Кейл ніжно посміхнувся принцу і поринув в роздуми.
«Не знаю. Я нічого не знаю».
Чорний дракон продовжував ментально роздумувати про те, чому якийсь дракон взагалі повинен використовувати свою магію для такої марної людини і що особисто він ніколи не став би цього робити, однак сам Кейл з усіх сил намагався цього не слухати.
- Хм, його зіниці також пофарбовані. Цей слабак точно щось задумав. Ти, слабка людина, повинен бути обережним.
- Якщо ти припиниш говорити, я думаю, що зі мною все буде добре.
- Хм? Ця людина взагалі не така вже й слабка. Слабка людина, будь обережним. Ти можеш померти.
«Лайно».
Кейл злякався цього чорного дракона, який вперше почав пояснювати всі ці марні речі. В той ж час розум Кейла почав думати швидше.
Мати принца не була королевою. Вона була наложницею, а до цього звичайною служницею, однієї з громадянок, яка працювала на королівську родину. Мати третього принца була нинішньою королевою. Говорять, що мати наслідного принца померла доволі сумнівною смертю, коли сам наслідний принц був ще молодим.
Звісно, Кейл почав роздумувати про справжню особистість наслідного принца.
Принц був відомий як середній по силі, але дракон запевняв, що той зовсім не слабкий. В романі навіть Чхве Хан оцінив наслідного принца як звичайного, так що ж він приховував? І як про це дізнався дракон?
«...Ні. Приховує він щось чи ні, це не моя справа».
Кейл не слухав чорного дракона, що продовжував бурмотіти. Але дещо було дійсно цікавим, так як чорний дракон продовжував говорити про наслідного принца.
- ...Пан Кейл, судячи з усього, схожий на мене.
Наслідний принц щось говорив, але Кейл був занадто захоплений своїми думками, тому лише недбало відповів:
- Ваша Високість, така заява є найбільшою честю в моєму житті.
Наслідний принц відпустив руку Кейла, ніби занервувавши. Кейл не помітив цієї нервовості і відступив назад, не сказавши й слова, відступивши за спину Еріка. Легко було використовувати останнього в якості щита, коли все ускладнювалося.
Наслідний принц з цікавістю спостерігав за Кейлом, перш ніж звернути свою увагу на Еріка.
Ерік знову почав говорити з наслідним принцом.
Кейл спостерігав за ними, продовжуючи роздумувати.
«Є причина».
Була причина, з якої наслідний принц боявся другого і третього принців. Також була причина, чому королівська милість раптово перейшла до третього принца. Він був в змозі здогадатись про все це.
«Хіба він не його син? Чи є інша таємниця його народження?»
Спогади Кейла перескочили на драму, яку під час роботи, після закінчення середньої школи, в ресторані побачив Кім Рок-Су.
Головним героєм, звісно, був наслідний принц Альберу Кроссман.
Кейл ще раз обсмикнув сам себе.
«Зупинись».
Він все ще залишався тут і прийняв рішення ні про ще не дізнаватись.
Кейл ретельно намагався виконувати цю обіцянку. Сьогодні він не вживав алкоголю, і це призвело до того, що дворяни з інших регіонів, які ніколи раніше його не зустрічали, наближались до нього, щоб поговорити. Кейл кожен раз дивився на Еріка, і той почав працювати.
Після повторення ситуації декілька раз, Кейд тихо пробурмотів собі під ніс:
- Ой, це дуже приємно.
Гілберт і Аміру здригнулися, почувши цей тихий шепіт, і почали переглядатися один з одним.
«Хіба це не дивно?»
«Дійсно...»
Ці двоє трохи відійшли від Еріка і Кейла. Тим не менш Кейл подивився на юну пані Аміру. І Аміру перестала відступати назад, почувши звертання до неї Кейла.
- До речі, Молода Пані Аміру...
- Так?
- Я чув, що берегова лінія на вашій території дуже гарна. Це так?
- Звісно. Скелі, що видні з побережжя дуже гарні.
«Досить брехати!»
Кейл подумав про скелю і про те, як йому буде надзвичайно складно отримати Звучання Вітру. В романі Звучання Вітру було Древньою Силою, на пошуки якої відправився член немагічної фракції з королівства Вайпер.
Хоча, може здатися дивним, що людина з королівства Вайпер відправився на пошуки Древньої Сили в королівство Роан, за цим також приховувалась довга історія.
В будь-якому випадку, ця сила спочатку потрапила до рук вбивці магів, вкрай жорстокому дурню, який з'являється десь у другій половині громадянської війни. Він вже був достатньо сильним, і насправді не дуже сильно потребував в використанні Звучання Вітру.
«Магічна вежа скоро впаде».
Після громадянської війни на місці зруйнованої магічної вежі буде побудована нова, і Розалін стане відповідальною за цю нову магічну вежу.
«Чхве Хан, вбивця магів і наслідний принц імперії».
Ці три людини були тими, хто стане головними героями всіх інцидентів в самому серці західного континенту. В романі також обговорювалось, як королева Південних Джунглів західного континенту опинилась залучена до питання про об'єднання півдня.
Підштовхуваний таємною організацією, яка змушувала Чхве Хана рухатись кудись в сторону, цей континент порушить свій двохсотрічний мир, щоб почати боротьбу за владу.
Кейл подивився на Еріка, який вирішував за нього всі питання, а після поглянув на годинник. Свято скоро закінчиться. Звісно, дворяни чекали часу бесіди, яка повинна була настати після трапези.
«Не моя справа».
Це Кейла абсолютно не стосувалось.
- Молодий Пане Гілберт, я повинен піти після того, як закінчиться трапеза, так?
Гілберт подивився на Кейла, який не поспішаючи їв фрукти, ніби знаходився на пікніку, і кивнув:
- Так. Ми плануємо зустрітись з наслідним принцом після трапези, але Ви, ймовірно, не збираєтесь йти з нами, так?
- Правильно. Яка користь там буде від мене? Ви втрьох більш проінформовані про необхідні інвестиції.
Вираз обличчя Гілберта змінилось після слів Кейла. Здавалось, він трохи здивований.
- ...Ви прочитали документи.
- Трохи.
Кейл відповів недбало, перш ніж обернутись до наслідного принца, який встав зі свого місця. Він збирався оголосити кінець бенкету. Кейл не знайшов реальної причини збору, але не був розчарований цим. Не знаючи, що це може бути, в ного не було і шансів в це втрутитись.
Але Кейл почав хмуритись, почувши слова наслідного принца:
- Я з задоволення розділив цю вечерю з усіма вами сьогодні ввечері. Я приготував просту вечірку для тих хто в цьому зацікавлений, тому, будь ласка, насолоджуйтесь. Ах, я також підготував для всіх вас місця на святкування дня народження, яке вже наближається.
Наслідний принц Альберу сказав це з доволі приємним виразом обличчя:
- Я сподіваюсь, що всі ви будете там, щоб розділити з нами радість святкового дня.
Кейл не стримав важкого зітхання. Хоча Альберу говорив, що він сподівається, що всі вони будуть там, це в якійсь мірі змушувало їх обов'язково бути там присутніми.
«...Напевно, я буду на площі, коли вибухнуть бомби».
Хоча цього й варто було очікувати, Кейлу таке не дуже подобається.
- Тоді закінчимо цей обід.
Кейл піднявся зі свого місця. Більшість присутніх хотіли піти на вечірку з наслідним принцом і його другим і третім братами, але ті, хто не отримав дозволу на зустріч з наслідним принцом, не могли туди піти, навіть якщо хотіли цього.
Кейл поглянув на інвалідне крісло, що рухалось повз нього. Тейлор проїхав повз, і Кейдж, яка штовхала його інвалідне крісло, йшла слідом, але прошепотіла таким тихим голосом, який міг почути лише Кейл.
- Побачимось пізніше, наш молодший братик.
«Я ж вже казав, що не хочу бути молодшим братиком!»
Погляд Кейла показував що він відчуває, але Кейдж просто прикинулась, що не розуміє їх, і попрямувала до наслідного принца, прикидаючись хорошою і чистою жрицею.
- Молодий Пане Кейл, дозвольте мені супроводжувати вас.
- Молода Пані Аміру.
Аміру підійшла до Кейла і запропонувала пройтись з ним. Кейл подивився на зелене волосся Аміру, на її спокійний витончений вираз обличчя і недбало запитав:
- Ви хвилюєтесь, що я можу зробити щось погане на зворотньому шляху?
- На жаль, Молодий Пан Нео також рано повертається.
- Ах.
Вона казала, що відправиться з ним на випадок, якщо Нео спробує відновити свої спроби його спровокувати. Кейл попрямував до дверей бенкетної зали без якихось ще питань. Поруч з ним йшла Аміру. Ці двоє підійшли до карети Кейла, не сказавши й слова, і знайшла Рона, який очікував біля карети.
- Молодий Пане Кейл, ви сьогодні добре попрацювали.
Кейл кивнув на слова Аміру.
- Це було складно. Але ви повинні повернутись і попрацювати ще, Молода Пані Аміру.
Дівчина посміхнулась і заговорила:
- Це тому, що нам потрібно отримати гарні новини.
Однак Кейл відчував відчай в її голосі. Північно-східне побережжя було дійсно марною частиною землі. Це було місце, заповнене скелями, і нічого цікавого там не було.
Окрім того, вири навколо скель також були проблемою. Люди з досвідом, що жили на території знали, як їх уникати, але це було небезпечне місце для інших.
«Звучання Вітру відповідає за ці вири».
Аміру і Гілберт хотіли отримати деякі інвестиції в це марне море, незважаючи ні на що. Кейл подивився на дівчину, яка говорила з дивним виразом обличчя:
- Я вважаю, що ми спроможні отримати гарні результати...
- Молода Пані Аміру...
- Так, Молодий Пане Кейл.
Кейл подумав, що було б непогано допомогти Еріку, Гілберту і Аміру, з якими він сьогодні працював, як з звіролюдьми під його командуванням. Їм все ще потрібен був баланс на зустрічі з північно-східними дворянами, і Аміру здавалась тією, хто гарно зберігає таємниці.
- Я вважаю, що Його Високість буде дуже зацікавлений в цих інвестиціях.
- Я також так думаю.
Аміру погодилась зі словами Кейла. Це відбулось тому, що наслідний принц згадав про це питання навіть до того, як Ерік вперше його підняв.
- Ви обговорюєте інвестиції для туризму, так?
- Так.
Інвестиції в туризм з використанням наближених скель. На думку Кейла, це було абсолютно марно. Він підійшов до Аміру і прошепотів їй на вухо:
- Якщо ви відчайдушно потребуєте інвестицій, я думаю, що слід подумати про цінність місце розташування вашої берегової лінії у відношення королівства Вайпер і інших північних держав.
- Перепрошую?
Кейл стиснув плечима на слова Аміру і продовжив говорити:
- Звісно, було б краще, якщо б ви зберегли те, що тільки що сказав, в таємниці.
- ...Я запам'ятаю ваші слова.
Кейл був задоволений Аміру, яка здавалась збентеженою, але закрила рот. Він сів в карету і помахав рукою Аміру. Дівчина трохи схилила голову, щоб відповісти на його жест.
Кейл звернувся до Рона, який зачиняв двері карети:
- Відправляємось.
- Так, Молодий Пане.
Карета незабаром почала рухатись. Кейл кинув погляд на Аміру, яка серйозно роздумувала над тим, що сказав Кейл, не повертаючись назад, і сам почав думати про північно-східну берегову лінію.
Північно-західна берегова лінія складалась з піщаних пляжів, в порівнянні з якими берега Аміру і Гілберта були неймовірно складними, з безліччю невеличких островів. Окрім того, вони також були оточені гострими скелями.
Нарешті, було тільки декілька місць, де кораблі могли пройти марно. Звісно, серед рибаків були ветерани, які могли б уникнути вири, щоб безпечно рибачити без якихось проблем.
«Вони думали тільки про гастролі і огляд пам'яток, тому що мир продовжується так довго».
Але наслідний принц дізнався, що кінець миру стрімко наближується.
«В любому випадку все, що мені потрібно зробити, - це отримати Древню Силу, перш ніж цей вбивця магів отримає її для себе».
Кейл вирішив більше не думати про це. В ту ніч два звіти були доставлені Кейлу, коли він повернувся зі свята.
- Ми виявили чотири магічні бомби.
В романі було п'ять розташованих в різних місця, і п'ять – на людях.
- Всі вони були розташовані навколо площі.
- Покажи мені мапу.
Кейл протягнув руку до Чхве Хана. Головний герой роману залишив чорного дракона на місці виявлення бомб і повернувся сам. Здавалось, він кинувся назад на максимально можливій швидкості, так як на його обличчя спітніло.
- Ми знайшли одну, а після я побіг з драконом на руках, щоб усюди-усюди оглянути. Ми закінчили тим, що знайшли ще три магічні бомби, але не більше того. Я впевнений, що нам потрібно шукати десь, окрім площі, але в тих місцях, де ми оглянули, бомб не виявлено.
- Не треба поспішати, так як вони будуть повністю безпечними до самого дня святкування через два дні.
- Але краще завчасно позбавитись від небезпечних речей!
- Ми викрадемо їх рано вранці в день святкування.
- ...Перепрошую?
Кейл знав, що для активації магічних бомб необхідним був спеціально розроблений сигнал. Тим не менш для любого, хто володів магічним рівнем чорного дракона або навіть мага рівня Розалін, було доволі легко розірвати зв'язок між розробниками і бомбами, навіть якщо це займе деякий час. Так Розалін змогла знищити бомби на людях раніше.
«Це потрібно зробити в день святкування».
Це був єдиний спосіб змусити кровожерливого мага думати, що все в нормі.
- Вкрасти їх? Ми не збираємось їх знищити?
Кейл повернув мапу в руки Чхве Хану і почав говорити:
- Навіщо нам знищувати такі корисні речі?
Навіть якщо бомби не можуть бути використані, щільно сконцентрована всередині них мана була доволі корисним інгредієнтом.
- Я збираюсь використати їх для себе.
Чхве Хан подумав, що посмішка Кейла була доволі підлою. Кейл продовжив розмову з Чхве Ханом, на обличчі якого з'явився ніяковий вираз.
- Продовжуйте шукати, тому що може бути більше бомб. Перевіряйте місця по декілька раз, щоб дізнатись, чи не змінилось місце розташування бомб.
Чхве Хан і чорний дракон тепер повинні були залишитись прихованими і продовжити пошуки. Це було важко, нудно і надзвичайно втомливо для їх розумів, але це не те, що Кейл збирався зробити сам.
Кейл подивився на Он і Хонг, які тільки що прокинулись від сну і почали позіхати.
- Прийшов час повність відплатити.
Кейл звернувся до Чхве Хана:
- Йдіть працювати.
Два котика, що втомливо позіхали, і Чхве Хан пішли працювати, як і наказував Кейл. Він неквапливо спостерігав за тим, як вони зістрибують з вікна тераси, перш ніж ковтнути вина. Він не тримав можливості випити на бенкеті. А ось випивши зараз, ліг спати.
Частина інформації була доставлена Кейлу, коли він спав. Юнак зміг почути новини одразу після пробудження.
Сьогодні Білос збирався прибути в столицю, за день до святкування дня народження. Кейл негайно попрямував в трактир, де повинен був зустрітись з Білосом.
Це було те саме місце, де знаходились десять дітей племені вовків. Звісно, Он, Хонг і Лак пішли з Кейлом, коли він прямував в трактир. Він подумав про те, що раніше сказав Лак, і запитав:
- Ти хочеш, щоб я подбав про твоїх братів і сестер?
- Так, це умова моєї угоди.
- І що ти можеш зробити для мене?
- Не тільки я буду платити за це, - без вагань відповів Лак.
- Якщо не ти, то хто ж ще?
Лак відповів швидко:
- Мої брати та сестри будуть зі мною. Ми сильніші в групі.
Кейл відчув холодок.
«Ні за що».
Лак нещадно наніс Кейлу черговий ментальний удар:
- В племені Синього Вовка дуже відома одна історія про те, як стати лицарями. Ця історія...
- Це не те, що мені треба знати.
Кейл відвернувся від Лака, що сидів напроти нього в кареті.
Далі
Том 1. Розділ 41 - Я не знаю, я нічого не знаю (2)
Але Лак тільки кивнув у відповідь на питання Кейла, після чого почав говорити: - Якщо ви не знаєте, я міг би пояснити це? Він сказав це у формі питання, але, схоже, палав бажання розповісти те, що було в нього в голові. Кейл похитав головою, щоб відмовитись: - Немає необхідності. - Але... Кейл втупився поглядом в Лака. - Ти хочеш, щоб я взяв цих десятьох дітлахів з Племені Синього Вовка і тебе, щоб створити бригаду лицарів? Лак був тим, хто боявся Племені Китів, але був готовий атакувати вождя китів заради своїх друзів. «Ти хочеш, щоб я взяв когось більш божевільного, аніж деякі релігійні фанатики, і зробив його своїм підлеглим?» - Не треба казати подібні дурниці. Холодний голос Кейла змусив плечі Лака опуститись. Кейл взагалі не хвилювався про реакцію Лака і почав говорити: - Хочеш, щоб маленькі діти стали лицарями? Ти попросив мене захищати дітей, але сам собі суперечиш, пропонуючи подібне. Якщо б Кейл навчав їх лицарському мистецтву з такого юного віку, діти стали б групою воїнів, які було б ще божевільнішими, аніж релігійні фанатики. Це була просто жахлива думка. Але саме головне... - Я що до їх думок? Чому ти вирішуєш за них? Кейл поставив питання Лаку, який прийняв рішення за всіх своїх братів і сестер. Лак на мить застиг, перш ніж опустити голову і промовити вибачення: - Вибач. - Не треба вибачень, - Кейл просто недбало відповів на слова Лака, який трохи підняв голову. – Але так як я знаю, що ти від мене хочеш, я подумаю про те, чого хочу натомість. Звісно, він вже думав про те, що попросити натомість. Зараз йому це не потрібно, але приблизно через три місяці на небезпечній горі з'явиться Древня Сила, яка може бути використана Кейлом для отримання грошей. Вона буде там знаходитись всього шість місяців, і комусь на кшталт Лака в його режимі берсерку, було б краще піднятись на цю гору. «Якщо я продам цю Древню Силу королеві джунглів, навіть якщо наша територія буде зламана, в мене буде достатньо грошей, щоб святково провести весь залишок життя». Він, звісно, збирався підвищити ціну для продажу, але не думав, що щось таке, як підвищення ціни, для тих, в кого було багато грошей, мало значення. - Чи буде щось, що вам знадобиться від мене? Кейл зітхнув на схвильований голос Лака, після чого заговорив, дивлячись на хлопчиська: - Не став такі очевидні питання. Звісно, мені знадобиться твоя допомога. - Ах, - Лак протяжно зітхнув, після чого закивав головою. – Так, я зроблю все, про що ви мене попросите. Будь ласка, дайте мені знати, коли приймете рішення. - Звісно. Кейл сказав, перш ніж витягнути з кишені маленький гаманець і кинув його Лаку. Хлопець підхопив гаманець, і тим часом Кейл пояснював йому причину того, що він дав йому грошей: - Ти вперше з братами і сестрами в столиці, тому відправляйтесь на екскурсію. - ...Екскурсія? - Так. Хіба це не перше ваше перебування в такому великому місті, як столиці? Пройдись з ними по місту і спробуйте смачної їжі. «Я зможу нормально і розслаблено поговорити з Білосом, тільки якщо нікого з вас там не буде». - Он і Хонг підуть з вами, щоб ви не заблукали. - Мяяяяу! - Мяу! Он і Хонг, які тихесенько сиділи в кареті, одразу ж повідомили про свою присутність, ледве почувши слова Кейла і підійшли до Лака. Після чого вони поплескали лапами по ногам Лака. - Он, Хонг, зупиніться. Мені лоскітно. Лак погладив їх по головам, ніби це було мило, але в очах Кейла котики серйозно намагались атакувати Лака. Юнак спостерігав за цією сценою, почавши роздумувати: «Я повинен пізніше залишити дітей Вовчого Племені на Ганса. В іншому випадку мені прийдеться шукати для них няньку». Кейл подумав, що було б класно, якби хтось вмів добре готувати і підтримувати все в чистоті. Кейл подумав про людей, які могли б доглядати за дітьми Вовчого Племені, окрім Ганса, на думку приходив тільки Бікрос, син Рона і другий шеф-кухар. Думки про Бікроса змусили вираз обличчя Кейла скам'яніти. Бікрос був саме тим, хто вмів готувати, зберігати чистоту і мав позитивну репутацію в родині Генітюз, будучи людиною, яка завжди залишалась шанобливою і зовнішнє нормальною. Однак ніщо з цього не мало значення для Кейла. Так як він знав, що Бікрос був божевільним, який любив тортури. Він не міг допустити, щоб така людина зіпсувала розуми чистих дітлахів Племені Вовка. «Мені також треба відправити його з Чхве Ханом». Він не був особливо потрібен, але в романі Бікрос відправився з Чхве Ханом і Розалін в королівство Брек, щоб мучити Великого Адмірала. Кейл продовжував думати над тим, що треба зробити, для турботи про дітей Вовчого племені, коли карета прибула до трактиру, в якому розташувались вовчата і Білос. Кейл вийшов з карети, перш ніж кинути Лаку: - Йди за мною. Кейл поплескав по його плечу, і Лак, підхопивши на руки Он і Хонга, пішов за ним в трактир. - Ласкаво просимо в Ароматний виноград! Чим я можу бути вам корисний? Кейл відповів на привітання молодого портьє і негайно попрямував до чорного ходу. Всі ті, кого Чхве Хан притягнув з собою, жили у флігелі на задньому дворі трактиру. Портьє спробував пройти за ними, але Кейл зупинив його жестом і підійшов до дверей флігелю, перш ніж звернутись до Лака: - Відчиняй двері ти, так як це твої молодші брати та сестри. - А? Так! Лак поставив кошенят на землю і схопив ручку дверей. Це був перший раз, як він побачить своїх молодших братів та сестер з тих пір, як він пережив свою трансформацію в стан берсерку. Кейл повільно відійшов, тому що в нього з'явилось погане передчуття, що він, ймовірно, не повинен бачити те, що чекає їх за дверима. Хлоп. Лак повернув ручку дверей і відкрив їх. Вони побачили внутрішню частину флігелю, ледве двері були відчинені. Всередині був доволі зручний простір. Зітхання. Однак Кейл зробив ще один крок назад. Це був інстинктивний рух. - Хьон! - Хьон! - Оппа! - Лак-оппа! Десять діточок кинулись до Лака, і той побіг їм назустріч. Перед очима Кейла відбулось емоційне возз'єднання, але він був вражений при вигляді десяти дітей Вовчого племені перед собою. В той же час був той, кого Кейл був радий бачити: - ...Молодий Пане. - Давно не бачились, Білос. Кейл сказав Білосу прийти в цей флігель. Він побачив, що Білос з доволі нервовою посмішкою дивився на людину, що наближалась до них одразу за Білосом. - Приємно познайомитись, Молодий Пане Кейл. - Ви торговець, який прибув з Чхве Ханом? Людина років шістдесяти на вигляд з ніжним виразом обличчя і гарною статурою. Цей чоловік був тим, хто попросив Чхве Хана допомогти з питанням племені Синього Вовка. - Так. Я багато чув про вас від містера Чхве Хана. Для мене велика честь зустрітись з вами особисто, Молодий Пане. - Честь? Навряд чи це може відноситись до подібного покидька, як я. Кейл протягнув руку чоловіку, і той потиснув її, представляючись у відповідь: - Мене звати Одеус Флінн. Кейл почав посміхатись. Одеус Флінн. Він був найсильнішим супротивником в боротьбі за лідерську позицію в Купецькій Гільдії Флінна, але здався, щоб відкрити свою особисту невеличку гільдію. Він був дядьком Білоса. Одеус Флінн був людиною, яка пов'язала Білоса і Чхве Хана один з одним, а також людина, яка витягнула приховану жадібність Білоса на світ божий. «Він ще більш підступний, аніж Рон». Цей чоловік діяв так, ніби йому належала невеличка Купецька Гільдія, але насправді це було лише маскування, щоб керувати підпільним світом. Він був милим з кимось одним, але жорстоким і безжалісним до іншого. Таким типом і був Одеус Флінн. Прямо зараз єдиною людиною, яка знала б про обидві сторони, що звалися Одеусом Флінном, був Кейл. Кейл зробив вигляд, що нічого не знає, спокійно привітавши Одеуса. - Флінн? Ви повинні бути пов'язані з Білосом. Радий вас бачити. - Я також був шокований. Я не знав, що Білос знайомий з Молодим Паном Кейлом. Я не бачив Білоса з тих пір, як він ще був маленьким хлопчиком, тому я був дуже радий знову побачити його. Я відчуваю, що останнім часом в мене було так багато гарних зустрічей. Білос не міг приховати свої складні почуття, дивлячись на Одеуса. Одеус був тим, хто залишив позаду Купецьку Гільдію Флінна і відправився у «вільне плавання», почавши більш просте життя. Окрім того, Одеус був дядьком Білоса і єдиною людиною, з якою сам Білос мав гарні спогади зі свого дитинства. «Ну, для Білоса він гарна людина». Кейл відпустив руку Одеуса і звернувся до Білоса: - Ходімо наверх та вип'ємо. Флігель був двоповерховим, з невеличким баром наверху. Звісно, Кейл звернувся до Одеуса: - Скоро з'явиться Чхве Хан і Розалін, так що ви втрьох можете піднятись. - Я розумію. Смію сподіватись, що в мене в майбутньому з'явиться можливість з вами, Молодий Пане Кейл. Той посміхнувся і відповів: - Давайте вип'ємо якось в найближчий час. Кейл поплескав Білоса по плечу, поки він продовжував стояти з задумливим виразом обличчя, і спробував піднятись наверх. Однак всі десять діточок блокували йому шлях: - Щиро дякуємо вам, Молодий Пане Кейл! - Щиро дякуємо! Кейл подивився на дітлахів, що дякували йому в один голос, і задумався: «От же головний біль». Було десять дитинок, які випромінювали ауру, через яку Кейл думав, що вони будуть дуже сильними в майбутньому. Незважаючи на те, що їх батьки, двоюрідні брати та сестри, інші члени родини були вбиті в них на очах, сильні і стійкі вирази очей малюків дозволяли Кейлу зрозуміти, що всі ці малюки змогли зберегти свою чистоту. Їм було не чужо почуття вдячності. Не було серед них тих, хто був би занадто юним. Здається, всі діти були в межах від десяти до тринадцяти років. «Напевно, їм потрібен гувернер, а не няня». Однак Кейл вирішив, що не буде тим, хто надасть їм гувернера для навчання, і помахав рукою Лаку, щоб той розчистив шлях наверх. Після чого юнак повернувся і почав підійматись. Хоча він не відповів і проігнорував малюків, Кейл все ще чув, як діти продовжували вигукувати йому вслід подяки. Це знову змусило юнака відчути озноб. Білос йшов на другий поверх одразу ж за Кейлом. - Молодий Пане Кейл, що ви зробили? Кейл відповів на це питання без вагань: - Що я можу зробити для мирного існування в майбутньому? У Білоса на обличчі з'явився недовірливий вираз, коли він витягнув з шафи трохи алкоголю і декілька келихів. Після чого він сів напроти Кейла і наповнив свій келих. - ...Ти не бачиш мене перед собою? - ...Вибачте, Молодий Пане, я занадто задумався. Біло випив близько половини пляшки, перш ніж поглянути на Кейла. Ні, він спостерігав за Кейлом. Ця людина, яка сказала, що більше не може жити, як покидьок. Однак Білос ніколи б не подумав навіть в найсміливіших мріях, що зустрінеться зі своїм дядьком, коли прийде на зустріч з Кейлом. Кейл зупинив Білоса, що намагався наповнити свій келих ще один раз, витягнув з руки чоловіка пляшку, перш ніж почати наливати вино в келих Білоса: - Я не знаю, що тебе турбує, але ти не можем пити наодинці просто так. - ...Молодий Пане Кейл. Юнак наповнив келих Білоса, перш ніж відповісти: - Що? - Одеус-нім – мій дядько по крові. Одеус-нім. Для Білоса, якому не дозволялось використовувати прізвище Флінн, було заборонено навіть називати свого дядька дядьком. Однак Одеус був єдиним дорослим, який тепло відносився до Білоса в дитинстві. В романі якось Одеус сказав Білосу: «Я вважаю тебе своїм племінником і родино. Ти гідний цього». Це речення стало відправною точкою і поворотним моментом в житті Білоса. Після того, як він познайомився з Чхве Ханом в романі за допомогою Одеуса, Білос залишався у захваті від сили головного героя роману. Він також вирішив заявити про себе в якості лідера. - Молодий Пане Кейл, вам не цікаво, чому Одеус-нім керує невеличкою Купецькою Гільдією, хоча має прізвище Флінн? «Не цікаво? Я вже знаю про це». Одеус був тим, хто повністю контролював північно-західний та центральний підпільний світ. Кейл наповнив свій келих і недбало відповів: - Мені потрібно зацікавитись прізвищем Флінн? Після чого він випив вино зі свого келиха і побачив, що Білос посміхається. - Я бачу. Напевно прізвище Флінн не таке вже й велике прізвище. - Будь то ти або Одеус, воно одне й те саме. Ти також Флінн. - Я просто бастард. Кейл фиркнув і відповів Білосу. - Той факт, що ти бастард, не значить, що ти не Флінн. Всі інші просто продовжують вважати тебе Флінном. Хоча родина, можливо, не давала Білосу носити прізвище Флінн, всі інші вважали його членом цієї родини. Ось чому ніхто не ігнорував Білоса, хоча він і був бастардом. Прізвище Флінн, як власників однієї з величніших Купецьких Гільдій в цьому світі, було доволі значимим прізвищем. Це була правда. Білос подивився на Кейла, перш ніж забрати пляшку з рук юнака і наповнити його келих: - Молодий Пане... - Що? - Я відчуваю, що ви дуже гарно кажете правильні речі. - Я трохи талановитий в цьому. - Ось чому... - Ммм? - Що ви вкрали з тими речами, які позичили в мене? Білос міг побачити на обличчі Кейла посмішку, коли казав це. Кейл підняв повний келих і неквапливо відповів: - Я вже вкрав одну річ і планую вкрасти ще дещо. Він вже врятував дракона, а інше буде завтра. Кутики губ почали тремтіти. Ймовірно, не було інших дворян, які прямо сказали б, що вони збираються вкрасти щось, але така людина несподівано опинилась прямо перед його очима. - Чи можу я чимось допомогти? Кейл похитав головою на питання Білоса. - На жаль... Клак. Кейл поставив келих на стіл і продовжив: - Моя команда вже повна. Список людей і тварин, яких можна було використати, вже були в голові Кейла. - Ха... Хахаха! Білос засміявся, перш ніж підняти повний келих і випити його вміст на одному диханні, після чого з характерним звуком поставив скляний келих на стіл. - По-моєму, я також повинен щось вкрасти. Білос вже вирішив, що саме він збирається вкрасти. Позицію наступника голови Купецької Гільдії Флінн. Він збирався зробити це положення своїм. Це мало сенс, оскільки його жадібність була ще більшою і глибокою, аніж у когось ще. Кейл відповів саме так, як і думав Білос: - Роби, що хочеш. Білос знову засмівся, почувши слова Кейла. Юнака не хвилювало, сміявся Білос чи ні. Той факт, що Білос зустрів Одеуса сьогодні, значив, що його ціль на сьогодні була завершена, що дозволяло Кейлу випити в спокійній обстановці. Звісно, Кейл тільки насолоджувався проведеним часом і повернувся додому, щоб підготуватись до завтрашнього дня. Йому потрібно було почати рух посеред ночі, що викликало бажання лягти спати раніше ввечері. На жаль, він не зміг виконати те, що задумав: - Рон? Слуга вклонився Кейлу, вітаючи його: - Молодий Пане, цей старий хотів би висловити прохання, якщо це можливо. - Прохання? Рон підняв голову і почав говорити: - Будь ласка, подбайте про мого сина. - Сина? Ти маєш на увазі Бікроса? - Так. - Чому? Кейл побачив, як м'яка посмішка зникає з обличчя Рона. Це був перший раз, коли Кейл побачив на обличчі Рона такий глибокий вираз. Рон почав говорити з цим виразом вбивці на обличчі: - Мені потрібно пополювати на лисиць. Хоча він і був старим, Рон все ще був вбивцею. Рон знову змінив вираз обличчя і почав говорити: - Наш Молодий Пан знає, що я – той, хто вбиває людей, так? – зараз на обличчі старого був дивний вираз, і тільки кутики його губ трохи були підняті. Кейл відчув, як сп'яніння миттєво зникає. Він відчувозноб.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!