В цей момент Кейл почув голос віце-капітана через зачинене вікно. - Молодий Пане! Не треба соромитись! - О, Молодий Пан Срібне Світло! Кейл почув, як віце-капітан закричав, а хтось почав повторювати за ним. «Цей чортів ідіот!» Кейл не розплющував своїх очей знову, поки вони не прибули до маєтку Генітюз. Покидьок, який поїхав в столицю, нарешті повернувся додому.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!