Чхве Хан подивився на чорного дракона, перш ніж обернутись до Кейла і запитати:
- Ми все знищимо?
- Ні. Точно ні.
«Чому його думки завжди настільки екстремальні?»
Кейл ліг на ліжко і помахав Чхве Хану:
- Поквапся і повертайся скоріше. О, і принеси капелюх.
- Я зрозумів.
Чхве Хан залишив тільки світло на нічному столику і вимкнув інше, перш ніж залишити кімнату і щось сказати Гансу. Кейл закрив очі і прикинувся сплячим.
Двері незабаром зачинились, і Ганс не увійшов. Чорний дракон, що залишався невидимим при відкритих дверях, зняв свою невидимість і приземлився на ліжко. Одна сторона ліжка одразу почала просідати, а дракон почав хвилюватись:
- Ти не можеш заснути.
Кейл подумав, почувши слова дракона:
«Я для цього дракона виглядаю як чотирирічний хлопчик?»
Юнак зітхнув і встав з ліжка, через декілька хвилин Чхве Хан знову увійшов в кімнату через вікно, вдягнений в мантію.
- Ти тут. Напевно, мантія і правда краще за капелюх.
Чхве Хан кивнув і звернувся до дракона, поки Кейл одягав капелюх.
- Ти будеш йти за нами так?
- Я буду невидимим.
- ...Я чув, що дракони можуть володіти поліморфією. Хіба ти не можеш перетворитись на людину? Гадаю, так було б краще.
Магія дракона була виразом їх волі. Ось чому Чхве Хан думав, що дракону було б легко застосувати поліморфію, якщо б він тільки побажав цього.
Чорний дракон фиркнув на слова Чхве Хана.
- Я ненавиджу людей. Я не хочу бути схожим на людей. До того ж він сказав, що дракони класні і дивовижні.
- Хто сказав?
Чорний дракон поглянув на Кейла у відповідь на питання Чхве Хана, перш ніж швидко відвести погляд. Після чого він став невидимим і злетів в небо. Придавлена частина ліжка повернулась до свого нормального стану.
Кейл неквапливо почав говорити з Чхве Ханом, який дивився на нього з дивним виразом обличчя:
- Дракони дійсно круті.
- Так, так воно і є.
Чхве Хан кивнув і пішов за Кейлом, який попрямував до тераси. Після чого він подивився на вікно тераси на третьому поверсі і раптом зупинився.
- Хм, Кейл-нім...
- Що?
- ...Я повинен знову вас нести?
Кейл фиркнув на нерішуче питання Чхве Хана і підняв до стелі вказівний палець. В той же момент тіло Кейла повільно відірвалось від підлоги і почало ставати невидимим.
Кейл спостерігав, як все його тіло стає невидимим, перш ніж подивитись в стелю і заговорити:
- Дракони величні і могутні.
- Ти правий. Я величний і могутній.
Невидимий чорний дракон відповів Кейлу. Чхве Хан бачив, як перед його повним зникненням, на губах Кейла з'явилась зловтішна посмішка. Чхве Хан зрозумів, як саме Кейл контролює дракона, і він також почав говорити:
- Ого, дракони і правда величні і могутні.
Коли Чхве Хан сказав це, то також став невидимим, і вони змогли залишити резиденцію без будь-яких турбот. Звісно, на огорожі, що оточувала місто, були магічні інструменти для виявлення, але вони призначалися для уникнення вторгнень. В них не виникає жодної реакції на людей, що залишають резиденцію.
Чхве Хан залишався в невеличкому провулку недалеко від резиденції, перш ніж заговорити:
- Тут все добре.
Як тільки він це сказав, магія невидимості на Кейлі і ЧХве Хані була видалена. Кейл Генітюз, чия магія левітації також була скасована, обережно приземлився з десяти сантиметрів, на відстані яких від землі, він весь цей час літав. Юнак був вражений цим ланцюгом подій:
«Магічні навички чорного дракона були набагато сильніше, аніж я думав. Цікаво, чи пов'язано це з його особливими характеристиками?»
Цей рівень магії був вже набагато вищий того, чого могли досягти високорівневі маги. Недивно, що говорили, що дорослий дракон може з легкістю знищити ціле королівство, якщо захоче зробити це.
«Але мені не знадобиться його допомога, як тільки я зможу отримати Звучання Вітру. Після чого я зможу обійтись без чорного дракона або Чхве Хана, що йдуть за мною».
Звучання Вітра було третьою Древньою Силою, яку планував отримати Кейл. Однак йому потрібно було відправитись на північно-східне узбережжя Королівства Роан, щоб знайти цю силу.
«Мені треба буде відправитись на територію Молодої Пані Аміру».
Кейл планував відправитись туди, щоб отримати Звучання Вітру на шляху назад зі столиці. Його виправдання для інших було в тому, що він, ніби хотів побачити пам'ятки. Той факт, що ця Древня Сила була біля моря, викликала в нього деякий неспокій, але Кейл вирішив не думати про це, тому що це була сила, яку він міг спокійно отримати.
«До того часу Чхве Хан в будь-якому випадку вже не буде зі мною».
Кейл був впевнений, що Плем'я Китів і русалки з'являться біля південно-східного узбережжя лише в кінці четвертого тому. Війна в океані між південним і східним континентами. Все, що він повинен був зробити, це уникати берегів в той час. Більше, аніж китів, Кейлу треба було уникати цих божевільних русалок.
Кейл прикрив своє червоне волосся капелюхом, перш ніж висунути з кишені мапу. Після чого юнак взяв на себе ініціативу:
- Йдіть за мною.
Все ще невидимий чорний дракон і Чхве Хан пішли по обидві сторони від Кейла, ідучи за ним з південного району дворянських резиденцій в центр Хьюіса.
Ніч була такою самою яскравою, як і в той день, коли вони наближались до Хьюіса. На вулицях було багато яскравих вогнів від магазинів, що продавали різні речі, і барів, які були найбільш жвавими місцями в цей час.
- Нічне життя в столиці дійсно відрізняється від інших місць.
- Це точно.
Кейл кивнув на слова Чхве Хана, а після попрямував до Площі Слави в центрі Хьюіса. Вони побачили перед собою велику площу з фонтанами у всіх чотирьох направленнях. Біля кожного фонтану зібралась купка громадян.
Ця трійця могла бачити, як громадяни відпочивали зі своїми родинами або друзями після довгого робочого дню. Оскільки зараз було дев'ять годин вечора, вони продовжували насолоджуватись вільним часом на площі, поки охоронці не підуть патрулювати в одинадцять годин вечора.
Кейл подивився вліво. Чхве Хан безтурботного спостерігав за декількома родинами, що сміялись біля східного фонтану.
Кейл, який не поспішаючи продовжував дивитись на Чхве Хана і сцену перед ними, заговорив:
- Зроби так, щоб нас ніхто не почув.
Як тільки він це сказав, навколо з'явився невидимий купол. Це було те, що бачили лише Кейл, Чхве Хан і чорний дракон, які були всередині купола.
Чхве Хан, нарешті, повернувся, щоб поглянути на Кейла.
- Це називається Магічною бомбою.
- Бомбою?
- Так, бомбою. Магічні бомби можуть бути різних форм і розмірів. Навіть незважаючи на те, що західний континент має довгу історію війни, до того ж з використанням магії, вони розвинулися не занадто сильно.
Чхве Хан тихо слухав історію Кейла.
- Тим не менш існує безліч обмежень. Розташування Магічної бомби, що контролюється маною, яка протікає через неї, і багато інших факторів роблять ці бомби дійсно складними в використанні. Саме тому вони віддавали перевагу, щоб маг використовував свою магію під час війни, а не використанням Магічних бомб. Але Магічні бомби на цей раз будуть відрізнятись від тих, що використовувались раніше. Саме ці нові Магічні Бомби будуть використовуватись тут через декілька днів, а точніше, через шість днів.
Кейл не думав, що п'ять бомб, які Чхве Хан і Розалін виявили в романі, залишаться колишніми. Історія вже змінилась. Це означало, що вся ця ситуація також може бути легко змінена. Ось чому Кейл придумав новий план.
Тим не менш він все ще не був впевнений, що інцидент з терористичним актом буде розвиватись так само, як і було описано в романі.
«А точніше з тих пір, як я впевнився, що божевільний маг вже в цьому королівстві».
Божевільний маг був тим, хто створив цю нову версіюМагічних бомб. Таємна організація в кінцевому результаті поширить ці бомби врізні території Королівства Роан після інциденту в столиці. Звісно, вони будутьприховувати свою особистість, не привертаючи увагу до таємної організації.
- Ви кажете, що бомба буде підірвана тут?
- Так.
Чхве Хан обернувся навколо, дивлячись на фонтани і людей на площі. Холодний голос дійшов до його вуха в той же момент:
- Її можна буде десь сховати або навіть прикріпити до людини. Звісно, ця людина навіть не буде підозрювати, що це бомба, і подумає, що це щось ще, наприклад, браслет або гаманець.
До людини. Ця фраза змусила Чхве Хана повернутись, щоб подивитись на Кейла. Юнак холодно відповів головному герою роману:
- Ось чому нам потрібно цьому запобігти.
Звісно, Кейл не збирався цього робити. Чхве Хан, Розалін і чорний дракон будуть тими, хто повинні будуть подбати про бомби. Кейл планував залишитись в стороні. Він хотів провести в столиці свій час спокійно.
- Як ми можемо запобігти цьому?
- Легко.
Кейл схрестив руки на грудях і продовжив говорити:
- Магічні бомби, по факту, лише скупчення мани. Ось чому все, що вам потрібно буде зробити, це змусити когось з високою чутливістю до мани оглядати область і шукати будь-які місця, які будуть схожі на скупчення мани.
Чхве Хан здригнувся від настільки спокійної поведінки Кейла, перш ніж обережно запитати:
- Це буде настільки легко виявити?
- Ні. Вони набагато вищі за середній рівень, а тому середньостатистичному магу буде практично неможливо їх виявити. Але цей маленький клубочок мани може миттєво втягнути в себе оточуючу ману, щоб створити великий вибух.
Чхве Хан виглядав схвильованим. Як майстер меча і користувач аури, він був лише трохи чутливим до мани. Однак він не був так чутливий до неї, як маг, а тому був не в змозі допомогти.
- Кейл-нім, я не думаю, що це буде легко.
- Це дуже легко, - відповів Кейл і одразу поставив питання: - Правильно?
В цей момент відповідь прийшла зверху:
- Це можна виконати. Просто дратує.
Поруч з Кейлом був чорний дракон. Істота, яка вважалась найчутливішою до мани, Чхве Хан швидко зрозумів і кивнув. Він забув, що дракон був величною і могутньою істотою.
Кейл передав мапу в руки Чхве Хану.
- Я не знаю про людей, але бомби, що встановлені на місцях, будуть встановлені не пізніше, аніж за два дні до інциденту.
День інциденту буде повністю співпадати з днем святкування. Це значило, що безпека буде в декілька разів вищою за нормальний рівень, починаючи вже за два дні напередодні. Ось чому їм треба було встановити бомби не менш ніж за два дні до святкування.
- Я не знаю про інші місця, але впевнений, що найменш одна бомба буде поруч з цією площою. Це місце з великою кількістю людей.
- Правильно, я згоден.
- Ось чому я пропоную взяти цю площу за центр.
Кейл вказав на Чхве Хана, і після на небо.
- Чхве Хан, ти з драконом будете кожен вечір ходити по столиці, щоб знайти Магічні бомби.
- Ми вдвох?
Кейл поплескав його по плечу і відповів на поставлене чорноволосим юнаком питання:
- Так, Чхве Хан, якщо це ти, то я впевнений, що рухатись настільки непомітно, щоб не бути кимось виявленим, буде не проблема, - способи керування чорним драконом і Чхве Ханом були доволі схожими. – Ти дуже талановитий.
Чхве Хан кивнув з серйозним виразом обличчя. Після чого запитав:
- Що ми повинні зробити, коли їх виявимо?
- Залишити їх на місці.
- ...Не позбутися від них?
- Ми позбудемось від них в день святкування.
- Чи можу я запитати, чому?
Кейл почав усміхатись:
- Хіба ти не хочеш знайти того мага?
Це була відповідь на питання Чхве Хана, але той спочатку кивнув. Кейл оглянув площу. Всі виглядали такими щасливими, але члени таємної організації можуть бути змішані з цим натовпом. Кейл не знав, де знаходиться той кровожерливий маг. Він може ховатись десь або ходити по місту під маскою.
- Маг повинен бути присутнім, що створити Магічну Бомбу. Магу, який створив бомбу, потрібно зняти обмежувач, щоб активувати її.
- ...А після...
Чхве Хан почав говорити, коли думка відвідала його, після чого він зупинився і обернувся на Кейла. Той продовжив говорити безпристрасним голосом:
- Спочатку знайди бомби. Якщо тобі пощастить, і ти знайдеш людей, що встановлюють бомбу, йди за ними, не дозволяючи себе помітити.
Оскільки чорний дракон буде з ним, Чхве Хан зупиниться, перш ніж він уде виявлений магією. Але Кейл подумав, що їм буде складно знайти цих людей під час пошуку бомб.
Для пошуку Магічних бомб треба багато сил і часу, бо треба буде знайти місця лише з трохи зміненою щільністю мани. Це буде дуже складно і втомливо. Ось чому Кейл залишив дану задачу цим двом. Він не зміг би допомогти, але, що більш важливо, не хотів цього робити.
- Тоді нам лише треба ходити навколо за два дні до події?
- Ні, ви вдвох повинні прийти напередодні.
- Напередодні? Хіба це не буде занадто складно, тому що буде набагато більше охоронців? – Чхве Хан поставив питання, що цікавить його. Це було складно, але все ще можливо для нього. Юнаку треба було просто витратити трохи більше часу і зусиль і бути трохи обережніше.
В цей момент Чхве Хан знову побачив Кейла з його злодійською усмішкою на обличчі.
Кейл витягнув з кишені чорну кулю і показ її Чхве Хану.
- Ах.
Чорноволосий юнак видав тихе зітхання. Він вже був знайомий з цією сферою. Це був Інструмент Руйнування Мани. Раніше цей предмет використовувався Кейлом. Він був достатньо сильним, щоб дестабілізувати магічні предмети в межах цілої гірської гряди.
Кейл неквапливо розтягнув губи в посмішці, почав говорити:
- В той день буде багато магів, тому він, ймовірно, не пропрацює десяти хвилин, але і цього буде достатньо, - він знав, що робити, коли бомби будуть виявлені. – Він зробить все, що пов'язано з магією, марним протягом цього часу.
Достатньо було і десяти хвилин.
Їм просто треба було врятувати людей, що несли на собі бомби, за ці десять хвилин. Вони будуть дуже помітні. До того моменту окрім Чхве Хана і дракона до цього діла можна буде підключити безліч людей і звіролюдей, які будуть там присутніми.
Чхве Хан переводив погляд з чорної кулі на Кейла і назад, перш ніж ковтнути і почати говорити.
- ...Кейл-нім. Ви збираєтесь все це зробити самі...
- Ось чому... - Кейл знав, що збирається сказати Чхве Хан. Ось чому він зупинив його і віддав розпорядження Чхве Хану і дракону: - Йдіть працювати.
Чхве Хан тупо дивився на Кейла. Кейл вказав на пивний бар, який був відомий своїм чудовим пивом і продовжив:
- Я буду чекати вас тут. Просто огляньтеся навколо приблизно до одинадцяти, перш ніж закінчити на сьогодні.
Чхве Хан на мить задумався, перш ніж тихо посміятись і кивнути:
- Зрозумів. Сьогодні ми з драконом просто оглянемо внутрішню частину площі, перш ніж повернутись.
Чхве Хан з самого початку думав запитати про те, чому Кейл не хотів йти з ними, однак сам швидко зрозумів це. Кейл був би лише тягарем для Чхве Хана і чорного дракона, коли вони почнуть працювати.
Кейл був слабким. Від тіла цього юнака не виходило навіть сліду мани, і не було схоже, щоб він практикував які-небудь види бойових мистецтв. Він був простою, але водночас і не простою людиною.
- Я буду багато працювати, тому, будь ласка, купіть мені пива, коли я повернусь.
- Звісно. Дракон, дякую за твою допомогу.
Чорний дракон позбувся від звуконепроникного куполу, ніби відповідаючи на слова Кейла. Чхве Хан просто трохи схилив голову, перш ніж відійти від Кейла.
Через дві години Кейл повернувся в резиденцію з Чхве Ханом і чорним драконом, яким нічого не вдалось виявити.
На наступний день вони також нічого не знайшли.
Кейл, який не міг спати вночі, прокидався десь посеред дня. Однак він не втомлювався, тому що Живість Серця знижувала в юнака почуття втоми.
- Молодий Пане, з вами все добре?
- ...Рон...
Медова млість Кейла зникла, ніби димка в променях сонця, коли він повернувся до реальності.
- Я повернувся.
Рон повернувся. Після чого передав Кейлу листа. Побачивши конверт, юнак віддав слузі перший наказ:
- Рон, піди, заверни мені з собою пляшку кращого вина.
Цей лист був з гербом Гільдії Флінн. Кейл відкрив лист, щоб виявити в ньому лише одне речення:
«Молодий Пане Кейл, ви скоро прийдете до мене з обіцяним алкоголем?»
Позашлюбний син лідера Купецької Гільдії Флінн, Білос, скоро приїде в столицю.
Лист допоміг Кейлу зрозуміти, що дуже скоро вінзустріне Наслідного принца у палаці. Оскільки там було багато злодіїв, прийшовчас для нього залишатись дуже, дуже спокійним.
Далі
Том 1. Розділ 37 - Залишатись спокійним (4)
Рон кивнув на слова Кейла, але додав ще дещо, перш ніж піти: - Я розумію. До речі, Молодий Пане, ви пам'ятаєте, що післязавтра повинні відвідати палац? Перш ніж король оголосить про початок фестивалю на площі, дворяни повинні були зустрітись з Наслідним Принцом. Це була не серйозна зустріч і не свято, а дещо середнє. Вона повинна була відбутися в тому крилі палацу, де зазвичай проводились важливі зустрічі. Кейл подумав про Наслідного Принца і палац, перш ніж його думки перескакнули до іншого питання: «Цікаво, чи все гаразд у Тейлора і Кейдж?» Занепалий старший син і Божевільна Жриця. Кейл подумав, що ці двоє, ймовірно, дуже добре себе почувають. - М-м-м. Він раптом відчув, як по його спині пробіг холодок, який почав лоскотати потилицю. Цей холод змусив юнака задуматись: «Давайте не будемо думати про все, що пов'язано з цими двома». Кейл буде у палаці поводити себе дуже тихо. Навіть якщо хтось буде проклинати його зі сторони, графський син просто буде сидіти мовчки, перш ніж повернутись сюди. Кейл поглянув на стіл перед собою. На столику лежав лист від Еріка. «Кейл. Тобі абсолютно нічого не потрібно буде робити. Цей хьон-нім подбає про все. Зрозумів?...» Ерік Вілсман, один з дворян північно-східного регіону, відправляв йому по листу в день. Було доволі зрозуміло, що Ерік хвилюється про те, що може статись. Кейл схопив лист зі стола і кинув його в куток. - Тоді я піду дам розпорядження, щоб завернули пляшку нашого найкращого алкоголю. - Добре. Кейл спостерігав за тим, як Рон залишає кімнату, побачивши декілька обличь, яких він не бачив деякий час, через вдвері, що відкривались. Рон пропустив їх всередину, перш ніж зачинити двері. Двоє, що увійшли, наблизились до Кейла і почали говорити: - Я думаю, що зможу вбити подібних йому, якщо вони знизять свою пильність! - Я знаю, як ми зможемо їх вбити! Це були кошенята, Он і Хонг. Ці двоє, яких Кейл не бачив деякий час, були дуже схвильовані, оскільки вони, здавалось, знайшли спосіб вбити звіролюдей, що були таким ж сильними, як представник Племені Вовка. - Гарна робота. Обидва кошеняти підійшли і потерлись о ноги Кейла, почувши його комплімент. Кейл підняв обох, тому що вважав цей акт прихильності дратуючим. Рон знову увійшов в кімнату. - Молодий Пане? - Що? Рон подивився на Кейла, що відповідав так, ніби йому було все одно, перш ніж поставити своє запитання: - Чи можу я піти з вами у палац, як ваш особистий слуга? - Чому ти ставиш таке очевидне запитання? Хто міг би піти зі мною, якщо не ти? Ця відповідь змусила Рона задуматись про від'їзд. Люди, які називали себе «Рукою» і керували підпільним світом східного континенту, почали розширяти свою діяльність, протягуючи лапи до західного континенту. «Рука» була всього лише одним членом організації, і ніхто не знав про їх справжні особистості. Родина Молан нараховувала вже п'ять поколінь вирощених в ній асасинів, яка прагнула правити у пітьмі східного континенту, а Рон Молан, спадкоємець родини Молан, ненавидів і боявся цієї «Руки». - Молодий Пане? - Що? - У палаці буде дуже круто. - Рон. Кейл подивився на Рона, який, повернувшись після вихідних, лестив йому, що дуже відрізнялось від його звичайного «я», і недбало запитав: - В мене гарні обличчя і фігура, чи не так? - Мяяяяу! Кошенята фиркнули на ці слова Кейла, але не могли заперечити його словам. Кейл був гарною людиною з гарною фігурою. Улюбленою річчю, що належала Кейлу, для Кім Рок-Су були гроші, але одразу ж за ними йшли тіло і обличчя оригінального Кейла. Губи Кейла виглядали так, ніби хотіли скластися в посмішці. - Звісно. Наш Молодий Пан – чудово складений. Але ця посмішка швидко зникла. «Що я тільки що почув?» Це був дуже тендітний, теплий і дбайливий голос. Це навіть прозвучало так, ніби Рон грав з ним. Кейл відчувв озноб по всьому тіло і повернув голову, щоб побачити Рона, що стояв там з задоволеною посмішкою на обличчі. Це виглядало інакше, аніж коли він тільки прикидався задоволеним. Кейл дійсно відчув озноб по всьому тілу. Але Рон не хвилювався про це і продовжував виконувати свої обов'язки. - Тоді я зараз піду. Мені потрібно звернутись до заступника дворецького Ганса. - О? Ох. Тоді йдіть вперед. Швидше. Рон квапливо пішов, а Кейл почав обдумувати, дивлячись на зачинені двері. «Чому він так себе поводить?» Але насправді юнак не хотів знати причину. Яка користь від цікавості до життя Рона? Кейл довго дивився на зачинені двері, перш ніж ніяковий вираз відобразився на його обличчі. Пролунав стук в двері. Руде кошеня, Хонг, заговорив: - Пахне вовком. Кейл подивився на двері і промовив: - Можеш увійти. Двері клацнули і повільно почали відкриватись. Кейл побачив хлопчика-вовчика, що ніяково переступав з однієї ноги на іншу на порозі. Лак трохи зам'явся, перш ніж почати говорити: - Вітаю, я... Я прийшов подякувати вам. Я не знав, коли буде підходящий час для цього, але якщо вас це не напружить, чи можу я увійти зараз ненадовго? - Заходь. Кейл не хотів і далі слухати цей ніяковий голос, тому махнув Лаку. Хлопчисько обережно увійшов і зачинив за собою двері, з нервовим виразом обличчя підходячи до Кейла. Юнак вказав на стілець навпроти себе. - Сідай. - Дякую. Лак сів на диван і подивився на Кейла. На відміну від його більш ранніх слів, які змушували Лака згадати свого дядька, ця людина на ім'я Кейл Генітюз мав сильно відмінну від нього ауру, що ускладнило для хлопчика спілкування з ним. Кейл здавався Лаку складною в спілкуванні людиною, і зовсім не тому, що був також сильним, як його дядько. - Говори, що в тебе на думці. - Розумієте... Лак, здавалось, роздумував про те, що сказати, перш ніж вскочити з місця і вклонитись Кейлу. - Щиро дякую! Лак здавався дуже наївним, переляканим і, в деяких аспектах, навіть дурним. Він точно відповідає тим характеристикам, що були описані в романі. «Його особистість змінилась в романі після того, як в перший раз Лак впав в лють, але, схоже, зараз немає жодних змін». Кейл відповів на подяку Лака: - Звісно. Це точно заслуговує на подяки. - Перепрошую? Ох, так! У Лака був дивний вираз обличчя, коли він відкинувся на спинку стільця. Кейл спостерігав, як Лак влаштовується, перш ніж почати говорити: - В тебе немає більше потреби дякувати мені, ти можеш йти. - А, ну... Насправді... Лак не міг зібратись з духом і продовжував стояти, рухаючи губами, і так нічого і не сказавши. Хлопець чув розповіді Розалін, двох малюків з Котячого племені, Чхве Хана і навіть Ганса, які змусили його роздумувати над деякими речами знову і знову. І Лак все ще не прийшов до єдиного рішення. Кейл тихо спостерігав за хлопчиськом. Це було тому, що він знав, як Лак буде діяти, саме тому він намагався якомога швидше відправити Лака геть. - Ну... Молодий Пане... Бачите... Лак не знав, як пояснитись. Він продовжував часто подивлятись на співрозмовника, при цьому погляд хлопчика не підіймався вище за ніс Кейла. Декілька раз він щільно стиснув губи. Лаку не подобалась особистість його співрозмовника. В цей момент він почув холодний голос: - Виплюнь це. - Вибачте? Лак підняв голову і побачив Кейла. Це був перший раз, коли хлопчисько зустрівся очами зі своїм співрозмовником з тих пір, як увійшов в кімнату. Кейл продовжував слідкувати за Лаком, говорячи далі: - Гаразд. Коли ти розмовляєш з кимось, то повинен встановити з ним зоровий контакт саме таким чином, - зробив невеличку паузу і продовжив: - Виплюнь вже все те, що хочеш сказати. Кейл подивився на годинник, перш ніж знову поглянути на Лака, який дивився на нього з виразом легкого шоку на обличчі. - Я хотів би почути те, що ти хочеш сказати. - Ах. Лак зітхнув. Він стиснув свої тремтячі руки в кулаки, перш ніж, нарешті, заговорити... - Я... Я старший брат, - його голос був слабким. Тіло Лака було вже великим, але сам він все ще залишався маленьким хлопчиком. – Мені потрібно подбати про моїх молодших братів і сестер. Лак знав, що йому все ще не достатньо багато чого, щоб його можна було назвати членом Племені Вовка. Тим не менш на плечах Лака залишилось десять молодших братів і сестер, про яких треба було піклуватись і яких треба було захищати прямо зараз. До того ж... - Я також був племінником і молодшим братом... Плем'я Синього Вовка любило і плекало боязливого і дурного Лака. Він не міг забути про свою родину, друзів і сусідів, які так піклувались про нього. - Ось чому мені потрібно помститись. Ось чому Лак хотів відплатити за все, що в нього забрали. Хлопчисько ще сильніше стиснув свої руки, перш ніж випалив все те, що прийшло йому в голову. Як тільки Лак зробив це, то відчув, як його свідомість почала прояснятися. Після чого він схилив голову і побачив свої ноги і килим, хлопчик почув голос: - Маленький хлопчик-вовк. Лак підняв голову. Кейл Генітюз. Власник цієї великої резиденції, про яку Лак не міг навіть мріяти, проживши все життя в своєму селищі, на яку, як говорив Чхве Хан-хьон, йому б прийшлось працювати як мінімум дві третини його життя. Така людина прямо зараз говорила з ним. - Ти вовк. В голові Лака прояснилось безліч минулих спогадів. Він згадував своє життя в Племені Синього Вовка. - Вовки захищають свої родини і ставлять їх на перше місце, їх, а не себе. Я вважаю їх племенем, яким можна пишатися. Лак бачив перед собою обличчя, що посміхалось. - Я чув, що ти хотів сказати. В цей момент Лак міг ясно бачити цю людину і все в кімнаті. По обидві сторони від Кейла були милі малюки з Котячого Племені, а сонячне світло, що попадало в кімнату, здавався дуже мирним. Лак нарешті згадав слова, які йому треба було сказати, і слова, які він хотів сказати. - Щиро дякую за вашу допомогу. І... Будь ласка, допоможіть мені. Власник цієї мирної атмосфери почав говорити: - Було б достатньо тільки подяки. Причина, з якої Кейл багато думав про те, як поводити себе відповідно до своєї особистості «покидька», була в Чхве Хані і чорному драконі. Сам чорний дракон вже був достатнім предметом для хвилювання, а Чхве Хан приніс хвилювання ще і тим, що притягнув з собою. - Я не хочу допомагати тобі. Кейл не хотів допомагати Лаку. Тим не менш він знав той біль, що відчували десять вовчат, що залишився без батьків і їх підтримки. Він відчув це все сам. Окрім того, він вже був вплутаний в цю ситуацію. Але Кейл не бажав відповідати за все. Юнак планував зробити тільки той необхідний мінімум, який дозволив би не втручатися більше. Кейл продовжував говорити в сторону Лака, який опустив голову, почувши, як Кейл говорить, що не бажає йому допомагати: - Однак в мене є в планах укласти угоду з тобою. - ...Угоду? - Так. Кейл продовжив говорити: - З чим тобі допомогти? І що ти можеш зробити для мене у відповідь? У Кейла не було бажання вчити цього хлопчика-вовка, який ще нічого не знав. Це було властиво Чхве Хану або Розалін, а не йому. Кейл встав, так як в нього ще було декілька речей, про які варто було подбати до того, як відправитись у палац, перш ніж знову звернутись до хлопчика-вовка: - Повертайся, коли в тебе будуть відповіді на ці питання. Лак задумався, перш ніж встати зі свого місця і схилити голову: - Я розумію. Я повернусь до вас, коли все з'ясую. - Звісно. Кейл злегка поплескав його по голові. Погляд Лака, коли він підняв очі, був досить задоволеним. *** Кейл схопив запрошення Наслідного Принца і вийшов з карети. Зустріч повинна була початись о п'ятій годині вечора. Юнак подивився на палац, який був незрівнянно величніше, як маєтку Генітюз, так і резиденції в столиці. Палац Радості. Назва цьому місцю була дана побудувавшим його королем, щоб розділити з мешканцями столиці радість від народження свого спадкоємця. Звісно, король тепер віддавав перевагу третьому принцу. Кейл збирався зустрітись з Еріком, Гілбертом і Аміру біля палацу і вступити в нього усім разом. Він подивився в сторону палацу і задумався: «Хіба це не кліше?» Просто сталось так, що хтось ще прибув у палац одночасно з юнаком. - Ого, хто це? Хіба це не наш знаменитий Молодий Пан Кейл? Зітхання. Кейл не зміг зупинити своє зітхання. Він відчував огиду до всього, від обличчя, до тону голосу цієї людини. Той, хто зараз наближався до нього, був Нео, наступник віконта Тольца. «Чому я повинен був зараз натрапити на одного з міньйонів Веніона?» Нео Тольц був одним зі стереотипних злодіїв. Він вів справив з Веніоном. Селище, в якому був ув'язнений чорний дракон, належала віконту Тольцу. І люди віконта Тольца ніколи не любили родину Генітюз. Це було пов'язано з тим, що хоча вони і були розділені тільки однією горою, різниця в багатстві була доволі значною. Однак в минулому вони були достатньо дружніми з членами родини Генітюз. Все змінилось після того, як п'ять років тому вони потрапили в склад фракції маркіза Стена. Звісно, вони не скажуть цього вголос, але ці люди намагались взяти під свій контроль зустріч дворян північно-східного регіону. Нео Тольц яскраво посміхнувся, зупиняючись перед Кейлом. - Ви самі? Вони все ще знаходились в стороні від входу в палац, а віце-капітан і Рон розмовляли з охоронцем, щоб отримати дозвіл на вхід. Кейл привів з собою мінімальну кількість людей, але спокійно подивився на Нео. Син віконта побачив, що Кейл був сам, і вирішив відіслати підлеглих. - Я трохи побалакаю з Молодим Паном Кейлом. Підіть і отримайте дозвіл на вхід для нас. Нео відіслав своїх підлеглих до охоронця і наблизився до Кейла ще на один крок. Коли вони опинились так близько, Нео Тольц почав говорити: - Молодий Пане Кейл... - у Нео була тепла і дружня посмішка на обличчі, коли він говорив тихим голосом, який чув лише Кейл. – Що ж такий покидьок, як ви, робить у палаці? «Зітхання. Яка дитячість. Це пов'язано з тим, що цей світ всередині книги, чи тому, що це фантастичний світ? Чи можливо, щоб такі придурки існували і в реальному світі? Вони повинні існувати, раз цей ідіот провокує мене подібним способом». Син віконта наважується так говорити з сином графа? Кейл подумав, що це відбувається так лише тому, що справа відбувається на сторінках роману, але насправді оригінальний Кейл був би неймовірно засмучений цим. «Я навіть не головний герой, чи можна мені не мати справ з такими кліше?» Кейл хотів просто сказати Рону вбити цих мерзенних злодіїв, які просто не знали свого місця. Юнак продовжував дивитись зверху вниз на Нео. Вираз обличчя Нео стало задоволенішим. Для Нео Кейл був лише нікчемним сміттям, який міг похвалитись тільки гарною зовнішністю. Для когось на кшталт нього, кому прийшлось супроводжувати Веніона весь час, поки вони були в столиці, Кейл був хорошою здобиччю для скороминущої розваги. - Що таке? Ви хочете кинути в мене пляшку? Або бажаєте мене вдарити? Давайте, спробуйте! «Він просто провокує мене. Він робить це навмисно. Нео не може взяти магічні предмети у палац, тому не зможе використати всередині записуючий пристрій. Ось чому він намагається спровокувати мене тут». Якщо б Кейл почав буйствувати, це буде розглядатись як зіткнення між покидьком і гідним дворянином. Це було б на руку Нео, тому він і намагався провокувати Кейла, щоб втоптати в бруд прізвище Генітюз. Кейл просто продовжував мовчати. Після чого він почув голос в своїй голові. Дракон творив свою магію. - Який покидьок. Він нагадує мені того гада, Веніона. - Він міньйон Веніона. Хоча Кейл не міг сказати цього вголос, дракон продовжував говорити в свідомості юнака. - Чи повинен я його вбити? - Я не думаю, що це гарна ідея. Кейл похитав головою, даючи знак дракону, який продовжував слідкувати за ним, залишаючись невидимим. Бачачи, що Кейл похитав головою, Нео знову почав задирати його, так як не було схоже, що цей покидьок збирається його вкусити. В цей момент погляд Кейла повернувся до екіпажу, що прибув. Беньг! Двері карети відкрились, ледве карета зупинилась, і Ерік Вілсман вийшов з неї. Гілберт і Аміру також були всередині. Кейл просигналізував Еріку широко відкритими очима, вказуючи на Нео вказівним пальцем. - Хьон-нім. Щирий голос Кейла, яким він звернувся до Еріка, а також холодний погляд в очах юнака, повинен був розповісти наступнику Вілсмана все, що той повинен був знати. «Позбудься його». Очі спокійно стоячого Кейла передали це повідомлення Еріку.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!